Це судове рішення стосується тлумачення Директиви 2019/1023 про реструктуризацію та неспроможність, зокрема щодо положень про звільнення від боргів. Суть рішення полягає в тому, що воно роз’яснює, як держави-члени можуть впроваджувати відступи від правил звільнення від боргів. Суд постановив, що, хоча держави-члени мають дискрецію обмежувати доступ до звільнення від боргів понад те, що чітко зазначено в Директиві, такі обмеження мають бути чітко визначеними та належним чином обґрунтованими відповідно до національного законодавства. Основні інтерпретовані положення включають:
- Держави-члени можуть виключати певні категорії боргів (наприклад, вимоги публічного права) від звільнення, але мають обґрунтувати такі виключення
- При поширенні процедур звільнення від боргів на неподприємців держави-члени мають застосовувати всі відповідні положення Директиви
- Держави можуть встановлювати кількісні обмеження на звільнення від боргів без прив’язки до фактичних сум боргу
- Обмеження можуть застосовуватися до необережної/необачної поведінки навіть без наміру заподіяти шкоду
Рішення є значущим, оскільки воно збалансовує дискрецію держав-членів у впровадженні правил неспроможності з необхідністю забезпечення ефективних механізмів звільнення від боргів. Воно особливо впливає на те, як публічні вимоги (податки, соціальне забезпечення) можуть оброблятися інакше, ніж приватні борги в провадженнях про неспроможність.