Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Четін та інші проти Туреччини», що стосується 137 заяв, пов’язаних з арештами та досудовим триманням під вартою після спроби державного перевороту в Туреччині у 2016 році. Заявники, яких підозрювали в приналежності до «Фетуллахістської терористичної організації/Паралельної державної структури» (FETÖ/PDY), стверджували про порушення статті 5 Конвенції, зокрема, щодо відсутності обґрунтованої підозри для їх затримання та недостатності причин, наведених національними судами для винесення ухвал про їхнє тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою. ЄСПЛ встановив порушення статті 5 § 3 Конвенції через відсутність достатніх підстав для тримання заявників під вартою, зазначивши, що обґрунтування національних судів були формальними та стереотипними, без індивідуальної оцінки ризиків. Суд не визнав за необхідне розглядати скарги за статтею 5 § 1 (c) Конвенції. Суд присудив 3000 євро кожному заявнику, який подав вимогу щодо справедливої сатисфакції у зв’язку з нематеріальною шкодою та витратами.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процесуальної історії та фактів справи, викладаючи арешти та затримання заявників, докази, на які посилалася турецька влада, та національне судове провадження. Далі Суд розглядає питання об’єднання заяв та прийнятності скарг, відхиляючи заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів захисту та зловживання правом на подання заяви. Основна частина рішення полягає в оцінці Судом суті скарг за статтею 5 §§ 1 і 3, де він аналізує обґрунтування, надані національними судами для винесення ухвал про тримання заявників під вартою та продовження строку тримання під вартою. Насамкінець Суд розглядає застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи справедливу сатисфакцію заявникам.
Основні положення рішення підкреслюють занепокоєння ЄСПЛ відсутністю індивідуальної оцінки та формальним обґрунтуванням, використаним турецькими судами при винесенні ухвал про тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою після спроби державного перевороту 2016 року. Суд підтвердив, що будь-яка система обов’язкового тримання під вартою per se несумісна зі статтею 5 § 3 Конвенції. Суд наголосив, що навіть за наявності обґрунтованої підозри рішення про тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою повинні містити відповідні та достатні підстави, що виправдовують необхідність тримання під вартою. Це рішення підкреслює важливість надання конкретних обґрунтувань для тримання під вартою, особливо в контексті масових арештів і затримань після оголошення надзвичайного стану. **** Це рішення має наслідки для українців, оскільки воно підкреслює важливість індивідуальних оцінок і конкретних обґрунтувань для тримання під вартою, особливо в ситуаціях збройного конфлікту або політичної нестабільності.
