СПРАВА МАРКО ТЕШИЧ ПРОТИ СЕРБІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Марко Тешич проти Сербії:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Сербія порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції, оштрафувавши адвоката захисту Марко Тешича за неповагу до суду. Штраф було накладено через зауваження, які Тешич зробив у письмових матеріалах щодо ймовірних порушень у тому, як фіксувалися його заперечення під час кримінального процесу. ЄСПЛ встановив, що заяви Тешича, навіть якщо вони були висловлені в різкій формі, були справжніми процедурними скаргами і не були спрямовані на особисту чесність судді. Суд також визнав штраф надмірним і дійшов висновку, що сербські суди не змогли встановити справедливий баланс між підтриманням судової влади та правом Тешича на свободу вираження поглядів.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, окреслюючи предмет справи: штраф за неповагу до суду та твердження заявника про порушення свободи вираження поглядів.
* **Факти:** Деталізує передісторію, включаючи роль Тешича як адвоката захисту у справі про вбивство, заперечення, які він висловив щодо ведення судового процесу, та конкретні зауваження у його письмових матеріалах, які призвели до звинувачення у неповазі до суду. Він також охоплює провадження у внутрішніх судах, включаючи первинний штраф, апеляції та відхилення Конституційним судом скарги Тешича.
* **Відповідне внутрішнє законодавство:** Цитує конкретні статті Кримінально-процесуального кодексу Сербії, які стали підставою для звинувачення у неповазі до суду та накладення штрафу.
* **Право:** Цей розділ містить основний юридичний аналіз.
* **Імовірне порушення статті 10:** Відтворює текст статті 10 Конвенції.
* **Прийнятність:** Оголошує заяву прийнятною, тобто Суд розглядатиме справу по суті.
* **Суть справи:**
* **Заяви сторін:** Підсумовує аргументи, висловлені як Тешичем, так і урядом Сербії. Тешич стверджував, що його зауваження не були образливими, а були спрямовані на висвітлення процедурних порушень. Уряд стверджував, що штраф був виправданий для підтримки авторитету судової влади.
* **Оцінка Суду:** Аналізує, чи було втручання у свободу вираження поглядів, чи було воно законним і чи переслідувало законну мету, і, найголовніше, чи було воно “необхідним у демократичному суспільстві”. Суд застосовує встановлені принципи зі своєї практики щодо свободи вираження поглядів у справах про неповагу до суду. Він робить висновок, що сербські суди не надали достатніх підстав для втручання і не встановили справедливий баланс.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції (компенсації) заявнику. Суд присуджує Тешичу суму сплаченого ним штрафу, а також витрати та видатки.
* **Окрема думка:** Суддя Сансін висловив окрему думку, стверджуючи, що штраф був у межах свободи розсуду внутрішніх органів влади і що зауваження Тешича були образливими та зайвими.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Свобода вираження поглядів адвокатів:** Рішення підкреслює важливість свободи вираження поглядів для адвокатів у контексті захисту своїх клієнтів. Воно уточнює, що адвокати повинні мати можливість висловлювати процедурні заперечення та критикувати ведення судового процесу, навіть у різкій формі, без зайвого страху перед санкціями.
* **Обмеження неповаги до суду:** Рішення підкреслює, що звинувачення у неповазі до суду не повинні використовуватися для придушення законної критики судової влади. Зауваження повинні бути дійсно образливими або підривати авторитет суду, щоб виправдати покарання.
* **Пропорційність покарань:** ЄСПЛ бере до уваги суворість покарання, накладеного на Тешича, зазначаючи, що воно було значним відносно його доходу. Це підкреслює необхідність для внутрішніх судів ретельно враховувати пропорційність штрафів у справах про свободу вираження поглядів.
* **”Необхідне в демократичному суспільстві”:** Рішення надає практичне застосування тесту “необхідне в демократичному суспільстві” в контексті неповаги до суду. Воно підкреслює необхідність “релевантних і достатніх” причин для виправдання втручання у свободу вираження поглядів.
Окрема думка судді Сансіна представляє контрастну точку зору, підкреслюючи необхідність підтримання авторитету судової влади та свободу розсуду, надану внутрішнім органам влади у таких питаннях.
СПРАВА “ВАЙНІК ТА ІНШІ ПРОТИ ЕСТОНІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Вайнік та інші проти Естонії”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Естонія порушила статтю 8 (право на повагу до приватного життя) Європейської конвенції з прав людини, запровадивши повну заборону на куріння у в’язницях. Суд визнав, що, хоча захист здоров’я інших та запобігання заворушенням є законними цілями, естонська влада не змогла належним чином збалансувати ці цілі з особистою автономією в’язнів, які курять. Суд наголосив, що в’язні зберігають основні права, і повна заборона, без урахування індивідуальних обставин, була непропорційною. Рішення підкреслює важливість особистого вибору та автономії, навіть в умовах ув’язнення.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** У рішенні розглядаються заяви кількох в’язнів проти Естонії щодо повної заборони куріння у в’язницях.
* **Факти:** Детально описано передісторію заборони, її впровадження у Віруській в’язниці та досвід заявників, включаючи ймовірні симптоми абстиненції. Також викладено внутрішню правову базу, включаючи Конституцію, Закон про тюремне ув’язнення та відповідні положення.
* **Відповідна правова база та практика:** У цьому розділі надається огляд естонських законів і положень, що стосуються тюремного ув’язнення та куріння, а також відповідних міжнародних стандартів і порівняльного права.
* **Право:** Суд розглядає прийнятність заяв, розглядаючи заперечення уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, статусу жертви та сумісності з Конвенцією.
* **Суть:** Суд аналізує, чи становила заборона куріння порушення статті 8, враховуючи законні цілі, які переслідував уряд, та пропорційність заходу.
* **Стаття 41:** Суд розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків і витрат.
* **Окремі думки:** Збіжні та окремі думки суддів надають додаткові відомості про обґрунтування рішення.
3. **Основні положення та значення:**
* **Застосовність статті 8:** Суд чітко зазначає, що вибір куріння та надання лікування від симптомів абстиненції підпадають під сферу дії статті 8, визнаючи особисту автономію у прийнятті рішень щодо способу життя.
* **Межі розсуду:** Визнаючи, що держави мають значні межі розсуду у регулюванні куріння у в’язницях, Суд наголошує, що ці межі не є необмеженими та підлягають перегляду.
* **Пропорційність:** Суд вважає, що естонська влада не надала відповідних і достатніх підстав для далекосяжної та абсолютної заборони, особливо щодо особистої автономії в’язнів.
* **Відсутність парламентського перегляду:** Суд зазначає, що заборона не була прийнята парламентом і не отримала користь від безпосереднього парламентського перегляду та обговорення.
* **Відсутність значного недоліку:** Суд встановив, що заборона порушує питання, що стосуються обмежень особистого вибору в’язнів брати участь у діяльності, яка, як правило, не заборонена у державі-відповідачі.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд постановив, що встановлення порушення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку нематеріальну шкоду, якої могли зазнати заявники.
Це рішення є важливим, оскільки воно роз’яснює, якою мірою держави можуть обмежувати особистий вибір в’язнів в ім’я здоров’я та безпеки. Воно підкреслює важливість збалансування законних цілей з індивідуальною автономією та забезпечення пропорційності та обґрунтованості обмежень.
СПРАВА ВАСИЛЯ РУСУ ПРОТИ РУМУНІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Василя Русу проти Румунії:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що у справі Василя Русу проти Румунії не було порушено статтю 6 §§ 1 і 3(c) Конвенції про захист прав людини. Заявник скаржився на несправедливість кримінального провадження проти нього через те, що він не міг бути присутнім на слуханнях в апеляційній інстанції через нібито неналежне вручення повісток та обмеження на поїздки, пов’язані з Covid-19. ЄСПЛ встановив, що румунська влада вжила розумних заходів для забезпечення участі заявника в апеляційному провадженні. Суд наголосив, що заявник знав про провадження, був належним чином викликаний, а його відсутність частково була зумовлена його власною поведінкою. ЄСПЛ дійшов висновку, що загальна справедливість кримінального провадження була забезпечена, незважаючи на відсутність заявника під час апеляції.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи, зосереджуючись на твердженнях заявника про несправедливість кримінального провадження через його відсутність на апеляційних слуханнях.
* **Факти:** Детально описує обвинувачення заявника в економічних злочинах та злочинах, пов’язаних з корупцією, провадження в першій інстанції, де його було засуджено, та подальше апеляційне провадження. Описує спроби викликати заявника, його клопотання про перенесення засідань через обмеження, пов’язані з Covid-19, та остаточне рішення Апеляційного суду.
* **Відповідна правова база:** Представляє румунські правові положення, що стосуються надзвичайних станів, кримінального провадження та міжнародного співробітництва у судових справах.
* **Право:**
* **Імовірне порушення статті 6 §§ 1 та 3 (c):** Стверджує вимогу заявника про те, що його право на справедливий судовий розгляд було порушено, оскільки йому не дозволили представити свій захист в Апеляційному суді.
* **Прийнятність:** Суд визнав заяву прийнятною, встановивши, що вона порушує питання за статтею 6 §§ 1 та 3(c) Конвенції.
* **По суті:**
* **Подання сторін:** Підсумовує аргументи заявника та уряду Румунії.
* **Оцінка Суду:**
* **Загальні принципи:** Викладає загальні принципи, що стосуються права на справедливий судовий розгляд, судових розглядів за відсутності обвинуваченого та повідомлення про слухання.
* **Застосування цих принципів до цієї справи:** Застосовує загальні принципи до конкретних фактів справи, оцінюючи, чи були порушені права заявника.
* **З ЦИХ ПІДСТАВ СУД:** Офіційно визнає заяву прийнятною та постановляє, що не було порушено статтю 6 §§ 1 та 3 (c) Конвенції.
**3. Основні положення та важливі аспекти:**
* **Право на справедливий судовий розгляд (Стаття 6 § 1):** Рішення підтверджує безумовне право на справедливий судовий розгляд, підкреслюючи, що те, що становить справедливість, залежить від конкретних обставин кожної справи.
* **Право захищатися особисто (Стаття 6 § 3(c)):** Рішення визнає важливість права захищатися особисто, але уточнює, що провадження за відсутності обвинуваченого не є несумісним зі статтею 6, за умови, що особа або відмовилася від права з’явитися, або намагалася уникнути суду, або може отримати повторне визначення суті обвинувачення.
* **Повідомлення про слухання:** Рішення встановлює, що сторона в процесі повинна бути повідомлена про судове засідання таким чином, щоб вона знала про дату, час і місце засідання та мала достатньо часу для підготовки своєї справи та участі в судовому засіданні.
* **Обов’язок держави:** Суд наголосив, що держава повинна докладати розумних зусиль для інформування обвинувачених про провадження та надання їм можливості брати в ньому участь.
* **Поведінка заявника:** Суд врахував поведінку заявника, включаючи його обізнаність про провадження, його клопотання про перенесення засідань та ненадання ним електронної адреси, при оцінці загальної справедливості провадження.
* **Обмеження, пов’язані з Covid-19:** Рішення визнає виклики, пов’язані з пандемією Covid-19 та відповідними обмеженнями на поїздки, але вважає, що відмова Апеляційного суду перенести слухання не була необґрунтованою з огляду на зволікальну стратегію заявника.
СПРАВА ЗАКАЇДЗЕ ПРОТИ ГРУЗІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Закаїдзе проти Грузії” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Справа стосувалася заявника, який зазнав фізичного нападу з боку своїх сусідів і стверджував, що подальше кримінальне розслідування та провадження були неефективними. Він стверджував, що влада не провела належного розслідування нападу, що призвело до м’яких звинувачень і вироків для злочинців. Європейський суд з прав людини не встановив порушення статті 3 Конвенції, яка забороняє катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, в її процесуальній частині, дійшовши висновку, що розслідування, хоч і не було ідеальним, було адекватним і не підірвало суттєво встановлення фактів або ідентифікацію винних. Суд підкреслив, що заявник мав доступ до правових засобів захисту, включаючи можливість звернення за компенсацією через цивільні позови.
2. **Структура та основні положення:** Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи. Далі детально описуються факти, включаючи напад на заявника, досудове розслідування та кримінальне провадження, включаючи апеляції. У рішенні містяться посилання на відповідні статті Кримінального кодексу Грузії та Кримінально-процесуального кодексу. Потім Суд розглядає передбачуване порушення статті 3 Конвенції, вивчаючи прийнятність заяви, включаючи аргументи щодо невичерпання внутрішніх засобів захисту та недотримання правила чотирьох місяців. Потім Суд заглиблюється в суть справи, оцінюючи подання сторін та застосовуючи відповідні загальні принципи щодо процесуальних зобов’язань за статтею 3. Рішення завершується рішенням Суду, який визнає заяву прийнятною, але не встановлює порушення статті 3.
3. **Основні положення для використання:** Найважливішим аспектом цього рішення є аналіз Судом процесуальних вимог статті 3 у справах про ймовірне жорстоке поводження з боку приватних осіб. Суд повторює зобов’язання держави проводити ефективне розслідування, здатне встановити факти, ідентифікувати та належним чином покарати винних. У рішенні висвітлюються ключові параметри для оцінки адекватності розслідування, включаючи оперативність, адекватність, залучення потерпілого та незалежність. Суд наголошує, що хоча немає зобов’язання, щоб усі кримінальні переслідування закінчувалися засудженням або конкретним вироком, національні суди не повинні допускати, щоб серйозні посягання на фізичну та психічну недоторканність залишалися безкарними або каралися надмірно м’якими санкціями.
Сподіваюся, це допоможе!
СПРАВА ОМЕРАГІЧ ПРОТИ БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Омерагіч проти Боснії і Герцеговини:
**Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Боснія і Герцеговина порушила статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через тривале невиконання остаточного рішення, яким визнано право пані Омерагіч на заміну квартири (або грошову компенсацію) за квартиру, зруйновану під час війни. Первісне рішення на користь пані Омерагіч було ухвалено у 2011 році, але станом на дату винесення рішення ЄСПЛ воно не було виконано. Суд постановив, що ця затримка поклала надмірний тягар на заявницю і що держава не може виправдати невиконання рішення браком коштів. Відповідно, Суд присудив пані Омерагіч компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
**Структура та основні положення:**
Рішення починається з викладу суті справи, зосереджуючись на невиконанні остаточного рішення, пов’язаного з майновими правами. У ньому детально описано фактичні обставини, включаючи первісний запит пані Омерагіч на заміну квартири у 2004 році, рішення 2011 року на її користь та подальше невиконання. У рішенні згадуються відповідні національні законодавчі акти, включаючи Закон про приватизацію квартир та Положення про розподіл квартир. Потім Суд оцінює передбачуване порушення статті 1 Протоколу № 1, визнаючи, що право заявниці на заміну квартири становить “майно” і що тривале невиконання порушує її майнові права. Суд також розглядає аргумент Уряду про те, що заявниця мала подати новий запит, відхиляючи його як надмірний тягар. Нарешті, рішення стосується статті 6, але вирішує, що немає необхідності ухвалювати рішення щодо неї окремо, і окреслює застосування статті 41, присуджуючи заявниці компенсацію.
**Основні положення для практичного використання:**
* **Правочинний “Актив”:** Суд підтверджує, що остаточне та правочинне національне рішення, яке визнає майнове право (в даному випадку, право на заміну квартири або компенсацію), становить “актив”, захищений статтею 1 Протоколу № 1.
* **Зобов’язання держави щодо виконання:** Рішення підкреслює зобов’язання держави виконувати остаточні рішення, навіть у ситуаціях, коли існують труднощі, такі як брак коштів. Держава не може використовувати брак ресурсів як виправдання тривалого невиконання.
* **Надмірна затримка:** Суд наголошує, що значна затримка у виконанні остаточного рішення може становити порушення статті 1 Протоколу № 1, особливо коли затримка покладає надмірний тягар на особу.
* **Відсутність необхідності в нових провадженнях:** Рішення стверджує, що від осіб не слід вимагати ініціювання нових проваджень для забезпечення виконання остаточного рішення, яке вже було ухвалено на їхню користь.
