1. Предметом спору було оскарження вироків судів першої та апеляційної інстанцій щодо засудженого за замах на вбивство, зокрема щодо міри покарання та порядку зарахування строку попереднього ув’язнення.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи скаргу захисника, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини та кваліфікації дій засудженого. Також суд касаційної інстанції відхилив доводи про надмірну суворість покарання, оскільки суди врахували всі необхідні обставини, зокрема рецидив злочинів, характер вчиненого діяння, думку потерпілого та щире каяття. Водночас Верховний Суд вказав на помилку апеляційного суду в частині зарахування строку попереднього ув’язнення, оскільки було не враховано, що запобіжний захід у виді тримання під вартою діяв до певної дати, і ухвала про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі не змінює цього факту. Суд касаційної інстанції послався на попередню позицію ККС ВС щодо обчислення строку відбування покарання у випадку призначення покарання за сукупністю вироків.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши вирок апеляційного суду в частині зарахування строку попереднього ув’язнення, а в решті залишив судові рішення без змін.
