1. Предметом спору у справі є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи судді додатково три роки роботи у сфері права, необхідні для першого призначення на посаду судді, що вплинуло на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що стаж роботи позивачки, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання становить повних 23 роки, у зв`язку з чим її щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути визначене у розмірі 56% суддівської винагороди судді. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді на два відсотки за кожний повний рік роботи передбачено тільки за роботу на посаді судді понад 20 років. Верховний Суд не погодився з таким підходом, посилаючись на те, що до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. **** Суд також підкреслив, що Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала аналогічну позицію в попередніх рішеннях.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, ставши на сторону позивачки.
