Справа №752/2246/22 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання права власності на нежитловий будинок готелю та ресторан, які позивач вважає, що викупив у Національної академії наук України (НАН України).
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів викупу майна у встановленому законом порядку, а надані платіжні документи свідчать лише про оплату орендних платежів. Важливо, що суди попередніх інстанцій врахували попередні судові рішення, які встановили, що спірне майно залишається у державній власності та не вибуло з неї. Також, суд взяв до уваги, що позивач передав свої права орендаря іншій юридичній особі, а у кримінальному провадженні заперечував факт викупу майна. Суд підкреслив, що поведінка позивача протягом тривалого часу не відповідала його поточній правовій позиції, що суперечить принципу добросовісності.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №205/1262/24 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації, а також відшкодування моральної шкоди, завданої журналістом, який поширив, на думку позивачки, недостовірну інформацію про неї в соціальній мережі Facebook.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачка є публічною особою, а висловлювання відповідача є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню. Суд зазначив, що критика була висловлена у відповідь на публікацію позивачки в соціальній мережі, а інформація про податковий борг була взята з публічного джерела. Суд також врахував, що висловлювання відповідача не були виражені в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Суд підкреслив важливість забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації, а також зазначив, що будь-яка критика та оцінка вчинків не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації. Суд також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо свободи вираження поглядів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6040/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є заява арбітражного керуючого про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника підприємства-банкрута за незадоволення вимог кредиторів.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які поклали солідарну відповідальність на керівника, з огляду на те, що суди не визначили суму збитків, завданих підприємству діями керівника, та не вирішили питання про її стягнення на користь боржника для подальшого задоволення вимог кредиторів. Суд зазначив, що солідарна відповідальність керівника настає у випадку, коли він не звернувся до суду із заявою про банкрутство за наявності загрози неплатоспроможності, і це призвело до збитків підприємства. **:** Суд вказав, що стягнення коштів з керівника має відбуватися на користь боржника з подальшим зарахуванням до ліквідаційної маси, відступивши таким чином від попередньої практики. Суд також підкреслив, що арбітражний керуючий, звертаючись із заявою про покладення солідарної відповідальності, діє в інтересах боржника та кредиторів.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення суми збитків та вирішення питання про її стягнення.
Справа №472/801/21 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду, яким скасовано рішення суду першої інстанції про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням за крадіжку, вчинену за попередньою змовою.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд апеляційної інстанції врахував тяжкість злочину, вчиненого за попередньою змовою, відсутність обставин, які б свідчили про щире каяття засуджених, а також посередні характеристики за місцем проживання та відсутність офіційного працевлаштування. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги, що до засуджених вже застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням, що не призвело до позитивних змін у їхній поведінці. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виправлення та попередження нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання, наближене до мінімального в межах санкції статті.
Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №676/334/25 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є клопотання захисника про зміну підсудності кримінального провадження, а саме передачу справи з одного суду до іншого.
2. Верховний Суд розглянув клопотання захисника про передачу кримінального провадження з Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області до Першотравневого районного суду м. Чернівці. Суд, керуючись статтями 32, 33-1, 34, 376 Кримінального процесуального кодексу України, вирішив відмовити у задоволенні цього клопотання. У резолютивній частині ухвали не наведено конкретних мотивів відмови, але зазначено, що повний текст ухвали з обґрунтуванням буде проголошено пізніше. Це означає, що суд, ймовірно, не знайшов достатніх підстав для зміни підсудності, враховуючи встановлені законом правила.
3. Суд постановив залишити клопотання захисника про зміну підсудності без задоволення, тобто справа залишиться на розгляді в Кам`янець-Подільському міськрайонному суді Хмельницької області.
Справа №461/3028/21 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження вироку суду та ухвали апеляційного суду щодо визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження), та вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженої, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині вирішення цивільного позову. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд формально підійшов до перевірки доводів сторони захисту щодо необґрунтованості цивільного позову, не перевірив належним чином докази, надані на підтвердження розміру матеріальної шкоди, та не надав переконливих відповідей на доводи апеляційної скарги. ВС наголосив, що суди не дослідили, чи всі витрати, зазначені в чеках, дійсно пов’язані з лікуванням тілесних ушкоджень, завданих злочином. ВС вказав, що апеляційний суд не взяв до уваги постанову суду касаційної інстанції від 29 листопада 2023 року, якою було скасовано ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року. У постанові суду касаційної інстанції, окрім іншого, зазначено, що під час нового апеляційного розгляду апеляційний суд має перевірити доводи сторони захисту, що стосуються вирішення цивільного позову потерпілої, а саме відшкодування матеріальної шкоди з точки зору належності поданих на доведення її розміру фактичних даних. ВС підкреслив, що суди повинні об’єктивно дослідити обставини справи, з’ясувати характер правовідносин, встановити розмір шкоди та визначити порядок її відшкодування.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову та призначив новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Справа №359/3358/21 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предмет спору: ТОВ «Бориспільміськбуд» звернулося до суду з вимогою скасувати рішення державних реєстраторів про реєстрацію права власності на квартири за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вважаючи, що документи, на підставі яких було здійснено реєстрацію, є підробленими.
Основні аргументи суду: Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов ТОВ «Бориспільміськбуд», оскільки встановив, що ТОВ «Агробудпереробка ЛТД», яке мало зобов’язання перед ТОВ «Бориспільміськбуд», припинило свою діяльність, що призвело до припинення зобов’язань перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Ключовим моментом стало те, що ТОВ «Бориспільміськбуд» заявило про недостовірність документів, наданих відповідачами для реєстрації права власності, і звернулося з клопотанням про проведення експертизи. Суд витребував оригінали цих документів у відповідачів, але вони їх не надали, мотивуючи це втратою. Суд розцінив це як ухилення від проведення експертизи та, керуючись статтею 109 ЦПК України, визнав факт недостовірності документів доведеним, що стало підставою для задоволення позову. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками апеляційного суду.
Рішення суду: Верховний Суд залишив касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №461/8060/23 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Львівської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконними діями органу місцевого самоврядування щодо неналежного забезпечення житлом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності усіх необхідних умов для відшкодування моральної шкоди, а саме: не довів факту заподіяння моральної шкоди саме Львівською міською радою, не надав доказів причинно-наслідкового зв’язку між діями чи бездіяльністю міської ради та завданою шкодою, і не довів, що саме міська рада неправомірно позбавила його можливості отримати квартиру. Суд зазначив, що наявність попередніх судових рішень на користь позивача не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки сам факт порушення прав не завжди свідчить про наявність моральних страждань, які підлягають компенсації. Суд також підкреслив, що розмір моральної шкоди має бути обґрунтований з урахуванням глибини душевних страждань, а не лише вартістю втраченого майна. Крім того, суд взяв до уваги, що обов’язок забезпечення житлом позивача покладалося на ВАТ «Енергія», а не на Львівську міську раду.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1.
Справа №357/13033/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ти і просив:
Предмет спору: Спір стосується оскарження наказу про звільнення позивачки з посади викладача музичної школи та вимоги про поновлення на роботі і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Аргументи суду:
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно розрахував суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки використав невірні дані про заробітну плату позивачки за відповідний період. Суд зазначив, що вимушений прогул триває з дня звільнення до дня ухвалення рішення суду першої інстанції про поновлення на роботі, а не до моменту ухвалення рішення апеляційним судом. Також, суд касаційної інстанції підкреслив важливість правильного застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (Порядок № 100) при розрахунку виплат за час вимушеного прогулу. Суд погодився з рішенням апеляційного суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд касаційної інстанції також наголосив на необхідності поновлення виконання рішення суду в незміненій частині.
Рішення суду: Касаційні скарги задоволено частково, постанову апеляційного суду змінено в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшивши її, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.
Справа №280/1099/19 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та фізичною особою.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію банку щодо наявності заборгованості. Суд зазначив, що банк надав достатні докази видачі кредиту та наявності заборгованості, зокрема виписки з рахунків, які є належними доказами руху коштів. Відповідач, у свою чергу, не надав жодних доказів на спростування факту отримання кредитних коштів або оскарження розміру заборгованості. Суд також відхилив доводи відповідача щодо не проведення судової експертизи, оскільки відповідальність за оплату експертизи лежала на ньому, і він її не здійснив. Важливо, що суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №367/3426/19 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності на земельну ділянку та визнання права власності на цю ділянку за позивачем.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що завдання цивільного судочинства полягає в ефективному захисті порушених прав. Для цього важливо встановити, з яких правовідносин виник спір, чи передбачений обраний спосіб захисту законом або договором, та чи є цей спосіб ефективним для захисту порушеного права. У даній справі, позивач просила скасувати рішення державного реєстратора та записи про право власності, а також визнати за нею право власності на земельну ділянку. Проте, суд встановив, що на момент розгляду справи ділянка вже була продана третій особі. Тому, на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки скасування реєстраційних записів не призведе до автоматичного повернення майна у власність позивача. Ефективним способом захисту в такій ситуації був би віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння у останнього набувача. Оскільки позивач не заявляла вимог до третьої особи про витребування майна, суд дійшов висновку, що її позовні вимоги не підлягають задоволенню в обраний спосіб.
3. Верховний Суд вирішив частково задовольнити касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, вказавши на неефективність обраного позивачем способу захисту, але залишив рішення про відмову в задоволенні позову в силі.
Справа №583/702/21 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_6 за розтрату майна та службове підроблення, де захисник наполягає на відсутності складу злочину та порушеннях процесуального законодавства.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_6 винною у розтраті майна та службовому підробленні, спираючись на сукупність доказів, включаючи покази свідків, матеріали інвентаризацій та експертні висновки. Суд зазначив, що добровільне відшкодування збитків не звільняє від кримінальної відповідальності, якщо злочин вже було скоєно, а внесення неправдивих даних до офіційних документів є службовим підробленням, незалежно від мотивів. Також, суд відхилив аргументи захисту про необхідність окремої реєстрації кожного епізоду злочину в ЄРДР, якщо вони охоплені єдиним умислом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд надав належну оцінку всім доводам апеляційної скарги та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції в силі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №643/1656/17 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я допоможу вам з аналізом цього судового рішення.
1. Предметом спору є оскарження ухвал судів попередніх інстанцій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше. Тому наразі неможливо встановити, якими саме аргументами керувався суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу районного суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 без змін, а її касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №137/565/15-к від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на ряд порушень кримінального процесуального закону. Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисту щодо недопустимості доказів, а саме протоколу огляду місця події, проведеного без згоди власника приміщення, та не перевірив повноваження слідчого, який проводив цю слідчу дію. Також, апеляційний суд не спростував належним чином версію захисту про можливе отримання потерпілим тілесних ушкоджень за інших обставин, не надавши оцінку показанням свідка, який бачив потерпілого з іншою особою. Крім того, суд апеляційної інстанції не зупинив провадження у зв’язку з мобілізацією обвинуваченого на військову службу, незважаючи на надані стороною захисту докази. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не забезпечив всебічний та об’єктивний розгляд справи, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість його рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №405/8493/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у неналежному виконанні професійних обов’язків медичним працівником, що спричинило смерть дитини.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які закрили кримінальне провадження, з наступних причин:
* Суди не врахували зміни до Кримінального процесуального кодексу України (КПК), внесені Законом № 3509-ІХ, які набрали чинності 1 січня 2024 року та змінили порядок обчислення строків досудового розслідування.
* Відповідно до нових правил, строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
* У даному випадку обвинувальний акт був поданий до суду в межах строку досудового розслідування, обчисленого з моменту повідомлення особі про підозру.
* Суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків щодо підстав закриття провадження, одночасно вказуючи на закінчення строків досудового розслідування як до, так і після повідомлення про підозру.
* Суди помилково застосували положення КПК щодо погодження клопотань про продовження строків досудового розслідування, що призвело до неправильного висновку про незаконність продовження цих строків.
3. Верховний Суд скасував ухвали місцевого та апеляційного судів і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №213/280/19 від 01/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора на рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_8.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду. В обґрунтуванні рішення, ймовірно, були враховані доводи прокурора щодо незаконності повернення апеляційної скарги, можливо, через порушення норм процесуального права апеляційним судом. Суд касаційної інстанції міг дійти висновку, що апеляційний суд безпідставно відмовився розглядати апеляційну скаргу прокурора, що могло призвести до порушення прав учасників кримінального провадження. Також, можливо, були встановлені обставини, які свідчать про необхідність перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В результаті, касаційний суд вирішив, що апеляційний суд повинен повторно розглянути апеляційну скаргу прокурора по суті.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора та призначив новий розгляд в апеляційному суді.
Справа №910/3408/21 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи “Сумигаз”».
2. У своєму рішенні Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій. Суди ретельно дослідили обставини справи та встановили, що рішення АМКУ є обґрунтованим та законним. Суд зазначив, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень, визначених законодавством про захист економічної конкуренції. Суд також врахував, що “Сумигаз” не надав достатніх доказів, які б спростовували висновки АМКУ. Судді також взяли до уваги попередні рішення у подібних справах, практику АМКУ та європейський досвід у сфері антимонопольного регулювання. На основі всебічного аналізу доказів та норм права, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову “Сумигазу”.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу “Сумигазу” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №732/962/24 від 18/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, ініційоване власником землі через систематичну несплату орендної плати орендарем.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про розірвання договору оренди, мотивуючи це тим, що після відкриття провадження у справі про банкрутство орендаря, справи, що можуть вплинути на ліквідаційну масу банкрута, мають розглядатися господарським судом в рамках справи про банкрутство. Суд врахував зміни в земельному законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без згоди власника, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси. Оскільки розірвання договору оренди вплине на обсяг ліквідаційної маси банкрута, спір підлягає розгляду в господарському суді. Суд касаційної інстанції погодився з цим рішенням, підкресливши, що з урахуванням обставин, які склалися в межах конкретної справи (здійснення щодо боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство), підстави для задоволення вимог пред`явленого позову прокурора відсутні, оскільки відповідна вимога позову прокурора, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій, не узгоджується із цілями та завданнями провадження у справі про банкрутство щодо максимального задоволення сукупності вимог кредиторів за рахунок відчуження, за якнайвищою ціною майна неплатоспроможного боржника та неможливості задоволення вимог окремого кредитора поза межами конкретної конкурсної процедури.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, підтвердивши, що справа підлягає розгляду в межах провадження про банкрутство в господарському суді.
Справа №522/3912/16-ц від 05/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. У цій справі, суд касаційної інстанції розглядав спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, де відповідач (позичальник) посилалась на пропуск банком строку позовної давності. Суд встановив, що умовами кредитного договору передбачено зміну строку виконання зобов’язання у разі прострочення платежів понад 60 днів, і такий строк настав. Оскільки банк звернувся до суду за межами трирічного строку позовної давності, який почав обчислюватися з моменту настання зміненого строку виконання зобов’язання, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог банку. Суд апеляційної інстанції не врахував цих обставин, помилково вважаючи, що строк позовної давності не був пропущений, оскільки відповідач нібито діяла недобросовісно, ухиляючись від виконання зобов’язань за договором.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості, у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Справа №215/3624/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання чоловіка зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на грошові вклади в порядку спадкування за законом.
2. Суд встановив, що чоловік померлої фактично проживав з нею однією сім’єю, що має юридичне значення для визначення спадкових прав. Оскільки померла і її чоловік перебували у шлюбі, то суд визнав грошові вклади їх спільною сумісною власністю, де кожному належала 1/2 частина. Також, суд врахував, що крім чоловіка, є ще два сини, які є спадкоємцями першої черги. Один син подав заяву про прийняття спадщини, а інший був зареєстрований за однією адресою з померлою, тому вважається таким, що прийняв спадщину. Враховуючи це, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції та перерозподілив частки спадкового майна між спадкоємцями, визначивши частку спадкоємців по 1/3 кожному. Суд касаційної інстанції погодився з таким розподілом, оскільки він відповідає нормам законодавства та враховує інтереси всіх спадкоємців.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №203/1905/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову, яким було заборонено банку та страховим компаніям перешкоджати виконанню договорів страхування, укладених за посередництвом банку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову фактично дублюють позовні вимоги, оскільки зводяться до заборони неналежного виконання умов договорів страхування, що є неприпустимим. Суд зазначив, що не може заборонити банку припиняти ділові відносини з страховими компаніями, оскільки це порушує конституційне право на свободу договору. Також, суд врахував, що розгляд апеляційної скарги стосувався лише питання забезпечення позову, а не розгляду справи по суті, тому зупинення провадження у зв’язку з перебуванням третьої особи у ЗСУ не є необхідним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №909/1056/15 від 15/04/2025
1. Предметом спору є відмова у перегляді за нововиявленими обставинами ухвали суду про затвердження змін до плану санації підприємства-банкрута.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у перегляді ухвали про затвердження змін до плану санації, оскільки обставини, на які посилався заявник (результати рецензування звіту про оцінку майна), не є нововиявленими в розумінні процесуального закону. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на момент розгляду справи, бути невідомими заявнику та мати істотне значення для справи, тобто такими, що могли б вплинути на рішення суду. У даному випадку, рецензія на звіт про оцінку майна є новим доказом, а не нововиявленою обставиною, і не може бути підставою для перегляду рішення. Також, суд підкреслив, що перегляд рішення за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінку доказів, які вже були оцінені судом. Крім того, заявник не довів, яким чином недоліки звіту про оцінку майна вплинули на виконання плану санації та порушили його права як кредитора. Суд також врахував, що провадження у справі про банкрутство було припинено у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №331/2385/19 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду, яким було скасовано виправдувальний вирок суду першої інстанції та визнано особу винною у збуті психотропних речовин.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази, зокрема, покази свідка, та не врахував усіх обставин справи. Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, вважав доведеним факт збуту психотропних речовин. Важливо, що апеляційний суд не допитував свідка особисто, а лише переоцінив його попередні покази. Засуджений у касаційній скарзі стверджував, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, не допитавши свідка особисто та надавши його показанням іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Також, на думку засудженого, апеляційний суд не здійснив належної оцінки доказам щодо можливої провокації з боку правоохоронних органів. Верховний Суд, переглядаючи справу, погодився з доводами касаційної скарги щодо порушень кримінального процесуального закону.
Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №910/9652/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи-підприємця (ФОП) грошових коштів, які товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) сплатило за користування майном на підставі договору оренди, визнаного нікчемним.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, мотивуючи це тим, що суди не врахували правову природу орендних відносин та встановлені ними ж обставини щодо фактичного користування позивачем майном. Верховний Суд зазначив, що фактичне користування майном на підставі договору оренди, навіть якщо він є недійсним, унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину, оскільки використання майна є безповоротним. Також суд вказав на порушення позивачем принципу суперечливої поведінки, оскільки він користувався майном, сплачував за нього, а потім вимагав повернення коштів, посилаючись на нікчемність договору. Суд наголосив, що в такому випадку слід враховувати збагачення самого позивача за рахунок користування майном відповідача, і тому грошові кошти не підлягають стягненню з відповідача. Крім того, суд зазначив, що повернення нерухомого майна здійснюється не шляхом застосування реституції, а через негаторний позов.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ про стягнення з ФОП грошових коштів.
Справа №903/1199/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредиторів (ОСОБА_1, ФОП Дем’яновича А.В., ПП “Компанія Глорія”) до боржника (ТОВ “Еконива”) у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Щодо вимог ОСОБА_1: Кредитор не надав достатніх доказів (платіжних документів) на підтвердження перерахування коштів боржнику вчасно, і не довів неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з об’єктивних причин. Також, доводи про невідповідний склад суду, який підписав постанову апеляційного суду, не знайшли підтвердження, оскільки електронний підпис відсутнього судді був замінений уповноваженою особою відповідно до внутрішнього наказу суду.
* Щодо вимог ПП “Компанія Глорія”: Кредитор не надав достатньо доказів, окрім договору оренди та актів приймання-передачі, які б підтверджували реальність господарської операції. Суд також врахував, що сума заявлених вимог (1 375 000 грн) відрізнялася від суми, визнаної судом першої інстанції (1 650 000 грн), без належного обґрунтування збільшення вимог.
* Щодо вимог ФОП Дем’яновича А.В.: Суд врахував часткову оплату боржником наданих послуг (200 000 грн), що підтверджує реальність господарської операції. Хоча виписка з банку, яка підтверджувала оплату, була надана ТОВ “Кам’янка-Бузький комбікормовий завод” на стадії апеляційного перегляду, це не є порушенням, оскільки ТОВ “Кам’янка-Бузький комбікормовий завод” є кредитором і має право заперечувати вимоги інших кредиторів.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційні скарги ОСОБА_1, ФОП Дем’яновича А.В. та ПП “Компанія Глорія” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №720/2421/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за незаконне зберігання вогнепальної зброї (ч. 1 ст. 263 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд врахував тяжкість злочину (зберігання великої кількості вогнепальної зброї, зокрема автоматичної), суспільну небезпеку такого діяння, а також інші обставини справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначення покарання є дискреційним повноваженням суду, і апеляційний суд, призначивши покарання у виді реального позбавлення волі, діяв у межах закону, дотримуючись принципів індивідуалізації та справедливості. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисника про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №369/16037/21 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_9 у перешкоджанні законній професійній діяльності журналіста (ч. 3 ст. 171 КК України).
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на такі основні моменти:
* Суди попередніх інстанцій не повно і не всебічно дослідили обставини справи, зокрема, щодо статусу потерпілої як журналіста та законності її діяльності на місці події.
* Суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків щодо конкретності обвинувачення, оскільки сторона захисту не заперечувала проти розгляду справи по суті і активно захищалася від обвинувачення.
* Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушення правил оцінки доказів.
* Суди не врахували наявність доказів, які підтверджують статус потерпілої як журналіста, зокрема, довідку з редакції газети “Kyiv Post” та редакційне посвідчення.
* Апеляційний суд формально розглянув справу, не перевірив ретельно законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, як того вимагає КПК України.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №754/8612/20 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору дарування квартири, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір дарування квартири, на підставі якого квартира перейшла у власність особи, яка згодом її продала, є неукладеним, оскільки нотаріус не посвідчував цей договір. Це означає, що квартира вибула з власності первинного власника поза його волею. Суд також врахував, що покупець квартири мав проявити розумну обачність при укладенні договору купівлі-продажу, зокрема, перевірити історію квартири та звернути увагу на занижену ціну. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що покупець не може вважатися добросовісним набувачем, а отже, квартира підлягає витребуванню на користь спадкоємця первинного власника. При цьому, суд зазначив, що вимога про скасування рішень про державну реєстрацію не є ефективним способом захисту, оскільки достатньо рішення суду про витребування майна. Суд також наголосив, що покупець не позбавлений права звернутися до продавця з вимогою про відшкодування збитків.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішень про державну реєстрацію, відмовивши в задоволенні цієї вимоги, а в іншій частині залишив рішення без змін, підтвердивши правомірність витребування квартири з чужого незаконного володіння.
Справа №210/7406/21 від 15/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання, зберігання та збут наркотичних речовин і психотропних речовин.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки захисник засудженого оскаржував законність вироку, стверджуючи про недопустимість ряду доказів, а саме протоколу затримання, протоколу допиту свідка, протоколу обшуку та постанови про визнання речових доказів. Верховний Суд не погодився з цими доводами. Щодо протоколу затримання, суд зазначив, що відсутність інформації про конкретних поліцейських не вплинула на результат розгляду справи, оскільки всі вони були допитані в суді. Щодо протоколу допиту свідка, суд підкреслив, що вирок ґрунтується на показаннях свідка в судовому засіданні, а не на протоколі допиту. Щодо обшуку, суд зазначив, що участь захисника під час обшуку не є обов’язковою. Щодо постанови про визнання речових доказів, суд вказав, що процесуальні рішення не є доказами, які можна оцінювати з точки зору допустимості. Суд також відхилив доводи про неналежність показань свідків та фальсифікацію доказів, оскільки ці обставини вже були досліджені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №472/801/21 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2024 року щодо засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. Повний текст постанови буде оголошено пізніше, і тоді можна буде дізнатися про аргументи суду.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №205/5211/22 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є відшкодування витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції розглядав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом касаційної скарги. Суд зазначив, що однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення. Суд врахував надані відповідачем документи, що підтверджують понесені витрати, але також взяв до уваги клопотання позивача про зменшення розміру цих витрат. Суд проаналізував характер виконаної представником відповідача роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Зважаючи на конкретні обставини справи, суд вирішив частково задовольнити заяву відповідача.
3. Суд частково задовольнив заяву ОСОБА_4 та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5 000,00 грн на відшкодування судових витрат, пов’язаних з наданням правничої допомоги в суді касаційної інстанції.
Справа №466/5304/21 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно, а саме житловий будинок і земельну ділянку.
2. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки встановив, що спірний житловий будинок має ознаки самочинного будівництва через здійснені прибудови та надбудови без відповідного дозволу, що унеможливлює його успадкування. Суд зазначив, що самочинне будівництво не може входити до складу спадщини, і спадкоємці не надали правовстановлюючих документів щодо узаконення цих будівель. Суд також врахував, що до складу спадщини входять лише ті права та обов’язки, які належали спадкодавцю на момент її відкриття, а на той момент будинок вже мав ознаки самочинного будівництва. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що спадкоємці не вичерпали можливості щодо оформлення спадкових прав у позасудовому порядку та не вчинили дій щодо узаконення самочинного будівництва. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що аргументи касаційної скарги не спростовують факту здійснення будівництва без відповідного дозволу, що робить його самочинним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/2330/19 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та її повернення у власність територіальної громади міста Києва.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення “Острів Жуків” та заплави річки Дніпра, що унеможливлює її перебування у приватній власності, оскільки вона належить до земель природно-заповідного фонду, надання яких у приватну власність заборонено чинним законодавством України. Суд також врахував, що рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок кооперативу, до складу яких входила спірна ділянка, було визнано недійсним, що свідчить про відсутність волі територіальної громади на вибуття цієї землі з її власності. Суд зазначив, що відповідач, як набувач, мав можливість дізнатися про особливий правовий режим спірної земельної ділянки. Суд кваліфікував позов як негаторний, до якого не застосовується позовна давність, оскільки порушення прав територіальної громади триває. Суд також наголосив, що повернення ділянки у комунальну власність не порушує принцип пропорційності втручання у право власності відповідача, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням землі згідно із загальними інтересами та екологічною безпекою.
3. Суд вирішив касаційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №645/5062/19 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної особі, засудженій за умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК України).
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції не врахував тяжкість злочину, обставини його вчинення (зокрема, стан алкогольного сп’яніння та жорстокість дій), а також дані про особу винного, які свідчать про високий ризик небезпеки для суспільства. Суд апеляційної інстанції зазначив, що для застосування ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням) необхідно, щоб сукупність обставин справи та даних про особу винного свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання, чого в даному випадку не було встановлено. Також, суд врахував відсутність дій з боку обвинуваченого, спрямованих на допомогу потерпілому чи відшкодування завданої шкоди. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, підкресливши, що думка прокурора щодо можливості застосування ст. 75 КК України не є вирішальною і не обмежує дискреційні повноваження суду.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №695/1780/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення для вас.
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у службовому підробленні, у зв’язку зі зміною обстановки.
2. Суд першої інстанції закрив кримінальне провадження, вважаючи, що особа більше не працює на посаді, що робить її дії не суспільно небезпечними, з чим погодився апеляційний суд. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, вказавши, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 48 КК України, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки. Суд касаційної інстанції зазначив, що втрата суспільної небезпечності діяння має бути або повною, або такою, що діяння через малозначність не може вважатися кримінальним правопорушенням. Також, зміна обстановки має об’єктивно унеможливлювати вчинення особою нового кримінального правопорушення. Верховний Суд підкреслив, що суди не обґрунтували належним чином, чому звільнення особи від посади робить її дії не суспільно небезпечними.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №569/10900/15-к від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у справі є оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій у використанні завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК України) для отримання групи інвалідності.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обвинувачення не довело винуватість особи поза розумним сумнівом. Важливим моментом стало визнання недопустимим доказом свідоцтва про хворобу, оскільки воно було отримано з порушенням процесуального порядку – особою, яка не мала відповідних повноважень. Відповідно, похідні від цього доказу висновки експертів також були визнані недопустимими. Суд зазначив, що сторона обвинувачення не надала достатньо належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину особи у вчиненні інкримінованого їй злочину. Суд касаційної інстанції також зазначив, що порушення, допущене органом досудового розслідування, стосується порядку вилучення основного доказу, а не безпосереднього порушення прав і свобод особи.
Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №161/13558/19 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку відносно осіб, обвинувачених в організації та зайнятті гральним бізнесом організованою групою.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі виправдувальний вирок, оскільки суди попередніх інстанцій, на думку Верховного Суду, дотрималися вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, було встановлено, що обвинувачення не довело вину осіб поза розумним сумнівом, а всі сумніви тлумачаться на користь обвинувачених. Суд першої інстанції ретельно перевірив надані сторонами докази та дав їм належну оцінку, а апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на доводи прокурора. Верховний Суд також погодився з відмовою у проведенні повторної комп’ютерно-технічної експертизи, оскільки сторона обвинувачення не довела необхідність її проведення на стадії судового розгляду, а також не обґрунтувала, які саме важливі обставини могли повідомити незапитані свідки. Суд зазначив, що призначення експертизи з метою пошуку нових доказів обвинувачення фактично становить собою додаткове розслідування, що суперечить засадам кримінального процесу.
3. Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №463/5991/20 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про відмову в перегляді рішення за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи це тим, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не підлягає апеляційному оскарженню згідно зі статтею 309 Кримінального процесуального кодексу України. Суд також врахував практику Конституційного Суду України та об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, згідно з якою перегляд ухвал слідчого судді за нововиявленими обставинами можливий лише у випадках, коли вони безпідставно обмежують конституційні права і свободи людини, і їх подальша чинність суперечитиме меті кримінального судочинства. Суд зазначив, що право на апеляційне оскарження спрямоване на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд підкреслив, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, діяв у межах закону, оскільки стаття 309 КПК не передбачає можливості оскарження ухвали про відмову в перегляді рішення за нововиявленими обставинами.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №991/558/24 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення суду:
Предметом спору є відмова Вищого антикорупційного суду у відкритті провадження за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду частково задовольнила апеляційну скаргу представника відповідача, скасувавши ухвалу суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вирішив, що матеріали справи слід передати на розгляд суду першої інстанції для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті. Фактично, Апеляційна палата не оцінювала обґрунтованість заяви про перегляд, а лише вирішила, що суд першої інстанції повинен розглянути цю заяву, а не відмовляти у відкритті провадження. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції передчасно відмовив у відкритті провадження, не дослідивши належним чином наявність чи відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Суд апеляційної інстанції наголосив на необхідності всебічного та об’єктивного розгляду заяви про перегляд рішення суду.
Суд скасував ухвалу Вищого антикорупційного суду та передав матеріали справи для розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами до суду першої інстанції.
Справа №917/839/22 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та зобов’язання повернути земельну ділянку через порушення умов договору та використання землі не за цільовим призначенням.
2. Суд задовольнив позов прокурора, оскільки СВК “Багачанський” порушив умови договору оренди, використовуючи земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме розоравши сіножаті, в тому числі прибережну захисну смугу, та засіявши їх соняшником. Суд встановив, що відповідач не виконував обов’язки щодо дотримання природоохоронного законодавства та використовував землю не у відповідності до її цільового призначення, що є істотним порушенням умов договору. Суд врахував, що прокурор належним чином обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки міська рада, хоч і була повідомлена про порушення, не вжила достатніх заходів для їх усунення, вважаючи сплату штрафу достатньою мірою реагування. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги відповідача не спростовують встановлені судами попередніх інстанцій обставини і зводяться лише до незгоди з оцінкою доказів. Суд підкреслив важливість дотримання екологічних норм та цільового використання землі, що є національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1274/24 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є обґрунтованість грошових вимог кредитора до фізичної особи у справі про неплатоспроможність, зокрема, в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не надали належної оцінки кредитному договору в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості, не з’ясували, чи існує перелік додаткових послуг, які надаються позичальнику, і за які встановлена ця комісія. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, згідно з якими положення кредитного договору про щомісячну плату за обслуговування кредиту є нікчемними, якщо не деталізовано, які саме послуги входять в це обслуговування. Також, суди не зазначили, на підставі якого саме пункту договору ними визнано заявлені грошові вимоги кредитора до боржника у цій частині. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, суд повинен перевірити правомірність заявлених вимог кредитора до боржника.
3. Суд вирішив скасувати рішення апеляційного та першої інстанції в частині вимог по комісії та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №921/88/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цю ділянку.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, витребувавши земельну ділянку з незаконного володіння Тернопільської міської ради на користь ТОВ «Бігма», оскільки ТОВ «Бігма» є законним власником земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу та державного акта, які є чинними і не визнавалися недійсними у встановленому порядку. Суд встановив, що Тернопільська міська рада незаконно заволоділа частиною земельної ділянки, яка належить ТОВ «Бігма», що підтверджується висновками судових експертиз, які вказують на накладення спірної земельної ділянки на ділянку, що належить ТОВ «Бігма». Також суд врахував суперечливу поведінку Тернопільської міської ради, яка спочатку продала земельну ділянку ТОВ «Бігма», а потім зареєструвала право власності на частину цієї ж ділянки за собою. Суд зазначив, що витребування майна з чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту порушеного права власності ТОВ «Бігма».
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/2551/23 від 21/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що позивач добровільно узгодив зі страховою компанією розмір страхового відшкодування, і це виключає можливість подальшого стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим відшкодуванням з винуватця ДТП або з компанії, якій належить транспортний засіб. Суд зазначив, що позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що він погодився на виплату під тиском або не усвідомлював наслідки своїх дій. Також, суди врахували, що на момент ДТП винуватець не виконував трудові обов’язки, тому компанія не несе відповідальності за його дії. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з рішенням про відмову у відшкодуванні судових витрат позивачу, оскільки ним не було подано попередній розрахунок цих витрат до закінчення судових дебатів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №202/5220/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме майнових збитків, інфляційних втрат, упущеної вигоди та моральної шкоди.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким частково задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічними вимогами до ОСОБА_3 і отримав часткове задоволення цих вимог. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди, інфляційних втрат та упущеної вигоди, оскільки ОСОБА_1 вже скористався своїм правом на відшкодування цих збитків, пред’явивши вимоги до іншої особи (ОСОБА_3). Проте, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд не розглянув вимогу про відшкодування моральної шкоди, що є порушенням норм процесуального права. Тому справу в частині відшкодування моральної шкоди було направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, залишивши без змін рішення апеляційного суду в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди, інфляційних втрат та упущеної вигоди, але скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду в цій частині.
Справа №706/1113/20 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_6 було визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 286 КК України).
2. Апеляційний суд скасував виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалив обвинувальний вирок, керуючись такими основними аргументами:
* Винність ОСОБА_6 доведена сукупністю досліджених доказів, зокрема показаннями самого обвинуваченого, свідка, протоколами огляду місця події та транспортного засобу, висновками судово-медичних та автотехнічних експертиз.
* Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та відхилив версію захисту про те, що за кермом автомобіля перебував потерпілий, зважаючи на висновок комісійної судово-медичної експертизи.
* Висновки експертиз є допустимими доказами, оскільки їх проведення відповідає вимогам кримінального процесуального закону та Закону України “Про судову експертизу”.
* Апеляційний суд дотримався стандарту доведення вини “поза розумним сумнівом”, надавши оцінку всім обставинам справи та перевіривши як версію обвинувачення, так і версію захисту.
* Доводи сторони захисту щодо порушення строків досудового розслідування є необґрунтованими, оскільки ч. 2 ст. 286 КК України передбачає відповідальність за злочин, додатковим об’єктом якого є життя людини, що виключає можливість закриття провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги засудженого та його захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №213/280/19 від 01/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу прокурору, вважаючи, що її було подано з пропуском строку. Верховний Суд підкреслив, що апеляційна скарга була подана в межах встановленого законом семиденного строку з дня оголошення ухвали суду першої інстанції. Суд наголосив, що апеляційний суд зобов’язаний був відкрити апеляційне провадження, оскільки прокурор не пропустив строк на оскарження. Неправильне застосування норм процесуального права апеляційним судом розцінюється як істотне порушення, що перешкодило ухвалити законне рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №161/13558/19 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо п’ятьох осіб, обвинувачених у кримінальному провадженні.
2. Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу апеляційного суду та відхиляючи касаційну скаргу прокурора, не наводить розгорнутих аргументів у резолютивній частині постанови. Фактично, Суд констатує, що апеляційний суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а касаційна скарга прокурора не містить достатніх підстав для його скасування. Щоб зрозуміти конкретні мотиви, якими керувався Верховний Суд, потрібно дочекатися повного тексту постанови, де будуть детально викладені обставини справи, доводи сторін та правове обґрунтування прийнятого рішення. Без повного тексту важко сказати, чи були якісь особливі обставини, які вплинули на рішення суду, чи це стандартний випадок відхилення касаційної скарги.
3. Суд ухвалив залишити ухвалу Волинського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №939/899/22 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги обвинуваченого на ухвалу суду першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не встановив належним чином момент початку перебігу строку на апеляційне оскарження, який для особи, що перебуває під вартою, обчислюється з моменту отримання копії судового рішення. Оскільки в матеріалах справи не було достатньо інформації для визначення цього моменту, а апеляційний суд не вжив заходів для її отримання, він помилково повернув апеляційну скаргу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на апеляційне оскарження є важливою гарантією справедливого судового розгляду, а порушення процесуальних строків має бути обґрунтованим. Також, суд касаційної інстанції взяв до уваги інформацію, отриману від суду першої інстанції, щодо дати отримання копії ухвали слідчим ізолятором для подальшого вручення обвинуваченому.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №910/15243/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ “Фінансова компанія “Кантієро” до ТОВ “Росичі” в межах справи про банкрутство останнього.
2. Суд відмовив у задоволенні вимог ТОВ “ФК “Кантієро”, оскільки компанія не надала достатніх доказів, які б підтверджували наявність заборгованості ТОВ “Росичі” перед нею. Зокрема, не було надано первинних документів, таких як платіжні доручення або виписки з банківських рахунків, які б підтверджували факт надання поворотної фінансової допомоги. Суд підкреслив, що визнання боржником заборгованості саме по собі недостатньо для її підтвердження, необхідні належні докази отримання коштів. Також, суд зазначив, що кредитор не довів неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції, що унеможливило їх прийняття апеляційним судом. Суд наголосив на підвищеному стандарті доказування у справах про банкрутство, який вимагає від кредиторів надання переконливих доказів на підтвердження своїх вимог.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Фінансова компанія “Кантієро” без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №210/7406/21 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7.
2. На жаль, у наданому тексті міститься лише резолютивна частина постанови Верховного Суду, тому неможливо навести аргументи суду. У резолютивній частині вказано лише рішення суду касаційної інстанції, а саме залишення без змін вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, а також відхилення касаційної скарги захисника. Для аналізу аргументів суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде оголошено 21 квітня 2025 року.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №755/7058/23 від 17/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально цю справу.
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК України) та призначення покарання у виді 5 років позбавлення волі.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, зважаючи на те, що покарання було призначено в межах санкції статті, з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. Суд зазначив, що незважаючи на пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття та часткове відшкодування шкоди, тяжкість злочину (умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене сокирою по голові) та суспільна небезпека діяння вимагають реального покарання. Також, суд врахував, що сам засуджений просив призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, але із застосуванням ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Суд відхилив аргументи захисту про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, в тому числі врахувавши позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі засудженого, оскільки вважав, що виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №367/5417/18 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку ОСОБА_5, обвинуваченої у неналежному виконанні професійних обов’язків медичним працівником, що спричинило тяжкі наслідки для пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України).
2. Суд апеляційної інстанції, а за ним і Верховний Суд, залишили без змін виправдувальний вирок, погодившись з рішенням суду першої інстанції. Основними аргументами суду були: відсутність достатніх доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України; не доведено причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_5 та настанням тяжких наслідків для потерпілої; сумніви щодо вини ОСОБА_5, які неможливо усунути, тлумачаться на її користь; стороною обвинувачення не надано переконливих доказів, які б спростовували доводи захисту про відсутність вини ОСОБА_5; судами враховано всі обставини справи, надано належну оцінку доказам, а тому підстав для скасування чи зміни судових рішень немає.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційні скарги прокурора та потерпілої – без задоволення.
Справа №902/560/20 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. **Предмет спору:** Фермерське господарство “Кальній” оскаржує ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження у справі про банкрутство, вважаючи, що суд не вирішив питання про розподіл судових витрат.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд правомірно прийняв відмову ТОВ “Фінінтелект-Плюс” від заяви про визнання недійсними правочинів боржника та визнав нечинним рішення суду першої інстанції, оскільки це відповідає нормам ГПК України. Проте, апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження замість закриття провадження у справі про банкрутство в цілому. Також, суд не з’ясував чи було повідомлено заявника про наслідки відмови від заяви, що є важливим з огляду на можливі обмеження щодо повторного звернення до суду з аналогічним спором. **** Суд наголосив, що апеляційний суд повинен був вирішити питання про розподіл судових витрат при закритті провадження у справі, чого зроблено не було, посилаючись на попередню практику Верховного Суду. Оскільки апеляційний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат та не повідомив заявника про наслідки закриття провадження, це є порушенням норм процесуального права.
3. Суд вирішив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення вказаних порушень.
Справа №128/627/18 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
Предметом спору є зловживання службовим становищем секретарем сільської ради у змові з директором комунального підприємства для незаконного заволодіння земельними ділянками, що завдало збитків територіальній громаді.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості, враховуючи, що обвинувачені беззастережно визнали свою вину, злочин не спричинив тяжких наслідків для окремих осіб, а завдав шкоди лише державним та суспільним інтересам, і що угода сприятиме швидкому та справедливому вирішенню справи. Суд також взяв до уваги щире каяття обвинувачених, добровільне відшкодування завданих збитків, їх позитивні характеристики та відсутність обтяжуючих обставин. Суд вирішив, що узгоджене сторонами покарання є пропорційним, достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів, а також відповідає інтересам суспільства. Суд також врахував, що укладення угоди сприятиме виконанню обов’язків держави щодо забезпечення розумних строків судового розгляду.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив узгоджене сторонами покарання: ОСОБА_11 – 4 роки позбавлення волі умовно з позбавленням права обіймати певні посади та штрафом, а ОСОБА_12 – 4 роки позбавлення волі умовно зі штрафом, зобов’язавши їх відшкодувати завдані збитки.
Справа №916/3619/19(916/1720/24) від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.
1. Предметом спору є визнання недійсними аукціонів з продажу майна банкрута, скасування протоколів проведення аукціонів та актів про придбання майна на аукціоні.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними аукціонів, оскільки позивач не довів наявності порушень під час підготовки та проведення спірних аукціонів. Суд зазначив, що позивач був обізнаний з порядком і строками звернення із заявою про ознайомлення з майном, але звернувся з відповідною заявою після закінчення встановленого строку. Також, суди врахували, що позивач двічі ознайомлювався з майном перед попередніми аукціонами та був достатньо проінформований про технічний стан майна, як учасник боржника. Суд підкреслив, що повідомлення про проведення спірних аукціонів містили всі необхідні відомості згідно з вимогами законодавства, а початкова ціна продажу майна та розмір гарантійного внеску відповідали вимогам законодавства про банкрутство та рішенню комітету кредиторів. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи позивача про створення ліквідатором умов для позбавлення позивача можливості ознайомитися з майном та встановлення необґрунтовано коротких строків для подачі заявок, оскільки вони зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №148/234/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали вину засудженого доведеною на основі сукупності досліджених доказів, зокрема, показань свідків, висновків експертиз та протоколів слідчих дій. Суд зазначив, що місцевий суд ретельно проаналізував докази, надані стороною захисту, та надав обґрунтовані мотиви їх відхилення. Апеляційний суд, у свою чергу, перевірив ці висновки та погодився з ними, не встановивши істотних порушень кримінального процесуального закону. Суд касаційної інстанції також відзначив, що доводи касаційної скарги щодо недопустимості окремих доказів є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну оцінку цим доказам з урахуванням положень кримінального процесуального кодексу. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що призначене покарання є справедливим і відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №645/5062/19 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Для розуміння позиції суду необхідно дочекатися повного тексту рішення, де будуть викладені мотиви, якими керувався суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції. Зазвичай, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень, виходячи з доводів касаційної скарги. Тобто, він перевіряє чи правильно застосовано норми матеріального права та чи не було допущено порушень кримінального процесуального закону. Можливо, захисник у касаційній скарзі вказував на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, недоведеність його вини або істотні порушення процесуального закону під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Суд міг не погодитися з цими доводами, вважаючи вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок Полтавського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №643/1656/17 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій про закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження) є провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
* Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, за винятком випадків домашнього насильства.
* Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що потерпіла добровільно відмовилася від обвинувачення, про що подала відповідні заяви.
* Посилання заявниці на порушення судом першої інстанції вимог закону через відсутність потерпілої в судовому засіданні є необґрунтованим, оскільки участь потерпілої є її правом, а не обов’язком.
* Доводи про відсутність оригіналу технічного носія інформації також не знайшли підтвердження, оскільки в матеріалах справи є журнал судового засідання з посиланням на файли технічної фіксації.
3. Верховний Суд постановив залишити ухвалу районного суду та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №446/1917/16-к від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо виправлення описки у вироку суду першої інстанції у кримінальному провадженні стосовно особи, засудженої за низку злочинів, включаючи шахрайство та привласнення майна.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги представника АТ «УКРСИББАНК» та надав на них вичерпні відповіді. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що виправлення описки не змінило суті вироку, а лише усунуло технічну неточність у номері та даті договору банківського вкладу. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що право представника АТ «УКРСИББАНК» на висловлення своєї позиції було відновлено під час апеляційного провадження, що нівелює аргументи щодо неналежного повідомлення про судове засідання в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не було встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість рішення апеляційного суду.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу представника АТ «УКРСИББАНК» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/15243/23 від 17/04/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ “Ю Енд Ті Трейдінг” до ТОВ “Росичі” у справі про банкрутство останнього, що виникли з договору найму-продажу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які визнали вимоги кредитора, оскільки суди не повно і не всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, суди не з’ясували, чи була заборгованість з орендної плати за період, який вимагає кредитор, підставою для розірвання договору в попередній судовій справі. Також, суди не надали належної оцінки доводам боржника про неможливість повернення майна через обставини, що від нього не залежали, а саме втрату майна внаслідок окупації Криму. Крім того, суди не дослідили правову природу договору, який містить елементи різних договорів, і не з’ясували суть правовідносин між сторонами в контексті законодавчих норм про договори певного виду. Суд касаційної інстанції вказав, що для застосування положень про відповідальність наймача за неповернення майна, необхідно встановити вину наймача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання грошових вимог ТОВ “Ю Енд Ті Трейдінг компані” до ТОВ “Росичі” та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №332/534/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання договору дарування 1/2 частки житлового будинку удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на 1/4 частку цього будинку за позивачем у порядку поділу спільного майна подружжя.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, керувався наступними аргументами:
* Позовна давність починає свій перебіг з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У даному випадку, позивач не надав достатніх доказів того, що він не міг дізнатися про укладення договору дарування замість купівлі-продажу протягом 12 років.
* Обов’язок доведення терміну, з якого особі стало відомо про порушення права, покладається на позивача, а він цього не зробив.
* Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки не довів, що не міг дізнатися про укладення договору дарування раніше.
* Апеляційний суд не врахував ці обставини та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.
* Суд касаційної інстанції не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судом першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №742/1865/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є встановлення постійного безоплатного сервітуту на земельну ділянку для забезпечення проїзду до житлового будинку та гаража позивача.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступних аргументів:
* Позивач не довів, що використання його земельної ділянки та домоволодіння неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки, що перебуває у користуванні Прилуцького аграрного коледжу, а також не довів неможливості задовольнити його потреби іншим способом.
* Існує чинне рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено право проходу (проїзду) до земельної ділянки та домоволодіння позивача, що не було враховано апеляційним судом.
* Позивач не звертався до Міністерства освіти і науки України (МОН) з пропозицією щодо укладення договору сервітуту, що є обов’язковою умовою для встановлення сервітуту через суд.
* Апеляційний суд, в порушення норм процесуального права, взяв до уваги нові докази, подані позивачем, без належного обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції.
* Доводи позивача про необхідність проїзду великогабаритним транспортом не є підставою для встановлення сервітуту, оскільки при купівлі частки будинку він знав про відсутність проїзду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову про встановлення сервітуту для проїзду до житлового будинку.
Справа №918/1122/23 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження рішення судів попередніх інстанцій щодо визнання фізичної особи банкрутом та переходу до процедури погашення боргів у справі про неплатоспроможність.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди формально підійшли до розгляду справи, не дослідивши повною мірою обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суди не надали належної оцінки звіту керуючого реструктуризацією щодо перевірки декларацій про майновий стан боржника, а також доводам банку про неналежне виконання керуючим реструктуризацією своїх обов’язків. Суд касаційної інстанції наголосив, що перевірка декларацій є ключовою функцією арбітражного керуючого, оскільки вона дозволяє встановити повний і достовірний перелік активів та зобов’язань боржника, а також виявити можливі факти приховування майна та/або доходів. Верховний Суд підкреслив, що суди не повинні застосовувати норми КУзПБ формально, а мають враховувати всі обставини справи та забезпечувати дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №446/1917/16-к від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги представнику потерпілої на ухвалу суду першої інстанції про відмову у виправленні описки у вироку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки представник потерпілої оскаржував рішення суду першої інстанції, стверджуючи, що відправив апеляційну скаргу поштою в межах встановленого строку, але не надав достатніх доказів, які б підтверджували, що саме він відправив поштою саме цю апеляційну скаргу. Суд зазначив, що додані до касаційної скарги поштова квитанція та копія трекінгу відстеження відправлення не дають змоги встановити, що відправлення містило саме апеляційну скаргу адвоката у цій справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд діяв правомірно, повернувши скаргу через пропуск строку на оскарження, оскільки належних доказів своєчасної відправки скарги не було надано. Суд касаційної інстанції наголосив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу представника потерпілої без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №950/823/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є визнання недійсними окремих пунктів договору споживчого кредиту, укладеного між фізичною особою та фінансовою установою.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсними окремі пункти кредитного договору, проте відповідачем визначив лише первісного кредитора, не залучивши до участі у справі ТОВ «Дебт Форс», яке набуло права вимоги за цим договором. Суд наголосив, що для ефективного захисту порушених прав необхідно залучати до участі у справі всіх необхідних осіб, які мають відповідати за позовом. Оскільки ТОВ «Дебт Форс» не було залучено до участі у справі як співвідповідача, а позивач не заявляв клопотання про його залучення, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, але змінив мотиви відмови, вказавши на необхідність належного суб’єктного складу учасників справи.
Суд касаційної інстанції постановив змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, виклавши її в новій редакції, з урахуванням зазначених висновків.
Справа №757/24642/21-ц від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з банку суми депозитного вкладу та нарахованих відсотків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що банк зобов’язаний повернути суму вкладу, оскільки договір банківського вкладу був укладений, кошти внесені, а банк не виконав своїх зобов’язань щодо повернення коштів. Також суд відхилив аргументи банку про те, що він є неналежним відповідачем через переведення боргу на іншу фінансову установу, оскільки не було отримано згоди вкладника на таке переведення, що є обов’язковою умовою за статтею 520 ЦК України. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду щодо періоду нарахування відсотків, вказавши, що необхідно встановити дату звернення вкладника до банку з вимогою про повернення вкладу, оскільки від цієї дати залежить розмір відсотків, які підлягають нарахуванню. Суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив цю обставину, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині стягнення відсотків та направивши справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду, а в частині стягнення суми депозитного вкладу рішення апеляційного суду залишив без змін.
Справа №553/2690/22 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є законність застосування судом статті 75 Кримінального кодексу України про звільнення від відбування покарання з випробуванням до особи, засудженої за ухилення від мобілізації.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до питання застосування статті 75 КК, не обґрунтувавши належним чином, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням сприятиме досягненню мети покарання, зокрема, загальній превенції злочинів, передбачених статтею 336 КК, та виправленню засудженого, з урахуванням усіх обставин справи та даних про особу. Суд зазначив, що апеляційний суд не навів переконливих аргументів на користь того, що таке звільнення забезпечить запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Також, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що суд першої інстанції правомірно врахував щире каяття особи, оскільки прокурор не оскаржував дану обставину в суді першої інстанції.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції для належної перевірки доводів прокурора та ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Справа №758/3015/20 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є правомірність державної реєстрації права власності на гараж та зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов Київської міської ради. Суд апеляційної інстанції встановив, що розпорядження Київського міського голови та рішення Київської міської ради не є рішеннями про передачу конкретної земельної ділянки у власність чи користування Гаражному автокооперативу «Вікторія», а договори оренди земельної ділянки не укладалися. Відсутні підстави вважати, що у відповідача виникло право користування або право власності на земельну ділянку. Реєстрація права власності на гараж є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва. Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач не оскаржив рішення апеляційного суду, що свідчить про його згоду з ним. Також, нотаріус, який подав касаційну скаргу, не довів, яким чином рішення апеляційного суду порушує його права та інтереси.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №138/3008/24 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу заявникам, вважаючи, що строк на оскарження було пропущено. Верховний Суд звернув увагу на те, що апеляційний суд невірно обчислив строк апеляційного оскарження, не врахувавши положення ст. 115 КПК України, згідно з якою при обчисленні строків днями не береться до уваги день, від якого починається строк, а якщо закінчення строку припадає на вихідний день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно ст. 116 КПК України строк не вважається пропущеним, якщо скаргу здано на пошту до закінчення строку. Оскільки апеляційна скарга була подана на пошту в останній день строку апеляційного оскарження, апеляційний суд безпідставно повернув її заявникам. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №916/1395/22 від 15/04/2025
Звісно, ось мій аналіз цього судового рішення:
Предмет спору – визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішень державних реєстраторів, припинення права на майно та повернення земельної ділянки, яка, на думку прокуратури, незаконно була передана в оренду, оскільки частково накладається на землі лісового фонду.
Суд касаційної інстанції погодився з попередніми судовими рішеннями про відмову в задоволенні частини позовних вимог прокурора, але змінив мотивацію. Суд зазначив, що визнання незаконними наказів Держгеокадастру та скасування державної реєстрації земельної ділянки не є ефективним способом захисту порушеного права держави, оскільки це не відновить порушене право власності на землю лісового фонду і може призвести до порушення прав інших осіб на землю, яка не є предметом спору. Суд підкреслив, що належним способом захисту в таких випадках є віндикаційний позов, тобто витребування земельної ділянки з незаконного володіння, але лише тієї частини, яка фактично накладається на землі лісового фонду. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими, якщо право власності на спірне майно зареєстроване за іншою особою, витребування майна є більш ефективним способом захисту, ніж визнання недійсними рішень органів влади.
Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши в задоволенні касаційної скарги прокурора.
Справа №372/2145/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяно:
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за незаконне проникнення до володіння іншої особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу захисника, не надавши обґрунтованих відповідей на ключові аргументи щодо законності вироку. Зокрема, апеляційний суд не проаналізував доводи захисту про відсутність у діях засудженого складу злочину, передбаченого статтею 162 КК України, з огляду на те, що господарська будівля була вільно доступною, а також не розглянув питання щодо допустимості ряду доказів, на які вказував захисник. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією для перевірки повноти судового розгляду та правильності встановлення фактичних обставин справи, і тому повинен ретельно досліджувати всі доводи апеляційної скарги. Неналежне виконання апеляційним судом своїх обов’язків щодо дослідження доказів та надання обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №367/5417/18 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предмет спору: Лікаря акушера-гінеколога обвинувачували у неналежному виконанні професійних обов’язків, що призвело до тяжких наслідків для пацієнтки.
Основні аргументи суду: Суд зазначив, що обвинувачення було неконкретним, оскільки не вказувало, які саме з численних обов’язків, передбачених посадовою інструкцією, не були виконані належним чином. Крім того, суд врахував, що пацієнтка не з’явилася на призначений прийом, що позбавило лікаря можливості встановити правильний діагноз та провести корекцію лікування. Суд також послався на висновок експертної комісії, яка не виявила даних про неналежне надання медичної допомоги та визнала попередні висновки експертів необґрунтованими. Суд підкреслив, що сторона обвинувачення не надала достатньо доказів для підтвердження вини лікаря, а всі сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками та залишив вирок без змін, зазначивши, що надав аргументовані відповіді на всі доводи апеляційних скарг.
Рішення суду: Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги прокурора та потерпілої – без задоволення.
Справа №202/640/24 від 21/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз судового рішення, як і обіцяно.
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства, вчиненого особою, раніше судимою за умисне вбивство (п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. Повний текст постанови буде проголошено 24 квітня 2025 року, тому наразі неможливо надати повний аналіз. Проте, виходячи з ухвали, можна припустити, що касаційний суд виявив певні порушення кримінального процесуального законодавства, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, що призвели до скасування вироку. Можливо, апеляційний суд неповно дослідив докази, не врахував істотні обставини справи або неправильно застосував норми матеріального права. Також, суд касаційної інстанції обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які не були враховані апеляційним судом.
3. Верховний Суд скасував вирок Дніпровського апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №752/16205/21 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України) та незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2 ст. 289 КК України), а також щодо відмови у призначенні конфіскації майна як додаткового покарання.
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги захисника та прокурора без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Доводи захисника про недопустимість доказів (протоколу слідчого експерименту, показань свідка у стані сп’яніння, сумнівів щодо часу смерті потерпілої, недопустимості постанов про створення слідчої групи) вже були предметом касаційного перегляду і визнані необґрунтованими.
* Суд апеляційної інстанції належним чином обґрунтував перевагу показань свідка ОСОБА_11 над показаннями обвинуваченого, вказавши, що показання свідка узгоджуються з висновками експертиз та іншими доказами, а також відсутні обставини, які б підтверджували причетність до вбивства інших осіб.
* Посилання захисту на те, що висновок судово-медичної експертизи узгоджується з версією про вбивство, вчинене іншою особою, є необґрунтованими, оскільки не спростовують доведеності вини ОСОБА_8, встановленої судами на основі сукупності доказів.
* Щодо доводів прокурора про необхідність конфіскації майна, Верховний Суд зазначив, що призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна є правом, а не обов’язком суду, і суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували пом’якшуючі обставини (молодий вік, відсутність судимостей) та дійшли висновку про відсутність підстав для застосування конфіскації.
3. Верховний Суд постановив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги захисника та прокурора – без задоволення.
Справа №761/26204/19 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за шахрайство в особливо великих розмірах та підробку документів.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, зважаючи на те, що призначене покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Суд врахував, що засуджений вчинив тяжкий злочин, не розкаявся, не відшкодував збитки потерпілим та вживав заходів для ухилення від суду, що свідчить про його високу суспільну небезпеку. Також, суд зазначив, що відсутні підстави для застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки призначене покарання перевищує 5 років позбавлення волі. Суд касаційної інстанції погодився з попередніми судами, що відсутні пом’якшуючі обставини, а наявність місця проживання та позитивні характеристики не є достатніми підставами для пом’якшення покарання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №991/699/25 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є позов Міністерства юстиції України про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать відповідачу ОСОБА_2, який, на думку позивача, здійснює терористичну діяльність.
2. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, зазначивши, що дії ОСОБА_2, які полягають у поширенні проросійської пропаганди, виправдовуванні агресії проти України та розпалюванні ненависті до українського народу, становлять суттєву загрозу національній безпеці України. Суд підкреслив, що надані позивачем докази, такі як статті, відеозаписи та дописи в соціальних мережах, підтверджують свідому підтримку відповідачем політики держави-агресора. Суд також зазначив, що стягнення активів у даному випадку не є покаранням, а спеціальним заходом правового захисту, спрямованим на захист національних інтересів. Суд відхилив аргументи апелянта про порушення права власності, зазначивши, що втручання в право власності є пропорційним та має легітимну мету – захист суспільства від терористичної діяльності. Суд також врахував, що застосування санкції відбувається в умовах воєнного стану, що підкреслює її винятковий характер.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду – без змін.
