СПРАВА “ДЕНИСЮК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Справа стосується порушень статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя та кореспонденції) щодо прихованих заходів спостереження, застосованих до чотирьох українських громадян. Суд встановив, що втручання в права заявників не було “передбачено законом” через недостатні гарантії у внутрішній правовій базі, зокрема, щодо захисту адвокатської таємниці та відсутності ефективного нагляду. Суд також встановив, що Україна не забезпечила ефективних засобів правового захисту для оскарження заходів спостереження та не виконала своїх зобов’язань за статтею 38, відмовившись надати запитані документи.
Структура та основні положення:
Справа об’єднує чотири заяви щодо прихованих заходів спостереження (аудіо/відео моніторинг та прослуховування телефонних розмов).
Суд розглянув три основні аспекти:
– Чи надавала процедура санкціонування спостереження належні гарантії
– Чи мала реалізація спостереження достатній захист, особливо для адвокатської таємниці
– Чи були доступні ефективні засоби правового захисту після спостереження
Ключові висновки:
– Відсутність доступу до рішень про судове санкціонування перешкоджала оцінці їх законності
– Недостатні гарантії для ідентифікації та обробки перехоплених привілейованих комунікацій
– Відсутність незалежного наглядового органу
– Відсутність ефективних засобів оскарження заходів спостереження
– Структурні недоліки захисту адвокатської таємниці
Найважливіші положення для використання:
Рішення встановлює чіткі вимоги до внутрішніх правових систем щодо прихованого спостереження:
– Необхідність детальних правил ідентифікації та обробки привілейованих комунікацій
– Вимога наявності незалежного наглядового органу
– Необхідність ефективних засобів правового захисту після спостереження
– Обов’язок надавати доступ до документів про санкціонування спостереження за відсутності вагомих причин
– Захист адвокатської таємниці вимагає спеціальних процесуальних гарантій
Суд підкреслив, що адвокати мають право оскаржувати системи спостереження, навіть не доводячи конкретного перехоплення їхніх комунікацій.
Рішення особливо важливе для України, оскільки воно виявляє системні проблеми в правовій базі прихованого спостереження та встановлює чіткі вимоги до реформування.
СПРАВА ІШХАНЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
1. Суть рішення:
Справа стосується незаконного арешту та затримання учасника мирного протесту в Єревані проти підвищення цін на електроенергію. Суд встановив, що арешт заявника після розгону демонстрації було проведено масово, без індивідуальної оцінки протиправності дій та без обґрунтованої підозри, що порушує статтю 5 § 1 Конвенції. Суд визначив, що перебування під виключним контролем поліції понад сім годин становило позбавлення волі, а поміщення до поліцейського відділку не відповідало встановленій законом процедурі, оскільки не було складено належного протоколу арешту.
2. Структура та основні положення:
– Суд спочатку дослідив, чи було заявника фактично позбавлено волі, аналізуючи об’єктивні (обмеження простору) та суб’єктивні (відсутність дійсної згоди) елементи
– Суд встановив, що період позбавлення волі тривав з 6:00 до 13:30 23 червня 2015 року
– Суд оцінив законність позбавлення волі за статтею 5 § 1(b) та (c)
– Суд визнав, що арешт не було виправдано за статтею 5 § 1(b), оскільки більше не існувало жодного обов’язку, який заявник міг би порушити
– Суд встановив, що хоча арешт було здійснено за статтею 5 § 1(c), він не мав обґрунтованої підозри та належної документації
3. Найважливіші положення:
– Суд підтвердив, що масові арешти без індивідуальної оцінки протиправності порушують статтю 5 § 1
– Рішення встановлює, що перебування під виключним поліцейським контролем, навіть без офіційного арешту, становить позбавлення волі, якщо особа не може вільно піти
– Суд наголосив, що належна документація арешту є суттєвою для його законності – відсутність належних протоколів арешту робить затримання незаконним
– Рішення підтверджує, що допит заарештованих як свідків одразу після арешту без пояснень підриває заявлену обґрунтовану підозру для арешту
– Суд присудив €4 600 немайнової шкоди та €1 500 судових витрат
СПРАВА МАЧАРИКА ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
Справа стосується кримінального засудження пані Мачарик, що ґрунтувалося головним чином на змісті її електронного листування, отриманого поліцією за судовим наказом про передачу контенту з поштової скриньки третьої особи. Суд встановив, що отримання та використання цих електронних листів порушило статтю 8 (право на приватність та кореспонденцію), оскільки правова база була нечіткою та несуперечливою, що робило втручання таким, що не відповідає “закону”. Однак Суд не виявив порушення статті 6 (право на справедливий суд), оскільки загальна справедливість провадження не була поставлена під сумнів, незважаючи на використання доказів, отриманих з порушенням статті 8.
Структура та основні положення:
– Рішення розглядає два основні питання: порушення права на приватність (стаття 8) та справедливість судового розгляду (стаття 6)
– Щодо статті 8, Суд зосередився на тому, чи було отримання вмісту електронної пошти належним чином передбачене внутрішнім законодавством
– Суд встановив, що внутрішні суди використовували суперечливі правові підстави (статті 88, 88a та 158d Кримінально-процесуального кодексу)
– Щодо статті 6, Суд розглянув, чи робить використання незаконно отриманих доказів судовий розгляд несправедливим
– Суд дійшов висновку, що, незважаючи на порушення статті 8, справедливість судового розгляду була дотримана, оскільки докази були достовірними, а права захисту – поважними
Найважливіші положення для використання:
– Суд встановив, що електронне листування, включаючи професійне, підпадає під захищену кореспонденцію
– Навіть якщо електронні листи пересилаються третім особам, первісний відправник зберігає обґрунтовану очікувану приватність
– При отриманні вмісту комунікацій закон має бути чітким щодо обставин та умов
– Незаконно отримані докази не роблять судовий розгляд автоматично несправедливим, якщо:
* Поліція діяла добросовісно
* Докази є достовірними та автентичними
* Захист мав можливість оскаржити докази
* Права захисту були дотримані протягом усього провадження
Рішення є значущим для встановлення стандартів захисту приватності в цифрових комунікаціях та з’ясування взаємозв’язку між порушеннями приватності та справедливістю судового розгляду.
СПРАВА “Л.Д. проти ПОЛЬЩІ”
Переклад судового рішення Європейського суду з прав людини:
Справа стосується неспроможності Польщі забезпечити ефективне виконання судових рішень щодо права опіки та контакту матері з її сином після відмови батька повернути дитину. Суд встановив, що польські органи влади не вжили належних та своєчасних заходів для виконання судових наказів стосовно опіки та побачень, допустивши тривалі затримки у провадженні та не вирішивши ефективно питання невиконання батьком судового рішення. Суд дійшов висновку, що ці недоліки зрештою призвели до повного припинення стосунків між матір’ю та дитиною, що становить порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до сімейного життя).
Структура рішення включає:
– Фактичні обставини справи: деталізація хронології подій з 2011 року, коли батько відмовився повернути дитину
– Відповідну правову базу: огляд національного польського законодавства та міжнародних стандартів
– Оцінку Суду: аналіз позитивних зобов’язань держави за статтею 8
– Висновок: встановлення порушення та присудження відшкодування
Ключові положення для практичного застосування:
a) Позитивні зобов’язання держави:
– Органи влади повинні вживати проактивних заходів для виконання рішень про опіку та контакт
– Відсутність співпраці між батьками покладає додаткові зобов’язання на органи влади щодо примирення конфліктних інтересів
– Суди мають діяти з особливою ретельністю, коли контакт між батьком/матір’ю та дитиною обмежений
b) Процесуальні вимоги:
– Суди повинні уникати розділення справ про опіку на окремі провадження
– Необхідність негайного судового втручання у справах переривання контакту батьків з дитиною
– Важливість встановлення конкретних термінів та механізмів виконання судових наказів
c) Практичні заходи:
– Суди мають розглядати медіацію та вирішення конфліктів на ранніх стадіях провадження
– Необхідність встановлення конкретних, обмежених у часі наказів щодо батьківської терапії або навчання
– Важливість підготовчих кроків перед примусовим поверненням дитини у справах відчуження
d) Найкращі інтереси дитини:
– Підтримання контакту з обома батьками зазвичай відповідає найкращим інтересам дитини
– Слід уникати примусових заходів щодо дітей
– Суди мають збалансовувати негайні та довгострокові інтереси дитини
Рішення надає важливі практичні рекомендації для розгляду складних справ щодо прав опіки та контакту, особливо у випадках ризику відчуження дитини або невиконання судових наказів.
СПРАВА “P. проти ПОЛЬЩІ”
Суд розглянув справу вчителя середньої школи, який був звільнений за ведення інтернет-блогу з відверто сексуальним контентом та приведення неавторизованої особи на шкільні поїздки. Суд встановив, що звільнення порушує статтю 10 (свобода вираження поглядів), оскільки органади влади не надали релевантних та достатніх підстав для звільнення, а санкція була непропорційною. Суд підкреслив, що особиста блогерська діяльність вчителя не становила загрози захисту моралі неповнолітніх у спосіб, що виправдовує звільнення.
Основні положення справи:
– Суд розглядав справу переважно за статтею 10 (свобода вираження поглядів)
– Скарги за статтею 8 (право на приватність) визнані неприйнятними
– Суд проаналізував втручання у свободу вираження поглядів:
* Передбачено законом (так)
* Переслідує легітимну мету (Суд не зайняв остаточної позиції)
* Необхідно в демократичному суспільстві (ні)
– Суд присудив €2,600 немайнової шкоди
– Три судді висловили окрему думку
Ключові положення для практичного застосування:
– Суд встановив, що спеціальні обов’язки та відповідальність вчителів певною мірою поширюються на їхню діяльність поза школою
– Для світських вчителів не може бути підвищеного обов’язку лояльності, що забороняє вираження сексуальності в законному дорослому контенті
– Суд наголосив, що обмеження вираження поглядів мають базуватися на специфічному аналізі контенту, а не на загальних твердженнях про мораль
– Важливо розрізняти активне поширення контенту серед учнів та самостійний пошук учнями забороненого дорослого контенту
– Суд підкреслив, що дисциплінарні санкції мають бути пропорційними та враховувати фактори, зокрема відсутність попередніх санкцій
– Рішення містить важливий аналіз балансування свободи вираження вчителів та захисту моралі учнів
Рішення надає важливі настанови щодо меж обмеження приватного вираження вчителів та стандартів накладення дисциплінарних санкцій в освітньому контексті.
СПРАВА “БІЛИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ”
1. Суть рішення:
Європейський суд з прав людини постановив у справі “Білий проти України” щодо неналежного поводження з заявником співробітниками конвою поліції у 2016 році, коли він отримав травму голови під час ознайомлення зі справою в приміщенні суду. Суд визнав Україну такою, що порушила статтю 3 Конвенції (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) як у процесуальному, так і в матеріальному аспектах, оскільки держава не надала правдоподібного пояснення щодо травм заявника та провела неефективне розслідування.
2. Структура та основні положення:
Рішення окреслює фактичні обставини інциденту, представляє суперечливі версії заявника та поліцейських і деталізує подальший процес розслідування. Суд дослідив два основні аспекти:
– Матеріальне порушення статті 3 через необґрунтовану травму голови, отриману під час перебування під контролем поліції
– Процесуальне порушення через неефективне розслідування, що характеризується:
* Відмовою у наданні заявнику статусу потерпілого
* Трьома ідентичними рішеннями про закриття розслідування
* Відсутністю належної перевірки версії співробітників конвою
* Недостатніми слідчими заходами
3. Ключові положення для практичного використання:
– Суд встановив, що коли особа отримує травми під час перебування під контролем поліції, держава несе відповідальність за надання правдоподібного пояснення
– Рішення підтверджує стандарт, за яким достовірне твердження про неналежне поводження викликає обов’язок держави провести ефективне розслідування
– Суд присудив €15 000 відшкодування немайнової шкоди та €1 000 судових витрат
– Рішення висвітлює конкретні недоліки розслідування, що роблять його неефективним: покладання виключно на свідчення поліції, відмова у наданні статусу потерпілого та винесення повторюваних ідентичних рішень всупереч судовій критиці
СПРАВА “БОНА ПРОТИ ПОЛЬЩІ”
Суть рішення:
Справа стосується надмірної тривалості цивільного провадження в Польщі та відсутності ефективного засобу правового захисту від таких порушень. Суд встановив, що Польща порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий суд у розумні строки) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. Провадження у справі тривало 8 років, 8 місяців і 11 днів, що Суд визнав надмірним і необґрунтованим.
Структура та основні положення:
1. Суд відхилив клопотання Польщі про вилучення заяви на підставі однобічної декларації
2. Суд визнав заяву прийнятною та встановив порушення статей 6 § 1 та 13
3. Суд посилався на попередню судову практику, зокрема справу “Рутковський та інші проти Польщі”, де були встановлені подібні порушення
4. Рішення включає конкретну грошову компенсацію:
– 250 євро за матеріальну та немайнову шкоду
– Додаткова сума на покриття витрат
– Проценти за ставкою маржинального кредитування ЄЦБ плюс три відсоткові пункти
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив критерії оцінки розумності строків провадження:
– Складність справи
– Поведінка заявника
– Поведінка відповідних органів
– Що було на кону для заявника
2. Суд встановив, що Польща досі не має ефективного засобу правового захисту для скарг на надмірну тривалість провадження
3. Рішення підтверджує позицію Суду, що держави-члени повинні забезпечити проведення цивільних проваджень у розумні строки та надавати ефективні засоби правового захисту від порушення цього права
СПРАВА “ІНДИЛО ПРОТИ УКРАЇНИ”
1. Суть рішення:
Європейський суд з прав людини встановив, що Україна порушила статті 2 та 3 Конвенції щодо смерті молодого чоловіка в поліцейському відділку у 2010 році. Суд визначив, що Україна не провела ефективного розслідування смерті та поганого поводження з потерпілим і не надала правдоподібного пояснення щодо травм та смерті, які сталися під час його перебування в поліції. Суд присудив €40 000 компенсації моральної шкоди та €3 000 на покриття судових витрат батькам потерпілого.
2. Структура та основні положення:
Рішення структуроване навколо вивчення процесуальних та матеріальних аспектів порушень статей 2 та 3:
– Суд встановив, що розслідування було неефективним через значні затримки (понад 8,5 років), невстановлення crucial обставин смерті та неналежні слідчі заходи
– Суд підкреслив обов’язок держави захищати осіб під вартою та надавати правдоподібні пояснення щодо отриманих травм
– Рішення встановило, що тягар доведення лежить на органах влади щодо пояснення травм та смерті під час затримання
– Суд відхилив заперечення уряду про невичерпання внутрішніх засобів правового захисту через неефективність розслідування
3. Ключові положення для використання:
– Суд підтвердив, що розслідування мають бути негайними та оперативними для підтримання громадської довіри
– Рішення наголошує на особливо суворому обов’язку органів влади звітувати про поводження з особами, які померли під вартою
– Суд встановив, що виникають сильні презумпції фактів, коли події відбуваються у виключному знанні органів влади під час утримання
– Неспроможність надати пояснення щодо травм та смерті під вартою свідчить про невиконання державою тягаря доведення
– Суд підтвердив, що ефективність розслідування вимірюється адекватністю слідчих заходів, оперативністю, залученням сім’ї та незалежністю
СПРАВА “ІВІЧ ПРОТИ СЕРБІЇ”
Суть рішення:
Справа стосується невиконання рішення національного суду в Сербії проти соціально/державної компанії. Європейський суд з прав людини встановив, що Сербія порушила статтю 6 § 1 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1, не виконавши судове рішення на користь Драгиці Івіч. Суд наказав Сербії забезпечити виконання судового рішення протягом трьох місяців та сплатити компенсацію заявниці.
Структура та основні положення:
1. Суд підтвердив, що виконання судових рішень має розглядатися як невід’ємна частина “судового розгляду” відповідно до статті 6.
2. Рішення встановило, що невиконане судове рішення становить “майно” в розумінні статті 1 Протоколу № 1.
3. Відповідно до попередньої судової практики (справа “Качапор та інші проти Сербії”), Суд встановив, що сербські органи влади не вжили всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання судового рішення.
4. Суд наказав Сербії:
– Забезпечити виконання судового рішення протягом трьох місяців
– Сплатити 1 000 євро за немайнову шкоду
– Сплатити 250 євро судових витрат
Ключові важливі положення:
1. Рішення підтверджує принцип, що державні органи влади повинні вживати всіх необхідних заходів для виконання судових рішень, особливо тих, що стосуються державних компаній.
2. Суд встановив конкретний тримісячний термін для виконання судового рішення.
3. Рішення підтверджує, що невиконані судові рішення кваліфікуються як “майно” за Конвенцією, забезпечуючи додатковий захист стягувачам.
4. Справа встановлює чіткі стандарти грошової компенсації для подібних випадків невиконання судових рішень у Сербії.
СПРАВА МАРТИРОСЯНА ПРОТИ УКРАЇНИ
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі Мартиросяна проти України щодо надмірної тривалості досудового утримання під вартою. Суд встановив, що Україна порушила статтю 5 § 3 Конвенції, утримуючи заявника під вартою протягом 3 років, 5 місяців і 13 днів без достатнього обґрунтування. Суд присудив заявникові 2 200 євро відшкодування шкоди та 250 євро судових витрат.
Структура та основні положення:
Рішення дотримується стандартної структури рішення ЄСПЛ, розглядаючи процедуру, факти, право та засоби правового захисту. Суд ґрунтував свої міркування на усталеній судовій практиці, зокрема посилаючись на справи Харченка проти України та Ігнатова проти України як провідні. Основне виявлене порушення – надмірна тривалість досудового утримання під вартою, при цьому Суд визначив конкретні недоліки підходу українських судів, включаючи:
– Слабкість підстав для продовження утримання під вартою
– Неврахування альтернативних заходів запобіжного впливу
– Повторювані та слабкі аргументації в ході провадження
– Відсутність сумлінності при проведенні провадження
Ключові положення для використання:
1. Рішення підтверджує принцип, що досудове утримання під вартою має бути обґрунтованим вагомими причинами впродовж усього періоду
2. Суди повинні активно розглядати альтернативні заходи утримання
3. Обґрунтування продовження утримання під вартою має еволюціонувати в ході провадження і не бути повторюваним
4. Органи влади мають проводити провадження з належною сумлінністю для запобігання надмірним періодам утримання
5. Конкретний часовий період (3 роки, 5 місяців, 13 днів) слугує орієнтиром для визначення надмірності досудового утримання у подібних справах
СПРАВА “НОВОСЕЛЬ ПРОТИ ЧОРНОГОРІЇ”
Суть рішення:
Справа стосується скарги на надмірну тривалість конституційного провадження в Чорногорії. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд у розумні строки) щодо однієї заявниці, Мілодарки Новосель, водночас визнавши заяви трьох інших заявників (Предрага, Здравка та Володимира Новосель) неприйнятними. Суд присудив Мілодарці Новосель компенсацію за немайнову шкоду та витрати.
Структура та основні положення:
1. Суд розділив свій аналіз на дві частини:
– Оцінка статусу потерпілого трьох заявників (Предрага, Здравка та Володимира Новосель)
– Дослідження вимоги розумних строків для Мілодарки Новосель
2. Ключові висновки:
– Три заявники не вважалися потерпілими, оскільки не були учасниками конституційного провадження
– Тривалість провадження (4 роки, 2 місяці та 13 днів) була визнана надмірною
– Суд присудив Мілодарці Новосель 1 200 євро за немайнову шкоду та 250 євро на покриття витрат
Найважливіші положення:
1. Суд підтвердив свої критерії оцінки розумності тривалості провадження: складність справи, поведінка заявників та органів влади, а також те, що було на кону для заявників
2. Суд встановив, що спадкоємці, які не продовжують провадження після смерті первісної сторони, не можуть вважатися потерпілими від надмірної тривалості провадження
3. Рішення підтверджує попередню судову практику щодо вимог розумних строків у конституційному провадженні, посилаючись на справи “Стакіч проти Чорногорії” та “Сіністай проти Чорногорії”
