Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту:
1. Предметом спору є питання правомірності звільнення особи від обов’язків опікуна над недієздатним братом та призначення нового опікуна в умовах, коли потенційний кандидат на опікунство є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби.
2. Верховний Суд при винесенні рішення керувався насамперед процесуальними нормами щодо повноважного складу суду. Суд наголосив, що справи про призначення, зміну або звільнення від обов’язків опікуна, згідно з вимогами ЦПК України, мають розглядатися виключно колегіальним складом суду, а саме: одним суддею та двома присяжними. Оскільки суд першої інстанції розглянув цю справу одноособово, це є безумовною підставою для скасування рішення через розгляд справи неповноважним складом суду. Апеляційний суд, своєю чергою, не виправив це суттєве процесуальне порушення, залишивши рішення без змін. Верховний Суд також послався на правову позицію, викладену в постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24, яка підтверджує обов’язковість колегіального розгляду таких категорій справ. Враховуючи ці обставини, касаційна інстанція не переходила до оцінки доводів сторін щодо доцільності призначення опікуна, оскільки процесуальні порушення унеможливили законний розгляд справи по суті. **** Суд у цьому рішенні прямо посилається на позицію Об’єднаної палати КЦС ВС від 15 вересня 2025 року, яка закріплює обов’язковий колегіальний розгляд справ про опіку, що є визначальним для судової практики.
3. Верховний Суд скасував постанову Житомирського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
