Делегований регламент Комісії (ЄС) 2026/1195 встановлює формальну стандартизовану процедуру ідентифікації та включення до переліку «високоризикових» рослин і рослинних продуктів, що становлять потенційну фітосанітарну загрозу для Європейського Союзу. Він вимагає, щоб будь-яка пропозиція щодо обмеження такого імпорту була підкріплена вичерпним технічним досьє, що містить наукові докази щодо фітосанітарних ризиків. Шляхом створення спеціальної групи з попередньої оцінки регламент гарантує, що рішення про заборону або регулювання ввезення конкретних ботанічних товарів ґрунтуються на прозорих, обґрунтованих доказами та єдиних критеріях для всіх держав-членів.
### Структура та основні положення
Регламент структурований таким чином, щоб регулювати життєвий цикл запиту на класифікацію «високого ризику», від початкового подання до остаточного рішення. Він функціонує як процедурне доповнення до ширшого Регламенту (ЄС) 2016/2031.
* **Подання доказів (статті 2 та 3):** Визначаються вимоги до технічного досьє, яке має включати дані про обсяги імпорту, історію виявлення шкідників, внутрішнє виробництво та конкретну інформацію про взаємодію шкідників із рослинами-господарями. Це стосується як запитів, ініційованих державами-членами, так і тих, що ініційовані самою Комісією.
* **Перевірка та оцінка (статті 4 та 5):** На Комісію покладено завдання перевіряти повноту досьє перед передачею їх до новоствореної «групи з попередньої оцінки». Ця група, що складається з експертів держав-членів, Європейського органу з безпеки харчових продуктів (EFSA) та Комісії, проводить безпосередню оцінку ризиків.
* **Конфіденційність (стаття 6):** Регламент запроваджує спеціальні засоби захисту конфіденційної комерційної інформації, такої як методи виробництва, бізнес-стратегії та деталі ланцюгів постачання, гарантуючи, що прозорість процесу не ставить під загрозу конкурентну позицію залучених суб’єктів.
Порівняно з попередніми правовими рамками, цей регламент формалізує фазу «попередньої оцінки», яка раніше була менш структурованою, забезпечуючи тим самим більшу правову визначеність як для регуляторів, так і для суб’єктів господарювання.
### Ключові положення для практичного застосування
Для тих, хто застосовує це законодавство, критично важливими є такі елементи:
1. **Вимоги до технічного досьє:** Будь-який суб’єкт або держава-член, що прагне ініціювати включення до переліку «високоризикових», повинна надати достовірні дані. Зокрема, підпункт «e» пункту 3 статті 2 вимагає доказів того, що ризик не мінімізований належним чином існуючими заходами ЄС (зокрема, тими, що містяться в Імплементаційному регламенті (ЄС) 2019/2072).
2. **Роль групи з попередньої оцінки:** Це центральний орган прийняття рішень. Її повноваження запитувати додаткову інформацію або роз’яснення означають, що процес є ітеративним, а не одноразовим поданням документів.
3. **Гарантії конфіденційності:** Стаття 6 є важливою для бізнесу. Вона дозволяє заінтересованим сторонам вимагати конфіденційного поводження з конкретними виробничими або комерційними даними, за умови обґрунтування «законного інтересу». Це забезпечує баланс між суспільним інтересом у фітосанітарній безпеці та захистом приватної інтелектуальної власності.
4. **Пряма застосовність:** Як делегований регламент, він є обов’язковим у повному обсязі та прямо застосовним у всіх державах-членах, що означає, що він не потребує імплементації в національне законодавство і створює негайні, однакові зобов’язання по всьому ЄС.
**Примітка:** Цей регламент безпосередньо впливає на торгівлю сільськогосподарською та ботанічною продукцією між Європейським Союзом та третіми країнами, включаючи Україну. Оскільки Україна є значним експортером сільськогосподарських товарів до ЄС, будь-яке нове включення до переліку «високоризикових» товарів, ініційоване згідно з цією процедурою, може призвести до негайних заборон на імпорт або запровадження суворіших фітосанітарних вимог для українських виробників, що вимагає ретельного моніторингу досьє оцінки Комісії.
