Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладеного між матір’ю та донькою, оскільки позивач вважав, що договір був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника (доньки) за її зобов’язаннями перед позивачем.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів умислу відповідачів на укладення фраудаторного правочину. Верховний Суд наголосив, що цивільно-правові договори не можуть використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Суд зазначив, що боржник, який відчужує майно після виникнення зобов’язання з повернення боргу, діє недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора. Суд врахував, що на момент укладення договору дарування у доньки вже існувало зобов’язання перед позивачем, і відчуження майна на користь матері відбулося саме в цей період. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували вартість іншого майна, яке залишилося у власності боржниці, та чи співмірна вона з сумою боргу. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що договір дарування має ознаки фраудаторності, оскільки був спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування та ухвалив нове рішення про задоволення позову, визнавши договір дарування недійсним.
