СПРАВА “F.M. ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Суть рішення: Європейський суд з прав людини встановив, що Росія порушила статтю 4 (заборона рабства та примусової праці) та статтю 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції з прав людини у справі, що стосується п’яти жінок-мігранток з Казахстану та Узбекистану, які були жертвами торгівлі людьми та експлуатації праці в московських магазинах між 2002-2016 роками.
Структура та основні положення: Суд встановив, що Росія не виконала три ключові зобов’язання:
1. Не створила належної законодавчої та адміністративної бази для заборони та запобігання торгівлі людьми і захисту жертв
2. Не вжила оперативних заходів для захисту заявниць як потенційних жертв торгівлі людьми
3. Не провела ефективного кримінального розслідування достовірних тверджень про торгівлю людьми, примусову працю та насильство за ознакою статі
Суд визначив, що жінки були жертвами транскордонної торгівлі людьми та підневільного стану, зазнали експлуатації, утримання, фізичного насильства та сексуального насильства. Дискримінаційна пасивність та бездіяльність органів влади відображали упередження щодо жінок-трудових мігранток та створили умови, сприятливі для торгівлі людьми.
СПРАВА МАРТІНЕС АЛЬВАРАДО проти НІДЕРЛАНДІВ
СПРАВА “РАМАЙ ПРОТИ АЛБАНІЇ”
СПРАВА ПАПАДОПУЛОСА ПРОТИ ГРЕЦІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Пападопулоса проти Греції, що стосується подвійного переслідування за контрабанду та порушення презумпції невинуватості. Суд встановив порушення статті 4 Протоколу № 7 (принцип ne bis in idem) та статті 6 § 2 Конвенції (презумпція невинуватості). Рішення розглядає три основні аспекти:
– Порушення принципу ne bis in idem, оскільки заявник піддався кримінальному та адміністративному провадженню за одним і тим самим правопорушенням у сфері контрабанди
– Нехтування кримінального виправдання заявника адміністративними судами в подальших провадженнях
– Порушення презумпції невинуватості, коли адміністративні суди визнали заявника відповідальним за правопорушення, за яким він був виправданий
Ключові положення рішення:
– Суд підтвердив, що адміністративне та кримінальне провадження мають кримінальний характер через значний розмір митного штрафу та його стримуючий ефект
– Суд наголосив, що адміністративні суди повинні з власної ініціативи враховувати наслідки кримінального виправдання в адміністративному провадженні
– Суд відхилив скаргу заявника щодо непропорційності розміру штрафу через невичерпання внутрішніх засобів правового захисту
– Суд дотримувався попередньої судової практики, зокрема справи Капетаніоса та інших проти Греції, при прийнятті висновків
СПРАВА “ПАПАКИРІАКУ ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Справа стосується громадянина Греції, який зазнав кримінального та адміністративного провадження у зв’язку з контрабандою, пов’язаною з продажем та обігом транспортного засобу, імпортованого без сплати митних зборів. Суд встановив порушення Конвенції щодо подвійної відповідальності (принцип ne bis in idem) та презумпції невинуватості. Рішення розглядає два основні правові питання:
• Порушення статті 4 Протоколу № 7 (принцип ne bis in idem), оскільки заявника було притягнуто до відповідальності та визнано винним в адміністративному провадженні за тим же правопорушенням, за яким його було виправдано в кримінальному провадженні
• Порушення статті 6 § 2 (презумпція невинуватості), оскільки адміністративні суди не дотрималися презумпції невинуватості, що випливає з кримінального виправдання
Ключові положення рішення включають:
• Суд підтвердив, що адміністративне та кримінальне провадження мають кримінальний характер через значний розмір митного штрафу та його стримувальний ефект
• Відмова адміністративних судів враховувати наслідки остаточного кримінального виправдання порушила принцип ne bis in idem
• Суд присудив заявникові 9 800 євро компенсації немайнової шкоди
• Суд дотримався попередньої судової практики, зокрема справи “Капетаніос та інші проти Греції”, встановивши ці порушення
СПРАВА МАТІАНТОНІСА ПРОТИ ГРЕЦІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Матіантоніса проти Греції щодо двох громадян Греції, які зазнали кримінального та адміністративного провадження за контрабанду палива. Суд встановив порушення принципу ne bis in idem та презумпції невинуватості після того, як заявники були виправдані в кримінальному провадженні, але все ще зазнали адміністративних штрафів.
Справа стосується двох основних юридичних питань: По-перше, порушення статті 4 Протоколу № 7 (принцип ne bis in idem), де заявники зазнали адміністративного провадження, незважаючи на виправдання в кримінальному провадженні за те саме правопорушення. По-друге, порушення статті 6 § 2 (презумпція невинуватості), оскільки адміністративні суди не поважали кримінальне виправдання заявників.
Ключові положення рішення включають:
• Суд підтвердив, що як адміністративне, так і кримінальне провадження мають кримінальний характер через суворість митного штрафу та його стримувальний ефект
• Неспроможність адміністративних судів врахувати ефект остаточного виправдального вироку з огляду на принцип ne bis in idem було визнано порушенням Конвенції
• Суд присудив кожному заявнику 9 800 євро відшкодування немайнової шкоди
• Рішення підтверджує прецедент, встановлений у справі Капетаніоса та інших проти Греції щодо взаємозв’язку між кримінальними виправданнями та подальшими адміністративними провадженнями
Найбільш значущими аспектами для практичного застосування є наголос Суду на обов’язку адміністративних судів розглядати кримінальні виправдання за власною ініціативою та підтвердження того, що суворі адміністративні штрафи можуть вважатися “кримінальними” за змістом захисту Конвенції.
СПРАВА “ПЕТРОВА ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Справа стосується порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження) у зв’язку з санкціями щодо працівниці соціальних служб Болгарії, яка поскаржилася на службові домагання з боку свого керівника. Суд встановив, що хоча державні службовці можуть потребувати захисту від образливих нападок, скарги заявниці про службові домагання не були ні образливими, ні принизливими, а радше вираженням занепокоєння щодо сприйнятих нею подій на роботі. Скарги були подані через належні канали відповідним органам, а не оприлюднені публічно, що відповідає обов’язку лояльності та дискретності, який очікується від державних службовців.
Ключові положення рішення:
• Суд підкреслив, що здатність повідомляти про можливі неправомірні дії посадових осіб є фундаментальним принципом верховенства права
• Проведено розмежування між критикою та образою – заяви заявниці були визнані саме критикою
• Вплив на репутацію керівника був обмеженим, оскільки скарги не були оприлюднені публічно
• Санкції, накладені на заявницю (кримінальне провадження та штрафи понад 1 500 євро), були визнані непропорційними
Суд дійшов висновку, що не було нагальної суспільної потреби в санкціонуванні заявниці, та наказав Болгарії сплатити компенсацію за матеріальною шкодою (1 693 євро) та немайновою шкодою (3 600 євро), а також судові витрати (705 євро).
СПРАВА “НІКОЛОВ ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув дві заяви щодо дисциплінарного провадження проти болгарського адвоката Світлозара Анастасова Ніколова, який був санкціонований призупиненням права на практику та штрафами за професійну провину та неетичну поведінку. Суд встановив, що не було порушення статті 6 § 1 стосовно доступу до суду, оскільки вищі дисциплінарні трибунали, які розглядали справи, відповідали вимогам “трибуналу” за Конвенцією. Вони були створені законом, незалежні від виконавчої влади та мали необхідну структурну та особисту незалежність і неупередженість.
Однак Суд встановив порушення статті 6 § 1 щодо відсутності публічних слухань. Незважаючи на прохання заявника, слухання були закритими для громадськості без достатнього обґрунтування. Суд визначив, що ситуації не належали до виняткових обставин, які б виправдовували відмову від публічного слухання, і трибунали не обмежили захід виключення громадськості тим, що було абсолютно необхідним.
Суд відхилив скаргу заявника за статтею 2 Протоколу № 7 щодо права на оскарження, встановивши, що дисциплінарне провадження не передбачало визначення “кримінального обвинувачення” і тому ця норма не була застосовною. Суд присудив заявникові 500 євро за витрати та витрати, але визнав, що встановлення порушення становило достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку немайнову шкоду.
СПРАВА “ПЕТКОВ ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Справа стосується спору про цивільну відповідальність, де пана Петкова було зобов’язано сплатити відшкодування за скаргу щодо поведінки публічного службовця (головного архітектора М.Й.) до відповідних органів стосовно питання будівельного дозволу. Суд встановив порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження) з наступних підстав:
• Заяви заявника, хоча й серйозні, були зроблені не для приниження або дискредитації службовця, а становили твердження про неналежне виконання професійних обов’язків
• Скарги були подані письмово до компетентних органів, а не розповсюджені публічно
• Приватні особи повинні мати можливість скаржитися на публічних службовців їхньому керівництву без ризику санкцій
• Призначені відшкодування (767 євро плюс витрати) вважалися непропорційним втручанням, що може придушити законні скарги проти публічних службовців
Суд присудив заявникові 3 600 євро немайнової шкоди, підкресливши, що в демократичному суспільстві, яке керується верховенством права, приватні особи повинні мати змогу повідомляти про можливі порушення в діях публічних службовців компетентним органам без загрози непропорційних наслідків, навіть якщо згодом такі твердження виявляться необґрунтованими.
