Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого запиту:
1. Предметом спору є законність звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням та незастосування до неї обов’язкового додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов’язаною з обігом наркотичних засобів.
2. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не навів належних мотивів для звільнення особи від реального відбування покарання, обмежившись лише формальним переліком пом’якшуючих обставин. Суд критично оцінив безпідставні твердження апеляції про нібито відсутність шкоди суспільству та «вимушений» характер злочинів, вчинених через біль. Ключовим аргументом стало ігнорування апеляційним судом правової позиції Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду щодо обов’язковості призначення додаткового покарання. **** Суд підкреслив, що додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю має бути призначене незалежно від того, чи займалася особа такою діяльністю офіційно на момент вчинення злочину, відступаючи тим самим від застарілих роз’яснень Пленуму ВСУ 2003 року. Апеляційний суд не перевірив доводи прокурора про істотну диспропорцію між тяжкістю злочинів та м’якістю призначеного покарання. Внаслідок цього рішення апеляційної інстанції було визнано невмотивованим та таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
