Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження колишнім військовослужбовцем бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати йому у повному обсязі грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 24 квітня 2024 року, а також вимоги про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату цих сум з урахуванням компенсації за затримку виплат.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували положення статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП) в редакції, яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями, не врахувавши, що спірний період охоплює час до і після внесення змін до цієї статті. Суд наголосив, що необхідно враховувати попередню позицію Верховного Суду, згідно з якою до правовідносин, що виникли до 19 липня 2022 року, застосовується редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду, а до правовідносин після цієї дати – чинна редакція з обмеженням строку. Також, суд вказав на необхідність врахування періоду карантину, який продовжував строки звернення до суду, та моменту, коли позивач отримав достовірну інформацію про розмір виплачених сум для обчислення строку звернення до суду. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звернення до суду, незалежно від періоду виникнення спірних правовідносин.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для врахування зазначених вище обставин при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду.
