Судове рішення стосується тлумачення законодавства ЄС щодо компенсації жертвам насильницьких умисних злочинів, зокрема у справах про вбивство. Ось ключові моменти:
Суть акту:
Суд постановив, чи дозволяє законодавство ЄС державам-членам встановлювати багаторівневу схему компенсації, яка виключає певних членів сім’ї від отримання компенсації виключно на підставі наявності інших членів сім’ї вищих у порядку спадкування. Справа конкретно стосувалася італійського законодавства, яке перешкоджало батькам отримувати компенсацію, якщо є чинний чоловік або діти, і перешкоджало братам та сестрам отримувати компенсацію, якщо є живі батьки.
Структура та основні положення:
Суд проаналізував статтю 12(2) Директиви 2004/80/ЄС, яка вимагає від держав-членів забезпечити “справедливу та належну компенсацію” жертвам насильницьких умисних злочинів. Суд встановив, що:
– Поняття “жертви” включає як безпосередніх жертв, так і їхніх близьких родичів, які страждають від наслідків злочину
– Держави-члени мають дискрецію у встановленні схем компенсації, але не можуть надавати компенсацію, яка є суто символічною або явно недостатньою
– Компенсація повинна представляти належний внесок у відшкодування як матеріальної, так і нематеріальної шкоди
Ключові положення для використання:
Суд постановив, що держави-члени не можуть автоматично виключати певних членів сім’ї з будь-якої компенсації лише через наявність інших членів сім’ї вищих у порядку спадкування. Схема компенсації повинна враховувати:
– Матеріальні наслідки для членів сім’ї
– Чи були члени сім’ї утриманцями загиблого
– Чи проживали члени сім’ї разом із загиблим
– Фактичні страждання та серйозність наслідків для кожного члена сім’ї
Судове рішення встановлює, що схеми компенсації повинні виходити за межі простих сімейних зв’язків для оцінки фактичної шкоди, завданої кожному потенційному бенефіціару.