Справа №904/1820/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо опису об’єкта нерухомості.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спірне майно (тимчасові споруди) не є нерухомим майном, оскільки воно збудоване з легких матеріалів без фундаменту, що робить його рухомим. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, помилково застосував статтю 376 Цивільного кодексу України, яка регулює самочинне будівництво нерухомого майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для ефективного захисту порушеного права необхідно встановити, чи дійсно було порушено право позивача, і чи буде обраний спосіб захисту ефективним. Оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки цим обставинам, його рішення підлягає скасуванню для нового розгляду. Суд також звернув увагу на те, що державний реєстратор самостійно змінював відомості в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вимагає додаткової перевірки законності таких дій.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/105/24 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є стягнення 239 393,00 доларів США у зв’язку з неналежним виконанням Сільськогосподарським виробничим кооперативом «ДРУЖБА НАРОДІВ» зобов’язань за контрактом поставки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, суди не звернули увагу на наявність печаток сторін на договорі про переведення боргу, що може свідчити про волевиявлення сторін на укладення цього договору, незважаючи на висновки експертизи про підробку підписів. Також, суди не надали належної оцінки листу POLMONT INVEST GROUP S.A. з проханням перерахувати кошти на рахунок ТОВ «Зерно Трейд Компані», підписаному іншою особою, а також не врахували можливість витребування оригіналу цього листа. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності оцінки всіх доказів у сукупності, включаючи висновки експертиз, проведених у рамках кримінального провадження.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №912/499/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, а також скасування державної реєстрації земельних ділянок.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою, зобов’язавши ТОВ “ХХІ-ВІК” звільнити самовільно зайняті землі. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ “ХХІ-ВІК” використовувало спірну земельну ділянку для розміщення аквапарку на підставі договору оренди, який згодом був визнаний недійсним. Також, ТОВ “ХХІ-ВІК” вчиняло дії щодо оформлення нового права користування на землю, посилаючись на недійсний договір оренди. Суд врахував, що спірна територія огороджена та використовується як аквапарк, а Кропивницька міська рада є власником земельних ділянок, тому у ТОВ “ХХІ-ВІК” відсутні правові підстави для їх використання. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що встановлені судами обставини свідчать про використання відповідачем спірних земельних ділянок за відсутності правових підстав.
3. Суд касаційної інстанції залишив постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ “ХХІ-ВІК” – без задоволення.
Справа №916/91/24 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди (операційні акваторії причалів) в акваторії морського порту.
2. Суд відмовив прокурору в задоволенні клопотання про заміну сторони у справі, оскільки прокурор намагався замінити Чорноморську міську раду Одеською обласною державною адміністрацією, стверджуючи, що після змін у законодавстві право розпорядження землями під акваторією порту перейшло до обласної адміністрації. Суд зазначив, що згідно з Конституцією та Водним кодексом України, акваторії морських портів є водними об’єктами загальнодержавного значення, і виключне право розпорядження ними, разом із земельною ділянкою в їх межах, належить Кабінету Міністрів України. Суд також встановив, що акваторія порту була передана в постійне користування державному підприємству, а зміни в законодавстві не змінили власника акваторії, яким залишається держава в особі Кабінету Міністрів України. Таким чином, не відбулося переходу прав від міської ради до обласної адміністрації, що робить заміну сторони необґрунтованою. Суд підкреслив, що управління та контроль за використанням і охороною водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об’єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши в задоволенні касаційної скарги прокурора.
Справа №925/1577/20(925/129/23) від 15/04/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою банку на рішення суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що банк не був учасником правовідносин щодо оспорюваного договору купівлі-продажу, який був визнаний недійсним, і рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосувалося прав та обов’язків банку. Суд зазначив, що на момент укладення оспорюваного договору, банк не був учасником спірних правовідносин, а договір застави був укладений пізніше. Також, суд вказав, що банк не подавав клопотання про залучення його до участі у справі в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що судове рішення не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у справі, і що обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову до третьої особи, якщо її не було повідомлено про розгляд справи. Суд також відхилив посилання скаржника на інші справи, оскільки вони стосувалися інших правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №873/20/25 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є скасування рішення третейського суду щодо стягнення з фермерського господарства на користь товариства з обмеженою відповідальністю донарахованого розміру грошових коштів за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було відмовлено у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, мотивуючи це тим, що справа підвідомча третейському суду, рішення прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, угода не визнана недійсною, і немає доказів невідповідності складу третейського суду вимогам закону. Суд зазначив, що перелік підстав для скасування рішення третейського суду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Також, суд вказав, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту передує вирішенню господарським судом вимог про скасування рішення третейського суду. Суд відхилив доводи скаржника про подвійне стягнення штрафних санкцій, оскільки суми нараховані за різні періоди порушення договірних зобов’язань. Суд також послався на те, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №912/1882/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. **Предмет спору:** Спір стосується визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури погашення боргів у справі про неплатоспроможність.
2. **Основні аргументи суду:**
* Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції, яким було затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи, оскільки збори кредиторів протягом 120 днів з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не прийняли рішення про схвалення плану реструктуризації.
* Суд врахував, що боржник є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має інвалідність та обмежені доходи.
* Суд також взяв до уваги добросовісну поведінку боржника, який відкрито співпрацював з кредиторами та арбітражним керуючим, надавав необхідну інформацію та намагався досягти компромісу щодо плану реструктуризації.
* Суд зазначив, що відсутність схваленого плану реструктуризації протягом встановленого строку є підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до процедури погашення боргів.
* Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, зазначивши, що положення ст. 130 КУзПБ було застосовано правильно.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури погашення боргів – без змін.
Справа №925/893/23(925/457/24) від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з колишнього голови правління кооперативу збитків, завданих кооперативу у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати за землю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність всіх елементів деліктної відповідальності колишнього голови правління, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинно-наслідкового зв’язку та вини. Суд зазначив, що голова правління, як керівник, зобов’язаний був забезпечити своєчасну сплату орендної плати, і його недбалість призвела до збитків кооперативу. Водночас, суд врахував, що кооператив також проявив певну недбалість, оскільки протягом тривалого часу не вживав заходів для контролю за своєчасністю сплати орендної плати та запобігання збиткам. Враховуючи ступінь вини обох сторін, суд визнав обґрунтованим зменшення розміру відшкодування збитків до 10% від загальної суми. Суд також відхилив доводи касаційної скарги відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки вони не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18499/20 (910/12496/24) від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення заборгованості в межах справи про банкрутство та забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд скасував ухвалу про забезпечення позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували реальну загрозу невиконання рішення суду відповідачем, а накладення арешту на все майно відповідача може призвести до зупинки його господарської діяльності. Водночас, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив обставини, які б свідчили про неможливість здійснення відповідачем господарської діяльності за наявності арешту лише на його рухоме та нерухоме майно, а також не зазначив, якими доказами підтверджується відсутність підстав для застосування відповідного забезпечення позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні враховувати збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу, а також забезпечувати фактичне виконання судового рішення без порушення прав інших осіб. Враховуючи це, касаційний суд вказав на неповне з’ясування фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/2778/23 від 03/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині визнання грошових вимог кредиторів до боржника у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу арбітражного керуючого, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині грошових вимог ТОВ “Вінд Солар Енерджі” та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили правову природу боргу, який був переведений на ТОВ “ЕНВЦ “Фобос” за договором про переведення боргу, та не перевірили надання кредитором первинних документів на підтвердження заявлених грошових вимог, а акт звірки розрахунків сам по собі не є належним доказом факту здійснення господарських операцій. Щодо грошових вимог ТОВ “ФК “Груп Фактор”, ТОВ “ФК “Фінанс Інтегріті” та ТОВ “Легіон-Щит”, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про їх обґрунтованість, оскільки вимоги підтверджені первинними документами, а доводи скаржника про фраудаторність правочинів не спростовують презумпцію правомірності правочину. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання скаржника на неврахування правових висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.
3. Суд касаційної інстанції частково скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині грошових вимог ТОВ “Вінд Солар Енерджі”, а в частині вимог інших кредиторів залишив судові рішення без змін.
Справа №904/7291/17 від 22/04/2025
Вітаю! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 129 002 158,77 грн за позовом банку до товариства та зобов’язання зарахувати зустрічні вимоги на суму 6 623 667,86 грн за зустрічним позовом товариства до банку.
2. На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити аргументи суду. У вступній та резолютивній частинах рішення зазвичай не наводяться мотиви, якими керувався суд. Для аналізу аргументів суду необхідна мотивувальна частина постанови, де суд детально розглядає обставини справи, оцінює докази та обґрунтовує своє рішення. Без цієї частини можна лише констатувати факт скасування рішення апеляційного суду, але не зрозуміти, чому саме Верховний Суд дійшов такого висновку.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу товариства, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №991/4001/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та розстрочку виконання судового рішення.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без задоволення апеляційну скаргу представника відповідачів, адвоката Альошина В. С., та залишила без змін ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2025 року. Суд заслухав аргументи представника відповідачів та прокурора, однак не знайшов підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, очевидно, погодилася з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, або для розстрочення виконання судового рішення. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що ухвала набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає, що свідчить про остаточність рішення в даному питанні.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду – без змін.
Справа №560/13116/23 від 22/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на тому, що ключовим фактором є чинність наказів про виплату додаткової винагороди на момент безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Суд врахував, що хоча згодом ці накази були скасовані на підставі перевірки, проведеної робочою групою, на час виконання бойових завдань військовослужбовцем вони були чинними. Суд підкреслив, що скасування наказів “заднім числом” не може позбавити військовослужбовця права на отримання винагороди, гарантованої державою за його участь у захисті країни. Суд також взяв до уваги витяги з журналу бойових дій та бойовий наказ командира, які підтверджували виконання позивачем бойових завдань на лінії зіткнення з противником. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що військовослужбовець має право на отримання додаткової винагороди за період, коли він брав участь у бойових діях, а накази про виплату були чинними.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов військовослужбовця.
Справа №920/815/24 від 18/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі було питання про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії та зустрічний позов про тлумачення умов цього договору.
Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, які відмовили у прийнятті зустрічного позову, мотивуючи це тим, що суди не врахували взаємопов’язаність первісного та зустрічного позовів. Суд зазначив, що обидва позови виникли з одного договору, стосуються питань його виконання, і задоволення зустрічного позову може вплинути на розмір заборгованості за первісним позовом. ВС наголосив, що суди мали надати належне обґрунтування відмови у прийнятті зустрічного позову, враховуючи обставини, на які посилався відповідач, та їхній вплив на розрахунки за первісним позовом. Суд також підкреслив, що спільний розгляд обох позовів сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору.
Суд прийняв рішення скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду зустрічного позову.
Справа №904/4937/22 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про визнання ТОВ “ПРАВДА” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ТОВ “ПРАВДА” не змогло належним чином підтвердити наявність активів, достатніх для погашення заборгованості перед кредиторами. Суди встановили, що інвентаризація майна боржника проводилася з порушеннями, без участі розпорядника майна та матеріально відповідальних осіб, а надані описи майна не містять достатньої інформації для ідентифікації та оцінки активів. Крім того, суди врахували, що значна частина угод про придбання товарів боржником була визнана недійсною, що ставить під сумнів наявність товарних залишків, зазначених у звітності. Суд також наголосив, що рішення про визнання боржника банкрутом приймається з урахуванням судового розсуду, на основі комплексного аналізу всіх обставин справи та доказів, а не лише на підставі клопотання комітету кредиторів.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “ПРАВДА” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/3349/22(200/14758/21) від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ПрАТ “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач надав достатньо первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами (ТОВ “НВП “Укрспецтех”, ТОВ “Сіріус Білдінг”, ТОВ “Арентіс”), а податковий орган не спростував ці докази належними та допустимими засобами. Суд зазначив, що податкова інформація, на яку посилався контролюючий орган, носить лише інформативний характер і не може бути єдиною підставою для висновків про нереальність операцій. Також, суди вказали, що недоліки в оформленні окремих документів (наприклад, товарно-транспортних накладних) не є достатньою підставою для визнання операцій нереальними, якщо є інші докази, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Суд підкреслив, що чинне законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податків від дій його контрагентів, зокрема від повноти відображення ними господарських операцій у своїй податковій звітності. Суд також врахував презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність даних у бухгалтерській та податковій звітності платника.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність формування податкового кредиту позивачем.
Справа №910/1152/24 від 15/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ПрАТ “Центр комп`ютерних технологій “Інфоплюс” у зв’язку з розглядом касаційної скарги Міністерства соціальної політики України.
2. Суд задовольнив заяву ПрАТ “Центр комп`ютерних технологій “Інфоплюс”, мотивуючи це тим, що товариство дотрималося строків звернення із заявою про розподіл судових витрат та надало належні докази на підтвердження понесених витрат, а саме договір про надання правової допомоги, звіт про надану правову допомогу, акт про надання правової допомоги та платіжну інструкцію. Суд врахував обсяг та характер наданих адвокатом послуг, їх відповідність матеріалам справи, а також відсутність клопотання від Міністерства соціальної політики України про зменшення суми судових витрат. Суд також послався на сталу судову практику щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, критерії обґрунтованості та розумності розміру витрат, а також принципи рівності та змагальності сторін. Суд зазначив, що втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом можливе лише за умови обґрунтованості невідповідності витрат фактично наданим послугам, чого в даному випадку не було встановлено.
3. Суд постановив задовольнити заяву ПрАТ “Центр комп`ютерних технологій “Інфоплюс” та стягнути з Міністерства соціальної політики України на користь товариства 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №5017/1773/2012 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження ухвал судів попередніх інстанцій щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство, затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування основної грошової винагороди та відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що ліквідатор вжив усіх необхідних заходів для виявлення активів банкрута, провів інвентаризацію, аналіз фінансового стану, звертався до правоохоронних органів щодо розшуку майна, а також вчиняв дії для притягнення колишнього керівника до субсидіарної відповідальності. Суд зазначив, що кредитори не проявили належної активності у захисті своїх інтересів під час ліквідаційної процедури, не оскаржували дії ліквідатора своєчасно та не надали доказів, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх обов’язків. Також, суд врахував тривалість провадження у справі про банкрутство та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого на кредиторів пропорційно до їхніх вимог, оскільки майна банкрута для здійснення такої оплати недостатньо. Суд підкреслив, що надання послуг арбітражного керуючого має бути оплачуваним, а кредитори, як споживачі цих послуг, повинні нести відповідальність за їх оплату у разі відсутності інших джерел фінансування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18499/20 (910/12496/24) від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення судових витрат, понесених ТОВ “СКН “Сучасна комерційна нерухомість” у зв’язку з апеляційним переглядом ухвали про забезпечення позову у справі про банкрутство ТОВ “Хімреактив”.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи додаткову постанову апеляційного суду, керувався такими аргументами:
* Додаткове судове рішення є похідним від основного рішення і не може існувати окремо від нього. Оскільки ухвала апеляційного суду, на підставі якої було ухвалено додаткове рішення про розподіл судових витрат, була скасована касаційним судом, то і додаткове рішення також підлягає скасуванню.
* Рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням у справі, а має лише забезпечувальний характер. Тому, на стадії вирішення питання про забезпечення позову, розподіл судових витрат є передчасним.
* Арбітражний керуючий, хоч і є учасником справи про банкрутство, не є стороною спору і не може нести відповідальність за витрати, пов’язані з виконанням ним своїх обов’язків. Такі витрати мають відшкодовуватися безпосередньо боржником.
* Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з арбітражного керуючого не може бути покаранням за його дії або бездіяльність.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви ТОВ “СКН “Сучасна комерційна нерухомість” про розподіл судових витрат.
Справа №910/3408/21 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) компанією “Сумигаз” щодо зловживання монопольним становищем на ринку розподілу природного газу.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову “Сумигазу”, підтримав рішення АМКУ, згідно з яким компанія, як частина групи РГК, зловживала монопольним становищем, висуваючи необґрунтовані вимоги до учасників тендерів на закупівлю лічильників газу. Суд погодився з АМКУ в тому, що вимога обов’язкової наявності протоколу випробувань за певною програмою (РМ 081/39.434-2014) обмежувала конкуренцію, оскільки ця програма не була обов’язковою за законодавством і створювала переваги для певних виробників лічильників. Суд також відхилив аргументи “Сумигазу” та визнав, що компанія не надала достатніх доказів відсутності монопольного становища або відсутності зловживань. Важливо, що суд підкреслив: АМКУ довів наявність монопольного становища “Сумигазу” та факт зловживання цим становищем, а розмір штрафу не перевищував встановлені законом обмеження. Суд касаційної інстанції також відхилив клопотання “Сумигазу” про призначення додаткової експертизи, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що затягують процес.
3. Суд залишив касаційну скаргу “Сумигазу” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/1281/24 від 22/04/2025
Доброго дня! Ось детальний аналіз наданого судового рішення:
1. Предметом спору є позов про визнання недійсним та скасування рішення Акціонерного товариства “Полтаваобленерго”.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій. Суд, очевидно, не знайшов підстав для скасування рішень попередніх інстанцій, погодившись з їх висновками. У рішенні зазначено про відмову в передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що може свідчити про відсутність виключної правової проблеми або необхідності відступу від попередньої практики. Судді, ймовірно, ретельно проаналізували матеріали справи та доводи касаційної скарги, але не виявили порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваних судових рішень. Також, участь представників обох сторін у судовому засіданні підкреслює дотримання принципу змагальності сторін під час розгляду справи.
3. Суд ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/5296/24 від 22/04/2025
Доброго дня! Розглянемо справу.
1. Предметом спору є стягнення з АТ “НАЕК “Енергоатом” на користь ТОВ “ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР “ТЕХНОПОЛІС” суми боргу в розмірі 5 503 365,28 грн.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ “НАЕК “Енергоатом”, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині стягнення валютного та інфляційного застережень, а також пропорційної частини судового збору. Суд не погодився з висновками попередніх інстанцій щодо обґрунтованості розрахунку цих сум. Зокрема, ВС звернув увагу на те, що суди не дослідили належним чином обставини, що мають значення для правильного застосування положень законодавства щодо валютного та інфляційного застережень. Також, ВС вказав на необхідність перевірки правильності розрахунків, наданих позивачем, та їх відповідність умовам договору. Враховуючи зазначене, ВС дійшов висновку про необхідність нового розгляду справи в цій частині судом першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення 3 343 440,15 грн валютного (курсового) застереження, 510 920,33 грн інфляційного застереження та 57 815,41 грн витрат зі сплати судового збору, передавши справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №910/2519/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “Енерджі 365” заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, а також інфляційних нарахувань та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ “Енерджі 365”. Суд виходив з того, що ПрАТ “НЕК “Укренерго” як оператор системи передачі (ОСП) та адміністратор розрахунків (АР) не виконало своїх зобов’язань за договором щодо оплати електричної енергії для врегулювання небалансів у встановлений строк, порушивши пункт 7.7.4 Правил ринку. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок з формування та надсилання платіжних документів покладається саме на адміністратора розрахунків через систему управління ринком. Також, суд зазначив, що ПрАТ “НЕК “Укренерго”, маючи статус одночасно АР та ОСП, мало можливість не тільки отримувати рахунки, але й здійснювати розрахунки за ними. Важливо, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування пункту 7.7.4 Правил ринку у подібних справах, зокрема у справі № 910/7004/22, що робить посилання скаржника на відсутність таких висновків необґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №873/20/25 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Фермерського господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю у справі про скасування рішення третейського суду.
Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи це тим, що Товариство не подало попередній розрахунок судових витрат. Верховний Суд зазначив, що неподання попереднього розрахунку не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат. Суд також врахував, що Товариство повідомило суд про майбутні витрати на правничу допомогу та зобов’язалося повідомити про їх розмір. Суд вказав, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних вимог до форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат. Суд також взяв до уваги надані докази щодо обсягу наданих послуг, їх вартості та дійшов висновку, що заявлені витрати є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Суд задовольнив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю та ухвалив нове рішення про стягнення з Фермерського господарства витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №908/3731/23 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту.
2. Суть рішення зводиться до того, чи повинен позивач надсилати копії позовних документів відповідачу в паперовій формі, якщо відповідач є юридичною особою, яка зобов’язана зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС), але не зробила цього. Суд касаційної інстанції наголосив, що Господарський процесуальний кодекс України (ГПК України) звільняє позивача від обов’язку надсилати копії документів відповідачу, який зобов’язаний, але не зареєстрував електронний кабінет. Суд підкреслив, що покладання на позивача додаткового обов’язку з надсилання паперових копій документів відповідачу, який не виконав вимоги щодо реєстрації електронного кабінету, є невиправданим. Також суд зазначив, що обов’язок інформування відповідача про справу покладається на суд, а не на позивача. **** Суд відступив від попередньої позиції, згідно з якою у випадку відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету, копії документів мали надсилатися в паперовій формі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №160/18691/23 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, винесене податковим органом. Суд зазначив, що податковий орган мав право на проведення документальної позапланової перевірки, оскільки отримав інформацію про можливі порушення податкового законодавства при виплаті дивідендів нерезидентам. ВС наголосив, що направлення запиту про надання інформації не вимагає попереднього встановлення факту порушення, а слугує для з’ясування обставин. Також, ВС вказав, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Конвенції між Україною та Кіпром про уникнення подвійного оподаткування, оскільки не врахували, що кіпрські компанії могли бути лише посередниками у виплаті дивідендів, а не їх бенефіціарними власниками. Суд врахував, що кошти, отримані кіпрськими компаніями у вигляді дивідендів, згодом перераховувалися іншим компаніям, що може свідчити про транзитний характер цих операцій.
Суд прийняв рішення відмовити в задоволенні позову АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
Справа №904/2061/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з ОСББ “Садовий” заборгованості за природний газ, поставлений ТОВ “ГК “Нафтогаз України” як постачальником “останньої надії”.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що договір постачання газу між постачальником “останньої надії” та споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС, яким є день початку постачання газу споживачу. Оскільки ОСББ “Садовий” було включено до реєстру споживачів ТОВ “ГК “Нафтогаз України” як постачальника “останньої надії” з 1 вересня 2022 року, то саме з цієї дати між ними діяв договір постачання газу. Укладення ОСББ “Садовий” 8 вересня 2022 року договору з іншим постачальником не є підставою для автоматичного припинення дії договору з постачальником “останньої надії”, якщо ОСББ не було виключено з реєстру споживачів останнього. Суд також зазначив, що ціна на газ, поставлений постачальником “останньої надії”, визначається відповідно до умов Типового договору, тобто за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, а не за пільговою ціною, на яку розраховувало ОСББ. Суд підкреслив, що ОСББ не позбавлене права звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язань щодо своєчасної реєстрації споживача на платформі за постачальником природного газу, з яким у ОСББ “Садовий” у спірний період був укладений відповідний договір про постачання природного газу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ “ГК “Нафтогаз України”.
Справа №910/3201/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання договору оренди нежитлового приміщення удаваним та таким, що укладений на 3 роки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що договір оренди був укладений з метою приховати інший правочин, а саме довгострокову оренду на 3 роки, що вимагала б нотаріального посвідчення. Суд зазначив, що договір містить положення про автоматичну пролонгацію на кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін не виявить бажання його припинити, що відповідає нормам законодавства. Суд також врахував, що позивач не довів, яким чином оспорюваний договір порушує його права та інтереси. Суд вказав, що позивач не довів, що сторони мали на меті укласти довгостроковий договір. Суд також наголосив на принципі “venire contra factum proprium” (заборони суперечливої поведінки), оскільки позивач не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, укладаючи договір на певних умовах, а потім оскаржуючи їх.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3427/24 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті раніше на користь Всеукраїнської громадської організації “Український союз промисловців і підприємців” (далі – “Спілка”).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду про скасування заходів забезпечення позову, виходячи з наступного:
* Забезпечення позову має на меті гарантувати виконання рішення суду, але воно втрачає сенс, якщо спір вже вирішено остаточно і позовні вимоги не задоволені.
* Рішення суду про відмову в позові набрало законної сили, що свідчить про відсутність правової потреби у збереженні забезпечення позову.
* Факт касаційного оскарження рішення, яким спір вирішено по суті, не є перешкодою для скасування заходів забезпечення позову.
* Суд, який вжив заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, має право їх скасувати.
* Посилання Спілки на інші рішення Верховного Суду є безпідставними, оскільки вони стосуються інших обставин, коли забезпечення застосовувалося після відкриття провадження у справі.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Спілки без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про скасування заходів забезпечення позову – без змін.
Справа №910/12312/24 від 16/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “УКРЕНЕРГО” на користь ТОВ “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН” заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що “Укренерго” як оператор системи передачі та адміністратор розрахунків зобов’язаний здійснювати розрахунок обсягу та вартості небалансу електроенергії перед позивачем, формувати рахунки в системі MMS та їх оплачувати. Суд зазначив, що відсутність коштів на спеціальному рахунку не звільняє “Укренерго” від обов’язку оплатити вартість небалансу. Суд також відхилив аргументи “Укренерго” про те, що сплата можлива лише з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, оскільки Закон України “Про ринок електричної енергії” не містить імперативної заборони щодо розрахунків з інших рахунків. Суд підкреслив, що ненадходження коштів від інших учасників ринку не може бути підставою для невиконання зобов’язань з оплати. Також, суд вказав, що рахунок-фактура, сформований в системі управління ринком, є належним документом для оплати, навіть без підпису уповноваженої особи, оскільки порядок взаємодії сторін регламентовано спеціальними правилами.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, тобто задовольнив позов ТОВ “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН” про стягнення з ПрАТ “НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “УКРЕНЕРГО” заборгованості.
Справа №520/17681/23 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позовні вимоги військовослужбовця. Суд зазначив, що право на додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн виникає лише за умови безпосередньої участі в бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, що має бути підтверджено відповідними документами. У випадку військовослужбовців зенітних ракетних військ, такою участю вважається виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, а не будь-яке чергування чи виявлення повітряних цілей поза зоною бойових дій. Суд також врахував, що військова частина позивача не входила до складу діючих угруповань військ у районі бойових дій, тому підставою для виплати підвищеної винагороди є лише фактичне виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожен вид діяльності військового підрозділу не може автоматично прирівнюватися до безпосередньої участі в бойових діях, а ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, яка зобов’язала військову частину виплатити військовослужбовцю додаткову винагороду пропорційно часу його безпосередньої участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.
Справа №910/935/24 від 16/04/2025
Доброго дня! Розглянемо справу щодо оскарження наказу про вилучення майна в умовах воєнного стану.
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу військової частини про вилучення майна у державного підприємства, яке перебуває у стані припинення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, вказавши, що наказ про вилучення майна виданий уповноваженим органом з дотриманням встановленої процедури, а саме Командувачем Сил логістики Збройних Сил України та погоджений з обласною військовою адміністрацією. Суд також зазначив, що на момент розгляду справи наказ вже був виконаний, тобто майно було вилучено на підставі акту, який є правовстановлюючим документом для держави. Таким чином, скасування наказу не призведе до поновлення прав позивача, оскільки майно вже перебуває у державній власності на іншій правовій підставі. Суд підкреслив, що обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Також, суд не знайшов підстав для формування окремого висновку щодо застосування норм права, оскільки обставини, на які посилався скаржник, не були встановлені у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7939/17 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на Управління справами Апарату Верховної Ради України за зобов’язаннями Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України в межах справи про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи. Зокрема, суди попередніх інстанцій не вказали, які саме конкретні заходи не були вжиті ліквідатором у межах ліквідаційної процедури, що, на їхню думку, свідчило про передчасність подання заяви про субсидіарну відповідальність. Також, суди не конкретизували, які саме документи з матеріалів справи свідчать про невжиття ліквідатором усіх можливих заходів. Верховний Суд наголосив, що суди повинні чітко визначати перелік обставин, які є предметом доказування, перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують ці обставини, та робити висновок про те, які обставини визнаються встановленими або спростованими, з огляду на більшу вірогідність доказів. Суд касаційної інстанції зазначив, що розмір субсидіарної відповідальності визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і вартістю ліквідаційної маси, встановленою за результатами продажу майна банкрута.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення попередніх судів і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №260/3914/20 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, скасовуючи рішення КДКА, обґрунтовано зазначив про недотримання процедури при винесенні рішення, зокрема відсутність чіткої кваліфікації дій адвоката як грубого чи систематичного порушення правил адвокатської етики, що є необхідною умовою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Водночас, касаційний суд звернув увагу, що апеляційний суд, зменшуючи розмір моральної шкоди, не надав належної оцінки висновку експерта, який обґрунтовував значно більший розмір компенсації, а також не врахував доводи позивача щодо глибини його душевних страждань та негативних наслідків для професійної діяльності. Суд касаційної інстанції наголосив, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади, саме на відповідача покладається тягар доведення неадекватності заявленого розміру шкоди, а суди повинні ретельно досліджувати всі обставини справи та надавати оцінку кожному доказу. Враховуючи зазначене, касаційний суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині стягнення моральної шкоди та направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/13117/23 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди за участь у бойових діях у період дії воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на тому, що ключовим фактором у справі є чинність наказів про виплату додаткової винагороди на момент безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Суд зазначив, що скасування цих наказів “заднім числом”, тобто після завершення періоду участі військовослужбовця в бойових діях, не може позбавляти його права на отримання гарантованої державою винагороди. Суд також врахував, що на момент виконання бойових завдань позивачем, накази про виплату винагороди були чинними і відповідали вимогам законодавства. Суд підкреслив, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн обумовлена саме фактом участі у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а саме виконання позивачем бойових завдань на лінії зіткнення з противником у складі військової частини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов військовослужбовця було задоволено.
Справа №918/442/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є витребування прокурором земельних ділянок з володіння фізичної та юридичної особи на користь територіальної громади, мотивуючи це незаконністю набуття права власності на ці ділянки.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, вважаючи, що фізична особа, як член фермерського господарства, отримала земельні ділянки безоплатно, не маючи на це законних підстав, оскільки не була засновником господарства і не передавала землю у його власність. Суд вирішив, що метою отримання землі було не ведення фермерського господарства, а обхід загальної процедури набуття землі у власність. Суд також врахував, що фізична особа не займалася фермерською діяльністю, а передала землю в оренду господарству. Суд зазначив, що позовна давність не спливла, оскільки її перебіг продовжувався у зв’язку з карантином та зупинився з введенням воєнного стану.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, вказавши на те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки однією зі сторін є фізична особа, а спір стосується права власності на землю.
Справа №910/11014/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Київські енергетичні послуги” на користь ПрАТ “НЕК “Укренерго” заборгованості, яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд встановив, що відповідач частково погасив основну суму боргу до подання позову, а решту – після відкриття провадження, що стало підставою для закриття провадження в цій частині. Щодо інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначив, що позивач неправильно їх розрахував, збільшуючи суму боргу та не враховуючи здійснені відповідачем платежі. Також, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, вирішив, що нарахування штрафних санкцій зупиняється з 24 лютого 2022 року, а не з 26 квітня 2022 року, згідно з постановою НКРЕКП № 332, враховуючи введення воєнного стану в Україні. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини справи, а його завдання полягає лише в перевірці дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/10904/23 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження народним депутатом України ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за його скаргою на рішення суду першої інстанції про виселення політичної партії з орендованого приміщення.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтвердивши правомірність закриття апеляційного провадження, оскільки народний депутат не був стороною договору оренди, і рішення про виселення партії безпосередньо не порушувало його прав, інтересів чи обов’язків. Суд зазначив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідний очевидний і безумовний зв’язок між оскаржуваним рішенням та правами цієї особи. Суд також врахував, що поняття “охоронюваний законом інтерес” має стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів, які виникають саме з оскарженого судового рішення, а не з інших юридичних фактів. Суд підкреслив, що апеляційний суд правильно встановив відсутність такого зв’язку у даній справі, оскільки народний депутат не є стороною договору оренди, і рішення про виселення партії не містить жодних висновків щодо його прав чи обов’язків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу народного депутата без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/5034/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Етичної ради та Державної судової адміністрації України.
2. У рішенні не наведено аргументи суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для повного аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом рішення, де будуть викладені мотиви, якими керувався суд, відмовляючи в задоволенні позову. Зазвичай, адміністративні суди, розглядаючи справи щодо оскарження дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряють, чи діяли відповідачі на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; чи обґрунтовано прийнято рішення; чи діяли вони добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з урахуванням права особи на справедливий суд; чи дотриманий принцип рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. Також, суд міг досліджувати питання дотримання строків звернення до адміністративного суду та наявність порушеного права у позивача.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
