СПРАВА “РІБАР ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ”
СПРАВА ХАСМІК ХАЧАТРЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Це значне рішення ЄСПЛ щодо домашнього насильства у Вірменії. Ключові аспекти:
Суть рішення:
Суд встановив, що Вірменія порушила статтю 3 Конвенції (заборона катувань та нелюдського поводження) через неспроможність захистити жертву домашнього насильства та надати адекватні правові засоби захисту. Справа стосувалася жінки, яка зазнала тяжкого фізичного насильства з боку співмешканця, при цьому органи влади не змогли захистити її від подальшого насильства під час кримінального провадження, і правопорушник зрештою уник покарання через амністію.
Основні положення:
1. Суд встановив, що стаття 3 покладає позитивний обов’язок на держави забезпечити можливість жертвам домашнього насильства вимагати компенсації за немайнову шкоду від правопорушників.
2. Суд визнав, що правова база Вірменії на той час була неналежною для захисту жертв домашнього насильства, оскільки бракувало спеціальних положень про домашнє насильство та захисних заходів.
3. Суд розкритикував формальний підхід вітчизняних судів при перекваліфікації злочину до менш тяжкого та застосуванні амністії, що фактично позбавило будь-якого стримуючого ефекту.
Ключові наслідки:
1. Держави повинні забезпечити всебічний правовий захист жертв домашнього насильства, включаючи спеціальні кримінальні положення та захисні заходи.
2. Жертви мають мати доступ до компенсації за немайнову шкоду від правопорушників.
3. Амністія не повинна застосовуватися у справах про серйозне домашнє насильство.
4. Суди мають розглядати повний контекст домашнього насильства при розгляді таких справ.
СПРАВА “АДАМЧО ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ” (№ 2)
Рішення стосується трьох основних питань, пов’язаних з поводженням з ув’язненим у Словаччині: 1. Систематична практика ретельних особистих оглядів (РОО) ув’язненого, які Суд визнав таким, що принижує гідність, та порушує статтю 3 Конвенції. Суд підкреслив, що огляди проводилися рутинно, без переконливих потреб безпеки та всупереч наявним іншим заходам безпеки. 2. Перевірка документів ув’язненого під час консультацій з його адвокатами, що, на думку Суду, порушує статтю 8 (право на приватність та листування). Суд зазначив, що не було розумних підстав вважати, що документи містять протиправні елементи, і бракувало належних гарантій. 3. Використання спеціальних обмежувальних пристроїв під час перерви судового засідання, що, на думку Суду, не досягло порогу порушення статті 3. Ключові положення рішення включають:
- Особисті огляди мають ґрунтуватися на індивідуальній оцінці ризику та переконливих потребах безпеки
- Привілейоване спілкування між адвокатами та ув’язненими потребує спеціального захисту і може бути перевірене лише за наявності розумних підстав
- Систематичний характер і частота оглядів без належного обґрунтування може становити принизливе поводження
- Пенітенціарні органи повинні забезпечити належні гарантії при перевірці документів ув’язнених
Суд присудив заявникові 20 000 євро немайнової шкоди та 3 500 євро витрат і видатків.
СПРАВА КОВАЧА ТА КРЕМІЧКІ проти УГОРЩИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Ковача та Кремічкі проти Угорщини щодо надмірної тривалості цивільного провадження. Суд встановив, що Угорщина порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд у розумні строки), оскільки провадження в обох справах тривало понад 31 рік і 9 місяців. Рішення має просту структуру: після встановлення процесуальних деталей, Суд розглядає скарги за статтею 6 § 1 Конвенції щодо необґрунтованої тривалості цивільного провадження. Суд посилається на усталену судову практику, зокрема на справу Газшо проти Угорщини, де були встановлені подібні порушення.
Ключові положення рішення:
– Суд підтверджує критерії оцінки розумності тривалості провадження: складність справи, поведінка заявників та органів влади, що було на кону для заявників
– Суд визнає тривалість провадження надмірною та такою, що порушує вимогу “розумного строку”
– Суд присуджує кожному заявнику 4 550 євро як справедливу компенсацію за шкоду та витрати
– Держава-відповідач повинна сплатити присуджені суми протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі затримки платежу
СПРАВА “ОДЕСЬКА БУТЕРБРОДНА КОМПАНІЯ, ТОВ проти УКРАЇНИ”
Справа стосується визнання недійсним права власності української компанії на нерухомість (кафе) в Одесі, яке було збудоване без належного дозволу на муніципальній землі. Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності). Суд встановив, що, незважаючи на те, що кафе було несанкціонованою забудовою на муніципальній землі без належних дозволів, заявник придбав його законно та добросовісно. Право власності компанії було зареєстровано органами влади, і вона володіла кафе принаймні два роки до того, як прокурор оскаржив її право власності.
Ключові положення рішення:
– Суд визнав, що кафе становило “майно” заявника, незважаючи на його несанкціонований статус, оскільки компанія придбала його законно та добросовісно
– Втручання в права власності було визнано непропорційним, оскільки органи влади не надали компенсації або іншого відповідного відшкодування добросовісному власнику
– Суд підкреслив, що ризик помилок, допущених державними органами, має нести сама держава, а не фізичні особи, які діяли добросовісно
– Суд присудив компанії 3 000 євро немайнової шкоди та 400 євро судових витрат, залишивши питання майнової шкоди для подальшого розгляду
Рішення встановлює важливі принципи щодо захисту права власності добросовісних набувачів, навіть у випадках, коли первісне будівництво було несанкціонованим. Воно підкреслює, що державні органи не можуть виправляти свої минулі помилки за рахунок фізичних осіб або компаній, які діяли добросовісно при придбанні майна.
СПРАВА “САПІТАШ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення щодо трьох українських громадян, які скаржилися на непропорційні санкції у митних справах. Заявники були оштрафовані та мали вилучені недекларовані грошові кошти на українських прикордонних переходах за перевищення дозволених лімітів без декларування. Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) у всіх трьох справах. Ключовим питанням була непропорційність санкцій, які включали як конфіскацію всієї надлишкової готівки, так і додаткові штрафи. Суд дотримався позиції, встановленої у попередніх подібних справах (Яремійчук та інші проти України, Садоча проти України).
Основні положення рішення включають:
– Суд визнав, що накладення як конфіскації, так і штрафів становило непропорційний тягар для заявників
– Встановлення порушення вважалося достатнім відшкодуванням за немайнову шкоду
– Щодо майнової шкоди, Суд присудив компенсацію двом заявникам (8 600 та 8 053 євро відповідно)
– Суд підкреслив, що встановлення порушення не означає, що заявники не повинні нести жодної відповідальності за ненадання декларації готівки
Рішення є особливо значущим, оскільки воно підтверджує позицію Суду щодо пропорційності митних санкцій в Україні. Воно встановлює, що, хоча держави мають право контролювати переміщення валюти через кордон, накладені санкції не повинні бути непропорційними вчиненому правопорушенню.
СПРАВА “ГОШОВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Гошовський та інші проти України”, яке об’єднало 10 різних заяв щодо надмірної тривалості цивільних проваджень в Україні та відсутності ефективних засобів правового захисту з цього питання. Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції у всіх справах. Провадження у відповідних справах тривали від 5 до майже 10 років, що Суд визнав надмірним і таким, що не відповідає вимозі “розумного строку”.
Суд оцінив справи на підставі усталених критеріїв, включаючи складність справ, поведінку заявників та органів влади, а також те, що було на кону для заявників. Відповідно до попередньої судової практики (зокрема, справа “Карнаушенко проти України”), Суд не знайшов виправдання для таких тривалих проваджень.
Ключові положення:
– Суд об’єднав усі 10 заяв через їхню подібну суть
– Суд присудив компенсацію в розмірі від 1 200 до 3 600 євро різним заявникам
– Компенсація має бути сплачена протягом трьох місяців і конвертована в українську валюту за курсом, чинним на дату врегулювання
– Додаткові скарги за статтею 8 у заяві № 16082/17 були визнані неприйнятними
СПРАВА “МАХО ПРОТИ АЛБАНІЇ”
Справа “Мелаель та інші проти Румунії”
Справа “Мелаель та інші проти Румунії” стосується скарг шести заявників щодо неналежних умов їхнього утримання в різних румунських в’язницях. Заявники стверджували про порушення статті 3 Конвенції (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) через погані умови ув’язнення. Суд встановив порушення статті 3 у всіх справах та присудив компенсацію заявникам. Рішення розглядає кілька ключових аспектів:
• Суд дослідив ефективність внутрішніх засобів правового захисту в Румунії, зокрема позов про відшкодування шкоди, запроваджений після 13 січня 2021 року, для скарг щодо умов утримання
• Суд проаналізував конкретні періоди утримання кожного заявника, враховуючи такі фактори, як життєвий простір, санітарно-гігієнічні умови та інші матеріальні аспекти утримання
• Рішення посилається на принципи, встановлені у справі Муршич проти Хорватії, щодо переповненості в’язниць та мінімально необхідного життєвого простору
Найбільш значущі положення рішення включають:
• Підтвердження того, що позов про відшкодування шкоди на підставі статей 1349 та 1357 Цивільного кодексу Румунії є ефективним засобом правового захисту з 13 січня 2021 року для осіб, які більше не перебувають у неналежних умовах
• Визнання, що серйозна нестача простору в камерах, особливо в поєднанні з іншими поганими умовами, може становити порушення статті 3
• Присудження компенсації в розмірі від 1 000 до 3 000 євро кожному заявнику за немайнову шкоду
• Встановлення тримісячного терміну для сплати румунською державою присуджених компенсацій
СПРАВА “КЄЛЬБ ПРОТИ ПОЛЬЩІ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Кєльб проти Польщі” щодо надмірної тривалості адміністративного провадження та відсутності ефективного засобу правового захисту. Суд встановив, що Польща порушила статтю 6 § 1 та статтю 13 Конвенції, оскільки адміністративне провадження тривало понад 18 років і 2 місяці, що було визнано необґрунтованим. Суд присудив заявникові 11 700 євро відшкодування. Рішення має чітку структуру, яка розглядає три основні аспекти: прийнятність справи, суть скарги щодо тривалості провадження та застосування статті 41 про справедливу сатисфакцію. Суд відхилив попереднє заперечення Польщі про невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, підтвердивши, що заявник достатньою мірою використав наявні засоби правового захисту згідно з Кодексом адміністративного провадження. Ключові положення рішення включають:
• Підтвердження Судом того, що заявник вичерпав внутрішні засоби правового захисту, як того вимагає стаття 35 § 1 Конвенції
• Оцінку вимоги розумного строку на основі складності справи, поведінки сторін та інтересів заявника
• Встановлення, що тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимозі “розумного строку”
• Визначення того, що Польща не забезпечила ефективного засобу правового захисту для скарг щодо тривалості провадження
• Присудження грошової компенсації, яка підлягає сплаті протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі несвоєчасної сплати
СПРАВА “НЕЧИПОРЕНКО ТА ДЕМІДОВА ПРОТИ УКРАЇНИ”
Справа стосується скарг двох українських громадянок, Катерини Нечипоренко та Світлани Демідової, щодо неефективного розслідування справ про жорстоке поводження з боку приватних осіб. Обидві заявниці зазнали фізичних ушкоджень внаслідок нападів з боку сусідів, і в обох справах було виявлено значні недоліки в процесі розслідування та судового розгляду. Суд встановив порушення статті 3 Конвенції (заборона катування та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) в процесуальному аспекті, зокрема щодо обов’язку держави проводити ефективні розслідування. В обох випадках органи влади не провели негайних і ретельних досліджень інцидентів та своєчасно не притягли винних до відповідальності.
Основні порушення, виявлені Судом, включають:
– Неналежне забезпечення права заявниць на ефективну участь у розслідуваннях
– Неспроможність вжити необхідних слідчих заходів
– Численні необґрунтовані рішення про закриття або призупинення справ
– Затяжний характер розслідувань і судових проваджень
– Повторювані відмови в порушенні кримінальної справи без належного обґрунтування
Суд присудив компенсацію за немайнову шкоду: 3 900 євро Нечипоренко та 3 000 євро Демідовій. У справі Нечипоренко Суд також встановив порушення статті 6 (право на справедливий суд) через неналежне обґрунтування рішень цивільного суду. Судове рішення підкреслює, що вітчизняні судові органи не повинні залишати фізичні або психологічні страждання без покарання, щоб підтримувати громадську впевненість у верховенстві права.
СПРАВА “Г.Б.М. проти АВСТРІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Г.Б.М. проти Австрії щодо надмірної тривалості цивільного провадження. Суд встановив, що Австрія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) через необґрунтовано тривале цивільне провадження, яке тривало понад 10 років. Заявнику було присуджено 8 000 євро компенсації. Рішення Суду структуроване навколо трьох основних елементів: фактів справи, правової оцінки за статтею 6 § 1 та застосування статті 41 щодо справедливого відшкодування. Суд посилався на усталену судову практику, зокрема на справи Рамбауске проти Австрії та Гольцінгер проти Австрії, де були встановлені подібні порушення. Ключові положення цього рішення включають:
• Підтвердження Судом того, що тривалість провадження має оцінюватися з урахуванням складності справи, поведінки обох сторін та того, що було на кону для заявника
• Встановлення, що загальна тривалість провадження (понад 10 років і 2 місяці для трьох інстанцій) є надмірною і порушує вимогу “розумного строку”
• Зобов’язання Австрії сплатити компенсацію протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі затримки платежу за ставкою, що дорівнює граничній кредитній ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти
СПРАВА “КОНОНЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Це рішення стосується численних заяв проти України щодо неналежних умов утримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд розглянув десять заяв спільно через їхню подібну суть. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції стосовно поганих умов утримання в українських установах, зокрема в Дніпровському слідчому ізоляторі. Основні проблеми включали перенаселення, брак свіжого повітря, незадовільні санітарні умови, недостатню фізичну активність та інші субстандартні умови. Ключові висновки Суду включають:
• Серйозну нестачу простору в камерах (від 1,1 до 3,6 квадратних метрів на ув’язненого)
• Численні недоліки фізичних умов, включаючи погану вентиляцію, неналежні санітарно-гігієнічні умови та недостатній доступ до базових необхідностей
• Відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту для скарг про умови утримання
• Додаткові порушення, пов’язані з надмірною тривалістю досудового утримання та неналежними процедурами судового контролю
Суд присудив компенсацію від 1 400 до 9 800 євро кожному заявнику за немайнову шкоду, плюс додаткові суми на витрати. Рішення ґрунтується на усталеній судовій практиці, зокрема на прецедентах, встановлених у справах Мельник проти України та Сукачов проти України.
СПРАВА “ЛУЦАК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення щодо 11 заяв проти України стосовно неналежних умов утримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Справа головним чином стосується порушень статей 3 та 13 Конвенції. Суд встановив, що всі заявники утримувалися під вартою в незадовільних умовах у Вінницькому слідчому ізоляторі. Основні проблеми включали перенаселення (з особистим простором від 2,5 до 4,7 квадратних метрів на ув’язненого), брак свіжого повітря, неналежні санітарно-гігієнічні умови, відсутність приватності при туалетах та інші недоліки умов проживання.
Рішення Суду ґрунтується на усталеній судовій практиці, зокрема, з посиланням на провідні справи “Мельник проти України” та “Сукачов проти України”. Суд встановив, що українська влада не надала доказів, що спростовують скарги заявників щодо умов утримання.
Ключові положення рішення включають:
– Визнання порушень статей 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції
– Присудження компенсації в розмірі від 1 700 до 9 800 євро кожному заявнику за немайнову шкоду
– Вимогу до України сплатити присуджені суми протягом трьох місяців
Суд особливо наголосив, що серйозна нестача простору в камерах є crucial фактором при визначенні того, чи є умови утримання “принизливими” за статтею 3, окремо або в поєднанні з іншими недоліками. Рішення також підкреслює системний характер цих порушень в українських установах утримання під вартою та відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту за такими скаргами.
СПРАВА “ДІДИК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі “Дідик та інші проти України”, яке об’єднало дев’ять заяв щодо неналежних умов утримання в українських місцях позбавлення волі, зокрема в Житомирській установі утримання.
Суд встановив порушення статей 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції стосовно всіх заявників. Порушення випливали з поганих умов утримання, включаючи значне перенаселення площею лише 2,5-3,8 квадратних метрів на ув’язненого, відсутність приватності, незадовільні санітарні умови та недостатній доступ до базових зручностей.
Ключові положення рішення включають:
• Суд підтвердив, що серйозна нестача простору в камерах є crucial фактором у визначенні, чи є умови утримання “принизливими” за статтею 3
• Український уряд не надав доказів щодо планування камер та фактичної кількості ув’язнених у конкретні періоди
• Суд присудив компенсацію від 5 000 до 7 500 євро кожному заявнику за немайнову шкоду
• Рішення посилалося на попередні справи (Мельник проти України та Сукачов проти України), де були встановлені подібні порушення
Найсуттєвіші аспекти цього рішення:
• Системний характер поганих умов утримання в українських установах
• Наголос Суду на мінімальній площі на ув’язненого
• Відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту за скаргами про умови утримання
• Встановлення конкретних сум компенсації за такі порушення
СПРАВА БОНДАРЕНКА ТА ІНШИХ ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Бондаренка та інших проти України, яке стосується семи заяв українських громадян щодо неналежних умов тримання під вартою у Криворізькому слідчому ізоляторі та відсутності ефективних засобів правового захисту для вирішення цих питань. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції та присудив компенсацію в розмірі від 4 000 до 7 500 євро заявникам. Рішення розглядає декілька ключових аспектів:
• Суд розглянув скарги про незадовільні умови тримання, включаючи перенаселення (3-3,9 квадратних метрів на ув’язненого), брак свіжого повітря, неналежні санітарно-гігієнічні умови та інші субстандартні умови.
• Суд встановив, що українська влада не надала доказів, які б спростовували твердження заявників про неналежні умови тримання.
• У рішенні зроблено посилання на попередні справи (Мельник проти України та Сукачов проти України), де були встановлені подібні порушення, що створює послідовний прецедент.
Найбільш значущі положення рішення включають:
• Підтвердження Судом, що серйозна нестача простору в камерах сама по собі може становити порушення статті 3 Конвенції.
• Встановлення факту відсутності в Україні ефективних засобів правового захисту щодо скарг на умови тримання.
• Детальну оцінку Судом конкретних порушень у кожній справі, включаючи точні виміри камерного простору та вичерпні переліки неналежних умов.
• Визначення грошової компенсації на основі тривалості та тяжкості неналежних умов тримання.
СПРАВА “ШИНКАРЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Це рішення стосується семи заяв проти України щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції у всіх справах. Суд розглянув скарги семи заявників, які утримувалися в Житомирській установі тримання під вартою в поганих умовах. Основні проблеми включали:
– Перенаселення (2,5-3,2 м² на особу)
– Брак свіжого повітря
– Пасивне куріння
– Наявність комах/гризунів
– Неналежні санітарно-гігієнічні умови
– Недостатнє природне освітлення
– Погана якість їжі та постільної білизни
Деякі заявники також скаржилися на надмірну тривалість кримінального провадження.
Основні висновки Суду:
– Умови тримання були неналежними та порушували статтю 3 Конвенції
– Заявники не мали ефективного засобу правового захисту щодо цих скарг, що порушує статтю 13
– Додатково встановлено порушення щодо надмірної тривалості кримінального провадження
– Суд присудив компенсацію в розмірі від 6 700 до 9 800 євро кожному заявнику
Рішення посилається на попередні справи (Мельник проти України та Сукачов проти України), де були встановлені подібні порушення. Суд підтримав усталену позицію, що серйозна нестача простору в камерах, особливо в поєднанні з іншими недоліками, становить принизливе поводження за статтею 3 Конвенції.
СПРАВА “РАСКІН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення щодо дев’яти заяв проти України стосовно неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Справа стосується кількох заявників, які утримувалися в різних українських місцях тримання під вартою, включаючи слідчі ізолятори у Харкові та Кропивницькому, а також Замкову установу тримання під вартою.
Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції щодо поганих умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Конкретні порушення включали перенаселення (з особистим простором від 2,4 до 3,7 квадратних метрів на ув’язненого), неналежну температуру, погану санітарію, недостатнє природне освітлення, обмежений доступ до душу та гарячої води, низьку якість їжі та інші субстандартні умови.
Рішення Суду ґрунтується на усталеній судовій практиці, зокрема, з посиланням на провідні справи “Мельник проти України” та “Сукачов проти України”. Суд зазначив, що українська влада не надала доказів, які б спростовували твердження заявників про погані умови тримання під вартою.
Ключові положення рішення включають:
– Визнання системних проблем в українських місцях тримання під вартою щодо умов проживання
– Підтвердження, що брак особистого простору в поєднанні з іншими недоліками становить принизливе поводження за статтею 3
– Присудження компенсації в розмірі від 5 800 до 9 800 євро кожному заявнику
– Додаткові висновки про порушення щодо надмірної тривалості кримінального провадження для деяких заявників
Суд наказав Україні сплатити компенсацію всім заявникам протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі затримки платежу. Присуджені суми різняться залежно від тривалості та тяжкості порушень, яких зазнав кожен заявник.
СПРАВА “ДЮМІН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Це рішення стосується кількох заяв проти України щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд об’єднав шість заяв через їхню подібну суть, розглядаючи скарги за статтями 3 та 13 Конвенції. Суд встановив порушення щодо поганих умов тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, де заявники утримувалися в переповнених камерах (2-3,5 м² на особу) з різними недоліками, включаючи незадовільну санітарію, неналежну температуру, недостатнє природне освітлення та брак належного харчування і медичної допомоги.
Основні положення рішення включають:
– Підтвердження порушень статей 3 та 13 Конвенції через неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту
– Визнання додаткових порушень відповідно до усталеної судової практики, включаючи надмірну тривалість досудового утримання під вартою та кримінального провадження
– Присудження компенсації від 1 700 до 9 800 євро кожному заявнику за немайнову шкоду
Ключові аспекти для впровадження:
– Рішення встановлює конкретні вимоги до площі та мінімальні стандарти умов тримання під вартою
– Воно посилює вимогу щодо ефективних внутрішніх засобів правового захисту стосовно умов тримання під вартою
– Суд наказав Україні сплатити компенсацію протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків після закінчення цього періоду
– Рішення посилається на попередні справи (Мельник проти України та Сукачов проти України) як на усталені прецеденти
СПРАВА “СЕМЕНЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення щодо п’яти заяв проти України стосовно надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції у всіх справах.
Суд розглянув п’ять окремих справ спільно через їхню подібну суть. Провадження у цих справах тривало від приблизно 6 до 15 років, що Суд визнав надмірним і таким, що не відповідає вимозі “розумного строку”. Найдовше провадження було у справі Семененка, яке тривало понад 15 років, а найкоротше – у справі Кузнецова, яке тривало близько 6 років.
Суд оцінив обґрунтованість тривалості провадження на підставі встановлених критеріїв: складності справи, поведінки заявників та відповідних органів влади, а також того, що було на кону для заявників. Дотримуючись попередньої судової практики, зокрема справи “Нечай проти України”, Суд не знайшов виправдання для таких тривалих проваджень.
Ключові положення рішення включають:
– Встановлення Судом порушення Україною статті 6 § 1 та статті 13 Конвенції
– Присудження компенсації в розмірі від 500 до 6 000 євро за немайнову шкоду
– Вимогу до України сплатити присуджені суми протягом трьох місяців
– Положення про сплату відсотків у разі затримки розрахунку за ставкою, що дорівнює граничній кредитній ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти
СПРАВА КОВАЧА ТА КРЕМІЧКІ проти УГОРЩИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Ковача та Кремічкі проти Угорщини щодо надмірної тривалості цивільного провадження. Суд встановив, що Угорщина порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд у розумні строки), оскільки провадження в обох справах тривало понад 31 рік і 9 місяців. Рішення має просту структуру: після встановлення процесуальних деталей, Суд розглядає скарги за статтею 6 § 1 Конвенції щодо необґрунтованої тривалості цивільного провадження. Суд посилається на усталену судову практику, зокрема на справу Газшо проти Угорщини, де були встановлені подібні порушення.
Ключові положення рішення:
– Суд підтверджує критерії оцінки розумності тривалості провадження: складність справи, поведінка заявників та органів влади, що було на кону для заявників
– Суд визнає тривалість провадження надмірною та такою, що порушує вимогу “розумного строку”
– Суд присуджує кожному заявнику 4 550 євро як справедливу компенсацію за шкоду та витрати
– Держава-відповідач повинна сплатити присуджені суми протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі затримки платежу
