СПРАВА «МОРАБІТО ПРОТИ ІТАЛІЇ»
Гаразд, я допоможу вам зрозуміти це рішення Європейського суду з прав людини.
Ось розбір справи «Морабіто проти Італії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Італія порушила статтю 3 Конвенції про права людини (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) щодо тривалого утримання Джузеппе Морабіто, літнього боса мафії, під суворим тюремним режимом «41 біс» через його когнітивні порушення. Хоча Суд визнав законність спеціальних тюремних режимів для небезпечних злочинців, він встановив, що у випадку Морабіто національні органи влади не надали достатньо переконливих причин для продовження режиму «41 біс» з огляду на його вік, погіршення психічного стану та сумніви щодо його здатності підтримувати значущі контакти зі своєю злочинною організацією. Однак Суд не встановив порушень щодо його тримання під вартою як такого, враховуючи медичне лікування, яке він отримував від своїх фізичних захворювань.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи: сумісність стану здоров’я заявника з його ув’язненням, надана медична допомога та режим «41 біс» з огляду на його когнітивні порушення. Далі представлено факти, включаючи засудження Морабіто за керівництво мафією, історію його ув’язнення та різні проблеми зі здоров’ям. Значна частина присвячена медичним доказам, включаючи тюремні медичні журнали, звіти та висновки приватних експертів, з акцентом на його фізичний і психічний стан. У рішенні викладено судові провадження, включаючи оскарження продовження режиму «41 біс» та клопотання про звільнення за станом здоров’я. Далі йдеться про відповідну правову базу Італії щодо умов утримання у в’язниці, медичної допомоги та самого режиму «41 біс».
Потім Суд оцінює прийнятність скарг, розглядає аргументи обох сторін (заявника та уряду Італії) та визначає обсяг заяви. Суд розрізняє фактичні оновлення існуючих скарг і нові скарги, визнаючи деякі подання заявника неприйнятними через невичерпання внутрішніх засобів захисту.
Потім рішення стосується суті справи. Він розглядає скаргу щодо тривалого утримання під вартою та медичного лікування, не встановивши порушення статті 3. Потім він розглядає скаргу щодо режиму «41 біс», встановивши порушення статті 3 через недостатнє обґрунтування його продовження.
Нарешті, рішення стосується статті 41 (справедлива сатисфакція), визначаючи, що встановлення порушення є достатньою компенсацією.
Додається частково окрема, частково незгодна думка судді Бальсамо, в якій висловлено незгоду з висновком про порушення щодо режиму «41 біс».
3. **Основні положення та важливість:**
* **Порушення статті 3:** Основним висновком є порушення статті 3 через необґрунтоване продовження режиму «41 біс». Суд наголосив, що оскільки обмеження за такими режимами накладаються на значний проміжок часу, слід наводити детальні та переконливі причини, враховуючи еволюцію стану здоров’я ув’язненого та інші обставини конкретної справи під час дії спеціального режиму.
* **Індивідуальна оцінка:** Рішення підкреслює важливість індивідуальної оцінки при продовженні спеціальних тюремних режимів, особливо з огляду на здоров’я в’язня та зміни обставин.
* **Когнітивні порушення:** Суд врахував вплив когнітивних порушень заявника на його здатність підтримувати контакти зі своєю злочинною організацією, ставлячи під сумнів, чи становить він все ще реальну небезпеку.
* **Баланс між безпекою та правами людини:** Рішення підкреслює необхідність збалансування законних міркувань громадського порядку (боротьба з організованою злочинністю) з основними правами людини в’язнів. Суд визнав важливість режиму «41 біс» у запобіганні контактам між затриманими та злочинними мережами, але наголосив, що його застосування не повинно бути свавільним або підривати людську гідність.
* **Медичні докази:** Рішення показує важливість медичних доказів при оцінці сумісності умов тримання під вартою зі здоров’ям в’язня. Суд ретельно вивчив медичні звіти та висновки експертів, щоб визначити, чи достатньо органи влади врахували стан заявника.
Дайте мені знати, якщо вам потрібні додаткові відомості щодо будь-якого аспекту рішення!
СПРАВА САХІБОВА ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось аналіз рішення у справі “Сахібов проти Азербайджану”:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Азербайджан порушив статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд) у справі пана Сахібова. Порушення виникло внаслідок скасування остаточного та підлягаючого виконанню рішення суду першої інстанції на його користь, порушення принципу правової визначеності, неналежного обґрунтування вищими судами та неналежного інформування заявника про слухання в апеляційному суді. Суд присудив заявнику компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати.
Рішення починається зі вступу, в якому викладено скарги заявника. Далі детально описуються факти справи, включаючи договір оренди між заявником і Міністерством державного майна, подальші судові провадження, спроби виконати первісне рішення та апеляцію, подану Державною судноплавною компанією. У рішенні викладено відповідну правову базу та практику Азербайджану щодо прав власності, договорів оренди та цивільного процесу. Потім ЄСПЛ оцінює прийнятність заяви та суть вимог заявника відповідно до статті 6 § 1, зосереджуючись на праві на мотивоване рішення, принципі правової визначеності та праві бути поінформованим про судові слухання. Нарешті, він розглядає застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику відшкодування збитків і витрат. Жодних змін до попередніх версій тексту не вносилося, оскільки це перше видання.
Найважливішими аспектами цього рішення є акцент на принципі правової визначеності, вимога до національних судів надавати адекватне обґрунтування своїх рішень і важливість забезпечення належного інформування сторін про судові слухання для забезпечення ефективної участі. ЄСПЛ підкреслив, що вищі суди повинні скасовувати остаточні рішення лише для виправлення фундаментальних помилок, а не для простого перегляду справи. Суд також врахував, що неспроможність Міністерства забезпечити вільне володіння приміщенням і неспроможність вищого суду пояснити, чому заявник повинен був продовжувати сплачувати орендну плату навіть протягом періоду, коли він не мав фізичного доступу до приміщення, становить порушення права на справедливий судовий розгляд.
