СПРАВА “НОВАЯ ГАЗЕТА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Рішення стосується кримінального переслідування медійних організацій та окремих осіб у Росії за висловлення критичних поглядів щодо військових дій Росії в Україні або поширення інформації, що відрізнялася від офіційних повідомлень. Суд розглянув 161 заяву від медійних установ та осіб, які зазнали різних форм санкцій, включаючи штрафи, затримання та закриття медійних організацій, за їхні антивоєнні висловлювання.
Суд встановив, що Росія порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів), запровадивши непропорційні обмеження на мирні антивоєнні протести, фактичне висвітлення подій в Україні та вираження підтримки України. Заходи включали кримінальне переслідування, адміністративні штрафи, досудове утримання під вартою та закриття незалежних медійних установ. Суд також виявив порушення статей 3, 5, 8 та 34 Конвенції стосовно конкретних аспектів справ.
Рішення встановлює декілька ключових принципів щодо свободи вираження поглядів під час воєнного часу:
• Навіть у ситуаціях збройного конфлікту має бути простір для публічних дебатів та інакодумства
• Мирні антивоєнні вираження, включаючи використання терміну “війна” замість офіційної термінології, не можуть бути легітимно обмежені
• ЗМІ повинні бути вільними у висвітленні фактів з різних джерел, а не лише офіційних повідомлень
• Вираження солідарності з Україною або демонстрація українських символів становить захищену мову
• Історичні порівняння та творчі форми протесту, включаючи сатиру, заслуговують на захист
Суд підкреслив, що обмеження були частиною ширшої кампанії з придушення інакодумства щодо військових дій в Україні, створюючи середовище самоцензури через надзвичайно суворі покарання. Суд наказав Росії сплатити компенсацію заявникам за матеріальну та немайнову шкоду.
СПРАВА “AJD TUNA LTD. проти МАЛЬТИ”
Справа стосується спору між AJD Tuna Ltd. та Мальтою щодо права на доступ до суду відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Апеляцію компанії було відхилено через несплату судових витрат у встановлений термін, що, за твердженням компанії, було пов’язано з виключними обставинами та становило надмірний формалізм. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції щодо доступу до суду. Ключовими факторами в цьому рішенні були:
– П’ятирічна затримка органами влади призначення першого апеляційного слухання
– Скорочення звичайного дванадцятимісячного строку сплати до семи днів
– Представник компанії був присутній на слуханні та пропонував сплатити депозит негайно
– Надто жорстке та формалістичне застосування правил внутрішніми судами без урахування конкретних обставин
Суд присудив компанії-заявнику 3 000 євро немайнової шкоди та 8 000 євро витрат і видатків. Важливо, що Суд зазначив, що поновлення провадження на національному рівні буде найбільш прийнятною формою відшкодування порушення, хоча він не має юрисдикції безпосередньо наказати таке поновлення.
Рішення встановлює важливий прецедент щодо балансу між процесуальними правилами та ефективним доступом до правосуддя, підкреслюючи, що надмірний формалізм у застосуванні процесуальних правил може порушувати право на доступ до суду, коли він перешкоджає розгляду справи по суті без належного врахування конкретних обставин.
СПРАВА БАГІРОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Багірова та інших проти Азербайджану, що стосується трьох громадян Азербайджану, які скаржилися на поводження з ними під час судових проваджень та досудового утримання під вартою. Суд встановив порушення статті 3 (заборона принизливого поводження) та статті 5 § 3 (право на свободу та безпеку) Конвенції.
Рішення розглядає три основні питання:
– Використання металевих кліток у залах судових засідань під час слухань, що, на думку Суду, становить принизливе поводження
– Недостатнє обґрунтування продовження досудового утримання під вартою
– Скарга про порушення презумпції невинуватості (яка була визнана неприйнятною)
Ключові положення рішення включають:
– Суд підтвердив, що утримання осіб у металевих клітках під час судових проваджень становить принизливе поводження та порушує статтю 3 Конвенції, незалежно від міркувань безпеки
– Внутрішні суди не надали відповідних і достатніх причин для продовження досудового утримання заявників під вартою та відмови в альтернативних заходах
– Суд присудив кожному заявникові 3 900 євро за немайнову шкоду та 500 євро на витрати
Найбільш значущими аспектами цього рішення є:
– Чітка позиція Суду, що використання металевих кліток у залах судових засідань є внутрішньо принизливим і несумісним з цивілізованою поведінкою в демократичному суспільстві
– Наголос на необхідності судів надавати конкретне та індивідуалізоване обґрунтування при продовженні досудового утримання під вартою
– Підтвердження попередньої судової практики щодо об’єктивно принизливого характеру утримання в металевих клітках під час судових проваджень
СПРАВА “БЕНЛІ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Справа стосується шести заяв проти Туреччини від колишніх суддів-доповідачів та головних інспекторів Вищої ради суддів та прокурорів (HSYK), яких було звільнено з посад та переведено до інших міст без їхньої згоди. Заявники скаржилися на неможливість судового перегляду цих рішень. Суд встановив, що стаття 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) була застосовною у справі та мало місце порушення цієї статті. Суд підкреслив, що відсутність судового перегляду рішень HSYK про звільнення та переведення суддів і прокурорів не переслідувала жодної законної мети та порушувала суть права заявників на доступ до суду.
Ключові положення рішення включають:
– Суд відхилив аргумент Уряду про те, що стаття 6 не застосовується до рішень HSYK щодо членів судової влади
– Суд встановив, що виключення судового перегляду не було виправдане об’єктивними підставами в інтересах держави
– Суд наголосив на важливості дотримання незалежності судової влади та верховенства права
– Суд присудив компенсацію заявникам: 2 500 євро п’ятьом заявникам та 2 000 євро одному заявнику за немайнову шкоду та витрати
Рішення Суду підтверджує принцип, що члени судової влади повинні мати доступ до судового перегляду, коли рішення впливають на їхні професійні позиції, особливо у випадках примусових переведень. Суд відхилив post-factum виправдання переведень та наголосив на необхідності належного обґрунтування на момент прийняття рішень.
СПРАВА “ГЛОНТІ ТА ІНШІ ПРОТИ ГРУЗІЇ”
Справа стосується несправедливості кримінального провадження проти п’яти громадян Грузії, які раніше були посадовими особами Міністерства оборони. Європейський суд з прав людини встановив порушення права обвинувачених на справедливий суд через неналежну перекваліфікацію кримінальних обвинувачень під час апеляційного провадження. Ключові аспекти рішення:
• Заявників спочатку було звинувачено у розкраданні, але Апеляційний суд перекваліфікував злочин на перевищення службових повноважень без надання їм можливості захиститися від нових обвинувачень.
• Суд підкреслив, що розкрадання та перевищення службових повноважень є різними злочинами за грузинським законодавством з різними складовими елементами, які необхідно довести.
• Суд визнав, що обвинувачені мали бути проінформовані про потенційну перекваліфікацію та отримати достатньо часу для підготовки захисту від нових обвинувачень.
Найважливіші положення рішення:
• Суд підтвердив, що обвинувачені мають бути детально проінформовані не лише про дії, які їм інкримінуються, але й про правову кваліфікацію цих дій.
• Якщо суд вирішує перекваліфікувати кримінальні обвинувачення, він повинен забезпечити можливість обвинуваченим реалізувати свої права на захист практично, ефективно та своєчасно.
• Той факт, що перекваліфікація ґрунтується на тих самих фактах, не скасовує необхідності надати обвинуваченим можливість представити конкретні аргументи щодо нової правової кваліфікації злочину.
СПРАВА “МЕРЧЕП ПРОТИ ХОРВАТІЇ”
Справа стосується спору про доступ до суду в Хорватії, де цивільний позов заявника про захист честі та гідності було визнано неприйнятним через те, що він не заявив вимогу про відшкодування збитків у провадженні про досудове врегулювання (ПДВ) проти відповідача-компанії в установлений строк. Суд встановив, що визнання цивільного позову заявника неприйнятним через неподання вимоги в ПДВ становило надмірний формалізм, який порушує право заявника на доступ до суду згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції. Ключові аспекти рішення:
– Метою ПДВ було врегулювання лише консенсусних та беззаперечних боргів, а не всіх існуючих або потенційних боргів між боржниками та кредиторами.
– Відповідач-компанія заперечила б позов навіть у разі своєчасного подання в ПДВ, тобто позов у будь-якому разі довелося б розглядати в цивільному провадженні.
– Відповідач-компанія мала контроль над тим, чи буде позов розглянуто в цивільному або досудовому провадженні, оскільки могла включити позов до свого списку зобов’язань.
Суд присудив заявникові 8 500 євро відшкодування немайнової шкоди та 1 660 євро судових витрат. Також зазначено, що за національним законодавством заявник може клопотати про поновлення цивільного провадження як найбільш прийнятний спосіб отримання компенсації майнової шкоди.
Справа ОЛДЖАЙ ТА ІНШІ проти ТУРЕЧЧИНИ
Справа стосується відсутності доступу до суду для 30 заявників, які були адміністративними суддями Верховного адміністративного суду Туреччини, строки повноважень яких були припинені після набрання чинності Законом № 6723 у липні 2016 року. Заявники скаржилися, що вони не мали правових засобів оскаржити дострокове припинення своїх посад. Суд встановив, що стаття 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) була застосовною до справи, і мало місце порушення цієї статті через відсутність доступу до суду. Суд відхилив аргументи Уряду про те, що припинення було частиною масштабної судової реформи, і Конституційний Суд є ефективним засобом правового захисту.
Ключові положення рішення:
• Суд підтвердив, що судді мають право оскаржувати дострокове припинення своїх посадових повноважень у суді, навіть якщо таке припинення відбувається через законодавство
• Суд встановив, що на момент подання заяв (2016-2017 роки) індивідуальні звернення до Конституційного Суду не мали б реальних перспектив успіху на підставі існуючої судової практики
• Суд присудив кожному заявнику 3 000 євро відшкодування немайнової шкоди
Найважливіші аспекти застосування цього рішення:
• Підтвердження того, що законодавчі заходи, які впливають на судові посади, мають бути предметом судового контролю
• Принцип, що засоби правового захисту мають бути чітко встановлені та ефективні на момент їх використання
• Визнання того, що зміни судових посад, навіть як частина реформ, не можуть позбавляти суддів права на доступ до суду для оскарження таких змін
Справа ТОСУНА ТА ІНШИХ проти ТУРЕЧЧИНИ
Справа стосується відсутності доступу до суду для 84 суддів, які були членами Касаційного суду в Туреччині, строки повноважень яких були припинені після набрання чинності Законом № 6723 у липні 2016 року. Заявники скаржилися, що вони не мали правових засобів оскаржити дострокове припинення своїх посад. Суд встановив, що стаття 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) була застосовна до цієї справи, і мало місце порушення цієї статті через відсутність доступу до суду. Суд підкреслив, що члени судової влади повинні мати захист від свавілля з боку законодавчої та виконавчої влади, і лише нагляд незалежного судового органу може зробити такий захист ефективним.
Ключові положення рішення включають:
• Суд відхилив аргумент Уряду про несумісність ratione materiae, підтвердивши, що судді мають право не зазнавати свавільного припинення своїх повноважень
• Суд встановив, що виключення з доступу до суду підриває інтереси держави, що керується верховенством права
• Суд присудив кожному заявникові 3 000 євро відшкодування немайнової шкоди
Найважливіші аспекти цього рішення для його застосування:
• Суд підтвердив, що судді мають право на судовий захист від свавільного припинення своїх повноважень
• Рішення встановлює, що законодавчі заходи щодо припинення повноважень суддів мають бути предметом судового контролю
• Суд наголосив, що судова незалежність вимагає ефективних правових механізмів захисту суддів від свавільного звільнення
СПРАВА ЗААЛІШВІЛІ ПРОТИ ГРУЗІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Заалішвілі проти Грузії щодо надмірної тривалості цивільного провадження. Справа стосувалася майнового спору про сімейний будинок, який тривав понад десять років і три місяці на трьох рівнях юрисдикції. Суд встановив, що Грузія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд у розумні строки) через необґрунтовані затримки в провадженні, особливо на рівні Верховного суду, де справа залишалася без руху понад п’ять років без будь-яких пояснень з боку Уряду.
Ключові положення рішення включають:
– Суд відхилив аргумент Уряду про те, що складність справи виправдовує її тривалість, наголосивши, що це саме по собі не може пояснити тривалу затримку на рівні Верховного суду
– Визнаючи, що справа не потребувала особливого прискорення, Суд зазначив, що питання права власності все ще вимагають розумної швидкості провадження
– Суд підтвердив, що держави відповідають за організацію своїх судових систем з метою дотримання вимог розумних строків, навіть у цивільних провадженнях, якими керують сторони
– Суд присудив заявникові 2 200 євро немайнової шкоди, водночас відхиливши вимогу про майнову шкоду (30 000 євро) як таку, що не має причинного зв’язку з порушенням
Рішення підтверджує усталену позицію Суду, що надмірні затримки в судовому провадженні, особливо без належного обґрунтування, становлять порушення Конвенції, незалежно від складності справи чи поведінки сторін.
