Огляд рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іван Карпенко проти України (№ 2)»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 8 (право на повагу до кореспонденції) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася скарг ув’язненого щодо контролю за його кореспонденцією тюремною владою та неспроможності національних судів забезпечити його участь у судових засіданнях з цього питання. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не провели належної оцінки необхідності присутності заявника на слуханнях, особливо враховуючи, що він не був представлений і справа стосувалася фактичної суперечки щодо його особистого досвіду. Крім того, Суд встановив, що адміністрація в’язниці порушила законодавчу заборону на контроль за кореспонденцією ув’язненого з національними судами.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи, зосереджуючись на скаргах заявника щодо контролю за його кореспонденцією та відсутності можливості брати участь у судових засіданнях.
* **Факти:** Детально описує фактичні обставини, включаючи ув’язнення заявника, ймовірний контроль за його кореспонденцією з Вищим адміністративним судом (ВАС) та рішення національних судів відхилити його прохання про участь у слуханнях за допомогою відеозв’язку.
* **Відповідна нормативно-правова база та практика:** Описує відповідне українське законодавство, включаючи Кодекс адміністративного судочинства, Кримінально-виконавчий кодекс та Інструкцію про перегляд кореспонденції засуджених. Також згадується рішення Конституційного Суду України щодо рівності сторін у судовому провадженні.
* **Право:**
* **Імовірне порушення статті 6 Конвенції:** Розглядає скаргу заявника про те, що національні суди не надали йому права брати участь у слуханнях за допомогою відеозв’язку та не обґрунтували належним чином свої рішення. Включає подання сторін та оцінку Суду, який встановив порушення статті 6 § 1.
* **Імовірне порушення статті 8 Конвенції:** Розглядає скаргу заявника щодо незаконного контролю за його кореспонденцією з боку адміністрації в’язниці. Включає подання сторін та оцінку Суду, який встановив порушення статті 8.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків, витрат і видатків. Суд дійшов висновку, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявнику.
* **Резолютивна частина:** Містить рішення Суду.
**3. Основні положення та значення:**
* **Справедливий судовий розгляд (стаття 6 § 1):** Суд наголосив, що національні суди повинні проводити всебічний аналіз суті спору, щоб визначити, чи потрібна присутність ув’язненого позивача для забезпечення справедливості. Передбачувана прогалина у внутрішньому законодавстві не може бути виправданням для ненадання повної сили стандартам Конвенції.
* **Право на повагу до кореспонденції (стаття 8):** Суд підтвердив, що адміністрація в’язниці несе відповідальність за забезпечення дотримання відповідних національних правил її посадовими особами.
* **Рівність сторін:** Суд підкреслив, що адміністрація в’язниці мала перевагу бути присутньою на слуханні в суді першої інстанції та робити усні заяви по суті справи, тоді як заявник, який перебував у в’язниці, не мав можливості відповісти на ці усні заяви, ні особисто, ні через представника.
Рішення підкреслює важливість забезпечення прав на справедливий суд для ув’язнених, включаючи право ефективно брати участь у судових провадженнях, які їх стосуються. Воно також підкреслює зобов’язання тюремної влади поважати право ув’язнених на кореспонденцію, особливо з судами. Це має наслідки для України в забезпеченні відповідності її законодавчої бази та практики стандартам Конвенції.
