СПРАВА A.R. ПРОТИ ПОЛЬЩІ
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення Європейського суду з прав людини у справі A.R. проти Польщі.
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Польща порушила статтю 8 (право на приватне та сімейне життя) Європейської конвенції з прав людини у справі A.R. проти Польщі. Справа стосувалася жінки, яка, дізнавшись, що її плід має генетичне захворювання, виїхала до Нідерландів для здійснення аборту через невизначеність щодо правового статусу абортів у Польщі після рішення Конституційного суду. ЄСПЛ дійшов висновку, що тривала невизначеність, спричинена затримкою з оприлюдненням та набранням чинності рішенням Конституційного суду, яке обмежувало доступ до абортів, втрутилася у право заявниці на приватне життя. Суд підкреслив, що таке втручання не було “згідно із законом”, оскільки рішення Конституційного суду не було винесено “судом, встановленим законом”, і була відсутня передбачуваність через загальну невизначеність щодо застосовної правової бази.
2. **Структура та Основні Положення Рішення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи: обмеження на аборти, запроваджені Конституційним судом Польщі, та їх вплив на заявницю. Далі детально описуються факти, включаючи вагітність заявниці, діагноз аномалії плода та її рішення звернутися за послугами з аборту за кордоном. У рішенні згадуються відповідні внутрішні правові рамки та практика, зокрема щодо доступу до легальних абортів та ролі Конституційного суду.
Потім Суд розглядає попередні заперечення, висловлені урядом Польщі, такі як відсутність у заявниці статусу жертви та невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, відхиляючи більшість із них. Він розглядає скарги за статтею 3 (заборона катувань) та статтею 8 Конвенції, визнавши скаргу за статтею 3 неприйнятною.
Основна частина рішення полягає в аналізі статті 8, де Суд визначає, чи було втручання в право заявниці на приватне життя і чи було це втручання виправданим відповідно до Конвенції. Суд дійшов висновку, що втручання було, і що воно не було “згідно із законом” через проблеми зі складом Конституційного суду та невизначеність щодо правової бази.
Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), присуджуючи заявниці компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
3. **Основні Положення для Використання:**
* **Застосовність статті 8:** Рішення підтверджує, що обмеження на доступ до абортів, особливо коли їх домагаються з міркувань здоров’я та добробуту, підпадають під сферу дії статті 8 Конвенції, що стосується права на повагу до приватного життя.
* **Вимога “Відповідно до Закону”:** Рішення підкреслює, що будь-яке втручання у права, передбачені статтею 8, має ґрунтуватися на внутрішньому праві, яке є доступним, передбачуваним і сумісним із верховенством права. У ньому підкреслюється, що рішення, винесене органом, який не вважається “судом, встановленим законом”, не може бути законною підставою для такого втручання.
* **Передбачуваність та Правова Визначеність:** Рішення наголошує на важливості правової визначеності та передбачуваності, особливо коли обмежуються раніше доступні права. Суд встановив, що затримка з оприлюдненням рішення Конституційного суду створила стан невизначеності, який підірвав правову визначеність і безпосередньо вплинув на приватне життя заявниці.
* **Статус Жертви:** Суд роз’яснює, що особа може стверджувати, що є жертвою порушення, навіть без конкретного випадку примусового виконання, якщо вона змушена змінити свою поведінку або ризикує бути притягнутою до відповідальності, або якщо вона є частиною групи, яка ризикує бути безпосередньо порушеною законодавством.
* **Справедлива Сатисфакція:** Рішення Суду про присудження матеріальної шкоди, що покриває медичні, транспортні витрати та витрати на проживання, створює прецедент для компенсації заявникам, які зазнали витрат через незаконні обмеження їхніх репродуктивних прав.
Сподіваюся, цей опис буде корисним для ваших журналістських цілей.
СПРАВА «АБО ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Або проти Туреччини»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Туреччина порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) через несправедливий розгляд заяви пана Або про поновлення його кримінальної справи. Ця заява ґрунтувалася на попередньому рішенні ЄСПЛ, яке вже встановило порушення його прав через відсутність правової допомоги під час перебування під вартою в поліції. Суд визначив, що рішення турецьких судів про відхилення його заяви про поновлення справи ґрунтувалося на недостатньому обґрунтуванні. Крім того, ЄСПЛ встановив порушення статті 6 § 1 через надмірну тривалість провадження щодо його заяви про поновлення справи.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи: ймовірну несправедливість та надмірну тривалість провадження щодо відхилення заяви пана Або про поновлення його кримінальної справи. Далі детально описуються факти, включаючи первісне кримінальне провадження проти пана Або, попереднє рішення ЄСПЛ на його користь та подальші провадження щодо його заяви про поновлення справи. У рішенні викладено відповідну турецьку правову базу та практику, включаючи положення Кримінально-процесуального кодексу, що стосуються поновлення кримінального провадження.
Потім Суд оцінює прийнятність заяви, розглядаючи попередні заперечення турецького уряду щодо юрисдикції та сфери застосування статті 6. Суд вважає, що він має юрисдикцію розглядати заяву і що стаття 6 застосовується до відповідного провадження. Далі Суд переходить до розгляду суті скарг заявника, встановлюючи порушення статті 6 § 1 через несправедливість та надмірну тривалість провадження. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду та витрати і видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* Суд роз’яснює, що стаття 6 Конвенції (право на справедливий суд) може застосовуватися до проваджень, що стосуються «надзвичайних» правових засобів захисту, таких як поновлення кримінальних справ, особливо коли національні суди повинні знову визначити кримінальне обвинувачення.
* Суд наголошує, що національні суди повинні надавати адекватне обґрунтування своїх рішень, особливо коли відхиляють заяви про поновлення кримінального провадження на підставі попередніх рішень ЄСПЛ. Автоматичне або стереотипне обґрунтування є недостатнім.
* Суд підкреслює важливість належної ретельності при оцінці заяв про поновлення кримінального провадження, особливо коли заявник перебуває під вартою. Необґрунтовані затримки можуть призвести до порушення права на розгляд справи протягом розумного строку.
* Суд повторює, що найбільш доцільною формою відшкодування за порушення статті 6 §§ 1 і 3 (c) Конвенції було б повторне слухання справи заявника відповідно до вимог статті 6 §§ 1 і 3 (c) Конвенції, якщо він про це просить.
Це рішення підкреслює важливість справедливого та ефективного провадження, коли національні суди розглядають питання про поновлення кримінальних справ після рішення ЄСПЛ.
СПРАВА “КОНСТАНТІНУ ТА ІНШІ ПРОТИ КІПРУ”
Отже, я проаналізував рішення Європейського суду з прав людини у справі “Константіну та інші проти Кіпру”. Ось опис, придатний для журналістів:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Кіпр не порушив права державних службовців та цивільних службовців, чиї зарплати та пенсії були тимчасово зменшені під час фінансової кризи в країні. Суд встановив, що заходи, вжиті Кіпром, були розумною відповіддю на надмірний дефіцит бюджету та фінансову кризу. ЄСПЛ зазначив, що не було розбіжностей у прецедентному праві Верховного суду щодо втручання держави в пенсії та зарплати посадових осіб і службовців на державній службі під час фінансової кризи. Він також дійшов висновку, що було досягнуто справедливого балансу між конкуруючими інтересами, і Кіпр не перевищив своїх широких меж розсуду в цьому питанні. Суд відхилив скарги щодо права на справедливий суд та дискримінацію.
**2. Структура та основні положення:**
Рішення стосується п’яти заяв щодо втручання в пенсії та зарплати кіпрських державних службовців під час економічної кризи. Суд розглянув скарги за статтею 6 (право на справедливий суд), статтею 1 Протоколу № 1 (захист власності) та статтею 1 Протоколу № 12 (заборона дискримінації) Європейської конвенції з прав людини.
* У рішенні детально описано фактичні обставини, зокрема прийняття Законів № 112(I)/2011 та 168(I)/2012, які запровадили тимчасові відрахування із зарплат і пенсій у державному секторі.
* У ньому підсумовано провадження у національних судах, зокрема рішення Верховного суду у справах *Хараламбус та інші проти Республіки Кіпр* та *Августі та інші проти Республіки Кіпр*, які підтвердили конституційність заходів жорсткої економії.
* ЄСПЛ оцінив, чи було втручання у майнові права заявників законним, чи переслідувало воно легітимну мету та чи було пропорційним.
* Суд не встановив порушення статті 6, дійшовши висновку, що національні суди надали розумне пояснення свого підходу і що не було глибоких і тривалих розбіжностей у прецедентному праві.
* Він також не встановив порушення статті 1 Протоколу № 1, вважаючи, що заходи були законними, переслідували легітимну мету в суспільних інтересах і встановили справедливий баланс між конкуруючими інтересами.
* Суд відхилив скаргу за статтею 1 Протоколу № 12, вважаючи, що державні службовці та приватні працівники не перебувають в аналогічній ситуації для цілей дискримінації.
**3. Основні положення для використання:**
* Рішення підтверджує, що тимчасове скорочення зарплат і пенсій у державному секторі під час фінансової кризи може бути виправданим відповідно до Конвенції, за умови, що вони є законними, переслідують легітимну мету та є пропорційними.
* У ньому наголошується на широкій свободі розсуду, наданій державам у регулюванні їхньої соціальної та економічної політики, особливо коли йдеться про бюджетні обмеження.
* У рішенні підкреслюється важливість досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та захистом прав окремих осіб.
* У ньому роз’яснюється, що державні службовці та приватні працівники не обов’язково перебувають в аналогічній ситуації для вимог щодо дискримінації, пов’язаних зі скороченням зарплат і пенсій.
Дайте мені знати, якщо вам потрібні додаткові відомості про будь-який конкретний аспект цього рішення.
СПРАВА ІЛІЄВСЬКА ТА ЗДРАВЕВА ПРОТИ ПІВНІЧНОЇ МАКЕДОНІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Ілієвська та Здравева проти Північної Македонії:
1. **Суть рішення:**
Суд встановив, що Північна Македонія порушила статтю 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Порушення виникло через неможливість для двох суддів, пані Ілієвської та пані Здравевої, оскаржити рішення Державної судової ради (ДСР), якими їх було звільнено з посад після того, як їхні справи були повернуті на повторний розгляд апеляційними комісіями другої інстанції. Суд визначив, що ця неможливість оскарження підірвала саму суть їхнього права на доступ до суду, оскільки це унеможливило будь-який судовий перегляд того, чи належним чином ДСР дотримувалася вказівок апеляційних комісій.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ і факти:** У рішенні викладено передісторію справ, детально описано провадження щодо звільнення кожної заявниці, їхні апеляції та відповідну національну правову базу.
* **Відповідна правова база та практика:** У цьому розділі описано відповідні статті Конституції Північної Македонії, закони, що регулюють судову владу, та практику Верховного та Конституційного судів. Він також включає міжнародні матеріали, такі як документи ООН та Ради Європи про незалежність судової влади.
* **Право:** Це ядро рішення, де Суд викладає свої міркування.
* Він розглядає об’єднання заяв, розглядаючи їх разом через їхню схожу тематику.
* Він аналізує передбачувані порушення статті 6, зосереджуючись на праві на справедливий судовий розгляд.
* Суд розглядає питання про те, чи застосовується стаття 6, визначаючи, що справа стосується “цивільного права” – права обіймати посаду судді протягом необмеженого строку.
* Він оцінює, чи ДСР та апеляційні комісії кваліфікуються як “суди” відповідно до статті 6.
* Суд доходить висновку, що неможливість оскарження рішень ДСР після повернення справи на повторний розгляд порушила право заявниць на доступ до суду.
* Нарешті, Суд розглядає скаргу другої заявниці щодо правової визначеності, але вважає недоцільним виносити окреме рішення з цього питання.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи пані Ілієвській компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати. Пані Здравева не подавала вимогу про справедливу сатисфакцію.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Застосовність статті 6 до звільнення суддів:** Суд підтверджує, що стаття 6 Конвенції застосовується до проваджень, що стосуються звільнення суддів, підкреслюючи важливість незалежності судової влади та необхідність захисту суддів від заходів, які можуть їй загрожувати.
* **Право на доступ до суду:** Суд наголошує, що право на доступ до суду має бути “практичним та ефективним”, а не “теоретичним або ілюзорним”. Хоча це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням, такі обмеження не повинні підривати саму суть цього права.
* **Важливість незалежного перегляду:** Рішення підкреслює важливість незалежного перегляду дисциплінарних рішень щодо суддів. Суд наголошує, що коли вищий суд повертає справу до дисциплінарного органу, має існувати механізм, який би гарантував, що дисциплінарний орган дотримується вказівок вищого суду. Відсутність такого механізму підриває ефективність апеляційного процесу та послаблює гарантії судового захисту відповідно до статті 6 § 1.
* **Міністр юстиції в ДСР:** Суд висловлює занепокоєння щодо присутності міністра юстиції як члена ДСР ex officio, зазначаючи, що це може викликати сумніви щодо незалежності ДСР. Однак він не виносить остаточного рішення з цього питання, оскільки заявниці конкретно не скаржилися на це.
Це рішення підкреслює важливість незалежності судової влади та права суддів на справедливий розгляд, включаючи право на ефективну апеляцію, в дисциплінарних провадженнях.
СПРАВА МАНУКЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Манукян проти Вірменії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Вірменію винною у порушенні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через невиправданий збір і зберігання особистої інформації пана Манукяна Службою національної безпеки (СНБ), а також через примус і погрози, використані для тиску на нього з метою співпраці. Суд також встановив, що Вірменія не провела ефективного розслідування тверджень пана Манукяна щодо цих дій. Суд дійшов висновку, що ці дії становили втручання в право заявника на приватне життя, і що це втручання не було виправданим відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, окреслюючи основні питання: збір персональних даних, примус, відсутність розслідування та відсутність засобів правового захисту.
* **Факти:** Деталізує передісторію подій, включаючи взаємодію заявника з агентом СНБ, записану розмову та подальші внутрішні провадження.
* **Відповідна правова база:** Надає контекст вірменських законів, що мають відношення до справи, включаючи Кримінальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Закон про персональні дані, Закон про оперативно-розшукову діяльність та Закон про Службу національної безпеки.
* **Право:** Цей розділ містить юридичне обґрунтування Суду.
* **Передбачуване порушення статті 8:**
* **Наявність втручання:** Суд встановив, що збір і зберігання даних заявника та погрози, висловлені на його адресу, становили втручання в його приватне життя.
* **Обґрунтування втручання:** Суд визначив, що втручання не було «згідно із законом» і не переслідувало легітимну мету, як цього вимагає пункт 2 статті 8 Конвенції.
* **Передбачуване порушення статті 8 у зв’язку з непроведенням розслідування:** Суд встановив, що влада зобов’язана провести ефективне розслідування тверджень заявника, чого вона не зробила.
* **Передбачуване порушення статті 13:** Заявник скаржився, що не мав ефективного засобу правового захисту щодо своїх скарг відповідно до статті 8 Конвенції, оскільки національні органи влади не ініціювали та не провели ефективного кримінального розслідування його тверджень.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику 5000 євро як відшкодування моральної шкоди.
* **Резолютивна частина:** Офіційно оголошує заяву прийнятною, констатує порушення статті 8 Конвенції як через втручання в приватне життя заявника, так і через відсутність ефективного розслідування, констатує, що окремого питання за статтею 13 Конвенції не виникає, і визначає суму збитків, які підлягають виплаті заявнику.
* **Частково окрема думка судді Сергідеса:** Суддя Сергідес не погодився з висновком більшості про те, що окремого питання за статтею 13 Конвенції не виникає, стверджуючи, що право на ефективний засіб правового захисту відповідно до статті 13 концептуально та функціонально відрізняється від процесуального зобов’язання проводити ефективне розслідування відповідно до статті 8.
3. **Основні положення для використання:**
* **Невиправданий збір даних:** Рішення підкреслює, що збір і зберігання персональних даних державними органами повинні бути обґрунтованими, пропорційними та «відповідно до закону».
* **Примус і погрози:** Суд чітко зазначає, що використання примусових методів і погроз для тиску на осіб з метою співпраці зі службами безпеки є неприйнятним і порушує статтю 8.
* **Ефективне розслідування:** Держави мають позитивне зобов’язання проводити ефективні розслідування щодо правдоподібних тверджень про серйозні порушення прав людини, особливо коли до цього причетні державні агенти.
* **Верховенство права:** Рішення підкреслює важливість верховенства права та необхідність того, щоб дії держави були прозорими, передбачуваними та підлягали правовим гарантіям.
Це рішення підкреслює важливість захисту осіб від свавільного втручання з боку державних служб безпеки та забезпечення відповідальності за порушення прав людини.
СПРАВА “РІБАРЕВ ПРОТИ ПІВНІЧНОЇ МАКЕДОНІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Рібарев проти Північної Македонії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Північна Македонія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) через неможливість оскарження заявником рішення Державної судової ради (ДСР) про звільнення його з посади судді після повернення справи на повторний розгляд. Суд визначив, що хоча заявник мав право на первинну апеляцію, відсутність подальшого механізму оскарження для забезпечення дотримання ДСР інструкцій першої апеляційної інстанції підірвала ефективність апеляційного процесу, тим самим порушуючи саму суть права на доступ до суду. Суд наголосив на важливості незалежного перегляду дисциплінарних рішень щодо суддів для підтримки довіри громадськості до судової влади та підтримки верховенства права.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ та факти:** У рішенні викладено передісторію справи, включаючи процедуру звільнення заявника, апеляції та відповідну національну правову базу.
* **Відповідна правова база:** Детально описано конституційні та законодавчі положення, що стосуються судової влади, ДСР та права на апеляцію в Північній Македонії.
* **Міжнародні матеріали:** У рішенні згадуються різні міжнародні стандарти та висновки таких органів, як ООН, Венеційська комісія та Рада Європи, наголошуючи на важливості незалежності судової влади та права на оскарження дисциплінарних рішень.
* **Обсяг справи:** Суд уточнює, які скарги він розглядатиме, виключаючи ті, що не були повідомлені уряду, або ті, що не є прямим розвитком первісних скарг.
* **Заявлені порушення статті 6:** Суд зосереджується на скарзі заявника щодо неможливості оскарження рішення ДСР після повернення справи, розглядаючи її виключно за статтею 6 § 1.
* **Прийнятність та суть:** Суд оцінює застосовність статті 6 § 1, визначаючи, що заявник мав обґрунтоване право згідно з національним законодавством обіймати посаду судді безстроково. Потім він розглядає, чи ДСР та Апеляційна палата відповідали вимогам “суду” згідно зі статтею 6 § 1.
* **Оцінка Суду:** Суд доходить висновку, що ДСР був “судом”, але встановлює порушення статті 6 § 1, оскільки право заявника на доступ до Апеляційної палати не було ефективним через відсутність механізму, який би забезпечував дотримання ДСР інструкцій Апеляційної палати після повернення справи.
* **Стаття 41:** Суд зазначає, що заявник не подав вимогу про справедливу сатисфакцію, тому жодне відшкодування не призначається.
3. **Основні положення для використання:**
* **Застосовність статті 6 § 1 до дисциплінарних проваджень проти суддів:** Рішення підтверджує, що стаття 6 § 1 застосовується до дисциплінарних проваджень проти суддів, особливо щодо їхнього права обіймати посаду безстроково.
* **Вимоги до “суду”:** У рішенні повторюються вимоги до органу, який вважається “судом” згідно зі статтею 6 § 1, включаючи незалежність, неупередженість та повноваження приймати обов’язкові рішення.
* **Важливість ефективного доступу до суду:** Рішення наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним. Обмеження цього права не повинні порушувати його саму суть.
* **Необхідність механізмів перегляду:** Суд підкреслює важливість наявності механізму для забезпечення того, щоб рішення дисциплінарних органів підлягали перегляду судовим органом з повною юрисдикцією.
* **Дотримання інструкцій при поверненні справи:** Рішення підкреслює необхідність того, щоб вищий суд міг встановити, чи дотримався нижчий орган його інструкцій, коли справа повертається на повторний розгляд.
СПРАВА A.G.-Ś. ПРОТИ ПОЛЬЩІ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі A.G.-Ś. проти Польщі, що стосувалася розголошення медичної документації заявниці у зв’язку з кримінальним розслідуванням проти її чоловіка. Суд встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя. Медична інформація про заявницю була розголошена прокуратурі без її відома або згоди, збережена в матеріалах справи і надана сторонам в інших провадженнях. Суд визначив, що таке втручання було непропорційним, оскільки обсяг розголошення перевищував необхідний, інформація зберігалася протягом тривалого періоду і була розголошена іншим особам. Суд присудив заявниці 7 000 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення починається з викладу фабули справи, включаючи кримінальні звинувачення чоловіка заявниці та постанову прокурора до Національного фонду охорони здоров’я (NFZ) про розголошення медичної інформації про заявницю та інших родичів. Далі детально описується конкретна медична інформація, яка була розголошена, та подальші судові провадження, ініційовані заявницею. Оцінка Суду стосується прийнятності скарги, відхиляючи аргумент Уряду про те, що заявниця не вичерпала національні засоби захисту. Потім Суд розглядає суть скарги за статтею 8, встановивши, що розголошення становило втручання в право на повагу до приватного життя. Він оцінює, чи було втручання здійснене відповідно до закону, чи переслідувало воно законну мету і чи було необхідним у демократичному суспільстві, і зрештою робить висновок, що воно було непропорційним. Нарешті, Суд розглядає вимогу заявниці про справедливу сатисфакцію відповідно до статті 41 Конвенції, присуджуючи їй компенсацію за моральну шкоду, але відхиляючи її вимоги щодо витрат і видатків через відсутність підтверджуючих доказів.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються пропорційності втручання в право на повагу до приватного життя. Суд наголосив, що обсяг розголошення, здійсненого NFZ, перевищував початковий запит, зберігання інформації було продовжено понад необхідне, а подальше розголошення іншим особам було непропорційним меті, яку переслідувала прокуратура. Це підкреслює важливість обмеження обсягу та тривалості розголошення даних у кримінальних розслідуваннях та впровадження запобіжних заходів для захисту конфіденційності чутливої особистої інформації.
СПРАВА «АСЛАН ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *«Аслан та інші проти Туреччини»*, що стосується дев’яти заяв щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою в Туреччині та відсутності достатніх підстав для такого тримання. Суд встановив, що Туреччина порушила статтю 5 § 3 Європейської конвенції з прав людини в усіх дев’яти випадках через необґрунтовано тривале досудове тримання під вартою та формульні, абстрактні обґрунтування, надані національними судами для його виправдання. У двох заявах (№ 18927/21 та 16303/23) Суд також встановив порушення, пов’язані з іншими скаргами за Конвенцією, на основі своєї усталеної практики. Суд зобов’язав Туреччину виплатити заявникам суми від 500 до 6500 євро за моральну шкоду та 250 євро за витрати і видатки в більшості випадків.
Рішення починається з процесуального огляду, в якому викладено походження справи та повідомлення турецькому уряду. Далі представлено факти, що узагальнюють скарги заявників щодо надмірної тривалості їх досудового тримання під вартою та недостатності наданих для цього підстав. Юридичний аналіз включає об’єднання заяв через їх подібний предмет і детальний розгляд передбачуваного порушення статті 5 § 3 Конвенції. Суд посилався на попередні рішення, що встановлюють загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення до суду. Він розмежував справу одного заявника (№ 12531/24), де тримання під вартою ґрунтувалося на формульному переліку підстав згідно з національним законодавством. Щодо решти заявників, Суд посилався на свою існуючу практику та відзначив стереотипні обґрунтування, використані національними судами. Нарешті, рішення розглядає інші передбачувані порушення у двох заявах, посилаючись на усталену практику, і завершується застосуванням статті 41 Конвенції, присуджуючи компенсацію заявникам.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження позиції ЄСПЛ проти надмірно тривалого досудового тримання під вартою та вимоги до національних судів надавати конкретні та достатні підстави для такого тримання, а не покладатися на абстрактні чи формульні обґрунтування. Рішення підкреслює важливість індивідуалізованих оцінок та дотримання стандартів Конвенції у справах про досудове тримання під вартою.
СПРАВА БЄСПАЛОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Бєспалов та інші проти Росії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції про права людини, яка гарантує свободу зібрань, у серії справ, що стосуються непропорційних заходів, вжитих проти організаторів і учасників публічних зібрань. Заявники були піддані арештам і засуджені за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань. Суд встановив, що ці втручання у свободу зібрань заявників не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням і відсутністю неупередженості в провадженнях щодо адміністративних правопорушень, присудивши суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявникам. Суд наголосив, що він зберігає юрисдикцію над цими справами, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки передбачувані порушення сталися до виходу Росії з Конвенції.
* **Порушення статті 11:** Суд розглянув скарги за статтею 11, посилаючись на свою усталену практику щодо свободи зібрань і пропорційності втручання. Він встановив, що заходи, вжиті проти заявників, були непропорційними і не були необхідними в демократичному суспільстві, що, таким чином, порушує статтю 11.
* **Інші порушення:** Суд також розглянув інші скарги за Конвенцією, встановивши порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі та відсутністю сторони обвинувачення в адміністративному провадженні, на підставі своєї усталеної практики.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6 щодо справедливості адміністративного провадження, враховуючи встановлені порушення за статтею 11 та іншими положеннями.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив кожному заявнику конкретні суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, як зазначено в доданій таблиці.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційні заходи:** Рішення підкреслює, що такі заходи, як арешти та адміністративні засудження організаторів та учасників публічних зібрань, можуть вважатися непропорційними порушеннями статті 11.
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює, що затримання осіб виключно з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, особливо коли це не є негайно необхідним, становить незаконне затримання та порушення статті 5.
* **Неупередженість судів:** Рішення підкреслює важливість неупередженого суду, зазначаючи, що відсутність сторони обвинувачення в провадженні про адміністративне правопорушення може порушувати статтю 6 Конвенції.
* **Юрисдикція після виходу:** Суд підтверджує свою юрисдикцію щодо справ, пов’язаних з подіями, які відбулися до виходу Росії з Конвенції, що забезпечує основу для продовження розгляду минулих дій.
**** Рішення стосується Росії і має наслідки для осіб, які постраждали від подібних порушень їхніх прав на свободу зібрань і справедливий судовий процес.
СПРАВА “БІЛОУС ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Білоус проти України” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка стосується права на власність. Справа стосувалася заявника, право власності якого на землю, виділену для сільськогосподарських потреб, було визнано недійсним через її перетин із залізничною зоною відчуження. Суд визнав, що таке визнання недійсності, без надання компенсації чи реституції, поклало на заявника непромірний тягар, тим самим порушивши його майнові права. Суд зобов’язав Україну відновити право власності заявника на майно, надати грошову компенсацію або запропонувати порівнянне майно.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладення процедурної історії, зазначаючи, що заяву було подано у 2020 році та направлено Українському уряду.
* **Факти:** Коротко згадуються дані заявника та інформація, що стосується заяви, які детально викладені в додатку.
* **Право:** Суд розглядає скарги заявника, спочатку подані за статтею 6 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) та статтею 1 Протоколу № 1. Суд вирішив розглянути скарги виключно за статтею 1 Протоколу № 1, зосереджуючись на питанні майнових прав.
* **Обґрунтування:** Суд посилається на свою усталену практику щодо пропорційності втручання у майнові права та цитує аналогічну попередню справу проти України, “Дроздик та Микула проти України”. Він підкреслює, що відсутність компенсації за визнане недійсним право власності була вирішальним фактором у встановленні порушення.
* **Застосування статті 41:** Суд визначає заходи, які Україна повинна вжити для усунення порушення, надаючи пріоритет відновленню права власності заявника на майно. Якщо відновлення неможливе, держава повинна надати грошову компенсацію або порівнянне майно.
* **Додаток:** Додаток містить конкретні відомості про заявника, майно, про яке йдеться, підстави для рішення держави та суми, присуджені за нематеріальну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення майнових прав:** Основним висновком є порушення статті 1 Протоколу № 1 через визнання недійсним права власності без компенсації.
* **Засіб захисту:** У рішенні чітко зазначено необхідні засоби захисту: реституція права власності, грошова компенсація або надання порівнянного майна. Суд надає пріоритет відновленню права власності.
* **Компенсація:** У рішенні зазначено, що якщо обрано грошову компенсацію, її слід розраховувати відповідно до внутрішніх вимог щодо оцінки та практики Суду.
* **Прецедент:** Рішення посилається та спирається на принципи, встановлені у попередніх справах, зокрема “Дроздик та Микула проти України”, підкреслюючи важливість послідовного застосування стандартів щодо майнових прав.
* **Конкретні присуджені суми:** У додатку наведено конкретні цифри щодо нематеріальної шкоди та витрат, присуджених заявнику, які можуть слугувати орієнтиром у подібних справах.
Це рішення стосується України та має наслідки для українців, особливо щодо майнових прав та зобов’язання держави надавати компенсацію за визнання недійсними прав власності.
СПРАВА «БОГОМОЛОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *«Богомолов та інші проти Росії»*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їхній арешт і засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з їхньою участю в публічних зібраннях, стверджуючи, що ці заходи порушили їхні права, передбачені Європейською конвенцією з прав людини. Суд вирішив об’єднати 18 заяв в одне рішення через їхню подібну тематику. ЄСПЛ встановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань, та інші статті, пов’язані з незаконним затриманням, справедливим судом і свободою вираження поглядів. Суд наголосив, що втручання у свободу зібрань заявників не було «необхідним у демократичному суспільстві». Оскільки Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року, Суд уточнив, що його юрисдикція обмежується фактами, які мали місце до цієї дати.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, що окреслює походження справи та повідомлення про неї Уряду Росії. У розділі фактів коротко описано скарги заявників щодо непропорційних заходів під час публічних зібрань. Розділ «Право» включає об’єднання заяв і підтверджує юрисдикцію Суду. Потім він розглядає ймовірне порушення статті 11, посилаючись на усталену судову практику та попередні подібні справи, в яких було встановлено порушення. Рішення також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до усталеної судової практики, такі як незаконне позбавлення волі та відсутність неупередженості в адміністративних провадженнях. Нарешті, воно розглядає решту скарг і застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи компенсацію більшості заявників, за винятком одного, для якого встановлення порушення було визнано достатнім.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 (свобода зібрань) та інших пов’язаних прав, а також присудження компенсації заявникам. Суд посилався на кілька попередніх справ на підтримку своїх висновків, вказуючи на послідовну практику порушень Росією в аналогічних ситуаціях. Рішення також роз’яснює юрисдикцію Суду, підкреслюючи, що вона застосовується лише до подій, які відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. У додатку наведено детальну розбивку кожної заяви, включаючи ім’я заявника, характер публічного заходу, конкретне адміністративне правопорушення та присуджену суму.
СПРАВА ДМИТРУКА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі «Дмитрук та інші проти Росії»:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення щодо серії заяв стосовно непропорційних заходів, вжитих проти осіб у Росії, які організовували або брали участь у публічних зібраннях. Заявники стверджували, що їхні права були порушені через арешти та засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з порушеннями обмежень COVID-19 або участю в мітингах на підтримку Олексія Навального чи проти війни в Україні. Суд розглянув ці скарги за статтею 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. ЄСПЛ встановив, що заходи, вжиті російською владою, не були “необхідними в демократичному суспільстві”, і таким чином порушили статтю 11. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та затримкою перегляду вироків, присудивши суми відшкодування збитків та витрат заявникам.
2. Рішення структуровано наступним чином:
* **Процедура:** Деталі походження заяв та повідомлення Російського уряду.
* **Факти:** Перелік заявників та надання відповідних деталей їхніх заяв.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Пояснення рішення розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Підтвердження юрисдикції Суду, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Передбачуване порушення статті 11 Конвенції:** Аналіз скарг щодо непропорційних заходів проти організаторів та учасників публічних зібрань із посиланням на усталену судову практику та попередні подібні висновки.
* **Інші передбачувані порушення згідно з усталеною судовою практикою:** Розгляд додаткових скарг, пов’язаних з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості та іншими процедурними питаннями, встановлення порушень на основі існуючої судової практики.
* **Решта скарг:** Зазначається, що немає потреби окремо розглядати решту додаткових скарг.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Визначення компенсації, яка має бути виплачена заявникам.
* **З цих підстав Суд:** Підсумовує прийняті рішення, включаючи прийнятність скарг, встановлення порушень та постанови про компенсацію.
* **Додаток:** Надає детальний перелік заяв, включаючи імена заявників, дати подій, правопорушення, покарання та присуджені суми.
3. Ключові положення рішення:
* **Юрисдикція:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію щодо справ, які відбулися до виходу Росії з Конвенції, надаючи чіткий графік допустимих справ.
* **Порушення статті 11:** Висновок про те, що заходи, вжиті проти заявників, були непропорційними та не були необхідними в демократичному суспільстві, підкреслює важливість свободи зібрань, навіть під час надзвичайних ситуацій або криз у сфері охорони здоров’я.
* **Інші порушення:** Рішення висвітлює конкретні питання, такі як незаконне затримання, відсутність неупередженості в адміністративних провадженнях та відсутність призупиняючої дії апеляцій, що є вирішальними для забезпечення справедливого ставлення у подібних справах.
* **Компенсація:** Суми, присуджені заявникам, служать відчутною формою відшкодування та нагадуванням про наслідки порушення прав людини.
* **Посилання на попередню судову практику:** Рішення значною мірою спирається на усталені принципи та попередні рішення, забезпечуючи послідовність та передбачуваність у рішеннях Суду.
**** Рішення стосується порушення прав українців та проукраїнських активістів.
СПРАВА ДОМОЖИРОВА ТА КОЧКУНОВА ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі *Доможиров та Кочкунов проти Росії*, що стосується скарг на відсутність неупередженості трибуналів у провадженнях про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення. Суд встановив, що практика російської судової системи, яка дозволяє судам розглядати адміністративні правопорушення без органу обвинувачення, є несумісною з принципом об’єктивної неупередженості згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції. Крім того, заявники подали інші скарги, пов’язані з незаконним затриманням та обмеженнями свободи вираження поглядів, щодо яких Суд також встановив порушення Конвенції на основі своєї усталеної практики. Суд постановив, що він має юрисдикцію розглядати заяви, оскільки вони стосуються фактів, що мали місце до 16 вересня 2022 року. Суд присудив заявникам грошові суми, як зазначено в доданій таблиці.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та повідомлення російського уряду. Далі представлено факти справи, за якими слідують правові міркування, включаючи об’єднання заяв та юрисдикцію Суду. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 6 § 1 Конвенції з посиланням на справу “Карелін проти Росії”. Також розглядаються інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики, з посиланням на відповідні прецеденти. Нарешті, розглядається застосування статті 41 Конвенції щодо компенсації. Рішення завершується ухвалою Суду про визнання заяв прийнятними, встановлення факту порушення статті 6 § 1 та зобов’язання держави-відповідача виплатити заявникам зазначені суми.
Найважливішими положеннями цього рішення є положення, що стосуються порушення статті 6 § 1 через відсутність неупередженості в провадженнях про адміністративні правопорушення, та підтвердження порушень, пов’язаних з незаконним затриманням та свободою вираження поглядів на основі усталеної практики. Рішення підкреслює несумісність російської адміністративної процедури зі стандартами неупередженості Конвенції. Рішення також підкреслює важливість права на свободу вираження поглядів та права на справедливий суд, особливо в контексті адміністративних правопорушень.
СПРАВА “ДУБІНКІН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Дубінкін та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції через непропорційні заходи, вжиті проти організаторів та учасників публічних зібрань. Заявників було заарештовано та засуджено за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань. Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, посилаючись на свою усталену практику. Ці порушення випливають з фактів, що мали місце до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року, тому Суд зберіг юрисдикцію. Суд присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з процедури, що описує походження заяв та повідомлення російському уряду. Потім представлено факти, перелічено заявників та деталі їхніх скарг щодо непропорційних заходів під час публічних зібрань. Правовий аналіз включає об’єднання заяв через їхню подібну тематику та підтверджує юрисдикцію Суду щодо цих справ. Суть рішення стосується ймовірного порушення статті 11, з посиланням на усталену практику щодо свободи зібрань та пропорційності. Суд встановив, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”, що є порушенням статті 11. Рішення також стосується інших ймовірних порушень за Конвенцією, зокрема незаконного позбавлення волі та відсутності сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях. Суд робить висновок, що немає потреби окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6, враховуючи висновки щодо статті 11 та інших порушень. Нарешті, рішення окреслює застосування статті 41, присуджуючи конкретні суми кожному заявнику як компенсацію.
3. **Основні положення для використання:**
Ключовим висновком є підтвердження ЄСПЛ того, що заходи, вжиті російською владою проти організаторів та учасників публічних зібрань, були непропорційними та порушували статтю 11 Конвенції. Рішення підкреслює важливість свободи зібрань та необхідність того, щоб будь-які обмеження були “необхідними в демократичному суспільстві”. Рішення також наголошує на неприпустимості незаконних затримань та необхідності сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях. Конкретні суми, присуджені кожному заявнику, детально описані в додатку, слугують орієнтиром для компенсації у подібних справах.
**** Це рішення стосується Росії, але воно має наслідки для України та українців, оскільки стосується порушення основних прав і свобод, які є особливо актуальними в контексті триваючого конфлікту та занепокоєння щодо прав людини в регіоні.
СПРАВА ІВЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі «Івченко проти України»:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції через надмірну тривалість кримінального провадження проти заявника, пана Івченка, та відсутність ефективного внутрішнього засобу юридичного захисту для вирішення цієї проблеми. Провадження тривало понад 11 років, і було пройдено лише одну інстанцію юрисдикції. Суд присудив заявнику 4800 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** У рішенні викладено історію справи, представництво заявника та повідомлення Українському уряду.
* **Факти:** Коротко згадуються дані заявника та суть скарги: надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність ефективного засобу юридичного захисту.
* **Право:** У цьому розділі детально викладено правове обґрунтування з посиланням на статтю 6 § 1 та статтю 13 Конвенції. Наводиться прецедентне право (справа «Нечай проти України»), де були виявлені подібні порушення. Суд наголошує на необхідності оцінки розумності строків провадження з урахуванням складності, поведінки сторін та того, що поставлено на карту для заявника.
* **Застосування статті 41:** Суд визначає розмір компенсації, яка має бути виплачена заявнику, з посиланням на свою практику.
* **Резолютивна частина:** Суд оголошує заяву прийнятною, постановляє, що мало місце порушення статті 6 § 1 та статті 13, і зобов’язує Україну виплатити заявнику 4800 євро протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків у разі прострочення платежу.
* **Додаток:** У додатку наведена таблиця з основною інформацією про заяву, включаючи дані заявника, хронологію провадження та суму присудженого відшкодування.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Рішення підкреслює важливість своєчасного правосуддя та встановлює стандарт щодо того, що становить нерозумну затримку в кримінальному провадженні.
* **Порушення статті 13:** Воно підкреслює зобов’язання держав надавати ефективні засоби юридичного захисту у разі порушень Конвенції, включаючи ті, що пов’язані з тривалістю провадження.
* **Прецедент:** Рішення може бути використане як прецедент в аналогічних справах проти України або інших держав, де заявники стикаються з надмірно тривалим провадженням без ефективних засобів захисту.
* **Компенсація:** Присуджена сума забезпечує орієнтир для компенсації у порівнянних справах.
**** Це рішення є важливим для України, оскільки воно висвітлює системні проблеми з тривалістю судових проваджень та відсутністю ефективних засобів правового захисту. Це може спонукати Україну до впровадження реформ для вирішення цих проблем та запобігання майбутнім порушенням. Воно також забезпечує основу для інших громадян України, які опинилися в подібній ситуації, звертатися за захистом до ЄСПЛ.
СПРАВА КАЛМИКОВОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Калмикова та інші проти Росії*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів і учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їх арешт і засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань, стверджуючи про порушення їхніх прав, передбачених Європейською конвенцією з прав людини. Суд встановив, що ці заходи не були “необхідними в демократичному суспільстві”, і таким чином порушили статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з неналежними умовами тримання під вартою, незаконним позбавленням волі та відсутністю неупередженості в провадженнях щодо адміністративних правопорушень. Суд вирішив, що Росія має виплатити заявникам певні суми в якості відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, що окреслює походження справи та сторони, які беруть участь у ній. Розділ фактів деталізує скарги заявників та їх представництво. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, юрисдикцію (обмежену фактами, що мали місце до виходу Росії з Конвенції) та *locus standi* (що дозволяє вдові пана Дадіна продовжувати його заяву). Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 11, з посиланням на усталену судову практику та встановленням факту порушення. Воно також охоплює інші ймовірні порушення згідно з усталеною судовою практикою, такі як умови тримання під вартою та незаконне позбавлення волі. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи компенсацію за моральну шкоду та судові витрати деяким заявникам.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 Конвенції через непропорційні заходи проти учасників публічних зібрань, а також порушення, пов’язані з умовами тримання під вартою та справедливістю адміністративних проваджень. Суд посилається на свою усталену судову практику, підкреслюючи принципи свободи зібрань та необхідність пропорційного втручання. Рішення також підкреслює юрисдикцію Суду щодо справ, що виникли до виходу Росії з Конвенції, надаючи правову основу для розгляду минулих порушень.
СПРАВА КАШБУЛЛІНОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Кашбулліної та інших проти Росії*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Санкт-Петербурзі за порушення обмежень, пов’язаних з COVID-19. Заявники скаржилися на арешти та засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з їхньою участю в публічних заходах. Суд розглянув скарги відповідно до статті 11 (свобода зібрань) та інших положень Конвенції. ЄСПЛ встановив, що заходи, вжиті російською владою, не були “необхідними в демократичному суспільстві”, що є порушенням статті 11. Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні та затримкою з переглядом обвинувальних вироків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, де викладено походження справи та повідомлення російському уряду. Розділ фактів деталізує заявників та їхні скарги. Розділ “Право” включає об’єднання заяв, юрисдикцію, заявлене порушення статті 11, інші заявлені порушення згідно з усталеною судовою практикою, решту скарг та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). Далі Суд виносить своє рішення, оголошуючи скарги прийнятними, встановлюючи порушення статті 11 та інших положень Конвенції, та зобов’язуючи державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми відшкодування. Це рішення посилається на попередню судову практику, зокрема *Nemytov and Others v. Russia*, яка стосувалася подібних питань, забезпечуючи послідовність у підході Суду.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що ЄСПЛ має юрисдикцію щодо справ проти Росії за події, які відбулися до 16 вересня 2022 року, коли Росія перестала бути стороною Конвенції. Встановлення порушення статті 11 через непропорційні заходи проти учасників публічних зібрань також є значним. Крім того, рішення підкреслює порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, підсилюючи важливість принципів справедливого судового розгляду навіть в адміністративних контекстах. **** Це рішення може бути важливим для українських громадян, які зіткнулися з подібними обмеженнями на свободу зібрань та пов’язані з ними права в Росії або на російсько-окупованих територіях до 16 вересня 2022 року.
СПРАВА КЛОЧКОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Клочков та інші проти Росії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини постановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції у справах кількох заявників, які були непропорційно покарані за участь у публічних зібраннях біля Кремля, де такі заходи були заборонені. Заявників було заарештовано та засуджено за адміністративні правопорушення. Суд встановив, що ці втручання у свободу зібрань заявників не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, посилаючись на свою усталену практику. Суд надав заявникам різні форми справедливої сатисфакції, включаючи констатацію порушення та грошову компенсацію.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується заяв, поданих проти Росії щодо подій, що відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Факти:** Заявники скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них за участь у публічних зібраннях біля Кремля.
* **Право:**
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
* Він підтвердив свою юрисдикцію щодо цих справ, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* Він розглянув питання про *locus standi* (право на позов) після смерті одного із заявників, пана Дадіна, дозволивши його вдові продовжити провадження.
* Суд проаналізував скарги за статтею 11, посилаючись на свою усталену практику щодо свободи зібрань та пропорційності.
* Він послався на попередні справи з подібними питаннями, такі як *Nemytov and Others v. Russia*, де були виявлені порушення.
* Суд також розглянув інші ймовірні порушення відповідно до своєї усталеної практики, визнавши їх прийнятними.
* Він вирішив, що деякі скарги, які залишилися, не потребують окремого розгляду через вже зроблені висновки.
* Суд застосував статтю 41, визначаючи справедливу сатисфакцію для заявників, включаючи констатацію порушення та грошові відшкодування.
* **Рішення:** Суд констатував порушення статті 11 та інших статей на підставі усталеної практики, надавши різні форми справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція:** Підтвердження Судом своєї юрисдикції щодо справ, пов’язаних з подіями, що відбулися до виходу Росії з Конвенції, є вирішальним.
* **Свобода зібрань:** Підтвердження принципів, пов’язаних зі свободою зібрань та пропорційністю втручань, особливо в контексті публічних зібрань біля урядових будівель, є значним.
* **Незаконне затримання та неупередженість:** Висновки про порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, особливо відсутність сторони обвинувачення, є важливими.
* **Справедлива сатисфакція:** Різні форми присудженої справедливої сатисфакції, включаючи констатацію порушення та грошову компенсацію, дають орієнтири щодо потенційних засобів правового захисту в аналогічних справах.
* **Locus Standi:** Визнання права вдови продовжувати провадження від імені її померлого чоловіка створює прецедент для подібних ситуацій.
**** Це рішення підкреслює важливість свободи зібрань та принципів справедливого судового розгляду, навіть у контексті політично чутливих місць. Рішення може мати наслідки для українців, особливо тих, хто зіткнувся з подібними обмеженнями своїх прав на зібрання та належну правову процедуру в Росії або на територіях, що перебувають під контролем Росії. Рішення також створює прецедент для майбутніх справ, пов’язаних з подібними порушеннями з боку Росії до її виходу з Конвенції.
СПРАВА КОНОВАЛОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Коновалов та інші проти Росії”, що стосується численних заяв щодо непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники переважно скаржилися на порушення їхньої свободи зібрань згідно зі статтею 11 Конвенції, посилаючись на арешти та засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з участю у публічних заходах, включаючи ті, що стосувалися обмежень COVID-19 та антивоєнних протестів. Суд встановив, що ці заходи не були “необхідними в демократичному суспільстві”, що є порушенням статті 11. Крім того, Суд розглянув інші скарги щодо незаконного тримання під вартою та справедливості адміністративних проваджень, встановивши порушення згідно зі своєю усталеною практикою. Суд має юрисдикцію щодо цих справ, оскільки факти мали місце до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процесуальної історії, в якій викладено подання заяв та повідомлення російського уряду. У розділі фактів коротко описано скарги заявників щодо непропорційних заходів під час публічних зібрань. Юридичний аналіз включає об’єднання заяв через їхню подібну тематику та підтверджує юрисдикцію Суду. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 11, з посиланням на усталену практику та останні висновки у подібних справах. Воно також розглядає інші ймовірні порушення згідно з існуючою практикою та визначає прийнятність скарг. Насамкінець, воно розглядає застосування статті 41 щодо компенсації. Рішення завершується одноголосним рішенням Суду, деклараціями про прийнятність та порушення, а також постановами про компенсацію. У наданому тексті немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями.
**** Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що Російська Федерація несе відповідальність за порушення прав людини, які мали місце до 16 вересня 2022 року. Це означає, що ЄСПЛ зберігає юрисдикцію розглядати справи, пов’язані з подіями, що відбулися до цієї дати. Рішення також підкреслює послідовний характер порушень, пов’язаних зі свободою зібрань та незаконним триманням під вартою в Росії, особливо в контексті публічних протестів. Присуджені компенсації заявникам також є важливими як форма відшкодування за пережиті ними порушення.
СПРАВА “КИЦЬКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі “Кицько та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статей 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання під вартою в Полтавському та Харківському слідчих ізоляторах та відсутність ефективних внутрішніх засобів захисту щодо цих умов. Заявники скаржилися на такі проблеми, як переповненість, погана гігієна, відсутність приватності та неналежний доступ до основних потреб. Суд також встановив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю кримінального провадження щодо деяких заявників, підкреслюючи системні проблеми в українській системі правосуддя. Рішення підкреслює зобов’язання держави забезпечити прийнятні умови тримання під вартою та ефективні засоби правового захисту для затриманих. В результаті Суд присудив заявникам компенсацію за заподіяну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується численних заяв, поданих проти України.
* **Факти:** У ньому викладено скарги заявників щодо умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів захисту.
* **Право:**
* Суд вирішив об’єднати заяви у зв’язку з їх подібним предметом.
* Він розглядає ймовірне порушення статей 3 та 13, зосереджуючись на аргументі Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту, який Суд відхиляє, посилаючись на попередню практику (Sukachov v. Ukraine).
* Суд посилається на усталені принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (Muršić v. Croatia) та стандарт доказів, необхідних від Уряду, включаючи надання планів поверхів камер та кількості ув’язнених (Ananyev and Others v. Russia).
* Суд доходить висновку, що умови тримання під вартою заявників були неналежними і що вони не мали ефективних засобів правового захисту, що порушує статті 3 та 13.
* Щодо двох заяв (№ 7937/24 та 8629/24) Суд розглядає інші скарги відповідно до Конвенції, встановлюючи додаткові порушення на основі усталеної судової практики.
* **Стаття 41:** Суд визначає суми, які мають бути присуджені заявникам за відшкодування збитків, посилаючись на Sukachov v. Ukraine.
* **Рішення:** Суд оголошує заяви прийнятними, встановлює, що мало місце порушення статей 3 та 13, встановлює порушення щодо інших скарг і постановляє державі-відповідачу виплатити заявникам зазначені суми протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків на будь-які прострочені платежі.
* **Додаток:** Перелік заяв, включаючи інформацію про заявників, інформацію про місця тримання під вартою, тривалість тримання під вартою, конкретні скарги, інші скарги та суму, присуджену.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить неналежні умови тримання під вартою, особливо щодо переповненості та відсутності основних зручностей.
* Воно роз’яснює відповідальність держави за надання первинних доказів, таких як плани поверхів камер та кількість ув’язнених, щоб спростувати звинувачення у жорстокому поводженні.
* Рішення підкреслює важливість ефективних внутрішніх засобів захисту для затриманих для вирішення скарг, пов’язаних з умовами тримання під вартою.
* Рішення присуджує конкретні суми компенсації, які можуть слугувати орієнтиром для подібних справ.
* Висновки щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів захисту підкреслюють системні проблеми в українській системі правосуддя, що важливо для подальших правових та політичних реформ.
**** Це рішення є особливо важливим для України, оскільки воно стосується системних проблем у її місцях тримання під вартою та системі правосуддя. Воно служить нагадуванням про зобов’язання держави згідно з Конвенцією забезпечувати гуманні умови тримання під вартою та надавати ефективні засоби правового захисту тим, чиї права були порушені.
СПРАВА МАСЛОВОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Маслова та інші проти Росії*, що стосується численних заяв, пов’язаних з придушенням антивоєнних протестів у Санкт-Петербурзі. Заявники, організатори та учасники цих публічних зібрань, стверджували, що Росія непропорційно застосувала до них заходи за порушення обмежень, пов’язаних з COVID-19. ЄСПЛ розглянув, чи ці заходи, включаючи арешти та адміністративні засудження, порушували статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Суд встановив, що ці заходи справді були непропорційними та не були «необхідними в демократичному суспільстві», таким чином порушуючи статтю 11. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та відсутністю зупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративне затримання. Суд присудив кожному заявнику від 4000 до 5000 євро відшкодування збитків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, що визначає походження справи та повідомлення Російському уряду. Розділ фактів коротко описує заявників та їхні скарги. Розділ «Право» включає об’єднання заяв через їхню схожу тематику та підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 11, посилаючись на усталену судову практику щодо свободи зібрань та пропорційності. Потім обговорюються інші ймовірні порушення відповідно до усталеної судової практики, після чого йдеться про те, що немає потреби окремо розглядати решту скарг за статтею 6 Конвенції. Нарешті, розглядається застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи грошову компенсацію заявникам. Рішення посилається на попередню судову практику, зокрема *Немитов та інші проти Росії*, для підтримки своїх висновків.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що обмеження, накладені на публічні зібрання, особливо в контексті заходів щодо COVID-19, були непропорційними та порушували статтю 11 Конвенції. Це підтверджує важливість свободи зібрань, навіть під час криз у сфері охорони здоров’я, і створює прецедент для оцінки необхідності та пропорційності обмежень, накладених на такі свободи. Рішення також висвітлює питання незаконного затримання та справедливості адміністративних проваджень у Росії, присуджуючи компенсацію заявникам за ці порушення. Це рішення може бути важливим для майбутніх справ, що стосуються обмежень свободи зібрань, особливо в контексті надзвичайних заходів або ситуацій, що зачіпають громадян України, які брали участь в антивоєнних протестах.
СПРАВА “МИХАЙЛОВА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Михайлова та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справа стосується численних заявників, до яких були застосовані непропорційні заходи, такі як арешти та адміністративні засудження, за участь у публічних зібраннях у Санкт-Петербурзі. Ці зібрання часто стосувалися політичної підтримки або антивоєнних протестів і були визнані такими, що порушують регіональні обмеження, пов’язані з COVID-19. Суд визначив, що ці втручання у свободу зібрань заявників не були необхідними в демократичному суспільстві. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та справедливістю адміністративного провадження, присудивши заявникам компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується численних заяв, поданих проти Росії.
* **Факти:** Заявники скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них за участь у публічних зібраннях у Санкт-Петербурзі, які нібито порушували обмеження, пов’язані з COVID-19.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їх подібний предмет.
* **Юрисдикція:** Суд стверджував свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників за участь у публічних зібраннях, були непропорційними та порушували статтю 11 Конвенції. Він посилався на попередню судову практику, включаючи справу *Немитов та інші проти Росії*, щоб підтвердити свої висновки.
* **Інші ймовірні порушення:** Суд також розглянув інші скарги відповідно до Конвенції та її протоколів, встановивши порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі та справедливістю адміністративного провадження, посилаючись на попередню судову практику.
* **Решта скарг:** Суд не вважав за необхідне окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6 Конвенції, враховуючи вже зроблені висновки.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам суми за матеріальну та нематеріальну шкоду, як зазначено в доданій таблиці.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 11:** Основним висновком є те, що Росія порушила статтю 11 Конвенції, непропорційно втрутившись у право заявників на свободу зібрань.
* **Незаконне затримання:** Суд наголосив на порушеннях, пов’язаних з незаконним затриманням, зокрема на практиці затримання осіб виключно з метою складання протоколів про адміністративні правопорушення.
* **Справедливість провадження:** Рішення вказує на проблеми зі справедливістю проваджень про адміністративні правопорушення, включаючи відсутність неупередженості через відсутність сторони обвинувачення.
* **Компенсація:** Рішення встановлює, що заявники мають право на компенсацію за порушення, які вони зазнали, що забезпечує основу для подібних справ.
**** Це рішення може мати наслідки для українців, особливо тих, хто зіткнувся з подібними обмеженнями на свою свободу зібрань або зазнав адміністративних покарань за участь у протестах чи публічних заходах, особливо на територіях, які раніше перебували під контролем або впливом Росії.
СПРАВА МІШАРІН ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Мішарін проти Росії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною у порушенні статті 11 (свобода зібрань) Конвенції про права людини через непропорційні заходи, вжиті проти заявника, пана Мішаріна, за участь у публічних зібраннях. Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням і відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, посилаючись на свою усталену судову практику. Ці порушення випливали з арешту та засудження пана Мішаріна за адміністративні правопорушення, пов’язані з його участю в публічних демонстраціях. Суд наголосив, що обмеження його свободи зібрань не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Рішення підкреслює важливість захисту права на мирні зібрання та забезпечення справедливих судових процесів. Суд присудив пану Мішаріну компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з викладу процедури справи, включаючи представництво заявника та повідомлення російського уряду. Далі детально викладено факти справи, зосереджуючись на скаргах пана Мішаріна щодо непропорційних заходів, вжитих проти нього під час публічних зібрань. Суд розглядає питання об’єднання кількох заяв у зв’язку з їхньою подібною тематикою. Він підтверджує свою юрисдикцію щодо цієї справи, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суть рішення полягає в аналізі порушень статті 11 з посиланням на усталену судову практику щодо свободи зібрань і пропорційності. Суд також розглядає інші заявлені порушення відповідно до своєї усталеної судової практики, визнаючи їх прийнятними та виявляючи подальші порушення Конвенції. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи заявнику компенсацію.
3. **Основні положення для практичного використання:**
* **Порушення статті 11:** Ключовим висновком є те, що Суд визнав, що заходи, вжиті проти пана Мішаріна за участь у публічних зібраннях, були непропорційними та не “необхідними в демократичному суспільстві”.
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює порушення, пов’язані з незаконним затриманням, особливо щодо відсутності доказів, що обґрунтовують затримання, та перевищення встановлених законом термінів.
* **Відсутність неупередженості:** Значним є висновок Суду про відсутність неупередженості в адміністративному провадженні, зокрема відсутність сторони обвинувачення.
* **Юрисдикція:** Суд чітко зазначає, що він має юрисдикцію розглядати заяви, що стосуються фактів, які мали місце до 16 вересня 2022 року, коли Росія перестала бути стороною Конвенції.
* **Компенсація:** Рішення присуджує заявнику компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, підкреслюючи принцип відшкодування за порушення Конвенції.
Я сподіваюся, що цей аналіз буде корисним.
СПРАВА МОСКОВКА ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Московко проти Росії», що стосується неупередженості суду в провадженні про адміністративне правопорушення, коли сторона обвинувачення була відсутня. Заявник, пан Московко, стверджував про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції через цю відсутність неупередженості. ЄСПЛ встановив, що відсутність органу обвинувачення в провадженні про адміністративне правопорушення, яке підпадає під кримінальну частину статті 6, несумісна з принципом об’єктивної неупередженості. Відповідно, Суд визнав скаргу прийнятною та встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Суд також відхилив інші скарги заявника як неприйнятні. Росії було наказано виплатити заявнику 1000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
Рішення починається з історії провадження, в якій викладено походження заяви та залучені сторони. Далі представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз Суду, який включає розгляд юрисдикції та передбачуваного порушення пункту 1 статті 6. Суд посилається на свою усталену практику, зокрема на справу «Карелін проти Росії», щоб підтримати свої міркування. Рішення завершується застосуванням статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та оперативними положеннями, які оголошують прийнятність скарги за пунктом 1 статті 6, встановлюють порушення та наказують виплатити компенсацію. У тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким провадження про адміністративне правопорушення, що підпадає під кримінальну частину статті 6, вимагає присутності органу обвинувачення для забезпечення неупередженості суду. Це підсилює стандарти права на справедливий судовий розгляд у справах про адміністративні правопорушення в рамках Конвенції.
СПРАВА «РАДІЧ ТА ІНШІ ПРОТИ УГОРЩИНИ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Радіч та інші проти Угорщини», що стосується дев’яти заяв щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень в Угорщині. Заявники в основному стверджували, що тривалість їхніх кримінальних проваджень порушує статтю 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку. Суд, посилаючись на свою усталену практику та попередню аналогічну справу проти Угорщини («Барта та Драйко проти Угорщини»), встановив, що тривалість проваджень у справах заявників дійсно була надмірною і, таким чином, становила порушення статті 6 § 1. Крім того, деякі заявники порушували інші питання, зокрема, щодо відсутності ефективних засобів правового захисту у внутрішньому праві у зв’язку з надмірною тривалістю проваджень, що, за висновком Суду, також було порушенням Конвенції. Відповідно, Суд присудив заявникам суми від 1800 до 5500 євро як справедливу сатисфакцію за матеріальну та моральну шкоду і витрати.
Рішення має таку структуру: воно починається з історії провадження, де викладено походження заяв та повідомлення Угорському уряду. Далі представлено факти справи, включаючи список заявників та деталі їхніх заяв. Розділ «Право» охоплює об’єднання заяв, стверджуване порушення статті 6 § 1 та інші стверджувані порушення відповідно до усталеної судової практики. Нарешті, у ньому розглядається застосування статті 41 Конвенції, яка стосується справедливої сатисфакції. У рішенні широко використано посилання на попередню судову практику, зокрема на справу «Барта та Драйко проти Угорщини», на підтримку своїх висновків. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це, схоже, є первинним рішенням щодо цих заяв.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 6 § 1 через надмірну тривалість кримінальних проваджень, та визнання інших порушень, пов’язаних з відсутністю ефективних засобів правового захисту у зв’язку з такими затримками. Конкретні суми, присуджені кожному заявнику, також є значними, оскільки вони створюють прецедент для компенсації у подібних справах. Крім того, повторення принципів, встановлених у справі «Барта та Драйко проти Угорщини», підсилює позицію Суду щодо питання тривалих проваджень в угорській правовій системі.
СПРАВА “СЕМЕНОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Семенов та інші проти України”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статті 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільних проваджень в Україні та відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту для вирішення цієї проблеми. Суд об’єднав одинадцять подібних заяв, встановивши, що тривалість проваджень дійсно була надмірною і що заявники не мали доступу до ефективних засобів правового захисту для прискорення цих проваджень. Відповідно, Суд присудив заявникам суми від 500 до 5000 євро як компенсацію за моральну шкоду.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу історії процедури, зазначаючи, що заяви були подані проти України відповідно до статті 34 Конвенції.
* **Факти:** У ньому підсумовуються ключові факти заяв, зосереджуючись на скаргах заявників щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Імовірне порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Цей розділ є серцем рішення. У ньому згадуються встановлені Судом критерії оцінки обґрунтованості тривалості проваджень, включаючи складність справи, поведінку заявників та органів влади, а також те, що було поставлено на карту для заявників. Суд посилається на своє попереднє рішення у справі “Карнаушенко проти України”, яке стосувалося подібних питань.
* **Решта скарг:** Суд розглянув додаткові скарги, висловлені в одній із заяв (№ 9200/20), визнавши їх неприйнятними, оскільки вони не відповідали критеріям, викладеним у статтях 34 та 35 Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив відповідні суми, які мають бути присуджені заявникам за моральну шкоду, посилаючись на свою судову практику, зокрема на справу “Карнаушенко”.
* **Резолютивна частина:**
* Суд оголосив скарги щодо надмірної тривалості проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту прийнятними.
* Він постановив, що було порушено статтю 6 § 1 та статтю 13 Конвенції.
* Він зобов’язав Україну виплатити заявникам зазначені суми за моральну шкоду протягом трьох місяців разом із відсотками за прострочення платежу.
* **Додаток:** Рішення містить додаток із переліком заяв, що деталізує імена заявників, дати народження, представників, тривалість проваджень, рівні юрисдикції, залучені до справи, та присуджені суми.
**3. Основні положення для практичного застосування:**
* **Підтвердження системної проблеми:** Рішення підкреслює поточну проблему надмірно тривалих цивільних проваджень в Україні та відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту. Це підтверджує системну проблему, яка вже була визначена ЄСПЛ.
* **Критерії оцінки “розумного строку”:** Рішення повторює встановлені критерії оцінки того, чи є тривалість провадження “розумною” відповідно до статті 6 § 1, надаючи рамки для оцінки подібних справ.
* **Присудження компенсації:** Рішення встановлює прецедент для присудження компенсації особам, які зазнали моральної шкоди внаслідок надмірно тривалих проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту в Україні. Суми, присуджені у цій справі, можуть слугувати орієнтиром для майбутніх справ.
* **Строки та відсотки:** Рішення визначає термін оплати (три місяці) та відповідну ставку відсотків за прострочення платежу, що має вирішальне значення для забезпечення дотримання вимог.
* **Посилання на справу “Карнаушенко проти України”:** Посилання рішення на справу “Карнаушенко проти України” підкреслює безперервність практики ЄСПЛ у цьому питанні та підсилює необхідність для України вирішити системні проблеми, виявлені у цих справах.
Це рішення безпосередньо стосується України та висвітлює триваючу проблему надмірної тривалості судових проваджень та неефективності засобів правового захисту в Україні. Це має наслідки для українців, які прагнуть справедливості, та для зобов’язань України відповідно до Європейської конвенції з прав людини.
СПРАВА “СЕРГЄЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Сергєєв та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції про права людини, яка гарантує свободу зібрань, у справах кількох заявників. Ці особи були непропорційно покарані за участь у публічних заходах, часто пов’язаних з протестами, нібито порушуючи обмеження, пов’язані з COVID-19. Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників, такі як арешти та адміністративні стягнення, не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні та відсутністю зупиняючої дії оскарження рішень про адміністративне затримання. Суд присудив грошову компенсацію кожному заявнику за завдані збитки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується численних заяв, поданих проти Росії.
* **Факти:** Заявники скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них за організацію або участь у публічних зібраннях, особливо щодо порушень обмежень, пов’язаних з COVID-19.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їх подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд стверджував свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи проти заявників порушили їхнє право на свободу зібрань відповідно до статті 11. Він посилався на попередню судову практику, включно зі справою *Немитов та інші проти Росії*, яка стосувалася подібних питань щодо обмежень, пов’язаних з COVID-19, та публічних зібрань.
* **Інші порушення:** Суд також виявив порушення відповідно до інших статей Конвенції та її протоколів, на основі усталеної судової практики, щодо незаконного позбавлення волі, відсутності неупередженості в адміністративному провадженні та відсутності зупиняючої дії оскарження адміністративного затримання.
* **Решта скарг:** Суд не вважав за необхідне розглядати додаткові скарги за статтею 6, враховуючи висновки про порушення за статтею 11 та іншими положеннями.
* **Застосування статті 41:** Суд зобов’язав Росію виплатити кожному заявнику певні суми як компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення свободи зібрань (стаття 11):** Рішення підкреслює важливість свободи зібрань, навіть під час обмежень, пов’язаних з охороною здоров’я, і наголошує, що будь-які обмеження повинні бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.
* **Незаконне затримання (стаття 5):** Рішення висвітлює випадки, коли затримання осіб було визнано незаконним, особливо щодо процедур, яких дотримувалися після арештів на публічних заходах.
* **Питання справедливого судового розгляду (стаття 6 та Протокол 7):** Рішення вказує на занепокоєння щодо неупередженості трибуналів у провадженнях про адміністративні правопорушення та відсутності зупиняючої дії оскарження адміністративного затримання, що є важливими міркуваннями для забезпечення справедливого судового розгляду.
* **Компенсація (стаття 41):** Рішення створює прецедент для присудження компенсації особам, які зазнали порушень своїх прав, пов’язаних зі свободою зібрань та супутніми питаннями.
**** Це рішення може бути важливим для громадян України, які зіткнулися з подібними обмеженнями свободи зібрань та потенційними порушеннями пов’язаних з ними прав, особливо в контексті адміністративних чи кримінальних проваджень.
СПРАВА ШТЕФАН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Штефан та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий суд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінального провадження проти них та відсутність ефективних засобів юридичного захисту в українському законодавстві для вирішення цієї проблеми. Суд встановив, що тривалість провадження дійсно була надмірною і що заявники не мали доступу до ефективних засобів правового захисту для прискорення процесу. Відповідно, Суд присудив заявникам різні суми компенсації за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується численних заяв, поданих до Суду.
* **Факти:** У розділі фактів коротко викладено, що заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність ефективних засобів правового захисту.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Locus Standi:** Суд дозволив пані Тетяні Євгенівні Сучковій продовжити розгляд заяви від імені її померлого батька, пана Євгена Івановича Сучкова.
* **Імовірне порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Цей розділ є ядром рішення, в якому Суд оцінює скарги за статтею 6 § 1 (розумний строк) та статтею 13 (ефективний засіб правового захисту). Він посилається на попередню практику Суду, зокрема справу “Нечай проти України”, щоб підтвердити свої висновки.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив розмір компенсації, яку слід виплатити кожному заявнику за моральну шкоду, посилаючись на свою практику, зокрема справу “Бевз проти України”.
* **Резолютивна частина:** Суд оголошує заяви прийнятними, встановлює, що мало місце порушення статті 6 § 1 та статті 13, і постановляє, щоб Україна виплатила зазначені суми заявникам протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків після цього у разі невиконання.
* **Додаток:** Таблиця містить перелік заяв, включаючи дані заявників, дати проваджень, тривалість проваджень, рівні юрисдикції, залучені до розгляду, та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Суд підтверджує, що кримінальне провадження має здійснюватися протягом розумного строку, враховуючи складність справи, поведінку сторін і те, що поставлено на карту для заявника.
* **Порушення статті 13:** Суд наголошує на важливості ефективних засобів правового захисту для осіб, які стверджують, що тривалість провадження є надмірною.
* **Компенсація:** Рішення містить чітке зазначення сум, які Суд вважає розумними для відшкодування моральної шкоди у справах, пов’язаних з тривалим кримінальним провадженням та відсутністю ефективних засобів правового захисту в Україні. Суми різняться залежно від тривалості провадження та кількості рівнів юрисдикції, залучених до розгляду.
* **Locus Standi:** Рішення підтверджує, що члени сім’ї можуть продовжувати розгляд заяви від імені померлого заявника, за умови, що це узгоджується з усталеною практикою Суду.
**** Це рішення стосується України та має наслідки для українців, оскільки воно стосується системних проблем в українській правовій системі щодо тривалості кримінального провадження та наявності ефективних засобів правового захисту.
СПРАВА «СІВКА ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось розбір рішення у справі «Сівка проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) до Конвенції у справі пані Сівки проти України. Справа стосувалася рішення Державного пенсійного фонду стягнути пенсійні виплати, виплачені пані Сівці за програмою дострокового виходу на пенсію, стверджуючи, що вона не мала на це права через попередню реєстрацію як підприємець. Суд встановив, що стягнення цих коштів було непропорційним втручанням у її майнові права, оскільки національні суди не надали належної оцінки її аргументам про те, що вона фактично була безробітною, і що форма заяви на отримання пенсії не вимагала від неї розкривати свій статус підприємця. ЄСПЛ підкреслив, що національні суди не навели достатніх обґрунтувань для свого рішення, що призвело до порушення її прав. В результаті Суд зобов’язав Україну виплатити пані Сівці 656 євро за матеріальну шкоду та 2000 євро за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Визначає питання стягнення пенсійним фондом виплат за достроковий вихід на пенсію з заявниці.
* **Оцінка Суду:**
* **Заявлене порушення статті 1 Протоколу № 1:** Зосереджується на скарзі заявниці щодо порушення її права на мирне володіння своїм майном.
* **Подання сторін:** Підсумовує аргументи, представлені як Урядом України, так і пані Сівкою.
* **Прийнятність:** Суд встановив, що стаття 1 Протоколу № 1 є застосовною, оскільки заявниця мала законне очікування на отримання пенсії. Він відхилив аргумент уряду про те, що заявниця сприяла ситуації, не розкривши свій статус підприємця, зазначивши, що влада не встановила жодних ознак недобросовісності з її боку.
* **Суть справи:** Суд зосередився на тому, чи було втручання пропорційним. Він встановив, що національні суди не надали належної оцінки аргументам заявниці, особливо щодо її статусу безробітної та відсутності конкретного питання про статус підприємця у формі заяви на отримання пенсії.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає вимоги заявниці щодо матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
* **Рішення:** Оголошує заяву прийнятною, констатує порушення статті 1 Протоколу № 1 і зобов’язує Україну виплатити заявниці визначені суми відшкодування збитків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Законне очікування:** Рішення підкреслює, що позитивна оцінка заяви на отримання пенсії може створити майнове право, що породжує законне очікування.
* **Пропорційність втручання:** ЄСПЛ підкреслив, що будь-яке втручання у мирне володіння майном, таке як стягнення надміру виплачених соціальних виплат, має бути пропорційним.
* **Судовий перегляд:** Рішення підкреслює важливість того, щоб національні суди забезпечували змістовний судовий перегляд, особливо коли йдеться про питання, що впливають на майнові права. Суди повинні розглядати аргументи, представлені особою, і надавати належне обґрунтування своїх рішень.
* **Обов’язок розслідувати:** Суд вважав, що органи влади повинні були знати про статус заявниці як підприємця, оскільки ця інформація була доступна в Державному реєстрі.
Це рішення може бути актуальним для українців, які опинилися в подібних ситуаціях щодо пенсійних спорів і стягнення соціальних виплат. Воно підкреслює важливість процесуальної справедливості та необхідність для національних судів надавати обґрунтовані рішення, які враховують конкретні аргументи, висунуті заявниками.
СПРАВА “СОКОЛОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Гаразд, я надам вам аналіз рішення у справі “Соколов та інші проти України”.
****
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у низці об’єднаних заяв. Заявники скаржилися на відмову в доступі до вищих судів через надмірно формалістичне застосування процесуальних норм щодо строків подання апеляцій. Зокрема, апеляційні суди відхилили їхні апеляції як подані з пропуском строку, незважаючи на те, що заявники не отримали повний текст рішень суду першої інстанції своєчасно, що унеможливило подання ними апеляцій у встановлений строк. ЄСПЛ дійшов висновку, що ці обмеження порушили саму суть права заявників на доступ до суду. В одній справі (Радченко) Суд також встановив порушення щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективного засобу правового захисту у внутрішньому праві. Суд присудив заявникам суми компенсації за моральну шкоду та відшкодування витрат.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з опису процедури, в якому викладено походження заяв та повідомлення Українського Уряду. Далі представлено факти, в яких підсумовано скарги заявників щодо відмови в доступі до вищих судів. У розділі правового аналізу розглядається об’єднання заяв та стверджуване порушення статті 6 § 1, з посиланням на усталену прецедентну практику на підтримку своїх висновків. Суд повторює, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає обмеженням, які, однак, не повинні обмежувати або зменшувати доступ особи таким чином або тією мірою, щоб було порушено саму суть цього права. Він також розглядає інші стверджувані порушення в одній із заяв (№ 3159/19), встановлюючи додаткові порушення Конвенції. Нарешті, він окреслює застосування статті 41, присуджуючи заявникам компенсацію. Рішення завершується рішенням Суду об’єднати заяви, оголосити їх прийнятними та встановити, що було порушення статті 6 § 1 та інші порушення, а також зобов’язати державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми. У додатку перелічено заяви з детальною інформацією, такою як ім’я заявника, конкретне оскаржуване порушення, відповідна прецедентна практика та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішим положенням є висновок про те, що Україна порушила статтю 6 § 1 Конвенції, відмовивши заявникам у доступі до вищих судів через надмірно формалістичне застосування процесуальних норм. Суд наголосив, що обмеження права на доступ до суду не повинні порушувати саму суть цього права. Рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб особи мали реальну можливість оскаржити рішення, що включає надання своєчасного доступу до повного тексту рішень. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким процесуальні правила не повинні застосовуватися таким чином, щоб перешкоджати особам у здійсненні їхнього права на справедливий судовий розгляд. Рішення також підкреслює обов’язок суду першої інстанції надати копію свого рішення до дати, коли заявник фактично отримав його.
СПРАВА ТУМАШОВОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Тумашова та інші проти Росії*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їх арешт та засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з участю у публічних заходах, які нібито порушували обмеження, пов’язані з COVID-19. ЄСПЛ встановив, що ці заходи порушували статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Суд також розглянув інші скарги, пов’язані з незаконним позбавленням волі та справедливістю адміністративного провадження, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. Суд постановив, що він має юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, що окреслює походження справи та повідомлення Російського уряду. Далі представлено факти, перелічено заявників та деталі їхніх заяв. Розділ “Право” включає об’єднання заяв, юрисдикцію, передбачуване порушення статті 11, інші передбачувані порушення згідно з усталеною практикою, решту скарг та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). У рішенні є посилання на попередню судову практику, включаючи *Немитов та інші проти Росії*, яка також стосувалася обмежень на зібрання, пов’язаних з COVID-19. Рішення завершується оголошенням скарг прийнятними, встановленням порушень статті 11 та інших статей Конвенції та зобов’язанням Росії виплатити заявникам визначені суми відшкодування збитків.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 щодо свободи зібрань, та висновки, пов’язані з незаконним позбавленням волі (стаття 5) та справедливістю провадження (стаття 6). Суд підтвердив, що обмеження, накладені на свободу зібрань заявників, не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Рішення також підкреслює відсутність неупередженості в провадженнях щодо адміністративних правопорушень через відсутність сторони обвинувачення та відсутність зупиняючої дії апеляцій на рішення про адміністративний арешт. Ці висновки підкреслюють важливість захисту основних прав, навіть в контексті обмежень, пов’язаних з охороною здоров’я, та забезпечення справедливих правових процесів.
СПРАВА ВЛАСОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Власова та інших проти Росії, яка стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їхній арешт і засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань, стверджуючи, що ці заходи порушили їхнє право на свободу зібрань відповідно до статті 11 Конвенції. Суд встановив, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”, що становить порушення статті 11. Крім того, деякі заявники порушили інші скарги, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості трибуналів та обмеженнями свободи вираження поглядів, щодо яких Суд також встановив порушення Конвенції на основі своєї усталеної практики. Суд вирішив об’єднати заяви та оголосив деякі скарги прийнятними, а інші відхилив.
Структура рішення включає розділи щодо процедури, фактів, об’єднання заяв, юрисдикції, ймовірного порушення статті 11, інших ймовірних порушень згідно з усталеною практикою, решти скарг та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). Рішення посилається на попередню практику, таку як справи Фрумкіна проти Росії, Навального та Яшина проти Росії та Каспарова та інших проти Росії, щоб підтвердити свої висновки щодо порушення статті 11. Воно також цитує справи, такі як Буткевич проти Росії, Цвєткова та інших проти Росії та Корнєєва проти Росії, щоб розглянути інші порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі та справедливістю судового розгляду. У документі немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Основними положеннями рішення є висновки про порушення статті 11 щодо свободи зібрань та інші порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості та обмеженнями свободи вираження поглядів. Суд постановив, що заходи, вжиті проти заявників, були непропорційними та не були необхідними в демократичному суспільстві. Рішення також визначає суми, які мають бути виплачені заявникам як справедлива сатисфакція за матеріальну та моральну шкоду, а також витрати і видатки.
**** Це рішення може мати наслідки для українців, особливо тих, хто стикався з подібними обмеженнями свободи зібрань і вираження поглядів на територіях, які раніше або зараз перебувають під контролем Росії. Висновки ЄСПЛ можуть бути використані як прецедент у справах, що стосуються подібних порушень проти українських громадян.
