СПРАВА “БОГДАН ШЕВЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Богдан Шевчук проти України”.
**Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна порушила статтю 34 та статтю 5 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі Богдана Шевчука. Суд дійшов висновку, що Україна перешкоджала праву Шевчука на індивідуальне звернення до Суду. Це було пов’язано з участю судді як у первинному кримінальному провадженні проти Шевчука, яке стало підставою для його звернення до ЄСПЛ, так і в новому кримінальному провадженні проти нього. Суд також визнав затримання Шевчука незаконним, оскільки воно було продовжено судом, який не мав юрисдикції, що становить “грубе та очевидне порушення”.
**Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи, що стосується законності тримання заявника під вартою, наявності процедури оскарження, а також ймовірного тиску з метою відкликання його заяви до Суду. Далі детально описуються факти, поділені на першу та другу серії кримінальних проваджень проти Шевчука, а також обставини, що стосуються прохання Шевчука про відкликання його заяви до ЄСПЛ. У рішенні викладено відповідну правову базу України, зокрема статті Кримінально-процесуального кодексу (КПК), що стосуються передачі кримінальних проваджень між судами, обставини, що унеможливлюють участь судді у провадженні, та обов’язки судді щодо захисту прав людини. Далі Суд визначає обсяг справи та розглядає клопотання заявника про виключення справи зі списку та ймовірне порушення статті 34 Конвенції. Потім Суд оцінює ймовірне порушення статті 5 Конвенції. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи Шевчуку 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
**Ключові положення для використання:**
* **Порушення статті 34:** Суд наголошує, що будь-яка форма тиску, включно з непрямими діями, спрямована на те, щоб перешкодити заявникам подавати скарги відповідно до Конвенції, становить порушення. Суд підкреслює важливість того, щоб заявники мали можливість вільно спілкуватися з Судом, не боячись репресій.
* **Порушення статті 5 § 1:** Суд підтверджує, що ухвали про тримання під вартою, видані судом, який перевищує свою юрисдикцію, становлять “грубе та очевидне порушення” та порушення статті 5 § 1.
* **Клопотання про відкликання:** Суд зазначає, що до клопотань заявників про відкликання слід ставитися з обережністю, особливо коли заявник може перебувати у вразливому становищі. Суд розглядатиме, чи свідчить клопотання про справжній намір відкликати справу.
Це рішення має наслідки для України, зокрема щодо поведінки суддів та захисту осіб, які звертаються зі скаргами до Європейського суду з прав людини. Воно підкреслює важливість неупередженості судової влади та права на справедливий судовий розгляд, а також зобов’язання держав забезпечувати, щоб заявники могли здійснювати своє право на індивідуальне звернення без страху тиску чи залякування.
СПРАВА ІВАНА КАРПЕНКА ПРОТИ УКРАЇНИ (No. 2)
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Івана Карпенка проти України (№ 2):
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 8 (право на повагу до кореспонденції) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася скарг ув’язненого щодо контролю за його листуванням з боку адміністрації в’язниці та неспроможності національних судів забезпечити його участь у судових засіданнях з цього питання. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не провели належної оцінки необхідності присутності заявника на слуханнях, особливо враховуючи те, що він не був представлений і справа стосувалася фактичної суперечки щодо його особистого досвіду. Крім того, Суд встановив, що адміністрація в’язниці порушила правову заборону на контроль за листуванням ув’язненого з національними судами.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає справу, зосереджуючись на скаргах заявника щодо контролю за його кореспонденцією та відсутності можливості брати участь у судових засіданнях.
* **Факти:** Деталізує фактичні обставини, включаючи ув’язнення заявника, ймовірний контроль за його листуванням з Вищим адміністративним судом (ВАС) та рішення національних судів відхилити його клопотання про участь у слуханнях за допомогою відеозв’язку.
* **Відповідна правова база та практика:** Описує відповідне українське законодавство, включаючи Кодекс адміністративного судочинства, Кримінально-виконавчий кодекс та Інструкцію про перегляд кореспонденції засуджених. Також згадується рішення Конституційного Суду України щодо рівності сторін у судовому провадженні.
* **Право:**
* **Імовірне порушення статті 6 Конвенції:** Розглядає скаргу заявника про те, що національні суди не надали йому права брати участь у слуханнях за допомогою відеозв’язку та не обґрунтували належним чином свої рішення. Включає подання сторін та оцінку Суду, який встановив порушення статті 6 § 1.
* **Імовірне порушення статті 8 Конвенції:** Розглядає скаргу заявника щодо незаконного контролю за його листуванням з боку адміністрації в’язниці. Включає подання сторін та оцінку Суду, який встановив порушення статті 8.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків, витрат і видатків. Суд дійшов висновку, що встановлення факту порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, заподіяну заявнику.
* **Резолютивна частина:** Містить рішення Суду.
**3. Основні положення та значення:**
* **Справедливий судовий розгляд (стаття 6 § 1):** Суд наголосив, що національні суди повинні проводити всебічний аналіз характеру спору, щоб визначити, чи необхідна присутність ув’язненого позивача для забезпечення справедливості. Уявна прогалина у національному законодавстві не може бути виправданням для незастосування у повній мірі стандартів Конвенції.
* **Право на повагу до кореспонденції (стаття 8):** Суд підтвердив, що адміністрація в’язниці несе відповідальність за забезпечення дотримання відповідних національних нормативних актів її посадовими особами.
* **Рівність сторін:** Суд підкреслив, що адміністрація в’язниці мала перевагу бути присутньою на слуханні в суді першої інстанції та робити усні заяви по суті справи, тоді як заявник, який перебував у в’язниці, не мав можливості відповісти на ці усні заяви особисто або через представника.
**** Це рішення підкреслює важливість забезпечення прав ув’язнених на справедливий судовий розгляд, включаючи право ефективно брати участь у судових провадженнях, що їх стосуються. Воно також підкреслює обов’язок адміністрації в’язниць поважати право ув’язнених на листування, особливо з судами. Це має наслідки для України в забезпеченні відповідності її правової бази та практики стандартам Конвенції.
СПРАВА “СИТНИК ПРОТИ УКРАЇНИ”
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення Європейського суду з прав людини у справі “Ситник проти України”.
Ось аналіз:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна порушила статті 6, 8 та 18 Конвенції у справі Артема Ситника, колишнього директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Справа стосувалася несправедливого провадження у справі про адміністративне правопорушення проти Ситника, де його було визнано винним в отриманні подарунків (відпусток), та подальшого внесення його імені до публічно доступного “Реєстру корупціонерів” на невизначений термін. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не розглянули аргументи захисту, знехтували доказами свідків захисту та свавільно розподілили тягар доведення, тим самим порушивши його право на справедливий судовий розгляд (стаття 6). Суд також встановив, що оприлюднення інформації про Ситника в реєстрі, що серйозно упереджує його репутацію, було непропорційним втручанням у його право на приватне життя (стаття 8). Крім того, Суд встановив, що кримінальне переслідування Ситника було зумовлене прихованими мотивами, порушуючи статтю 18 у поєднанні зі статтями 6 та 8.
**2. Структура та основні положення рішення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи: ймовірна несправедливість адміністративного провадження проти заявника та включення його до реєстру корупціонерів. Далі детально викладено факти, включаючи роль Ситника як директора НАБУ, розслідування за участю синів високопосадовців, повідомлення про конфлікти між НАБУ та Генеральною прокуратурою та спроби спростити процедуру звільнення директора НАБУ. У рішенні описано кримінальне розслідування проти Ситника, провадження у справі про адміністративне правопорушення та рішення національних судів. Воно також охоплює реакцію на включення Ситника до Реєстру корупціонерів та подальший розвиток його кар’єри. Представлено відповідну нормативно-правову базу, включаючи Кодекс про адміністративні правопорушення, Закон про запобігання корупції та інші пов’язані з цим закони.
Потім Суд оцінює ймовірне порушення статті 6 § 1, розглядаючи прийнятність та обґрунтованість твердження заявника про те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення було несправедливим, а суд першої інстанції не був неупередженим. Він обговорює загальні принципи прецедентного права щодо справедливого судового розгляду та неупередженості, застосовуючи їх до специфіки справи Ситника. Аналогічно, Суд аналізує ймовірне порушення статті 8, зосереджуючись на тому, чи включення імені Ситника до Реєстру корупціонерів порушило його право на повагу до приватного життя. Він розглядає аргументи щодо правомірності, необхідності та пропорційності втручання. Нарешті, Суд розглядає ймовірне порушення статті 18 у поєднанні зі статтями 6 та 8, оцінюючи, чи було провадження проти Ситника спрямоване на досягнення сторонньої мети. Він вивчає аргументи та докази, представлені обома сторонами, застосовуючи встановлені принципи тлумачення та застосування статті 18. Рішення завершується застосуванням статті 41, визначаючи, що встановлення порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
**3. Основні положення та важливість для використання:**
* **Справедливий судовий розгляд (стаття 6):** Рішення підкреслює важливість розгляду аргументів захисту, забезпечення надійності свідків та уникнення свавільного розподілу тягаря доведення. Воно наголошує на тому, що суди повинні надавати конкретні та чіткі відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату провадження.
* **Право на приватне життя (стаття 8):** Рішення роз’яснює, що напад на репутацію особи повинен досягти певного рівня серйозності, щоб задіяти статтю 8, особливо щодо професійної репутації. Воно підкреслює необхідність наявності відповідних і достатніх підстав для втручання в це право та важливість пропорційності.
* **Обмеження для недозволених цілей (стаття 18):** Рішення підсилює те, що обмеження прав, передбачених Конвенцією, не повинні застосовуватися з метою, відмінною від тієї, що передбачена. Воно роз’яснює підхід до визначення того, чи була переслідувана стороння мета, враховуючи всі обставини та характер передбачуваного стороннього мотиву.
* **Неупереджений суд (стаття 6):** Рішення підкреслює важливість неупередженого суду.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА АНДЕРСЕН ПРОТИ ПОЛЬЩІ
Ось розбір рішення у справі «Андерсен проти Польщі» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Польщу винною у порушенні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через те, що вона не забезпечила правову базу, яка визнає та захищає одностатеві союзи. Справа була порушена громадянином Польщі, який уклав шлюб зі своїм одностатевим партнером у Сполученому Королівстві, але якому було відмовлено в реєстрації шлюбу в Польщі. Суд наголосив, що, хоча він не вимагає від держав-членів дозволу на одностатеві шлюби, вони повинні пропонувати певну форму юридичного визнання та захисту одностатевим парам. Відсутність будь-якої такої правової бази в Польщі, на думку Суду, залишає одностатеві пари в правовому вакуумі, порушуючи їхнє право на повагу до приватного та сімейного життя. Суд відхилив заперечення Уряду щодо статусу заявника як жертви та значущості завданої шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Справа стосується відсутності юридичного визнання в Польщі одностатевих шлюбів, укладених за кордоном, та відсутності будь-якої альтернативної форми правового захисту одностатевих відносин.
* **Прийнятність:** Суд оголосив заяву прийнятною, відхиливши аргументи польського уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту та статусу заявника як жертви. Він підтвердив, що відсутність юридичного визнання впливає на приватне та сімейне життя заявника, роблячи статтю 8 застосовною.
* **Суть справи:** Суд посилався на свої попередні рішення, підтверджуючи, що держави-члени мають позитивне зобов’язання забезпечити правову базу для визнання та захисту одностатевих відносин. Він встановив, що Польща не змогла досягти справедливого балансу між переважаючими інтересами та інтересами заявника, тим самим перевищивши межі своєї свободи розсуду.
* **Стаття 14 у поєднанні зі статтею 8:** З огляду на встановлення порушення статті 8, Суд вважав зайвим окремо розглядати потенційне порушення статті 14 (дискримінація) у поєднанні зі статтею 8.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за нематеріальну шкоду. Він присудив заявнику 1000 євро на відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Позитивне зобов’язання:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким держави-члени мають позитивне зобов’язання за статтею 8 забезпечити правову базу, яка пропонує визнання та захист одностатевим парам.
* **Свобода розсуду:** Хоча Суд визнає, що держави мають свободу розсуду у визначенні точного характеру правового режиму, наданий захист має бути адекватним.
* **Правовий вакуум:** Рішення підкреслює, що повна відсутність юридичного визнання та захисту одностатевих пар становить порушення статті 8, особливо коли це залишає осіб у “правовому вакуумі”.
* **Статус жертви:** Відхилення Судом заперечень Уряду щодо статусу жертви роз’яснює, що особи можуть стверджувати, що є жертвами, навіть якщо вони проживають за межами Польщі, оскільки відсутність юридичного визнання в Польщі безпосередньо впливає на їхні права та ситуацію.
**** Це рішення має наслідки для України, оскільки воно підкреслює важливість забезпечення юридичного визнання та захисту одностатевих пар, навіть якщо одностатеві шлюби не дозволені. Воно може вплинути на майбутні юридичні оскарження та політичні дискусії щодо прав ЛГБТК+ в Україні.
СПРАВА “ГОРОПАШИН ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Горопашин проти України”:
**1. Суть рішення:**
Справа стосується громадянина України, пана Горопашина, право власності на землю якого було визнано недійсним майже через 20 років після того, як воно було спочатку надано йому як ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи. Суд встановив, що Україна порушила статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності). Основною проблемою було те, що визнання недійсним випливало з порушень у розподілі землі між містом і сусіднім селом, процес, який заявник не контролював. Суд підкреслив, що коли виправлення помилок, допущених державними органами, втручається у майнові права добросовісного власника, держава зобов’язана надати компенсацію або іншу належну сатисфакцію.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** У цьому розділі викладено факти, зокрема, про виділення землі заявнику, подальше виділення іншій особі (О.) та судові провадження, ініційовані заявником.
* **Оцінка Суду:** Це ядро рішення.
* **Обсяг справи:** Суд постановив, що скарги слід розглядати виключно за статтею 1 Протоколу № 1.
* **Імовірне порушення статті 1 Протоколу № 1:** У цьому розділі розглядається прийнятність заяви та аргументи, представлені як заявником, так і урядом. Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1. Він підкреслив, що справа містить значні елементи публічного права, що передбачають регуляторну функцію держави. Суд наголосив, що помилки влади не повинні виправлятися за рахунок окремої особи.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Цей розділ стосується справедливої сатисфакції (компенсації). Суд присудив заявнику 7 880 євро за матеріальну шкоду (вартість землі) та 1 500 євро за моральну шкоду.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Відповідальність держави за помилки:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким держави несуть відповідальність за виправлення помилок, допущених їхніми органами, особливо коли ці помилки впливають на майнові права окремих осіб.
* **Обов’язок компенсувати:** Коли такі помилки призводять до позбавлення майна, держава зобов’язана надати адекватну компенсацію або іншу належну сатисфакцію постраждалій особі.
* **Захист добросовісного власника:** Рішення підкреслює захист добросовісних власників майна, тобто тих, хто набув майно сумлінно і без знання про будь-які порушення.
* **Гарантоване переважне право:** Рішення підкреслює, що після визнання недійсним права власності заявника не було зроблено жодних спроб запропонувати йому будь-яку іншу форму сатисфакції, наприклад, шляхом виділення йому порівнянної земельної ділянки. Це особливо вражає, враховуючи той факт, що відповідно до внутрішнього законодавства заявник має гарантоване переважне право на отримання земельної ділянки.
Це рішення може мати наслідки для України, особливо у справах, що стосуються земельних спорів та виправлення історичних помилок у розподілі землі. Воно підкреслює необхідність для України мати чіткі та ефективні механізми для компенсації особам, які були позбавлені свого майна через помилки держави.
СПРАВА ЛУПАШКУ ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Лупашку проти України”:
1. **Суть рішення:**
Ця справа стосується громадянки України, пані Лупашку, яка була позбавлена приватизованої квартири на підставі протесту прокурора та рішення місцевого виконавчого комітету. Ключовим питанням є те, чи порушила Україна її право на власність відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини. Суд встановив, що національні суди України не провели ретельного розгляду її справи, зокрема щодо обґрунтованості зустрічної вимоги на майно та порядку анулювання її майнових прав. В результаті Суд постановив, що Україна порушила майнові права пані Лупашку.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** У цьому розділі викладаються фактичні обставини справи, детально описується, як пані Лупашку приватизувала квартиру, подальша скарга іншої особи (П.), що призвела до анулювання її права власності, та подальші судові провадження в Україні.
* **Оцінка Суду:**
* *Прийнятність:* Суд розглянув аргумент українського уряду про те, що заява пані Лупашку має бути визнана неприйнятною, оскільки вона отримала квартиру незаконним шляхом. Суд підтвердив, що навіть право власності, яке може бути скасоване, може вважатися “майном”, захищеним Конвенцією. Він також відхилив аргумент уряду про те, що пані Лупашку не вичерпала національні засоби правового захисту, посилаючись на аналогічні аргументи, висловлені в попередніх справах.
* *Суть справи:* Суд дослідив, чи розгляд справи українськими судами відповідав національному законодавству і чи був вільний від свавілля. Він виділив кілька проблем, включаючи те, що національні суди не змогли належним чином розглянути обґрунтованість зустрічної вимоги на квартиру, роль прокурора у провадженні та відсутність аналізу щодо попередньої приватизації пані Лупашку іншої квартири.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** У цьому розділі розглядається вимога заявниці про відшкодування збитків. Хоча Суд відхилив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди через відсутність підтверджуючих документів, він присудив пані Лупашку 2000 євро за моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Захист права власності:** Рішення підсилює захист права власності відповідно до статті 1 Протоколу № 1, навіть у випадках, коли початкове набуття майна оскаржується пізніше.
* **Справедливість і належна правова процедура:** Суд підкреслює важливість проведення національними судами ретельного та всебічного розгляду справ, пов’язаних з майновими спорами, забезпечуючи, щоб рішення були обґрунтованими та ґрунтувалися на ретельному аналізі відповідних фактів та юридичних аргументів.
* **Роль прокурора:** Рішення підкреслює необхідність обережності, коли прокурор втручається у те, що по суті є приватними спорами, особливо коли таке втручання призводить до анулювання прав власності.
* **Вичерпання національних засобів правового захисту:** Рішення підтверджує позицію Суду щодо вичерпання національних засобів правового захисту в Україні у справах щодо можливості отримання компенсації.
Це рішення може мати наслідки для подібних майнових спорів в Україні, особливо тих, що стосуються приватизації та оскарження прав власності. Воно підкреслює необхідність забезпечення українськими судами справедливості, прозорості та належної правової процедури в таких справах.
СПРАВА “НЯМЦУ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Нямцу проти Республіки Молдова”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася молдовського заявника, який спочатку виграв судову справу про компенсацію, пов’язану з конфіскованим майном, але ця перемога була скасована після того, як Верховний суд визнав прийнятними апеляції, подані з порушенням встановленого законом строку. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Молдова порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) через порушення принципу правової визначеності, та статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності), оскільки несвоєчасне подання апеляцій призвело до зменшення розміру компенсації, присудженої заявнику. Суд зобов’язав Молдову виплатити заявнику компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, а також відшкодувати судові витрати. Суд наголосив, що розгляд апеляцій поза межами встановлених законом строків підриває правову визначеність. Заявник помер під час провадження, і його спадкоємець продовжив подання заяви.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** У цьому розділі викладено фактичні обставини, включаючи початкову вимогу заявника про компенсацію, рішення молдовських судів та апеляції, подані місцевою радою та Міністерством фінансів.
* **Оцінка Суду:**
* **Оскаржуване порушення статті 6 § 1 Конвенції:** У цьому розділі розглядається скарга заявника щодо порушення його права на справедливий суд у зв’язку з прийняттям несвоєчасних апеляцій. Він включає міркування щодо смерті заявника та бажання його спадкоємця продовжити подання заяви. Суд посилається на свою усталену практику щодо правової визначеності, підкреслюючи, що розгляд апеляцій поза межами встановлених законом строків може підірвати цей принцип.
* **Інші заявлені порушення відповідно до усталеної практики:** Ця частина стосується скарги заявника за статтею 1 Протоколу № 1 щодо захисту власності. Суд посилається на свою усталену практику та робить висновок, що мало місце порушення цієї статті.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Цей розділ стосується справедливої сатисфакції, заявленої заявником, включаючи матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати. Суд визначає суми, які мають бути присуджені заявнику.
* **Резолютивна частина:** У рішенні офіційно оголошується заява прийнятною, констатується, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1, визначаються суми, які мають бути виплачені державою-відповідачем, і відхиляється решта вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Правова визначеність:** Рішення підкреслює важливість правової визначеності та наголошує на тому, що національні суди повинні дотримуватися встановлених законом строків для подання апеляцій. Розгляд апеляцій, поданих поза межами цих строків, може становити порушення статті 6 § 1 Конвенції.
* **Стаття 1 Протоколу № 1:** Рішення підтверджує, що розгляд несвоєчасних апеляцій, що призводить до скасування остаточного рішення на користь заявника, також може становити порушення статті 1 Протоколу № 1.
* **Компенсація:** Суд присудив заявнику компенсацію за матеріальну шкоду (різницю між початковою сумою та зменшеною сумою), втрачені відсотки та моральну шкоду. Це демонструє підхід Суду до забезпечення справедливої сатисфакції у випадках, коли мали місце порушення.
* **Статус спадкоємця:** Суд чітко визнав право спадкоємця продовжувати подання заяви, підкресливши економічний характер інтересів, що є обґрунтованою причиною для продовження розгляду справи.
**** Це рішення може бути актуальним для України, особливо в контексті забезпечення верховенства права та захисту прав власності. Принципи правової визначеності та дотримання процесуальних строків мають вирішальне значення для справедливої та ефективної судової системи. Ця справа може бути використана як посилання в аналогічних справах, що стосуються порушень цих принципів.
СПРАВА СТЕВІЛЕ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Стевіле проти Республіки Молдова:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується молдавського бізнесмена Віталія Стевіле, який втратив контроль над своєю компанією Xenon S.R.L. після рішення суду, яким його було виключено після позову міноритарного акціонера. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Молдова порушила статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції, яка захищає право на власність. Суд визначив, що, хоча держава має право втручатися для захисту міноритарних акціонерів, молдавські суди не провели належної оцінки того, чи було виключення Стевіле пропорційною відповіддю, особливо з огляду на те, що він володів 70% компанії. ЄСПЛ підкреслив, що національні суди мали розглянути менш нав’язливі заходи, перш ніж фактично експропріювати компанію Стевіле.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення починається з викладу суті питання: пропорційність державного втручання в господарський спір між акціонерами.
* **Передісторія:** Тут детально викладено факти справи, зокрема роль Стевіле як генерального директора та мажоритарного власника Xenon, розбіжності з міноритарним акціонером (В.В.) та судові дії, які призвели до виключення Стевіле з компанії.
* **Національне законодавство:** Рішення містить посилання на відповідні статті Цивільного кодексу Молдови та Закону про товариства з обмеженою відповідальністю, які дозволяють виключення учасника, який обманює компанію.
* **Оцінка Суду:**
* **Стаття 1 Протоколу № 1:** Суд оголошує скаргу прийнятною та розглядає, чи було порушено право Стевіле на власність. Він визнає право держави на захист міноритарних власників, але наголошує на необхідності пропорційності. Суд встановлює, що молдавські суди не змогли належним чином розглянути менш суворі заходи, перш ніж виключити Стевіле.
* **Стаття 6 § 1:** Заявник також скаржився на підставі статті 6 § 1 Конвенції, що національні суди недостатньо обґрунтували свої рішення, не відреагували на його клопотання про проведення експертизи та зазнали тиску з боку органів влади. Він також стверджував, що зміна складу Апеляційного суду в останній момент без будь-яких причин означала, що цей суд не був “створений законом”.
* **Стаття 41:** Суд розглядає вимогу Стевіле про відшкодування збитків. Він відхиляє його вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, зазначаючи, що він не використав доступні національні засоби правового захисту, щоб витребувати свою частку в капіталі компанії. Однак він присуджує йому 3000 євро за нематеріальну шкоду (тривогу та незручності).
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується постановою Суду, в якій констатується порушення статті 1 Протоколу № 1, вирішується не розглядати питання прийнятності та суті скарг, поданих на підставі статті 6 § 1 Конвенції, зобов’язується Молдову виплатити Стевіле 3000 євро за нематеріальну шкоду та відхиляється решта його вимог.
3. **Основні положення для використання:**
* **Пропорційність у господарських спорах:** Рішення підкреслює, що державне втручання в приватні господарські спори має бути пропорційним. Суди повинні розглядати менш нав’язливі заходи, перш ніж вдаватися до дій, які суттєво впливають на права власності, таких як виключення мажоритарного власника з їхньої компанії.
* **Захист міноритарних акціонерів:** Хоча держава має позитивне зобов’язання захищати міноритарних акціонерів від зловживань з боку мажоритарних власників, цей захист не може здійснюватися за рахунок прав мажоритарного власника без ретельної оцінки пропорційності.
* **Необхідність доказів:** Рішення підкреслює важливість доказів, таких як експертні оцінки або аудити, для визначення розміру збитків, завданих діями мажоритарного власника. Суди не повинні покладатися на необґрунтовані твердження при прийнятті рішень, які суттєво впливають на права власності.
* **Вичерпання національних засобів правового захисту:** Вимога такої компенсації не може запропонувати достатній захист від наслідків втрати контролю над власною компанією, коли пропорційність такого втручання ніколи не розглядалася.
