1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій припустилися помилок при застосуванні статті 117 КЗпП України щодо визначення розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки здійснені ними обчислення не відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19. Суд зазначив, що необхідно встановити розмір середнього заробітку за весь час затримки, загальний розмір належних виплат при звільненні, а також частку невиплачених коштів у порівнянні із загальною сумою належних виплат, щоб визначити відсоток середнього заробітку, який підлягає виплаті. Крім того, суди не визначили період затримки розрахунку. **** Суд врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23, яка відступила від попереднього висновку щодо незастосування принципу співмірності при визначенні розміру компенсації після внесення змін до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, наголосивши на необхідності врахування критеріїв співмірності, встановлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
