Справа №380/3258/23 від 03/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є правомірність наказу Львівської митниці про застосування до працівника дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження за неналежний контроль за діями підлеглих.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов працівника, виходячи з того, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності не містить усіх необхідних відомостей про склад дисциплінарного проступку. Зокрема, суди зазначили, що в наказі не конкретизовано, які саме дії працівник вчинив неправомірно або не вчинив, а також не доведено причинно-наслідковий зв’язок між його діями та порушеннями, допущеними підлеглими. **** При цьому апеляційний суд послався на попередню правову позицію Верховного Суду, згідно з якою недостатньо просто посилатися на норми законодавства, необхідно наводити обґрунтування застосування цих норм та конкретні обставини проступку. Верховний Суд, однак, не погодився з такими висновками, зазначивши, що оскаржуваний наказ містить достатнє обґрунтування підстав для дисциплінарного стягнення, зокрема, розкрито суть проступку, є посилання на порушені норми права та обґрунтовано вибір саме такого виду стягнення. ВС підкреслив, що суди мали перевірити факти порушення митного законодавства підлеглими та чи притягувались вони до відповідальності, а також встановити причинно-наслідковий зв’язок між діями керівника і порушеннями підлеглих.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/1581/24 від 03/04/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір стосується виплати компенсації, яка є складовою заробітної плати, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати статтю 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП) в редакції, чинній на момент виникнення права на цю компенсацію. **** Суд зазначив, що апеляційний суд помилково застосував редакцію статті 233 КЗпП, яка набрала чинності 19 липня 2022 року, оскільки вона не має зворотної сили в часі і не може застосовуватися до правовідносин, що виникли раніше. Суд також вказав, що право на компенсацію виникає незалежно від попереднього нарахування та виплати індексації, а з моменту затримки виплати доходу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №440/8482/21 від 03/04/2025
1. Предметом спору є правомірність рішення Полтавської міської ради про продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, дії особистих строкових земельних сервітутів та терміну дії паспортів прив’язки на ці споруди, що належать АТ “Полтава-банк”.
2. Верховний Суд підкреслив, що відсутність державної реєстрації земельного сервітуту не є перешкодою для вирішення питання про продовження розміщення тимчасових споруд, дії сервітуту та паспорту прив’язки. Також суд зазначив, що міська рада мала перевірити відповідність розміщення тимчасових споруд вимогам законодавства, зокрема, наявність погодження з Національною поліцією, і виправити можливі помилки, допущені під час видачі дозволів. Суд відхилив аргументи пропуску строку звернення до суду, враховуючи, що інформація про паспорти прив’язки не була публічною і виявлена в ході кримінального провадження. Суд також підтвердив, що прокурор мав право на звернення до суду для захисту інтересів територіальної громади.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх в іншій частині без змін.
Справа №620/9305/24 від 03/04/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нескладення та неподання списків для нарахування додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не надав достатніх доказів безпосередньої участі в бойових діях саме на лінії зіткнення, а надана довідка не містить необхідних відомостей, передбачених для підтвердження права на додаткову винагороду. Верховний Суд, не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди не повно з’ясували обставини справи, не дослідили всі наявні докази в сукупності та не врахували позицію Верховного Суду про те, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не позбавляє військовослужбовця права на винагороду. Також, суди не встановили, які саме завдання і де виконував позивач під час відрядження, що є важливим для правильного вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №440/8482/21 від 03/04/2025
1. Предметом спору є правомірність рішення Полтавської міської ради щодо продовження розміщення тимчасових споруд для підприємницької діяльності, дії земельного сервітуту та строку дії паспортів прив’язки для АТ «Полтава-банк».
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що Полтавська міська рада діяла з порушенням вимог законодавства, оскільки не врахувала відсутність погодження Національної поліції на розміщення тимчасових споруд та не перевірила відповідність площі споруд встановленим обмеженням. Суд зазначив, що навіть якщо порушення виявлені вже після видачі дозволу, міська рада зобов’язана виправити помилку та привести розміщення споруд у відповідність до закону або відмовити у продовженні дозволу. Суд не погодився з тим, що відсутність реєстрації земельного сервітуту є підставою для скасування рішення. Суд також підкреслив, що новий акт законодавства застосовується до триваючих правовідносин з моменту набрання ним чинності, а тому вимоги до площі тимчасових споруд, встановлені пізніше, є чинними.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх в іншій частині без змін.
Справа №752/25428/20 від 02/04/2025
1. Предметом спору є закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ «ІБК «Дніпробуд» на рішення суду першої інстанції про визнання за фізичною особою майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження, оскільки рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та обов’язки ТОВ «ІБК «Дніпробуд» як замовника будівництва, враховуючи договірні відносини між ТОВ «ІБК «Дніпробуд» та ТОВ «Віа-Авто» щодо будівництва об’єкта. Суд наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги ТОВ «ІБК «Дніпробуд» та не врахував обставини щодо усунення ТОВ «Віа-Авто» від виконання функцій замовника будівництва. Суд відступив від попередньої позиції, згідно якої потрібно було з’ясовувати чи порушує рішення суду першої інстанції права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до апеляційної інстанції.
Справа №160/12974/22 від 01/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Агро КМР» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Дніпропетровській області, щодо зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ та збільшення суми грошового зобов’язання з ПДВ.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, виходячи з того, що загибель посівів була спричинена обставинами непереборної сили, а витрати на їх вирощування є частиною господарської діяльності; що стосується ТОВ «Завод Біодобрив Тривко», то попередні судові рішення визнали протиправними податкові повідомлення-рішення щодо цього контрагента; і що отримання інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ «Агро-Холдинг MC» призвело до збільшення земельного банку товариства. Верховний Суд, однак, не погодився з цими висновками, наголосивши на необхідності дослідження реальності господарських операцій, добросовісності платника податків та відповідності первинних документів вимогам законодавства. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини, надані податковим органом, та не надали належної оцінки первинним документам, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №538/2563/23 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. **Предмет спору:** Суд вирішував питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності.
2. **Основні аргументи суду:** Суд, спираючись на докази, зокрема, покази потерпілих і свідків, висновки експертиз (медичної, психіатричної, експертизи нафтопродуктів), дійшов висновку, що ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене статтею 296 ч. 4 КК України (хуліганство із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень). Також суд врахував висновок судово-психіатричної експертизи, згідно з яким ОСОБА_6 страждав на хронічний психічний розлад, що унеможливлював усвідомлення ним своїх дій. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння за встановлених обставин не оспорюється. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при розгляді таких справ не ставиться питання про винуватість, а йдеться про вчинення суспільно небезпечного діяння неосудною особою.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції та апеляційного суду щодо застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Справа №816/2223/15 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього рішення:
1. **Предмет спору:** Підприємство оскаржувало податкове повідомлення-рішення, яким йому було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. **Основні аргументи суду:** Суд підкреслив, що для підтвердження права на податковий кредит важливий факт реального здійснення господарських операцій, підтверджений належними первинними документами. Суд зазначив, що податковий орган не довів відсутність ділової мети в операціях підприємства з контрагентами або його обізнаність про можливі порушення з боку цих контрагентів. Крім того, суд врахував, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо є інші дані про зміни в активах та зобов’язаннях підприємства. Суд також взяв до уваги практику Верховного Суду, згідно з якою платник податків не несе відповідальності за недоліки в діяльності контрагентів, якщо він не вносив неправдиві відомості до первинних документів.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій на користь платника податків – без змін.
Справа №620/14727/23 від 03/04/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Центрального відділу державної виконавчої служби зняти арешт з нерухомого майна фізичної особи, накладений в рамках виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса.
2. Суди попередніх інстанцій закрили провадження, вважаючи, що спір не є публічно-правовим, оскільки стосується захисту цивільних прав позивача щодо майна, обтяженого арештом, і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду щодо позовів про зняття арешту з майна, що ґрунтуються на праві власності. Верховний Суд не погодився з цим, вказавши, що юрисдикція залежить від типу виконавчого документа: якщо виконавчий документ видано не судом (наприклад, виконавчий напис нотаріуса), спір щодо дій виконавчої служби підлягає розгляду в адміністративному суді. Верховний Суд зазначив, що відмова державного виконавця зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, може бути оскаржена боржником до адміністративного суду. **** Верховний Суд відступив від практики, на яку посилались суди попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №509/3502/20 від 02/04/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договорами позики з відповідачів солідарно, оскільки грошові кошти нібито були отримані одним з відповідачів у шлюбі та мали бути використані в інтересах сім’ї.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що апеляційний суд не встановив важливі обставини, а саме: чи були позичені кошти дійсно використані в інтересах сім’ї, враховуючи, що шлюбні відносини між відповідачами були припинені ще до укладення договорів позики. Також, суд не врахував відсутність доказів згоди одного з подружжя на укладення договорів позики та не визначив розмір боргу, який відповідає частці кожного із спадкоємців у спадщині, а також не вказав, що стягнення здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Суд зазначив, що сам факт зазначення у договорах позики про ціль позики не може безумовно свідчити про те, що позика була витрачена на реконструкцію об’єктів нерухомого майна. Враховуючи це, Верховний Суд наголосив, що висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для солідарної відповідальності подружжя є передчасними.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вимог до спадкоємців та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №757/25274/23-ц від 02/04/2025
1. Предметом спору було відшкодування майнової шкоди, завданої ТОВ «СК-Монолит» внаслідок збройної агресії російської федерації.
2. Суд задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши майнову шкоду з держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, оскільки було доведено факт знищення майна позивача внаслідок ракетного обстрілу. Суд відмовив у задоволенні вимог до президента російської федерації Путіна, інших фізичних осіб та політичної партії, оскільки не було доведено їхню безпосередню вину у заподіянні шкоди саме цьому позивачу. Суд також зазначив, що вимога щодо звернення стягнення на майно відповідачів, яке знаходиться на території Королівства Іспанія, є неконкретизованою та необґрунтованою.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «СК-Монолит» без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду без змін.
Справа №369/11432/23 від 02/04/2025
1. Предметом спору є відшкодування збитків, пов’язаних з неналежним виконанням попереднього договору купівлі-продажу квартири.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції та передав справу на розгляд до господарського суду, оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача було відкрито вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. На момент звернення позивача до суду та на час ухвалення рішення судом першої інстанції провадження у справі про банкрутство не було порушено, а отже, відсутні підстави для застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства щодо передачі справи до господарського суду. **** Суд касаційної інстанції послався на свою попередню практику, де було вказано, що юрисдикція спору визначається на момент відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, і апеляційний суд повинен перевіряти законність рішення суду першої інстанції в межах обставин, які існували на момент розгляду справи цим судом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №212/7103/23 від 02/04/2025
1. Предметом спору є зобов’язання АТ «Криворізька теплоцентраль» припинити нарахування плати за централізоване опалення у квартирі, власниця якої отримала дозвіл на відключення від цих мереж.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, оскільки процедура відключення квартири від мережі централізованого опалення не була завершена. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував факт смерті позивачки до відкриття апеляційного провадження і не вирішив питання про залучення правонаступників або закриття провадження, що є порушенням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції зазначив, що процесуальне правонаступництво можливе лише за умови, що смерть особи настала після звернення до суду та відкриття провадження у справі, інакше це суперечить принципам цивільного судочинства.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову Дніпровського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №752/13644/22 від 02/04/2025
1. Предметом спору є визнання припиненою іпотеки на майнові права, що виникла на підставі іпотечного договору, у зв’язку з повним виконанням зобов’язань за кредитним договором.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що сторони не узгодили порядок сплати відсотків за користування кредитом, що робить договір у цій частині неукладеним, і тому зобов’язання зі сплати відсотків не виникло, однак апеляційний суд скасував це рішення, вказавши, що сторони в договорі обумовили порядок нарахування і сплати процентів, а позивач визнав, що проценти ним не сплачувались, а тому немає підстав вважати зобов’язання припиненим. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав оцінку рішенню іншого суду, на яке посилався позивач, де було встановлено обставини, важливі для розгляду цієї справи, що є порушенням процесуальних норм.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №758/3693/24-ц від 02/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність нарахування КП “Київтеплоенерго” плати за централізоване опалення, виходячи із заниженої загальної опалювальної площі будинку, та зобов’язання здійснити перерахунок.
2. Апеляційний суд закрив апеляційне провадження, оскільки апеляційну скаргу підписала особа (чоловік позивачки), яка не мала статусу адвоката або законного представника, вважаючи, що ця справа не є малозначною. Верховний Суд з цим не погодився, вказавши, що апеляційний суд не врахував, що справа розглядалася за правилами спрощеного провадження, що свідчить про визнання її малозначною судом першої інстанції. Також, Верховний Суд зауважив, що чоловік позивачки вже був допущений до участі у справі як представник в суді першої інстанції. **** Це рішення фактично відступає від формального підходу до представництва в суді, надаючи перевагу суті над формою.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і направив справу назад до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №149/641/23 від 19/03/2025
1. Предметом спору було визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди цієї ж ділянки з іншим товариством, а також переведення прав та обов’язків покупця земельної ділянки на іншу особу.
2. Суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що угода про розірвання договору оренди була укладена внаслідок зловмисної домовленості директора ТОВ «Щедра Нива» (позивача) з орендодавцем та директором ТОВ «ХОРС 2020», що суперечило інтересам ТОВ «Щедра Нива». Суд також врахував, що дії колишнього директора ТОВ «Щедра Нива» були спрямовані на припинення права оренди, виведення земельної ділянки з активів товариства та завдання збитків. Відмовляючи в задоволенні позову про переведення прав та обов’язків покупця, суд вказав на недотримання вимог щодо державної реєстрації передачі переважного права купівлі земельної ділянки іншій особі та неповідомлення про це власника ділянки.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, відмовивши у задоволенні касаційних скарг.
Справа №904/4633/23 від 02/04/2025
1. Предметом спору було скасування державної реєстрації права власності та повернення об’єктів нерухомого майна державі.
2. Верховний Суд частково задовольнив клопотання прокурора про ухвалення додаткового рішення, керуючись нормами Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат. Суд врахував, що касаційна інстанція скасувала рішення апеляційного суду в частині майнової вимоги, але залишила в силі рішення щодо немайнової вимоги. Відповідно до цього, ВС перерозподілив судові витрати між сторонами пропорційно до задоволених та відхилених позовних вимог. Суд зазначив, що прокурору слід повернути частину судового збору, сплаченого за подання позову, а відповідачу – частину збору, сплаченого за апеляційну скаргу, пропорційно до задоволеної частини позову.
3. Верховний Суд змінив рішення апеляційного та першої інстанцій в частині розподілу судових витрат, визначивши суми, які підлягають стягненню з прокуратури на користь ТОВ “Самара” та з ТОВ “Самара” на користь прокуратури.
Справа №914/2711/22 від 02/04/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Львівський державний завод “Лорта” пені та штрафу за порушення термінів виконання робіт за державним контрактом з Міністерством оборони України.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що сторони погодили терміни виконання робіт за контрактом, які відповідач порушив, і не надав доказів наявності форс-мажорних обставин в період терміну виконання робіт. Суд також зазначив, що перерахував суми штрафних санкцій виходячи з остаточної договірної ціни за фактично виконані роботи, а не з орієнтовної ціни, що не є зміною предмету позову. Суд відхилив доводи відповідача про необхідність зменшення штрафних санкцій, оскільки не було доведено перебування відповідача у тяжкому фінансовому стані. Суд відхилив доводи про неврахування додаткових пояснень, оскільки відповідач намагався надати докази, яких не існувало на момент прийняття рішення судом першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/7746/20 від 07/04/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «Востоктранслогістика» у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором та визнання недійсним рішення про нікчемність договору.
2. Апеляційний суд повернув скаргу, оскільки ТОВ «Востоктранслогістика» не усунуло недоліки, зазначені в ухвалі суду, а саме не надало докази реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не розглянув питання про поновлення строку на усунення недоліків, хоча ТОВ «Востоктранслогістика» подало відповідну заяву, в якій повідомило про реєстрацію електронного кабінету та просило поновити пропущений строк. Верховний Суд підкреслив, що суд повинен враховувати зміст заяви та дії учасника справи, уникаючи надмірного формалізму.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і передав справу для продовження розгляду, зобов’язавши апеляційний суд розглянути заяву ТОВ «Востоктранслогістика» про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Справа №913/117/24 від 01/04/2025
1. Предметом спору було визнання права вимоги та стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки між банком і компанією була укладена третейська угода, за якою всі спори повинні вирішуватися у Третейському суді при Асоціації “Слобожанська Перспектива”, і компанія заперечила проти розгляду справи у господарському суді. Суд також врахував, що позивач не довів неможливість виконання третейської угоди, а відсутність конкретної адреси третейського суду не є підставою для визнання угоди недійсною, оскільки сторони чітко визначили найменування третейського суду. Крім того, суд послався на практику Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості втручання державних судів у компетенцію третейських судів, якщо сторони добровільно погодилися на такий спосіб вирішення спорів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/1734/22 від 03/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ти просив:
1. Предметом спору є обґрунтованість вимог податкового органу до підприємства-банкрута щодо сплати податку на додану вартість та штрафних санкцій, нарахованих після відкриття ліквідаційної процедури.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні вимог податкового органу, виходив з того, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі зі сплати податків і зборів. Оскільки податкове зобов’язання та штрафні санкції були нараховані за період після визнання підприємства банкрутом, вони не можуть вважатися поточними вимогами кредитора і не підлягають задоволенню в межах ліквідаційної процедури. Суд також зазначив, що посилання податкового органу на проведення перевірки та надіслання податкових повідомлень-рішень не змінює факту, що зобов’язання виникли після банкрутства.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши податковому органу у задоволенні його грошових вимог до підприємства-банкрута.
Справа №908/3774/23 від 01/04/2025
1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою без оформлених правовстановлюючих документів.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного та місцевого господарського суду, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача про пропуск строку звернення до суду, незважаючи на те, що вказані доводи були викладені у запереченнях на відповідь на відзив та у клопотанні про закриття провадження, а також наголошувалися під час апеляційного розгляду справи. Суд також зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і оскільки відповідним доводам відповідача не було надано жодної оцінки, вони не можуть бути оцінені Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції. Враховуючи, що оцінка викладених обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення апеляційного та місцевого господарських судів і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №906/50/24 від 02/04/2025
1. Предметом спору у цій справі є визнання незаконним рішення сільської ради про приватизацію дитячого садка, недійсним договору купівлі-продажу цього приміщення, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди землі під дитячим садком та зобов’язання повернути майно громаді.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що прокурором не доведено порушення прав позивача, а також тим, що покупець покладався на легітимність дій державного органу при приватизації майна, тобто був добросовісним набувачем. Суд також врахував зміни до законодавства, які на момент розгляду справи судом першої інстанції унеможливлювали витребування майна у добросовісного набувача, придбаного на електронному аукціоні. **** Суд також послався на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об’єкта нерухомості, що означає, що при набутті права власності на будівлю автоматично переходить і право на земельну ділянку.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їхні резолютивні частини без змін, тобто в задоволенні позову відмовлено.
Справа №910/21682/15 (910/10924/22) від 06/03/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів про надання послуг щодо сільськогосподарських робіт та договорів поставки сільськогосподарської продукції, оскільки прокурор вважає, що ці договори були укладені з метою приховати фактичну оренду землі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не дослідили належним чином докази, які могли свідчити про те, що між сторонами фактично склалися орендні відносини, незважаючи на те, що формально договори були оформлені як договори про надання послуг і поставку; зокрема, суди не врахували, що відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування; важливо, що Верховний Суд вказав на необхідність врахування його попередньої правової позиції щодо подібних справ. Також суд наголосив, що суди мали дослідити окрім умов договорів і документи, які складали сторони на їх основі (специфікації, акти, платіжні документи) з метою перевірки аргументів позовної заяви про здійснення ТОВ “Агрогрупа Деметра” усього циклу робіт щодо вирощування врожаю на земельних ділянках ДП “Конярство України” та набуття права власності на такий врожай.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/3707/24 від 02/04/2025
1. Предмет спору – визнання укладеною додаткової угоди до договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що правовідносини між організацією та державою щодо безоплатного користування майном виникли на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України, а договір про відшкодування витрат є похідним від цього права користування. Оскільки уряд скасував розпорядження, на підставі якого організація користувалася приміщенням, то і договір про відшкодування витрат втратив чинність. Зміна балансоутримувача нерухомого майна не зобов’язує автоматично вносити зміни до договору про відшкодування витрат, оскільки перехід прав та обов’язків відбувається автоматично. Суд також зазначив, що встановлення обставин щодо наявності/відсутності у позивача права користування майном належить до предмету доказування у даній справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.
Справа №908/3800/21 від 27/03/2025
1. Предметом спору було визнання грошових вимог податкового органу до банкрута щодо самостійно задекларованих ним зобов’язань зі сплати єдиного внеску.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, з дня ухвалення судом постанови про визнання боржника банкрутом, у нього не виникає жодних додаткових зобов’язань, зокрема, зі сплати податків і зборів, за винятком витрат, пов’язаних з ліквідаційною процедурою; суд також врахував, що хоча і була проведена податкова перевірка, але матеріали справи не містять податкового повідомлення-рішення, виданого за результатами цієї перевірки, щодо донарахованих податкових зобов’язань, тобто відсутні належні докази виникнення цих зобов’язань до моменту визнання боржника банкрутом; ВС також наголосив, що тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника, який не зміг обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/103/24 від 02/04/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу об’єкта малої приватизації та повернення майна у державну власність через невиконання покупцем умов договору щодо погашення заборгованості із заробітної плати та перед бюджетом.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що покупець (ТОВ “КБМ”) істотно порушив умови договору, не виконавши зобов’язання щодо погашення заборгованості ДП “РАРЗ” із заробітної плати та перед бюджетом у встановлений строк, що є виключною умовою для розірвання договору згідно з Законом “Про приватизацію державного і комунального майна” та умовами самого договору. Суд також врахував, що невиконання зобов’язань позбавило Регіональне відділення можливості отримати очікуване при укладенні договору, оскільки оплачено було лише 13,2% від загальної суми заборгованості. **** Суд зазначив, що наявність виключних умов для розірвання договору не призводить до автоматичного розірвання, а потребує встановлення істотності такого порушення в судовому порядку, при цьому суд підтвердив попередню позицію Верховного Суду щодо необхідності доведення істотності порушення умов договору.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна у державну власність.
Справа №911/3828/23 від 03/04/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки, де одна сторона вимагала оплату за поставлений товар, а інша – штрафні санкції за недопоставку та прострочення поставки.
2. Суд відмовив у задоволенні зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій з постачальника, оскільки:
* Постачальник фактично поставив продукцію в межах строку, визначеного додатковою угодою до договору.
* Постачальник правомірно призупинив подальші поставки, оскільки покупець частково розрахувався за вже отриманий товар, що відповідає положенням Цивільного кодексу України про право продавця призупинити передачу товару до повної оплати.
* Суд врахував встановлені обставини справи та дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до постачальника.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №920/37/24 від 03/04/2025
1. Предметом спору було стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що для стягнення заборгованості за теплопостачання, потрібно довести факт реального надання цих послуг, а не лише формальну наявність документів. Суд зазначив, що обов’язок оплати виникає лише за умови фактичного отримання теплової енергії споживачем. У цій справі, суди попередніх інстанцій встановили, що система опалення відповідача була відключена від централізованої мережі, і позивач не надав доказів фактичного постачання тепла. Апеляційний суд не врахував ці обставини, зосередившись лише на формальних вимогах щодо процедури відключення від мережі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову про стягнення заборгованості було відмовлено.
Справа №912/781/22 від 06/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ти просив:
1. Предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки той не дослідив важливі обставини справи, а саме: не надав оцінку належності обраного позивачем способу захисту (визначення розміру статутного капіталу) з огляду на його ефективність для поновлення порушених прав, не з’ясував обставини виходу позивача зі складу учасників товариства на момент подання позову, а також не встановив дійсний склад учасників товариства на цей момент. Суд касаційної інстанції наголосив, що ефективність позовних вимог має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та чи призведе задоволення таких вимог до дійсного захисту інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності оцінки належності обраного способу захисту, а також не надав оцінки тому, які саме права позивача були порушені і чи можливо їх відновити заявленим способом.
3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/3336/24 від 02/04/2025
1. Предметом спору є клопотання ТОВ “КУЖЕ “Новосервіс” про стягнення з ОСББ “Саперне поле 3” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним розглядом справи.
2. Верховний Суд, задовольняючи клопотання, керувався такими аргументами: по-перше, витрати на правничу допомогу підтверджені документально (договір, акт приймання-передачі послуг); по-друге, обсяг наданих послуг відповідає заявленій сумі; по-третє, враховано принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, а також критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат. Суд також взяв до уваги обсяг наданих послуг адвокатом, заперечення ОСББ та результати касаційного перегляду. Крім цього, суд зазначив, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
3. Верховний Суд частково задовольнив клопотання ТОВ “КУЖЕ “Новосервіс” та постановив стягнути з ОСББ “Саперне поле 3” 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №924/503/24 від 02/04/2025
Вітаю! Ось детальний аналіз рішення, як ви просили:
1. **Предмет спору:** ПрАТ “Укренерго” звернулося до суду з вимогою стягнути з ТОВ “Новатор” заборгованість за договором про врегулювання небалансів електроенергії, а також інфляційні втрати та 3% річних.
2. **Основні аргументи суду:** Суд частково задовольнив позов, стягнувши основну частину боргу, інфляційні втрати та частину 3% річних, але відмовив у стягненні більшої частини 3% річних, зменшивши їх розмір на 90%. Суд врахував, що відповідач є підприємством оборонно-промислового комплексу, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, зазнало значної матеріальної шкоди через військові дії, частково сплатив борг та надав сертифікат про форс-мажорні обставини. Суд підкреслив, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов’язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи та наданих доказів. Суд зазначив, що не було надано доказів настання негативних наслідків для “Укренерго”.
3. **Рішення суду:** Касаційну скаргу ПрАТ “Укренерго” залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/583/24 від 02/04/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи членських внесків на користь громадської організації.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що позбавило відповідача можливості брати участь у судовому засіданні та представляти свої інтереси. Суд касаційної інстанції зазначив, що відносини між членами громадської організації та самою організацією щодо сплати членських внесків є корпоративними, і такі справи повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи. Крім того, суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення рівності сторін та права на справедливий судовий розгляд.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №910/22067/21 від 03/04/2025
Предметом спору у цій справі є покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника підприємства-банкрута за несвоєчасне звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про покладення солідарної відповідальності на керівника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для покладення такої відповідальності необхідна наявність декількох кредиторів, адже загроза неплатоспроможності виникає тоді, коли задоволення вимог одного кредитора робить неможливим виконання зобов’язань перед іншими. Оскільки у цій справі був лише один кредитор, то відсутня сама умова для застосування положень про солідарну відповідальність. Суд також зазначив, що відсутні підстави для відступу від попередніх висновків Верховного Суду з цього питання, оскільки скаржник не надав належного обґрунтування необхідності такого відступу.
Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши у задоволенні касаційної скарги.
Справа №904/1953/24 від 02/04/2025
1. Предметом спору було стягнення з АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, а також пені та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату.
2. Суд, частково задовольняючи позов, погодився з наявністю заборгованості та правомірністю нарахування пені та штрафів, однак зменшив розмір неустойки на 50%, керуючись статтями 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України. Суд врахував, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує газопостачання значній кількості споживачів в регіоні, а також зазнало збитків внаслідок воєнних дій. При цьому, суд виходив з необхідності дотримання справедливого балансу інтересів сторін, недопущення надмірного фінансового навантаження на відповідача та використання пені не як засобу отримання безпідставних доходів, а як стимулу до виконання зобов’язань. Суд також врахував майновий стан обох сторін, збитки кредитора і те, що підприємство є постачальником “останньої надії”.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/212/24 від 02/04/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору безоплатного користування майном комунальної власності, укладеного між Олевською міською радою та ТОВ “Олевське орендне підприємство теплових мереж”, повернення майна та стягнення збитків у розмірі орендної плати, яку міська рада могла б отримати, якби майно було передано в оренду.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору, хоча відповідач заявляв про це; суди не з’ясували момент початку перебігу позовної давності, обставини щодо її переривання, зупинення або продовження, що є важливим для вирішення питання про застосування наслідків спливу позовної давності; оскільки вимога про стягнення збитків є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, її розгляд також є передчасним. Суд відступив від попередньої позиції щодо можливості визнання недійсним правочину, навіть якщо обидві сторони допустили порушення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/2177/16 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ти просив.
1. Предметом спору є стягнення 16 мільйонів гривень заборгованості за договором про закупівлю підрядних робіт, які, за твердженням позивача, були виконані, але не оплачені відповідачем.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, чи були роботи виконані відповідно до проектної документації та чи не були ці роботи вже оплачені в рамках іншої судової справи; суди не надали належної оцінки доводам відповідача та переклали тягар доведення на нього, фактично застосувавши концепцію “негативного доказу”; а також безпідставно скасували ухвалу суду першої інстанції про призначення додаткової будівельно-технічної експертизи, яка могла б допомогти з’ясувати важливі обставини. Суд зазначив, що суди не мали права вважати доведеною обставину, про яку стверджує сторона, без її належного доказування, що задовольнило б стандарт переваги більш вагомих доказів.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №922/3614/21 від 02/04/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути цю ділянку, оскільки прокуратура вважає, що Харківська міська рада незаконно передала в оренду ТОВ “Ігуана Ресурс” землю, площа якої значно перевищує площу розташованої на ній будівлі.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, підкреслив, що прокурор не надав достатніх доказів, які б обґрунтовували необхідність використання ТОВ “Ігуана Ресурс” меншої площі земельної ділянки для обслуговування нерухомості, а також не довів невідповідність документації із землеустрою вимогам законодавства; при цьому, сам факт перевищення площі орендованої землі над площею будівлі не є достатньою підставою для визнання договору оренди недійсним. Суд також врахував принцип диспозитивності господарського судочинства, згідно з яким саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається, зокрема, шляхом надання належних доказів щодо розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі. Крім того, суд зазначив, що задоволення позовних вимог не відповідатиме критеріям правомірного втручання у мирне володіння майном.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги прокуратури.
Справа №914/484/24 від 01/04/2025
1. Спір виник щодо правомірності рішення Антимонопольного комітету (АМК) про визнання ТОВ «Інтерколесо» винним у антиконкурентних узгоджених діях під час аукціону.
2. Суди попередніх інстанцій, залишаючи в силі рішення АМК, виходили з того, що АМК належним чином довів факт узгоджених дій між ТОВ «Інтерколесо» та іншим учасником аукціону, зокрема, наявність спільних бенефіціарів, працівників, використання спільної IP-адреси та фінансових зв’язків, що свідчило про спотворення результатів аукціону; суди підкреслили, що рішення АМК ґрунтується на сукупності доказів, а не на окремих фактах; суди також вказали на те, що відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства має індивідуальний характер і ТОВ «Гранд Інвест Ріал Істейт» не було позбавлено права оскаржити Рішення АМК у тій частині, яка його стосувалася. Суд касаційної інстанції підтримав висновки попередніх судів про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання в суді апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Інтерколесо» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7294/22 від 02/04/2025
1. Предметом спору є визначення справедливої компенсації за примусово вилучені акції AT “Житомиробленерго” у процедурі “сквіз-аут”.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обмежившись лише констатацією відсутності експертного висновку, та не надав належної оцінки розрахунку справедливої ціни, запропонованого позивачем, а також не мотивував неможливість застосування цього методу розрахунку. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність перевірки розрахунку позивача на відповідність чинному законодавству, зокрема Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, а також на необхідність з’ясування, чи була річна фінансова звітність емітента (Баланс, форма №1) предметом оцінки в суді апеляційної інстанції, в тому числі і на відповідність її чинному законодавству. Суд касаційної інстанції відмітив, що за наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення ринкової вартості акцій, апеляційний суд мав право призначити експертизу.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/1002/24 від 01/04/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “ТЕДІС УКРАЇНА” виконати рішення Антимонопольного комітету України щодо усунення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд задовольнив позовні вимоги Антимонопольного комітету України, оскільки ТОВ “ТЕДІС УКРАЇНА” не виконало попереднє рішення АМКУ, а саме не усунуло причини встановлення цін, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції, та не припинило обмеження обсягів сигарет, замовлених покупцями. Суд зазначив, що предметом доказування у цій справі є виключно з’ясування обставин фактичного виконання або невиконання рішення органу Комітету. Суд відхилив аргументи ТОВ “ТЕДІС УКРАЇНА” про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у інших справах, оскільки висновки щодо застосування норми права, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, а касаційну скаргу ТОВ “ТЕДІС УКРАЇНА” – без задоволення.
Справа №909/1028/20 від 26/03/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи можливе лише у випадках, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, або якщо фінансова компанія, яка відступила право вимоги, мала відповідну ліцензію, чого апеляційний суд не перевірив; також суд не надав належної оцінки доводам боржника про пропуск кредитором строку позовної давності та не дослідив питання щодо погашення частини вимог. Суд касаційної інстанції також наголосив, що сам по собі факт відсутності рішення суду про недійсність договору про відступлення права вимоги не є беззаперечною підставою для визнання грошових вимог кредитора.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №909/1046/23 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. **Предмет спору:** ТОВ “Ойл Трансшипмент” звернулось до суду з вимогою стягнути з Головного управління Національної поліції та Офісу Генерального прокурора понад 22 мільйони гривень витрат, пов’язаних зі зберіганням дизельного та авіаційного пального, яке було вилучено як речовий доказ у кримінальному провадженні.
2. **Аргументи суду:** Суд касаційної інстанції зазначив, що витрати на зберігання речових доказів є процесуальними витратами, які мають відшкодовуватися за рахунок державного бюджету, але це стосується випадків, коли зберігачем є сторона кримінального провадження або спеціалізована установа. У даному випадку, “Ойл Трансшипмент” не є учасником кримінального провадження, і пальне опинилося в нього на зберіганні через обставини, що склалися, тому вимога про відшкодування витрат має приватноправовий характер. Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, такі спори підлягають розгляду в господарському суді, оскільки пов’язані із захистом майнового інтересу. Суд також підкреслив, що вирішальним є характер правовідносин, а не суб’єктний склад спору, і що приватні компанії мають право на відшкодування витрат, понесених у зв’язку з діями державних органів.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, яка скасувала ухвалу про закриття провадження і направила справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Справа №915/1386/24 від 07/04/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором суперфіцію в розмірі 9 112 974,27 грн.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій про забезпечення позову, зазначив, що метою забезпечення позову є захист майнових інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, а в даному випадку накладення арешту на кошти та майно відповідача є адекватним заходом, оскільки існує ризик утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд наголосив на тому, що при вирішенні питання про забезпечення позову не досліджується обґрунтованість позовних вимог по суті, а також врахував, що обраний вид забезпечення не призведе до зупинення господарської діяльності підприємства. Також, суд прийняв до уваги, що відповідач не надав доказів недоцільності або неспівмірності вжитих заходів забезпечення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/789/23 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є скасування рішення Рівненської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою Українській Православній церкві (УПЦ).
2. Суд відмовив у задоволенні позову УПЦ, мотивуючи це тим, що церква не підтвердила належним чином свій статус релігійної організації, оскільки не надала доказів реєстрації змін до статуту, що вимагається законодавством. Суд зазначив, що на момент розгляду справи УПЦ не була релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а отже, не мала права на постійне користування земельною ділянкою. Також суд врахував, що зміна законодавства на момент апеляційного перегляду не впливає на оцінку правильності застосування норм, чинних на час рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції закрив провадження в частині посилання на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, оскільки правовідносини в даній справі та справі, на яку посилається скаржник, не є подібними.
3. Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, відмовивши Українській Православній церкві в задоволенні касаційної скарги.
Справа №925/1305/21 від 26/03/2025
1. Предметом спору у цій справі було витребування прокурором в інтересах Смілянської міської ради у ТОВ “Концепт ЮЕЙ” електричних мереж та обладнання, які, на думку прокуратури, незаконно перейшли у власність товариства.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки прокурор не довів, що витребуване майно належить міській раді, і що воно ідентичне тому, яке було придбане ТОВ “Концепт ЮЕЙ” на аукціоні. Суд також визнав ТОВ “Концепт ЮЕЙ” добросовісним набувачем, який покладався на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, суд врахував, що Смілянська міська рада не підтримувала позовні вимоги прокуратури, що свідчить про непропорційність втручання у право власності відповідача.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №922/3210/24 від 03/04/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Харківський автобусний завод» на користь ТОВ «Харківгаз Збут» заборгованості за поставлений природний газ, а також пені, штрафів, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позов, виходячи з того, що договір між сторонами був продовжений на 2022 рік, і розрахунок вартості газу має здійснюватися за ціною, погодженою в договорі, а не на підставі внутрішніх наказів позивача. Суд касаційної інстанції підтримав цю позицію, зазначивши, що позивач у позовній заяві посилався на договір як на підставу своїх вимог, а накази про зміну цін використовував для обґрунтування розрахунку суми боргу, але не як основну підставу для стягнення. **** Суд касаційної інстанції відхилив посилання відповідача на попередні рішення Верховного Суду, оскільки фактичні обставини в цій справі відрізняються від тих, що були в попередніх справах, і тому попередні висновки не можуть бути застосовані.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду про часткове задоволення позову ТОВ «Харківгаз Збут».
Справа №908/6167/15 (908/3314/23) від 13/03/2025
1. Предметом спору у цій справі є визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва в межах справи про банкрутство.
2. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд формально підійшов до питання неявки позивача в судове засідання, не врахувавши, що позивач згодом брав участь у засіданні та давав пояснення по суті спору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що головною метою судового процесу є вирішення спору по суті для захисту прав особи, яка звернулася до суду. Також, Верховний Суд вказав на помилку апеляційного суду щодо незастосування положень Закону України “Про захист прав споживачів” стосовно сплати судового збору третьою особою. Суд відмітив, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неприпустимим, оскільки це обмежує право на доступ до правосуддя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №917/604/24 від 01/04/2025
1. Предметом спору є зобов’язання приватного підприємства надати засвідчені копії документів господарської діяльності та забезпечити аудиторську перевірку на вимогу одного з учасників товариства.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, оскільки право учасника товариства з часткою понад 10% на отримання інформації та проведення аудиту було порушено, а ухвала про арешт корпоративних прав підприємства не містила прямої заборони учаснику реалізовувати ці права. Суд зазначив, що відмова у забезпеченні аудиту суперечить закону і порушує корпоративні права учасника на управління підприємством. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що арешт корпоративних прав унеможливлює надання інформації учаснику, оскільки ухвала про арешт не містила конкретних обмежень щодо прав цього учасника, зокрема, на отримання інформації та проведення аудиту.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №953/14788/20 від 27/03/2025
1. Предметом спору було визнання дійсним договору позики та стягнення заборгованості за цим договором.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що договір позики між сторонами був укладений у письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства, і є дійсним. Відповідач не виконала зобов’язання з повернення коштів, і позивач, як новий кредитор на підставі договору відступлення права вимоги, має право стягнути заборгованість. Суд також зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності доказів оплати за договором відступлення права вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідачем не було оскаржено дійсність цього договору, а заміна кредитора не потребує згоди боржника. Також суд врахував клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, тому не залишив позов без розгляду через повторну неявку позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості за договором позики – без змін.
Справа №353/886/24 від 27/03/2025
1. Предметом спору є відмова суду у відкритті провадження за заявою про встановлення факту перебування дитини на утриманні з метою отримання відстрочки від мобілізації.
2. Суд відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що у даній справі вбачається спір про право щодо участі батька дитини в її вихованні та утриманні, а такий спір не може розглядатися в порядку окремого провадження. Суд також зазначив, що встановлення факту утримання дитини вітчимом може вплинути на права та обов’язки біологічного батька щодо дитини, а тому має розглядатися в позовному провадженні з урахуванням інтересів усіх сторін. Суд врахував позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що не можна використовувати окреме провадження для створення преюдиційних фактів у спорі про право.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/10809/23 від 27/03/2025
Вітаю! Ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. **Предмет спору:** Спір стосувався встановлення факту проживання позивача та померлого однією сім’єю протягом п’яти років до смерті останнього з метою визнання позивача спадкоємцем четвертої черги.
2. **Основні аргументи суду:** Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів спільного проживання з померлим як сім’я, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов’язків. Суд зазначив, що придбання позивачем продуктів, ліків для померлого, участь у похованні та доброзичливі стосунки не доводять факту спільного проживання однією сім’єю. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що для спадкування за законом необхідні чіткі юридичні факти, що підтверджують сімейні відносини, спільний побут, взаємні права та обов’язки. Суд касаційної інстанції також вказав, що позивачем не було доведено сукупність цих обставин, що є необхідною умовою для визнання його спадкоємцем четвертої черги.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №336/13115/23 від 03/04/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі про розірвання спадкового договору та скасування заборони відчуження квартири у зв’язку зі смертю позивача до відкриття провадження.
2. Суд відмовив у відкритті провадження, оскільки позивач померла до моменту відкриття провадження у справі, а отже, не набула статусу сторони у справі. Суд зазначив, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті, а процесуальне правонаступництво можливе лише у випадку, якщо смерть особи настала після відкриття провадження у справі. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує, що провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження, не здійснюється.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/1153/24 від 03/04/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про співпрацю щодо розробки програмного забезпечення між кількома компаніями, укладеного для участі в проєкті з модернізації системи соціальної підтримки населення України.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач (Міністерство соціальної політики) не довів невідповідність спірного договору чинному законодавству, а суди визнали цей договір непоіменованим договором про співпрацю, який не суперечить закону, оскільки сторони вільні в укладенні договорів, не передбачених актами цивільного законодавства. Суд також врахував, що договір був укладений для виконання договору з самим Міністерством, і в ньому визначено предмет, цілі, права та обов’язки сторін. Крім того, суд зазначив, що договір не порушує публічний порядок, оскільки відсутні докази порушення конституційних прав і свобод чи завдання шкоди майну.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги Міністерства соціальної політики України.
Справа №990/341/23 від 07/04/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у звільненні судді з посади.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження протиправності рішення ВРП. Суд врахував дискреційні повноваження ВРП при прийнятті рішень щодо звільнення суддів, а також відсутність порушень процедури розгляду питання про звільнення. Суд також взяв до уваги позицію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ), яка підтримала рішення ВРП.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову судді ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення ВРП про відмову у звільненні.
Справа №732/702/24 від 07/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі, ініційоване новим власником земельної ділянки на підставі пункту договору, який передбачає таку можливість при зміні власника.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження, мотивував це тим, що після відкриття провадження у справі про банкрутство орендаря (АПК «Старосільський»), всі майнові спори, стороною в яких є боржник, повинні розглядатися в межах справи про банкрутство господарським судом. Суд також врахував зміни в земельному законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником землі, а отже, право оренди може бути включено до ліквідаційної маси банкрута. **** Верховний Суд відступив від попередньої позиції, згідно якої спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство в господарському суді.
Справа №990/147/24 від 07/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз наданого судового рішення.
1. **Предмет спору:** ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом проти Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, вимагаючи визнати протиправним та скасувати її рішення, а також зобов’язати ВККСУ вчинити певні дії.
2. **Аргументи суду:** У рішенні, на жаль, не наведено аргументи суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. З них ми не можемо зрозуміти, якими саме доводами керувався суд, відмовляючи в задоволенні позову. Для повного аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом рішення, де будуть викладені мотиви суду, посилання на норми права та оцінка доказів.
3. **Рішення суду:** Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №990/258/24 від 02/04/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду заяви судді про скасування відсторонення його від посади.
2. Суд мотивував своє рішення наступним чином: ВРП не є органом, який може скасувати рішення про відсторонення судді, оскільки це не передбачено її повноваженнями. Разом з тим, оскільки позивач був відсторонений від посади більше 13 років тому, і кримінальна справа не розглядається через неможливість її відновлення, а питання про відсторонення судді на даний час віднесено до компетенції ВРП як органу суддівського врядування і має розглядатися ним як колегіальним органом, суд вважає, що ВРП повинна розглянути по суті заяву позивача про скасування відсторонення для забезпечення захисту його прав. : Суд зазначив, що хоча законодавством прямо і не передбачено розгляду ВРП заяв про скасування відсторонення від посади, проте в даному випадку таке питання, яке стосується кар’єри судді не може бути розглянуто в порядку ЗУ «Про звернення громадян».
3. Суд частково задовольнив позов, зобов’язавши Вищу раду правосуддя розглянути по суті заяву судді про скасування відсторонення від посади, але відмовив у визнанні бездіяльності ВРП протиправною.
Справа №991/5770/24 від 07/04/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) на постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо закриття апеляційного провадження за скаргою АРМА на ухвалу про забезпечення позову у справі про застосування санкцій та стягнення активів у дохід держави.
2. Суд касаційної інстанції залишив постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду без змін, погодившись з тим, що АРМА не довела порушення її прав та інтересів ухвалою про забезпечення позову, оскільки АРМА діє як орган державної влади, а не переслідує приватні інтереси. Також, Верховний Суд зазначив, що санкційний механізм не є тотожним заходам забезпечення кримінального провадження. Крім того, на думку Верховного Суду, вжиті заходи забезпечення позову не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані на збереження існуючого становища до прийняття рішення у справі.
3. Суд залишив касаційну скаргу АРМА без задоволення, а постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду – без змін.
Справа №990/54/24 від 07/04/2025
Вітаю! З радістю допоможу розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору у справі було оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, очевидно, не знайшов підстав для визнання рішень ВККСУ протиправними, хоча конкретні аргументи в наданій скороченій версії рішення не зазначені. Для повного аналізу потрібно ознайомитися з повним текстом рішення, де будуть викладені мотиви суду, оцінка доказів та обґрунтування застосованих норм права. Без повного тексту рішення важко зрозуміти, чому саме суд став на бік ВККСУ, а не позивача.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Справа №990/312/23 від 02/04/2025
1. Предметом спору є Указ Президента України про припинення громадянства позивача, виданий на підставі добровільного набуття ним громадянства Російської Федерації.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач добровільно набув громадянство РФ, що є підставою для втрати громадянства України згідно з чинним законодавством. Суд встановив, що позивач, будучи повнолітнім, звернувся до органів РФ для отримання паспорта, що свідчить про його добровільне волевиявлення. Суд також наголосив, що факт добровільного набуття позивачем громадянства іншої країни підтверджується сукупністю доказів, включаючи інформацію від СБУ та пояснення представників позивача. Суд зауважив, що хоча українське законодавство гарантує право на зміну громадянства, це не означає, що особа може уникнути наслідків, передбачених законом за добровільне набуття громадянства іншої держави. **** Суд посилається на сталу практику Великої Палати Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд відмовив у задоволенні позову, визнавши Указ Президента України правомірним.
Справа №990/26/25 від 03/04/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви особі, яка вважає, що держава порушила її право на правову допомогу.
2. Суд першої інстанції повернув позовну заяву, оскільки позивач об’єднав в одній заяві вимоги, які підсудні різним судам: до Президента та Верховної Ради, що розглядаються Верховним Судом як судом першої інстанції, та до Міністерства юстиції, що мають іншу інстанційну юрисдикцію. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим рішенням, зазначивши, що КАС імперативно регулює підсудність адміністративних справ і не дозволяє об’єднувати в одне провадження вимоги, підсудні різним судам. Також суд зазначив, що держава в адміністративній справі бере участь через відповідний орган, і визначення цього органу є процесуальним правом позивача.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №619/80/15-ц від 04/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення:
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок лісового фонду з незаконного володіння фізичних осіб на користь держави.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що спірні земельні ділянки належали до земель лісового фонду та були незаконно передані у приватну власність, порушуючи процедуру зміни цільового призначення та без погодження з органом лісового господарства; відповідачі, як набувачі, мали можливість знати про незаконність набуття цих земель, враховуючи їх залісненість, а витребування цих ділянок не порушує пропорційність втручання у право власності. Суд також врахував, що прокуратура звернулася до суду в межах строку позовної давності після виявлення порушень. **:** Суд відступив від попередньої позиції щодо обов’язку держави знати про стан своїх майнових прав, зазначивши, що в даному випадку відповідачі мали можливість виявити незаконність набуття земель.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, підтвердивши правомірність витребування земельних ділянок.
Справа №925/457/23 від 02/04/2025
Вітаю! Ось мій аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є заява ТОВ «Продагроінвест» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Чигиринської міської ради до ТОВ «Продагроінвест» про стягнення боргу та розірвання договору оренди землі.
2. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи заяву ТОВ «Продагроінвест», керувалася нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями, які регулюють питання розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення. Суд задовольнив заяву частково, вирішивши стягнути з Чигиринської міської ради на користь ТОВ «Продагроінвест» частину понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Суд врахував обґрунтованість та доведеність понесених витрат, а також співмірність цих витрат зі складністю справи та обсягом наданої правової допомоги.
3. Суд постановив частково задовольнити заяву ТОВ «Продагроінвест» та стягнути з Чигиринської міської ради на користь ТОВ «Продагроінвест» 56 700 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №990SСGС/23/24 від 03/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду задовольнила скаргу судді, скасувавши рішення ВРП. Суд, імовірно, дійшов висновку, що ВРП неправильно застосувала норми дисциплінарного провадження щодо судді або не врахувала важливі обставини справи. Можливо, були порушення процедури притягнення до відповідальності, або ж дії судді не були достатньо обґрунтованими для застосування дисциплінарного стягнення. Більш точні аргументи можна дізнатися з повного тексту рішення, де викладена мотивувальна частина.
3. Суд вирішив скасувати рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Справа №922/3921/21 (922/1371/22) від 18/02/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором рішення апеляційного суду щодо залишення без розгляду заяви про визнання Харківської міської ради кредитором у справі про банкрутство ТОВ “Харків-Москва” на суму 682 654,88 грн.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, оскільки прокуратура не надала достатніх доказів наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради у справі про банкрутство, зокрема не надала доказів повідомлення міської ради про намір звернутися з відповідною заявою, а також не обґрунтувала, чому саме міська рада не може самостійно захищати свої інтереси; суд касаційної інстанції підтримав позицію апеляційного суду, зазначивши, що прокурор зобов’язаний обґрунтувати підстави для представництва інтересів держави в кожній окремій справі, навіть якщо аналогічні підстави вже були обґрунтовані в іншій справі; Верховний Суд також звернув увагу на те, що провадження у справі про банкрутство є самостійним та не передбачає автоматичної передачі доказів з інших проваджень без вчинення відповідних процесуальних дій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши правомірність вимоги щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в кожній окремій справі про банкрутство.
Справа №910/19066/23 від 01/04/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ПАТ “Донбасенерго” інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних, оскільки відповідач прострочив виконання грошових зобов’язань, що визнається користуванням чужими коштами; нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання та способом захисту майнового права кредитора. Суд також зазначив, що можливість зменшення розміру процентів річних, передбачена практикою Великої Палати Верховного Суду, має застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи, які в даному випадку не були встановлені. Суд відхилив доводи скаржника про відсутність факту користування коштами, оскільки прострочення грошового зобов’язання само по собі визнається користуванням чужими коштами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №925/457/23 від 02/04/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Продагроінвест» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Чигиринської міської ради 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Продагроінвест», враховуючи, що первісний позов задоволено частково: майнову вимогу задоволено на 11%, а в задоволенні немайнової вимоги відмовлено повністю. Суд виходив з рівнозначності майнової та немайнової вимог, вирішивши, що Рада має відшкодувати Товариству частину витрат, пов’язаних з немайновою вимогою, у задоволенні якої було відмовлено, а інша частина витрат покладається на позивача пропорційно до розміру задоволених майнових вимог. Також, суд врахував, що участь адвоката у судовому засіданні включає не лише формальну присутність, а й підготовку, час на дорогу та очікування.
3. Суд постановив стягнути з Чигиринської міської ради на користь ТОВ «Продагроінвест» 56 700 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №752/27125/21 від 02/04/2025
Звісно, ось аналіз цього рішення:
1. Предметом спору є заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що відповідач надав достатні докази понесених витрат на правову допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт та розрахунок вартості послуг. Суд зазначив, що відсутність фактичної сплати коштів на момент розгляду заяви не є перешкодою для відшкодування цих витрат, якщо обсяг наданих послуг і їх вартість підтверджені. Суд також врахував, що інша сторона не довела неспівмірність заявлених витрат, а її аргументи суперечать праву на професійну правничу допомогу, гарантованому Конституцією України. Суд посилається на попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат, зокрема їх дійсності, необхідності та розумності розміру, а також на розподіл обов’язків доказування між сторонами.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та частково задовольнив заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнувши з позивача на користь відповідача 18 000,00 грн.
Справа №912/2011/23 від 03/04/2025
1. ПАТ “Кіровоградобленерго” звернулося до суду з вимогою стягнути з ФОП Баркара О.М. вартість необлікованої електроенергії, інфляційні втрати та три відсотки річних, через виявлене самовільне підключення до електромережі.
2. Суд першої інстанції частково задовольнив позов, стягнувши кошти на основі одного акту про порушення, але відмовив у задоволенні вимог, що базувалися на іншому акті, через те, що він був підписаний не всіма представниками ПАТ “Кіровоградобленерго”, які проводили перевірку. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, лише уточнивши суми до стягнення. Верховний Суд, однак, не погодився з таким підходом, вказавши, що суди не врахували положення ПРРЕЕ щодо дійсності акту у випадку відмови споживача від підписання, зокрема, наявність підписів більше одного представника оператора системи та/або відеофіксації відмови.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні вартості необлікованої електроенергії та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
