Справа №760/15737/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на частку нежитлового приміщення.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, вказав, що скарга ОСББ до Мін’юсту не відповідала вимогам закону, оскільки не містила дати складання, була підписана особами без належних повноважень, а Мін’юст неправомірно не розглянув заяву про відкликання скарги. Крім того, суд підкреслив, що Мін’юст не забезпечив належне повідомлення позивача про розгляд скарги, оскільки розміщення оголошення на веб-сайті без підтвердження своєчасності та без додаткових засобів зв’язку (телефон, електронна пошта) не є достатнім. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №175/17354/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні, а саме на кошти, які заявниця отримує як пенсію.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, керувався тим, що виконавець зобов’язаний вживати заходів для примусового виконання рішень, але ці дії мають бути законними та не порушувати права громадян. Суд наголосив, що існує перелік коштів, на які заборонено накладати арешт, зокрема кошти, які мають спеціальний режим використання, а також пенсійні виплати. Суд врахував, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладання арешту на кошти боржника, діяла норма Закону України “Про виконавче провадження”, яка тимчасово припиняла звернення стягнення на пенсію. Суд також зазначив, що неповідомлення банком виконавця про спеціальний режим рахунку не звільняє виконавця від обов’язку зняти арешт, якщо боржник надасть відповідні документи. Суд підкреслив, що залишення арешту на пенсійні кошти унеможливлює отримання боржником єдиного джерела існування, що є неприпустимим.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою скаргу задоволено.
Справа №910/14544/24 від 21/10/2025
Предметом спору було оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс».
Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення АМКУ. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивач не надав достатніх доказів, які б свідчили про незаконність рішення АМКУ. Також, суд касаційної інстанції врахував, що АМКУ діяв в межах своїх повноважень, визначених законодавством про захист економічної конкуренції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди не повинні переоцінювати докази, які вже були оцінені АМКУ в межах його компетенції.
Суд вирішив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/10946/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є стягнення 485 173 391,98 грн.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши таким чином рішення про стягнення значної суми коштів. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів, імовірно, щодо обґрунтованості позовних вимог та відсутності порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи. Також, Верховний Суд поновив виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які були зупинені на час касаційного провадження. Це свідчить про те, що суд не знайшов підстав для подальшого призупинення виконання судового рішення. Рішення набрало законної сили та не підлягає оскарженню.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій про стягнення коштів – без змін.
Справа №914/2709/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору у справі є зобов’язання вчинити певні дії, ініційоване ТОВ “Левгалбуд” проти ТОВ “Газорозподільні мережі України”.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, і залишив без задоволення касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України. Це означає, що суд не знайшов підстав для перегляду рішень судів попередніх інстанцій у цій частині. Суд, ймовірно, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а також повно та всебічно дослідили обставини справи. Відсутність детальної інформації про мотиви суду у вступній та резолютивній частинах унеможливлює надання більш конкретного аналізу. Проте, можна припустити, що касаційна скарга не містила достатніх аргументів для скасування чи зміни оскаржуваних рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Левгалбуд” без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №686/28590/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є зміна способу стягнення аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму та збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме: не надав належної оцінки значному покращенню матеріального становища відповідача, яке було підтверджено доказами про значні надходження на його банківські рахунки та придбання майна; не врахував, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; не взяв до уваги, що недоведеність витрат позивачки не є безумовною підставою для відмови у збільшенні аліментів; не відреагував на аргумент позивачки про негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, як це передбачено процесуальним законом. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був навести конкретні обставини, які свідчать про те, чому визначений ним розмір аліментів є необхідним і достатнім, враховуючи інтереси дитини та можливості платника аліментів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та передав справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №907/257/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання додаткових грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Брідж Альянс» у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не врахували факт розірвання договору лізингу та повернення об’єкта лізингу, що суттєво впливає на зобов’язання сторін. Суд зазначив, що попередні судові рішення ґрунтувалися виключно на рішенні Господарського суду м. Києва, яке було прийняте за інших фактичних обставин, коли договір лізингу ще діяв. Верховний Суд наголосив на необхідності застосування підвищеного стандарту доказування до додаткових грошових вимог банку, враховуючи зміни в правовідносинах сторін після розірвання договору лізингу. Також, суди не надали належної правової оцінки умовам Договору лізингу, які встановлюють структуру лізингових платежів, та передбачають обов`язок лізингоодержувача щодо повернення виключно винагороди за користування предметом лізингу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у таких випадках необхідно враховувати правові висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин, а також звернув увагу на необхідність врахування рішення суду від 25.02.2025 у справі № 907/257/23 (907/929/23) за позовом Боржника до Банку про стягнення лізингових платежів, сплачених у рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за Договором лізингу.
3. Суд скасував постанову апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду першої інстанції, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/376/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України про застосування до неї персональних санкцій.
2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що попередній позов з аналогічними вимогами було залишено без розгляду через повторну неявку позивача, і це не є поважною причиною для поновлення строку. Суд підкреслив, що позивач не оскаржив ухвалу про залишення першого позову без розгляду, тим самим погодившись із нею. Суд також вказав, що обставини, на які посилався позивач, могли бути підставою для апеляційного оскарження попередньої ухвали, але не є підставою для поновлення строку в новій справі. Суд наголосив, що поважними причинами є лише об’єктивно непереборні обставини, які не залежали від волі позивача. Суд пояснив, що процесуальний закон дозволяє повернутися до питання дотримання строку звернення до суду навіть після відкриття провадження, якщо виявляться нові обставини.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №761/2686/22 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» правомірно звернула стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки належним чином повідомила позивача як іпотекодавця та боржника про необхідність усунення порушень основного зобов’язання. Суд врахував, що позивач, будучи спадкоємцем іпотекодавця, набув статусу іпотекодавця та боржника одночасно, а надіслані йому вимоги про усунення порушень повернулися з відміткою “за закінченням терміну зберігання”, що свідчить про його недбалість або ухилення від отримання. Суд також зазначив, що іпотека поширюється на реконструйований об’єкт (об’єднані квартири), а наявність попереднього рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не було виконано, не позбавляє кредитора права на позасудове врегулювання. Крім того, суд відхилив доводи про неналежне оформлення документів про відступлення права вимоги, оскільки наявні докази підтверджують перехід прав кредитора до ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія».
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №205/7509/22 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів, сплачених позивачами замість відповідача для погашення його заборгованості.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, вважаючи, що позивачі не довели підстав для переходу до них прав кредитора, оскільки на момент сплати боргу вони були співвласниками та директором підприємства-боржника, а також не довели, що кошти були набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди не встановили зміст договорів про надання поворотної фінансової допомоги, не визначили, чи передбачено ними зобов’язання позивачів погасити борги відповідача, не проаналізували наслідки наявності виконавчих проваджень та відсутність коштів на рахунках відповідача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сплата позивачем заборгованості відповідача перед третьою особою може мати наслідком набуття позивачем прав кредитора у цьому зобов’язанні, а отже, і права вимагати повернення коштів. Також, Верховний Суд звернув увагу на відсутність у матеріалах справи копій договорів про надання поворотної фінансової допомоги, що унеможливлює перевірку висновків судів щодо переходу до позивачів прав кредиторів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №918/1354/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови у задоволенні клопотання кредитора про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у справах про неплатоспроможність фізичної особи, ініційованих самим боржником, законодавець презюмує прагнення боржника до компромісу з кредиторами та сумлінне виконання зобов’язань. Суд наголосив, що право на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, який не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи або задоволення вимог кредиторів. Суд вказав, що боржник зобов’язаний надавати повну та достовірну інформацію про свій майновий стан, а також співпрацювати з керуючим реструктуризацією та кредиторами. Суд зазначив, що у разі виявлення недостовірної інформації в декларації про майновий стан, боржник має право подати виправлену декларацію. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій встановили відсутність недобросовісних дій боржника, спрямованих на приховування майна або фактів, що можуть вплинути на розгляд справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/13374/20 від 20/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки позивач вважала, що на момент складання заповіту спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надала достатніх доказів того, що спадкодавець на момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій або не могла ними керувати, а висновки судово-психіатричних експертиз, проведених у справі, свідчать про те, що спадкодавець усвідомлювала значення своїх дій та могла ними керувати на момент складання заповіту. Суд також врахував покази свідків, зокрема сімейного лікаря, які підтвердили, що стан здоров’я спадкодавця не впливав на її здатність усвідомлювати свої дії. Суд зазначив, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється в сукупності з іншими доказами, проте в даному випадку висновки експертиз узгоджуються з іншими матеріалами справи. Суд також вказав, що відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №565/83/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення працівника за прогул та поновлення на роботі.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що працівниця була звільнена правомірно, оскільки її відсутність на роботі після закінчення відпустки не була зумовлена поважними причинами, і вона не надала належних доказів, які б це підтверджували. Суд врахував, що працівниця працювала на об’єкті критичної інфраструктури, де було призупинено надання відпусток, і що в районі її місця роботи не велися бойові дії. Суд також зазначив, що роботодавець з’ясовував причини відсутності працівниці та отримав від неї пояснення, а відсутність письмових пояснень не є безумовною підставою для скасування дисциплінарного стягнення. Суд також взяв до уваги, що працівниця тривалий час не поверталася в Україну після отримання тимчасового захисту за кордоном, що свідчить про відсутність у неї наміру повертатися на роботу. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки наказ про звільнення був прийнятий після набрання чинності цим законом.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/1142/24-ц від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державних реєстраторів щодо припинення арештів та реєстрації права власності на квартиру, придбану позивачем.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що суди не врахували, що Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у спорі про речові права на нерухоме майно, оскільки спір про право власності відсутній між позивачем та Міністерством юстиції. Суд зазначив, що спір про право власності на квартиру існує між позивачем та особами, в інтересах яких було накладено арешт на квартиру, а саме з ОСОБА_4 та Державою в особі Міністерства аграрної політики та промисловості України. Верховний Суд наголосив, що ефективним способом захисту прав позивача було б пред’явлення позову до належних відповідачів, тобто до осіб, які оспорюють його право власності. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували обставини накладення арештів на квартиру в інтересах третіх осіб, що свідчить про наявність спору про речові права саме з цими особами.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №910/10905/23 від 16/10/2025
1. Предметом спору у цій справі є виселення Політичної партії “Європейська Солідарність” з орендованого приміщення, ініційоване ТОВ «Підприємство «Київ» через систематичну несплату орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, зазначивши, що Політична партія систематично порушувала умови договору оренди щодо своєчасної оплати, що дало право ТОВ «Підприємство «Київ» розірвати договір в односторонньому порядку. Суд встановив, що ТОВ «Підприємство «Київ» належним чином повідомило відповідача про розірвання договору та вимагало звільнення приміщення, проте Політична партія не виконала цю вимогу. Суд також зазначив, що доводи відповідача про неможливість використання приміщення через карантинні обмеження та воєнні дії не були належним чином обґрунтовані та заявлені на попередніх етапах розгляду справи. Важливо, що суд ретельно проаналізував умови договору оренди щодо порядку його розірвання та дійшов висновку, що ТОВ «Підприємство «Київ» дотрималося всіх необхідних процедур. Суд також врахував попередні рішення у подібних справах, де вже було встановлено факт заборгованості Політичної партії з орендної плати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Політичної партії “Європейська Солідарність” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про виселення – без змін.
Справа №757/31840/18-ц від 20/10/2025
1. Предметом спору було скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач вважав своє звільнення за угодою сторін незаконним.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач добровільно виявив бажання звільнитися за угодою сторін, написавши відповідну заяву, і не заявляв про анулювання цієї домовленості до видачі наказу про звільнення. Суд підкреслив, що угода сторін є самостійною підставою для припинення трудового договору, яка вимагає спільного волевиявлення сторін. Також, суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає обов’язкової письмової форми для угоди сторін про припинення трудового договору, і в даному випадку така угода була оформлена заявою позивача. Суд врахував, що позивач не надав доказів тиску з боку роботодавця при написанні заяви про звільнення, а також не довів, що його волевиявлення на припинення трудового договору було відсутнє на момент видачі наказу. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права, зокрема, щодо відмови у задоволенні клопотань позивача, оскільки позивач не був позбавлений можливості надати докази у справі у підготовчих судових засіданнях, які тривали три роки.
3. Суд ухвалив рішення залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/14042/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених Благодійною організацією «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» у суді касаційної інстанції у справі за позовом Адвокатського бюро «Киченок Андрія» про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги та зустрічним позовом Фонду про розірвання договору.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву Фонду про розподіл судових витрат, виходив з того, що Фонд надав достатні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір з адвокатським об’єднанням, додаток до нього, рахунок на оплату, платіжну інструкцію та акт надання послуг. Суд врахував, що Фонд заявив про відшкодування витрат у відзиві на касаційну скаргу та подав докази протягом п’яти днів після ухвалення рішення, як це передбачено процесуальним законодавством. Суд також зазначив, що розмір витрат на адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та їх значенням для сторони, але зменшення суми можливе лише за клопотанням іншої сторони. Суд підкреслив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд оцінив надані докази на предмет належності, допустимості та достовірності, а також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо фіксованого розміру гонорару та необхідності деталізації опису наданих послуг.
3. Суд ухвалив задовольнити заяву Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» та стягнути з Адвокатського бюро «Киченок Андрія» 15 000 грн витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції.
Справа №559/2900/23 від 20/10/2025
1. Предметом спору є припинення права власності на земельні ділянки, які були успадковані іноземцем, та припинення дії договору оренди цих ділянок.
2. Суд касаційної інстанції розглянув питання про можливість конфіскації земельної ділянки, успадкованої іноземцем, який не відчужив її протягом року, та про наслідки такої конфіскації для договору оренди цієї ділянки. Суд зазначив, що згідно із законодавством, землі сільськогосподарського призначення, успадковані іноземцями, підлягають відчуженню протягом року, інакше їх конфіскують за рішенням суду. Суд підкреслив, що конфіскація є примусовим припиненням права власності, що тягне за собою припинення інших прав на це майно, зокрема, права оренди. Суд відступив від попередньої позиції щодо нікчемності договору оренди, укладеного іноземцем, вважаючи, що такий договір не порушує публічний порядок, а припинення права оренди відбувається внаслідок конфіскації землі. Суд вказав, що припинення права власності іноземця на землю шляхом конфіскації тягне за собою припинення права оренди цієї землі.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» залишити без задоволення, а касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №911/1436/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення Дмитрівської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що ТОВ “Патріот-Снайпер” правомірно очікувало на оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки є власником нерухомого майна на цій ділянці. Суд встановив, що рішення сільської ради про поділ землі без згоди ТОВ “Патріот-Снайпер” порушує його права як власника нерухомості та потенційного землекористувача. Суд також відхилив аргументи касаційної скарги відповідача про неврахування правових висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки вважав, що ці справи не є подібними до даної. Суд вказав, що у справах, на які посилався відповідач, розглядалися питання преюдиції та правомірності передачі в оренду земельних ділянок, що не є релевантним до обставин цієї справи. Крім того, суд не знайшов підстав для відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не виявив вад у попередніх рішеннях або змін у суспільному контексті, які б вимагали такого відступу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №334/7224/21 від 01/10/2025
1. Предметом спору є встановлення порядку користування квартирою між співвласниками, де позивач володіє 3/4 частками, а відповідачі – рештою.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про встановлення порядку користування квартирою, мотивуючи це тим, що суди не врахували наявність спору між співвласниками, що призводить до правової невизначеності та неможливості реалізувати право користування майном. Суд зазначив, що первинне значення має домовленість між співвласниками, але у разі конфлікту суд може встановити порядок користування. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не перевірили наявність технічної можливості експлуатації житлових приміщень, не надали оцінки доводам позивача про розмір часток кожного із співвласників та не оцінили доводи позивача про те, що відповідач штучно створив позивачу перешкоди у користуванні квартирою. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на помилковість посилання судів попередніх інстанцій на порушення норм житлової площі на одну особу, оскільки пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №753/7902/24 від 17/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між фізичними особами, щодо якого банк просив вжити заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, наклавши заборону на відчуження квартири. Суд виходив з того, що існує обґрунтована підозра, що договір дарування був укладений з метою ухилення від виконання зобов’язань перед банком, оскільки його було укладено після відкриття провадження про стягнення заборгованості. Суд врахував, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити виконання майбутнього рішення суду, а накладення заборони на відчуження є співмірним заходом, який не порушує надмірно права відповідача. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення про апеляційний розгляд, оскільки законний представник відповідача був належним чином повідомлений. Суд зазначив, що доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким вже була надана оцінка апеляційним судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №914/1360/24(914/937/25) від 17/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, якою було відмовлено в продовженні строку на подання відзиву.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з Господарським процесуальним кодексом України (ГПК), окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про відмову у продовженні саме пропущеного процесуального строку, а не строку, який ще не минув. Суд врахував, що ТОВ “Опті-Ком” подало клопотання про продовження строку на подання відзиву в межах встановленого судом строку, тобто до його пропуску. Суд також послався на попередню постанову Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 910/3279/25, де було зроблено аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлені процесуальні обмеження права на апеляційне оскарження ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду передбачені з метою ефективного здійснення правосуддя. Суд також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Опті-Ком” без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/716/25 від 24/09/2025
1. Предметом спору є вимога Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до колишніх посадових осіб банку про відшкодування збитків, завданих банку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов Фонду без розгляду, оскільки один із відповідачів є іноземним громадянином, місце проживання якого невідоме. Суд зазначив, що чинне процесуальне законодавство України дозволяє пред’являти позов до відповідача, місце проживання якого невідоме, і в такому випадку суд повинен вжити заходів для встановлення місця проживання відповідача, а якщо це неможливо, то викликати відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Суд також підкреслив, що позивач повинен докласти розумних зусиль для пошуку місця проживання відповідача-нерезидента, а не просто констатувати, що йому невідомо це місцезнаходження. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача про неможливість встановлення місця проживання відповідача за кордоном, а також доводам відповідачів про те, що Фонд свідомо не доклав цих зусиль.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №727/8870/24 від 13/10/2025
1. Предметом спору є заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження та передання в оренду нежитлових приміщень, що належать територіальній громаді, до подання позовної заяви.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що суд першої інстанції не врахував положення частини одинадцятої статті 150 ЦПК України, яка забороняє вжиття заходів забезпечення позову, що мають наслідком припинення або інше втручання у проведення аукціону, що проводиться від імені органу місцевого самоврядування. Верховний Суд підкреслив, що існує пряма заборона процесуального закону щодо застосування забезпечення позову у вигляді дій, які можуть призвести до зупинення або втручання в публічні конкурсні процедури, що проводяться від імені держави або територіальної громади. Суд також зазначив, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами та не порушувати права інших осіб. Верховний Суд погодився, що апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права, враховуючи конкретні обставини справи та висновки Верховного Суду, викладені в інших постановах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №572/2533/21 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання трьох неповнолітніх дітей після розлучення батьків.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні питання про місце проживання дітей, суди повинні враховувати всі обставини справи в їх сукупності, а не лише висновок органу опіки та піклування. Суд апеляційної інстанції, хоч і вчинив процесуальні дії для отримання висновку органу опіки, але обґрунтував своє рішення виключно цим висновком, не надавши належної оцінки іншим доказам. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову матері, оскільки нею не надано переконливих доказів, що проживання дітей з батьком суперечитиме їхнім інтересам, а також враховано усталені соціальні зв’язки дітей з батьком. Також, суд касаційної інстанції врахував, що мати тривалий час не сплачувала аліменти та не підтримувала контакт з дітьми.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову у задоволенні позову матері щодо визначення місця проживання дітей.
Справа №910/2749/25 від 21/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку “ЦИТРАМОН-ФОРТЕ” та зобов’язання вчинити дії щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви АТ «Лубнифарм». Суд касаційної інстанції зазначив, що ГПК України не містить вичерпного переліку документів, якими підтверджуються повноваження особи, через яку юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва. Суд наголосив, що відомості про керівника юридичної особи, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Суд також вказав на те, що суд не позбавлений права самостійно перевірити ці відомості в реєстрі. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що надмірний формалізм у відмові в розгляді заяви обмежує право на звернення до суду, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №758/10327/19 від 01/10/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації позивачів у зв’язку з поширенням, на їх думку, недостовірної інформації телерадіокомпанією “Студія 1+1”.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачі є публічними особами, а тому межа допустимої критики щодо них є значно ширшою. Суд вказав, що частина поширеної інформації має характер оціночних суджень, а не фактичних тверджень, і стосується професійної діяльності позивачів, а не їх приватного життя. Також, суд наголосив, що відповідач не зобов’язаний доводити достовірність поширеної інформації, оскільки відповідна норма права була виключена з ЦК України. Водночас, щодо іншої частини інформації, суд погодився з тим, що відповідач не спростував її недостовірність, а тому вона підлягає спростуванню. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції також перерозподілив судові витрати між сторонами.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов’язання спростувати недостовірну інформацію, а також в частині стягнення моральної шкоди, та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.
Справа №303/1255/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Мукачівської міської ради та договору купівлі-продажу земельної ділянки, які, на думку позивача, порушують її право власності на нежитлові приміщення, розташовані на цій ділянці.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що спірні правовідносини мають господарський характер, оскільки сторонами є фізичні особи-підприємці та юридична особа, а спір виник з приводу передачі земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності. Суд врахував, що позивач є власником нежитлових приміщень, а відповідач набув право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Апеляційний суд зазначив, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, чи виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб’єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. Враховуючи, що обидві фізичні особи зареєстровані як підприємці, а спір стосується земельної ділянки, призначеної для комерційної діяльності, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в порядку господарського судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши правильність висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Справа №753/22140/19 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця у виконавчому провадженні, пов’язаних з реалізацією майна боржника (квартири) та передачею його стягувачу в рахунок погашення боргу.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки діям приватного виконавця на предмет їх відповідності принципу “розумної обачності” при здійсненні виконавчого провадження, зокрема, щодо своєчасного реагування на ухвалу суду про зупинення виконавчих дій. Суд також вказав, що суди не врахували, що вимоги про оскарження дій та рішень приватного виконавця, пов’язаних з реалізацією майна та передачею його стягувачу, є цивільно-правовим спором, що вимагає застосування загальних положень про захист цивільних прав. Суд наголосив, що такі вимоги є ефективним способом захисту прав боржника. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з електронних торгів та скасування рішення державного реєстратора є неналежними способами захисту. Суд зазначив, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Суд вказав, що належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу має відповідати змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог про визнання незаконною постанови про передачу майна стягувачу, визнання незаконним акта про реалізацію предмета іпотеки та витребування квартири, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування рішення державного реєстратора залишив судові рішення без змін.
Справа №918/288/25 від 17/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційний суд не врахував, що апеляційна скарга була подана адвокатом від імені Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а не його філією, яка не має процесуальної дієздатності. Суд касаційної інстанції зазначив, що наявність ордера адвоката є достатнім підтвердженням повноважень на представництво інтересів підприємства в суді. Також, апеляційний суд не врахував положення про філію, згідно з яким вона діє від імені та в інтересах підприємства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не навів достатніх підстав для закриття апеляційного провадження, враховуючи наявні в матеріалах справи докази щодо представництва інтересів відповідача в суді. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права на апеляційний перегляд справи, яке є однією з основних засад судочинства, гарантованих Конституцією України.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №404/6961/22 від 21/10/2025
1. Предмет спору – стягнення суми позики за договором позики на підставі розписки.
2. Суд задовольнив позов, оскільки встановив, що між сторонами було укладено договір позики, що підтверджується розписками відповідача. Відповідач не надав доказів повернення коштів, а суди попередніх інстанцій правильно встановили природу спірних правовідносин. Верховний Суд зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що особа, яка має оригінал боргової розписки, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем, якщо немає доказів, що спростовують це. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №926/101/25 від 20/10/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Національної служби здоров’я України на користь Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» у зв’язку з тим, що позов НСЗУ було залишено без розгляду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме необґрунтовані дії позивача, а саме неявка в судове засідання без поважних причин та без повідомлення суду, призвели до залишення позову без розгляду, що дає відповідачу право на компенсацію витрат. Суд зазначив, що положення ГПК України не містять критеріїв визначення необґрунтованості дій позивача, але під такими діями можна розуміти реалізацію процесуальних прав, яка призводить до залишення позову без розгляду. При цьому, суди врахували критерії реальності, обґрунтованості, розумності і співмірності витрат на професійну правничу допомогу, а також поведінку сторін під час розгляду справи. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, заявлену до стягнення, оскільки вона не відповідала критеріям обґрунтованості та співмірності зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд касаційної інстанції підкреслив, що звернення до суду є правом, але його реалізація впливає на права відповідача, який змушений звертатися за правничою допомогою.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою частково задоволено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 15 000 грн.
Справа №910/7884/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ «Приватбанк» на користь АТ «Акцент-Банк» 24 999,00 грн, які позивач вважає безпідставно збереженими відповідачем.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили правову підставу позову, не визначили нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, не з’ясували правову природу коштів, не дослідили алгоритм дій у процедурі опротестування транзакції банком-емітентом в порядку “Chargeback”, не встановили правову підставу для списання коштів в порядку “Chargeback”, не надали правову оцінку всім транзакціям та етапам перерахування коштів, а також не визначили, хто є набувачем/отримувачем коштів, перерахованих позивачем. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій обмежились лише вказівкою на скрін журналу заявок, поданий відповідачем, як на підставу обґрунтованості позовних вимог, у зв’язку з чим дійшли передчасного висновку про задоволення позову. Верховний Суд вказав, що суди мали врахувати встановлену в банківських правовідносинах процедуру опротестування транзакції банком-емітентом з метою захисту прав платника, при якій сума платежу безакцептно списується з одержувача (банку-еквайра) і повертається платнику, після чого обов’язок доведення істинності транзакції покладається на одержувача.
3. Суд вирішив скасувати рішення попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №701/1129/23 від 17/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвал апеляційного суду про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами та відмову в ухваленні додаткового рішення у справі про стягнення додаткових витрат на дитину та аліментів на утримання матері.
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, оскільки апеляційний суд обґрунтовано визнав, що обставини, на які посилалася заявниця, не є нововиявленими, а зводяться до переоцінки доказів, яким вже була надана оцінка судом, а також відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, оскільки заявлені вимоги не підпадають під перелік, визначений процесуальним законом. Суд касаційної інстанції також зазначив, що незгода з процесуальними рішеннями судді не є підставою для його відводу. Крім того, ВС наголосив, що обов’язок доведення нововиявлених обставин покладається на заявника, а клопотання про витребування доказів не є обов’язковим для суду в даній категорії справ.
Справа №721/1018/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та невиплаченої премії.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині заміни відповідача (філії лісового господарства) на правонаступника (іншу філію), оскільки філія не є юридичною особою і не може бути правонаступником іншої філії. Суд зазначив, що процесуальне правонаступництво можливе лише між юридичними особами. Водночас, суд залишив без змін рішення про закриття провадження у справі, оскільки позов було подано до філії, яка не є юридичною особою і, відповідно, не може бути стороною в цивільному процесі. Суд також врахував, що позивача представляв адвокат, який повинен був знати про відсутність у філії статусу юридичної особи. Суд вказав, що сторона позивача мала достатньо часу для подання клопотання про заміну неналежного відповідача, але не скористалася цим правом.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення про заміну відповідача, але залишив в силі рішення про закриття провадження у справі.
Справа №607/11806/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна (столярного цеху та земельної ділянки), укладених між позивачем та відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступних аргументів:
* Позивач не надав достатніх доказів того, що договори дарування були укладені під впливом тяжких обставин або на вкрай невигідних умовах.
* Наявність цивільно-правових зобов’язань перед іншими особами та укладення договорів дарування з метою уникнення відповідальності за цими зобов’язаннями не є підставою для визнання договору недійсним.
* У договорі дарування зазначено, що він укладений не під впливом помилки, обману, насильства чи тяжкої обставини, що свідчить про суперечливу поведінку позивача.
* Доводи позивача про вплив відповідача на його волевиявлення не підтверджені належними доказами.
* Правові наслідки невиконання зобов’язань перед третьою особою (матір’ю позивача) не поширюються на інших учасників цивільного обороту.
* Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку показанням свідків, але дійшли висновку про недоведеність підстав для задоволення позову.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив рішення залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №914/693/25 від 20/10/2025
1. Предметом спору є стягнення вартості необлікованої електричної енергії з ФОП Мачеуса В.В. на користь ПрАТ «Львівобленерго» через самовільне підключення до електромережі.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, наголошуючи на важливості дотримання балансу між формальними вимогами процесуального законодавства та забезпеченням права на доступ до правосуддя. Верховний Суд підкреслив, що надмірний формалізм у трактуванні процесуальних норм може призвести до порушення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що ФОП не зобов’язаний мати електронний кабінет в ЄСІТС, тому надсилання копії апеляційної скарги листом з описом вкладення є належним способом повідомлення іншої сторони. Оскільки скаржник надав опис вкладення, апеляційний суд не мав підстав повертати скаргу. Суд також послався на практику ЄСПЛ щодо неприпустимості надмірного формалізму, який обмежує право на звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №572/3022/24 від 13/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши рішення про закриття апеляційного провадження, оскільки відповідач не дотримався спеціального порядку оскарження заочного рішення, встановленого статтею 284 ЦПК України, а саме не звернувся спочатку до суду першої інстанції із заявою про перегляд цього рішення. Суд наголосив, що право на апеляційний перегляд справи не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними вимогами, зокрема, необхідністю дотримання встановленої процедури перегляду заочного рішення судом першої інстанції. Суд врахував практику ЄСПЛ щодо забезпечення ефективного доступу до суду, але підкреслив, що обмеження повинні бути пропорційними та не перешкоджати реалізації права на справедливий судовий розгляд. Суд також послався на попередні рішення Верховного Суду, які підтверджують необхідність дотримання спеціального порядку оскарження заочних рішень.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року – без змін.
Справа №199/3150/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» в порядку цивільного судочинства, оскільки спір між юридичною особою та органом місцевого самоврядування підлягає розгляду в господарському суді. Суд врахував, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави, стверджуючи, що земельна ділянка вибула з державної власності поза її волею, а передача в оренду була незаконною. Верховний Суд наголосив, що розмежування компетенції судів здійснюється відповідно до предмета спору та суб’єктного складу учасників. Оскільки справа в частині вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» відноситься до юрисдикції господарських судів, Верховний Суд не має повноважень переглядати її по суті. Також суд зазначив, що відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, оскільки не було доведено необґрунтованість дій позивача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» та закрив провадження у справі в цій частині, а також скасував додаткові рішення щодо розподілу судових витрат.
Справа №504/40/19 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним розпорядження про передачу у приватну власність земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони, та повернення цієї ділянки державі.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх судів в частині позовних вимог до ОСОБА_1, зазначив, що належним способом захисту права держави у випадку незаконного заволодіння землями оборони є віндикаційний позов (витребування майна з чужого незаконного володіння), а не негаторний позов (усунення перешкод у користуванні майном). Суд підкреслив, що позивач не заявляв вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, а обрав неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові. Суд також врахував, що інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3) не оскаржували рішення суду в касаційному порядку, що свідчить про їхню згоду з рішенням щодо їхніх часток земельної ділянки. Суд касаційної інстанції наголосив, що оцінка доводам позивача щодо порушення його права має надаватися лише за умови пред’явлення належної вимоги. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності застосування віндикаційного позову у подібних справах.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні позову про зобов’язання повернути частку земельної ділянки, а в іншій частині судові рішення залишив без змін.
Справа №902/90/21(902/1350/24) від 08/10/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного в межах справи про банкрутство ТОВ «Конкорд», та стягнення грошових коштів.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши на їхні помилки при аналізі обставин справи. Суди не врахували доводи арбітражного керуючого про те, що продаж майна відбувся за заниженою ціною, а також не надали належної оцінки джерелу звіту про оцінку майна, який був підготовлений на замовлення самого боржника. Крім того, суди не врахували, що правочин був укладений із заінтересованою особою (співзасновником) в період існування у боржника значної заборгованості. Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що вимога про витребування майна є обов’язковою, не врахувавши, що у разі неможливості повернення майна в натурі, передбачено відшкодування його вартості грошовими коштами. Суд також не врахував доводи про те, що майно вже було відчужене третій особі.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990SСGС/22/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.
2. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення ВРП, вказавши на такі основні аргументи: ВРП не навела належних мотивів щодо кваліфікації дій судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій в окремих епізодах, а саме, не обґрунтувала, яким чином порушення норм процесуального права, допущені суддею, порушують етичні стандарти поведінки судді; ВРП не обґрунтувала розумність строків здійснення дисциплінарного провадження, зокрема, не пояснила, чому суттєво затягнуто прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи; ВРП не навела належних мотивів щодо пропорційності застосованого до судді найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, зокрема, не врахувала, що дисциплінарні проступки, за які накладено стягнення, були вчинені до вчинення дій, за які суддю було притягнуто до відповідальності в іншій справі, а також не обґрунтувала, чому не було об’єднано дисциплінарні провадження в одне. Суд наголосив, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження несе ризики порушення принципу незалежності суду і має враховуватися при визначенні виду стягнення.
3. Суд задовольнив скаргу судді та скасував рішення Вищої ради правосуддя.
Справа №699/98/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вчителем наказу про звільнення за аморальний проступок, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що під час службового розслідування були встановлені факти аморальної поведінки вчителя, а саме: крик на учнів, погрози розправою, зневажливе ставлення до учнів та завдання удару учню. Суд врахував, що такі дії суперечать педагогічній етиці та моралі, а також загальноприйнятим нормам і правилам. Суд також зазначив, що тривалий стаж роботи та професійні досягнення вчителя не мають значення, якщо його поведінка не відповідає вимогам до педагогічного працівника. Водночас, Верховний Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про пропуск строку звернення до суду, оскільки на час звернення позивача до суду в Україні діяв карантин, що продовжував строки звернення до суду, встановлені статтею 233 КЗпП України.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування строків звернення до суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позовних вимог по суті.
Справа №127/2-8048/2010 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження та відмова у поновленні строку на оскарження дій виконавчої служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявник пропустив строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки звернувся до суду пізніше десятиденного строку з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав. Суди обґрунтовано не визнали поважними причинами пропуску строку звернення заявника до начальника відділу державної виконавчої служби, оскільки законом передбачено альтернативні способи оскарження: або до начальника, або до суду. Суд також зазначив, що заявник не довів наявність обставин, які б унеможливили звернення до суду в установлений законом строк. Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при визначенні складу суду також були відхилені, оскільки визначення складу суду відбулося автоматизованою системою у відповідності до вимог закону. Суд касаційної інстанції наголосив, що правильне по суті і законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, якщо такі недоліки не призводять до порушення основних засад судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №914/2191/18 від 20/10/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за кредитними договорами.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ «Агрібізнес», оскільки компанія пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що ТОВ «Агрібізнес», як акціонер АТ «Галичфарм», мало можливість своєчасно отримувати інформацію про діяльність товариства, включаючи судові процеси, через річні загальні збори та фінансову звітність. Сам факт необізнаності про судовий процес до моменту оголошення про банкрутство АТ «Галичфарм» не є поважною причиною для поновлення строку. Суд також підкреслив, що поновлення строку є дискреційним правом суду, яке має здійснюватися з урахуванням балансу інтересів сторін і не повинно порушувати принцип res judicata (обов’язковості судових рішень). Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання полягає в перевірці правильності застосування норм права, а не в переоцінці доказів, які вже були досліджені судами нижчих інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Агрібізнес» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №212/4342/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька відносно його неповнолітньої доньки.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав, мотивуючи це тим, що батько намагається підтримувати зв’язок з дочкою, а його заперечення проти позову свідчить про інтерес до дитини. Верховний Суд не погодився з цим, наголосивши, що суди повинні діяти в найкращих інтересах дитини, а просте заперечення проти позову не є достатнім доказом батьківської турботи. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, такі як відсутність участі батька у вихованні та утриманні дитини, особливо враховуючи її інвалідність, а також думку самої дитини, яка не бажає спілкуватися з батьком. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав. Верховний Суд підкреслив, що у таких справах необхідно всебічно досліджувати всі обставини та докази, а інтереси дитини мають бути першочерговими.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №910/7102/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо витребування інформації у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги ТОВ “Корум Трейдінг” на дії приватного виконавця. Суди виходили з того, що чинне законодавство не містить обмежень щодо права виконавця витребувати інформацію, необхідну для виконання рішення суду, в тому числі за період, що передує відкриттю виконавчого провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що виконавець має право отримувати від державних органів, підприємств та інших осіб необхідну інформацію для захисту інтересів стягувача. Також, суд відхилив посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки вона стосувалася інших правовідносин, а саме оскарження фраудаторних правочинів. Суд зазначив, що у даній справі спірним є питання повноважень виконавця на витребування інформації за період до відкриття виконавчого провадження, а не оскарження правочинів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Корум Трейдінг” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №907/882/22 від 15/10/2025
1. Предмет спору – стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступними аргументами:
* Державна реєстрація права оренди, а не договору оренди землі, є визначальною з 01.01.2013.
* Зобов’язання за договором оренди, зокрема щодо розміру орендної плати, змінюються з моменту досягнення домовленості між сторонами та підписання додаткової угоди, незалежно від державної реєстрації.
* Висновки КАС ВС у справах № 803/806/17 та № 160/240/23 щодо необхідності державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013, зроблені per incuriam (через недогляд), оскільки ґрунтуються на нормах, які вже були виключені з законодавства.
* Суди попередніх інстанцій не дослідили доводи ФОП Грицик Л. О. щодо неправомірності визначення розміру нормативної грошової оцінки землі, що є базою для розрахунку орендної плати, та не надали оцінки відповідним доказам.
* Необхідно перевірити правомірність нормативної грошової оцінки землі, оскільки від цього залежить розмір орендної плати.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №760/9250/24-ц від 20/10/2025
1. Предметом спору є визнання трудових відносин між начальником ДТГО «Південно-Західна залізниця» та ДТГО «Південно-Західна залізниця» припиненими у зв’язку із закінченням строку дії контракту.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки вважає, що закінчення строку дії трудового договору є підставою для видачі роботодавцем наказу про звільнення, і звернення до суду з такими вимогами не є необхідним. Суд зазначив, що після поновлення працівника на роботі за рішенням суду, яке залишилось невиконаним, трудові відносини фактично припинилися після закінчення строку дії контракту, але роботодавець не видав наказ про звільнення. Суд підкреслив, що саме на роботодавця покладено обов’язок видати наказ про звільнення у зв’язку із закінченням строку дії контракту, і працівник не порушував права роботодавця на припинення трудового договору. Також, суд вказав на невиконання роботодавцем рішення суду про поновлення працівника на роботі, що є обов’язком, а не правом. Суд врахував, що позивач не надав доказів дотримання процедури звільнення, намагаючись перекласти на суд обов’язок роботодавця. Суд відхилив посилання на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосуються інших правовідносин, де ініціаторами спорів були працівники, а не роботодавці.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №45/14б від 02/10/2025
1. Предметом спору є затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ “РосУкрОйл”, оскільки ліквідатором не було забезпечено повноту дій, спрямованих на виявлення активів боржника, а також не надано достатньо інформації про рух коштів по всіх рахунках боржника, зокрема тих, що були відкриті під час ліквідаційної процедури. Апеляційний суд обґрунтовано вказав на порушення ліквідатором вимог законодавства щодо використання лише одного ліквідаційного рахунку, а також на невідповідності в інвентаризаційних описах майна боржника та ліквідаційному балансі. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на недостатній аналіз фінансового стану боржника за період, що передував порушенню справи про банкрутство, що могло вплинути на виявлення ознак доведення до банкрутства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у справах про банкрутство важливим є принцип судового контролю, який передбачає всебічну перевірку дій ліквідатора для забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
