СПРАВА “АЛАГАРОВ ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Переклад рішення Європейського суду з прав людини:
1. Суть рішення:
Справа стосується незаконного втручання азербайджанських органів влади у мирне володіння майном заявників шляхом спорудження стіни навколо їхніх земельних ділянок, що обмежує вільний доступ. Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції та визначив справедливу сатисфакцію для заявників, включаючи як майнову, так і немайнову шкоду.
2. Структура та основні положення:
– Суд розглянув питання процесуальної правоздатності щодо deceased заявників, підтвердивши законний інтерес їхніх спадкоємців продовжити провадження
– Суд визначив, що найбільш доцільним відшкодуванням буде усунення всіх перешкод, що обмежують вільний доступ заявників до їхньої землі
– Майнова шкода була розрахована на основі вартості, зазначеної в оригінальних правовстановлюючих документах, через відсутність актуальної інформації про оцінку
– Немайнова шкода була присуджена у розмірі 3 000 євро на сім’ю
– Суд відхилив вимоги про відшкодування витрат через недостатню документацію
3. Ключові положення для виконання:
– Держава повинна усунути всі фізичні перешкоди, що обмежують доступ заявників до їхньої землі
– Грошова компенсація має бути сплачена протягом трьох місяців з дати набуття рішенням статусу остаточного
– Компенсація включає як майнову шкоду (на основі первісної вартості землі), так і немайнову шкоду (3 000 євро на сім’ю)
– У разі затримки сплати понад встановлений тримісячний термін нараховуються відсотки
– Держава повинна конвертувати присуджені суми в національну валюту за курсом, що діє на дату врегулювання
Рішення встановлює чіткий прецедент у справах, пов’язаних з фізичними обмеженнями доступу до майна з боку державних органів, та надає конкретні рекомендації щодо розрахунку компенсації за відсутності актуальної оцінки майна.
СПРАВА “ОБ’ЄКТИВНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА РАДІОМОВЛЕННЯ” ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Рішення Європейського суду з прав людини стосується відмови Національної ради з телебачення та радіомовлення Азербайджану (НРТР) у наданні радіомовної ліцензії заявнику після оголошення конкурсу. Суд встановив, що процедура ліцензування не мала належного захисту від свавільного втручання та існував очевидний конфлікт інтересів, пов’язаний з одним з членів НРТР. Суд дійшов висновку, що втручання у свободу вираження заявників не було “передбачене законом” у значенні статті 10 Конвенції, що призвело до порушення.
Рішення досліджує низку ключових аспектів:
– Правову основу процедур ліцензування в Азербайджані
– Процес прийняття рішень та обґрунтування НРТР
– Незалежність та неупередженість НРТР
– Прозорість процедури ліцензування
– Питання конфлікту інтересів
Найважливіші положення включають:
– Орган ліцензування повинен надавати належним чином обґрунтовані рішення при відмові в мовних ліцензіях
– Порядок призначення членів регуляторного органу має забезпечувати їхню незалежність та неупередженість
– Конфлікти інтересів мають бути належним чином розкриті та усунені
– Процедура ліцензування повинна включати достатні гарантії проти свавільних рішень
– Регуляторний орган не може мати необмежених дискреційних повноважень
– Критерії відбору мають бути чіткими та застосовуватися прозоро
– Орган ліцензування повинен проводити всебічну та об’єктивну оцінку заявок
Рішення встановлює важливі стандарти процедур ліцензування мовлення, підкреслюючи необхідність прозорості, належного обґрунтування та запобігання свавіллю. Особливо наголошується важливість запобігання конфліктам інтересів у регуляторних органах та забезпечення їх незалежності від політичного впливу.
СПРАВА РОМАНЧЕНКА ТА ХАРАЗІШВІЛІ ПРОТИ ГРУЗІЇ
Справа стосується незаконного перехоплення та запису телефонних комунікацій адвоката компанії та її чоловіка в рамках кримінального провадження в Грузії. Суд встановив, що Грузія порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя та кореспонденції), оскільки процедура санкціонування заходів спостереження не забезпечила ефективної гарантії їх дійсної необхідності та пропорційності. Суд особливо наголосив на неврахуванні статусу першої заявниці як практикуючого адвоката та відсутності належних гарантій конфіденційності адвокат-клієнт.
Рішення досліджує, чи було втручання в права заявників на приватність виправданим відповідно до статті 8 Конвенції. Суд проаналізував три ключові аспекти:
– Наявність правової підстави у внутрішньому законодавстві
– Наявність легітимної мети
– Необхідність у демократичному суспільстві
Суд встановив, що, незважаючи на наявність правової підстави для спостереження, процедура авторизації мала недостатньо гарантій проти зловживань. Виявлені ключові недоліки:
– Судовий наказ про спостереження не містив детального обґрунтування
– Не було проведено належної оцінки необхідності та пропорційності
– Статус першої заявниці як адвоката було проігноровано
– Подальший судовий перегляд не міг компенсувати первісний недостатній контроль
Найважливіші положення рішення:
– Суд встановив, що ретроспективне виправдання заходів спостереження не може компенсувати первісний недостатній контроль
– Рішення підтверджує особливий захист, необхідний для комунікацій адвоката з клієнтом
– Суд наголосив, що судова авторизація спостереження повинна:
* Надавати специфічні причини на основі фактів справи
* Включати індивідуальну оцінку для кожної особи, що перебуває під наглядом
* Враховувати особливий статус особи під наглядом
* Демонструвати дійсну необхідність та пропорційність
Рішення є особливо значущим, оскільки посилює захист комунікацій адвоката з клієнтом та встановлює чіткі вимоги до судової авторизації заходів спостереження в кримінальному провадженні.
