СПРАВА “НОВАЯ ГАЗЕТА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Рішення стосується кримінального переслідування медійних організацій та окремих осіб у Росії за висловлення критичних поглядів щодо військових дій Росії в Україні або поширення інформації, що відрізнялася від офіційних повідомлень. Суд розглянув 161 заяву від медійних установ та осіб, які зазнали різних форм санкцій, включаючи штрафи, затримання та закриття медійних організацій, за їхні антивоєнні висловлювання.
Суд встановив, що Росія порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів), запровадивши непропорційні обмеження на мирні антивоєнні протести, фактичні репортажі з неофіційних джерел та вираження підтримки України. Заходи включали кримінальне переслідування, адміністративні штрафи, досудове затримання та закриття незалежних медійних outlets, таких як “Новая газета” та “Дождь”.
Суд визначив, що втручання у свободу вираження поглядів не було виправданим у демократичному суспільстві та було частиною ширшої кампанії з придушення інакомислення щодо військових дій в Україні. Суд наголосив, що навіть у ситуаціях, пов’язаних з питаннями національної безпеки, мають бути дуже вагомі причини для обмеження політичної дискусії та дебатів з питань суспільного інтересу.
Ключові аспекти рішення включають:
– Суд встановив, що російські закони про “дискредитацію” армії та поширення “фейкових новин” не мали достатньої чіткості та передбачуваності
– Внутрішні суди не проаналізували заяви в їхньому конкретному контексті та не збалансували конкуруючі інтереси
– Накладені покарання мали виняткову та непропорційну суворість, сприяючи середовищу самоцензури
– Заходи становили систематичну кампанію з придушення інакомислення, а не вирішення конкретних загроз безпеці
– Суд присудив заявникам компенсацію за матеріальну та немайнову шкоду
Рішення є значущим, оскільки документує систематичні обмеження свободи вираження поглядів у Росії, пов’язані з війною в Україні, та встановлює важливі принципи захисту антивоєнних висловлювань та незалежної журналістики під час збройних конфліктів.
СПРАВА “AJD TUNA LTD. проти МАЛЬТИ”
Справа стосується спору між AJD Tuna Ltd. та Мальтою щодо права на доступ до суду відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Апеляцію компанії було відхилено через несплату судових витрат у встановлений термін, що, за твердженням компанії, було пов’язано з виключними обставинами та становило надмірний формалізм.
Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції щодо доступу до суду. Ключовими факторами в цьому рішенні були:
– П’ятирічна затримка органами влади призначення першого апеляційного слухання
– Скорочення звичайного дванадцятимісячного строку сплати до семи днів через раптове прохання про витрати
– Представник компанії-заявника був присутній на слуханні та пропонував сплатити депозит негайно
– В інших внутрішніх справах робилися подібні винятки
Суд присудив компанії-заявнику 3 000 євро немайнової шкоди та 8 000 євро судових витрат. Суд зазначив, що поновлення провадження на національному рівні буде найбільш прийнятною формою відшкодування порушення, хоча він не має повноважень безпосередньо наказати таке поновлення.
Рішення підкреслює, що хоча процесуальні правила слугують законним цілям юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя, їх надто жорстке застосування може становити надмірний формалізм, який підриває суть права на доступ до суду. Суд наголосив, що національні суди повинні розглядати конкретні обставини кожної справи, а не застосовувати правила механічно.
Справа “Багіров та інші проти Азербайджану”
Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Багіров та інші проти Азербайджану” стосується трьох громадян Азербайджану, які скаржилися на поводження з ними під час судових проваджень та досудового утримання. Суд встановив порушення статті 3 (заборона принизливого поводження) та статті 5 § 3 (право на свободу та безпеку) Європейської конвенції з прав людини.
Рішення розглядає три основні аспекти:
• Використання металевих кліток у залах судових засідань, що Суд визнав принизливим поводженням, яке порушує статтю 3
• Неспроможність надати достатні підстави для продовження досудового утримання, що порушує статтю 5 § 3
• Скаргу про порушення презумпції невинуватості (стаття 6 § 2), яка була визнана неприйнятною через часові обмеження
Ключові положення рішення включають:
• Суд підтвердив, що утримання осіб у металевих клітках під час судових проваджень становить принизливе поводження, незалежно від тяжкості обвинувачень
• Суд наголосив, що внутрішні суди повинні надавати відповідні та достатні причини для продовження досудового утримання та розгляду альтернативних заходів
• Суд присудив кожному заявникові €3 900 компенсації моральної шкоди та €500 на покриття витрат
• Суд відхилив аргумент уряду про те, що міркування безпеки виправдовують використання металевих кліток, підтримавши позицію, що така практика несумісна з цивілізованою поведінкою в демократичному суспільстві
СПРАВА “БЕНЛІ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Справа стосується шести заяв проти Туреччини від колишніх суддів-доповідачів та головних інспекторів Вищої ради суддів та прокурорів (HSYK), яких було звільнено з посад та переведено до інших міст без їхньої згоди. Заявники скаржилися на неможливість судового перегляду цих рішень. Суд встановив, що стаття 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) була застосовною у справі, та мало місце порушення цієї статті. Суд підкреслив, що відсутність судового перегляду рішень HSYK про звільнення та переведення суддів і прокурорів не переслідувала жодної законної мети та порушувала суть права заявників на доступ до суду.
Ключові положення рішення включають:
– Суд відхилив аргумент Уряду про неприйнятність статті 6 до рішень HSYK щодо членів судової влади
– Суд встановив, що виключення судового перегляду не було виправдане об’єктивними підставами в інтересах держави
– Суд наголосив на важливості дотримання судової незалежності та верховенства права
– Суд присудив компенсацію заявникам: 2 500 євро п’ятьом заявникам та 2 000 євро одному заявнику за немайнову шкоду та витрати
Рішення Суду підтверджує принцип, що члени судової влади повинні мати доступ до судового перегляду, коли рішення впливають на їхні професійні позиції, особливо у випадках примусових переведень. Суд відхилив post-factum виправдання переведень та наголосив на необхідності належного обґрунтування на момент прийняття рішень.
СПРАВА “ГЛОНТІ ТА ІНШІ ПРОТИ ГРУЗІЇ”
Справа стосується несправедливості кримінального провадження проти п’яти громадян Грузії, які раніше були посадовими особами Міністерства оборони. Європейський суд з прав людини встановив порушення права обвинувачених на справедливий суд через неналежну перекваліфікацію кримінальних обвинувачень під час апеляційного провадження. Ключові аспекти рішення:
• Заявників спочатку було звинувачено у розкраданні, але Апеляційний суд перекваліфікував злочин на зловживання службовим становищем без надання їм можливості захиститися від нових обвинувачень.
• Суд підкреслив, що розкрадання та зловживання службовим становищем є різними злочинами за грузинським законодавством з різними складовими елементами, які необхідно довести.
• Суд встановив, що обвинувачені мали бути проінформовані про потенційну перекваліфікацію та отримати достатньо часу для підготовки захисту від нових обвинувачень.
Найважливіші положення рішення:
• Суд підтвердив, що обвинувачені мають бути детально проінформовані не лише про факти, в яких їх звинувачують, але й про юридичну кваліфікацію цих фактів.
• Навіть якщо апеляційний суд має повноваження перекваліфікувати злочин, він повинен забезпечити можливість обвинуваченим практично та ефективно реалізувати право на захист.
• Той факт, що перекваліфікація ґрунтувалася на тих самих фактах, не скасовує необхідності надати обвинуваченим можливість висловити аргументи щодо нової юридичної кваліфікації злочину.
СПРАВА “МЕРЧЕП ПРОТИ ХОРВАТІЇ”
Справа стосується спору про доступ до суду в Хорватії, де цивільний позов заявника про захист честі та гідності було визнано неприйнятним через те, що він не заявив вимогу про відшкодування збитків у провадженні про досудове врегулювання (ПДВ) проти відповідача-компанії в установлений законом строк. Суд встановив, що визнання цивільного позову заявника неприйнятним через неподання вимоги в ПДВ становило надмірний формалізм, який порушує право заявника на доступ до суду згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції. Ключові аспекти рішення:
– Метою ПДВ було врегулювання лише консенсусних та беззаперечних боргів, а не всіх існуючих або потенційних боргів між боржниками та кредиторами.
– Відповідач-компанія заперечила б позов навіть у разі своєчасного подання в ПДВ, тобто позов у будь-якому разі довелося б розглядати в цивільному провадженні.
– Відповідач-компанія мала контроль над тим, чи буде позов розглянуто в цивільному або досудовому провадженні, оскільки могла включити позов до свого списку зобов’язань.
Суд присудив заявникові 8 500 євро відшкодування немайнової шкоди та 1 660 євро судових витрат. Також зазначено, що за національним законодавством заявник може клопотати про поновлення цивільного провадження як найбільш прийнятний спосіб отримання компенсації майнової шкоди.
СПРАВА “ОЛДЖАЙ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Справа стосується відсутності доступу до суду для 30 заявників, які були адміністративними суддями Верховного адміністративного суду Туреччини, термін повноважень яких було припинено після набрання чинності Закону № 6723 у липні 2016 року. Закон був частиною судової реформи, спрямованої на зменшення чисельності палат та встановлення трирівневої судової системи. Суд встановив, що стаття 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) була застосовною до справи, і мало місце порушення цієї статті через відсутність у заявників доступу до національних судів для оскарження припинення їхніх повноважень. Суд відхилив аргументи Уряду про те, що реформа переслідувала легітимні цілі та поважала набуті права.
Ключові положення рішення включають:
• Суд підтвердив, що судді мають право не зазнавати свавільного припинення повноважень, і це право має бути захищене доступом до судів
• Суд встановив, що на момент подання заяв (2016-2017 роки) індивідуальні заяви до Конституційного Суду не мали б реальних перспектив на успіх
• Суд присудив кожному заявнику 3 000 євро відшкодування немайнової шкоди
• Суд відхилив вимоги про відшкодування майнової шкоди, оскільки не було встановлено причинного зв’язку між порушенням та заявленою шкодою
Найважливіші аспекти застосування цього рішення:
• Встановлює, що навіть під час масштабних судових реформ судді повинні мати доступ до судів для оскарження припинення їхніх повноважень
• Рішення підтверджує, що право на доступ до суду не може бути обмежене навіть при впровадженні реформ через законодавство
• Встановлює стандарти визначення моменту вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, особливо щодо певності та ефективності апеляцій до Конституційного Суду
СПРАВА “ТЕТУНАШВІЛІ ПРОТИ ГРУЗІЇ”
Справа стосується скарги громадянина Грузії на незаконне затримання та неналежне поводження з боку поліцейських у квітні 2020 року, а також неефективності подальшого розслідування. Суд встановив порушення статті 3 Конвенції (заборона катувань) у процесуальному аспекті, але не встановив порушення в матеріальному аспекті. Рішення Суду зосереджене на трьох основних аспектах:
– Оцінка затримання заявника та його стверджуваного неналежного поводження з боку поліцейських
– Ефективність розслідування, проведеного грузинською владою
– Присудження компенсації за немайнову шкоду
Ключові положення рішення включають:
– Суд встановив, що розслідування тверджень заявника про неналежне поводження було неефективним через низку недоліків:
– Неспроможність оцінити ступінь стверджуваного опору заявника під час затримання
– Затримана та обмежена судово-медична експертиза
– Неможливість отримання відеодоказів з поліцейського відділку
– Необґрунтована затримка розслідування (понад чотири роки)
– Суд не зміг дійти висновку “поза розумним сумнівом”, що заявник зазнав поводження, яке суперечить статті 3, тому не встановив порушення матеріального аспекту
– Суд присудив заявникові 2 500 євро відшкодування немайнової шкоди, що значно менше від заявлених 150 000 євро
СПРАВА “ТОСУН ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Справа стосується відсутності доступу до суду для 84 суддів, які були членами Касаційного суду в Туреччині, термін повноважень яких було припинено після набрання чинності Закону № 6723. Заявники скаржилися, що вони не мали правових засобів оскаржити передчасне та, за їхніми словами, свавільне припинення їхніх посад. Суд встановив, що стаття 6 § 1 Конвенції застосовується до цієї справи і мало місце порушення права на доступ до суду. Суд визначив, що виключення заявників з можливості оскаржити припинення їхніх посад у суді не було виправдане об’єктивними підставами і підривало інтереси держави, що керується верховенством права.
Ключові положення рішення включають:
– Суд підтвердив, що судді мають обґрунтоване право не зазнавати свавільного припинення своїх повноважень на основі принципів судової незалежності та верховенства права.
– Суд відхилив аргумент Уряду про те, що відсутність доступу до суду виправдана судовою реформою, яка запроваджує апеляційні регіональні суди.
– Суд присудив кожному заявникові 3 000 євро відшкодування немайнової шкоди, а також різні суми витрат та витрат, де вони були документально підтверджені.
Суд наголосив, що члени судової влади повинні бути захищені від свавілля законодавчої та виконавчої влади, і лише нагляд незалежного судового органу може зробити такий захист ефективним. Рішення підтверджує принцип, що доступ до суду є фундаментальною гарантією захисту судової незалежності.
СПРАВА “ЗААЛІШВІЛІ ПРОТИ ГРУЗІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Заалішвілі проти Грузії щодо надмірної тривалості цивільного провадження. Справа стосувалася майнового спору про сімейний будинок, який тривав понад десять років і три місяці на трьох рівнях юрисдикції. Суд встановив, що Грузія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд у розумні строки) через необґрунтовані затримки в провадженні, особливо на рівні Верховного суду, де справа залишалася без руху понад п’ять років без будь-яких пояснень з боку Уряду.
Ключові положення рішення включають:
– Суд відхилив аргумент Уряду про те, що складність справи виправдовує її тривалість, наголосивши, що це саме по собі не може пояснити тривалу затримку на рівні Верховного суду
– Суд підтвердив, що держави відповідають за організацію своїх судових систем з дотриманням вимог розумних строків, навіть у цивільних провадженнях, що регулюються принципом вільного розпорядження сторонами
– Хоча справа не вимагала особливого прискорення, вона все одно потребувала розумної швидкості, оскільки стосувалася права власності заявниці на її місце проживання
– Суд присудив заявниці 2 200 євро відшкодування немайнової шкоди, але відхилив вимогу про відшкодування майнової шкоди (30 000 євро), оскільки не було причинного зв’язку між порушенням і заявленою вартістю майна
