Огляд судової практики Верховного Суду за 17/04/2025

Справа №420/36842/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є вимога Управління ДАБК ОМР про припинення права ТОВ “ЮНА-2019” на виконання будівельних робіт на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

2. Суд відмовив у задоволенні позову Управління ДАБК ОМР, оскільки:
* ТОВ “ЮНА-2019” має право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої – для будівництва та обслуговування житлового будинку.
* Постанова КМУ №722 дозволяє будівництво індивідуальних житлових будинків до 500 кв.м без отримання будівельного паспорта.
* Обмеження щодо мінімальної площі земельної ділянки для нового будівництва (згідно з ДБН Б.2.2-12:2019) стосуються випадків надання земельних ділянок громадянам, а не придбання їх у власність.
* Управління ДАБК ОМР не довело наявності ознак самочинного будівництва, передбачених Законом №3038-VI.
* Управління ДАБК ОМР не дотрималось процедури здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Управління ДАБК ОМР без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №9901/231/20 від 13/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади на підставі порушення присяги.

2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що рішення Вищої ради юстиції (ВРЮ) про внесення подання про звільнення судді за порушення присяги є чинним, а процедура звільнення не була завершена, оскільки Верховна Рада України прийняла постанову про звільнення, яку згодом скасував суд. Відповідно до змін у законодавстві, повноваження щодо звільнення суддів перейшли до ВРП, яка і завершила процедуру, спираючись на попереднє рішення ВРЮ. Суд також зазначив, що фактичні обставини, які стали підставою для рішення ВРП, були встановлені рішенням ВРЮ, яке є чинним, і ВРП не мала повноважень переоцінювати ці висновки. Крім того, суд відхилив аргументи позивача щодо порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки рішення про притягнення до відповідальності було прийнято ВРЮ в межах встановлених строків. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), але не визнав необхідності перегляду рішення ВРЮ як обов’язкового заходу індивідуального характеру.

3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, підтвердивши законність рішення ВРП про звільнення судді.

Справа №732/1058/24 від 07/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди, ініційоване власником земельної ділянки через систематичне порушення орендарем умов договору щодо сплати орендної плати.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що після внесення змін до Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися орендарем без погодження з власником, а отже, право оренди може бути включене до ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство. Оскільки розірвання договору оренди вплине на ліквідаційну масу боржника, спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство в господарському суді. Суд також врахував, що всі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, мають розглядатися господарським судом, що розглядає справу про банкрутство. Суд касаційної інстанції зазначив, що закриття провадження у справі через юрисдикцію не є порушенням права на доступ до суду.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши, що спір має розглядатися в межах справи про банкрутство в господарському суді.

Справа №520/32557/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяла:

1. Предметом спору є оскарження рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов’язання комісії прийняти рішення про видачу відповідного посвідчення.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався такими основними аргументами:
* Недійсність попереднього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не є перешкодою для повторного звернення особи до уповноваженого органу для підтвердження такого статусу та отримання нового посвідчення.
* Апеляційний суд безпідставно врахував витяг з протоколу засідання Комісії зі спірних питань, наданий відповідачем лише на стадії апеляційного перегляду, без належного обґрунтування неможливості його подання до суду першої інстанції.
* Апеляційний суд помилково не врахував рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено факт перебування та роботи позивача в зоні відчуження під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
* Рішення Комісії про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є необґрунтованим, оскільки не містить жодних пояснень щодо того, чому подані позивачем документи не можуть підтвердити його участь у ліквідації наслідків аварії, а також не враховує твердження позивача про його участь у ліквідації наслідків аварії у 1986 році, а не в 1988 році, як зазначено в рішенні Комісії.
* Відповідач не довів законності прийнятого ним рішення про відмову у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
* Суд наголосив на важливості дотримання суб’єктами владних повноважень принципу належного урядування, що передбачає обґрунтованість та мотивованість їх рішень.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в новій редакції, але залишивши в силі рішення про задоволення позовних вимог.

Справа №990/225/24 від 13/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації ОСОБА_1 для призначення на посаду судді.

2. Суд, залишаючи в силі рішення ВККС, керувався такими основними аргументами:
* Кандидат на посаду судді зобов’язаний відповідати критеріям доброчесності та професійної етики.
* ВККС має дискреційні повноваження щодо оцінки відповідності кандидата цим критеріям, і суд не повинен втручатися у цю оцінку, якщо вона не є свавільною або необґрунтованою.
* Позивачка не вказала у декларації за 2022 рік інформацію про автомобіль Porsche Cayenne, який придбавався для неї за кордоном, хоча була зобов’язана це зробити.
* Наявні документи (форвардна експортна угода, інвойс, митна декларація, довіреності) підтверджують, що саме ОСОБА_1 була покупцем автомобіля, незалежно від того, хто фактично здійснював оплату.
* Пояснення позивачки щодо придбання автомобіля для іншої особи (ОСОБА_3) є непереконливими та спростовуються наявними документами.
* Невідображення інформації про автомобіль у декларації викликає обґрунтовані сумніви щодо доброчесності кандидатки.
* Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Справа №753/125/21 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме автомобіля та нежитлових приміщень.

2. Суд апеляційної інстанції задовольнив позов колишньої дружини, визнавши спірне майно спільною сумісною власністю подружжя та поділивши його порівну, оскільки колишній чоловік не зміг спростувати презумпцію спільності майна, набутого у шлюбі. Суд зазначив, що відповідач не надав достатніх доказів того, що майно було придбане виключно за його особисті кошти, отримані від повернення боргу за договором позики. Також, суд врахував, що підписана позивачем заява про підтвердження придбання майна за особисті кошти чоловіка не є договором про поділ майна і не спростовує презумпцію спільності майна подружжя. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що тягар доказування спростування презумпції спільності майна покладається на того з подружжя, хто це оспорює, і що надані відповідачем докази не були достатніми для цього.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №905/950/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є стягнення грошових коштів між двома енергетичними компаніями: “Укренерго” та “Донбасенерго”, де кожна з компаній виступає позивачем та відповідачем одночасно.

2. На жаль, з наданого тексту неможливо зробити висновки про аргументи сторін та мотиви суду. У вступній та резолютивній частинах постанови не міститься інформація про обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та доводи касаційної скарги. Відсутні посилання на конкретні норми матеріального та процесуального права, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. Тому, на даний момент, можливо лише констатувати факт скасування судових рішень попередніх інстанцій в частині позовних вимог “Укренерго” щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за зустрічним позовом “Донбасенерго”. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення судів попередніх інстанцій в іншій частині залишено без змін.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу “Укренерго”, скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а в решті залишив рішення без змін.

Справа №380/23272/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили.

Предметом спору є рішення податкового органу про виключення ФОП з реєстру платників єдиного податку.

Суд, задовольняючи заяву ФОП про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав ФОП, оскільки відновлення господарської діяльності потребуватиме значних зусиль та фінансових витрат, а відшкодування збитків можливе лише через новий судовий процес. Суд врахував, що економічна доцільність діяльності ФОП була розрахована виходячи з умов спрощеної системи оподаткування, а перехід на загальну систему призведе до збільшення податкового навантаження та збитків. Також суд зазначив, що різке збільшення вартості послуг може призвести до втрати клієнтів та погіршення ділової репутації ФОП, а у воєнний час велика кількість абонентів може залишитися без доступу до Інтернету. Суд наголосив, що забезпечення позову відновить право ФОП на стабільну господарську діяльність до остаточного вирішення спору.

Суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, залишивши касаційну скаргу податкового органу без задоволення.

Справа №340/5261/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження колишнім військовослужбовцем бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати йому у повному обсязі грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 24 квітня 2024 року, а також вимоги про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату цих сум з урахуванням компенсації за затримку виплат.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували положення статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП) в редакції, яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями, не врахувавши, що спірний період охоплює час до і після внесення змін до цієї статті. Суд наголосив, що необхідно враховувати попередню позицію Верховного Суду, згідно з якою до правовідносин, що виникли до 19 липня 2022 року, застосовується редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду, а до правовідносин після цієї дати – чинна редакція з обмеженням строку. Також, суд вказав на необхідність врахування періоду карантину, який продовжував строки звернення до суду, та моменту, коли позивач отримав достовірну інформацію про розмір виплачених сум для обчислення строку звернення до суду. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звернення до суду, незалежно від періоду виникнення спірних правовідносин.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для врахування зазначених вище обставин при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду.

Справа №200/2237/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачці за певний період військової служби.

Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження через пропуск строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. Суд зазначив, що посилання позивачки на воєнний стан та зайнятість на військовій службі не є достатніми підставами для поновлення строку, оскільки не було надано конкретних доказів, які б підтверджували, що ці обставини об’єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Також, суд врахував, що позивачка отримала інформацію про розмір виплат ще у червні 2023 року, а звернулася до суду лише у квітні 2024 року, що свідчить про її пасивну поведінку. Суд підкреслив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежене строками звернення, які мають на меті забезпечення юридичної визначеності. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були об’єктивно непереборними і не залежали від волевиявлення особи.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №380/10576/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо неврахування індексації та додаткової винагороди при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані відпустки військовослужбовцю.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168, має щомісячний характер і повинна враховуватися при розрахунку виплат, як і індексація грошового забезпечення. Апеляційний суд частково скасував це рішення, погодившись з необхідністю врахування індексації, але відхилив вимогу про врахування додаткової винагороди, вважаючи її тимчасовою виплатою. Верховний Суд частково підтримав позицію апеляційного суду щодо неврахування додаткової винагороди при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що Порядок виплати грошового забезпечення №260 виключає винагороди з розрахунку цих виплат. Водночас, Верховний Суд не погодився з апеляційним судом щодо неврахування додаткової винагороди при розрахунку компенсації за невикористані відпустки, оскільки Порядок №260 не містить обмежень щодо врахування винагород при розрахунку цієї виплати. Суд зазначив, що додаткова винагорода, хоч і виплачується під час воєнного стану, має постійний характер виплати.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду в частині мотивів відмови у врахуванні додаткової винагороди при розрахунку грошової допомоги та одноразової грошової допомоги, та залишив в силі рішення суду першої інстанції в частині врахування додаткової винагороди при розрахунку компенсації за невикористані відпустки.

Справа №910/15170/23 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення з ДП «Сантрейд» на користь ТОВ «ТЕП «Горизонт» 29 865 162,59 грн, що включають додаткові витрати, збитки, упущену вигоду, пеню, 3% річних та інфляційні втрати, пов’язані з неналежним виконанням договору транспортно-експедиційного обслуговування.

2. Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов ТОВ «ТЕП «Горизонт», виходячи з наступного:
* Суди правильно встановили, що ДП «Сантрейд» порушило умови договору, зокрема, щодо термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, що призвело до додаткових витрат ТОВ «ТЕП «Горизонт».
* Додаткові витрати, понесені ТОВ «ТЕП «Горизонт» у зв’язку з порушенням термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, є договірними зобов’язаннями ДП «Сантрейд», а не штрафними санкціями чи збитками, що вимагають доведення вини.
* Суди обґрунтовано розмежували поняття “навантажувально-розвантажувальні операції” та “навантажувально-розвантажувальні роботи”, врахувавши, що перше поняття включає комплекс дій, а не лише безпосереднє завантаження/розвантаження.
* Накладення санкцій на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ТЕП «Горизонт» не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки санкції не застосовуються безпосередньо до компанії.
* ТОВ «ТЕП «Горизонт» не довело реальної можливості отримання упущеної вигоди, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваних частинах – без змін.

Справа №140/2600/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Ю-Авто» податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області щодо штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних та завищення від’ємного значення податкового кредиту.

2. Суд, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Ю-Авто», виходив з того, що компанія надала достатньо доказів, які підтверджують фактичну реалізацію автомобілів та виписку відповідних податкових накладних, зокрема договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, акти технічного стану, податкові накладні, дати яких співпадають з датами реєстрації автомобілів у сервісних центрах МВС. Суд не погодився з аргументами податкового органу про відсутність інвентаризації та, як наслідок, непідтвердження наявності автомобілів, оскільки фактичний рух автомобілів підтверджується іншими документами. Суд також врахував, що операції з продажу транспортних засобів підлягають особливому контролю з боку держави, а реєстрація транспортних засобів унеможливлює здійснення реєстраційних дій без їх реального існування. Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має права переоцінювати ці обставини.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №520/30156/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації ТОВ «ДАНЕТ» як платника єдиного податку.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили заяву ТОВ «ДАНЕТ» про забезпечення позову, зупинивши дію рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Суди виходили з того, що анулювання реєстрації платника єдиного податку призведе до переходу підприємства на загальну систему оподаткування, що збільшить податкове навантаження та негативно вплине на його господарську діяльність. Суди також врахували, що відшкодування збитків, які можуть виникнути внаслідок виконання оскаржуваного рішення, буде пов’язане зі значними труднощами для підприємства. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та інтересів ТОВ «ДАНЕТ» у майбутньому, а також забезпечення реального виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Справа №910/2697/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є вимога ТОВ “Місто для людей Київ” до ТОВ “Київські енергетичні послуги” та ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” щодо анулювання рахунку за спожиту електроенергію та здійснення перерахунку обсягів спожитої електроенергії.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “Місто для людей Київ” не довело, що відповідачі здійснили невірний розрахунок за спожиту електроенергію. Суд зазначив, що спірні відносини регулюються договором між сторонами, згідно з яким ТОВ “Місто для людей Київ” є колективним побутовим споживачем. Суд також врахував, що ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” здійснює відрахування обсягів електроенергії, спожитої мешканцями, які мають прямі договори, від загального обсягу споживання ТОВ “Місто для людей Київ”. Крім того, суд взяв до уваги перерахунок обсягів розподіленої електроенергії, здійснений ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” у лютому 2024 року, який зменшив нарахування для ТОВ “Місто для людей Київ”. Суд вказав, що ТОВ “Місто для людей Київ” самостійно визначило підстави та предмет позовних вимог, і суд не може виходити за їх межі. Суд також зазначив, що ТОВ “Місто для людей Київ” не надало доказів того, що воно є управителем багатоквартирних будинків у спірних правовідносинах.

3. Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Місто для людей Київ” – без задоволення.

Справа №620/1032/20 від 09/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізував це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову фізичної особи про скасування податкових повідомлень-рішень. Суд виходив з того, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за позивачем не зареєстровано право власності на житлову будівлю за вказаною адресою, а зареєстровано право власності на нежитлову будівлю. При цьому, суди врахували, що позивач самочинно переобладнав нежитловий будинок у житловий, але не зареєстрував зміни у встановленому порядку. Суд також зазначив, що будівля, яка належить позивачу, не входить до переліку об’єктів нерухомості, які не підлягають оподаткуванню. Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив правильність розрахунку податку на нерухоме майно, з чим погодився і суд касаційної інстанції.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №580/1158/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем (ФОП) податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві та Головним управлінням ДПС у Черкаській області.

2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що фактичні перевірки були проведені правомірно, оскільки у податкових органів була інформація про можливі порушення законодавства позивачем у сфері обігу підакцизних товарів, що є достатньою підставою для проведення перевірки. Суд зазначив, що посадові особи ДПС дотрималися порядку проведення перевірок, а доводи позивача про відсутність трудових відносин з особами, які були присутні під час перевірок, не спростовують виявлені порушення. Також, суд підкреслив, що позивач не надав документів, які підтверджують облік товарних запасів, що є порушенням законодавства. Щодо контрольних розрахункових операцій, суд визнав їх проведення належним чином задокументованим, а відсутність доказів здійснення операцій за рахунок бюджетних коштів не спростовує встановлені порушення. Суд також відхилив аргументи позивача про неправомірність винесення податкових повідомлень-рішень двома органами ДПС, оскільки кожний з них діяв у межах своєї компетенції.

3. Суд залишив касаційну скаргу ФОП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №904/3418/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

Предмет спору: Витребування акцій з чужого незаконного володіння та зобов’язання здійснити облікову операцію з їх списання.

Аргументи суду: Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони порушили норми процесуального права, безпідставно відмовивши позивачу у прийнятті уточненої позовної заяви. Суди не врахували, що позивач не змінював одночасно предмет і підстави позову, а лише уточнив обставини справи після ознайомлення з відзивами відповідачів. Зокрема, позивач не змінював вимоги про витребування акцій та зобов’язання здійснити облікову операцію, а також основну підставу позову – визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій. Відмова у прийнятті уточненої позовної заяви обмежила право позивача на справедливий судовий розгляд. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Рішення суду: Рішення Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №910/1847/24 від 02/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсним договору про надання послуг з очищення місцевості від мін та вибухонебезпечних залишків війни та додаткової угоди до нього, укладених між Приватною організацією «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК «ФЕЛЬДМАН-ЕКОПАРК» та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» – Державне підприємство «Укроборонсервіс».

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, мотивуючи це тим, що директор парку діяв на підставі статуту, який не містив обмежень щодо укладення правочинів. Крім того, суд зазначив, що парк не довів, що “Укроборонсервіс” знав або міг знати про обмеження, встановлені рішенням загальних зборів учасників парку щодо суми правочинів, які директор може укладати без погодження. Суд також врахував, що інформація про обмеження повноважень директора не була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент укладення договору та додаткової угоди. Доводи скаржника про те, що відповідач мав врахувати розмір статутного капіталу позивача та його неприбутковість, були відхилені, оскільки ці обставини не є підставою для визнання правочинів недійсними. Суд також зазначив, що не можна стверджувати, що лише обставини наступного схвалення правочину є визначальними у питанні про визнання його недійсним.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/3208/24 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є оскарження рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок у постійне користування “Київзеленбуду”, а також скасування державної реєстрації цих ділянок та прав на них.

Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував важливі обставини. Зокрема, на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель, Головне управління комунальної власності не мало оформлених прав на землю, а Київська міська рада не виражала чіткої волі на передачу землі у власність Товариству. Суд також підкреслив, що Товариство не завершило процедуру оформлення прав на землю, передбачену Земельним кодексом України. Важливо, що суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що позивач не довів, що спірні земельні ділянки безпосередньо впливають на використання його нерухомого майна, а також не надав достатніх доказів неможливості під’їзду до його будівель у разі організації скверу на цих ділянках. Крім того, суд зазначив, що обраний Товариством спосіб захисту (оскарження рішення про передачу землі “Київзеленбуду”) не є ефективним, оскільки не гарантує передачу землі у власність або користування Товариству.

Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено.

Справа №300/4721/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення суду, як ви просили:

1. **Предмет спору:** Підприємець оскаржував відмову Івано-Франківської міської ради у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки для розміщення об’єктів транспортної інфраструктури.

2. **Основні аргументи суду:**
* Суд зазначив, що міська рада вже двічі відмовляла підприємцю у затвердженні проєкту землеустрою, що свідчить про умисне затягування процесу.
* Рішення міської ради не містило чіткого переліку недоліків проєкту землеустрою та посилань на конкретні норми законодавства, як це вимагається законом.
* Суд не погодився з аргументами міської ради про те, що земельна ділянка розташована в межах “червоних ліній” і це унеможливлює її використання, оскільки попереднім рішенням міської ради було затверджено план “червоних ліній”, згідно з яким спірна ділянка не підпадає під обмеження.
* Суд також врахував, що міська рада раніше відмовляла підприємцю з інших підстав, а саме через те, що на цю ділянку претендувала інша компанія, що свідчить про непослідовність у діях ради.
* Суд наголосив, що зобов’язання затвердити проєкт землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.
* Суд врахував, що після рішення апеляційного суду, який зобов’язав міську раду повторно розглянути заяву підприємця, міська рада знову відмовила у затвердженні проєкту, що свідчить про неефективність такого способу захисту.

3. **Рішення суду:** Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким Івано-Франківську міську раду зобов’язано затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки підприємцю.

Справа №922/1341/22 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є заява ПСП “Деметра” про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи.

Суд відмовив у розподілі витрат на правничу допомогу за первісний касаційний перегляд, оскільки вважає, що розподіл цих витрат має здійснюватися судом апеляційної інстанції, який ухвалив остаточне рішення після нового розгляду справи. Суд також зазначив, що повторний розгляд питання про розподіл тих самих судових витрат є неприпустимим, оскільки апеляційний суд вже відмовляв у задоволенні аналогічної заяви ПСП “Деметра”. Щодо витрат на правничу допомогу під час повторного касаційного перегляду, суд визнав їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи, враховуючи, що правова позиція ПСП “Деметра” значною мірою ґрунтувалася на попередньому рішенні Верховного Суду в аналогічній справі між тими ж сторонами. Суд також врахував, що ПСП “Деметра” не надало детального опису робіт, виконаних адвокатом, а акт приймання-передачі послуг не містив конкретизованих відомостей щодо обсягу та тривалості наданих послуг.

Суд частково задовольнив заяву ПСП “Деметра” та стягнув з Харківської обласної прокуратури 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції при новому розгляді справи.

Справа №902/1177/15(902/702/20) від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження, а саме боржника, у зв’язку з приватизацією державного підприємства.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено заяву державного виконавця про заміну боржника у виконавчому провадженні з ДП “Мурафський кар’єр” на ТОВ “Будівельна компанія “Нові мінерали”, як правонаступника, що придбав єдиний майновий комплекс державного підприємства в процесі приватизації. Суд виходив з того, що згідно зі статтею 28 Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна”, особи, які придбали державні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і обов’язків. Також, суд зазначив, що процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи стадію виконання судового рішення, і що згідно з ч. 2 ст. 334 ГПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати, зокрема, державний виконавець. Суд також послався на висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №300/4721/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору: Фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 оскаржувала відмову Івано-Франківської міської ради у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг.

Основні аргументи суду:
Верховний Суд підтримав рішення суду першої інстанції, зазначивши, що Івано-Франківська міська рада діяла протиправно, відмовляючи ФОП ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою. Суд вказав, що міська рада не надала вичерпного переліку недоліків у проєкті землеустрою, як того вимагає Земельний кодекс України, а також не обґрунтувала належним чином свою відмову. Крім того, суд врахував, що міська рада раніше вже відмовляла позивачу з інших підстав, що свідчить про непослідовність у прийнятті рішень. Верховний Суд також взяв до уваги, що аналогічні аргументи щодо червоних ліній вже були предметом розгляду в іншій справі, де суд визнав їх необґрунтованими. Суд наголосив, що спосіб захисту має бути ефективним, і в даному випадку зобов’язання міської ради повторно розглянути заяву не є таким, оскільки міська рада вже двічі відмовляла позивачу. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд вирішив, що єдиним ефективним способом захисту є зобов’язання міської ради затвердити проєкт землеустрою.

Рішення суду: Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким Івано-Франківську міську раду зобов’язано затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1.

Справа №340/5780/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності органів прокуратури та суду щодо порушення розумних строків розгляду кримінальних справ та вимога про стягнення моральної шкоди.

2. Суд касаційної інстанції зосередився на аналізі доводів скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляду справи неповноважним складом суду через порушення автоматизованого розподілу справ. Суд встановив, що дійсно, повторний автоматизований розподіл справи в апеляційному суді був проведений з порушенням встановлених правил, оскільки не було законних підстав для зміни складу колегії суддів. Суд підкреслив, що чинне процесуальне законодавство не передбачає такої підстави для повторного автоматизованого розподілу, як затвердження складу постійно діючих колегій суддів. Суд також зазначив, що неповноважним є склад суду, якщо справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що постанова апеляційного суду була прийнята неповноважним складом суду, що є безумовною підставою для скасування рішення.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №420/30622/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження військовою частиною рішення суду першої інстанції щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю з урахуванням прожиткового мінімуму та додаткових виплат.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив військовій частині у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише обставини, які об’єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, і ці обставини мають бути підтверджені належними доказами. Суд врахував, що введення воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено, що воєнні обставини безпосередньо перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Суд також наголосив, що державні органи повинні діяти вчасно та дотримуватися процесуальних строків, а внутрішні організаційні питання не можуть бути виправданням для їх порушення.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №922/2442/24 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг між фізичною особою-підприємцем (ФОП) та комунальним підприємством (КП).

2. Суд задовольнив позов ФОП, оскільки підприємець виконав усі необхідні дії для укладення договору, а КП безпідставно ухилялося від його підписання. Суд зазначив, що запропонований ФОП договір відповідав вимогам законодавства, зокрема Господарського кодексу України та Закону України “Про поховання та похоронну справу”. КП не надало протоколу розбіжностей щодо умов договору, як це передбачено законодавством. Суд також вказав, що вимога КП щодо надання копії свідоцтва про державну реєстрацію (яке на той момент вже було замінено на виписку з ЄДР) є необґрунтованою, оскільки ФОП надав інші документи, що підтверджують його статус суб’єкта господарювання. Суд наголосив, що відмова ритуальної служби в укладенні договору з суб’єктом господарювання може призвести до обмеження конкуренції на ринку ритуальних послуг.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №240/23327/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати грошового забезпечення, яке належало загиблому військовослужбовцю.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини. Апеляційний суд вважав, що військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження без поважних причин. Верховний Суд не погодився з цим, вказавши, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення військової частини про рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції мав або надіслати рішення в електронний кабінет військової частини (якщо він був зареєстрований), або надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Належних доказів цього в матеріалах справи не було. Верховний Суд підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є важливою гарантією судочинства, і апеляційний суд не дослідив належним чином обставини щодо отримання військовою частиною рішення суду першої інстанції.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №924/602/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення штрафу за неналежне виконання зобов’язань.

2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що апеляційний суд неправильно застосував норми Закону України “Про публічні закупівлі”, обмеживши можливість продовження строку дії договору лише обставинами непереборної сили, підтвердженими сертифікатом ТПП. Верховний Суд наголосив, що об’єктивні обставини, які спричинили продовження строку виконання робіт, можуть бути підтверджені будь-якими документами, а не лише сертифікатом ТПП. Суд також врахував, що сторони в договорі передбачили можливість перегляду строків виконання робіт у разі виникнення обставин, що затримують їх виконання не з вини підрядника. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не встановив наявність або відсутність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання оспорюваних правочинів недійсними на момент їх укладення. Також було враховано, що сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору на стадії фактичного виконання, що впливає на можливість нарахування штрафних санкцій.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Справа №460/4102/20 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є правомірність припису Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, яким ТОВ «ОЛАСІНВЕСТ» зобов’язано забезпечити використання існуючого ґрунтового покриву на земельній ділянці.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що на момент перевірки ТОВ «ОЛАСІНВЕСТ», родючий шар ґрунту на земельній ділянці вже був відсутній, оскільки його було знято попереднім власником на підставі відповідного дозволу ще у 2009 році. Відсутність обов’язку отримувати повторний дозвіл на зняття ґрунтового покриву під час будівельних робіт у 2020 році, оскільки фактично знімати вже було нічого. Суд також врахував, що постанова про притягнення керівника ТОВ «ОЛАСІНВЕСТ» до адміністративної відповідальності за порушення вимог щодо охорони земель була скасована судом, а у задоволенні позову про стягнення з ТОВ «ОЛАСІНВЕСТ» шкоди, завданої земельним ресурсам, було відмовлено. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в тих справах не були подібними до даної ситуації.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/8866/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь АТ “ДТЕК Західенерго” 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за період прострочення виконання судового рішення у іншій справі.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позовні вимоги АТ “ДТЕК Західенерго” було задоволено. Суд виходив з того, що рішення суду у справі № 914/1122/23, яким було стягнуто основну суму боргу, має преюдиційне значення для даної справи. Оскільки ПрАТ “НЕК “Укренерго” прострочило виконання цього рішення, то у АТ “ДТЕК Західенерго” виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Суд відхилив аргументи відповідача про відсутність його вини у простроченні, оскільки кошти на оплату балансуючої електроенергії надходять на спеціальний рахунок і залежать від платежів інших учасників ринку. Суд підкреслив, що наявність спеціального рахунку не звільняє від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання. Також, суд зазначив, що відповідач не надав належних обґрунтувань для відступу від правових висновків Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України та преюдиційного значення обставин, встановлених судовим рішенням.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №917/495/24 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору: ТОВ “Дунай” оскаржувало акт про порушення ПРРЕЕ та рішення комісії АТ “Полтаваобленерго” щодо донарахування вартості необлікованої електроенергії.

Аргументи суду: Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій, які визнали протиправним рішення комісії “Полтаваобленерго”, мотивуючи це тим, що суди не врахували преюдиційні обставини, встановлені в іншій справі між тими ж сторонами. Зокрема, в попередній справі було встановлено факт пошкодження пломби, що є підставою для донарахування вартості необлікованої електроенергії. Суд наголосив, що обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не потребують доказування в іншій справі між тими ж сторонами. Також, суд зазначив, що висновки щодо застосування норм права, на які посилався скаржник, не є релевантними, оскільки стосуються інших правовідносин. Суд відхилив доводи ТОВ “Дунай” про те, що експертиза не підтвердила втручання в роботу приладу обліку, оскільки факт пошкодження пломби вже був встановлений в іншій справі. Суд погодився з висновком попередніх інстанцій про відмову в скасуванні акта про порушення, оскільки це є неефективним способом захисту прав споживача.

Рішення суду: Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позову про скасування рішення комісії та відмовив у задоволенні цієї вимоги, а в іншій частині рішення залишив без змін.

Справа №922/508/22 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Харківської міської ради про приватизацію нежитлових приміщень, визнання недійсним договору купівлі-продажу та іпотеки цих приміщень, а також їх витребування на користь територіальної громади.

2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що визнання незаконним рішення міської ради, яке вже виконано, не є ефективним способом захисту прав громади. Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції застосував строк позовної давності, а апеляційний суд зазначив, що вимога про витребування майна є єдиним ефективним способом захисту. Проте, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цієї вимоги, оскільки вважає, що витребування майна у добросовісного набувача (ОСОБА_1) буде порушенням “принципу пропорційності”, оскільки покладе надмірний тягар на фізичну особу, яка добросовісно набула право власності. Суд врахував, що ОСОБА_1 не знала і не могла знати про порушення процедури приватизації, а також покладалася на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги прокурора.

Справа №215/2909/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про передачу справи до іншого суду.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що хоча своєчасне звернення з первинною апеляційною скаргою може бути поважною причиною для поновлення строку, в даному випадку позивач не надав доказів отримання ухвали про повернення першої скарги. Крім того, суд підкреслив обов’язок учасників судового процесу повідомляти про зміну місця проживання та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, включаючи отримання судових повідомлень. Повторне направлення ухвали суду апеляційної інстанції на адресу, вказану позивачем, вважається належним повідомленням, навіть якщо поштове відправлення повернулося з відміткою про закінчення терміну зберігання. Суд також врахував, що позивач не проявив достатньої активності, щоб дізнатися про результати розгляду його клопотань та руху апеляційної скарги.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №927/1687/23 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди державного майна та зобов’язання повернути це майно.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову прокурора, який діяв в інтересах держави, з таких міркувань:
* Прокурор пропустив строк позовної давності для оскарження договору оренди, укладеного ще в 2013 році, та наступних змін до нього.
* Державні органи, зокрема Міністерство освіти і науки України, були обізнані про умови оренди та нецільове використання майна, але не вживали заходів для захисту інтересів держави в межах строку позовної давності.
* Суди не взяли до уваги доводи прокурора про те, що договір оренди та договір про його продовження є окремими правочинами.
* Суди зазначили, що оскільки основна вимога про визнання договору недійсним не підлягає задоволенню через пропуск строку позовної давності, то й похідна вимога про повернення майна також не може бути задоволена.

3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині, що стосується договору про продовження оренди, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на необхідність дослідження питання про початок перебігу позовної давності щодо цього окремого договору.

Справа №620/9540/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження колишнім військовослужбовцем бездіяльності військової частини щодо невиплати йому додаткової винагороди за два дні березня 2023 року.

2. Суд відмовив у відкритті провадження, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону №2352-IX. Суд зазначив, що посилання позивача на воєнний стан та перебування на військовій службі не є поважними причинами пропуску строку, оскільки з моменту звільнення позивача з військової служби до моменту звернення до суду минув значний проміжок часу. Також суд відхилив аргумент позивача про те, що він раніше звертався до суду з аналогічним позовом, оскільки попереднє звернення не виправдовує порушення строку в даній справі. Суд підкреслив, що право на повторне звернення до суду не є абсолютним і не дозволяє ігнорувати встановлені процесуальні строки. Суд врахував, що позивач не надав доказів існування об’єктивних обставин, які б завадили йому вчасно звернутися до суду.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №916/5009/23 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є вимога акціонера до акціонерного товариства про визнання укладеним договору купівлі-продажу акцій, зобов’язання вчинити дії з викупу акцій та стягнення інфляційних втрат і 3% річних.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Акціонер має право вимагати викуп акцій, якщо голосував проти рішення про значний правочин.
* Товариство зобов’язане викупити акції протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера.
* Ціна викупу не може бути меншою за ринкову вартість, визначену наглядовою радою.
* Оскільки наглядова рада не затвердила ринкову вартість, суд взяв до уваги вартість, встановлену судовою експертизою у іншій справі.
* Оскільки товариство прострочило виконання зобов’язання з викупу акцій, воно зобов’язане сплатити інфляційні втрати та 3% річних.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що він врахував попередні висновки Верховного Суду щодо процедури викупу акцій.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №922/2085/24 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування прокуратурою в інтересах держави земельних ділянок з незаконного володіння товариства, яке придбало їх у власність.

2. Суд касаційної інстанції погодився з доводами прокурора, що відчуження спірних ділянок відбулося поза волею територіальної громади, оскільки попередні рішення органів влади про передачу цих ділянок у приватну власність були скасовані судом. Проте, суд вирішив, що витребування майна у добросовісного набувача, який придбав його за оплатним договором, буде непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що добросовісний набувач не повинен нести “індивідуальний і надмірний тягар” через порушення, допущені іншими особами в попередніх операціях з майном. Суд підкреслив, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, і покупець може покладатися на них, якщо немає обставин, що викликають сумніви. Суд також врахував, що ТОВ “Компанія Омега-Схід” здійснило оплату за придбані земельні ділянки.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №917/49/24 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, ініційоване прокуратурою в інтересах Лубенської міської ради через нібито нецільове використання землі орендарем, ТОВ “Лубенський цегельний завод”.

2. Суд апеляційної інстанції задовольнив позов прокуратури, мотивуючи це тим, що ТОВ “Лубенський цегельний завод” використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме: видобуток корисних копалин на частині ділянки та вирощування сої на іншій частині, що суперечить умовам договору оренди та рішенню органу місцевого самоврядування про її відведення. Суд послався на протоколи огляду земельної ділянки, які зафіксували ці факти, та на обов’язок орендаря використовувати землю відповідно до її цільового призначення. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з таким рішенням, оскільки апеляційний суд не досліджував питання сумісності втручання у право відповідача на мирне володіння (оренду) земельною ділянкою, не перевірив, чи відповідатиме задоволення позову прокурора про розірвання договорів оренди землі інтересам держави та територіальної громади. Суд касаційної інстанції також звернув увагу, що апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції про відсутність доказів зміни цільового призначення земельної ділянки та належного виконання відповідачем умов договору оренди. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не встановив, чи є протоколи оглядів допустимими доказами у справі, та не перевірив доводи ТОВ “Лубенський цегельний завод” про недотримання вимог кримінально-процесуального законодавства при проведенні таких оглядів.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.

Справа №908/2289/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ухвали про повернення заяви кредитора з грошовими вимогами до банкрута через неусунення недоліків.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 45 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), яка визначає перелік документів, що додаються до заяви кредитора. Верховний Суд підкреслив, що КУзПБ не вимагає від кредитора надсилати копію заяви всім іншим кредиторам та надавати інформацію про наявність/відсутність у них електронних кабінетів, окрім боржника та арбітражного керуючого. Суд також зазначив, що обов’язок надсилати копії заяви іншим учасникам справи та надавати інформацію про їхні електронні кабінети не випливає зі статті 42 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), оскільки кредитор набуває статусу учасника справи про банкрутство лише після визнання його вимог судом. Суд касаційної інстанції також послався на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви кредитора.

Справа №240/31708/23 від 10/04/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови у включенні додаткової винагороди та індексації до складу грошового забезпечення для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцю.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у включенні додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, оскільки ця винагорода, хоч і є додатковим видом грошового забезпечення, але згідно з Порядком №260 не враховується при обчисленні допомоги на оздоровлення. Суд підкреслив, що законодавець делегував КМУ право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони – встановлювати порядок його виплати, і саме Порядок №260 встановлює виключення винагороди з переліку складових грошового забезпечення для розрахунку допомоги на оздоровлення. Суд також зазначив, що посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду є недоречними, оскільки вони стосуються інших видів виплат або інших категорій осіб. Водночас, суд не переглядав рішення в частині включення індексації до складу грошового забезпечення, оскільки касаційна скарга не містила відповідних доводів.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №240/31518/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність відмови військової частини у включенні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, та індексації до складу грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги, визнавши протиправною бездіяльність військової частини щодо непроведення індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення. Водночас, суди відмовили у включенні додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, оскільки жоден нормативно-правовий акт не передбачає включення цієї винагороди до складу грошового забезпечення для розрахунку допомоги на оздоровлення, а пункт 6 розділу XXIII Порядку № 260 прямо вказує на те, що винагороди не враховуються при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення. Суд зазначив, що положення Порядку № 260, затвердженого Міністерством оборони України, конкретизують норми Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, встановлюючи виключення винагороди з переліку складових грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду з цього питання, зокрема постанову від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23, де було зроблено аналогічний висновок.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №520/5107/22 від 20/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. **Предмет спору:** Позивач оскаржував накази про накладення дисциплінарних стягнень та звільнення з посади начальника Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

2. **Основні аргументи суду:** Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи, зокрема:

* Чи було належним чином повідомлено позивача про засідання дисциплінарної комісії та про його право надати пояснення. Суди не дослідили, чи надсилалися повідомлення на електронну адресу позивача, чи мав він доступ до системи діловодства, та чи складалися акти про відмову від надання пояснень.
* Чи було доведено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця. Суди не встановили, чи приймав позивач Присягу, та чи були його дії такими, що підривають довіру до державного органу.
* Чи було необхідне погодження звільнення позивача з Міністром фінансів України. Суди не врахували, що процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності регулюється спеціальним законом, який не передбачає такого погодження.

3. **Рішення суду:** Касаційну скаргу задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині задоволення позовних вимог, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №902/1135/23 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення з Агропромислового науково-виробничого підприємства “Візит” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Твій Газзбут” інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу за договором постачання природного газу.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу АНВП “Візит”, зосередився на питанні правової природи штрафу, нарахованого за недовикористання підтвердженого обсягу газу, а саме чи є він збитками, чи штрафом. Суд підкреслив принцип свободи договору, за яким сторони вільні у визначенні умов договору та видів відповідальності за його порушення, якщо це не заборонено законом. Суд також врахував попередню постанову об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2023 у справі № 904/1553/23, яка роз’яснила, що якщо сторони чітко визначили платіж як штраф, суд не повинен перекваліфіковувати його на збитки. Суд вказав, що штраф спрямований на спонукання до належного виконання зобов’язання, а не лише на компенсацію збитків. Суд також зазначив, що висновки об’єднаної палати мають перевагу над висновками колегії суддів.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу АНВП “Візит” без задоволення, а постанову апеляційного суду про стягнення штрафу – без змін.

Справа №380/211/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження постанови Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу на фізичну особу-підприємця.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправною та скасували постанову Укртрансбезпеки про штраф. Суди погодилися, що Укртрансбезпеки порушила процедуру розгляду справи, оскільки не повідомила належним чином підприємця про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Суд наголосив, що обов’язок повідомити перевізника про розгляд справи є важливим, оскільки це дає можливість надати пояснення та докази. Верховний Суд підкреслив, що розгляд справи за відсутності належного повідомлення є порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є неприпустимим. Суд також зазначив, що при оцінці рішень суб’єкта владних повноважень, суд має керуватися критеріями, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, щодо прийняття рішень на підставі та у спосіб, що передбачені законом. Враховуючи встановлені порушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Укртрансбезпеки без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №300/2784/22 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі було оскарження бездіяльності Болехівського міського голови та секретаря міської ради щодо невиконання рішень позачергової сесії міської ради, яка стосувалася відновлення роботи пологового відділення лікарні.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що для звернення до суду з адміністративним позовом необхідна наявність порушеного права, свободи чи інтересу, а позивач повинен бути суб’єктом (носієм) цих порушених прав. Суд підкреслив, що депутати місцевої ради не мають автоматичного права представляти інтереси територіальної громади в суді, якщо це не пов’язано з їхніми депутатськими повноваженнями або гарантіями. Суд зазначив, що позивачі не довели, яким чином оскаржувана бездіяльність відповідачів негативно вплинула на їхні конкретні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Також, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо відсутності у окремих депутатів повноважень на представництво інтересів територіальної громади в судах.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову депутатів міської ради.

Справа №120/7744/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. **Предмет спору:** Спір стосується правомірності відмови військової частини у нарахуванні та виплаті військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період безпосередньої участі у бойових діях.

2. **Основні аргументи суду:**
* Верховний Суд підкреслив, що військовослужбовці мають право на додаткову винагороду, якщо вони брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони.
* Суд зазначив, що довідка з військової частини, яка підтверджує участь військовослужбовця у бойових діях, є достатнім доказом для нарахування винагороди. Суд наголосив, що відповідальність за достовірність інформації в довідці несе командир військової частини, який її видав.
* Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про те, що для виплати винагороди необхідні додаткові списки, оскільки відсутність цих списків не може позбавити військовослужбовця права на отримання винагороди, якщо його участь у бойових діях підтверджена іншими документами.
* Суд вказав, що недоліки в організації документообігу між військовими частинами не повинні впливати на право військовослужбовця на отримання належної винагороди.
* Суд підкреслив, що військовослужбовець не повинен нести відповідальність за недоліки в роботі органів державної влади чи військових частин.
* Суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де підтверджувалася можливість виплати додаткової винагороди на підставі довідки командира військової частини.

3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов військовослужбовця.

Справа №560/3582/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

Предметом спору є оскарження бездіяльності 2 Державного пожежно-рятувального загону щодо невиплати компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.

Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували тримісячний строк звернення до суду, передбачений новою редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка набрала чинності 19 липня 2022 року, оскільки правовідносини виникли до цієї дати, коли діяв безстроковий період для звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. Суд також підкреслив, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів виникає незалежно від попереднього нарахування цих сум, і день фактичної виплати доходу не впливає на період, за який виплачується компенсація. Суд зазначив, що компенсація за затримку виплати індексації є складовою заробітної плати, і на такі вимоги поширюються положення про строки звернення до суду щодо заробітної плати. Суд також послався на правову позицію, викладену в рішенні Судової палати Касаційного адміністративного суду, щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №200/3223/20-а від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, а також зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», підкресливши, що підприємство належним чином підтвердило реальність господарських операцій з контрагентами, надавши первинні документи, які свідчать про фактичне придбання товарів, робіт та послуг і їх використання у власній господарській діяльності. Суд зазначив, що контролюючий орган не надав достатніх доказів, які б спростовували реальність цих операцій або свідчили про обізнаність платника податків щодо можливих порушень з боку контрагентів. Також, суд врахував закриття кримінального провадження відносно посадових осіб ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Суд наголосив, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення контрагентів, якщо не доведено його обізнаність та злагодженість дій з ними. Суд також взяв до уваги умови поставки вугілля, згідно з якими перетин лінії зіткнення не був необхідним ані для позивача, ані для його контрагента.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №560/6736/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Лідер» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, щодо штрафів та донарахувань з податку на додану вартість.

2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Лідер», скасувавши рішення судів попередніх інстанцій у частині трьох податкових повідомлень-рішень і направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Щодо штрафу за нереєстрацію витратомірів-лічильників, суд погодився з попередніми інстанціями, наголосивши, що реєстрація має містити достовірну інформацію, а помилка в моделі приладу є суттєвою. Щодо штрафу за відсутність податкових накладних, суд вказав на необхідність з’ясування, чи є складання зведеної накладної замість щоденної відсутністю реєстрації як такої. Щодо штрафу за несвоєчасне подання звітності, суд зазначив, що суди не оцінили надані позивачем докази подання звітності. Щодо штрафу за торгівлю без ліцензії, суд підкреслив, що потрібно встановити, чи отримав позивач розпорядження про анулювання ліцензії на момент здійснення діяльності, за яку нараховано штраф.

3. Суд частково скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №990/9/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення суду:

Предметом спору було оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення Голови Державної судової адміністрації України (ДСА) за порушення присяги державного службовця.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що ВРП діяла в межах повноважень, розглядаючи дисциплінарну справу на підставі службової записки про можливе вчинення Головою ДСА корупційного правопорушення. Суд погодився з тим, що ВРП правомірно використала матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи негласних слідчих дій, для встановлення обставин, які свідчать про порушення присяги. Суд підкреслив, що дисциплінарна відповідальність є окремим видом юридичної відповідальності, і ВРП не робила висновків про кримінальну вину позивача, а лише оцінювала його дії з точки зору етичних та службових обов’язків. Суд також врахував, що Голова ДСА, як державний службовець категорії “А”, повинен був уникати будь-яких дій, що могли б викликати сумніви в його об’єктивності та неупередженості, а його позаслужбові контакти та обіцянки сприяння в судових справах підірвали довіру до нього як до носія влади. Суд погодився з тим, що такі дії містять ознаки дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця, за який передбачено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

Суд вирішив відмовити в задоволенні позову про визнання протиправним рішення ВРП про звільнення Голови ДСА, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Справа №580/5825/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за виробництво алкогольних напоїв без ліцензії.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним штраф, накладений на “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор”. Суди встановили, що на момент виготовлення продукції, за яку було нараховано штраф, дія ліцензії була призупинена ухвалою суду про забезпечення позову, а отже, ліцензія вважалася чинною. Крім того, суд зазначив, що контролюючий орган не довів належним чином факт виробництва алкогольних напоїв у період, коли ліцензія була анульована, оскільки згідно з матеріалами справи, підприємство в цей час не здійснювало виробництво. Також, суд взяв до уваги, що підприємство не було належним чином повідомлено про анулювання ліцензії, як це передбачено законом.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №520/16669/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Розглянемо справу “Харківобленерго” проти Державної податкової служби України.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності ДПС та зобов’язання вчинити певні дії.

2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ДПС, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та не врахували всіх обставин справи. Зокрема, суди не взяли до уваги доводи податкової служби щодо правомірності її дій. Суд касаційної інстанції наголосив, що платник податків не надав достатніх доказів на підтвердження протиправності бездіяльності ДПС. Також, суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання балансу між приватними інтересами платника податків та публічними інтересами держави у сфері оподаткування. Суд зазначив, що в даному випадку публічний інтерес у забезпеченні сплати податків переважає над приватним інтересом позивача.

3. Суд ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову “Харківобленерго”.

Справа №927/1187/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі видаткових накладних.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про стягнення заборгованості, мотивуючи це наступним. По-перше, суди встановили, що між сторонами склалися правовідносини поставки, оформлені спрощено через підписання видаткових накладних, що є допустимим згідно з чинним законодавством. По-друге, наявність підписаних обома сторонами видаткових накладних є підтвердженням факту поставки товару та виникнення зобов’язання з його оплати. По-третє, відсутність у видаткових накладних деяких реквізитів, зокрема посади особи, яка отримала товар, не робить їх неналежними доказами, оскільки накладні містять відбиток печатки покупця, що засвідчує участь особи у здійсненні господарської операції. По-четверте, відповідач не надав доказів, що печатка була втрачена або використана неправомірно іншою особою, а також не заперечував факт отримання товару. По-п’яте, суд відхилив посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 27.08.2018 у справі №916/43/18, оскільки обставини тієї справи відрізняються від обставин даної справи, і, відповідно, висновки, зроблені в тій справі, не можуть бути застосовані до даного спору.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №990/347/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, зокрема Законом України “Про Вищу раду правосуддя” та Кримінальним процесуальним кодексом України. Суд зазначив, що ВРП обґрунтовано встановила наявність ризиків, що суддя, продовжуючи здійснювати правосуддя, може впливати на свідків та знищувати докази у кримінальному провадженні. Також суд врахував, що наявність кримінального провадження проти судді може зашкодити авторитету судової влади та довірі до неї суспільства. Суд підкреслив, що ВРП діяла в межах дискреційних повноважень, а її рішення містить посилання на визначені законом підстави та мотиви. Суд також відхилив доводи позивача про порушення процесуальних норм, оскільки ВРП не наділена повноваженнями перевіряти процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру або законність отримання доказів у кримінальному провадженні. Суд вказав, що звернення прокурора до ВРП з клопотанням про відсторонення судді на стадії судового провадження не є повторним зверненням у межах одного кримінального провадження, оскільки стадії досудового розслідування та судового провадження мають різний юридичний зміст.

3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову судді про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення його від здійснення правосуддя.

Справа №480/7860/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність військових частин щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн пропорційно до періоду служби в умовах воєнного стану.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що завдання, які виконував позивач, не входять до переліку завдань, визначених Міністром оборони, виконання яких дає право на збільшену винагороду. Суди зазначили, що сам факт виконання бойових завдань на території Сумської області не є безумовною підставою для отримання 100 000 грн, а необхідні умови передбачені Окремим дорученням Міністра оборони. Суди не встановили, чи входили території, де служив позивач, до переліку територій, на яких велися бойові дії. Також суди не з’ясували, чи підпадало виконання завдань позивачем під визначення “безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки”, визначене Окремим дорученням Міністра оборони, враховуючи, що бойове розпорядження є невід’ємною частиною документального підтвердження такої участі.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №280/5280/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення з прокуратури на користь колишнього прокурора середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, мотивуючи це тим, що прокуратура не виконала рішення суду про негайне поновлення прокурора на посаді, і це є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки, незалежно від вини прокуратури. Суди встановили період затримки виконання рішення суду і розрахували суму середнього заробітку, яку слід стягнути з прокуратури. Прокуратура оскаржувала ці рішення, наполягаючи на тому, що оскільки рішення про поновлення було скасовано Верховним Судом, то і підстав для виплати середнього заробітку немає. Прокуратура також стверджувала, що прокурор не звертався із заявою про поновлення, був працевлаштований в прокуратурі на іншій посаді та отримував зарплату. Верховний Суд відхилив аргументи прокуратури, підкресливши, що обов’язок негайного виконання рішення суду про поновлення є безумовним, і невиконання цього обов’язку тягне за собою відповідальність, незалежно від подальшого скасування рішення. Верховний Суд також зазначив, що працевлаштування особи на іншій посаді не звільняє прокуратуру від відповідальності за невиконання рішення про поновлення.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу прокуратури – без задоволення.

Справа №910/74/24 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання неправомірними дій ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та НЕК «Укренерго» щодо покладення на ДПЗД «Укрінтеренерго» обсягів спожитої електроенергії певними споживачами як на постачальника “останньої надії”.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, вказавши на наступне:

* Суди попередніх інстанцій помилково застосували накази Міністерства енергетики України, які не були зареєстровані в Міністерстві юстиції, а отже, не є нормативно-правовими актами.
* Суд апеляційної інстанції помилково вирішив, що Положення про особливості постачання електроенергії споживачам на час воєнного стану (№ 148) не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки воно було чинне у відповідний період і містить спеціальні норми щодо постачання електроенергії постачальником “останньої надії” під час воєнного стану.
* Суди не дослідили обставини наявності договірних відносин між споживачами (третіми особами) та іншими постачальниками станом на 01.03.2022, тобто наявність/відсутність у споживачів (третіх осіб) електопостачальників.
* Суди прийняли до розгляду уточнення позовних вимог, але не встановили обсягу заявлених позивачем вимог, що суперечить вимогам процесуального законодавства.

3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №922/2272/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з покупця на користь постачальника 4 320 977,07 грн боргу, що виник внаслідок неналежного виконання покупцем обов’язку з оплати вартості товару, який не був замовлений у строк, визначений договором поставки.

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, ставши на сторону постачальника, з наступних причин:
* Договір поставки передбачав можливість постачання товару партіями на основі специфікацій, що допускало існування залишку товару, який не був поставлений через відсутність заявок від покупця.
* Пункт 2.4 договору визначав порядок розрахунків за залишковий товар, а не захід відповідальності, і передбачав обов’язок покупця оплатити його, якщо замовлення не було здійснено в строк.
* Відсутність заявок від покупця не скасовує обов’язку з оплати товару, якщо постачальник вимагає таку оплату.
* Постачальник правомірно нарахував суму боргу з урахуванням збільшення курсу долара США, що відповідає умовам договору та статті 533 Цивільного кодексу України.
* Відсутність обов’язку у постачальника доводити фактичне існування залишкового товару на складі, оскільки це не є предметом доказування у даному спорі.
* Суд також вказав на суперечливість позиції апеляційного суду, який погодився з відмовою у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним пункту 2.4 договору, але водночас відмовив у задоволенні первісного позову про стягнення вартості залишкового товару.

3. Верховний Суд постановив задовольнити касаційну скаргу ТОВ “СЕА Електронікс Україна”, скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції про стягнення з ТОВ “ІР СОМ” 4 320 977,07 грн.

Справа №160/25215/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ТОВ “Нікопрогресбуд” податкових повідомлень-рішень, якими було збільшено суму грошових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток, а також застосовано штрафні санкції.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який задовольнив позовні вимоги ТОВ “Нікопрогресбуд”, скасувавши податкові повідомлення-рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для цілей оподаткування господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Водночас, податкова інформація, на яку посилався контролюючий орган, не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Суд також зазначив, що контролюючий орган не надав належних доказів, які б свідчили про неправомірність дій позивача або його обізнаність з недобросовісними діями контрагентів. Крім того, суд врахував презумпцію добросовісності платника податків, згідно з якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Також суд касаційної інстанції зазначив, що контролюючим органом не було доведено порушень позивачем при складанні акцизних накладних.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №240/30599/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність відмови у включенні додаткової винагороди та індексації до складу грошового забезпечення для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцю.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, зобов’язавши виплатити індексацію, але відмовили у включенні додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168. Суд зазначив, що хоча додаткова винагорода і є складовою грошового забезпечення, але згідно з Порядком №260, винагороди (незалежно від їх виду) не включаються до розрахунку допомоги на оздоровлення. Суд також підкреслив, що законодавець делегував КМУ право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони – порядок його виплати, встановивши певну ієрархію у визначенні складових грошового забезпечення для розрахунку одноразових виплат. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших видів виплат або інших категорій осіб.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №400/6692/23 від 08/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-САЙЛОС» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Миколаївській області.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що податковий орган не мав права проводити перевірку під час дії мораторію, встановленого на період карантину. Однак, Верховний Суд зазначив, що підставою позову було фактичне здійснення господарських операцій та відсутність порушень податкового законодавства, а не порушення мораторію на перевірки. Оскільки позивач не змінював підстави позову, суди мали дослідити обставини, на яких ґрунтувалися податкові повідомлення-рішення, чого зроблено не було. Суд наголосив, що не має права встановлювати нові обставини справи або переоцінювати докази. Через порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №240/28517/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що державний виконавець, виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження, повинен був переконатися не лише у виплаті заборгованості, а й у правильності нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі, визначеному рішенням суду, на момент закінчення виконавчого провадження. Суд зазначив, що виплати за рішеннями судів, якими зобов’язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Оскільки зміни до законодавства не вносились, Головне управління Пенсійного фонду України зобов’язане проводити нарахування і виплату доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається станом на момент вчинення таких дій. Суд підкреслив, що мінімальна заробітна плата визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік, і інформація про її розмір є відкритою. Таким чином, державний виконавець передчасно закінчив виконавче провадження, не перевіривши належним чином факт повного виконання судового рішення.

3. Суд задовольнив касаційну скаргу та визнав протиправною і скасував постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Справа №904/5647/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову в забезпеченні позову щодо скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на нерухоме майно.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, оскільки на момент розгляду заяви про забезпечення позову у суді апеляційної інстанції перебувала скарга на ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову можливе або до подання позову, або на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження. Оскільки провадження у справі не було відкрито, апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, адже він не має повноважень суду першої інстанції щодо вжиття таких заходів до відкриття провадження. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини в тих справах відрізнялися від даної, де не було встановлено обставин наявності/відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №240/2078/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є оскарження колишнім військовослужбовцем бездіяльності військової частини щодо неналежного нарахування грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані відпустки, а також допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що спір виник через те, що військова частина не включила до розрахунку виплат індексацію грошового забезпечення за 2022 рік та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабміну №168, за 2022-2023 роки. Суд підкреслив, що додаткова винагорода, встановлена постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, але відноситься до категорії винагород, які не враховуються при обчисленні допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги та одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з Порядком №260. Водночас, суд зауважив, що Порядок №260 не містить заборони на врахування винагород при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпусток, тому при розрахунку цієї виплати військова частина повинна була врахувати суму додаткової винагороди. Суд також відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших видів виплат і не є релевантними до даної ситуації.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині відмови у включенні додаткової винагороди до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток, і ухвалив нове рішення про задоволення цієї вимоги, а в решті залишив рішення без змін.

Справа №420/35446/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження колишнім військовослужбовцем неправомірної бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати йому в повному обсязі грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток та грошової допомоги на оздоровлення.

2. Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, вважаючи, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168, та індексація мають щомісячний характер і повинні враховуватися при розрахунку виплат. Апеляційний суд скасував рішення в частині додаткової винагороди, мотивуючи це її тимчасовим характером та необхідністю оскарження наказу про виключення зі списків особового складу. Верховний Суд частково не погодився з апеляційним судом. Він підтвердив, що додаткова винагорода не включається у розрахунок грошової допомоги при звільненні та на оздоровлення, оскільки існують прямі законодавчі обмеження щодо цього. Водночас, Верховний Суд наголосив, що додаткова винагорода має враховуватися при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток, оскільки відсутні законодавчі обмеження щодо цього. Також ВС вказав на помилковість мотивування апеляційним судом необхідності оскарження наказу про виключення зі списків особового складу, оскільки предметом спору є бездіяльність щодо нарахування виплат.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції в частині нарахування грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням додаткової винагороди.

Справа №480/2304/24 від 10/04/2025
Доброго дня! Ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди позивачу.

2. Суди попередніх інстанцій залишили позов без розгляду, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений для трудових спорів. Верховний Суд не погодився з таким підходом, вказавши на те, що суди не звернули увагу на некоректність зазначених позивачем періодів, за які вимагалась виплата, а також не надали оцінку заяві позивача про уточнення позовних вимог, якою було змінено обсяг вимог. ВС підкреслив, що визначення обсягу позовних вимог має вирішальне значення для визначення строків звернення до суду. Оскільки суди не визначили остаточний зміст позовних вимог, висновки про пропуск строку є передчасними.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №917/603/24 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Європабуд” надати співзасновнику ОСОБА_1 копії документів щодо господарської діяльності та забезпечити аудитору можливість проведення аудиторської перевірки.

2. Суд задовольнив позов частково, зобов’язавши ТОВ “Європабуд” надати ОСОБА_1 копії документів за певний період та забезпечити аудитору можливість проведення перевірки. Суд виходив з того, що ОСОБА_1, як учасник товариства з часткою понад 10%, має право на отримання інформації про діяльність товариства та проведення аудиту. Суд зазначив, що ТОВ “Європабуд” не виконав свій обов’язок з надання інформації на вимогу позивача, що порушує його корпоративні права. Суд також врахував, що арешт корпоративних прав ТОВ “Європабуд” не обмежує право ОСОБА_1 на отримання інформації та проведення аудиту, оскільки ухвала про арешт не містить прямої заборони щодо його корпоративних прав. Суд обмежив період надання документів датою подання позову, оскільки неможливо витребувати документи, які ще не створені. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, відхиливши аргументи ТОВ “Європабуд” про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Європабуд” – без задоволення.

Справа №620/13468/23 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є дії військової частини щодо нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцю за період з 2015 по 2018 роки.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми законодавства, які регулюють порядок індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Зокрема, суди не врахували, що з грудня 2015 року діють єдині правила індексації, незалежно від дати прийняття на службу чи зростання грошового забезпечення. Також, суди не з’ясували всі обставини, необхідні для розрахунку так званої “індексації-різниці”, яка виплачується, коли підвищення окладу не перекриває суму індексації. Суд підкреслив, що у випадку спору, суд повинен перевірити обґрунтованість розрахунків індексації та вказати конкретну суму, яку відповідач зобов’язаний виплатити.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення конкретної суми індексації та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх необхідних обставин і правильного розрахунку суми індексації.

Справа №932/10641/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи збитків у розмірі 1 253 672,69 грн, завданих державі внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що відповідач використовував земельні ділянки не за цільовим призначенням, а саме для видобутку піску без відповідного дозволу, що завдало шкоди державі. Суд підкреслив, що Державна екологічна інспекція має повноваження здійснювати контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та звертатися до суду з позовами про відшкодування збитків. Також, суд зазначив, що акт перевірки, складений інспекцією, є належним доказом у справі, оскільки він підтверджує факт порушення відповідачем вимог законодавства. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що перевірку проведено з перевищенням повноважень, оскільки інспекція діяла в межах своєї компетенції. Суд наголосив, що відповідальність за порушення природоохоронного законодавства передбачає відшкодування завданих збитків, а розмір збитків розраховано на підставі Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №587/3622/23 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та скасування рішень про державну реєстрацію прав на ці ділянки.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, чи була ОСОБА_1 обізнана про наявність судового провадження щодо стягнення з неї заборгованості на момент укладення договорів купівлі-продажу, чи було виконано рішення суду про стягнення заборгованості, а також чи не було зловживання правом з боку відповідачів з метою уникнення виконання грошових зобов’язань. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди не перевірили, чи використовували учасники цивільного обороту приватний інструментарій всупереч його призначенню та принципу доброї совісті, а також не з’ясували, чи відповідала ціна в договорах ринковим цінам та чи відбувався розрахунок між сторонами. Щодо вимог про скасування рішень про державну реєстрацію, суд касаційної інстанції зазначив, що належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, і для повернення майна боржнику оспорювання наступних реєстраційних дій не вимагається, тому в цій частині слід відмовити у задоволенні позову через обрання неналежного способу захисту.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині відмови у задоволенні позову про скасування рішень про державну реєстрацію прав змінив судові рішення, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції.

Справа №990/147/24 від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. **Предмет спору:** Кандидат на посаду судді оскаржує рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), яка відмовила йому в наданні рекомендації для призначення на посаду судді місцевого суду.

2. **Основні аргументи суду:**
* Суд визнав, що ВККС діяла в межах своїх повноважень, передбачених Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, при прийнятті рішення про відмову в рекомендації.
* ВККС мала обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, враховуючи інцидент з прокурором у суді та здійснення адвокатської діяльності під час військової служби.
* Суд погодився з ВККС, що поведінка кандидата під час інциденту з прокурором була нестриманою та некоректною, що не відповідає вимогам до адвокатської етики.
* Суд також підтримав позицію ВККС щодо здійснення адвокатської діяльності під час військової служби, що викликало обґрунтовані сумніви у щирості пояснень кандидата, особливо враховуючи його участь у судових засіданнях в період виконання завдань поблизу лінії зіткнення.
* Суд зазначив, що хоча ВККС не повинна категорично стверджувати про несумісність діяльності кандидата та невідповідність поведінки вимогам адвокатської етики, встановлені обставини дають підстави для сумнівів у його відповідності критеріям доброчесності.
* Суд відзначив, що ВККС не встановлювала вину кандидата у вчиненні кримінального правопорушення, а лише оцінювала його поведінку як кандидата на посаду судді.

3. **Рішення суду:** У задоволенні позову відмовлено.

Справа №755/249/24 від 08/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю справу.

1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного стану).

2. Суд касаційної інстанції розглянув доводи прокурора щодо надмірної м’якості призначеного покарання, враховуючи численні епізоди крадіжок, вчинення злочину під час іспитового строку та відсутність відшкодування збитків. Верховний Суд зазначив, що місцевий суд врахував пом’якшуючі обставини (щире каяття) та відсутність обтяжуючих (на момент вироку), а апеляційний суд виправив це, визнавши рецидив обтяжуючою обставиною. Водночас, ВС погодився з попередніми судами, що призначене покарання у вигляді 5 років 15 днів позбавлення волі є достатнім і відповідає принципу індивідуалізації покарання. Суд касаційної інстанції також погодився з доводами прокурора, що один епізод крадіжки необхідно виключити з обвинувачення, оскільки вартість викраденого майна була незначною і не відповідала кваліфікації за ч.4 ст. 185 КК, але це не вплинуло на загальну кримінально-правову оцінку дій засудженого.

3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Справа №579/77/22 від 09/04/2025
Справа №723/3691/13-ц від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є визнання незаконним рішення сільської ради про передачу земельних ділянок у власність та визнання недійсними державних актів на ці ділянки, а також скасування державної реєстрації права власності.

2. Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили належним чином питання щодо правомірності передачі земельних ділянок у власність, враховуючи їх цільове призначення та можливі обмеження у використанні. Також, суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо порушення його прав у зв’язку з передачею спірних земельних ділянок у власність відповідачів. Крім того, суди не врахували практику Верховного Суду щодо застосування норм земельного законодавства при вирішенні аналогічних спорів. Враховуючи зазначене, Велика Палата ВС вирішила, що для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи необхідно її передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №686/10668/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру та поділ спільного майна подружжя, зокрема квартири, автомобілів, а також компенсація вартості майна.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову чоловіка про визнання квартири його особистою власністю, оскільки він не спростував презумпцію спільної сумісної власності подружжя. Суд зазначив, що майно було придбане під час шлюбу і угода мала на меті забезпечення родини житлом. Також, суд задовольнив зустрічний позов дружини, визнавши за кожним з подружжя право на 1/2 частки квартири, поділивши автомобілі між ними та присудивши дружині грошову компенсацію. Суд виходив з того, що чоловік не надав достатніх доказів, що квартира була придбана виключно за його особисті кошти від продажу земельної ділянки, отриманої ним у дарунок. Верховний Суд підкреслив, що сам факт придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справа №240/31195/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо невключення додаткової винагороди (30 000 грн), передбаченої постановою Кабміну № 168, та індексації до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога на оздоровлення військовослужбовця.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у включенні додаткової винагороди до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, оскільки:
* Додаткова винагорода, встановлена постановою № 168, є окремим видом грошового забезпечення, виплата якого має щомісячний характер, але обмежена періодом дії воєнного стану.
* Пункт 6 розділу XXIII Порядку № 260 чітко визначає, що при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення не враховуються винагороди, незалежно від їх виду (щомісячні чи одноразові).
* Законодавець делегував Кабміну право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони – порядок його виплати, встановивши ієрархію у визначенні складових грошового забезпечення для обчислення одноразових виплат.
* Суд відхилив аргументи позивача про аналогію з іншими рішеннями Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших видів виплат або інших правових питань.
* Держава зобов’язана вживати заходів для мотивації військовослужбовців, але це не скасовує чіткі норми Порядку № 260 щодо розрахунку допомоги на оздоровлення.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №757/908/20-ц від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору у цій справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

2. Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила заяву ОСОБА_1, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині, що стосується його відповідальності. Суд вирішив, що апеляційний та касаційний суди не повною мірою дослідили обставини справи щодо ступеня вини та відповідальності саме ОСОБА_1 за завдану шкоду. Зокрема, не було належним чином з’ясовано, чи були інші особи, відповідальні за заподіяння шкоди, та чи була визначена частка відповідальності кожного з відповідачів. Суд наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи для справедливого вирішення спору. Також, суд врахував доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

3. Суд скасував рішення апеляційного та касаційного судів в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та направив справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №461/3028/21 від 10/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю справу.

1. Предметом спору у цій справі є цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження).

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженої, мотивуючи це тим, що розгляд цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у межах кримінального провадження, можливий лише за умови, що шкода є безпосереднім наслідком вчинення кримінального правопорушення. У даному випадку, суд першої інстанції, розглядаючи цивільний позов, не встановив чіткого причинно-наслідкового зв’язку між діями засудженої та завданою шкодою, а апеляційний суд не усунув ці недоліки. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що розгляд питання про відшкодування моральної шкоди, має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та вирок суду першої інстанції в частині цивільного позову і призначив новий розгляд позову в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а в решті залишив судові рішення без змін.

Справа №990/54/24 від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження суддею ОСОБА_1 рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо змін до Регламенту ВККС, які, на думку позивача, були прийняті з перевищенням повноважень та порушували його права.

2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, керувався такими основними аргументами:
* ВККС має повноваження затверджувати та змінювати свій Регламент.
* Регламент ВККС є нормативно-правовим актом, який встановлює загальні правила, а не стосується конкретних осіб.
* На момент звернення позивача до суду оскаржувані зміни до Регламенту вже були приведені у відповідність до чинного законодавства рішенням ВККС від 11 січня 2024 року № 4/зп-24.
* За загальним принципом права, нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі.
* Скасування оскаржуваних рішень призведе до порушення цілісності Регламенту та невідповідності його чинному законодавству.
* Обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його прав та інтересів, оскільки на момент звернення до суду порушення прав позивача вже не існувало.
* Суд констатував, що відсутнє порушене право чи інтерес позивача, що можуть бути захищені шляхом задоволення його позову.
* Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/198/20, яка стосувалася оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.

Справа №162/616/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору: Спір стосується визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, земельні ділянки та банківські вклади.

Аргументи суду: Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив позов, виходячи з наступного: по-перше, спірний будинок належав до майна колгоспного двору, і право власності на нього зберегли ті члени двору, які не втратили на нього право до 15 квітня 1991 року. По-друге, при вирішенні питання про спадкування, навіть за наявності заповіту, необхідно враховувати право дружини спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині, якщо вона є непрацездатною. По-третє, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва була набута внаслідок приватизації, тому є особистою приватною власністю спадкодавця. По-четверте, грошові вклади в банку, набуті у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, тому до складу спадщини входить лише частина цих коштів. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що вони відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Рішення суду: Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №754/4040/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору було встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину квартири, набутої за час такого проживання.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів, які б підтверджували ведення спільного господарства з померлим, наявність спільного бюджету, побуту, взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю, а також те, що спірна квартира була придбана за спільні кошти. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірна квартира була придбана померлим за рахунок коштів, отриманих ним від продажу належного йому на праві особистої приватної власності нерухомого майна та отриманих у спадщину грошових коштів. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що для встановлення факту проживання однією сім’єю необхідно довести сукупність обставин, таких як спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, надані сторонами.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №620/9766/24 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, вказавши, що апеляційний суд помилково вважав цю справу типовою, подібною до зразкової справи № 400/6254/24. Верховний Суд підкреслив, що у зразковій справі спір стосувався припинення виплати доплати після перерахунку пенсії, тоді як у даній справі позивачу взагалі не було призначено таку доплату з моменту призначення пенсії, оскільки її було призначено після 1 березня 2018 року. Суд наголосив, що ознаки типових справ визначені чітко, і ця справа не відповідає цим критеріям, оскільки підстави виникнення спору та позовні вимоги є відмінними. Враховуючи, що обставини справи та предмет спору відрізняються від зразкової справи, апеляційний суд не мав підстав для зупинення провадження.

3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Справа №604/649/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання укладеним договору оренди землі на новий строк між Фермерським господарством «Золотий жайвір» та ОСОБА_1, а також визнання відсутнім права оренди на цю ж землю у Фермерського господарства «Агро Остап’є».

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки для поновлення договору оренди необхідне не лише дотримання процедури, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», але й наявність волевиявлення обох сторін на укладення договору. У даному випадку, орендодавець (ОСОБА_1) висловила своє небажання продовжувати орендні відносини з Фермерським господарством «Золотий жайвір», про що своєчасно повідомила орендаря. Суд зазначив, що направлення орендарем пропозиції про продовження оренди не є безумовною підставою для поновлення договору, якщо відсутнє волевиявлення орендодавця. Також суд врахував, що Фермерське господарство «Золотий жайвір» не надало належних доказів щодо проведення посіву сільськогосподарських культур на спірній ділянці до закінчення дії договору оренди, що могло б бути підставою для продовження терміну повернення ділянки. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутні підстави для визнання укладеним договору оренди на новий строк.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №580/3508/24 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати пенсії по інвалідності особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Верховний Суд підкреслив, що особам з інвалідністю, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою, пенсія має нараховуватися на основі редакції закону, яка діяла до внесення змін Законом №1584-IX, оскільки ці зміни зменшили розмір пенсій і погіршили соціальний захист громадян. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де було визнано, що зміни до закону порушують право на належний рівень соціального захисту. Водночас, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не розглянули вимогу позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасну виплату пенсії, що є порушенням процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, тому він не може самостійно вирішити питання про стягнення інфляційних виплат.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №560/14768/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність постанови Укртрансбезпеки про накладення на ТОВ «Люкс-рейзен Біс» адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, вказавши, що відсутність інформації про режим праці та відпочинку водія є підставою для штрафу, оскільки роздруківка з тахографа є обов’язковим документом при міжнародних перевезеннях. Суд апеляційної інстанції погодився з Укртрансбезпекою, що водій керував транспортним засобом без використання особистої картки водія та не надав інформації про режим праці та відпочинку. Верховний Суд підкреслив, що вимога роздруковувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв чітко визначена статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відповідальність за це передбачена абзацом 6 частини першої статті 60 цього Закону. Також, Верховний Суд наголосив, що перевізник несе відповідальність за дії водія, оскільки зобов’язаний контролювати дотримання водіями режимів праці та відпочинку.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Люкс-рейзен Біс» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №320/42808/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження нормативно-правового акта Міністерства молоді та спорту України щодо визнання видів спорту та включення їх до відповідного реєстру.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме не розглянув клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника, хоча клопотання було подано через систему “Електронний суд” до початку судового засідання. Це позбавило позивача можливості ефективно захищати свою позицію, що є порушенням принципу змагальності сторін та права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд наголосив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад адміністративного судочинства, а також гарантією уникнення судової помилки. Крім того, суд вказав на те, що апеляційний суд не забезпечив повноцінний розгляд справи з урахуванням всіх обставин, оскільки не надав належної оцінки доводам позивача та не дослідив всі зібрані у справі докази. В результаті, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №463/5607/23 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо винуватості військовослужбовця у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України (порушення правил поводження зі зброєю, що спричинило смерть потерпілого), а також щодо цивільних позовів потерпілих до військової частини.

2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належного обґрунтування щодо законності звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував належним чином ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий злочин, наслідком якого є смерть людини), а також не надав належної оцінки доводам потерпілих щодо відсутності пом’якшуючих обставин, таких як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. ВС наголосив, що суди повинні ретельно досліджувати всі обставини справи та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише за наявності належних підстав. Суд також зазначив, що призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України за таких обставин може бути неправильним застосуванням закону через м’якість покарання. Щодо цивільних позовів, ВС вирішив не давати оцінку доводам касаційних скарг на даному етапі, щоб не впливати на позицію апеляційного суду при новому розгляді.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №686/11964/18 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є законність надання земельної ділянки у власність одній особі, коли частина цієї ділянки, на думку позивача, вже перебуває у постійному користуванні іншої юридичної особи.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки, на думку суду, у такій ситуації належним способом захисту є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд підкреслив, що для задоволення такого позову необхідно чітко ідентифікувати земельну ділянку, зокрема, визначити координати її меж. Суд також зазначив, що витребування може стосуватися лише тієї частини ділянки, яка фактично накладається на землю, що перебуває у користуванні позивача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) дійшла висновку, що коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов. Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, суди попередніх інстанцій помилково задовольнили його позов.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів і відмовив у задоволенні позову.

Справа №620/7009/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

Предмет спору – стягнення з колишнього курсанта Академії Державної пенітенціарної служби витрат, пов’язаних з її утриманням під час навчання, у зв’язку зі звільненням зі служби за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався наступними аргументами: по-перше, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. По-друге, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, у разі дострокового розірвання контракту, зобов’язані відшкодувати витрати, пов’язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі. По-третє, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. По-четверте, грошове забезпечення курсантів входить до витрат, пов’язаних із навчанням у ВНЗ і має бути відшкодовано особою, яка достроково розірвала контракт, звільнившись зі служби за власним бажанням. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, яка підтверджує правомірність вимог держави щодо відшкодування коштів, витрачених на навчання осіб, які не виконали зобов’язання щодо проходження служби.

Суд вирішив касаційну скаргу Академії Державної пенітенціарної служби задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідачки повної суми витрат на утримання в Академії.

Справа №569/10652/20 від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).

У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог закону при розгляді справи. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки доводи захисника про порушення судами норм кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність не знайшли свого підтвердження. Зокрема, Верховний Суд вказав, що клопотання захисника про призначення психофізіологічної експертизи не було залишене судом першої інстанції без розгляду, а було розглянуто по суті та обґрунтовано відмовлено в його задоволенні. Також, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки вони були досліджені судом першої інстанції в повному обсязі та без порушень. Загальні доводи захисника про порушення судами загальних засад кримінального провадження, норм Конституції України та права засудженого на справедливий суд були визнані Верховним Судом невмотивованими та такими, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №620/7745/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору – це оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцю за період з 01.03.2018 по 03.10.2018.

Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією, а її виплата не може залежати від фінансування. Суд підкреслив, що згідно з Порядком № 1078, існує два види індексації: поточна та індексація-різниця. Право на індексацію-різницю виникає, коли після підвищення окладів розмір доходу є меншим за суму можливої індексації. Суд вказав, що для правильного розрахунку індексації-різниці необхідно встановити розмір підвищення доходу, суму можливої індексації та порівняти їх. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили ці обставини та не здійснили розрахунки, вони не врахували правові висновки Верховного Суду. Суд також зазначив, що зобов’язання військової частини здійснити перерахунок без визначення конкретної суми є неефективним способом захисту прав позивача.

Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання військової частини здійснити перерахунок та виплату індексації і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №320/42808/23 від 10/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є оскарження нормативно-правового акта Міністерства молоді та спорту України щодо визнання видів спорту, а саме – відповідності цього акта закону в частині критеріїв визнання нових видів спорту.

Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив процесуальні норми, не розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника, хоча клопотання було подано через систему “Електронний суд” до початку судового засідання. Це позбавило позивача можливості представити свою позицію та докази, що є порушенням принципу змагальності сторін і права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд наголосив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад адміністративного судочинства, і порушення цього права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, суд врахував, що в судовому засіданні були присутні представники відповідача та третьої особи, які мали можливість обґрунтувати перед судом свою позицію (протилежну до позиції позивача).

Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №560/6475/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 713, після перерахунку пенсії позивача.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суд зазначив, що постанова № 713 передбачає щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн особам, яким пенсію призначено до 1 березня 2018 року. Однак, ця доплата не виплачується, якщо пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року і розмір пенсії після перерахунку збільшився на 2000 грн або більше. У даному випадку, пенсію позивача було перераховано на підставі рішення суду з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, і в результаті перерахунку розмір пенсії збільшився більше ніж на 2000 грн. Суд також врахував, що метою постанови № 713 є поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, а не надання додаткових виплат особам, пенсії яких вже були перераховані з урахуванням нових обставин. Суд також зазначив, що перерахунок пенсії у зв’язку із зростанням прожиткового мінімуму, що впливає на розмір грошового забезпечення, є підставою для припинення виплати доплати, передбаченої постановою № 713.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №824/131/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув скаргу приватного виконавця, пославшись на невідповідність вимогам ЦПК України щодо зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. Верховний Суд звернув увагу, що в скарзі такі відомості були зазначені, тому апеляційний суд передчасно повернув скаргу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржити дії виконавця, якщо вважають, що їхні права порушені. Суд також зазначив, що скарга має відповідати вимогам ЦПК України, але в даному випадку апеляційний суд невірно застосував ці вимоги. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до помилкової ухвали.

3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа №752/14789/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладених між позивачем та відповідачем.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу, звернув увагу на те, що апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження, оскільки апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано не лише представником позивача, але й особисто позивачем. Суд наголосив, що апеляційний суд мав перевірити наявність у представника позивача права на подання апеляційної скарги, але не мав права закривати провадження в частині скарги, поданої особисто позивачем. Водночас, касаційний суд погодився з апеляційним судом в частині закриття апеляційного провадження щодо додаткового рішення, оскільки апеляційну скаргу на нього було подано представником, який не є адвокатом, а спір не відноситься до категорії малозначних або трудових. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання процесуальних норм, але також наголосив на неприпустимості надмірного формалізму, який може обмежити доступ до правосуддя.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, підписаною особисто позивачем, та направив справу в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині ухвалу апеляційного суду залишив без змін.

Справа №752/5915/20 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна між позивачем та відповідачем.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання з відповідачем як сім’я без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, а також взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю. Суд зазначив, що сам факт народження дитини та окремі випадки спільного проведення часу не є достатніми доказами для визнання існування сімейних відносин. Суд також врахував, що відповідач у попередньому договорі купівлі-продажу квартири та у договорі купівлі-продажу квартири зазначав, що не перебуває у шлюбі та не проживає ні з ким однією сім’єю. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, підтвердивши відсутність підстав для визнання майна спільною сумісною власністю. Верховний Суд підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, і що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №725/5226/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження результатів електронного аукціону з оренди комунального майна та пов’язаних з цим рішень органу місцевого самоврядування.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а не цивільного. Суд врахував, що позивач, хоч і подавав документи на аукціон як фізична особа, підписав протокол аукціону як фізична особа-підприємець, що свідчить про його намір використовувати орендоване майно для підприємницької діяльності. Також суд взяв до уваги, що обидві сторони спору (позивач та третя особа, яка отримала право оренди) є фізичними особами-підприємцями, а іншою стороною є Управління комунальної власності, що є юридичною особою. Враховуючи ці обставини в сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що спір має господарський характер і повинен розглядатися господарським судом.

Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачу право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до господарського суду.

Справа №466/6078/13-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісового фонду від добросовісного набувача прокуратурою в інтересах держави.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але змінив їхню мотивацію. Суди попередніх інстанцій вважали, що відповідач є добросовісним набувачем, який не знав і не міг знати про незаконність відчуження землі лісового фонду. Верховний Суд не погодився з цим, вказавши, що відповідач, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у межах лісового господарства. Також, ВС зазначив, що суди помилилися щодо дати початку перебігу позовної давності, оскільки про порушення прав держави прокурор дізнався ще у 2004 році, коли вперше звернувся до суду щодо незаконності рішень Брюховицької селищної ради про вилучення земель лісового фонду. Таким чином, хоча суди й відмовили у позові через пропуск позовної давності, Верховний Суд уточнив, що позовна давність почала перебіг значно раніше, ніж вважали суди попередніх інстанцій.

3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій.

Справа №520/27667/24 від 11/04/2025
Доброго дня! Звісно, я допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є оскарження колишнім працівником університету бездіяльності університету щодо ненарахування та невиплати йому грошового забезпечення при звільненні.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу, мотивуючи це тим, що суди не з’ясували важливу обставину – коли саме позивач отримав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Адже саме від цієї дати, згідно з трудовим законодавством, відраховується строк звернення до суду. Суд зазначив, що для правильного вирішення питання про дотримання строків звернення до суду необхідно встановити, коли позивач отримав інформацію про нараховані йому суми при звільненні. Суд також звернув увагу на те, що у матеріалах справи є витяг з наказу про звільнення, де зазначені складові виплат, але не досліджено, коли саме позивач отримав цей документ. Враховуючи це, суд касаційної інстанції вирішив, що рішення судів попередніх інстанцій є передчасними, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин, пов’язаних з моментом отримання позивачем письмового повідомлення про розрахунок при звільненні.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа №480/11373/23 від 11/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є оскарження Головним управлінням ДПС у Сумській області постанови Управління забезпечення примусового виконання рішень про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ГУ ДПС у Сумській області пропустило строк на апеляційне оскарження, і не надало достатніх доказів поважності причин пропуску строку. Суд зазначив, що введення воєнного стану в Україні саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено, як саме воєнний стан вплинув на можливість виконання процесуальних обов’язків. Суд також врахував, що попередню апеляційну скаргу було подано з недоліками, а повторне звернення відбулося зі значним запізненням. Суд підкреслив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вчасно виконувати обов’язки, а посилання на загальні обставини, такі як повітряні тривоги та збої в роботі систем, без конкретних доказів їх впливу на неможливість подання апеляції в строк, є недостатніми.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ГУ ДПС у Сумській області без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №621/2155/20 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 5 428 720,00 грн, 3 % річних у розмірі 394 838,81 грн та інфляційних витрат у розмірі 667 977,60 грн.

2. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що надана позивачем розписка підтверджує зобов’язання відповідача сплатити позивачу певну суму грошових коштів. Суд врахував, що строк для виконання цього зобов’язання минув, і діє презумпція правомірності одностороннього правочину, тому подальше утримання коштів відповідачем є безпідставним. Суд також послався на постанову Верховного Суду від 01 квітня 2020 року, в якій зазначено, що зобов’язання виплатити кошти не обумовлене попереднім їх отриманням, а отже, не свідчить про наявність боргових зобов’язань. Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 3 % річних, але відмовив у стягненні інфляційних збитків, оскільки вони нараховуються лише на національну валюту.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №466/8351/22 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладених між батьком позивачки та відповідачем.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела наявність усіх необхідних умов для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України. Зокрема, не було надано достатніх доказів того, що батько позивачки перебував під впливом тяжких обставин та уклав договори на вкрай невигідних умовах. Суд зазначив, що для визнання правочину недійсним необхідна сукупність цих двох умов, а їх відсутність свідчить про те, що правовідносини не підпадають під регулювання статті 233 ЦК України. Суд також врахував, що позивачка не довела, що за відсутності тяжких обставин правочин не було б укладено взагалі або його умови були б іншими. Доводи позивачки про моральний тиск та відсутність повного розрахунку за договорами не були підтверджені належними доказами. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, залишивши рішення без змін.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №932/17244/19 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі не надали достатніх доказів того, що спірне майно (кіоск та гаражі) належало спадкодавцю на праві власності за життя. Суд зазначив, що надання дублікату договору купівлі-продажу кіоску не є достатнім доказом, оскільки відсутні документи, що підтверджують виділення земельної ділянки під кіоск. Щодо гаражів, позивачі не надали доказів реєстрації права власності на них за спадкодавцем, а також не підтвердили факт викупу гаражів або сплати пайових внесків до гаражного кооперативу. Суд також врахував, що позивачі не довели факту ведення спільного господарства зі спадкодавцем на момент його смерті, що могло б вплинути на визначення часток у спадковому майні. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, підтвердивши відсутність належних доказів, які б підтверджували право власності спадкодавця на спірне майно.

Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши, що позивачі не довели належними доказами право власності спадкодавця на спірне майно.

Справа №372/3102/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

2. Суд задовольнив позов частково, встановивши факт спільного проживання сторін як сім’ї без шлюбу в певний період, визнав майно (житловий будинок та земельні ділянки) спільною сумісною власністю та здійснив поділ майна, а також розірвав шлюб. Суд врахував покази свідків, які підтвердили факт спільного проживання та ведення спільного господарства сторонами у визначений період. Важливим фактором стало те, що відповідач визнавав факт проживання з позивачкою та дочкою, а також здійснював поліпшення житлових умов. Суд також взяв до уваги фотографії, медичну картку дитини та інші докази, які підтверджували сімейні відносини сторін. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів, що майно було придбано за його особисті кошти, а не в інтересах сім’ї.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №755/6531/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на її думку, незаконними діями та рішеннями суду у справі про адміністративне правопорушення.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела наявності усіх необхідних елементів для відшкодування шкоди. Зокрема, щодо матеріальної шкоди (упущеної вигоди), позивачка не надала доказів вжиття заходів для отримання доходів в ЄС, а також причинно-наслідкового зв’язку між діями суду та неможливістю отримання цих доходів. Щодо моральної шкоди, суд зазначив, що правомірність дій суду може бути оскаржена лише у встановленому процесуальному порядку, а апеляційний суд вже виправив можливу судову помилку, скасувавши постанову про адміністративне правопорушення. Також, позивачка не довела, що саме дії суду призвели до її моральних страждань, оскільки обмежень на виїзд за кордон не було встановлено. Суд врахував, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Справа №320/2713/20 від 20/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є вимога Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневе будівництво та інжиніринг» про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи через виявлені порушення правил пожежної безпеки на будівельному об’єкті.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд припустився кількох важливих помилок. По-перше, апеляційний суд не перевірив чи були чинними норми ДБН Б.2.2-12:2018, на які він посилався у своєму рішенні. По-друге, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, задовольнивши позов у спосіб, який не був заявлений позивачем, а саме зупинив експлуатацію житлових будинків, хоча позивач просив зупинити будівельні роботи. Суд касаційної інстанції наголосив, що вихід за межі позовних вимог можливий лише у випадках, коли це необхідно для ефективного захисту прав людини від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, і такий вихід повинен бути пов’язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява. Оскільки позивачем у цій справі є державний орган, а не фізична особа, вихід за межі позовних вимог є неприпустимим. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що саме загроза життю та/або здоров’ю людей, а не просто факт порушення законодавства, є підставою для застосування заходів реагування.

3. Суд вирішив скасувати постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №460/842/14-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Львівської міської ради та фізичної особи про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у власність та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, керувався такими основними аргументами:

* Визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке вже виконано, є неефективним способом захисту прав, оскільки таке рішення вже вичерпало свою дію.
* Суд має самостійно оцінювати законність рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, незалежно від того, чи були вони оскаржені, і викладати свою оцінку в мотивувальній частині рішення.
* Належним способом захисту права особи, позбавленої володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов, а не вимога про скасування державної реєстрації права власності.
* Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
* Суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позовних вимог, але помилились з мотивами такої відмови.

3. Суд касаційної інстанції вирішив касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині мотивів відмови у задоволенні позову, залишивши в силі саме рішення про відмову.

Справа №160/19500/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. **Предмет спору:** Громадська організація оскаржувала бездіяльність комунального підприємства щодо непроведення позапланового обліку зелених насаджень після незаконної вирубки дерев.

2. **Основні аргументи суду:** Апеляційний суд, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, виходив з того, що згідно із Законом України «Про благоустрій населених пунктів» та Правилами утримання зелених насаджень, озеленення територій є складовою благоустрою. На органи місцевого самоврядування покладено обов’язок з організації благоустрою та контролю за утриманням територій. Комунальне підприємство, як балансоутримувач, якому делеговано владні функції у сфері благоустрою, зобов’язане проводити позаплановий облік зелених насаджень у разі їх значного пошкодження або знищення. Суд також врахував, що громадські організації мають право представляти інтереси суспільства в питаннях екологічної безпеки, посилаючись на Орхуську конвенцію. Суд наголосив, що відсутність фінансування чи інших ресурсів не звільняє підприємство від обов’язку виконувати вимоги законодавства щодо обліку зелених насаджень. Суд також зазначив, що для проведення позапланового обліку достатньо самого факту пошкодження об’єкта благоустрою, а не обов’язково наявність рішення суду про незаконну вирубку.

3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу комунального підприємства без задоволення, а постанову апеляційного суду про задоволення позову громадської організації – без змін.

Справа №757/62714/18-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову про стягнення боргу, оскільки встановив, що відповідач повернув суму позики та відсотки повіреному позивача, який був уповноважений на отримання цих коштів. Суд врахував довіреність, видану позивачем на ім’я третьої особи, яка уповноважувала її на стягнення заборгованості та отримання коштів від імені позивача. Також суд взяв до уваги розписку, складену повіреним, яка підтверджувала отримання коштів від відповідача. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, зазначивши, що встановлення факту повернення позики повіреному свідчить про виконання зобов’язання за договором позики, незважаючи на те, що оригінал боргової розписки залишався у позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач мав повідомити про уповноваження третьої особи на отримання коштів, чого він не зробив.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №204/5101/22 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування прокуратурою в інтересах Дніпровської міської ради двох квартир з чужого незаконного володіння, які, на думку прокуратури, вибули з комунальної власності поза волею власника.

2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що спірні квартири є частиною комунальної квартири, яка перебуває у власності територіальної громади міста Дніпра. Суд встановив, що майно вибуло з володіння міської ради поза її волею та з порушенням законодавства, оскільки первинна реєстрація права власності на квартиру була здійснена на підставі документів, які викликають сумніви щодо їх дійсності. Також суд взяв до уваги, що міська рада не приймала рішень про приватизацію спірної квартири. Суд зазначив, що останні набувачі майна, мали проявити обачність при укладенні угод, зважаючи на обставини справи. Суд також врахував, що витребування майна є пропорційним заходом, який не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про витребування квартир на користь територіальної громади – без змін.

Справа №149/1742/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізував це судове рішення.

1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що хоча договір оренди і не був підписаний особисто матір’ю позивача, вона фактично отримувала орендну плату протягом кількох років, і позивач після смерті матері також отримував цю плату. Суд врахував, що позивач не оспорював факт отримання орендної плати, а його дії, спрямовані на повернення ділянки після тривалого періоду отримання виплат, є недобросовісними. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що між сторонами фактично існували орендні відносини, які визнавалися як матір’ю, так і сином, через отримання орендної плати та відсутність претензій щодо користування землею. Суд апеляційної інстанції наголосив на неприпустимості суперечливої поведінки, коли сторона спочатку приймає вигоди від договору, а потім намагається його оскаржити. Суд апеляційної інстанції також врахував, що позивач дозволяв фактичне використання земельної ділянки орендарем, право якого було зареєстровано у відкритому реєстрі.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №361/10420/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя для звернення стягнення в рамках виконавчого провадження.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визначили частку боржника у спільній сумісній власності подружжя, а саме у земельній ділянці, у розмірі 1/2, виходячи з презумпції рівності часток, встановленої статтею 370 Цивільного кодексу України. Суд зазначив, що відсутність іншого майна, на яке можна звернути стягнення, та тривале невиконання боржником судового рішення роблять необхідним визначення його частки у спільному майні для забезпечення виконання рішення суду. Суд врахував, що спір про поділ земельної ділянки між подружжям відсутній. Суд також підкреслив, що розгляд подання про визначення частки майна боржника у спільному майні можливий у порядку статті 443 ЦПК України, оскільки у даному випадку відсутній спір про право. Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки вони не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №160/3403/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження наказу про скасування акта розслідування нещасного випадку та акта повторного розслідування, а також вимога про виплату одноразової грошової допомоги дітям загиблого поліцейського.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачка не оскаржила лист Департаменту управління майном Національної поліції України, на підставі якого було скасовано попередній акт розслідування, і не визначила належний суб’єктний склад відповідачів, тому вимоги є передчасними. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивачки щодо незгоди з висновками, викладеними у листі Департаменту управління майном, який став підставою для скасування первинного акта розслідування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а обов’язком суду є встановлення обґрунтованості позову під час розгляду справи. Верховний Суд також наголосив на принципі офіційного з’ясування всіх обставин у справі, який передбачає активну роль суду у встановленні обставин справи для ухвалення справедливого рішення.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №480/278/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження висновку військово-лікарської комісії (ВЛК) щодо причинного зв’язку смерті військовослужбовця та зобов’язання ВЛК встановити інший причинний зв’язок.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на необхідності повного та всебічного з’ясування обставин справи. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не з’ясували, чому військовослужбовця було госпіталізовано, який діагноз йому було поставлено та яке лікування призначено. Також суд зазначив, що суди не врахували, що позивач, як член сім’ї військовослужбовця, може мати обмежені можливості у зборі доказів, особливо під час воєнних дій. Суд підкреслив, що ВЛК має право витребовувати необхідні медичні документи для встановлення причинного зв’язку захворювання та смерті, і суди повинні перевіряти дотримання цієї процедури. Суд також нагадав про принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи в адміністративному судочинстві, який зобов’язує суд вживати заходів для виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

3. Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №320/8512/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади в органах прокуратури, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений для справ щодо звільнення з публічної служби, а саме один місяць. Суд зазначив, що позивач дізнався про порушення своїх прав у день ознайомлення з наказом про звільнення, а не з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, на яке посилався позивач. Суд також відхилив аргумент позивача про те, що він не мав статусу прокурора на момент звільнення, оскільки відповідь Офісу Генерального прокурора, на яку він посилався, не містила оцінки його статусу. Суд підкреслив, що встановлення процесуальних строків дисциплінує учасників судового процесу, а поважними причинами пропуску строку можуть бути лише об’єктивно непереборні обставини. Суд також врахував, що позивач має юридичну освіту та досвід роботи в прокуратурі, тому повинен був знати про наслідки неподання заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №352/1827/17 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а також зустрічний позов про визнання права власності на спадкове майно.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок, видане одній зі сторін у 1994 році, є чинним і не оскаржувалось у встановленому законом порядку. Відповідно до Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Суд зазначив, що визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало спадкодавцю на підставі дійсного свідоцтва про право власності, та визнання права власності на це майно за іншою особою є передчасним. Також, суд врахував презумпцію правомірності набуття права власності, згідно з якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону. Суд також взяв до уваги, що до складу спадщини не могло увійти майно, яке вже належало іншій особі на праві власності.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, а також постановив стягнути судові витрати з однієї сторони на користь іншої.

Справа №420/6849/23 від 31/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження приватним нотаріусом наказу Міністерства юстиції України в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

2. Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам касаційної скарги, зокрема, щодо відсутності на момент вчинення нотаріальних дій підстави для відмови в державній реєстрації прав у вигляді застосування санкцій, а також не оцінив доводи щодо відсутності у Міністерства юстиції України повноважень оцінювати законність нотаріальних дій. Суд зазначив, що апеляційний суд не проаналізував, чи були дотримані критерії обґрунтованості та пропорційності при прийнятті рішення про анулювання доступу до реєстру та направлення подання про анулювання свідоцтва. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що судове рішення має містити пояснення, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших, і чому обрав ту чи іншу норму права. Оскільки суд апеляційної інстанції не виконав цих вимог, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №755/2994/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є визнання права власності на земельні ділянки.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, яким було повернуто апеляційну скаргу позивачам через несплату судового збору у повному обсязі. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд неправильно застосував положення Закону України «Про судовий збір». Суд зазначив, що у випадку подання позову майнового характеру кількома позивачами до одного відповідача, суд повинен спочатку визначити загальну суму позову, обчислити загальну суму судового збору, а потім розподілити її між позивачами пропорційно до їхніх вимог. Оскільки апеляційний суд цього не зробив, його ухвала є незаконною і підлягає скасуванню. Суд також підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства, гарантованих Конституцією України.

Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.

Справа №939/335/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору у цій справі було встановлення факту батьківства померлої особи відносно дитини та внесення відповідних змін до актового запису про народження.

2. Суд задовольнив позов, спираючись на висновок молекулярно-генетичної експертизи, яка з імовірністю 99,99999999995% підтверджувала, що померлий міг бути біологічним батьком дитини. Суд врахував, що експертиза була проведена за життя померлого, і він особисто надавав зразки для дослідження. Суд також відхилив клопотання відповідачів про призначення повторної експертизи, оскільки не було надано жодних доказів, які б спростовували результати попередньої експертизи. Суд наголосив, що ДНК-тест є найбільш точним методом встановлення батьківства, і його доказова цінність є дуже високою. Суд також врахував інтереси дитини, зокрема її право на спадщину та пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

3. Суд вирішив встановити факт батьківства померлого чоловіка відносно дитини та зобов’язав орган ДРАЦС внести зміни до актового запису про народження дитини.

Справа №344/10156/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої здоров’ю позивачки внаслідок неналежного виконання лікарем своїх професійних обов’язків під час операції.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що лікар допустив лікарську помилку під час операції, що призвело до тяжких наслідків для здоров’я позивачки. Суд зазначив, що звільнення лікаря від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою та не позбавляє потерпілу права на відшкодування шкоди в цивільному порядку. Також суд підкреслив, що тягар доказування відсутності вини та причинного зв’язку між діями лікаря та шкодою покладається на медичний заклад. Суд визнав обґрунтованим розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи тяжкість наслідків для здоров’я позивачки та її душевні страждання. Крім того, суд підтримав рішення про відшкодування майнової шкоди, включаючи витрати на лікування та втрачений заробіток, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, оскільки на момент завдання шкоди позивачка не працювала, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною. Суд також врахував, що медичний заклад не надав доказів щодо відсутності 100% втрати працездатності позивачкою.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №181/1057/23 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у цій справі є позбавлення батьківських прав матері відносно двох її малолітніх дітей та стягнення з неї аліментів на їх утримання.

Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу органу опіки та піклування, вказавши на те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для позбавлення матері батьківських прав, оскільки не було доведено її винної поведінки та ухилення від виконання батьківських обов’язків. Суд касаційної інстанції наголосив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо. Водночас, суд касаційної інстанції вирішив доповнити постанову апеляційного суду попередженням матері про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов’язків щодо виховання дітей, вказавши, що ігнорування цього попередження в майбутньому може бути підставою для позбавлення її батьківських прав. Також, суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету сільської ради, оскільки рішення апеляційного суду не стосувалося прав та обов’язків цього органу.

Суд касаційної інстанції змінив рішення апеляційного суду, попередивши матір про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.

Справа №686/10902/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з чужого незаконного володіння.

2. Суд касаційної інстанції зазначив, що для захисту цивільного права необхідно встановити, які права позивача порушені, та оцінити ефективність обраного способу захисту. У даній справі прокурор, діючи в інтересах держави, звернувся з негаторним позовом про повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка, як було встановлено судом, частково накладається на землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні лісгоспу. Суд вказав, що власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні майном, але у випадку, коли майно вибуло з володіння власника і право власності зареєстроване за іншою особою, ефективним способом захисту є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Оскільки прокурор заявив негаторний позов, а не віндикаційний, такий спосіб захисту не є ефективним для відновлення права держави на спірну земельну ділянку. Суд також врахував, що спірна ділянка лише частково накладається на землі лісового фонду, і витребування всієї ділянки не є пропорційним заходом.

3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку та відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.

Справа №215/2755/24 від 09/04/2025
Звісно, ось мій аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька позивачки внаслідок нещасного випадку на виробництві.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що загиблий був працівником іншої компанії, а не відповідача, і нещасний випадок стався внаслідок порушень з боку працівників саме цієї компанії. Також, суд врахував, що тепловоз, який став джерелом підвищеної небезпеки, був переданий в оренду компанії, де працював загиблий. Відповідно до цивільного законодавства, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, яка на законних підставах володіє цим джерелом. Оскільки тепловоз перебував в оренді іншої компанії, саме вона, а не власник тепловоза, має нести відповідальність за завдану шкоду. Таким чином, суд визнав відповідача неналежним, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №280/8933/24 від 11/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації за затримку виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцю, який отримав поранення під час захисту Батьківщини.

2. Суд задовольнив позовні вимоги військовослужбовця, вказавши на те, що додаткова винагорода, виплачена у зв’язку з пораненням під час захисту Батьківщини, є складовою грошового забезпечення і, отже, на неї поширюються гарантії щодо компенсації за порушення строків виплати. Суд підкреслив, що така компенсація має компенсаторний характер, спрямована на підтримання достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи. Суд зазначив, що затримка виплати грошового забезпечення була визнана сторонами, а надання медичних документів позивачем стало підставою для донарахування та виплати додаткової винагороди. Суд також врахував, що обов’язок виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів, а не з моменту звернення із заявою. Суд вказав, що військова частина не надала доказів відсутності порушень строків виплати грошового забезпечення. Суд також зазначив, що додаткова винагорода, яку отримують військові під час воєнного стану, є видом доходу, на який розповсюджується дія Закону про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

3. Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини та зобов’язав її нарахувати і виплатити військовослужбовцю компенсацію за затримку виплати додаткової грошової винагороди.

Справа №824/131/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз наданого судового рішення:

1. Предметом спору є скарга приватного виконавця на дії іншого приватного виконавця, а саме на постанову про відвід у виконавчому провадженні.

2. Суд апеляційної інстанції повернув скаргу без розгляду, мотивуючи це тим, що у скарзі не були зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи, як це передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, вказавши, що апеляційний суд не врахував, що необхідні відомості про електронний кабінет все ж були зазначені у скарзі. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що оскільки скарга була подана через систему “Електронний суд”, заявник взагалі звільняється від обов’язку вказувати відомості про електронний кабінет. Таким чином, апеляційний суд передчасно повернув скаргу, не врахувавши всіх обставин справи.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа №440/9704/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі є оскарження постанови Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що на автомобільного перевізника покладається обов’язок контролю за роботою водіїв, незалежно від дії надзвичайних обставин, таких як COVID-19 чи воєнний стан. Суд зазначив, що перевізник не надав доказів того, що надзвичайна ситуація безпосередньо вплинула на здійснення перевезення або унеможливила виконання вимог законодавства. Також, суд підкреслив, що Закон України “Про автомобільний транспорт” не містить винятків щодо дотримання вимог законодавства під час дії надзвичайних ситуацій. Суд врахував, що тривала дія надзвичайного стану та воєнного стану не може бути підставою для ігнорування вимог законодавства у сфері перевезень. Суд вказав, що відсутність необхідних документів під час перевірки є порушенням, за яке передбачена відповідальність. Суд також взяв до уваги попередні рішення Верховного Суду з аналогічних питань.

3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу Укртрансбезпеки задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» було відмовлено.

Справа №560/752/24 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.01.2021 з урахуванням певних положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією, а її виплата не може залежати від фінансування. Суд підкреслив, що з грудня 2015 року змінився механізм індексації, і “місяцем підвищення доходу” вважається місяць підвищення тарифних ставок (окладів). Враховуючи, що у березні 2018 року набрала чинності постанова, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, цей місяць є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Суд вказав, що військова частина повинна була визначити, чи має позивач право на “індексацію-різницю” (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), і якщо так, то в якому розмірі. Для цього необхідно встановити розмір підвищення доходу в березні 2018 року та порівняти його з можливою сумою індексації. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували ці обставини та не дослідили відповідні докази.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання військової частини нарахувати та виплатити індексацію і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх необхідних обставин.

Справа №240/33480/23 від 11/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження колишнім військовослужбовцем дій військової частини щодо неврахування додаткової винагороди та індексації при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.

Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги, зобов’язавши військову частину перерахувати та доплатити грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації, але відмовили у включенні додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Суд виходив з того, що додаткова винагорода має особливий характер, виплачується на період дії воєнного стану і не є постійною складовою грошового забезпечення, на відміну від індексації, яка має систематичний характер. Суд також зазначив, що Порядок № 260 прямо виключає винагороди з переліку складових грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення. Суд підкреслив важливість соціального захисту військовослужбовців, але зазначив, що ієрархія нормативних актів передбачає пріоритетність положень Порядку № 260, який виключає винагороди з розрахунку допомоги на оздоровлення.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №643/12389/14-к від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних речовин та перевищенням влади або службових повноважень.

2. У резолютивній частині рішення не наводяться аргументи суду. Щоб їх проаналізувати, потрібен повний текст постанови. Але, виходячи з результату розгляду касаційної скарги, можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильності кваліфікації його дій та справедливості призначеного покарання. Можливо, суд касаційної інстанції не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень. Також, суд міг взяти до уваги тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, наявність обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин. Відсутність аргументації в резолютивній частині є стандартною практикою, оскільки детальний аналіз справи та обґрунтування позиції суду викладаються у повному тексті постанови.

3. Верховний Суд вирішив залишити касаційну скаргу ОСОБА_7 без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №159/2691/22 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у поновленні строку на подання заяви про перегляд рішення за виключними обставинами та залишення заяви без розгляду.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що ОСББ пропустило встановлений законом строк для подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а поважних причин для поновлення цього строку не надало. Суд підкреслив, що встановлення процесуальних строків має на меті дисциплінування учасників судочинства та забезпечення юридичної визначеності. Суд зазначив, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску процесуального строку. Суд також врахував практику ЄСПЛ щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства. Оскільки ОСББ не довело наявності обґрунтованих та поважних причин пропуску строку, апеляційний суд правомірно відмовив у його поновленні та залишив заяву про перегляд рішення за виключними обставинами без розгляду.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №357/13337/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», оскільки строк дії договору оренди землі закінчився, і орендодавець (а після її смерті – її спадкоємці) висловили свою незгоду на його поновлення. Суд зазначив, що для поновлення договору оренди необхідна наявність волі обох сторін, а в даному випадку воля орендодавця на продовження договору була відсутня, про що орендар був повідомлений. Також, суд врахував, що автоматичне продовження договорів оренди землі на період воєнного стану діяло лише до 19 листопада 2022 року, а строк дії договору оренди у цій справі закінчився пізніше. Суд також підкреслив, що дата укладення договору є істотною умовою, і строк дії договору почався з дати його укладення, а не з моменту державної реєстрації.

3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №710/1431/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладеного між матір’ю та донькою, оскільки позивач вважав, що договір був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника (доньки) за її зобов’язаннями перед позивачем.

2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів умислу відповідачів на укладення фраудаторного правочину. Верховний Суд наголосив, що цивільно-правові договори не можуть використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Суд зазначив, що боржник, який відчужує майно після виникнення зобов’язання з повернення боргу, діє недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора. Суд врахував, що на момент укладення договору дарування у доньки вже існувало зобов’язання перед позивачем, і відчуження майна на користь матері відбулося саме в цей період. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували вартість іншого майна, яке залишилося у власності боржниці, та чи співмірна вона з сумою боргу. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що договір дарування має ознаки фраудаторності, оскільки був спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування та ухвалив нове рішення про задоволення позову, визнавши договір дарування недійсним.

Справа №200/3777/23 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях в період воєнного стану.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що надана позивачем довідка про участь у заходах з оборони України не є належним доказом безпосередньої участі у бойових діях, оскільки не містить посилань на конкретні бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів тощо. Суди зазначили, що позивачем не надано інших доказів, які б підтверджували її безпосередню участь у бойових діях. Верховний Суд, однак, не погодився з такими висновками, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій не повністю з’ясували обставини справи, зокрема, не встановили, які саме завдання і де саме виконувала позивачка у спірний період, а також не зіставили інформацію з матеріалів справи з даними довідки. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами. Суд також нагадав, що держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи.

Справа №705/1728/21 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті (доларах США).

2. Апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики, що підтверджується розпискою відповідачки, яка власноручно засвідчила отримання коштів. Суд врахував, що відповідачка не повернула борг у встановлений строк, порушивши грошове зобов’язання. Також, суд послався на практику Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду щодо тлумачення договорів позики. Апеляційний суд частково задовольнив позов, стягнувши суму боргу та 3% річних, але відмовив у стягненні інфляційних витрат, оскільки зобов’язання було визначено в іноземній валюті. Касаційний суд погодився з такими висновками, зазначивши, що вони відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №643/7307/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини після розірвання шлюбу між батьками.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу батька, вказав, що апеляційний суд, задовольняючи позов матері та визначаючи місце проживання дитини з нею, не встановив, чи відповідає таке рішення найкращим інтересам дитини, зокрема, забезпеченню її розвитку в безпечному, спокійному та стабільному середовищі. Також, апеляційний суд не врахував, що зміна місця проживання дитини батьком не може вважатися самочинною, оскільки попередньо місце проживання дитини не було визначено судом або органом опіки. Суд наголосив на важливості врахування думки дитини, особливо з урахуванням віку, та необхідності залучення психолога для встановлення психоемоційного стану дитини. Враховуючи зазначені порушення, суд касаційної інстанції вказав на неповне з’ясування обставин справи апеляційним судом.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №824/81/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є заява ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду щодо стягнення пені та штрафу за прострочення поставки товару на користь ІНФОРМАЦІЯ_1.

2. У даному випадку, Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення МКАС. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виходив з того, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи заявника щодо можливих порушень під час арбітражного розгляду, але не встановив достатніх підстав для скасування арбітражного рішення. Важливо, що розгляд справи відбувався в закритому судовому засіданні, що може свідчити про конфіденційність інформації, яка розглядалася. Суд також взяв до уваги аргументи представників обох сторін, що свідчить про всебічний розгляд справи. Оскільки текст містить лише вступну та резолютивну частини, неможливо точно встановити всі мотиви суду, але загальний контекст вказує на відсутність процесуальних порушень, які б могли призвести до скасування рішення МКАС.

3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.

Справа №380/24240/23 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження дій та рішень органів державної виконавчої служби щодо закінчення виконавчого провадження, а також вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили важливі обставини справи, а саме: чи дійсно позивачка отримала інформацію, яку вимагала в рамках виконавчого провадження, адже суди не перевірили, чи було фактично вручено поштове відправлення з відповіддю на її запит. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди повинні були витребувати додаткові докази, щоб переконатися у належному виконанні рішення суду боржником. Крім того, ВС зазначив, що справа була помилково розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, хоча позивачка вимагала відшкодування значної суми моральної шкоди, що вимагає розгляду за правилами загального позовного провадження.

3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №308/14962/23 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконним судовим наказом Ужгородського міськрайонного суду.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Ужгородського міськрайонного суду. Суд виходив з того, що відповідно до Конституції України, правосуддя здійснюється виключно судами, які є незалежними. Законом встановлено імунітет суду, що означає, що суд не може бути відповідачем у цивільній справі. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Втручання у здійснення правосуддя іншим судом є неприпустимим. Суд зазначив, що всі процесуальні порушення, допущені судами, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, а не шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду та постанову Закарпатського апеляційного суду – без змін.

Справа №560/11454/22 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність звільнення позивачки з посади державної служби за неповідомлення про наявність відносин прямого підпорядкування з близькою особою.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачка порушила вимоги антикорупційного законодавства, не повідомивши про виникнення відносин прямого підпорядкування з близькою особою (батьком дружини сина) у встановлений 15-денний строк. Суд відхилив аргументи позивачки про те, що конфлікт інтересів був врегульований її переведенням на іншу посаду, оскільки переведення відбулося вже після порушення строку повідомлення. Також суд не взяв до уваги факт перебування близької особи у відпустці під час складання табелів обліку робочого часу, оскільки дисциплінарним проступком є саме неповідомлення про наявність підпорядкування, а не його наслідки. Суд зазначив, що розбіжність в номері доповідної записки, на підставі якої було відкрито дисциплінарне провадження, є технічною опискою, яка не впливає на законність рішення про звільнення. Суд також підкреслив, що відсутність складу адміністративного правопорушення не означає відсутність дисциплінарного проступку.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення, підтвердивши законність звільнення позивачки.

Справа №740/1211/18 від 11/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи про визнання недійсним шлюбу.

Суд першої інстанції частково задовольнив заяву позивача про розподіл судових витрат, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт адвокатом. Апеляційний суд, переглядаючи це рішення, додатково зменшив суму витрат на правничу допомогу, зважаючи на те, що позивачем не було надано попереднього орієнтовного розрахунку цих витрат, що могло вплинути на правову позицію відповідача, а також зменшив суму витрат на проведення експертизи. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Також Верховний Суд підкреслив, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення цих витрат. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення суду першої інстанції залишено без задоволення, колегія суддів погодилась з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_7 витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №202/14972/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про визнання його колишньої дружини, ОСОБА_5, безвісно відсутньою.

2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявник не надав достатніх доказів, які б підтверджували відсутність відомостей про місце перебування ОСОБА_5 протягом року в місці її постійного проживання, а також не довів неможливість отримання таких відомостей. Суд зазначив, що сам факт втрати зв’язку з колишньою дружиною та відсутність інформації про її місцезнаходження не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою. Суд врахував, що заявник не є ані родичем, ані членом сім’ї ОСОБА_5, що також вплинуло на оцінку наданих ним доказів. Суд також взяв до уваги інформацію про виїзд ОСОБА_5 за межі України та відсутність її реєстрації на території Дніпропетровської області. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для визнання особи безвісно відсутньою необхідна сукупність юридичних фактів, включаючи відсутність відомостей про особу в місці її постійного проживання, неможливість отримання таких відомостей, сплив річного строку та наявність у заявника правової зацікавленості.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №754/8630/18 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на квартиру, скасування державної реєстрації права власності та визнання припиненим іпотечного договору.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, а саме ОСОБА_4. Суд першої інстанції вирішив питання про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_4, тобто безпосередньо вирішив питання про його права та обов’язки. Верховний Суд наголосив, що у справах про скасування державної реєстрації права власності, належним відповідачем є особа, право якої зареєстровано, і що судове рішення не може містити висновки про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі. Також, Верховний Суд підкреслив, що скасування рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо впливає на права та обов’язки особи, за якою це право було зареєстровано. Тому, апеляційний суд мав розглянути апеляційну скаргу по суті, а не закривати провадження.

3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Справа №940/755/21 від 09/04/2025
Доброго дня! Ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили.

1. Предметом спору є визнання незаконними наказів Держгеокадастру про передачу в оренду земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди цих ділянок.

2. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов прокурора, вважаючи, що на момент отримання спірних земельних ділянок в оренду, відповідачка вже була засновником фермерського господарства, що, на їх думку, порушує вимоги земельного законодавства. Верховний Суд не погодився з таким підходом, вказавши, що спір стосується користування землями фермерського господарства, а отже, відповідно до закону та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, такі спори підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, незалежно від попереднього отримання землі фізичною особою чи створення нею фермерського господарства. **** Таким чином, суди загальної юрисдикції не мали права розглядати цю справу.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, роз’яснивши, що спір підлягає розгляду в господарському суді.

Справа №280/8933/24 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо нарахування та виплати військовослужбовцю компенсації за затримку виплати додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168.

2. Суд задовольнив позовні вимоги військовослужбовця, визнавши протиправною бездіяльність військової частини. Основним аргументом суду є те, що затримка виплати грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди, порушує право військовослужбовця на своєчасне отримання належних виплат. Суд послався на положення законодавства, які гарантують компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати. Також суд врахував, що постанова Кабінету Міністрів України №168 передбачає виплату додаткової винагороди військовослужбовцям під час воєнного стану, і затримка цієї виплати підлягає компенсації. Суд наголосив, що військова частина зобов’язана нарахувати та виплатити компенсацію за весь період затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі. Судді також взяли до уваги важливість своєчасного забезпечення військовослужбовців належними виплатами, особливо в умовах воєнного стану.

3. Суд вирішив задовольнити позов військовослужбовця та зобов’язав військову частину нарахувати і виплатити йому компенсацію за затримку виплати додаткової грошової винагороди.