Справа №415/6909/17 від 02/10/2025
Предметом спору є оскарження виправдувального вироку голові Лисичанської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, якого обвинувачували в отриманні неправомірної вигоди за продовження групи інвалідності.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, встановив відсутність доказів попередньої домовленості про неправомірну вигоду, а сам факт виявлення грошей в кабінеті обвинуваченого не є достатнім доказом вимагання та отримання хабара. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не має права скасовувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд діяв у відповідності до правового висновку об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2023 року, згідно з яким, у випадку смерті обвинуваченого під час апеляційного провадження, суд має завершити розгляд справи, забезпечивши участь захисника, та винести рішення з урахуванням обставин справи.
Рішення суду: Вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №910/9762/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є стягнення 45 850 818,15 грн.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів суду, тому я не можу їх проаналізувати. Наведена лише вступна та резолютивна частина.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №727/195/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. У резолютивній частині рішення не міститься обґрунтування позиції суду касаційної інстанції. З тексту вбачається, що касаційні скарги прокурора, захисника та засудженого задоволено частково. Рішення апеляційного суду скасовано з направленням на новий апеляційний розгляд. Також, касаційний суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Повний текст рішення буде оголошено пізніше, де будуть викладені мотиви прийняття такого рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав засудженому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №761/32897/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірною відмови банку у реструктуризації кредитної заборгованості та зобов’язання провести реструктуризацію згідно із Законом України “Про споживче кредитування”.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступними аргументами:
* Необхідно розрізняти об’єкти нерухомого майна та частки у праві спільної власності на них, тому позивач не зобов’язаний був вказувати у заяві про реструктуризацію майно, зареєстроване на дружину.
* Суди попередніх інстанцій помилково врахували наявність у дружини позивача нерухомого майна як перешкоду для реструктуризації, оскільки Закон № 1381-IX не передбачає такої підстави для відмови.
* Належним способом захисту у даному випадку є зобов’язання банку провести реструктуризацію, а не визнання дій банку неправомірними.
* Банк зобов’язаний провести реструктуризацію, якщо позичальник відповідає вимогам Закону № 1381-IX та подав заяву у встановлений строк.
* Суди не врахували, що належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу має відповідати змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов’язання банку провести реструктуризацію та ухвалив нове рішення про задоволення цієї вимоги, а також змінив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині інших вимог.
Справа №531/1420/21 від 01/10/2025
1. Предметом спору є вимога батька про відібрання у матері та повернення дитини за місцем проживання з батьком на підставі нотаріально посвідченого договору.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме право батька, який проживає окремо від дитини, на особисте спілкування з нею та обов’язок матері не перешкоджати цьому спілкуванню, якщо воно не шкодить дитині. Суд наголосив, що держава не повинна допускати тривалої втрати контакту між батьком і дитиною під час судового спору. Також, апеляційний суд не дослідив, чи дійсно мати перешкоджає спілкуванню батька з дитиною, і чи є такі перешкоди обґрунтованими. Суд касаційної інстанції послався на практику ЄСПЛ, яка підкреслює важливість забезпечення доступу батьків до дітей, особливо під час судових процесів. Суд також зазначив, що будь-який сімейний спір щодо дитини має вирішуватися з урахуванням найкращих інтересів дитини.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №466/448/24 від 06/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої, як вона стверджує, неправомірними діями органу досудового слідства.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з рішенням апеляційного суду, відмовив у задоволенні позову, оскільки кримінальне провадження, в рамках якого позивачка вважає себе постраждалою, не було остаточно закрито на реабілітуючих підставах. Суд зазначив, що для виникнення права на відшкодування шкоди, передбаченого Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, необхідна повна реабілітація особи. У даному випадку, постанова про закриття кримінального провадження була скасована, і досудове розслідування триває, отже, відсутні підстави вважати дії слідчих органів неправомірними в контексті, що дає право на відшкодування моральної шкоди. Суд також підкреслив, що перелік підстав для відшкодування шкоди, визначений зазначеним законом, є вичерпним, і оскільки провадження не завершено реабілітацією, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги щодо закриття провадження на іншій підставі не були враховані, оскільки не заявлялися в судах попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №442/1751/22 від 06/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та зустрічний позов про позбавлення права користування житловим приміщенням.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного, виходячи з того, що спірна квартира є житлом для позивачів, яке вони набули не за кредитні кошти. Суд врахував, що Верховний Суд у попередній справі вже підтвердив право позивачів на проживання у цій квартирі до надання їм іншого житла. Також суд зазначив, що спроба відповідача через зустрічний позов переглянути обставини, встановлені попереднім рішенням Верховного Суду, є неприпустимою. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що позивачі ніколи не проживали у квартирі, оскільки ці обставини вже були встановлені у попередній справі і не підлягають повторному доказуванню. Суд також вказав, що наявність у позивачів іншого житла має досліджуватися у межах справи про виселення, а не у спорі про усунення перешкод у користуванні житлом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №724/316/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження апеляційним судом стосовно осіб, обвинувачених у незаконному вилові раків, що, за версією обвинувачення, завдало істотної шкоди довкіллю.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження, мотивуючи це тим, що сторона обвинувачення не довела факту завдання істотної шкоди довкіллю діями обвинувачених, а також тим, що місце вилову раків відноситься до природно-заповідного фонду, що вимагає застосування інших норм для розрахунку збитків. Суд касаційної інстанції не погодився з такими висновками, вказавши на передчасність висновків апеляційного суду щодо відсутності істотної шкоди, оскільки апеляційний суд без належного обґрунтування відніс територію до природно-заповідного фонду та самостійно здійснив розрахунок збитків, не розкривши методики обчислення. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не врахував показання свідків щодо способу вилову раків із застосуванням підсвічування, що також потребує перевірки. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження з урахуванням усіх доводів, зокрема щодо істотності шкоди та способу вчинення правопорушення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №207/4752/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони порушили правила територіальної юрисдикції, розглядаючи справу, яка підлягає розгляду господарським судом, а не судом загальної юрисдикції. Суд зазначив, що спір виник між фінансовим директором та акціонерним товариством, і відносини між ними є корпоративними, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України відносить справу до юрисдикції господарського суду. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій неправомірно розглядали спір, який стосується управління юридичною особою, що також є компетенцією господарського суду. **** Суд вказав, що суди не врахували постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року в справі № 554/7669/21 та не врахували висновок щодо застосування норм статті 28 ЦПК України.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, повідомивши позивача, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарського суду.
Справа №910/11048/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з Міністерства оборони України на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” суми у розмірі 6 219 728,16 грн.
2. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині касаційної скарги, поданої з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Це означає, що Верховний Суд не знайшов підстав для розгляду скарги в цій частині, можливо, через відсутність порушень норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин справи або неправильне застосування норм матеріального права. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, що свідчить про згоду Верховного Суду з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог “Української залізниці” до Міністерства оборони України. Суд, ймовірно, погодився з тим, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, встановили всі обставини, що мають значення для справи, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №916/5177/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення орендаря з нежитлового приміщення.
2. Суд задовольнив заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову, виходячи з обґрунтованості вимог позивача та наявності підстав для забезпечення позову. Суд врахував, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, а накладення арешту забезпечить баланс інтересів сторін. Суд також зазначив, що у разі задоволення позову боржник матиме можливість розрахуватися з позивачем без звернення стягнення на майно. Касаційний господарський суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що відповідач не довів недоцільність чи неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що у справах про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність вжиття заходів забезпечення позову.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №671/1108/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та завідомо неправдиві показання свідка.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що висновки суду про винуватість ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, підтверджених доказами, оціненими відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу. Зокрема, суд врахував визнання вини обвинуваченою, висновок експерта, який підтвердив належність підпису обвинуваченої у відповідних документах, а також інші письмові докази. Суд не знайшов підстав для визнання доказів недопустимими, оскільки вони були отримані в рамках розслідування, розпочатого за заявою самої обвинуваченої. Також, суд погодився з відмовою апеляційного суду застосувати статтю про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки, оскільки не було встановлено втрати суспільної небезпечності як самою обвинуваченою, так і її діями.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №359/3929/21 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за шахрайство з земельними ділянками та підробку документів.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій всебічно дослідили докази, оцінили їх у сукупності та дійшли обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Суд зазначив, що доводи захисників про недопустимість доказів, порушення процесуальних норм та відсутність складу злочину є необґрунтованими. Суд також вказав, що суди забезпечили сторонам рівні права на збирання та подання доказів, а клопотання захисту були розглянуті з дотриманням вимог КПК. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що суди правильно застосували положення ст. 49 КК щодо звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності, оскільки обвинувачені не надали згоди на звільнення від кримінальної відповідальності.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги захисників без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №454/2122/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо затвердження угоди про визнання винуватості особи, засудженої за незаконне переправлення осіб через державний кордон, та ухвали апеляційного суду, який змінив цей вирок.
2. Суд касаційної інстанції розглянув доводи касаційної скарги щодо порушення презумпції невинуватості особи, яка не була стороною угоди про визнання винуватості, через зазначення її даних у вироку. Суд зазначив, що відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, включно з даними осіб, яких незаконно переправили через кордон, є необхідними для доказування у кримінальному провадженні та відображення у вироку. Суд відхилив посилання на попередні рішення, оскільки вони стосувалися зазначення у вироку прізвищ співучасників, щодо яких не було судового розгляду, а не обставин, що підлягають доказуванню. Суд також визнав обґрунтованим довід скаржника про те, що апеляційний суд не повністю усунув посилання на посаду скаржника у вироку, що могло ідентифікувати його як співучасника злочину.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши вирок та ухвалу, виключивши з їх тексту посилання на посаду особи, яка подала скаргу, але в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №454/2122/23 від 09/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу адвоката, вказавши на необхідність виключення з мотивувальної частини судових рішень згадки про посаду ОСОБА_7, а саме “молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 “. Суд, ймовірно, визнав, що ця інформація не має вирішального значення для кваліфікації дій засудженої особи або встановлення її вини у вчиненні злочину. Проте, ВС залишив без змін вирок та ухвалу в частині доведеності вини та міри покарання.
Суд вирішив касаційну скаргу адвоката задовольнити частково, змінивши судові рішення в частині виключення згадки про посаду певної особи, але залишивши їх в іншій частині без змін.
Справа №759/3256/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, правочину, укладеного за результатами торгів, та застосування наслідків недійсності правочину щодо квартири, яка була реалізована на торгах.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що позивачем не було доведено, як саме порушення, зазначені в позовній заяві, вплинули на результат електронних торгів та які конкретно права позивача були порушені. Суд зазначив, що дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Також, суд вказав, що належним способом захисту є вимога про визнання недійсними електронних торгів, проте позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що зазначені ним у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів. Суд врахував, що позивач вже скористалася правом оскарження дій державного виконавця в окремому провадженні. Крім того, суд зазначив, що відсутність повідомлення позивача про торги не вплинуло на результат, оскільки інформація про торги була розміщена на загальнодоступному сайті.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/11365/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення майнової шкоди з винуватця ДТП та страхової компанії.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно з’ясували обставини справи та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, суди не врахували, що позивач звертався до страхової компанії з повідомленням про ДТП невдовзі після її настання, і не з’ясували, чи можна це розцінювати як подання заяви про виплату страхового відшкодування. Також, суди не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що пропуск річного строку для звернення до страховика не є безумовною підставою для відмови у виплаті відшкодування, особливо якщо потерпілий вчинив усі можливі дії для отримання виплати, а строк пропущено з незалежних від нього причин. Суд наголосив на необхідності врахування принципу розумності та добросовісності при вирішенні таких спорів.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №991/9343/25 від 13/10/2025
1. Предметом спору є кримінальне провадження щодо обвинувачення двох осіб у заволодінні коштами комунального підприємства шляхом зловживання службовим становищем та використання підроблених документів.
2. Вищий антикорупційний суд затвердив угоди про визнання винуватості, враховуючи беззастережне визнання вини обвинуваченими, їх активне сприяння розслідуванню, добровільне відшкодування частини збитків, а також суспільний інтерес у швидкому розслідуванні та викритті корупційних схем. Суд зазначив, що угоди укладені добровільно, умови відповідають вимогам КПК України та інтересам суспільства, а також враховано пом’якшуючі обставини та дані про особи обвинувачених при призначенні покарання. Суд також врахував, що подальше застосування запобіжних заходів у вигляді застави є недоцільним, оскільки обвинувачені погодилися на узгоджене покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
3. Суд затвердив угоди про визнання винуватості та ухвалив вирок, яким визнав обох обвинувачених винними у вчиненні кримінальних правопорушень та призначив їм узгоджені сторонами міри покарання, звільнивши їх від відбування основного покарання з випробуванням.
Справа №388/1241/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Долинської міської ради про відмову у затвердженні проєктів землеустрою та передачі земельних ділянок у власність позивачам.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, виходячи з того, що на момент прийняття оскаржуваних рішень земельні ділянки вже перебували у приватній власності інших осіб, а позивачі не оскаржували правомірність набуття права власності цими третіми особами у межах даної справи. Суд зазначив, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки оскарження лише рішень про відмову у затвердженні проєкту землеустрою не призведе до відновлення їхніх прав на отримання земельних ділянок у власність. Суд врахував, що позивачі мають іншу справу, де оскаржують рішення про передачу цих ділянок у власність третім особам. Суд також зазначив, що хоча дії Долинської міської ради можуть бути неправомірними, вирішення цього питання можливе в іншій справі, де безпосередньо оскаржуються права власності третіх осіб. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не може виходити за їх межі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №646/3832/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є відмова суду у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення іпотеки, скасування реєстрації права власності, виселення та відшкодування збитків у справі про визнання права власності на житловий будинок.
2. Суд відмовив у прийнятті зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 пропустила встановлений процесуальний строк для його подання, а причини пропуску не визнав поважними, враховуючи, що на момент отримання ухвали про відкриття провадження, місто проживання ОСОБА_1 не перебувало в зоні активних бойових дій, і вона мала можливість подати позов через систему “Електронний суд”. Суд також зазначив, що заявлені вимоги зустрічного позову про припинення договору іпотеки не є взаємопов’язаними з первісним позовом про визнання права власності на житловий будинок. Верховний Суд підкреслив, що запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків, якщо особа не довела, як саме воєнні обставини унеможливили своєчасне звернення до суду. Суд вказав, що повернення зустрічного позову не обмежує право ОСОБА_1 звернутися до суду з окремим позовом у загальному порядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №707/597/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження військовослужбовця за ч. 4 ст. 402 КК України (відмова від виконання наказу).
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не врахував належним чином аргументи сторони захисту щодо поважності причин неявки засудженого та його захисника на судове засідання. Зокрема, апеляційний суд не взяв до уваги, що копія медичної карти, яка підтверджувала госпіталізацію засудженого, була надіслана захисником з використанням кваліфікованого електронного підпису, що засвідчує її достовірність. Також, суд не врахував інформацію про те, що засуджений був доставлений до лікарні бригадою екстреної медичної допомоги. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд зобов’язаний ретельно перевіряти причини неявки учасників процесу та вирішувати питання про можливість розгляду справи за їх відсутності або про відкладення розгляду. В даному випадку, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність поважних причин неявки сторони захисту, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши засудженому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №607/5105/21 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_7 було визнано винним у крадіжці, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, та засуджено до позбавлення волі.
2. Апеляційний суд скасував виправдувальний вирок суду першої інстанції, оскільки встановив, що місцевий суд неповно дослідив докази та неправильно їх оцінив. Суд апеляційної інстанції повторно дослідив докази, зокрема, показання потерпілої, свідків, протокол огляду місця події, висновки експертиз, і встановив, що вина ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки доведена поза розумним сумнівом. Суд врахував, що на місці злочину були виявлені відбитки пальців ОСОБА_7, а також свідчення свідків, які підтверджували його перебування поблизу місця злочину. Апеляційний суд спростував доводи захисту про фальсифікацію доказів та порушення порядку проведення слідчих дій, встановивши, що всі процесуальні дії були проведені у відповідності до вимог КПК України. Суд також зазначив, що доводи захисника про безпідставне застосування апеляційним судом положень ч. 3 ст. 404 КПК України є необґрунтованими, оскільки прокурор клопотав про повторне дослідження доказів, а апеляційний суд, зваживши на обґрунтованість його доводів про допущені місцевим судом порушення під час оцінки доказів, повторно дослідив докази в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України і дійшов до переконання про невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у виправдувальному вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №522/17419/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника обвинуваченого про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, посилаючись на статті 34 та 376 Кримінального процесуального кодексу України, без наведення конкретних аргументів у резолютивній частині ухвали. Суд зазначив, що повний текст ухвали буде оголошено наступного дня, що свідчить про необхідність додаткового часу для обґрунтування прийнятого рішення. Відсутність розгорнутої мотивації в резолютивній частині ускладнює розуміння конкретних підстав, якими керувався суд при прийнятті рішення про відмову в задоволенні клопотання про зміну підсудності. Таким чином, повний аналіз рішення можливий лише після ознайомлення з повним текстом ухвали.
3. Суд постановив залишити без задоволення клопотання захисника обвинуваченого про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Справа №755/2434/22 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за завдання тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, враховуючи подану потерпілою відмову від обвинувачення.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на тому, що кримінальне провадження за ч. 1 ст. 122 КК України є провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого. Суд наголосив, що відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження. Суд встановив, що потерпіла дійсно подала до апеляційного суду заяву про відмову від обвинувачення, проте апеляційний суд не врахував це і не закрив провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд помилково вважав, що дане кримінальне провадження не є приватним обвинуваченням, що суперечить нормам КПК України. Враховуючи наявність заяви потерпілої про відмову від обвинувачення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття кримінального провадження.
3. Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрив на підставі відмови потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Справа №904/4655/24 від 07/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та визнання права власності на квартири.
2. У цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій закрили провадження, мотивуючи це тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки власниками спірних квартир є фізичні особи, а вирішення спору впливає на їхні права та обов’язки. Верховний Суд погодився з цим висновком, підкресливши, що критеріями розмежування юрисдикції є суб’єктний склад, предмет спору та характер правовідносин. ВС зазначив, що у даному випадку спір виник між юридичною та фізичними особами з приводу права власності на майно, і відсутні докази оспорювання ТОВ “Центр молодіжного будівництва” права власності на спірне майно. Також ВС наголосив, що суди правильно застосували норму про закриття провадження, оскільки справа не належить до юрисдикції господарського суду. Аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/1071/24 від 13/10/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Хорошівською селищною радою у зв’язку з розглядом касаційної скарги ТОВ “Надра Інвест”.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву Хорошівської селищної ради, виходив з того, що однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Суд врахував, що Хорошівська селищна рада дотрималася строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та подала докази на підтвердження понесених витрат. ВС зазначив, що відсутні підстави вважати заявлені витрати на правничу допомогу нереальними, нерозумними або неспівмірними, а посилання ТОВ “Надра Інвест” на неправильні дії відповідача, як причину виникнення спору, не знайшли підтвердження у матеріалах справи. Суд також наголосив, що застосування положень про покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, має дискреційний характер. Крім того, ВС врахував обсяг наданої правової допомоги, зазначений в акті приймання-передачі послуг, та дійшов висновку про обґрунтованість вимог Хорошівської селищної ради.
3. Суд вирішив задовольнити заяву Хорошівської селищної ради та стягнути з ТОВ “Надра Інвест” 15 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №759/23040/21 від 13/10/2025
1. Предметом спору є витребування майна (земельної ділянки та житлового будинку) з чужого незаконного володіння.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що договір купівлі-продажу нерухомості був підписаний не позивачем, а іншою особою, що підтверджується висновком експертизи. Також, на момент укладення договору позивач перебував на стаціонаррному лікуванні в психіатричній лікарні, що виключало його вільне волевиявлення. Суд врахував, що майно вибуло з володіння власника не з його волі, а отже, підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідачки. Суд також зазначив, що витребування майна в даному випадку не порушує принцип пропорційності, оскільки відповідачка може захистити свої права, пред’явивши вимоги до осіб, винних у шахрайстві. Суд також взяв до уваги, що паспорт, який був предʼявлений нотаріусу при укладанні договору купівлі-продажу, відрізнявся від справжнього паспорту позивача.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №501/2884/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є вимога компанії GELLAR EQUITIES CORP до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у розмірі 3 704 000 доларів США, завданих заходами забезпечення позову, які були ініційовані ОСОБА_1 в іншій судовій справі.
2. Суд касаційної інстанції, частково задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_1, зазначив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи міг позивач розпоряджатися судном після скасування арешту, накладеного за заявою ОСОБА_1, та чи перебуває неможливість такого розпорядження у причинно-наслідковому зв’язку з діями відповідача. Також, суди не встановили, чи вживав позивач достатніх заходів для мінімізації збитків, зокрема, чи звертався до інших потенційних фрахтувальників, окрім компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили первинні документи, які б підтверджували факт укладення договору фрахтування, обмежившись копіями, хоча сторона відповідача ставила під сумнів їх достовірність. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на помилку апеляційного суду щодо “поновлення” позовної давності, оскільки, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, позовна давність не поновлюється, а суд лише може визнати причини її пропуску поважними. Суд також зазначив, що апеляційний суд не перевірив висновки місцевого суду в частині визначення дати початку перебігу позовної давності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №192/1879/20 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, переведення прав покупця на орендаря, визнання права власності на землю за орендарем, припинення права власності поточного власника та скасування запису про право власності.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, вказавши на порушення норм процесуального права, а саме принципу рівності сторін. Апеляційний суд не забезпечив належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, зокрема не направив йому копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, що позбавило його можливості повноцінно захищати свої права та інтереси. Суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який наголошує на важливості забезпечення кожній стороні можливості ознайомитися з доводами іншої сторони та надати власні зауваження. В даному випадку, апеляційний суд не вжив достатніх заходів для встановлення факту отримання ОСОБА_2 копій апеляційної скарги, що призвело до порушення його права на справедливий судовий розгляд. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд вирішив, що справа потребує нового розгляду в апеляційційній інстанції для забезпечення дотримання процесуальних прав усіх учасників.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №587/827/16-ц від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на самочинно збудоване майно.
2. Суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження, оскільки вирішив, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов’язків скаржника, яка є сусідкою позивача. Скаржник вважає, що її права порушені, оскільки будинок позивача є самочинним будівництвом і не може бути об’єктом права власності. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, зазначивши, що для набуття права на оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно, щоб судове рішення безпосередньо встановлювало, змінювало або припиняло її права та/або обов’язки, або породжувало для неї правові наслідки. Верховний Суд вказав, що спір між сторонами щодо самочинного будівництва є предметом іншої судової справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №357/10458/17 від 08/10/2025
1. Предметом спору є законність виправдувального вироку щодо особи, обвинуваченої у внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів (ч. 1 ст. 366 КК України).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув справу, не спростував доводи прокурора щодо наявності умислу на службове підроблення, не надав належної оцінки сукупності доказів, зокрема, свідченням свідків та факту повернення протоколу про адміністративне правопорушення судом на доопрацювання, а також не виконав вказівки Верховного Суду, надані при попередньому скасуванні рішення апеляційного суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд зобов’язаний ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги, оцінити докази та надати вичерпні відповіді на аргументи скаржника, чого зроблено не було. Неналежна оцінка доказів та формальний підхід до розгляду апеляції розцінюються як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №727/195/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство з особливою жорстокістю, а також перекваліфікація злочину апеляційним судом на завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який перекваліфікував дії засудженого з умисного вбивства на завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, вказавши на неправильне застосування норм матеріального права. Суд зазначив, що апеляційний суд, визнавши встановленими фактичні обставини справи, не врахував, що причиною смерті потерпілого було поєднання відкритої черепно-мозкової травми та здавлення шиї. ВС наголосив, що заподіяння таких тілесних ушкоджень шляхом душіння та нанесення численних ударів робить малоймовірною наявність необережності щодо наслідків злочину у вигляді смерті потерпілого. Також, суд вказав на суперечності у висновках апеляційного суду, який, з одного боку, визнав, що засуджений допускав можливість позбавлення життя потерпілого, а з іншого – застосував закон, який передбачає необережну форму вини щодо наслідків.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав засудженому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №910/6201/24 від 10/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з Кабінету Міністрів України на користь АТ “Укртелеком” заборгованості за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям громадян.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що відшкодування витрат за пільгові телекомунікаційні послуги має здійснюватися з місцевого бюджету. Верховний Суд наголосив, що надання пільг, встановлених законами України, має компенсуватися з державного бюджету, оскільки саме держава є замовником цих послуг. Суд вказав, що попередні інстанції не встановили, який орган прийняв рішення про введення пільг (державний чи місцевий), що є вирішальним для визначення джерела фінансування. Також, суди не з’ясували, чи надавалися субвенції з державного бюджету місцевому на ці цілі. Верховний Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України є належним відповідачем, оскільки саме він відповідає за розробку та виконання Державного бюджету, якщо інше не визначено законом. Суд зазначив, що попередні суди не врахували висновки Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на обов’язку держави компенсувати витрати за пільги, встановлені законами України.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/2865/23 від 13/10/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених ТОВ “Оператор ГТС України” на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі про стягнення заборгованості з ПАТ “Укрнафта”.
2. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Оператор ГТС України”, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з АТ “Укрнафта”. Суд врахував, що хоча ТОВ “Оператор ГТС України” надало докази понесених витрат, а відповідач не заперечував проти їх розміру, суд не є обов’язковим у зобов’язаннях між адвокатом і клієнтом при розподілі судових витрат. Суд також взяв до уваги сталість правової позиції позивача протягом розгляду справи в усіх інстанціях, відсутність змін у нормативно-правовому регулюванні спірних правовідносин, а також те, що адвокат, який надавав правову допомогу в касаційній інстанції, вже був обізнаний зі справою, оскільки представляв інтереси позивача в судах попередніх інстанцій. Враховуючи ці обставини, суд вирішив, що заявлена сума витрат є завищеною і зменшив її до суми, яка відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, а також є співмірною з обсягом виконаної роботи в суді касаційної інстанції.
3. Суд постановив стягнути з Акціонерного товариства “Укрнафта” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн, відмовивши в задоволенні заяви в іншій частині.
Справа №161/18136/22 від 08/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків та упущеної вигоди, пов’язаних з договором оренди землі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки суди не встановили належним чином факт укладення договору оренди між попереднім власником (спадкодавцем відповідача) та позивачем, не витребували оригінал договору оренди, незважаючи на сумніви щодо його дійсності, та безпідставно переклали тягар доведення укладеності договору на відповідача. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували наслідки ухилення від участі в експертизі без урахування умов, за яких ці наслідки можуть бути застосовані. Суд касаційної інстанції наголосив, що з 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди, а право оренди, що також не було враховано судами. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд вирішив, що необхідно скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про усунення перешкод та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №212/5631/23 від 14/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до російської федерації про визнання дій рф геноцидом Українського народу та стягнення майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією.
2. Суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання дій рф геноцидом, оскільки Верховна Рада України вже визнала ці дії геноцидом у своїй заяві. Щодо майнової шкоди, суд зазначив, що позивач не обґрунтував, яким чином окупація природних ресурсів України вплинула саме на його індивідуальні права та інтереси, а посилався на порушення інтересів Українського народу в цілому, що свідчить про відсутність предмета захисту. У частині моральної шкоди, суд першої інстанції частково задовольнив позов, стягнувши 1 000 000 грн, враховуючи душевні страждання позивача внаслідок агресії, але апеляційний суд залишив це рішення без змін. Верховний Суд підкреслив, що для відшкодування майнової шкоди необхідно довести порушення конкретних прав позивача, а не загальних інтересів. Суд також зазначив, що обставини, встановлені в інших судових рішеннях, не мають преюдиційного значення для цієї справи, оскільки позивач не був учасником тих проваджень.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1.
Справа №642/736/15-к від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за низку корупційних та економічних злочинів, а також законність і обґрунтованість призначеного покарання.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, підтвердивши обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, врахували всі істотні обставини справи, а також дотрималися вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства. Зокрема, суд касаційної інстанції відхилив доводи сторони захисту щодо порушень під час апеляційного розгляду, відсутності доказів вини, закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та інших обставин, які, на думку сторони захисту, могли б вплинути на рішення суду. Водночас, суд касаційної інстанції змінив судові рішення, виключивши додаткове покарання у виді штрафу, оскільки на момент вчинення злочину санкція статті не передбачала такого виду покарання.
3. Суд касаційної інстанції постановив касаційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, змінивши при цьому судові рішення в частині виключення додаткового покарання у виді штрафу.
Справа №166/403/23 від 07/10/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо вироку засудженому за умисне вбивство двох осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, оскільки не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Суд зазначив, що доводи прокурора про неповне викладення змісту показань свідків та невідповідність висновків суду фактичним обставинам не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді. Суд також вказав, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи прокурора щодо м’якості покарання, але обґрунтовано не знайшов підстав для їх задоволення, враховуючи обставини, що пом’якшують покарання, особу засудженого та інші обставини справи. Суд наголосив, що прокурор не навів переконливих аргументів на підтвердження м’якості призначеного покарання, а також не надав мотивованих доводів, які б ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду. Суд підкреслив, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, що було реалізовано в даному кримінальному провадженні.
3. Суд вирішив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №206/1713/22 від 14/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності виконувача обов’язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду скарги стягувача у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що згідно з Конституцією України, рішення суду є обов’язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання. Закон України “Про виконавче провадження” визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження. Відповідно до цього закону, виконавець зобов’язаний вживати заходів для примусового виконання рішень. Суд зазначив, що згідно з процесуальним кодексом, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, якщо вважають, що їхні права порушено. Суд також послався на статтю 74 Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкцію з організації примусового виконання рішень, які передбачають, що за результатами перевірки законності виконавчого провадження директор Департаменту державної виконавчої служби виносить постанову, незалежно від результату перевірки. Оскільки у даній справі посадова особа обмежилась листом, а не винесла постанову, суд погодився з висновком апеляційного суду про наявність неправомірної бездіяльності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №730/717/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне зберігання боєприпасів (ч. 1 ст. 263 КК України).
2. Суд касаційної інстанції скасував вирок апеляційного суду, оскільки той, в свою чергу, скасував виправдувальний вирок суду першої інстанції, але при цьому допустив істотні порушення кримінального процесуального закону. Апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду, не перевірив належним чином версію захисту, а також обґрунтував своє рішення доказами, які не були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, зокрема, посилаючись на покази свідка, отримані під час обшуку, а не в судовому засіданні. Також, апеляційний суд не допитав важливих свідків, зокрема власника будинку, де були знайдені боєприпаси, та не врахував покази іншого свідка, який стверджував, що боєприпаси належать йому. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд має досліджувати докази безпосередньо, а обвинувальний вирок може бути винесений лише тоді, коли вина особи доведена поза розумним сумнівом.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №576/3227/23 від 07/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження військовослужбовця за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 407 КК України).
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вважає, що було порушено право засудженого на захист. Суд першої інстанції не забезпечив участь захисника у кримінальному провадженні, незважаючи на тяжкість злочину, суворість покарання, стан здоров’я обвинуваченого та відсутність у нього юридичної освіти. Суд зазначив, що обвинувачення було пред’явлено та розслідування проведено в стислі строки, що унеможливило належну підготовку до захисту. Апеляційний суд не звернув увагу на ці порушення. Суд наголосив, що кваліфікована юридична допомога могла б суттєво вплинути на представлення справи та ефективний захист від обвинувачення.
3. Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції, та постановив негайно звільнити засудженого з-під варти.
Справа №524/10556/24 від 13/10/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9.
2. У резолютивній частині рішення відсутні будь-які аргументи суду. З тексту постанови відомо лише те, що Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвали судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Причини скасування ухвал та призначення нового розгляду не зазначені в резолютивній частині. Повний текст постанови, де мають бути викладені мотиви прийнятого рішення, буде проголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №917/2322/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення сільської ради про відмову у поновленні договору оренди землі та визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій частково, зазначив, що спосіб захисту у вигляді визнання договору оренди землі укладеним не потребує додаткового захисту, тому вимога про скасування рішення сільської ради є неналежним способом захисту. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин Закон України “Про оренду землі” в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, замість редакції, чинної на момент поновлення договору. Суд підкреслив, що суди не дослідили належним чином всі обставини справи, зокрема, чи було належне виконання орендарем зобов’язань за договором оренди, що є важливим для вирішення питання про поновлення договору. Суд також звернув увагу на те, що суд першої інстанції надмірно формально підійшов до питання прийняття доказів, що могло вплинути на правильність вирішення спору. Суд касаційної інстанції наголосив, що рішення суду має ґрунтуватися на повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання додаткової угоди укладеною та передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині змінив рішення, виклавши їх мотивувальні частини у своїй постанові.
Справа №607/5441/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, вчинене представником влади за попередньою змовою групою осіб, що призвело до тяжких наслідків.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки кримінальне провадження розглядалося в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого, але з обов’язковою участю захисника, що не порушує права на захист. Суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів для забезпечення ефективного захисту обвинуваченого, а апеляційний суд належно перевірив доводи апеляційної скарги захисника. Було встановлено, що обвинувачення доведене, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані. Суд врахував заходи, вжиті для повідомлення обвинуваченого про кримінальне провадження, а також те, що захист здійснював професійний адвокат. Доводи касаційної скарги про нероз’яснення права на суд присяжних є необґрунтованими, оскільки справа розглядалася під час воєнного стану, коли такий розгляд не передбачений. Суд касаційної інстанції також посилається на практику ЄСПЛ щодо забезпечення права на захист у справах, розглянутих за відсутності обвинуваченого.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
