СПРАВА “ВАСИЛЕ ПРУТЯНУ ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ”
Справа стосується кримінального провадження проти трьох румунських громадян, засуджених за торгівлю людьми та сутенерство у зв’язку з їхнім бізнесом масажних салонів. Ключові аспекти рішення:
1. Суд розглянув питання про порушення права заявників на справедливий суд через неможливість безпосереднього перехресного допиту кількох свідків (потерпілих), чиї показання були використані для їх засудження. Суд не виявив порушення, враховуючи:
• Наявність вагомих причин відсутності свідків (захист потерпілих від торгівлі людьми від повторної травматизації)
• Свідчення свідків не були єдиними або вирішальними доказами для засудження
• Існували достатні компенсаційні заходи для забезпечення справедливого судочинства
2. Суд детально проаналізував процесуальні гарантії:
• Суди обережно підходили до неперевірених доказів
• Існували переконливі підтверджуючі докази з інших джерел
• Заявники могли оскаржувати докази та представляти свій захист
• Деякі свідки були допитані через судові доручення
• Суди надали детальне обґрунтування своїх рішень
3. Суд підкреслив необхідність збалансування прав обвинувачених з захистом потерпілих від торгівлі людьми, посилаючись на міжнародні документи, що встановлюють спеціальні заходи захисту потерпілих від торгівлі людьми та сексуальної експлуатації.
Рішення надає важливі настанови щодо того, як суди мають розглядати справи з відсутніми свідками, особливо у справах про торгівлю людьми, де захист потерпілих має crucial значення. Воно демонструє, що використання неперевірених свідчень свідків може бути сумісним з правом на справедливий суд за наявності належних процесуальних гарантій.
СПРАВА “Н.Ö. ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Витяг з рішення Європейського суду з прав людини
(Заява № 36055/17)
Рішення від 9 лютого 2023 року
ОСТАТОЧНЕ
09/05/2023
Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційній правці.
СПРАВА ПЕТРОВИЧА ТА ІНШИХ ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Це рішення стосується трьох справ жінок, які підозрюють, що їхніх новонароджених дітей було викрадено з хорватських державних лікарень у період між 1986-1994 роками та віддано на незаконне усиновлення. Суд встановив, що Хорватія порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), не надавши матерям достовірної інформації про долю їхніх дітей. Ключові аспекти рішення:
• Суд встановив, що справи про нібито викрадених новонароджених становлять триваюче порушення, яке продовжується, доки органи влади не з’ясують долю дітей
• Хорватія мала позитивні зобов’язання розслідувати обставини щодо немовлят, які перебували в хорватських лікарнях, навіть у випадках передачі дітей до Сербії
• Реакція хорватських органів влади була неналежною, оскільки вони здебільшого посилалися на строки давності та не провели належного розслідування невідповідностей у медичних документах або ДНК-тестування
• Суд наказав Хорватії протягом одного року створити спеціальний механізм під наглядом незалежного органу для розслідування всіх подібних справ та надання відшкодування постраждалим батькам
Основні висновки Суду:
• Хорватія не виконала свого безперервного позитивного обов’язку надати достовірну інформацію про долю нібито викрадених немовлят
• Реакція держави, що полягала лише в наданні наявної документації, була недостатньою з огляду на наявні невідповідності в записах
• Органи влади неправомірно відхиляли скарги на підставі строків давності без урахування тривалого характеру порушень
• Необхідне системне вирішення з огляду на докази інших подібних випадків у Хорватії в 1980-90-х роках
Суд наказав Хорватії створити протягом одного року механізм, який повинен:
• Надавати індивідуальне відшкодування всім батькам у подібних ситуаціях
• Перебувати під наглядом незалежного органу з достатніми слідчими повноваженнями
• Бути спроможним надавати достовірні відповіді про долю кожної дитини
• Призначати компенсацію за необхідності
СПРАВА КУНШУГАРОВА ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Це рішення стосується справи громадянина Казахстану, якому загрожувала екстрадиція з Туреччини до Казахстану, де він розшукувався за ймовірними терористичними злочинами. Ключові аспекти рішення:
• Суд встановив, що Туреччина порушила статтю 3 Конвенції, екстрадувавши заявника до Казахстану без належної оцінки ризику жорстокого поводження, особливо зважаючи на його статус підозрюваного у тероризмі
• Суд не виявив порушення статті 13 у поєднанні зі статтею 2 щодо ризику смертної кари, оскільки Казахстан надав достатні гарантії
• Суд встановив порушення статті 3 через незадовільні умови утримання та статті 5§4 через відсутність швидкого перегляду затримання
Основні положення рішення включають:
• Дипломатичні запевнення Казахстану визнані недостатніми для усунення ризику жорстокого поводження, оскільки вони були занадто загальними та не мали механізмів практичної перевірки
• Турецькі органи влади не провели ретельної оцінки конкретних ризиків для підозрюваних у тероризмі в Казахстані
• Трирічна затримка Конституційним Судом перегляду затримання була визнана порушенням вимоги щодо швидкого судового перегляду
• Погані умови в Центрі утримання Кумкапи становили принизливе поводження
Найважливіші аспекти для впровадження:
• Держави повинні проводити ретельну індивідуальну оцінку ризиків перед екстрадицією, особливо для підозрюваних у тероризмі
• Дипломатичні запевнення мають бути конкретними, перевірюваними та практично ефективними
• Конституційний Суд повинен швидко здійснювати перегляд затримання
• Умови утримання мають відповідати базовим стандартам незалежно від міграційного тиску
Справа БАГВАНОВА ТА ІНШИХ проти АЗЕРБАЙДЖАНУ
Справа стосується рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливого відшкодування у справі Багванова та інших проти Азербайджану, яка включає 14 заяв стосовно незаконного вилучення майна державними органами Азербайджану. Суд раніше встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) у всіх справах та статті 6 (право на справедливий суд) у чотирьох справах через невиконання остаточних внутрішніх рішень. Це рішення визначає розміри компенсації.
Ключові положення рішення включають:
– Суд присудив майнову шкоду на основі експертних оцінок майна, поданих Урядом, з деякими коригуваннями для конкретних справ
– Немайнова шкода у розмірі 4 700 євро була присуджена заявникам, які зазнали порушень як статті 6, так і статті 1 Протоколу № 1
– 3 000 євро немайнової шкоди було присуджено заявникам, які мали лише порушення статті 1 Протоколу № 1
– Суд відхилив більшість вимог про додаткову компенсацію (20% додаткової компенсації та компенсації за труднощі), оскільки ці питання не були належним чином порушені у внутрішніх судах
– Обмежені судові витрати та витрати були присуджені лише за наявності підтверджувальної документації
Підхід Суду був зосереджений на вимозі належної документації та доказів для вимог, дотримуючись усталених принципів оцінки майна з попередніх справ, таких як Ахвердієв проти Азербайджану. Рішення містить детальні розрахунки компенсації для кожного заявника в додатковій таблиці.
Справа “Деміюрек та інші проти Туреччини”
Це рішення стосується численних заяв проти Туреччини щодо відсутності доступу до суду для суддів та прокурорів, яких було звільнено з посад у Вищій раді суддів та прокурорів (HSYK) після набрання чинності Законом № 6524 у 2014 році. Ключові аспекти рішення:
• Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) через відсутність у заявників доступу до суду для оскарження їхнього звільнення
• Суд відхилив аргументи Туреччини про те, що обмеження доступу до судів було виправдане судовою реформою, спрямованою на запобігання впливу FETÖ/PDY
• Кожному заявнику було присуджено 7 800 євро немайнової шкоди плюс різні суми витрат
Основні положення рішення встановлюють, що:
• Право доступу до суду застосовується у справах про звільнення судових посадовців, навіть якщо це здійснено через законодавство
• Обмеження доступу до суду не можуть бути виправдані лише твердженнями про необхідність судової реформи
• Повна відмова в судовому перегляді порушує саму суть права на доступ до суду
Суд підкреслив, що виключення судових посадовців з доступу до суду для оскарження їхнього звільнення підриває судову незалежність та верховенство права, а не служить державним інтересам. Це становить важливий прецедент щодо судової незалежності та доступу до правосуддя для членів судової системи.
СПРАВА “ЛАКАТОШ ТА ІНШІ ПРОТИ СЕРБІЇ”
Справа стосується тверджень про неналежне поводження поліції, несправедливе кримінальне провадження та надмірну тривалість конституційного провадження в Сербії. Європейський суд з прав людини розглянув скарги чотирьох громадян Сербії, які були заарештовані та засуджені за низку пограбувань. Суд встановив численні порушення Європейської конвенції з прав людини, зокрема:
– Порушення статті 3 (заборона нелюдського та принижуючого гідність поводження) щодо неналежного поводження поліції з четвертим заявником та відсутності ефективного розслідування
– Порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) стосовно використання зізнавальних показань, отриманих під примусом
– Порушення статті 6 § 1 щодо надмірної тривалості конституційного провадження (4 роки та 9 місяців)
Ключові положення рішення включають:
– Суд відхилив пояснення уряду щодо невідповідності між травмами, зафіксованими поліцією, та медичною документацією
– Суд встановив, що зізнання, отримані шляхом неналежного поводження, не можуть бути використані як докази, навіть якщо вони не є єдиною підставою для засудження
– Суд присудив компенсацію в розмірі від 3 500 до 8 500 євро різним заявникам за немайнову шкоду
– Суд присудив судові витрати та витрати в розмірі від 4 665 до 10 505 євро різним заявникам
– Рішення визнає можливість перегляду справи за законодавством Сербії після встановлення Судом порушень Конвенції
СПРАВА “ІБРАГІМІ ТА ІНШІ ПРОТИ АЛБАНІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Ібрагімі та інші проти Албанії” розглядав п’ять об’єднаних справ щодо права доступу до Конституційного Суду Албанії. Основне питання стосувалося обчислення строку для подання конституційних скарг, коли Конституційний Суд відраховував чотиримісячний строк від дати рішень Верховного Суду, а не від дати фактичного отримання сторонами повідомлення про ці рішення. Суд розглянув справи, що стосувалися різних проваджень, включаючи кримінальні справи, майнові спори, припинення трудових відносин та договірні зобов’язання. У всіх справах Конституційний Суд визнав скарги неприйнятними як подані за межами чотиримісячного строку, який обчислювався від дати рішення Верховного Суду, а не від фактичної дати повідомлення сторін.
Ключові положення рішення включають:
– Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції щодо права заявників на доступ до Конституційного Суду
– Суд розкритикував підхід Конституційного Суду до тягаря доказування, зазначивши, що відповідальність за забезпечення доказів дати повідомлення про рішення має покладатися насамперед на Верховний Суд
– Суд присудив компенсацію у розмірі 3 600 євро кожному заявникові у конкретних справах за немайнову шкоду
– Суд присудив 2 000 євро заявнику-компанії на покриття витрат та витрат
Найбільш значущими аспектами цього рішення є наголос Суду на ефективному доступі до конституційного правосуддя та принципі, що строки мають обчислюватися від фактичної дати повідомлення, а не від дати рішення. Суд також встановив, що тягар доведення дат повідомлення не повинен покладатися виключно на заявників, а насамперед на суди, які ухвалюють рішення.
СПРАВА “ВАСИЛЬЄВ ПРОТИ СЕРБІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі щодо скасування мисливської ліцензії громадянина Сербії на підставі нерозкритої конфіденційної інформації. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) через відсутність належних процесуальних гарантій та прозорості в адміністративному провадженні. Рішення зосереджене на трьох основних аспектах:
– Порушення принципів змагальності та рівності сторін в адміністративному провадженні
– Неналежність перегляду адміністративним судом конфіденційної інформації
– Відсутність належного обґрунтування приховування інформації від заявника
Ключові висновки Суду включають:
– Обґрунтування поліції щодо скасування ліцензії було занадто розпливчастим і не дозволяло заявникові ефективно оскаржити рішення
– Адміністративний суд не провів незалежної оцінки конфіденційної інформації та не надав обґрунтування її приховування
– Не було зроблено жодних спроб пом’якшити обмеження прав заявника через альтернативні процесуальні гарантії
– Органи влади не виправдали приховування інформації посиланням на національну безпеку або інші законні підстави
В якості компенсації Суд присудив заявникові 3 600 євро за немайнову шкоду та 2 000 євро на покриття витрат і видатків, а також зазначив можливість поновлення провадження на національному рівні на підставі цього рішення.
СПРАВА “СІМІЧ ПРОТИ СЕРБІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі щодо неналежного обґрунтування рішень сербських судів про дозвіл на заходи спостереження проти Зорана Сіміча. Суд встановив порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя та кореспонденції) через недостатнє обґрунтування наказів про прослуховування телефонних розмов.
Справа стосується трьох ордерів на продовження таємного нагляду, виданих Високим судом у Зренянині між липнем 2010 та березнем 2011 років. Ці ордери були частиною кримінального розслідування, яке зрештою призвело до засудження заявника за зловживання службовим становищем, підробку документів та хабарництво. Заявник оскаржив законність цих заходів спостереження через внутрішньодержавні суди аж до Конституційного суду.
Ключові висновки Суду були зосереджені на пропорційності заходів спостереження. Ордери на продовження були визнані неналежними, оскільки:
– Містили лише посилання на запит прокурора без суттєвого аналізу
– Не надали змістовної оцінки причин неможливості використання менш інвазивних методів розслідування
– Містили лише формальні фрази про необхідність нагляду без конкретного обґрунтування
Встановивши порушення статті 8, Суд визначив, що саме це встановлення є достатньою справедливою компенсацією за немайнову шкоду. Заявнику було присуджено 800 євро на покриття витрат та витрат, що значно менше від заявлених 21 110 євро.
