Справа №380/12552/25 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо відмови в індексації пенсії шляхом перерахунку показника середньої заробітної плати та вимога зобов’язати орган здійснити такий перерахунок із застосуванням відповідних коефіцієнтів.
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд зосередив увагу не на суті індексації, а на процесуальному питанні дотримання строків звернення до суду. Суд наголосив, що право на індексацію не є абсолютним і обмежене шестимісячним строком, передбаченим статтею 122 КАС України. Оскільки пенсія є періодичним платежем, її розмір відомий пенсіонеру щомісяця, тому посилання на необізнаність про порушення прав не є поважною причиною для пропуску строку. Суд підкреслив, що пасивна поведінка особи, яка тривалий час не цікавилася правильністю нарахувань, не може бути підставою для поновлення процесуальних строків. Апеляційний суд припустився помилки, не надавши оцінки доводам Пенсійного фонду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Відтак, для встановлення обставин, чи були причини пропуску строку поважними, справу необхідно переглянути повторно.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №120/16733/24 від 25/08/2026
Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, я проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір справи:
1. **Предмет спору:** Оскарження відмови Міністерства оборони України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця, який потрапив у ДТП під час виконання службових обов’язків.
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що для відмови у виплаті допомоги ключовим є не факт притягнення особи до адміністративної відповідальності, а встановлення самого факту вчинення правопорушення, що призвело до смерті.
* Верховний Суд наголосив, що смерть військовослужбовця унеможливлює відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, проте це не означає, що факт порушення Правил дорожнього руху не може бути встановлений судом на підставі інших доказів.
* У цій справі матеріали службового розслідування підтвердили, що загибель військовослужбовця сталася внаслідок недотримання ним вимог пункту 12.1 ПДР України (вибір безпечної швидкості), що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку з ДТП.
* Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково проігнорували правову позицію Верховного Суду, згідно з якою визначальними є фактичні обставини загибелі, а не наявність чи відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
* Відтак, оскільки смерть настала внаслідок вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення, закон прямо забороняє виплату одноразової грошової допомоги.
* Верховний Суд підкреслив, що суди нижчих інстанцій порушили норми матеріального права, не врахувавши практику Верховного Суду, що призвело до ухвалення помилкових рішень.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Справа №910/8857/25 від 18/08/2026
Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Фітнес клуб «Галактика» на користь Київської міської ради понад 5 млн грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без оформлених правовстановлюючих документів.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд, керуючись такими аргументами:
* Суд підтвердив, що власник нерухомості на чужій землі є фактичним користувачем ділянки та зобов’язаний сплачувати кошти за її використання на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
* Ключовим питанням для розрахунку суми боргу є визначення правильної відсоткової ставки орендної плати, яка залежить від цільового призначення землі.
* Апеляційний суд безпідставно застосував ставку 5%, спираючись лише на один із видів діяльності фітнес-клубу, вказаний у реєстрах, та проігнорував інші докази.
* Суд не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що фактичне використання ділянки пов’язане з обслуговуванням об’єктів фізичної культури та спорту, а не з комерційною орендою нерухомості.
* Верховний Суд наголосив, що апеляційна інстанція не виконала обов’язок щодо всебічного та повного з’ясування обставин справи, що є порушенням процесуальних норм.
* Оскільки касаційний суд не має повноважень встановлювати нові факти або переоцінювати докази, справу було повернуто для повторного розгляду з метою встановлення реального характеру використання землі.
3. Верховний Суд прийняв рішення про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/3908/24 від 26/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. **Предмет спору:** Розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами у справі про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення грошових коштів за результатами касаційного перегляду.
2. **Аргументи суду:**
* Суд керувався принципом пропорційного розподілу судових витрат, оскільки позовні вимоги були задоволені частково (дві немайнові вимоги задоволено, одна майнова — ні), що в пропорції становить 2/3 на користь позивача та 1/3 на користь відповідача.
* Ключовим моментом стало питання передбачуваності витрат для протилежної сторони: суд вказав, що підвищення вартості послуг адвоката, оформлене актом вже після винесення рішення судом, не може бути покладено на іншу сторону, оскільки вона не могла розумно передбачити такі витрати.
* Верховний Суд підкреслив, що право на вільне визначення гонорару адвоката є беззаперечним, проте для цілей стягнення витрат з іншої сторони ці витрати мають бути обґрунтованими, співмірними та відповідати умовам, зафіксованим у договорі на момент розгляду справи.
* Суд самостійно перерахував вартість участі адвоката відповідача в засіданнях, застосувавши погодинну ставку, передбачену первинним договором, замість завищеної суми, погодженої в акті після завершення розгляду.
* При оцінці витрат позивача суд визнав їх обґрунтованими та співмірними, враховуючи складність справи та обсяг виконаної роботи.
* Враховуючи, що обидві сторони заявили витрати, які є близькими за розміром та обсягом, суд здійснив взаєморозрахунок між ними.
* Остаточне рішення базувалося на балансі інтересів сторін та принципах господарського судочинства щодо відшкодування витрат, які є реальними та необхідними.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив заяви обох сторін та, провівши взаєморозрахунок, постановив стягнути з ТОВ «Едвіт Капітал» на користь Кароліно-Бугазької сільської ради 13 666,66 грн витрат на правничу допомогу.
Справа №440/13835/23 від 25/08/2026
Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Розгляд заяви спадкоємця про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні у справі про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії.
2. **Аргументи суду:**
– Суд виходив із того, що право на спадкування виникає лише щодо тих сум, які належали спадкодавцю за життя, але не були ним отримані.
– Ключовим фактором є момент виникнення права на виплату: оскільки на дату смерті позивачки судове рішення про стягнення компенсації ще не було ухвалене, вона не набула права на ці кошти за життя.
– Відповідно до норм Цивільного кодексу України, права, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, не входять до складу спадщини.
– Суд наголосив, що процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли спірні правовідносини допускають перехід прав та обов’язків, чого в даному випадку не відбулося.
– Посилання скаржника на практику Великої Палати Верховного Суду було відхилено, оскільки обставини тієї справи не є тотожними цій ситуації.
– Верховний Суд підтвердив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, оскільки за відсутності у спадкодавця права на виплату на момент смерті, таке право не переходить до спадкоємців.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про відмову у заміні сторони виконавчого провадження — без змін.
Справа №420/37294/25 від 25/08/2026
Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту:
1. Предметом спору є правомірність рішення експертної команди Інституту про скасування позивачу інвалідності 2-ої групи без проведення його особистого огляду та повторного медичного обстеження.
2. Суд встановив, що відповідач порушив процедуру, передбачену Порядком №1338, оскільки здійснив перевірку обґрунтованості попереднього рішення МСЕК та скасував інвалідність позивача заочно, без проведення повторного оцінювання функціонального стану особи. Суд наголосив, що хоча відповідач мав право на перевірку, він був зобов’язаний призначити повторне оцінювання та належним чином повідомити про це позивача, чого зроблено не було. Також суд звернув увагу на те, що відповідач сам раніше визнавав необхідність присутності позивача для обстеження, але згодом проігнорував це, прийнявши рішення лише на основі аналізу документів. Крім того, суд відхилив доводи відповідача про правомірність заочного скасування інвалідності, зазначивши, що чинне законодавство вимагає дотримання процедури оцінювання, яка включає повне медичне обстеження. Суд також підкреслив, що наявність у позивача серйозного діагнозу (інфаркт міокарда) вимагала ретельного дослідження, яке не було проведене. У підсумку, суд дійшов висновку, що порушення процедури є фундаментальним і нівелює законність прийнятого адміністративного акта.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою позов було задоволено, а рішення про скасування інвалідності визнано протиправним та скасовано.
Справа №910/11067/20 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. Предметом спору є розгляд подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не було належним чином зареєстроване в Державному реєстрі.
2. Верховний Суд виходив із того, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною права на судовий захист, тому неможливість виконання через відсутність реєстрації права власності на майно боржника не повинна блокувати процес стягнення. Суд встановив, що правочин, на підставі якого майно було відчужене на користь третьої особи (ТОВ «Селіток Груп»), був визнаний недійсним у судовому порядку через недобросовісність дій сторін, спрямованих на уникнення виконання зобов’язань. Хоча формально право власності в реєстрі було закріплено за іншою особою, суд підкреслив, що державна реєстрація є лише офіційним підтвердженням права, а не його першоджерелом. Оскільки підстава для переходу права власності до ТОВ «Селіток Груп» відпала, а боржник фактично володіє майном, суд визнав правомірним звернення стягнення на такий об’єкт. Також суд зазначив, що виконавець довів відсутність у боржника іншого майна, достатнього для погашення боргу, що є ключовою умовою для застосування процедури звернення стягнення на нерухомість.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими було задоволено подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.
Справа №640/17708/21 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір справи:
1. **Предмет спору:** Оскарження постанови НКРЕКП про накладення штрафу на ТОВ «Фрей» за порушення вимог щодо подання звітності через процедурні порушення під час розгляду справи регулятором.
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що НКРЕКП порушила процедуру притягнення до відповідальності, оскільки не забезпечила належне повідомлення ліцензіата про розгляд результатів перевірки.
* Ключовим фактором стало те, що регулятор направляв усі документи та повідомлення про засідання на адресу та електронну пошту, які не були офіційно зареєстровані за позивачем у Єдиному державному реєстрі (ЄДР).
* Суд наголосив, що для юридичної особи офіційним каналом комунікації є відомості, внесені до ЄДР, тому надсилання документів на неактуальні адреси не вважається належним повідомленням.
* Через це позивач був фактично позбавлений права на участь у засіданні колегіального органу, надання пояснень та заперечень, що є грубим порушенням процедури прийняття рішення суб’єктом владних повноважень.
* Верховний Суд підкреслив, що дотримання процедури є обов’язковою умовою законності рішення, а спроби регулятора виправдати свої дії посиланням на неактуальні дані не звільняють його від обов’язку діяти у спосіб, передбачений законом.
* Доводи НКРЕКП про те, що позивач мав можливість дізнатися про засідання з інших джерел, були відхилені як такі, що не спростовують факту неналежного повідомлення.
* У підсумку, суд дійшов висновку, що порушення порядку розгляду справи є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими позов ТОВ «Фрей» було задоволено, а постанову про накладення штрафу — скасовано.
Справа №160/37447/25 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. **Предмет спору:** Позивач намагався через окремий адміністративний позов оскаржити дії представника міської ради, який брав участь у судовому засіданні в іншій справі, вважаючи таке представництво неправомірним через порушення вимог щодо несумісності адвокатської діяльності.
2. **Аргументи суду:**
– Верховний Суд наголосив, що дії щодо представництва інтересів особи в суді є виключно процесуальними, а не управлінськими, тому вони не створюють публічно-правового спору.
– Суд підкреслив, що питання повноважень представника та його права брати участь у справі мають вирішуватися виключно в межах того судового провадження, де ця особа здійснює представництво, а не шляхом подання окремого позову.
– Оскільки такі процесуальні дії не зумовлюють виникнення чи припинення правовідносин поза межами судового процесу, вони взагалі не можуть бути самостійним предметом позову в жодному виді судочинства.
– Верховний Суд визнав помилковим підхід апеляційної інстанції, яка намагалася оцінити правомірність дій представника (питання несумісності) у межах справи про відмову у відкритті провадження, оскільки це виходить за межі юрисдикційного спору.
– Суд підтвердив, що відмова у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України була законною, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
– Таким чином, Верховний Суд чітко розмежував процесуальні дії в суді та дії суб’єктів владних повноважень, які підлягають оскарженню в адміністративному порядку.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Справа №120/7478/25 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження ТОВ «Енера Вінниця» постанови та розпорядження НКРЕКП про накладення штрафу та зобов’язання усунути порушення ліцензійних умов, прийнятих за результатами перевірки в умовах воєнного стану.
2. **Аргументи суду:**
* Верховний Суд наголосив, що під час воєнного стану НКРЕКП має право проводити перевірки, якщо існує загроза, що має значний негативний вплив на права громадян, довкілля або безпеку держави.
* Суд зазначив, що апеляційна інстанція підійшла до справи надто формально, обмежившись лише констатацією факту дії воєнного стану, не дослідивши реальні підстави для проведення перевірки.
* Апеляційний суд не перевірив, чи дійсно виявлені порушення створювали ту саму «загрозу значного негативного впливу», яка є ключовим критерієм для правомірності перевірки за Постановою КМУ №303.
* Верховний Суд підкреслив, що суди зобов’язані самостійно досліджувати склад порушень та їхній вплив на енергетичну безпеку, оскільки це безпосередньо стосується правомірності дій регулятора.
* Також було вказано на необхідність оцінки того, чи не були питання, що перевірялися, вже предметом попередніх контрольних заходів, що могло б свідчити про неправомірність повторного притягнення до відповідальності.
* Суд наголосив, що адміністративне судочинство вимагає від суддів активної ролі у з’ясуванні всіх обставин, а не лише пасивного аналізу доводів сторін.
* У підсумку, через неповне з’ясування фактичних обставин справи, рішення апеляційного суду було визнано передчасним та таким, що не відповідає вимогам обґрунтованості.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного та всебічного дослідження обставин.
Справа №917/1789/25 від 25/08/2026
Ось аналіз судового рішення, підготовлений у форматі інтерв’ю:
1. Предметом спору є розгляд заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час касаційного провадження.
2. Суд при винесенні рішення керувався принципами співмірності, розумності та реальності витрат на правову допомогу, закріпленими у Господарському процесуальному кодексі України. Колегія суддів встановила, що заявлена сума у 25 000 грн є завищеною, оскільки справа не містила складної юридичної кваліфікації, а правова позиція відповідача була сформована ще в судах попередніх інстанцій. Суд зазначив, що відсутність окремого документа під назвою «детальний опис робіт» не є критичною, якщо зміст наданих послуг та їх вартість відображені в акті приймання-передачі, що дозволяє оцінити обсяг виконаної роботи. Водночас суд підкреслив, що не має права зменшувати витрати з власної ініціативи, проте зробив це на обґрунтоване клопотання позивача. Враховуючи обсяг підготовлених документів та час, витрачений адвокатом, суд дійшов висновку, що справедливим розміром компенсації є 10 000 грн. Таким чином, суд балансував між правом сторони на відшкодування витрат та недопущенням надмірного фінансового навантаження на іншу сторону.
3. Верховний Суд частково задовольнив заяву, стягнувши з Військової частини на користь ТОВ «Ремтехналадка» 10 000 грн витрат на правничу допомогу, відмовивши у задоволенні решти суми.
Справа №921/150/26 від 25/08/2026
Ось професійний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції.
2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що право на відшкодування витрат на правничу допомогу є гарантованим, проте їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності, розумності та співмірності. Верховний Суд наголосив, що хоча сторона подала належні докази на підтвердження оплати послуг адвоката, суд не позбавлений права оцінювати ці витрати через призму критеріїв розумності, навіть за відсутності клопотання іншої сторони про їх зменшення. Суд встановив, що обсяг виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву на касаційну скаргу) не вимагав значних зусиль, оскільки позиція відповідача фактично дублювала аргументи, вже викладені в апеляційній інстанції. Відтак, суд дійшов висновку, що заявлена сума у 23 400 грн є завищеною з огляду на складність справи та обсяг наданих послуг. Суд підкреслив, що часткове задоволення заяви не є втручанням у договірні відносини між клієнтом та адвокатом, а є лише оцінкою витрат, що підлягають перекладенню на іншу сторону.
3. Верховний Суд частково задовольнив заяву, стягнувши з позивача на користь відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №640/5966/22 від 25/08/2026
Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. Предметом спору є питання процесуального правонаступництва, а саме можливість заміни Державної фіскальної служби України (ДФС) на Державну податкову службу України (ДПС) як відповідача у справі щодо зобов’язання підготувати документи для призначення пенсії колишньому працівнику податкової міліції.
2. Суд виходив із того, що публічне правонаступництво передбачає перехід адміністративної компетенції від одного органу до іншого, незалежно від того, чи завершена процедура ліквідації юридичної особи в Реєстрі. Верховний Суд наголосив, що вирішальним фактором є фактична передача функцій та повноважень, які раніше належали ДФС, до ДПС. Оскільки ДПС розпочала виконання функцій і повноважень ДФС, що перебуває у стані припинення, вона стає правонаступником у спірних правовідносинах. Суд відхилив доводи ДПС про те, що вона не є правонаступником у питаннях пенсійного забезпечення, вказавши, що ці функції є невід’ємною частиною адміністративної компетенції, переданої від реорганізованого органу. Таким чином, заміна сторони є необхідною для забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача. Суд підкреслив, що посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду є недоречними, оскільки в тих справах предметом спору були інші правовідносини, де передача функцій не відбулася.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Державної податкової служби без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про заміну відповідача — без змін.
Справа №910/7448/17 від 13/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. **Предмет спору:** Розгляд заяви ліквідатора про покладення на колишнього голову правління боржника субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями банкрута у розмірі понад 808 млн грн через доведення товариства до банкрутства.
2. **Аргументи суду:**
– Суд касаційної інстанції наголосив, що субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство має деліктну природу, тому для її застосування необхідно довести склад правопорушення: наявність винних дій керівника, причинно-наслідковий зв’язок між цими діями та банкрутством, а також недостатність активів для задоволення вимог кредиторів.
– Верховний Суд підкреслив, що право ліквідатора на подання такої заяви виникає лише після завершення реалізації майна та розрахунків з кредиторами, оскільки відповідальність є додатковою.
– Ключовою помилкою апеляційного суду стало те, що він формально долучив до матеріалів справи нові докази, подані відповідачем, але не надав їм жодної оцінки у своєму рішенні.
– Суд зазначив, що апеляційна інстанція не мотивувала відхилення або прийняття аргументів скаржника, чим порушила принципи змагальності та справедливого судового розгляду, закріплені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини.
– Через ігнорування апеляційним судом важливих доводів та доказів, Верховний Суд визнав неможливим перевірити правильність висновків по суті спору без повторного дослідження матеріалів справи.
– Верховний Суд також вказав, що не має процесуальних повноважень самостійно збирати чи оцінювати докази, які не були належним чином досліджені судами нижчих інстанцій.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду та направив справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №904/1740/23 від 25/08/2026
Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. **Предмет спору:** Оскарження дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника, який перебуває у процедурі врегулювання заборгованості на ринку природного газу.
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що Закон №1639-IX передбачає спеціальний правовий режим врегулювання заборгованості лише для періоду з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно.
* Оскільки стягнута заборгованість частково виникла після 28.02.2022, вона не підпадає під дію мораторію чи процедур врегулювання, передбачених цим Законом.
* Виконавець правомірно відкрив провадження та наклав арешт лише на ту частину боргу, яка не підлягає врегулюванню, що підтверджується розрахунками стягувача.
* Суд наголосив, що включення боржника до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання, не звільняє його від обов’язку виконувати зобов’язання, що виникли поза межами дії Закону №1639-IX.
* Посилання боржника на попередні рішення Верховного Суду визнано безпідставними, оскільки в тих справах правовідносини стосувалися заборгованості, що повністю підпадала під дію Закону №1639-IX, тоді як у цій справі ситуація є змішаною.
* Суд підкреслив, що конституційний принцип обов’язковості судового рішення не може бути нівельований через технічні складнощі розмежування сум, якщо ці суми чітко визначені стягувачем і не оспорені боржником по суті.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Справа №760/479/22 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є законність рішення профспілкової організації про висунення вимоги до роботодавця щодо розірвання трудового договору з виконувачем обов’язків директора державного підприємства.
2. Суд виходив з того, що профспілка має право вимагати звільнення керівника лише у разі доведення істотних порушень, які зачіпають саме колективні інтереси працівників, а не їхні індивідуальні права. У цій справі профспілка обґрунтовувала свою вимогу судовими рішеннями, які стосувалися лише індивідуальних трудових спорів окремих працівників, що не є достатньою підставою для звільнення керівника за статтею 45 КЗпП України. Суд наголосив, що профспілка не довела причинно-наслідкового зв’язку між діями керівника та порушенням колективних інтересів трудового колективу. Також було враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, яка вимагає від судів ретельної оцінки обґрунтованості таких профспілкових вимог на предмет їх відповідності меті захисту колективних інтересів. Оскільки профспілка не надала доказів системного порушення прав саме колективу, суд визнав її рішення незаконним. Верховний Суд підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій, і погодився з їхніми висновками.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов про скасування рішення профспілки було задоволено.
Справа №914/3180/23 від 18/08/2026
Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Прокурор намагався через суд скасувати рішення місцевої ради про надання містобудівних умов та обмежень, дозвіл на будівництво та державну реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва, посилаючись на відсутність детального плану території та порушення процедури забудови.
2. **Аргументи суду:**
– Суд встановив, що видані містобудівні умови та обмеження відповідають чинному Генеральному плану смт Брюховичі, який є основним видом містобудівної документації.
– Верховний Суд підкреслив, що сама по собі відсутність плану зонування чи детального плану території не є автоматичною підставою для відмови у видачі містобудівних умов, якщо наміри забудовника відповідають Генеральному плану.
– Суд розмежував підстави для відмови у наданні земельної ділянки та підстави для відмови у видачі містобудівних умов, вказавши, що це різні правові категорії.
– Щодо реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, суд зазначив, що чинне законодавство дозволяє таку реєстрацію без введення об’єкта в експлуатацію, якщо особа є власником матеріалів, використаних у будівництві.
– Суд також врахував принцип правомірних очікувань забудовника, який діяв на підставі отриманих дозвільних документів та висновків Міністерства юстиції.
– Помилкове посилання апеляційного суду на окрему норму закону (щодо приватизації) було визнано формальним недоліком, який не вплинув на правильність рішення по суті.
– У підсумку суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки прокурор не довів порушень, які б вимагали скасування вже виданих дозвільних документів.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою у задоволенні позову прокурора було відмовлено повністю.
Справа №640/10128/21 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження правомірності дій органу архітектурно-будівельного контролю щодо припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації через імовірну недостовірність даних у поданих замовником документах.
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що для звернення до суду з позовом про припинення права на будівництво орган контролю повинен чітко довести факт самочинного будівництва та неможливість його усунення шляхом перебудови. Суд підкреслив, що контролюючий орган зобов’язаний дотримуватися встановленого алгоритму: провести перевірку, зафіксувати порушення, видати припис про їх усунення та лише у разі невиконання цього припису звертатися до суду. У цій справі Департамент не видавав припису, що є критичним процедурним порушенням. Крім того, суд зазначив, що наявність розбіжностей у площі об’єкта сама по собі не є безумовним доказом самочинного будівництва без встановлення причин таких розбіжностей. Апеляційний суд припустився помилки, не дослідивши належним чином докази та не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи. Верховний Суд вказав на необхідність активної ролі суду в адміністративному процесі для з’ясування істини, чого в оскаржуваній постанові апеляції зроблено не було.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного та всебічного встановлення обставин.
Справа №160/18752/25 від 25/08/2026
Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого інтерв’ю:
1. Предметом спору є правомірність відмови Пенсійного фонду у застосуванні актуального показника середньої заробітної плати за 2022–2024 роки при призначенні позивачці пенсії за віком після того, як вона раніше отримувала пенсію за вислугу років.
2. Суд виходив із того, що перехід з пенсії за вислугу років (призначеної за Законом №1788-XII) на пенсію за віком (за Законом №1058-IV) фактично є призначенням нового виду пенсії, а не переведенням з одного виду на інший у межах одного закону. Верховний Суд наголосив, що Закон №1058-IV не передбачає пенсію за вислугу років, тому норми про «незмінність» показника середньої зарплати при переведенні тут не застосовуються. Суд зазначив, що органи Пенсійного фонду помилково ототожнюють ці два різні види пенсійного забезпечення. Оскільки позивачка звернулася за призначенням пенсії за віком вперше після досягнення 60 років, вона має законне право на розрахунок виплат із застосуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення. Суд також розмежував цю справу з іншими прецедентами, де йшлося про перехід з пільгової пенсії на загальну, вказавши на відсутність тотожності обставин. Таким чином, відмова Пенсійного фонду була визнана такою, що порушує право особи на належне пенсійне забезпечення.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивачки, скасував рішення судів попередніх інстанцій та зобов’язав Пенсійний фонд призначити і виплатити пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2022–2024 роки.
Справа №160/10887/25 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Марганецька міська рада звернулася до суду з вимогою визнати протиправним та нечинним рішення Дмитрівської сільської ради від 1992 року про затвердження проєкту формування її території, оскільки це рішення, на думку позивача, було прийняте з порушенням процедури та безпідставно включило до складу сільської ради земельні ділянки, що належать міській громаді.
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд підтримав позицію апеляційної інстанції, наголосивши, що на момент прийняття спірного рішення у 1992 році діяли чіткі норми Земельного кодексу УРСР та Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою, які вимагали погодження меж із заінтересованими землекористувачами. Суд встановив, що Дмитрівська сільська рада не мала повноважень самостійно визначати межі своєї території без відповідного подання до обласної ради та без узгодження з суміжними територіальними громадами. Важливим аргументом стало те, що до складу «сформованої» у 1992 році території сільради фактично увійшли землі Марганецької міської ради (зокрема, кладовища та очисні споруди), що прямо порушувало права позивача. Суд також відхилив доводи відповідача про те, що розробка проєкту здійснювалася на виконання постанови Верховної Ради про прискорення земельної реформи, оскільки цей документ не надавав органам місцевого самоврядування права на одностороннє встановлення меж за рахунок земель інших громад. Зрештою, Верховний Суд підкреслив, що оскільки процедура була порушена, а права позивача — зачеплені, рішення сільської ради є протиправним.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу Червоногригорівської селищної ради без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою рішення сільради було визнано протиправним та нечинним, — без змін.
Справа №990/247/26 від 24/08/2026
Предметом цього спору є оскарження суддею рішення Вищої ради правосуддя про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Суд при винесенні рішення керувався принципом верховенства права та необхідністю дотримання балансу між публічним інтересом у здійсненні правосуддя та гарантіями незалежності судді. Верховний Суд проаналізував процедуру прийняття рішення Вищою радою правосуддя та встановив, що при відстороненні судді не було належним чином обґрунтовано наявність реальних ризиків для правосуддя, які б виправдовували таке втручання. Суд наголосив, що автоматичне відсторонення судді лише на підставі факту повідомлення про підозру без оцінки конкретних обставин справи є порушенням гарантій суддівської незалежності. Також було враховано, що кримінальне провадження за статтею 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху) не стосується безпосередньо професійної діяльності судді, що вимагає більш ретельного підходу до оцінки доцільності відсторонення. В результаті, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВРП було прийнято з порушенням встановлених законом вимог щодо вмотивованості та пропорційності.
Верховний Суд задовольнив позовні вимоги, визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради правосуддя про відсторонення судді від посади.
Справа №400/573/26 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є правомірність відмови органу місцевого самоврядування у взятті учасника бойових дій на квартирний облік через те, що рівень його забезпеченості житловою площею перевищував встановлений місцевою владою норматив.
2. Верховний Суд підкреслив, що органи місцевого самоврядування не мають необмеженої дискреції у встановленні нормативів для квартирного обліку. Суд зазначив, що місцевий норматив не може бути суворішим за загальнодержавний стандарт, визначений статтею 47 Житлового кодексу України (13,65 кв. м). Якщо особа забезпечена житлом на рівні, нижчому за цей загальний стандарт, вона має право на постановку на облік, навіть якщо цей показник вищий за локально встановлений «поріг» у 7 кв. м. Ігнорування цього факту призводить до ситуації, коли механізм соціального захисту стає перешкодою для реалізації конституційного права на житло. Суд також наголосив, що квартирний облік є лише передумовою для отримання житла, а не самостійною підставою для відмови в реалізації пільг, передбачених законом для учасників бойових дій. Відтак, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права, оцінивши забезпеченість позивача житлом крізь призму загальнодержавних гарантій.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов було задоволено, а відмову виконавчого комітету визнано протиправною.
Справа №921/489/24 від 18/08/2026
Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий та професійний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Стягнення 131 445 Євро як безпідставно набутих коштів (кондикційний позов) у зв’язку з відсутністю, на думку позивача, договірних відносин між сторонами.
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що перерахування коштів не було випадковим, оскільки позивач здійснив 14 системних платежів протягом кількох місяців із чітким посиланням у кожному з них на конкретні інвойси.
* Ці інвойси були виставлені на виконання зовнішньоекономічного контракту, що свідчить про наявність договірної природи відносин між сторонами.
* Суд підкреслив, що інститут безпідставного збагачення (ст. 1212 ЦК України) не може бути застосований, якщо кошти отримані на підставі існуючого договору, навіть за відсутності оригіналу контракту, оскільки фактичні дії сторін підтверджують виконання домовленостей.
* Окрему увагу суд приділив принципу добросовісності, зазначивши, що позивач діяв суперечливо: спочатку виконував зобов’язання за інвойсами, а згодом намагався повернути ці кошти через суд, що є неприпустимим.
* Суд також відхилив доводи про недопустимість копій документів, вказавши, що сторони в контракті прямо погодили юридичну силу таких копій.
* Верховний Суд підтвердив, що апеляційна інстанція належним чином дослідила докази та виконала вказівки щодо встановлення реальних правовідносин між сторонами.
* З огляду на встановлені факти, суд дійшов висновку, що підстави для застосування кондикційного позову відсутні, оскільки кошти були сплачені за конкретними зобов’язаннями.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного господарського суду, якою у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Справа №914/1076/25 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним стажем, проаналізував надане судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. Предметом спору є заява ОСББ «Перший на Патона» про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.
2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що право на відшкодування витрат на правничу допомогу є гарантованим, проте їх розмір має відповідати критеріям реальності, обґрунтованості та розумності. Верховний Суд підтвердив, що сторона, яка виграла справу, має право на компенсацію, але водночас наголосив, що суд не може зменшувати розмір витрат з власної ініціативи, а лише за наявності відповідного клопотання іншої сторони. Оскільки позивач подав заперечення щодо неспівмірності заявленої суми, суд проаналізував складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи. Суд встановив, що правова позиція відповідача була сталою, а адвокат супроводжував справу в усіх інстанціях, тому підготовка до касації не потребувала надмірних зусиль. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що заявлена сума у 46 000 грн є завищеною та не відповідає критерію співмірності.
3. Суд частково задовольнив заяву ОСББ, стягнувши з позивача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №902/476/26 від 25/08/2026
Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору:
1. **Предмет спору:** Справа стосується оскарження ухвали про відмову у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача (ТОВ «Родинний маєток») у межах спору про стягнення коштів пайової участі.
2. **Аргументи суду:**
– Суд наголосив, що метою забезпечення позову є гарантування реального виконання майбутнього рішення суду, тому суд має оцінювати, чи існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів ускладнить або унеможливить таке виконання.
– Верховний Суд підтвердив, що для застосування арешту не обов’язково доводити факт вчинення відповідачем активних дій з відчуження майна, оскільки вимога такого доказування є завищеним стандартом, що порушує баланс інтересів сторін.
– Апеляційний суд правомірно врахував фінансовий стан відповідача, зокрема тривалу збиткову діяльність та невідповідність розміру статутного капіталу сумі позовних вимог, що створює ризик відсутності коштів у боржника.
– Суд звернув увагу на недобросовісну поведінку відповідача, який нещодавно відчужив частину нерухомого майна, що в сукупності з іншими даними свідчить про реальну загрозу для виконання рішення.
– Щодо доводів про «блокування діяльності», суд зазначив, що відповідач не надав доказів неспівмірності арешту, а його позиція є суперечливою: він одночасно стверджує про наявність коштів для виконання рішення в майбутньому і про те, що арешт цих же коштів паралізує його роботу.
– Суд також нагадав, що процесуальне законодавство передбачає механізм скасування заходів забезпечення, якщо відповідач доведе їх безпідставність або неспівмірність у майбутньому.
– **:** Суд підтвердив, що висновки Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/448/22 щодо відсутності обов’язку доводити вчинення відповідачем дій з ухилення від виконання зобов’язань є пріоритетними та підлягають застосуванню як усталена практика.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Родинний маєток» без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою було накладено арешт на грошові кошти відповідача, — без змін.
Справа №910/10516/24 від 18/08/2026
Ось професійний аналіз судового рішення у справі № 910/10516/24:
1. Предметом спору є зобов’язання Фонду державного майна України включити орендоване позивачем приміщення до переліку об’єктів малої приватизації, що підлягають викупу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій через те, що суди не виконали вказівки Верховного Суду, надані під час попереднього розгляду цієї ж справи. Зокрема, суди не надали належної правової оцінки дотриманню 15-денного строку, встановленого законом для надання балансоутримувачем вмотивованої відмови у приватизації. Верховний Суд наголосив, що згідно з нормами Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», пропуск цього строку означає, що згода на приватизацію вважається наданою автоматично. Також суди не дослідили, чи є відмова балансоутримувача дійсно «вмотивованою» у розумінні закону, чи вона містить лише загальні посилання на доцільність відкладення приватизації на період після воєнного стану. Суд підкреслив, що орган приватизації не має права самостійно оцінювати доцільність відмови, якщо вона не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. В результаті, через неповне з’ясування фактичних обставин та ігнорування обов’язкових правових позицій Верховного Суду, рішення було визнано передчасним.
3. Верховний Суд прийняв рішення скасувати рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/5385/24 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення Верховного Суду. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
**1. Предмет спору**
Предметом спору є вимога члена кооперативу про визнання недійсними рішень загальних зборів та зборів уповноважених представників садового кооперативу «Лагуна» через нібито порушення процедури їх скликання, відсутність кворуму та участь у зборах неуповноважених осіб.
**2. Аргументи суду**
Суд дійшов висновку, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження своїх тверджень про порушення процедури скликання чи проведення зборів. Зокрема, було встановлено, що повідомлення про збори здійснювалося у спосіб, визначений Статутом, а саме — шляхом розміщення оголошень на інформаційному стенді за 15 днів до їх проведення. Суд підтвердив наявність кворуму на підставі протоколів та свідчень, які спростували доводи позивачки про відсутність необхідної кількості голосів. Також було спростовано аргумент про участь у зборах осіб, які не є членами кооперативу, оскільки Статут дозволяє членство не лише власникам ділянок, а й членам їхніх сімей, що було підтверджено внутрішніми обліковими даними. Суд наголосив, що оскільки процедурні вимоги закону та Статуту були дотримані, підстави для визнання рішень недійсними відсутні. Верховний Суд також підкреслив, що не вбачає підстав для переоцінки доказів, які вже були всебічно досліджені судами першої та апеляційної інстанцій.
**3. Рішення суду**
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін, підтвердивши законність прийнятих кооперативом рішень.
Справа №918/768/25 від 18/08/2026
Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. **Предмет спору:** ТОВ «Гортенія» звернулося до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду держмайна про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про приватизацію орендованого майна (будівлі кафе-їдальні) шляхом викупу, зобов’язання включити об’єкт до переліку приватизації та укласти попередній договір купівлі-продажу.
2. **Аргументи суду:**
– Суди попередніх інстанцій відмовили у позові, вважаючи, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки рішення про приватизацію та спосіб її проведення (викуп чи аукціон) належать до дискреційних повноважень органу приватизації.
– Суд зазначив, що виконання орендарем умов для викупу (здійснення невід’ємних поліпшень) не створює автоматичного права на викуп, а лише надає право на приватизацію, спосіб якої визначає орган приватизації.
– Верховний Суд підтримав позицію, що вимоги про зобов’язання укласти договір без проведення переддоговірної процедури є передчасними, оскільки об’єкт не був включений до переліку об’єктів приватизації.
– Водночас касаційна інстанція вказала на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання дотримання відповідачем строків розгляду заяви позивача, передбачених статтею 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
– Верховний Суд наголосив, що бездіяльність органу приватизації щодо порушення строків розгляду заяви є окремим предметом дослідження, який суди проігнорували.
– Отже, висновок про відсутність бездіяльності був зроблений передчасно, без належної перевірки дотримання процедурних строків, встановлених законом.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у визнанні бездіяльності протиправною та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, залишивши в іншій частині судові рішення без змін.
Справа №908/431/25 від 18/08/2026
Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Стягнення з АТ «Мотор-Банк» заборгованості з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, що виникла внаслідок неналежного виконання орендарем договірних зобов’язань.
2. **Аргументи суду:**
– Суд встановив, що нормативна грошова оцінка землі є базою для розрахунку орендної плати, а її зміна автоматично коригує права та обов’язки сторін договору без необхідності внесення до нього додаткових змін.
– Суд підтвердив правомірність застосування пільги зі сплати орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, що стало підставою для часткового задоволення позову, а не в повному обсязі.
– Відповідач не довів наявність форс-мажорних обставин, які б унеможливлювали використання ділянки за призначенням, оскільки надані ним акти обстеження свідчили лише про незначні пошкодження майна.
– Суд наголосив, що використання землі в Україні є платним, а відсутність доказів внесення відомостей про знищення нерухомості до відповідного державного реєстру не звільняє орендаря від обов’язку сплати.
– Верховний Суд відхилив доводи банку про неврахування попередніх висновків ВС, вказавши, що правовідносини у наведених скаржником справах не є подібними, оскільки стосуються інших правових підстав (зокрема, кондикційних вимог).
– Суд також зазначив, що скаржник не обґрунтував належним чином підстави для касаційного перегляду, фактично намагаючись домогтися переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд закрив касаційне провадження в одній частині, в іншій — залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості — без змін.
Справа №990/84/26 від 26/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Позивач оскаржував рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про своє звільнення з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
2. **Аргументи суду:**
– Суд встановив, що підстави для оскарження рішення ВРП про звільнення судді є вичерпними (повноваження складу ВРП, підписання рішення, наявність законних підстав) і в даному випадку вони були дотримані.
– Ключовим фактором стало те, що факт вчинення дисциплінарного проступку вже був підтверджений попередніми рішеннями, зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду, тому ці обставини не потребували повторного доказування.
– Суд наголосив, що на суддів як осіб з особливим публічно-правовим статусом не поширюються загальні норми трудового законодавства (зокрема, щодо заборони звільнення під час відпустки), оскільки процедура звільнення регулюється спеціальними законами.
– Щодо доводів про порушення права бути почутим, суд зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про засідання, а його неявка, незалежно від причин, не перешкоджала розгляду справи ВРП.
– Суд також вказав, що хронологія подій (оформлення відпустки вже після отримання повідомлення про засідання) свідчить про відсутність у позивача реального наміру брати участь у засіданні.
– Враховуючи стабільність правовідносин після перегляду дисциплінарної справи Великою Палатою, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВРП є вмотивованим та прийнятим у межах повноважень.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВРП про його звільнення.
Справа №480/4814/25 від 20/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцю та зобов’язання вчинити відповідні дії.
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували належним чином, яка саме військова частина несе відповідальність за організацію оформлення документів для виплати індексації. Суди встановили, що позивач проходив службу в одній частині (НОМЕР_2), а отримував грошове забезпечення в іншій (НОМЕР_1), проте не надали цьому правової оцінки. Відповідно до нормативної бази, обов’язок щодо організації оформлення документів для нарахування виплат покладається на частину, до штату якої зарахований військовослужбовець. Оскільки суди не залучили до участі у справі належного відповідача, це є порушенням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції наголосив, що встановлення належності відповідача є обов’язком суду, який не був виконаний. Через неможливість виправлення цього порушення на стадії апеляційного розгляду, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для залучення належного відповідача та вирішення спору по суті.
Справа №160/29691/25 від 25/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження відмови Пенсійного фонду у зарахуванні періоду навчання в технікумі до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку.
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд виходив з того, що технікум, попри свій статус вищого навчального закладу, здійснював професійно-технічне навчання за спеціальністю, яка безпосередньо пов’язана з пільговою професією позивача. Суд наголосив, що віднесення закладу до вищої освіти не скасовує факту здобуття особою професійно-технічної освіти, яка за законом підлягає зарахуванню до стажу. Ключовим фактором стало дотримання позивачем вимоги щодо працевлаштування за набутою професією протягом трьох місяців після закінчення навчання. Суд підкреслив, що до пільгового стажу зараховується саме той період навчання, який стосується здобуття технічної професії, передбаченої відповідними списками пільгових робіт. Таким чином, відмова Пенсійного фонду була визнана безпідставною, оскільки вона ґрунтувалася на формальному підході до статусу навчального закладу без урахування суті здобутої освіти. Верховний Суд підтвердив, що право на пенсію не може бути обмежене лише через назву навчального закладу, якщо фактично навчання було спрямоване на здобуття професії, що дає право на пільги.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №160/3901/23 від 26/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, я проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір справи:
1. **Предмет спору:** Оскарження суб’єктом господарювання висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД), яким Міністерство зобов’язало підприємство скоригувати межі планованої діяльності через їх накладення на території об’єкта природно-заповідного фонду та Смарагдової мережі.
2. **Аргументи суду:**
– Суд встановив, що межі регіонального ландшафтного парку (РЛП), хоч і не були винесені в натуру, чітко визначені проєктом його створення, який є офіційним документом.
– Верховний Суд підтвердив, що дані інформаційного шару «Природно-заповідний фонд» на Публічній кадастровій карті є офіційними та можуть використовуватися для визначення меж таких об’єктів.
– Суд наголосив, що конституційним обов’язком держави є охорона довкілля, а території природно-заповідного фонду та Смарагдової мережі мають особливий статус, що виключає можливість ведення на них господарської діяльності, яка їм шкодить.
– Щодо аргументу позивача про «легітимні очікування» на видобуток надр, суд зазначив, що вони не можуть ґрунтуватися на ігноруванні природоохоронного законодавства, оскільки надрокористувач зобов’язаний знати про обмеження, встановлені законом.
– Суд підкреслив, що вимога про коригування меж стосується не права власності на землю, а меж планованої діяльності в проєкті розробки родовища, щоб виключити з неї заборонені законом зони.
– Втручання у право позивача на користування надрами визнано пропорційним, оскільки воно спрямоване на збереження національного надбання та виконання міжнародних зобов’язань України (Бернська конвенція).
– Суд дійшов висновку, що Міністерство діяло в межах повноважень, а обмеження діяльності позивача є законним наслідком дотримання екологічних стандартів.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив у силі постанову апеляційного суду, якою позивачу було відмовлено у задоволенні позову.
Справа №520/13421/25 від 26/08/2026
Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Спір стосується правомірності відмови податкового органу у поверненні ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» надміру сплачених сум акцизного податку, які виникли внаслідок погашення податкових векселів у період воєнного стану.
2. **Аргументи суду:**
– Суд встановив, що погашення податкового векселя є формою виконання обов’язку зі сплати акцизного податку, тому кошти, сплачені таким чином, мають статус надміру сплачених грошових зобов’язань у разі виникнення переплати.
– Податковий кодекс не містить заборон на повернення сум акцизного податку, сплачених через векселі, а наявність переплати була підтверджена даними інвентаризації, проведеної після втрати майна внаслідок бойових дій.
– Суд наголосив, що неможливість позивача вчасно сплатити інші податкові зобов’язання була зумовлена неправомірними діями самого податкового органу (незаконні протести векселів та арешти рахунків), тому ці обставини не можуть бути підставою для відмови у поверненні коштів.
– Посилання податкової на відсутність спеціального механізму повернення таких коштів відхилено, оскільки держава не може посилатися на власну бездіяльність у створенні нормативної бази для уникнення виконання зобов’язань перед платником.
– Суд також застосував практику ЄСПЛ, зазначивши, що право на повернення надміру сплачених коштів є «майновим правом», яке підлягає захисту, і податковий орган зобов’язаний дотримуватися принципу належного врядування.
– Аргументи податкової про наявність податкового боргу визнано неспроможними, оскільки позивач був позбавлений можливості погасити його через протиправні дії контролюючого органу, які згодом були скасовані судами.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено, визнавши відмову податкової протиправною та зобов’язавши повернути підприємству надміру сплачені кошти.
Справа №160/34163/25 від 26/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд підкреслив, що наявність у сторони зареєстрованого «Електронного кабінету» в системі ЄСІКС робить доставку судового рішення до цього кабінету належним способом вручення, що і визначає початок перебігу процесуальних строків. Суд зазначив, що отримання паперової копії рішення поштою пізніше не поновлює строк на апеляцію, якщо рішення вже було доставлено в електронному вигляді. Департамент не надав переконливих доказів того, що воєнний стан або технічні збої об’єктивно унеможливили доступ до електронного кабінету протягом усього строку оскарження. Крім того, апеляційний суд правомірно залишив скаргу без руху, надавши можливість навести інші поважні причини пропуску строку, проте Департамент цією можливістю не скористався. Верховний Суд наголосив, що загальні посилання на відключення світла без доведення неможливості вчинення процесуальної дії не є поважною причиною. У підсумку, суд дійшов висновку, що процесуальні права відповідача не були порушені, оскільки він сам не виконав вимоги суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу Департаменту без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження — без змін.
Справа №160/34163/25 від 26/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є правомірність відмови суду апеляційної інстанції у відкритті провадження через нібито пропуск строку на апеляційне оскарження, зумовлений технічними помилками при ідентифікації учасника справи в системі «Електронний суд».
2. Верховний Суд у своєму рішенні керувався тим, що право на апеляційний перегляд є фундаментальною гарантією, яка не повинна нівелюватися надмірним формалізмом. Суд наголосив, що автоматична довідка про доставку документа в «Електронний кабінет» не є беззаперечним доказом вручення, якщо учасник обґрунтовано заперечує факт отримання та надає докази технічних помилок. У цій справі було встановлено, що в позовній заяві щодо державного реєстратора помилково вказали код ЄДРПОУ іншого відповідача, що могло унеможливити відображення документів у її персональному кабінеті. Верховний Суд підкреслив, що суд апеляційної інстанції зобов’язаний був перевірити реєстраційну картку справи в автоматизованій системі діловодства, а не обмежуватися лише формальною довідкою. Оскільки апеляційний суд не встановив, чи дійсно документ був доставлений саме до кабінету належного учасника, його висновки про пропуск строку визнано передчасними. Таким чином, суд має забезпечити реальний, а не ілюзорний доступ до правосуддя, з’ясувавши технічні обставини доставки процесуальних документів.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №320/14408/21 від 26/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Позивачка намагалася оскаржити в адміністративному суді бездіяльність АТ КБ «Приватбанк» щодо розгляду її заяв про повернення коштів, виплати за страховим полісом та захисту персональних даних, а також стягнути моральну шкоду.
2. **Аргументи суду:**
– Суд наголосив, що адміністративні суди розглядають лише ті спори, де хоча б одна сторона здійснює владні управлінські функції, а спір виник саме у зв’язку з їх виконанням.
– АТ КБ «Приватбанк» у відносинах щодо обслуговування рахунків та страхування не є суб’єктом владних повноважень, тому такі спори мають приватноправовий характер.
– Для розмежування юрисдикції недостатньо лише формальної наявності суб’єкта владних повноважень у справі — визначальним є характер правовідносин, які у даному випадку є цивільними.
– Суд підкреслив, що правовідносини між позивачкою та банком вже були предметом розгляду в порядку цивільного судочинства, що підтверджується наявністю відповідного рішення у справі № 752/5345/22.
– Верховний Суд зазначив, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, де однією зі сторін є банк чи державна установа, якщо суть спору не стосується публічного управління.
– Таким чином, закриття провадження в адміністративному суді було визнано законним та обґрунтованим, оскільки цей спір не належить до компетенції адміністративної юстиції.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження — без змін.
