Рішення стосується трьох основних питань, пов’язаних з поводженням з ув’язненим у Словаччині: 1. Систематична практика ретельних особистих обшуків (РОО) ув’язненого, які Суд визнав принизливим поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції. Суд підкреслив, що обшуки проводилися рутинно, без переконливих потреб безпеки та всупереч наявним іншим заходам безпеки. 2. Перевірка документів ув’язненого під час консультацій з його адвокатами, що, на думку Суду, порушує статтю 8 (право на приватність та листування). Суд зазначив, що не було розумних підстав вважати, що документи містять протиправні елементи, і бракувало належних гарантій. 3. Використання спеціальних обмежувальних пристроїв під час перерви судового засідання, що, на думку Суду, не досягло порогу порушення статті 3. Ключові положення рішення включають:
- Особисті обшуки мають ґрунтуватися на індивідуальній оцінці ризику та переконливих потребах безпеки
- Привілейоване спілкування між адвокатами та ув’язненими потребує спеціального захисту і може бути перевірене лише за наявності розумних підстав
- Систематичний характер і частота обшуків без належного обґрунтування можуть становити принизливе поводження
- Пенітенціарні органи повинні забезпечити належні гарантії при перевірці документів ув’язнених
Суд присудив заявникові 20 000 євро немайнової шкоди та 3 500 євро витрат і видатків.
