Справа №420/13707/22 від 28/10/2024
Суд керувався тим, що Центр надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради неправомірно не розглянув заяву позивача про взяття на облік як ВПО та не видав відповідну довідку. При цьому суд врахував, що позивач надав докази свого проживання в Маріуполі та наявності підстав для отримання статусу ВПО. Також суд визнав право позивача на компенсацію моральної шкоди через протиправні дії відповідача.
Справа №755/2821/23 від 30/10/2024
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив право обвинуваченого на захист, розглянувши справу без його участі, хоча той перебував на стаціонарному лікуванні і завчасно повідомив про це суд через захисника. Також суд відхилив аргумент захисту про декриміналізацію дій з канабісом, оскільки зміни в законодавстві лише перевели канабіс зі списку заборонених наркотичних засобів до списку обмежених в обігу, але не декриміналізували його незаконний обіг.
Справа №678/9/22 від 30/10/2024
Предмет спору – оскарження вироку суду щодо водія, який спричинив ДТП з тілесними ушкодженнями через засинання за кермом.Суд відхилив доводи захисту про те, що водій не заснув, а втратив свідомість через серцевий напад, оскільки медичні докази це не підтверджують. Суд врахував покази свідків, які бачили, що автомобіль рухався нерівно перед ДТП, висновки експертів про відсутність медичних даних щодо втрати свідомості, а також те, що водій не скаржився на стан здоров’я під час роботи. Також суд визнав необґрунтованими заперечення захисту щодо допустимості медичних документів потерпілої.Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та апеляційного суду, яким водія визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху.
Справа №369/4157/22 від 28/10/2024
Предмет спору: оскарження прокурором вироку суду щодо особи, засудженої за крадіжку та замах на крадіжку в умовах воєнного стану. Суд керувався такими аргументами: 1) Закон №3886-IX від 18.07.2024 підвищив межу вартості майна для кваліфікації крадіжки як кримінального правопорушення; 2) вартість викраденого майна (1744,52 грн) є меншою ніж 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що діяли у 2022 році; 3) цей закон має зворотну дію в часі і декриміналізує діяння обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора – закрив кримінальне провадження щодо замаху на крадіжку через декриміналізацію діяння, залишивши в силі вирок за основною крадіжкою.
Справа №936/901/22 від 30/10/2024
Суд касаційної інстанції погодився з доводами прокурора та представника потерпілої про те, що апеляційний суд безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням та не призначив додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Суд врахував, що засуджений не виявив щирого каяття, не відшкодував шкоду потерпілій стороні (крім 13 000 грн на поховання), а його визнання вини мало формальний характер.
Справа №759/4294/21 від 31/10/2024
Предмет спору – оскарження прокурором виправдувального вироку у справі про незаконне поводження зі зброєю (ч.1 ст.263 КК України).Суд не навів детальних аргументів у резолютивній частині рішення, оскільки це лише короткий витяг з повного тексту постанови. Однак з рішення видно, що касаційний суд знайшов підстави для скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд, частково задовольнивши скаргу прокурора.За результатами розгляду Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року і призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №522/11302/20 від 25/10/2024
Суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, виходив з того, що спірне машино-місце розташоване поза межами житлового будинку на земельній ділянці комунальної власності, не є об’єктом нерухомого майна та не може бути об’єктом цивільних прав і державної реєстрації. Державний реєстратор не мав законних підстав реєструвати право власності на таке майно, оскільки відповідачі не набули права на земельну ділянку у встановленому законом порядку. Суд також визнав, що прокурор правомірно обрав негаторний позов як спосіб захисту прав територіальної громади.
Справа №676/3722/20 від 30/10/2024
Суд при винесенні рішення керувався наступними аргументами: показання потерпілої малолітньої особи, які підтверджуються показаннями свідків та висновками експертиз; наявність біологічних слідів засудженого на одязі потерпілої; належне процесуальне оформлення доказів, включаючи протокол впізнання та огляду місця події; відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування та судового розгляду.
Справа №296/3673/22 від 15/10/2024
Предмет спору – оскарження вироку суду щодо засудженої за публічне заперечення збройної агресії РФ проти України та виправдовування дій країни-агресора.Суд керувався наступними аргументами: показання численних свідків (директора школи та колег) підтвердили, що засуджена публічно заперечувала факт війни, називаючи її “спецоперацією”, виправдовувала обстріли українських міст та заперечувала воєнні злочини РФ у Бучі та Бородянці; висловлювання мали публічний характер, оскільки відбувались при відчинених дверях кабінету директора у присутності інших осіб; показання свідків були послідовними, узгоджувались між собою та підтверджували факт вчинення кримінального правопорушення.Верховний Суд залишив без змін вирок першої інстанції, яким засуджену визнано винною за ч.1 ст.111-1 КК України із призначенням покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади строком на 10 років.
Справа №991/4164/23 від 31/10/2024
Суд керувався тим, що відповідач не довів законність походження коштів на придбання нерухомості вартістю 2,9 млн грн. Договір дарування 2,3 млн грн від матері визнано нікчемним через відсутність нотаріального посвідчення. Законними доходами відповідача суд визнав лише 641 тис грн, отримані від заробітної плати та продажу квартири.
Справа №728/999/23 від 22/10/2024
Предмет спору – оскарження вироку суду щодо засудження особи за умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.Суд при винесенні рішення керувався тим, що вина засудженого повністю доведена показаннями потерпілої, свідків та висновком судово-медичної експертизи. Показання свідків узгоджуються між собою та підтверджують факт нанесення тілесних ушкоджень саме засудженим. Суд також визнав обґрунтованим часткове задоволення цивільного позову потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, оскільки вони підтверджені належними доказами.Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги захисника.
Справа №452/4153/19 від 22/10/2024
Предмет спору – оскарження рішення апеляційного суду, яким було залишено без змін вирок щодо водія, засудженого за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження.Суд керувався тим, що апеляційний суд недостатньо обґрунтував своє рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та непризначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Зокрема, не було належним чином враховано тяжкість наслідків ДТП (тяжкі тілесні ушкодження малолітньої дитини та переривання вагітності у потерпілої), відсутність щирого каяття засудженого, який тривалий час не визнавав вини, а також те, що наявність роботи водієм як єдиного джерела доходу не є достатньою підставою для незастосування додаткового покарання.Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд, вказавши, що призначене покарання є занадто м’яким і не відповідає тяжкості вчиненого злочину.
Справа №461/3328/23 від 29/10/2024
Предмет спору стосується перегляду вироку щодо особи, засудженої за контрабанду особливо небезпечних психотропних речовин (МДМА та ЛСД) в особливо великих розмірах.Суд відхилив аргументи захисту щодо можливості застосування статті 69 КК (призначення більш м’якого покарання), оскільки щире каяття та активне сприяння слідству не є достатніми підставами для істотного зниження покарання. Однак суд погодився із застосуванням статті 69-1 КК, оскільки були наявні всі необхідні умови: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини та відсутність обтяжуючих обставин.В результаті Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу та зменшив строк покарання з 10 до 7 років позбавлення волі, застосувавши правило про призначення покарання, що не перевищує двох третин максимального строку.
Справа №205/6026/22 від 04/11/2024
Предмет спору – оскарження захисником вироку щодо ОСОБА_7, засудженого за грабіж при обтяжуючих обставинах (ч.4 ст.186 КК України).Оскільки в документі наведено лише вступну та резолютивну частини, неможливо встановити конкретні аргументи суду. Проте суд вирішив, що рішення апеляційної інстанції містить істотні порушення, які потребують нового розгляду справи. Це підтверджується тим, що Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника.За результатами розгляду Верховний Суд скасував ухвалу Дніпровського апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №401/1927/20 від 28/10/2024
Предмет спору – оскарження вироку суду щодо засудженого за необережне спричинення тяжких тілесних ушкоджень під час полювання.Суд керувався тим, що: 1) вина засудженого підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, включаючи показання потерпілого, свідків та висновки експертиз; 2) технічні помилки в протоколах щодо калібру зброї не впливають на допустимість доказів; 3) відсутність арешту на вилучену зброю не порушує прав засудженого, оскільки він добровільно передав її слідству.Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу – скасував рішення судів в частині відшкодування матеріальної шкоди та призначив новий розгляд цього питання, але залишив без змін вирок в частині визнання особи винною.
Справа №588/873/21 від 30/10/2024
Предмет спору – оскарження рішення апеляційного суду, який розглянув справу про ДТП без участі захисника обвинуваченого, що перебував на лікарняному.Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового засідання через хворобу. При цьому не було доведено, що подання такого клопотання мало ознаки зловживання правом чи було спрямоване на затягування процесу. Суд також не пояснив, чому не міг перенести розгляд на дату після завершення лікування адвоката. Таке порушення права на захист є істотним порушенням процесуального закону.Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Справа №212/5964/22 від 29/10/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон №3886-IX, який підвищив межу вартості майна для кваліфікації крадіжки як адміністративного правопорушення до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки вартість викраденого майна виявилась меншою за цю межу, діяння перестало бути кримінально караним. Верховний Суд врахував правову позицію Об’єднаної палати ККС ВС про те, що цей закон має зворотну дію в часі як такий, що скасовує кримінальну відповідальність.
Справа №756/4545/22 від 30/10/2024
Предмет спору – законність засудження особи за замах на крадіжку товарів на суму 1129,24 грн та 311,77 грн в умовах воєнного стану.Суд керувався тим, що згідно з новим Законом №3886-IX від 18.07.2024, який має зворотну дію, було змінено межу вартості майна для кваліфікації крадіжки як кримінального правопорушення – з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що у 2022 році становило 2481 грн). Оскільки вартість викраденого майна була меншою за цю суму, діяння перестало бути кримінально караним і стало адміністративним правопорушенням.Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і закрив кримінальне провадження, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна відповідальність за це діяння.
Справа №753/8957/21 від 28/10/2024
Предмет спору – оскарження вироку суду щодо особи, засудженої за крадіжку з проникненням до двох автомобілів.Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув справу та не перевірив належним чином аргументи захисту щодо недопустимості доказів через відсутність постанов про призначення слідчих та прокурорів. Апеляційний суд не дав належної оцінки тому, чи були докази зібрані уповноваженими особами, що є критично важливим для визначення їх допустимості.Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для належної перевірки всіх доводів захисту.
Справа №130/208/23 від 15/10/2024
Предмет спору: оскарження вироку суду щодо засудження особи за умисне легке тілесне ушкодження малолітньому. Суд керувався наступними аргументами: 1) Винуватість засудженої підтверджується показаннями потерпілого, свідків та відеозаписом інциденту; 2) Характер умисних дій засудженої та локалізація завданих нею тілесних ушкоджень свідчать про наявність умислу на спричинення шкоди; 3) Призначене покарання у вигляді 200 годин громадських робіт є справедливим та відповідає тяжкості вчиненого правопорушення, враховуючи відсутність каяття засудженої та позицію потерпілого. Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги захисника.
Справа №440/1572/22 від 05/11/2024
Суд встановив, що нижчі інстанції не дослідили належним чином докази того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебуває у постійному користуванні СФГ «Коломак». Зокрема, суди не перевірили, чи є земельна ділянка вільною, не спростували доводів про її перебування у користуванні СФГ, не з’ясували наявність згоди землекористувача на вилучення ділянки. Також не було враховано рішення Господарського суду, яким визнано право постійного користування цією ділянкою за СФГ «Коломак».
Справа №910/15313/23 від 05/11/2024
Предмет спору – оскарження рішення АМКУ про накладення штрафу на ТОВ ‘Велду’ за неподання інформації у встановлений строк.Суд при винесенні рішення керувався тим, що: 1) причини пропуску строку на апеляційне оскарження мали суб’єктивний характер і залежали від волі скаржника; 2) перебування директора у відрядженні не було перешкодою для подання апеляційної скарги через представника; 3) технічна помилка при сплаті судового збору та внутрішня організація роботи компанії не є поважними причинами для поновлення пропущеного строку.Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на оскарження без поважних причин.
Справа №910/2552/23 від 04/11/2024
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апелянт пропустив строк на оскарження та не довів поважність причин пропуску цього строку. Суд встановив, що апелянт не забезпечив отримання судової кореспонденції за своєю офіційною адресою, а тому вважається належним чином повідомленим про судові рішення.
Справа №924/1351/20 (924/926/23) від 23/10/2024
Предмет спору – визнання недійсними договорів емфітевзису (права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб), укладених між ТОВ “Технопарк Проскурів” та ОСОБА_1.Суд керувався тим, що на момент укладення оспорюваних договорів емфітевзису власником земельних ділянок була Агрофірма “Проскурів”, а не ТОВ “Технопарк Проскурів”. Укладення цих договорів відбулось поза волею власника та обмежує його права на власний розсуд користуватися та розпоряджатися своїм майном. Крім того, в договорах неправдиво вказувалось про відсутність судових спорів щодо земельних ділянок, хоча такий спір існував.Суд визнав недійсними оспорювані договори емфітевзису як такі, що укладені з порушенням вимог цивільного законодавства, оскільки спірними правочинами без волі на те дійсного власника обмежено його право користування шляхом передачі такого права іншій особі.
Справа №640/4511/20 від 05/11/2024
Суд встановив, що контролюючий орган порушив процедуру проведення перевірки, продовживши її строк після закінчення початкового терміну. Це є істотним порушенням закону, оскільки фактично була призначена нова перевірка без законних підстав. Акт такої перевірки та прийняті на його підставі рішення не можуть вважатися допустимими доказами.
Справа №927/1187/23 від 04/11/2024
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, вважаючи її тотожною з раніше розглянутою справою. Верховний Суд зазначив, що попередня справа не містила висновків щодо відсутності правовідносин між сторонами, а лише встановила недоведеність прострочення оплати. Тому нинішній позов має інші підстави і не може вважатися тотожним.
Справа №915/1701/21 від 04/11/2024
Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що за оскарження додаткової ухвали про розподіл судових витрат необхідно сплачувати судовий збір. Верховний Суд зазначив, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, оскільки такі питання не пов’язані з вимогами позову по суті спору.
Справа №812/399/18 від 05/11/2024
Суд встановив, що платник податків правомірно відображав курсові різниці у складі інших доходів/витрат, оскільки: 1) кредитори-нерезиденти не є господарськими одиницями платника і він не має впливу на них; 2) погашення заборгованості було заплановане і ймовірне, оскільки договорами встановлено конкретні строки погашення. Податковий орган не довів, що позичальник здійснював інвестиції в кредиторів або мав на них суттєвий вплив.
Справа №910/10211/21 від 05/11/2024
Суд встановив, що приватний виконавець не дотримався вимог закону щодо періодичності перевірок майнового стану боржника (не рідше раз на 2 тижні щодо рахунків та раз на 3 місяці щодо майна). Також виконавець не вжив усіх можливих заходів впливу на боржника, зокрема не розглянув питання про обмеження виїзду керівника боржника за кордон. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, не перевіривши належним чином всі обставини справи.
Справа №914/2450/22(914/286/24) від 23/10/2024
Суд керувався тим, що компанія документально підтвердила факт переплати митних платежів, своєчасно звернулась із заявою про їх повернення, не мала податкового боргу на момент звернення, а відмова митниці у поверненні коштів була необґрунтованою, оскільки компанія належним чином завершила митне оформлення товарів. Також суд встановив, що ця сума переплати є окремою від інших платежів, які вже були повернуті компанії за іншим судовим рішенням.
Справа №520/10218/23 від 05/11/2024
Предмет спору – оскарження податкових повідомлень-рішень, виданих податковою службою Харківської області компанії ТОВ «АСК – Торгагротранс».На жаль, з наданого скороченого тексту рішення неможливо визначити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд при винесенні рішення, оскільки мотивувальна частина відсутня. Проте очевидно, що суд знайшов суттєві порушення при розгляді справи судами попередніх інстанцій, що стало підставою для скасування їхніх рішень.Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «АСК – Торгагротранс», скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/2745/22 від 30/10/2024
Суд першої та апеляційної інстанції відмовили у визнанні частини вимог банку на суму 3,7 млн грн, вважаючи їх поточними, оскільки строк їх виконання настав після відкриття провадження у справі про банкрутство. Однак Верховний Суд вказав, що при визначенні статусу вимог (конкурсні чи поточні) має враховуватись момент виникнення зобов’язання, а не строк його виконання. Суди попередніх інстанцій не врахували цю правову позицію та не дослідили належним чином, коли саме виникли спірні зобов’язання.
Справа №910/1444/24 від 30/10/2024
Предмет спору: відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство Гаражно-будівельного кооперативу ‘Ямський’ за заявою ТОВ ‘Классік-Ассістанс’.Суд керувався тим, що грошові вимоги кредитора мають спірний характер, оскільки відсутнє судове рішення щодо стягнення цих коштів з боржника, а сам боржник заперечує ці вимоги та надав докази виконання своїх зобов’язань. Зокрема, боржник довів, що договір про дольову участь у будівництві був виконаний у 2017 році, що підтверджується актом прийому-передачі. Суд застосував чотирискладовий тест для перевірки наявності спору про право і встановив, що вимоги кредитора потребують розгляду в порядку позовного провадження.Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Справа №914/2450/22(914/304/24) від 23/10/2024
Суд керувався тим, що Енергетична митниця безпідставно відмовила у поверненні коштів, посилаючись на неподання додаткових митних декларацій, хоча таке обґрунтування не передбачене законодавством як підстава для відмови. Також суд врахував, що позивач подав усі необхідні документи для повернення коштів, а надміру сплачені платежі є активом боржника у справі про банкрутство, який має бути включений до ліквідаційної маси.
Справа №910/12122/23 від 23/10/2024
Суд керувався тим, що згідно з постановою Верховного Суду від 30.08.2024, якщо позов містить лише вимогу про визнання арбітражної угоди недійсною, суд має відмовити у відкритті провадження, оскільки такий спір не підлягає розгляду в господарських судах. Суд також зазначив, що позивач має право звернутися з відповідним позовом до міжнародного комерційного арбітражу згідно з умовами договору.
Справа №2а-9957/12/2670 від 05/11/2024
Предмет спору – оскарження звільнення працівника Міністерства закордонних справ України та вимога про поновлення на посаді.Оскільки в рішенні наведена лише вступна та резолютивна частини, неможливо визначити основні аргументи суду. Проте з резолютивної частини видно, що Верховний Суд вирішив частково задовольнити касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів нижчих інстанцій, але залишивши без змін їх резолютивні частини.Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивування попередніх судових рішень, але зберігши їх кінцеві висновки.
Справа №918/124/23 від 31/10/2024
Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо належних способів захисту прав учасника товариства. Зокрема, після зміни розміру часток учасників та статутного капіталу єдиним ефективним способом захисту є вимога про встановлення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників. Суди також не дослідили питання взаємосуперечливості між позовними вимогами про визнання недійсними рішень зборів та переведення прав покупця.
Справа №910/175/23 від 31/10/2024
Предмет спору: визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю пального та стягнення 190 525,80 грн зайво сплачених коштів.Суд при розгляді справи керувався тим, що: 1) не було належним чином досліджено, хто саме є розпорядником бюджетних коштів за спірною закупівлею; 2) не було перевірено повноваження позивачів в галузі бюджету та фінансів; 3) не було встановлено належний суб’єктний склад учасників спірних правовідносин, зокрема чи є визначений прокурором склад відповідачів належним.Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх обставин справи.
Справа №908/1035/20 від 30/10/2024
Суд зазначив, що для правильного вирішення питання про визнання штрафних санкцій необхідно встановити момент виникнення основного податкового зобов’язання і момент його невиконання. Якщо вони виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство – такі вимоги можуть вважатися конкурсними, незалежно від часу їх документального оформлення податковим органом. Апеляційний суд не дослідив ці обставини належним чином, а керувався лише датою прийняття податкових повідомлень-рішень.
Справа №910/862/22 (910/5476/23) від 30/10/2024
Суд визнав договір недійсним, оскільки він має ознаки фраудаторності (укладений на шкоду кредиторам). Основними аргументами суду були: укладення договору в “підозрілий період” до відкриття справи про банкрутство, пов’язаність сторін договору через спільного бенефіціара, відсутність економічної доцільності та реальної можливості виконати поставку товару в такі короткі строки, що свідчить про умисні дії для штучного збільшення кредиторської заборгованості.
Справа №520/10218/23 від 05/11/2024
Предмет спору: Оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення від’ємного значення ПДВ та застосування штрафних санкцій.Основні аргументи суду: Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином всі обставини справи, зокрема: не з’ясували спосіб проведення податкової перевірки, не оцінили зміст запитів податкового органу щодо надання документів, не встановили обсяг господарських операцій, які визнані непідтвердженими, та не надали належної оцінки наданим платником податків документам. Суд також зазначив, що не було досліджено правомірність застосування штрафних санкцій.Рішення суду: Касаційну скаргу задоволено, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
