Справа №686/16243/21 від 29/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами позики та зустрічний позов про визнання цих договорів недійсними.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про стягнення заборгованості, оскільки позивач надав оригінали розписок, що підтверджують укладення договорів позики та передачу грошей. Суд зазначив, що відповідач не надав належних доказів безгрошовості позики або введення його в оману. Також, суд відхилив доводи відповідача про порушення його процесуальних прав, оскільки його представник був належним чином повідомлений про судові засідання. Суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, та не знайшов підстав для переоцінки цих доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2568/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору було стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю на користь департаменту економічного розвитку суми пайового внеску, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором про пайову участь.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що договір про пайову участь було укладено на виконання вимог Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, який на той момент зобов’язував замовників будівництва брати участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Суд підкреслив, що хоча стаття 40 цього Закону була виключена, договори, укладені до 1 січня 2020 року, залишаються чинними до повного виконання. Верховний Суд підтвердив, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Суд також вказав, що нарахування інфляційних втрат правомірне з моменту прострочення грошового зобов’язання, тобто після дати прийняття об’єкта в експлуатацію, а не з дати укладення договору. Суд не знайшов підстав для перегляду рішення апеляційного суду, оскільки не було виявлено неправильного застосування норм матеріального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/3300/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків у розмірі 512 108,46 грн, завданих завищенням обсягів та вартості виконаних робіт за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апелянт пропустив строк на оскарження рішення суду першої інстанції і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що обов’язок довести поважність причин пропуску строку покладається на скаржника, і в даному випадку апелянт не надав достатніх доказів об’єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду. Суд також врахував, що неналежна організація роботи підприємства не може вважатися поважною причиною пропуску строку. Крім того, суд підкреслив важливість дотримання строків оскарження для забезпечення правової визначеності та оперативності судочинства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може переоцінювати докази, надані судом апеляційної інстанції.
3. Суд ухвалив: касаційну скаргу приватного підприємства «Васольбудстрой» залишити без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №911/3363/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності та договору оренди земельної ділянки, оскільки вона частково накладається на землі лісового фонду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але з інших мотивів. Суд зазначив, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, оскільки в даному випадку належним способом захисту є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд підкреслив, що вимога про скасування рішень про державну реєстрацію не є необхідною для ефективного відновлення права, оскільки задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вдалися до розгляду справи по суті, не врахувавши, що невірно обраний спосіб захисту виключає дослідження та вирішення спору по суті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/9538/25 від 01/10/2025
1. Предметом спору у справі є обвинувачення військовослужбовця ОСОБА_4 у наданні неправомірної вигоди службовій особі (оперуповноваженому СБУ) за невчинення дій, пов’язаних з документуванням можливої розтрати військового майна.
2. Вищий антикорупційний суд визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини та відсутність оспорювання фактичних обставин справи. Суд зазначив, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України, є злочином з формальним складом і вважається закінченим фактом надання неправомірної вигоди. Суд також врахував, що оперуповноважений СБУ є службовою особою у розумінні ст. 369 КК України, а неправомірна вигода надавалася за невчинення дій, які входять до його посадових обов’язків. При призначенні покарання суд врахував щире каяття обвинуваченого, його позитивні характеристики, перебування на військовій службі, наявність чотирьох неповнолітніх дітей на утриманні та відсутність обтяжуючих обставин. Щодо грошових коштів, які були предметом злочину, суд застосував спеціальну конфіскацію на користь держави, оскільки було доведено, що вони були предметом кримінального правопорушення.
3. Суд визнав ОСОБА_4 винним та призначив покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, застосувавши спеціальну конфіскацію до грошових коштів у сумі 52 500 доларів США на користь держави.
Справа №910/11845/24 від 01/10/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору застави обладнання, укладеного між ТОВ “Вінд Енерджі” та АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Брікерс”, як фраудаторного.
2. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що договір застави є фраудаторним, оскільки він був укладений у період існування значної заборгованості ТОВ “Вінд Енерджі” перед ТОВ “Фінансова компанія “Солюшинс Фактор” та розгляду справи про її стягнення, між пов’язаними особами, без доведення економічної доцільності. Суд врахував, що укладення договору застави створило необґрунтовані переваги для АТ “Брікерс” як кредитора, оскільки воно отримало можливість першочергового задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, що ускладнило або унеможливило виконання судового рішення на користь ТОВ “Фінансова компанія “Солюшинс Фактор”. Суд також зазначив, що укладення оспорюваного договору відбулося у ситуації фактичної неплатоспроможності боржника та спричинило додаткове обмеження можливостей кредитора щодо реального задоволення своїх вимог. Суд підкреслив, що для кваліфікації правочину як фраудаторного важливим є не лише формальне встановлення окремих ознак, а й комплексний аналіз усіх обставин справи та спрямованість дій сторін на ухилення від виконання боргових зобов’язань.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Вінд Енерджі” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/249/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, включаючи основну суму боргу, 3% річних та інфляційні втрати.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу, частково погодився з доводами скаржника. Суд зазначив, що згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних є правом кредитора, а не обов’язком суду, і спрямоване на захист майнового права та інтересу кредитора. Суд відступив від попередніх висновків щодо можливості зменшення судом розміру 3% річних, якщо вони встановлені законом, а не договором. **** Суд підкреслив, що зменшення судом процентів річних можливе лише до розміру, не меншого ніж 3% річних, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відстрочення виконання рішення суду, оскільки суди врахували всі обставини справи, в тому числі фінансовий стан відповідача та воєнний стан в країні.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 463 871,23 грн 3% річних та ухвалив нове рішення про задоволення цих вимог, а в частині відстрочення виконання рішення залишив судові рішення без змін.
Справа №907/421/24 від 01/10/2025
1. Предмет спору – стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 938 478,13 грн.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які задовольнили позов ТОВ “МОЕКОТАКСІ” до ФОП Дутка Є.В. про стягнення безпідставно набутих коштів. Суди встановили, що ФОП Дутко Є.В. отримав від ТОВ “МОЕКОТАКСІ” 14 131 789,73 грн поворотної фінансової допомоги, з яких повернув лише 13 193 311,60 грн. Оскільки між сторонами не було укладено письмового договору поворотної фінансової допомоги, як того вимагає Цивільний кодекс України, суди визнали залишок коштів у розмірі 938 478,13 грн безпідставно набутим майном, що підлягає поверненню. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи ФОП Дутка Є.В. про те, що фактично існував усний договір, а також про використання його рахунку для мінімізації податків, оскільки відповідач не надав належних доказів на підтвердження цих обставин. Суд також врахував, що на момент надсилання електронного примірника постанови апеляційного суду до ЄДРСР, одна із суддів була тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя, тому її КЕП було замінено на КЕП голови суду, що не є порушенням.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ФОП Дутка Є.В. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/4411/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з позичальників та поручителів заборгованості за кредитним договором, де відповідачі посилаються на форс-мажорні обставини, що унеможливили виконання зобов’язань.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на необхідність встановлення причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов’язань за кредитним договором, а також наголосив, що сам факт окупації території не є безумовною підставою для звільнення від виконання зобов’язань. Суд вказав, що апеляційний суд не дослідив, чи дійсно окупація призвела до повної неможливості здійснення господарської діяльності, чи мали відповідачі виробничі потужності на інших територіях, чи продовжували вони діяльність після окупації, та чи мали інші джерела для виконання зобов’язань. ВС підкреслив, що наявність сертифіката ТПП про форс-мажорні обставини не є беззаперечним доказом, а має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, і що сторона, яка посилається на форс-мажор, повинна довести причинно-наслідковий зв’язок між цими обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов’язання. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки аргументам позивача та не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що є порушенням процесуального закону.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №907/864/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, інфляційних втрат та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки зобов’язання відповідача перед позивачем припинилися внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача. Суди встановили, що вимоги є зустрічними та однорідними, а строк їх виконання настав. Крім того, суди послались на те, що заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог не було визнано недійсною в судовому порядку, а отже, вона є правомірною. Суд касаційної інстанції також зазначив, що наявність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань є важливою умовою для зарахування вимог, але в даному випадку ця умова була дотримана. Суд також врахував, що факт існування заборгованості позивача перед відповідачем підтверджено рішенням суду в іншій справі, яке набрало законної сили.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/2175/25 від 30/09/2025
1. Предметом спору є заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача в межах суми позовних вимог.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на грошові кошти відповідача. Суд зазначив, що забезпечення позову є важливим механізмом для захисту прав позивача та забезпечення реального виконання судового рішення. Суд врахував, що відповідач раніше не виконував рішення суду про повернення майна, що свідчить про потенційну можливість ухилення від виконання майбутнього рішення. Також суд наголосив, що арешт коштів не блокує господарську діяльність відповідача, оскільки кошти залишаються у його володінні, а обмеження стосуються лише тимчасового розпорядження ними. Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою вирішальне значення має наявність спору, ризик незабезпечення ефективного захисту прав позивача, співмірність виду забезпечення позову та відсутність зловживання правами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №1/Б-294 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали та постанови судів попередніх інстанцій у справі про банкрутство ВАТ “Тернопільське об’єднання “Текстерно”.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, ймовірно, погодившись з їхніми висновками. Можливо, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, розглядаючи справу про банкрутство. Також, можливо, скаржник не надав достатніх доказів на підтримку своєї касаційної скарги, або ж його аргументи були визнані необґрунтованими. Відсутність детальної інформації про мотиви суду у вступній та резолютивній частинах ускладнює повний аналіз. Для більш глибокого розуміння потрібно аналізувати повний текст постанови, де викладені мотиви прийняття рішення.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/12838/24 від 30/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині, яким ТОВ “ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС” було визнано винним у антиконкурентних узгоджених діях, що стосуються спотворення результатів торгів.
2. Верховний Суд залишив рішення АМКУ в силі, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ “ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС” та інший учасник торгів узгоджували між собою умови участі, що підтверджується сукупністю доказів, а саме: взаємозв’язком через інших суб’єктів господарювання, господарськими відносинами, спільними засобами зв’язку, використанням одних і тих же IP-адрес, поданням кошторисів, створених одним виконавцем, та наявністю документів з подібними стилістичними ознаками. Суд зазначив, що для кваліфікації дій як антиконкурентних не обов’язково настання негативних наслідків, достатньо самого факту узгодження поведінки, яка може вплинути на конкуренцію. Верховний Суд підкреслив, що відміна торгів не звільняє від відповідальності за антиконкурентні дії, а розмір штрафу не перевищував встановлені законом межі. Суд також вказав, що не може переоцінювати докази, які були досліджені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №4815/11/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення третейського суду про визнання дійсним договору купівлі-продажу та права власності на будівлю.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що заявник пропустив строк на оскарження рішення третейського суду, і причини пропуску не є поважними. Суд зазначив, що власник майна повинен цікавитися його правовим станом та вживати заходів для захисту своїх прав протягом розумного строку. Суд також врахував, що заявник набув право власності на майно у 2017 році, але звернувся до суду лише у 2025 році, що свідчить про його недбалість. Суд підкреслив важливість принципу правової визначеності, який передбачає стабільність судових рішень.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №909/27/25 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу щодо включення ПДВ та стягнення цих коштів.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, зазначивши, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме: чи було первісне звернення до апеляційного суду в межах строку, чи було повторне подання скарги у розумний строк, чи усунув скаржник недоліки першої скарги, та чим підтверджуються обставини, що завадили вчасно подати апеляцію. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не дослідив доводи прокуратури щодо об’єктивної неможливості вчасно виконати вимоги ухвали про залишення первісної апеляційної скарги без руху, враховуючи подання скарги через систему “Електронний Суд”. Також, суд касаційної інстанції нагадав про необхідність дотримання балансу між правом на доступ до суду, принципом правової визначеності та принципом res judicata при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд наголосив, що апеляційний суд має надати мотивоване рішення щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, враховуючи всі обставини справи.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №910/13545/21 від 02/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з відмовою в задоволенні позову.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема обрав неправильну форму судового рішення (постанову (додаткову) замість постанови), не надав належної оцінки аргументам апелянта та не обґрунтував відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був навести мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, а також надати оцінку всім доказам, поданим сторонами. Оскільки апеляційний суд не виконав цих вимог, його рішення не може вважатися законним та обґрунтованим. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не може самостійно усунути ці порушення через обмеженість своїх повноважень.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №907/822/24 від 01/10/2025
1. Предмет спору – витребування ТОВ “Магазин “Взуття” нерухомого майна з чужого незаконного володіння ПП “Вітана”.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ПП “Централ-К”, яке не брало участі у справі, оскільки рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, інтереси та обов’язки цього підприємства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що судове рішення безпосередньо стосується її прав та обов’язків. Суд зазначив, що ПП “Централ-К” не набуло права власності на спірне майно, оскільки не здійснило державну реєстрацію цього права, а лише відобразило майно у розподільчому балансі після виділу з ПП “Вітана”, що недостатньо для підтвердження переходу права власності. Суд також врахував, що ПП “Централ-К” було обізнане про судові провадження щодо спірного майна, але не вжило активних дій для захисту своїх прав, що суперечить принципу добросовісності.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПП “Централ-К” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №904/876/25 від 30/09/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків у розмірі 3 902 850 грн, спричинених неповерненням відповідачем товару, переданого йому на зберігання.
2. Суд задовольнив заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на нерухоме майно відповідача, виходячи з того, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки виконання рішення про стягнення грошових коштів безпосередньо залежить від наявності у боржника коштів для сплати. Суд врахував, що арешт майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки він залишається власником і може користуватися майном, а обмежується лише можливість його відчуження. Суд також зазначив, що обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та не порушує прав інших осіб. Суд підкреслив, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про недоцільність чи неспівмірність вжитих заходів забезпечення. Суд також зазначив, що наявність кримінального провадження не впливає на розгляд господарського спору.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №266/4900/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором між банком та фізичною особою.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд, на виконання вказівок Верховного Суду, витребував та долучив до матеріалів справи письмові банківські виписки за кредитним договором, якими підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем, і ця заборгованість не була спростована відповідачем. Апеляційний суд врахував, що банк обґрунтував неможливість подання цих виписок до суду першої інстанції об’єктивними обставинами, пов’язаними з окупацією території, де знаходилися відповідні документи. Суд касаційної інстанції також зазначив, що відповідач не надав контррозрахунків або інших доказів, які б спростовували розмір заборгованості, і що його доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Також, суд касаційної інстанції вказав, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/6088/22 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши позицію, що скаржник не надав достатніх доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції зазначив, що скаржник був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції, що підтверджується поданим ним відзивом на позовну заяву. Крім того, копії процесуальних документів надсилалися на адресу скаржника, але були повернуті з відмітками про відсутність адресата або закінчення строку зберігання. Суд також врахував, що рішення суду першої інстанції було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що забезпечувало скаржнику можливість ознайомлення з ним. ВС наголосив, що поновлення строку можливе лише у виняткових випадках, коли причини пропуску є об’єктивно непереборними, а скаржник не довів наявності таких обставин.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/14042/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги та зустрічний позов про визнання договору розірваним і зобов’язання повернути документи.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині, де скаржник посилався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ця підстава стосується неправильного застосування норм матеріального права, що не було належним чином обґрунтовано. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального та матеріального права, врахувавши всі обставини справи та надані докази. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову та зустрічного позову. Суд також врахував принцип змагальності сторін та обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №910/1239/25 від 02/10/2025
Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів між АТ «Укртатнафта» та ТОВ «ТД Старт Агро».
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд, ймовірно, неповно з’ясував обставини справи або неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права. При новому розгляді апеляційний суд повинен ретельно перевірити доводи сторін, надати належну оцінку доказам та правильно застосувати законодавство, щоб забезпечити справедливе вирішення спору. Мотиви, з яких Верховний Суд прийняв таке рішення, неможливо встановити, виходячи лише з вступної та резолютивної частин постанови. Для повного аналізу необхідний повний текст судового рішення.
Суд касаційну скаргу АТ «Укртатнафта» задовольнив частково, скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №368/1067/22 від 02/10/2025
1. Предметом спору було оскарження прокурором вироку та ухвали щодо засудження особи за крадіжку, несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерів та збут або розповсюдження шкідливих програм.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора частково, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд скасував вирок та ухвалу в частині засудження особи за окремими епізодами крадіжки, оскільки на момент розгляду справи закон, який встановлював кримінальну відповідальність за ці діяння, втратив чинність. Це означає, що діяння, які раніше вважалися злочинними, більше не підпадають під кримінальну юрисдикцію через зміни в законодавстві. Суд послався на пункт 1-2 частини 2 статті 284 КПК, який передбачає закриття кримінального провадження у зв’язку з декриміналізацією діяння. В іншій частині, що стосується інших злочинів, вирок та ухвала залишилися без змін, тобто особа продовжує нести відповідальність за іншими статтями обвинувачення. Судді ухвалили таке рішення, керуючись принципом законності та незворотності дії закону в часі, а також положеннями кримінального процесуального кодексу.
3. Верховний Суд касаційну скаргу прокурора задовольнив частково, скасувавши вирок та ухвалу в частині засудження особи за окремими епізодами крадіжки у зв’язку з декриміналізацією цих діянь, а в решті судові рішення залишив без змін.
Справа №904/421/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості та розірвання договору оренди за позовом ТОВ “БГС РЕЙЛ” та стягнення заборгованості за зустрічним позовом ТОВ “МЕТАЛУРГТРАНС”.
2. У рішенні відсутні аргументи суду касаційної інстанції, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Зазвичай, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказує на неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, неповне з’ясування обставин справи або інші порушення, які призвели до неправильного вирішення спору. У даному випадку, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що може свідчити про необхідність дослідження додаткових доказів або уточнення фактичних обставин справи. Можливо, суди попередніх інстанцій не врахували важливі умови договору оренди або не дали належної оцінки наявним доказам щодо заборгованості. Також, скасування рішення може бути пов’язане з порушенням процесуальних прав учасників справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Справа №676/5646/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. З тексту вбачається, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, тому наразі неможливо встановити мотиви, якими керувався суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій. Для аналізу необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №916/287/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу між ТОВ “ВДС Інвест” та СГ ТОВ “Мрія” у господарській справі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, виходячи з наступного: по-перше, скаржник не довів неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права апеляційним судом; по-друге, не було надано достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, не обґрунтовано поважність причин пропуску строку для подання додаткових доказів; по-третє, скаржник вже реалізував своє право на звернення до суду першої інстанції із заявою про стягнення витрат, і за результатами її розгляду було винесено відповідне судове рішення, яке не було оскаржене. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а також враховує принцип юридичної визначеності (res judicata), який вимагає поваги до остаточного рішення суду. Суд також зазначив, що відсутні підстави для формування нового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки скаржник не обґрунтував необхідності такого формування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ВДС Інвест” без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №569/11750/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Відомо лише, що Верховний Суд розглянув касаційну скаргу захисника на вирок апеляційного суду. Враховуючи, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, наразі неможливо встановити, якими саме аргументами керувався суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін. Судді обмежились лише вказівкою на статті КПК, якими вони керувалися при ухваленні рішення. Аналіз фактичних обставин справи та доводів касаційної скарги буде можливий після оприлюднення повного тексту постанови.
3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №523/2192/14-ц від 24/09/2025
1. Предметом спору є заява АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа у зв’язку з його втратою та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв’язку з дією мораторію на стягнення майна громадян за валютними кредитами. Відповідно до чинного законодавства, строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після переривання у зв’язку з дією мораторію, починає обчислюватися з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Оскільки на момент звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа строк дії мораторію закінчився, а заява була подана в межах строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви банку. Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи заявника щодо втрати виконавчого листа та наявності чи відсутності інформації про нього в органі державної виконавчої служби.
3. Верховний Суд скасував постанову Одеського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №523/503/20 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо особи, засудженої за несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин та незаконне заволодіння транспортним засобом.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не застосував положення статті 49 Кримінального кодексу України щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, оскільки на момент розгляду справи в апеляційному суді минуло більше п’яти років з дня вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 361 КК. Суд врахував згоду засудженого на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК, а також висновок Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо обов’язку суду роз’яснити особі право на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Суд також зазначив, що нероз’яснення судом першої чи апеляційної інстанцій зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Враховуючи згоду засудженого, суд касаційної інстанції вирішив скасувати вирок в частині засудження за статтею 361 КК та закрити кримінальне провадження в цій частині.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині засудження особи за статтею 361 КК, звільнив її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрив.
Справа №621/2533/21 від 29/09/2025
1. Предметом спору є поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, а саме нежитлового комплексу між двома співвласниками.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що сторони є співвласниками майнового комплексу, і між ними існує спір щодо порядку користування цим майном. Суд врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи, яка запропонувала варіант поділу комплексу з урахуванням фактичного порядку користування та без урахування проведеної реконструкції. Суд зазначив, що запропонований експертом варіант поділу не порушує прав відповідача, і доказів для іншого розподілу майна не надано. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про судові засідання і мала можливість брати в них участь, зокрема в режимі відеоконференції. Суд підкреслив, що відкладення розгляду справи є правом суду, а не обов’язком, і неявка сторони не перешкоджає розгляду справи по суті.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та апеляційного суду – без змін.
Справа №910/7860/22 від 23/09/2025
1. Предмет спору – стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг.
2. Суд задовольнив позов, оскільки сторони в додатку до договору погодили порядок оплати послуг з організації перевезень, включаючи плату за використання вагонів та винагороду експедитору. Суд встановив, що надані позивачем послуги підлягають оплаті на умовах 100% попередньої оплати, як це передбачено додатком до договору, а не на загальних умовах договору. Також суд врахував, що відповідач не надав мотивованих заперечень до акту виконаних робіт за січень 2022 року, що, згідно з умовами договору, означає його підписання та обов’язковість оплати послуг. Суд, дослідивши надані докази, зокрема інформацію від “Укрзалізниці”, встановив, що вагони дійсно використовувалися для перевезень на користь відповідача, а розрахунок плати за понаднормове користування вагонами був здійснений позивачем вірно.
3. Суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційні транспортні технології” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційна транспортна компанія” заборгованість в сумі 1 736 748,61 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 051,23 грн.
Справа №924/1065/24 від 23/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував неефективність обраного позивачем способу захисту, а саме вимоги про визнання недійсним договору без вимоги про застосування наслідків його недійсності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що така вимога не призводить до поновлення прав позивача, оскільки не передбачає повернення майна або стягнення коштів. Верховний Суд вказав, що для ефективного захисту прав необхідно заявляти вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, інакше задоволення позову не призведе до реального відновлення порушених прав. Також, ВС зазначив, що суди повинні зважати на ефективність обраного способу захисту, оцінюючи, чи призведе задоволення позову до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду. Суд касаційної інстанції наголосив, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, залишивши в силі рішення про відмову в задоволенні позову, але з іншою мотивацією.
Справа №758/14624/21 від 02/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особі внаслідок протиправних дій Національної асоціації адвокатів України (НААУ) щодо обмеження її права на заняття адвокатською діяльністю.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди, зазначив, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували реальний розмір неотриманих доходів, які він міг би отримати, якби його право на адвокатську діяльність не було порушено. Суд підкреслив, що позивач не довів узгодження між сторонами договорів про надання правової допомоги конкретного розміру гонорару, який він мав отримати. Щодо моральної шкоди, суд визнав, що неправомірні дії НААУ призвели до душевних страждань позивача, відчуття невизначеності та порушення нормальних життєвих стосунків, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди був визначений судом з урахуванням тривалості моральних страждань позивача, негативних наслідків для його життя та виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості. Суд також зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2954/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів суду, тому я не можу їх описати. У тексті наведено лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд касаційну скаргу ФОП Бєлаша В.В. залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №667/8593/14-ц від 02/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який зменшив суму заборгованості, стягнуту з відповідача, оскільки суд першої інстанції не врахував, що після зміни строку повного повернення кредиту банк не мав права нараховувати відсотки та пеню. Апеляційний суд також врахував, що включення до кредитного договору комісій у вигляді винагороди за надання фінансового інструменту є нікчемним, оскільки суперечить законодавству про захист прав споживачів та банківську діяльність. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи банку про те, що сума заборгованості була безпідставно зменшена, оскільки банк не врахував коригування заборгованості, здійснене після зміни строку виконання зобов’язання. Також, суд не знайшов підстав для визнання кредитного договору недійсним, оскільки сторони узгодили всі істотні умови договору, а позичальник тривалий час виконував його умови.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги банку та позичальника без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №906/171/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ фірма “Новофарм-Біосинтез” про стягнення з ТОВ “АС Интернешнл Групп” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Суд частково задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що витрати на правничу допомогу мають бути обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а також відповідати критеріям реальності та розумності. Суд визнав надмірними витрати на вивчення касаційної скарги та аналіз судової практики, оскільки адвокат вже був обізнаний з деталями справи. Водночас, суд погодився з необхідністю відшкодування витрат на участь адвоката у судовому засіданні, оскільки це передбачало підготовку, дорогу та безпосередню участь у засіданні. Суд також врахував, що стягнення витрат на правничу допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони.
3. Суд постановив стягнути з ТОВ “АС Интернешнл Групп” на користь ТОВ фірма “Новофарм-Біосинтез” 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №910/5717/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору було визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ “Рівер Холдинг”, зобов’язання скасувати реєстраційні записи та поновлення на посаді директора.
2. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ “Рівер Холдинг”, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Фактично, суд касаційної інстанції погодився з рішенням Господарського суду міста Києва. На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд при прийнятті рішення, оскільки відсутня мотивувальна частина. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів та норм матеріального і процесуального права. Можливо, апеляційний суд неправильно застосував норми права або не врахував важливі обставини справи, що і стало підставою для скасування його постанови. Для більш детального аналізу необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд касаційні скарги задовольнив, постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
Справа №991/7476/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є позов Міністерства юстиції України про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», а саме стягнення в дохід держави певних активів, що належали відповідачу.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду частково задовольнила апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення конкретного переліку майна та корпоративних прав. Суд апеляційної інстанції вирішив стягнути в дохід держави квартири, прогулянкове судно, нежитлові приміщення, земельні ділянки та частку в статутному капіталі ТОВ «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ». Рішення суду першої інстанції в іншій частині залишено без змін. Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідачем не було надано достатніх доказів законності походження коштів, за які було придбано вказане майно. Також, суд врахував інформацію, надану Міністерством юстиції України, щодо зв’язків відповідача з особами, до яких застосовано санкції.
3. Суд вирішив частково задовольнити апеляційну скаргу та стягнути в дохід держави перелічені активи, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в іншій частині.
