1. Предметом спору було розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, зокрема визнання за позивачем права власності на житловий будинок, придбаний в шлюбі, але оформлений на відповідача.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що іпотекодержатель не є стороною у спорі про поділ майна подружжя, однак може бути залучений до участі у справі як третя особа, якщо рішення суду може вплинути на його права та обов’язки, а апеляційний суд повинен самостійно вирішити питання про таке залучення, перевіривши всі обставини справи. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, помилково вважав, що саме лише незалучення іпотекодержателя є підставою для скасування рішення, не перевіривши рішення по суті спору та не взявши до уваги, що кредитор не буде позбавлений права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. **** Суд касаційної інстанції зазначив, що він узгоджує свою позицію з висновками, викладеними у постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на житловий будинок і направив справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
