Справа №824/81/24 від 10/04/2025
1. Предметом спору є заява про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) щодо стягнення з компанії пені та штрафу за прострочення поставки товару.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС, мотивуючи це тим, що сторони уклали арбітражну угоду, яка міститься в договорі поставки, де передбачено передачу спорів на розгляд МКАС. Суд зазначив, що компанія не заперечувала юрисдикцію МКАС під час арбітражного розгляду, а також посилалася на договір поставки у своєму відзиві на позов. Крім того, суд врахував, що обидві сторони виконували умови договору, що свідчить про його укладення, незалежно від наявності підписів на документі. Суд також послався на міжнародні акти та практику, зокрема на Нью-Йоркську конвенцію та Типовий закон ЮНСІТРАЛ, які допускають укладення арбітражної угоди шляхом обміну документами та поведінкою сторін.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №824/54/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є відмова Київського апеляційного суду в перегляді за нововиявленими обставинами ухвали про відмову в скасуванні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) щодо стягнення з компанії авансового платежу за непоставлений товар.
2. Суд касаційної інстанції залишив апеляційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду, виходячи з наступного:
* Обставини, на які посилається заявник (висновок експерта про відповідність товару умовам контракту), не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що не є підставою для перегляду.
* Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності арбітражної угоди між сторонами та відсутності підстав для скасування рішення МКАС, передбачених статтею 459 ЦПК України.
* Національні суди мають обмежені повноваження щодо перевірки рішень МКАС по суті, і посилання на висновок експерта не створює підстав для скасування рішення арбітражу.
* Суд, переглядаючи справу за нововиявленими обставинами, не може виходити за межі вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, що переглядається, і не може розглядати інші вимоги або підстави позову.
* Суд касаційної інстанції також послався на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо використовується для виправлення помилок правосуддя.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №824/54/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є відмова у перегляді за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду щодо стягнення авансового платежу за непоставлений товар.
2. Суд касаційної інстанції не навів жодних аргументів у вступній та резолютивній частинах постанови. У тексті лише зазначено, що апеляційну скаргу компанії залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду залишено без змін. Повний текст рішення буде доступний через 5 днів.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу компанії без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду без змін.
Справа №910/10946/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку між АТ “ДТЕК Західенерго” та ПрАТ “Укренерго” за поставлену балансуючу електричну енергію.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ПрАТ “Укренерго” неналежно виконувало свої зобов’язання з оплати балансуючої електричної енергії, поставленої АТ “ДТЕК Західенерго”. Суд зазначив, що згідно з Правилами ринку, оплаті підлягають саме декадні звіти, а не місячні звіти на підставі акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії. Зміни до Правил ринку, внесені постановою НКРЕКП від 26.06.2024 № 1211, не змінюють порядок розрахунків між ОСП та ППБ, а стосуються лише порядку відкриття рахунків ескроу. Суд також відхилив аргументи ПрАТ “Укренерго” щодо завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу, присуджених до відшкодування, оскільки не було надано доказів їх неспівмірності. Суд підкреслив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені. Також, суд врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №944/7443/23 від 21/10/2025
1. Предметом спору є витребування прокурором в інтересах держави земельних ділянок із чужого незаконного володіння у фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що прокурор діяв в інтересах держави, оскільки Львівська міська рада, як правонаступник органу, який передав спірні землі у власність відповідачу, не вжила заходів для захисту інтересів територіальної громади після отримання повідомлення від прокуратури про можливі порушення. Суд також врахував, що прокурор не оскаржував рішення про передачу землі, а вимагав витребування ділянок із незаконного володіння, що узгоджується з повноваженнями Львівської міської ради як представника територіальної громади. Верховний Суд підкреслив, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду, оскільки міська рада не відреагувала на повідомлення прокуратури про можливі порушення, що свідчить про бездіяльність компетентного органу. Суд касаційної інстанції також відхилив аргументи касаційної скарги щодо неналежного підтвердження повноважень прокурора, оскільки необхідні документи були додані до апеляційної скарги в електронній формі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №404/4656/22 від 16/10/2025
1. Предметом спору є виправдувальний вирок ОСОБА_6, обвинуваченого у незаконному заволодінні транспортним засобом (ч. 1 ст. 289 КК України).
2. Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_6, вважаючи недоведеним наявність у його діях складу злочину, оскільки він отримав дозвіл на користування автомобілем від потерпілої. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що ОСОБА_6 не є суб’єктом злочину, оскільки отримав автомобіль у законне володіння. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши на суперечності в рішеннях судів попередніх інстанцій та неповний аналіз доказів. Зокрема, не було з’ясовано момент припинення правомірного володіння автомобілем, що має значення для встановлення умислу на незаконне заволодіння. Також, суди не врахували обставини, що передача ключів та документів на авто не давала права на необмежене користування та розпорядження ним.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №591/12144/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. З тексту вбачається, що повний текст постанови буде проголошено пізніше, де і будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Наразі, можна лише констатувати, що Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, залишивши його без змін. Це може свідчити про те, що суд касаційної інстанції не знайшов істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку апеляційного суду. Також, залишення касаційної скарги без задоволення може вказувати на те, що доводи захисника були визнані необґрунтованими або недостатніми для скасування чи зміни судового рішення.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №917/2090/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки та зустрічний позов про стягнення штрафу за прострочення поставки товару.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки товару. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність повторного розгляду апеляційним судом питання щодо обґрунтованості нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки, оскільки попередній розгляд не був достатньо повним та всебічним. При цьому, ВС залишив без змін рішення апеляційного суду в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції врахував доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права апеляційним судом при оцінці обставин справи в частині стягнення штрафу.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні штрафу та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №910/4138/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача пені, штрафів та відсотків за порушення умов контракту на виконання робіт оборонного призначення, зокрема, за прострочення виконання робіт та використання попередньої оплати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій частково, зазначив наступне:
* Суди попередніх інстанцій не врахували, що попри наявність сертифіката Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (ракетні обстріли, повітряні тривоги), відповідач продовжував виконувати роботи за контрактом, що ставить під сумнів об’єктивну неможливість виконання зобов’язань у строк.
* Суд наголосив, що для звільнення від відповідальності необхідно довести не лише наявність форс-мажорних обставин, але й їхній безпосередній вплив на неможливість виконання конкретних зобов’язань за контрактом у встановлений строк.
* Суд також вказав, що вимога про повернення авансу і вимога про належне виконання договору підряду є взаємовиключними, оскільки спрямовані на протилежні результати.
* Оскільки позивач прийняв часткове виконання робіт відповідачем, підписавши акти приймання-передачі, він зберіг інтерес до отримання результату за контрактом, що позбавляє його права вимагати повернення попередньої оплати.
* У зв’язку з втратою права на основну вимогу про повернення попередньої оплати, позивач також втрачає право на похідні вимоги про стягнення штрафів та відсотків, пов’язаних з простроченням використання та неповерненням цієї оплати.
* Суд відхилив аргументи скаржника щодо необхідності застосування положень законодавства про особливості перебігу строків попередньої оплати в умовах воєнного стану, оскільки дійшов висновку про втрату позивачем права на основну вимогу.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені та штрафу за прострочення виконання робіт, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №369/12292/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є застосування наслідків недійсності попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення грошових коштів.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, виходив з того, що позивачка обґрунтовано припустила, що відповідач може відчужити майно, щоб уникнути виконання рішення суду, а невжиття заходів забезпечення може ускладнити виконання рішення. Суд врахував, що відповідач є власником земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт будівництва, щодо якого укладено попередній договір. Водночас, щоб не створювати перешкод у господарській діяльності правокористувачам земельної ділянки (ТОВ та фізичній особі, які мають право забудови), суд обмежив забезпечення позову лише забороною відчуження земельної ділянки, що є співмірним із заявленими вимогами. Суд зазначив, що такий захід не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежує право розпоряджатися ним до вирішення спору. Доводи відповідача про наявність іншого майна, за рахунок якого можна забезпечити позов, не були підтверджені доказами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №695/3253/21 від 21/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, що договори оренди землі від 18 грудня 2018 року є неукладеними, оскільки підписи в них виконані не позивачами, а іншою особою з наслідуванням їхніх підписів, що підтверджено висновком експертизи. Водночас, суд врахував, що договір оренди землі від 30 квітня 2012 року, укладений між ТОВ «Силікат-1» та батьком позивачів, який є попереднім власником земельної ділянки, продовжував діяти на момент звернення позивачів до суду, оскільки перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для розірвання договору. Суд також зазначив, що ТОВ «Силікат-1» правомірно користувалося земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 30 квітня 2012 року, а позивачами не було надано доказів на підтвердження наявності перешкод з боку орендаря у користуванні земельною ділянкою. Враховуючи відсутність порушеного права позивачів, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом про відмову в задоволенні позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №752/13587/24 від 16/10/2025
1. Предметом спору є законність звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки за самовільне зайняття земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо необґрунтованості звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК України. Зокрема, апеляційний суд не встановив і не обґрунтував, яким чином змінилася обстановка після вчинення злочину, щоб вважати діяння таким, що втратило суспільну небезпечність, а особу – такою, що перестала бути суспільно небезпечною. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд обмежився перерахуванням обставин, на які посилався суд першої інстанції, але не спростував доводи апеляційної скарги прокурора щодо відсутності підстав для застосування статті 48 КК України. Також, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що звільнення від кримінальної відповідальності є правом, а не обов’язком суду, і потребує ретельного обґрунтування.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №478/507/21 від 21/10/2025
Предметом спору у справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за злочини, передбачені ч. 3 ст. 186, ч. 3 і 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_7, скасувавши вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду лише в частині, що стосується засудження ОСОБА_7, і призначив новий розгляд справи в суді першої інстанції. При цьому, в іншій частині судові рішення залишено без змін. Таке рішення може бути повʼязане з тим, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення кримінального процесуального законодавства або неправильне застосування норм матеріального права, які стосуються саме ОСОБА_7. Можливо, були встановлені обставини, які потребують додаткової перевірки або переоцінки доказів щодо його вини. Суд також обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які перешкоджають звільненню обвинуваченого з-під варти.
Суд прийняв рішення скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а в решті судові рішення залишити без змін.
Справа №179/1308/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо особи, засудженої за умисне невиконання рішення суду, а саме постанови про перенесення вигрібної ями.
2. Суд, залишаючи вирок без змін, виходив з того, що згідно з матеріалами справи, засуджена мала реальну можливість виконати рішення суду, оскільки площа її земельної ділянки дозволяла перенести вигрібну яму на необхідну відстань, а її твердження про неможливість виконання рішення через обмежені розміри ділянки спростовуються наявними документами. Суд також врахував, що засуджена не демонтувала яму, а продовжувала її використовувати, що свідчить про умисне невиконання рішення. Доводи захисту про необхідність проведення експертизи для підтвердження можливості перенесення ями були відхилені, оскільки суд вважав, що питання, які ставилися захистом, були неконкретними і не відповідали завданням експертизи. Суд також не знайшов підстав вважати, що розгляд справи був упередженим, оскільки сторона захисту не заявляла відвід судді, а доводи про порушення під час досудового розслідування були спростовані матеріалами справи.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №212/6236/22 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1, ч. 2 ст. 319 КК України (незаконна видача рецепта на наркотичний засіб, психотропну речовину або сильнодіючий лікарський засіб).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Для їх розуміння потрібен повний текст постанови.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №552/3301/22 від 16/10/2025
1. Предметом спору є оскарження суворості покарання, призначеного ОСОБА_6 за злочини, пов’язані з незаконним обігом психотропних речовин.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок апеляційного суду, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував застосування статті 69 КК (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) судом першої інстанції, оскільки обставини, що пом’якшують покарання, не істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правомірно врахував корисливий мотив злочину та обґрунтовано призначив додаткове покарання у вигляді конфіскації частини майна. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що питання призначення покарання є дискреційними повноваженнями суду, і апеляційний суд належним чином мотивував своє рішення, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону. Обставини, на які посилається сторона захисту, а саме наявність тяжкої хвороби та матері пенсіонерки, не дають підстав для застосування положень статті 69 КК.
3. Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженої та її захисника – без задоволення.
Справа №125/2219/18 від 16/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та залишення в небезпеці.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки вина засудженого була доведена показаннями свідків, висновками експертиз та іншими доказами, які були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій. Суд зазначив, що місцевий суд обґрунтовано визнав версію сторони захисту про непричетність особи до ДТП неспроможною, посилаючись на покази свідків, які бачили, як засуджений керував автомобілем після ДТП з пошкодженнями, що відповідали уламкам, знайденим на місці події. Апеляційний суд, у свою чергу, ретельно перевірив усі аргументи сторони захисту та надав на них вичерпні відповіді, не встановивши істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування судових рішень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій, і дійшов висновку, що винуватість засудженого доведена поза розумним сумнівом.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги захисників – без задоволення.
Справа №465/4894/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Львівського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №2609/23854/12 від 21/10/2025
1. Предметом спору є виправлення описки в ухвалах Верховного Суду щодо рішення, яке оскаржує засуджений.
2. Суддя Касаційного кримінального суду встановив, що в ухвалах Верховного Суду від 25 та 26 серпня 2025 року допущено технічну помилку – описку, а саме невірно зазначено, що ОСОБА_2 подав касаційну скаргу лише на ухвалу Київського апеляційного суду, хоча зі змісту касаційної скарги видно, що її подано також і на вирок суду першої інстанції. Суддя зазначив, що описка є механічною помилкою, яка не впливає на суть ухвал. Посилаючись на статті 409, 411 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, суддя вирішив, що описку слід виправити, оскільки вона носить редакційний характер і не впливає на суть постановлених ухвал. Суд врахував, що виправлення описки необхідно для забезпечення відповідності змісту ухвал дійсним обставинам справи та волі особи, яка подала касаційну скаргу.
3. Суд постановив виправити описку у вказаних ухвалах, зазначивши, що касаційну скаргу подано як на ухвалу апеляційного суду, так і на вирок суду першої інстанції.
Справа №444/4125/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору у цій справі було оскарження ухвали апеляційного суду щодо застосування спеціальної конфіскації автомобіля засудженого.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши ухвалу апеляційного суду. Суд вирішив виключити з рішення апеляційного суду посилання на застосування спеціальної конфіскації автомобіля «Volkswagen Т4», оскільки вважає, що у даному випадку конфіскація є необґрунтованою. В іншій частині ухвалу апеляційного суду залишено без змін, що може свідчити про згоду суду з іншими аспектами рішення апеляційної інстанції. Приймаючи рішення, Верховний Суд керувався статтями Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють порядок касаційного провадження та повноваження суду касаційної інстанції. Суд врахував доводи касаційної скарги, однак погодився з апеляційним судом в іншій частині рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виключивши з ухвали апеляційного суду рішення про спеціальну конфіскацію автомобіля.
Справа №760/21770/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про зміну способу стягнення аліментів, оскільки матеріальне становище відповідача покращилось у зв’язку з працевлаштуванням, що є підставою для зміни розміру аліментів згідно зі статтею 192 Сімейного кодексу України. Суд зазначив, що розмір аліментів у частці від доходу відповідача є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги про обов’язковість зупинення провадження у справі через перебування відповідача у Збройних Силах України, оскільки не було надано доказів, що військова частина, де служить відповідач, переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції, а інтереси відповідача представляв адвокат. Крім того, суд визнав безпідставними доводи про відсутність електронних підписів суддів на електронній копії постанови апеляційного суду, оскільки паперова версія постанови містила власноручні підписи всіх суддів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №451/220/25 від 22/10/2025
Предметом спору було оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_6, обвинуваченого у кримінальних проступках, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, в частині вирішення питання про долю речового доказу – посвідчення водія.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, мотивуючи це тим, що апеляційний суд невірно застосував норми кримінального процесуального кодексу щодо розпорядження речовими доказами. Суд касаційної інстанції, змінюючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, яка передбачає, що посвідчення водія, яке є речовим доказом, має бути залишене в матеріалах кримінального провадження. ВС наголосив на необхідності забезпечення належного зберігання доказів у справі. Залишення посвідчення водія в матеріалах справи забезпечить його доступність для подальших процесуальних дій та унеможливить його використання у незаконний спосіб. Суд врахував важливість цього доказу для встановлення обставин справи та забезпечення повноти судового розгляду.
Суд вирішив змінити рішення апеляційного суду та вирок місцевого суду в частині вирішення питання про долю речового доказу, залишивши посвідчення водія в матеріалах кримінального провадження, а в решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Справа №317/2102/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Тому надати інформацію про аргументи суду неможливо.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши вирок апеляційного суду шляхом скасування додаткового покарання у виді конфіскації частини майна, а в решті вироки обох судів залишив без змін.
Справа №756/15041/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у замаху на вбивство.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №522/6781/19 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за замах на умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та незаконне поводження зі зброєю.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, оцінивши докази в їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого. Суд врахував покази потерпілого та свідків, протоколи слідчих дій, висновки експертів, зокрема щодо характеру поранення та придатності зброї. Суд зазначив, що умисел на вбивство підтверджується діями засудженого, який здійснив постріли в життєво важливу ділянку тіла потерпілого з близької відстані. Також суд відхилив доводи про відсутність попередньої змови, посилаючись на покази свідка, який бачив особу, що спостерігала за місцем події та намагання засудженого знищити мобільний телефон. Суд касаційної інстанції також не знайшов підстав для задоволення клопотань сторони захисту про витребування матеріалів щодо співучасників та допит експертів, оскільки ці питання були належним чином розглянуті судами попередніх інстанцій. Суд також відхилив доводи про порушення права на захист та незабезпечення перекладачем, оскільки матеріали справи свідчать про інше.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги засудженого та його захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №686/18930/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено конкретних аргументів, якими керувався суд. Проте, зважаючи на те, що касаційну скаргу задоволено частково, а вирок апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в апеляційційній інстанції, можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення норм матеріального або процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи. Можливо, касаційний суд дійшов висновку про неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність або істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Також, суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які суд врахував, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та запобігання спробам ухилення від правосуддя.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №734/2772/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України (незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №706/1630/16-к від 22/10/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження засудженим ОСОБА_6 вироку Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, яким його було засуджено за ч. 2 ст. 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) та ч. 3 ст. 135 (залишення в небезпеці) КК України.
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_6, скасував вирок Черкаського апеляційного суду та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 436 КПК України.
Справа №641/6317/20 від 21/10/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. У резолютивній частині ухвали не зазначено аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення. Проте, можна припустити, що суд, відмовляючи у задоволенні клопотання, виходив з наступного: існують встановлені критерії для зміни підсудності, визначені статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України, і в даному випадку ці критерії не були доведені або не знайшли свого підтвердження; суд повинен забезпечити швидкий та ефективний розгляд справи, а зміна підсудності може призвести до затягування процесу; сторона захисту не надала достатніх доказів, які б обґрунтовували необхідність зміни підсудності. Суд також міг врахувати позицію прокурора, який, ймовірно, заперечував проти задоволення клопотання. Повний текст ухвали, який буде проголошено пізніше, може містити більш розгорнуте обґрунтування позиції суду.
3. Суд постановив залишити клопотання захисника ОСОБА_6 про направлення кримінального провадження без задоволення.
Справа №502/2470/19 від 22/10/2025
Предметом спору є касаційна скарга засудженого на ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 309 КК України.
Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив порушення норм кримінального процесуального законодавства при розгляді справи, що вплинуло на законність та обґрунтованість ухвали. Зокрема, ВС вказав на неврахування апеляційним судом важливих обставин, які мають значення для правильної кваліфікації дій засудженого та призначення справедливого покарання. Також, ВС звернув увагу на неповноту дослідження доказів, представлених сторонами у справі. Враховуючи виявлені порушення, Верховний Суд вирішив, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд. Окрім того, суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Суд ухвалив: касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №2-41/97 від 21/10/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого на ухвалу апеляційного суду.
2. Суддя Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що вона відповідає вимогам ст. 350 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (КПК України), подана належною особою та у встановлений строк. Враховуючи це, суддя дійшов висновку про наявність підстав для витребування матеріалів кримінальної справи з апеляційного суду для перевірки в касаційному порядку. Суддя посилається на ст. 388 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України від 13.04.2012, які регулюють порядок касаційного провадження та перехідні положення у зв’язку з прийняттям нового КПК.
3. Суд постановив витребувати з Черкаського апеляційного суду матеріали кримінальної справи для перевірки в касаційному порядку.
Справа №702/388/20 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_6 було визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
2. Апеляційний суд, скасовуючи виправдувальний вирок суду першої інстанції, керувався тим, що вина ОСОБА_6 доведена поза розумним сумнівом на основі сукупності доказів, зокрема, показань свідків, які бачили автомобіль, схожий на автомобіль засудженого, на місці ДТП, висновків експертизи, що підтверджують наявність крові потерпілого на автомобілі засудженого, а також факту відмови ОСОБА_6 від проходження тесту на стан алкогольного сп’яніння. Суд врахував покази свідків, які вказували на те, що ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп’яніння незадовго до ДТП. Апеляційний суд також зазначив, що огляд місця події був проведений з дотриманням вимог КПК, а доводи сторони захисту про недопустимість доказів є необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував усі докази, надані сторонами, та дійшов висновку про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
3. Верховний Суд залишив вирок Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженого та його захисника – без задоволення.
Справа №991/4885/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору було обвинувачення депутата Тернопільської обласної ради ОСОБА_5 у внесенні недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, за 2022 рік.
2. Суд визнав ОСОБА_5 винним, спираючись на такі аргументи:
* Обвинувачений був обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства щодо декларування, оскільки тривалий час обіймав посади, що зобов’язували його декларувати майно.
* Він мав можливість правильно заповнити декларацію, але свідомо не вказав відомості про майно, що перебувало у його користуванні та користуванні членів його сім’ї.
* Суд не прийняв доводи захисту про недбалість, оскільки ОСОБА_5 має вищу освіту та достатній досвід декларування.
* Докази, зокрема фотографії та листування, підтверджують, що ОСОБА_5 та його сім’я користувалися квартирою, яка не була вказана в декларації.
* Суд врахував, що ОСОБА_5 систематично користувався банківськими рахунками, і йому було відомо про наявність на них коштів, які він не задекларував.
* Суд зазначив, що декларування спрямоване на забезпечення прозорості майнового стану посадовців та є інструментом запобігання корупції, а недекларування завдає шкоди охоронюваним законом відносинам.
3. Суд ухвалив визнати ОСОБА_5 винним та призначив покарання у виді штрафу в розмірі 68 000 грн з позбавленням права обіймати посади державної влади та місцевого самоврядування на строк один рік.
Справа №295/13594/22 від 20/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за статтею 126-1 Кримінального кодексу України (домашнє насильство).
Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скарги захисника, встановив, що апеляційний суд допустив порушення норм кримінального процесуального права при розгляді справи. Зокрема, апеляційний суд не повною мірою дослідив доводи захисту щодо відсутності в діях засудженого складу злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність ретельної перевірки обставин справи, оцінки доказів у їх сукупності та надання належної правової оцінки діям обвинуваченого з урахуванням усіх істотних обставин. Також, Верховний Суд звернув увагу на важливість дотримання принципу змагальності сторін та забезпечення права на захист. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу захисника задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №953/4418/22 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за пособництво державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК України).
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо часу вчинення інкримінованих дій, а саме чи були вони вчинені до або після набрання чинності статтею 111-2 КК України, що має важливе значення з огляду на принцип незворотності дії закону в часі. Суд зазначив, що апеляційний суд не спростував доводів захисту про те, що дії засудженого могли мати місце до набрання чинності змін до КК, та не встановив, які конкретно епізоди підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 111-2 КК. ВС підкреслив, що апеляційний суд не провів ретельного аналізу доказів і не надав відповідей на всі важливі аргументи сторони захисту, що є порушенням вимог ст. 419 КПК України. Враховуючи обмеженість касаційного перегляду, ВС не може самостійно усунути ці порушення, оскільки це є прерогативою суду апеляційної інстанції, який є судом факту.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення можливості проведення нового розгляду.
Справа №715/3205/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження трьох осіб за контрабанду та незаконне виготовлення тютюнових виробів, де представник потерпілого наполягає на скасуванні рішень через істотні порушення процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій діяли в межах процесуального законодавства. Зокрема, касаційний суд зазначив, що розгляд справи відбувався за спрощеною процедурою (ч. 3 ст. 349 КПК) за згодою всіх учасників процесу, включно з представником потерпілого, який не висловлював заперечень щодо визнання вини засудженими та обставин, що пом’якшують їх покарання. Суд також підкреслив, що апеляційний суд надав вичерпні відповіді на доводи апеляційної скарги представника потерпілого, хоча деякі з них виходили за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, що не вплинуло на законність рішення. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що відсутність в обвинувальному акті відомостей про потерпілого не є істотним порушенням, оскільки кримінальні правопорушення, за якими засуджено осіб, не передбачають завдання майнової шкоди як обов’язкової ознаки. Суд також відхилив аргументи представника потерпілого щодо неправильного застосування ст. 53 КК України, оскільки майнова шкода не була пред’явлена в обвинуваченні, а висновки судово-економічної експертизи стосуються іншої сфери правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу представника потерпілого без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/9618/24 від 22/10/2025
Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в перегляді рішення за нововиявленими обставинами щодо застосування санкції, передбаченої Законом України “Про санкції”.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду залишила без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції. Суд погодився з попереднім рішенням, вважаючи, що підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами немає. Судді зазначили, що заявник не надав достатніх доказів, які б свідчили про існування нововиявлених обставин, що мають істотне значення для справи та не були відомі суду під час ухвалення первинного рішення. Також, суд врахував аргументи представників Міністерства юстиції України, які доводили відсутність правових підстав для перегляду рішення. Апеляційний суд підкреслив, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є винятковою процедурою, яка застосовується лише у випадках, чітко визначених законом.
Суд залишив без змін ухвалу Вищого антикорупційного суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Справа №917/2090/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки та зустрічні вимоги про стягнення штрафу за прострочення поставки і збитків через нереєстрацію податкових накладних.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні штрафу за прострочення поставки. Суд вказав, що апеляційний суд порушив процесуальне право, взявши до уваги докази, які не були належним чином долучені до матеріалів справи та не були предметом дослідження в суді першої інстанції, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Щодо збитків за нереєстрацію податкових накладних, ВС погодився з апеляційним судом, зазначивши, що постанови ВС, на які посилався скаржник, не стосуються подібних правовідносин, оскільки у цій справі постачальник оскаржив рішення податкового органу щодо критеріїв ризиковості, що призвело до блокування накладних, і це рішення було скасовано. Таким чином, ВС вважає, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у стягненні збитків, оскільки постачальник довів легітимність своїх дій. Справу в частині стягнення штрафу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні штрафу за прострочення поставки та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в решті залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №484/3679/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження військовослужбовця за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, керуючись тим, що після внесення змін до законодавства, а саме до ст. 401 КК, з’явилася можливість звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які вперше вчинили самовільне залишення частини під час воєнного стану, за умови їх добровільного повернення до служби та згоди командира. Суд врахував, що хоча військовослужбовець і не подавав формального клопотання про повернення, його фактичне повернення до частини та зарахування наказом командира на всі види забезпечення свідчать про його добровільне волевиявлення та згоду командира на продовження служби. Також суд врахував, що на момент розгляду справи в касаційному порядку, військовослужбовець вже був звільнений з військової служби за станом здоров’я, що унеможливлює виконання вимоги про поновлення на службі, але не є перешкодою для застосування положень закону, який пом’якшує відповідальність.
3. Верховний Суд скасував вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій і закрив кримінальне провадження, звільнивши військовослужбовця від кримінальної відповідальності.
Справа №991/381/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є позов прокурора про визнання необґрунтованим активу (автомобіля BMW) та стягнення його в дохід держави.
2. Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, не задовольнивши апеляційну скаргу прокурора. Суд, ймовірно, погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх доказів необґрунтованості набуття активу та/або невідповідності вартості майна офіційним доходам відповідача. Також, суд міг взяти до уваги аргументи відповідачів щодо законності походження коштів на придбання автомобіля. Крім того, суд скасував арешт, накладений на автомобіль, що свідчить про відсутність підстав для подальшого обмеження права власності. Судді апеляційної інстанції ретельно перевірили матеріали справи та заслухали позицію сторін, перш ніж прийняти рішення. Важливо, що судді діяли в межах своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством.
3. Апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін, арешт з автомобіля знято.
Справа №686/18209/20 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо обвинувачення особи у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілих, та залишення в небезпеці.
2. Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції, керувався тим, що експертні висновки, надані стороною захисту, спростовують порушення обвинуваченим ПДР, які б перебували у причинному зв’язку з ДТП. Суд врахував висновки комплексної експертизи, яка встановила, що дії водія автотягача, а не обвинуваченого, перебувають у причинному зв’язку з ДТП. Також, апеляційний суд зазначив, що висновок експертизи, отриманий під час досудового розслідування, не містить відповідей на ключові питання, необхідні для доведення вини обвинуваченого. Суд критично оцінив покази свідка, вказавши на їх суб’єктивність та невідповідність іншим доказам. Апеляційний суд наголосив, що сторона обвинувачення не довела вину особи “поза розумним сумнівом”, що є підставою для закриття кримінального провадження. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками апеляційного суду, підкресливши, що не має права переоцінювати докази.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги прокурора та потерпілої – без задоволення.
