СПРАВА “БОГАЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
(оскільки справа стосується України)
ПЕРЕКЛАД
Суть рішення:
Справа стосується незаконного затримання 12 українських протестувальників на 2-3 години у відділку поліції після їхньої участі в демонстрації проти використання тварин у цирковій діяльності. Суд встановив порушення статті 5 § 1 (право на свободу) через незареєстроване затримання та статті 11 (свобода зібрань) щодо арешту та затримання протестувальників. Водночас Суд не виявив порушення стосовно поліційного огляду речей протестувальників на наявність небезпечних предметів. Суд присудив кожному заявникові 1 200 євро відшкодування немайнової шкоди.
Структура та основні положення:
– Рішення досліджує три основні правові питання:
1) Чи було затримання у відділку поліції законним згідно зі статтею 5
2) Чи порушив огляд речей права на свободу зібрань
3) Чи порушив арешт та затримання права на свободу зібрань
– Ключові висновки:
– Незареєстроване затримання на 2-3 години порушило статтю 5
– Огляд речей на наявність небезпечних предметів був виправданим і пропорційним
– Арешт та затримання були непропорційними заходами
– Немає потреби окремо розглядати скаргу за статтею 13
Найважливіші положення для використання:
– Суд встановив, що навіть короткочасне (2-3 години) незареєстроване затримання у відділку поліції становить позбавлення свободи, що вимагає належного документування
– Поліція може оглядати речі протестувальників на наявність небезпечних предметів за наявності конкретних підстав для підозри, але має розглядати менш обмежувальні альтернативи перед арештом та затриманням
– Тягар доведення насильницьких намірів організаторів демонстрації лежить на органах влади
– Наявність потенційно небезпечних предметів сама по собі не виправдовує припинення мирного протесту за відсутності доказів наміру використати їх насильницьким шляхом
– Поліція повинна розглядати пропорційні заходи та менш обмежувальні альтернативи перед розгоном демонстрацій
Рішення надає важливі настанови щодо збалансування заходів безпеки з правами на свободу зібрань у контексті мирних протестів.
СПРАВА АЙКА ГРИГОРЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Переклад:
Справа стосується нападу на журналіста та вилучення його камери поліцейськими під час зйомки демонстрації, яка перетворилася на насильницьку у Вірменії. Суд встановив, що дії поліцейських фактично перервали та перешкодили журналістській роботі заявника, що становило втручання в його право на свободу вираження поглядів відповідно до статті 10 Конвенції. Суд дійшов висновку, що таке втручання не було показане як законне або таке, що переслідує легітимну мету, і тому не могло вважатися “необхідним у демократичному суспільстві”.
Структура та основні положення:
– Справа розглядає питання, чи порушили дії поліції щодо журналіста під час протесту статтю 10 Конвенції
– Суд проаналізував, чи було виправдане втручання в права журналіста
– Рішення встановлює, що заходи, які перешкоджають журналістам виконувати свою роботу, можуть викликати питання за статтею 10
– Суд підкреслив, що навіть без видимого посвідчення преси, зйомка повинна бути захищена як реалізація права на отримання та передачу інформації
– Рішення присуджує компенсацію за немайнову шкоду, але відхиляє вимоги щодо майнової шкоди та судових витрат
Найважливіші положення для використання:
– Суд підтверджує, що заходи державних органів, які перешкоджають журналістам виконувати свою роботу, викликають питання за статтею 10
– Навіть без видимих журналістських посвідчень, зйомка публічних подій, ймовірно, захищена як діяльність зі збирання інформації
– Поліція повинна мати легітимне обґрунтування для втручання в роботу журналістів під час протестів
– Держава повинна забезпечити ефективне розслідування інцидентів, пов’язаних з перешкоджанням журналістській діяльності
– Тривалість та ефективність розслідування можуть впливати на те, чи вважаються вичерпаними внутрішні засоби правового захисту
– При оцінці прийнятності Суд може розглядати зміни після подання заяви, якщо вони безпосередньо пов’язані зі справою
Рішення посилює захист прав журналістів під час публічних подій і встановлює стандарти реагування держави на інциденти, пов’язані з втручанням у пресову діяльність. Воно особливо актуальне для справ, що стосуються дій поліції проти представників ЗМІ під час протестів та демонстрацій.
СПРАВА “КУЛАК ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ”
Переклад судового рішення Європейського суду з прав людини:
1. Суть рішення:
Справа стосується обшуку адвокатської контори та вилучення робочого комп’ютера, проведеного без належної санкції на обшук, лише на підставі телефонної згоди прокурора. Суд встановив, що, незважаючи на наявність загальної правової підстави для таких дій у словацькому законодавстві, заявникові не було надано достатніх гарантій дотримання права на повагу до приватного життя та житла до або після проведення обшуку. Суд дійшов висновку про порушення статті 8 Конвенції, оскільки втручання не було “передбачене законом” через відсутність належних процесуальних запобіжників.
2. Структура та основні положення:
– Справа досліджує питання проведення обшуку та вилучення з дотриманням належних правових гарантій
– Суд проаналізував декілька ключових аспектів:
* Відсутність попередньої судової санкції та негайного подальшого судового контролю
* Недостатню роль представника адвокатської палати під час обшуку
* Відсутність процедур захисту привілейованої інформації
* Тривале утримання комп’ютера (15 місяців)
– Суд присудив €10 000 компенсації моральної шкоди та €3 125 судових витрат
3. Найважливіші положення:
– Суд підтверджує, що обшуки приміщень адвокатів потребують “особливо суворого контролю” та специфічних процесуальних гарантій
– Присутність представника адвокатської палати має бути змістовною, а не формальною
– При вилученні електронних пристроїв у адвокатів мають бути процедури захисту привілейованої інформації
– Відсутність попередньої судової санкції має компенсуватися ефективним подальшим судовим контролем
– Тривале утримання робочого обладнання адвокатів потребує спеціального обґрунтування
– Суд наголошує, що держава несе відповідальність за забезпечення належної системи проведення обшуків незалежно від згоди адвоката з певними процедурами
Рішення є особливо значущим, оскільки встановлює чіткі стандарти процесуальних гарантій при проведенні обшуків в адвокатських офісах та поводженні з електронними пристроями, що містять привілейовану інформацію. Воно демонструє, що формальна відповідність базовим процедурам є недостатньою – запобіжники мають бути практичними та ефективними.
СПРАВА “АГУРЕЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув шість спільних заяв проти України щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції стосовно поганих умов тримання під вартою та відсутності ефективних внутрішніх засобів правового захисту. Заявникам було присуджено компенсацію в розмірі від 5 000 до 9 800 євро.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав шість окремих заяв через подібність предмета.
2. Основні порушення стосувалися:
– Неналежних умов тримання під вартою (переповненість, погана санітарія, брак свіжого повітря, недостатнє освітлення)
– Відсутності ефективних засобів правового захисту у внутрішньому законодавстві
– В одній справі (№ 12818/24) додаткові порушення статті 5 щодо надмірного досудового утримання
3. Суд посилався на попередні рішення у справах Мельник проти України та Сукачов проти України як на прецеденти.
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що серйозна нестача простору в камерах є crucial фактором у визначенні, чи є умови тримання “принизливими” за статтею 3.
2. Окреслено специфічні стандарти доказування: уряди повинні надати первинні докази, включаючи плани підлоги камер та фактичну кількість ув’язнених.
3. Суд встановив конкретні суми компенсації для кожного заявника на основі тривалості та тяжкості порушень.
4. Рішення посилює вимогу до України забезпечити належні умови тримання під вартою та ефективні засоби правового захисту щодо таких умов.
5. Судове рішення встановлює чіткі стандарти доказів, які органи влади повинні надати для обґрунтування умов тримання під вартою, включаючи документацію про якість повітря, їжі, води, боротьбу з шкідниками та інші умови.
СПРАВА “БЕРЕЖНА ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Бережної проти України щодо незаконного затримання заявниці. Суд встановив порушення статті 5 § 1 Конвенції стосовно неофіційного позбавлення волі та затримки у складанні протоколу про арешт. Справа також стосувалася питань надмірної тривалості досудового утримання під вартою та неврахування альтернативних запобіжних заходів.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив, що затримання Олени Петрівни Бережної було незаконним у період з 14 по 16 березня 2022 року.
2. Рішення посилається на попередню судову практику, зокрема справи Белозоров проти Росії та України, Грубник проти України, Форталнов та інші проти Росії, щодо неофіційного позбавлення волі.
3. Суд виявив додаткові порушення, пов’язані з:
– Надмірною тривалістю досудового утримання під вартою (з 14 березня 2022 року)
– Неврахуванням альтернативних запобіжних заходів
– Відсутністю належної сумлінності при проведенні провадження під час утримання
4. Суд присудив заявниці 2 500 євро відшкодування немайнової шкоди
Ключові важливі положення:
1. Рішення підтверджує, що стаття 5 є одним з основоположних прав, що захищають фізичну безпеку осіб, з першочерговим значенням у запобіганні свавільного позбавлення волі.
2. Суд наголошує, що відповідність національному законодавству сама по собі є недостатньою – будь-яке позбавлення волі має захищати осіб від свавілля.
3. Рішення встановлює, що як initial затримання, так і подальші процедури досудового утримання під вартою порушили Конвенцію, підкреслюючи важливість належного документування арешту та розгляду альтернативних заходів.
4. Рішення вимагає від України сплатити компенсацію протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі затримки платежу.
СПРАВА “ГРИГОРЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув чотири об’єднані справи проти України щодо необґрунтовано тривалих строків досудового утримання під вартою. Суд встановив порушення статті 5 § 3 Конвенції у всіх справах, де строки утримання під вартою становили від 1,5 до понад 5,5 років. Суд присудив заявникам компенсацію від 1 000 до 3 000 євро плюс судові витрати.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав чотири окремі заяви через подібність предмета
2. Основна скарга стосувалася порушення статті 5 § 3 щодо надмірного досудового утримання під вартою
3. Суд ґрунтував своє рішення на усталеній судовій практиці, зокрема справах Харченко проти України та Ігнатов проти України
4. Суд виявив конкретні недоліки в кожній справі, включаючи:
– Неналежне вивчення альтернативних заходів стримування
– Використання припущень без доказів щодо ризиків
– Непослідовність і повторюваність судових міркувань
– Відсутність належної сумлінності з боку органів влади
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що Україна систематично порушує вимогу розумного строку досудового утримання під вартою
2. Рішення визначає конкретні процесуальні порушення:
– Неналежна оцінка особистих обставин затриманих
– Відсутність належного обґрунтування продовження утримання під вартою
– Недостатнє вивчення альтернативних заходів
3. Суд встановив конкретні суми компенсації на підставі тривалості та обставин кожного утримання
4. Рішення вимагає від України сплатити компенсацію протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків після закінчення цього періоду
Рішення підтверджує позицію Суду щодо необхідності обґрунтування досудового утримання під вартою конкретними та достатніми причинами, а не абстрактними ризиками чи стандартними формулюваннями.
СПРАВА “ГЮЛ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Суть рішення:
Справа стосується множинних заяв проти Туреччини щодо кримінального провадження, порушеного проти осіб за начебто поширення пропаганди на користь терористичної організації (ПКК/КДК). Заявники були визнані винними та отримали умовні вироки з п’ятирічним наглядовим періодом. Суд встановив, що ці засудження порушують статтю 10 Конвенції (свобода вираження).
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав дев’ять окремих заяв через їхню подібну суть.
2. Суд відхилив заперечення уряду щодо строків та прийнятності.
3. Суд встановив, що внутрішні суди не змогли:
– Належним чином контекстуалізувати заяви та дії
– Надати адекватне обґрунтування щодо того, чи могли дії спричинити насильство
– Врахувати потенційний вплив та обставини кожної справи
4. Суд присудив компенсацію (2 000 євро за немайнову шкоду та 250 євро судових витрат на кожну заяву)
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що стаття 10 захищає не лише сприятливу або нешкідливу інформацію, але й ідеї, які ображають, шокують або турбують.
2. Рішення встановлює, що внутрішні суди повинні надавати детальний аналіз того, чи становлять вираження дійсне підбурювання до насильства або мови ненависті, а не робити широкі припущення.
3. Суд встановив, що стаття 231 Кримінально-процесуального кодексу Туреччини (щодо призупинення проголошення вироків) не забезпечує належного захисту від свавільного втручання в права Конвенції.
4. Судове рішення підкреслює необхідність контекстуального аналізу висловлювань, пов’язаних з чутливими політичними питаннями, навіть якщо вони стосуються організацій, визначених як терористичні групи.
СПРАВА ГАЙНЦ ТА ГАЙДЕРЕР ПРОТИ АВСТРІЇ
Суть рішення:
Справа стосується скарг двох австрійських громадян щодо надмірної тривалості цивільного провадження в Австрії. Суд встановив, що у обох випадках тривалість провадження (9 років і 3 місяці для Гайнца та понад 10 років і 6 місяців для Гайдерера) порушує статтю 6 § 1 Конвенції, зокрема вимогу про “розумний строк”. Суд наказав Австрії сплатити компенсацію обом заявникам.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав дві окремі заяви через подібність предмета
2. Суд застосував встановлені критерії оцінки розумного строку:
– Складність справи
– Поведінка заявників
– Поведінка органів влади
– Stakes для заявників
3. Суд посилався на попередні подібні справи (Рамбауске проти Австрії та Гольцінгер проти Австрії) як прецеденти
4. Рішення включає конкретні суми компенсації:
– 2 500 євро для Гайнца
– 11 200 євро для Гайдерера
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що навіть якщо заявник міг використати внутрішні засоби правового захисту для прискорення провадження (як у справі № 31668/23), це не виправдовує надмірну загальну тривалість
2. Компенсація має бути сплачена протягом трьох місяців з відсотками за маржинальною кредитною ставкою Європейського Центрального Банку плюс три відсоткові пункти у разі затримки платежу
3. Оцінка Суду ґрунтувалася на усталеній судовій практиці щодо вимог розумного строку в цивільному провадженні
4. Рішення підтверджує, що множинність рівнів юрисдикції (3-4 рівні) не виправдовує провадження, що триває майже десятиліття або більше
СПРАВА “ІЛІЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ”
Суть рішення:
Суд переглянув своє рішення від 9 лютого 2023 року щодо одного з заявників, пана Ніколає-Маріана Васіле, який помер до винесення первісного рішення. Перегляд було ініційовано румунським урядом після виявлення смерті заявника. Суд вирішив вилучити заяву deceased заявника зі свого реєстру справ, оскільки жодні правонаступники належним чином не продовжили провадження.
Структура та основні положення:
1. Перегляд здійснено відповідно до Правила 80 Регламенту Суду, яке дозволяє перегляд у разі виявлення невідомого раніше вирішального факту
2. Суд встановив три ключові елементи для перегляду:
– Смерть була фактом, невідомим Суду під час винесення рішення
– Це був факт “вирішального впливу”
– Уряд об’єктивно не міг знати про це раніше
3. Суд застосував статтю 37 § 1 Конвенції щодо вилучення заяв
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив практику вилучення заяв у разі смерті заявника під час провадження, якщо спадкоємці або близькі родичі належним чином не висловлюють бажання продовжити справу
2. Незважаючи на зацікавленість матері заявника продовжити справу, її неспроможність надати належну документацію про статус спадкоємця (certificat de moștenitor) призвела до вилучення заяви
3. Суд встановив чіткі процесуальні вимоги для спадкоємців, які бажають продовжити справу – вони повинні надати автентичну документацію, що підтверджує їхній статус спадкоємців у встановлений термін
СПРАВА “МИРОНЧУК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув п’ять об’єднаних заяв проти України щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд встановив порушення статті 6 § 1 та статті 13 Конвенції у всіх справах, де провадження тривали від 5 до 9 років, що було визнано необґрунтованим.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав п’ять окремих заяв через подібність предмета
2. Суд оцінив обґрунтованість тривалості проваджень на основі:
– Складності справи
– Поведінки заявників та органів влади
– Того, що було на кону для заявників
3. Суд посилався на попередні справи (Карнаушенко проти України та Поляк та інші проти України) як на прецеденти
4. Суд встановив порушення у всіх справах та присудив грошову компенсацію в розмірі від 500 до 4 200 євро
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що в Україні відсутні ефективні засоби правового захисту для скарг на тривалі цивільні провадження
2. Рішення встановлює конкретні суми компенсації залежно від тривалості проваджень:
– Найдовша справа (9+ років) – 4 200 євро
– Середня тривалість (7-8 років) – 1 200 євро
– Коротша тривалість (5+ років) – 500 євро
3. Суд наказав здійснити платежі протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків після цього періоду за маржинальною кредитною ставкою Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти
Рішення підтверджує позицію Суду щодо системної проблеми тривалих цивільних проваджень в Україні та встановлює чіткі рекомендації щодо компенсації за подібні порушення.
СПРАВА “ОБАРАНЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ”
Переклад судового рішення Європейського суду з прав людини:
Суть рішення:
Справа стосується порушення принципів правової визначеності та права власності в Україні, коли остаточне судове рішення 2012 року про надання заявниці права власності на землю було пізніше скасоване внаслідок апеляції третьої сторони, яка набула цю землю після винесення рішення. Європейський суд з прав людини встановив, що українська влада порушила статтю 6 § 1 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1, дозволивши поновлення провадження без суттєвого обґрунтування та позбавивши заявницю встановлених майнових прав. Суд особливо наголосив, що ситуація виникла через бездіяльність органів влади після рішення 2012 року.
Структура та основні положення:
1. Передісторія справи:
– Початкова процедура приватизації землі, розпочата батьком заявниці
– Судове рішення 2012 року про визнання заявниці законною власницею
– Подальший розподіл тієї самої земельної ділянки третім особам
– Апеляційне провадження та скасування рішення 2012 року
2. Ключові правові висновки:
– Порушення принципу правової визначеності
– Необґрунтоване поновлення остаточного судового рішення
– Неспроможність національних судів розглянути crucial аргументи
– Порушення майнових прав без компенсації
Найважливіші положення для використання:
1. Суд встановив, що процесуальні правила повинні забезпечувати належне здійснення правосуддя та дотримання правової визначеності, що стосується як учасників судового процесу, так і національних судів.
2. Хоча треті сторони, яких торкається судове рішення, можуть оскаржити його, це право не може ґрунтуватися на ситуаціях, створених власною бездіяльністю органів влади після винесення остаточного рішення.
3. Суд підкреслив, що скасування остаточного судового рішення без прийнятного обґрунтування та компенсації, особливо коли ситуація була створена діями органів влади, покладає надмірний тягар на первісного правовласника.
4. Рішення підтверджує принцип, що органи влади не можуть створювати ситуації, які суперечать остаточним судовим рішенням, а потім використовувати ці ситуації для виправдання поновлення провадження.
СПРАВА “ПОПОВА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув сім об’єднаних заяв проти України щодо надмірної тривалості кримінального провадження. Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції через необґрунтовано тривалі кримінальні провадження та відсутність ефективних засобів правового захисту. Суд зобов’язав Україну сплатити компенсації в розмірі від 800 до 6 000 євро заявникам.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав сім окремих заяв через подібність предмета розгляду.
2. Суд оцінив розумність тривалості провадження за встановленими критеріями:
– Складність справи
– Поведінка заявників та органів влади
– Що було на кону для заявників
3. Суд посилався на попереднє рішення у справі “Нечай проти України” як на провідний прецедент.
4. Рішення встановило порушення у всіх справах, де провадження тривали від приблизно 7 років до понад 15 років.
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що Україна систематично порушує вимоги розумного строку в кримінальних провадженнях, причому деякі справи тривали понад 15 років.
2. Розміри компенсацій визначалися на основі тривалості провадження та кількості інстанцій.
3. Три справи на момент винесення рішення все ще перебували на розгляді, що вказує на триваючі порушення.
4. Суд встановив пряму кореляцію між тривалістю провадження та розмірами компенсацій, де більші затримки призводять до вищих компенсацій.
5. Рішення вимагає від України сплатити компенсації протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі затримки платежу.
СПРАВА “СКОРОХОД ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення по 11 об’єднаних заявах проти України щодо неналежних умов утримання та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції стосовно поганих умов утримання в різних українських місцях позбавлення волі. Заявникам було присуджено компенсацію в розмірі від 1 700 до 9 500 євро за шкоду.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав 11 окремих заяв через подібність предмета.
2. Основні порушення стосувалися:
– Переповненості (менше 4 квадратних метрів на ув’язненого)
– Поганих санітарних умов (цвіль, бруд, комахи)
– Відсутності базових зручностей (свіже повітря, належне постільне приладдя, туалетні засоби)
– Недостатнього доступу до води та належного харчування
– Відсутності ефективних засобів правового захисту в національному законодавстві
3. Суд посилався на попередні рішення у справах Мельник проти України та Сукачов проти України як на прецеденти.
4. У деяких випадках було встановлено додаткові порушення щодо надмірної тривалості досудового утримання та кримінального провадження.
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що серйозна нестача простору в камерах є ключовим фактором у визначенні того, чи є умови утримання “принизливими” відповідно до статті 3.
2. Уряд повинен надати первинні докази (плани підлоги камер, фактична кількість ув’язнених) для спростування тверджень про погані умови.
3. Суд встановив конкретні суми компенсації на основі тривалості та тяжкості поганих умов.
4. Рішення підтверджує вимогу до України забезпечити ефективні засоби правового захисту для скарг на умови утримання.
5. Судове рішення висвітлює системні проблеми в українських місцях позбавлення волі, включаючи переповненість та погані матеріальні умови.
СПРАВА “СПЕКТОР ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв рішення на користь українського громадянина Спектора, який скаржився на відмову в доступі до вищого суду. Суд встановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 Конвенції, відхиливши апеляцію заявника на надто формалістичних підставах. Суд присудив заявникові 1 500 євро відшкодування немайнової шкоди.
Структура та основні положення:
1. Справа стосується права на доступ до судів, зокрема апеляційного процесу
2. Суд підтвердив, що хоча стаття 6 не вимагає від держав створення апеляційних судів, якщо такі суди існують, вони повинні дотримуватися гарантій статті 6
3. Суд посилався на попередні рішення (Креуз проти Польщі та Мушта проти України), де були встановлені подібні порушення
4. Конкретне порушення сталося, коли Кропивницький апеляційний суд відхилив апеляцію заявника як таку, що подана з пропущенням строку, незважаючи на те, що повний текст оскаржуваного рішення було опубліковано та надано заявникові пізніше
Ключові важливі положення:
1. Суд наголосив, що право на доступ до суду, хоча й не є абсолютним, не може бути обмежене настільки, щоб применшити його суть
2. Суд встановив, що процесуальні обмеження мають бути розумними та пропорційними
3. Підтверджено принцип, що помилки, допущені державними органами, мають бути компенсовані державою, а не за рахунок окремих осіб
4. Суд підтвердив, що надто формалістичне застосування процесуальних правил щодо строків оскарження може становити порушення права на доступ до суду
Рішення посилює захист процесуальних прав в Україні та встановлює чіткі стандарти для судів щодо розгляду апеляцій та процесуальних строків.
