Справа №174/803/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору у даній справі було встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем для оформлення спадщини.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права при відкритті апеляційного провадження. Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки причинам пропуску строку на апеляційне оскарження прокурором, який діяв в інтересах органу місцевого самоврядування. Суд не врахував, що перебіг строку на апеляційне оскарження для прокурора починається з моменту отримання рішення суду органом місцевого самоврядування, а не з моменту виявлення рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, апеляційний суд не надав оцінку заяві органу місцевого самоврядування про розгляд справи за відсутності представника та вирішення її на розсуд суду, що свідчить про відсутність спору між заявницею та органом місцевого самоврядування. В результаті, Верховний Суд підкреслив важливість дотримання принципу правової визначеності та необхідність обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на практику ЄСПЛ.
3. Верховний Суд скасував ухвалу та постанову апеляційного суду і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №344/4414/19 від 25/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною довіреності на розпорядження транспортним засобом, виданої позивачем відповідачу, через нібито недійсний паспорт позивача на момент видачі довіреності.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що він не видавав довіреність, а невідповідність оформлення паспорта (відсутність печатки) не свідчить про відсутність волевиявлення позивача на видачу довіреності. Суд врахував пояснення нотаріуса, який не мав сумнівів щодо особи позивача, та висновок експерта, який підтвердив підпис позивача в реєстрі нотаріальних дій. Також, суд взяв до уваги, що позивач тривалий час користувався паспортом і не звертався щодо його обміну. Суд зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не було порушень порядку їх надання та отримання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №711/7955/14-ц від 24/09/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у зв’язку зі смертю боржника та необхідністю виконання рішення суду про приведення спадкового майна у попередній стан.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, наголошуючи на тому, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що зобов’язання померлого боржника не підлягає правонаступництву, не врахувавши, що спадкоємці, які прийняли спадщину, замінюють боржника у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини. Суд зазначив, що зобов’язання щодо відновлення нерухомого майна не є нерозривно пов’язаним з особою боржника і переходить до його спадкоємців. Також, суд врахував, що невиконання судового рішення порушує право власності стягувача та ускладнює реалізацію його прав на майно. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення виконання судових рішень, що є частиною правосуддя, та необхідність усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №358/157/21 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення профспілки про виключення позивача з членів профспілки та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що вирішення питання про виключення з членів профспілки належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов’язане з питаннями членства у громадській організації. Суд зазначив, що такі спори мають вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Суд також врахував, що відносини між сторонами не мають характеру трудових. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що втручання у внутрішню діяльність профспілок є неприпустимим. Суд також зазначив, що позивач не був позбавлений можливості оскаржити своє виключення з профспілки згідно зі статутними документами профспілки. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про визнання незаконним рішення профспілки.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/4907/22 від 25/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) в частині відступлення прав вимоги до позивача, оскільки, на думку позивача, відповідач не мав права відступати таке право вимоги фізичній особі, яка не має спеціального правового статусу фінансової установи.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оспорюваний договір не є договором факторингу, оскільки не містить ознак надання фінансових послуг, а є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦК України, де суб’єктний склад не обмежений. Суд зазначив, що до нового кредитора перейшло право вимоги до позивача саме про відшкодування в порядку регресу сплаченої страхової суми, а не право здійснювати фінансові операції. Суд також врахував, що на момент укладення договору відступлення права вимоги, страхова компанія вже виплатила банку страхове відшкодування. Суд вказав, що можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі не означає наявність фінансової послуги. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою суб’єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/23769/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є витребування технічних приміщень багатоквартирного будинку, які були переобладнані в квартири, скасування державної реєстрації права власності на ці квартири та зобов’язання вчинити дії щодо припинення речових прав на них.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не повідомив належним чином одного з учасників справи, а саме ОСОБА_7, про дату, час і місце судового засідання, що є обов’язковим відповідно до статті 366 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції направив повідомлення за адресою, яка не відповідала зареєстрованому місцю проживання ОСОБА_7, хоча інформація про його дійсну адресу була наявна в матеріалах справи. Неналежне повідомлення учасника справи про розгляд справи є порушенням його права на участь у судовому процесі та принципу відкритості судового процесу. Враховуючи, що ОСОБА_7 обґрунтував свою касаційну скаргу саме цим порушенням, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд. Суд касаційної інстанції не аналізував інші підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки було встановлено достатню підставу для скасування рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №4813/2108/2409/2024/001 від 25/09/2025
1. Предметом спору є розгляд заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про скасування цього ж рішення у справі про стягнення заборгованості за договором позики.
2. У тексті рішення відсутні основні аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Для надання повного аналізу необхідний повний текст судового рішення, включаючи мотивувальну частину. Без неї неможливо зрозуміти, чому Верховний Суд вирішив змінити ухвалу апеляційного суду та які саме аргументи були вирішальними.
3. Суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та змінив ухвалу Одеського апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції.
Справа №175/2201/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу Держгеокадастру про передачу у власність земельної ділянки, розташованої у прибережній захисній смузі Азовського моря.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним наказу Держгеокадастру, керувався тим, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Оскільки суди попередніх інстанцій вже задовольнили вимогу про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, що є ефективним способом захисту, то окреме оскарження наказу Держгеокадастру не призведе до поновлення володіння земельною ділянкою. Суд зазначив, що власник може витребувати майно від останнього набувача, незалежно від кількості перепродажів, і для цього не потрібно оскаржувати попередні рішення органів влади чи договори. Вимога про визнання наказу незаконним не є нерозривно пов’язаною з вимогою про витребування земельної ділянки, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним наказу Держгеокадастру та відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
Справа №569/1175/18 від 25/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Національного банку України (НБУ) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) щодо неналежного нагляду за діяльністю ПАТ «АКБ «Київ» як управителя Фонду фінансування будівництва (ФФБ), внаслідок чого позивач не отримав об’єкт інвестування та не зміг повернути вкладені кошти.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки НБУ здійснював нагляд за банківською діяльністю ПАТ «АКБ «Київ» в межах своїх повноважень, зокрема, укладались угоди про усунення порушень та поліпшення фінансового стану банку, а згодом було запроваджено тимчасову адміністрацію. Під час дії тимчасової адміністрації було введено в експлуатацію житловий будинок, в будівництво якого інвестував позивач. Суд зазначив, що НБУ не відповідає за зобов’язаннями банків перед їх клієнтами, а ФГВФО не має повноважень з нагляду за діяльністю управителів ФФБ. Суд також вказав, що позивач не довів, що саме бездіяльність відповідачів призвела до порушення його прав та неможливості отримання об’єкта інвестування або повернення коштів. Суд врахував, що позивач не позбавлений можливості звернутися з цивільним позовом до винних осіб про відшкодування збитків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/27764/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Міністерства оборони України про відмову в наданні військовослужбовцю житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має вислугу понад 20 років, перебуває на квартирному обліку та займає службове житло. Суд зазначив, що відповідач не довів обґрунтованість відмови у виключенні житла з числа службового, що обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані законом. Також, суд вказав, що посилання відповідача на необхідність дотримання черговості є необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості. Суд врахував, що не встановлено обставин, які б давали підстави для зняття позивача з квартирного обліку. Верховний Суд підкреслив, що забезпечення позивача житлом, яке він вже займає, не порушує прав інших осіб, оскільки не потребує додаткових дій щодо пошуку або будівництва житла. Суд також взяв до уваги, що відповідач не довів нагальну необхідність у збереженні статусу службового житла за спірною квартирою.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу Міністерства оборони України – без задоволення.
Справа №705/3901/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь Уманської міської ради.
2. Суд задовольнив позов прокурора, оскільки встановив, що земельна ділянка вибула з комунальної власності незаконно, на підставі підробленого рішення виконкому міської ради, а відповідач набув її безоплатно. Суд зазначив, що для витребування майна достатньо встановити факт незаконного вибуття майна з власності територіальної громади, а оспорювання наступних рішень органів влади не є ефективним способом захисту. Також суд врахував, що відповідач не є добросовісним набувачем, оскільки отримав ділянку в дарунок, тобто безоплатно. Суд відхилив аргументи відповідача про пропуск позовної давності, оскільки міська рада дізналася про порушення свого права лише після набуття статусу потерпілої у кримінальному провадженні. Суд також визнав належними доказами висновки експертиз, проведених у рамках кримінального провадження, та зазначив, що вони стосуються обставин, які входять до предмету доказування у цій цивільній справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №361/8953/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за іпотечним договором та про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки позивач вважає, що ці договори порушують його право власності на земельні ділянки, придбані ним на електронних торгах.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що договори про відступлення права вимоги та про задоволення вимог іпотекодержателя порушують його права, адже на момент укладення цих договорів він ще не був власником спірних земельних ділянок. Суд зазначив, що договір застави майнових прав, на підставі якого було укладено оспорювані договори, є чинним, а позивач не довів, яким саме вимогам закону не відповідали оспорювані правочини. Крім того, суд врахував, що в іншій справі вже було встановлено законність дій нотаріуса при посвідченні договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Суд також підкреслив, що завданням цивільного судочинства є захист порушених прав, а позивач не довів, що його права були порушені саме цими договорами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/15044/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Кременчуцької міської ради щодо проведення громадських слухань про внесення змін до детального плану території та визнання цих слухань такими, що не відбулися.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підкреслюючи, що міська рада дотрималася вимог щодо оприлюднення інформації про проведення громадських слухань, зокрема, через газету та веб-портал. Суд зазначив, що зауваження позивача не стосувалися безпосередньо змісту змін до детального плану, а висловлювали незгоду з попередніми рішеннями та процедурними аспектами. Також суд вказав, що не було встановлено обставин, які б вимагали обов’язкового створення погоджувальної комісії, оскільки зауваження позивача не містили пропозицій, що потребували узгодження. Суд врахував, що на момент касаційного розгляду вже було ухвалено остаточне рішення у справі щодо оскарження рішення міської ради про затвердження змін до детального плану території.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/14172/21 від 26/09/2025
1. Предметом спору було оскарження бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Фінансове управління подало апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції. Суд підкреслив, що згідно з КАС України, для суб’єктів владних повноважень, таких як Фінансове управління, пропуск річного строку є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, незалежно від поважності причин пропуску. Винятком є ситуація, коли суб’єкт владних повноважень не був повідомлений про розгляд справи або не був залучений до участі в ній, але суд ухвалив рішення про його права та/або обов’язки, проте в даному випадку Фінансове управління було належним чином повідомлене про справу та брало в ній участь. Суд також зазначив, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вживати заходів для своєчасного отримання інформації про стан судового провадження.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №910/14897/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного підприємства спеціального зв’язку на користь Повного товариства “Ломбард “Золота скриня” Щербацький і компанія” суми неотриманого цінного відправлення.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у перегляді рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, виходили з того, що заявник не надав доказів, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин, що спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що необхідно розрізняти нововиявлені обставини (як факти) і нові докази (як підтвердження факту), і що не можуть вважатися нововиявленими обставинами докази, які за своєю природою є новими доказами. Також суд касаційної інстанції зазначив, що однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотність цих обставин для вирішення спору, і результат перегляду залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Суд також врахував, що заявник не дотримався строків подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №910/5643/21 від 25/09/2025
1. Предмет спору – відшкодування матеріальної, моральної шкоди та упущеної вигоди, завданих ТДВ «Тхорівське» внаслідок неповернення майна, вилученого під час досудового розслідування.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що ТДВ «Тхорівське» не довело протиправності дій відповідачів (прокуратури та фіскальної служби) щодо неповернення майна, оскільки частина майна є речовим доказом в іншому кримінальному провадженні, а також не надано належних доказів права власності на спірне майно. Суд зазначив, що обов’язок доказування наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, включаючи протиправність дій, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв’язок, покладається на позивача. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій дослідили процесуальні документи усіх кримінальних проваджень щодо спірного майна в їх сукупності. Суд також зазначив, що преюдиційне значення мають лише обставини, досліджені та встановленні судом на підставі певних доказів, а не правова оцінка, надана судом певним фактам при розгляді іншої справи, яка не є обов`язковою для господарського суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТДВ «Тхорівське» без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/891/25 від 29/09/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційним господарським судом апеляційної скарги прокурору відділу Спеціалізованої прокуратури на ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову.
2. Верховний Суд погодився з апеляційним судом, який повернув апеляційну скаргу, оскільки прокурор відділу Спеціалізованої прокуратури не мав права її подавати. Суд зазначив, що згідно з Законом України “Про прокуратуру”, право на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка не стосується суті спору, мають лише прокурор, який подав позов, або керівники прокуратури вищого рівня. Оскільки прокурор відділу не подавав позов і не є керівником вищого рівня, він не мав права оскаржувати ухвалу. Суд також відхилив доводи про обмеження доступу до правосуддя, оскільки прокурор не позбавлений можливості подати апеляційну скаргу з дотриманням встановленого порядку. Водночас, Верховний Суд визнав помилковим посилання апеляційного суду на відсутність копії службового посвідчення прокурора у матеріалах скарги, оскільки це не передбачено ГПК України, але це не вплинуло на законність рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №752/14070/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу та кредитного договору, стягнення збитків, інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували, що неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин позивачем не звільняє суд від обов’язку застосувати належні приписи юридичних норм; суди не звернули увагу, що стаття 625 ЦК України поширюється на порушення будь-якого грошового зобов’язання, незалежно від підстав його виникнення; суди не з’ясували як слід кваліфікувати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу (як неукладений, нікчемний, оспорюваний, чи укладений), що впливає на вирішення інших позовних вимог. Суди не дослідили всі обставини справи, зокрема, не звернули увагу на відсутність підписів сторін на копії попереднього договору, що має значення для кваліфікації цього договору. Також, суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо нечесної підприємницької практики відповідачів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №906/1219/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Хорошівською селищною радою у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд задовольнив заяву Хорошівської селищної ради про стягнення з ТОВ «Надра Інвест» 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки рада надала докази понесених витрат, а ТОВ «Надра Інвест» не скористалося правом на заперечення щодо їх розміру. Суд врахував критерії обґрунтованості, пропорційності до предмета спору та розумності розміру витрат. Суд послався на те, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд також зазначив, що саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
3. Суд постановив задовольнити заяву Хорошівської селищної ради та стягнути з ТОВ «Надра Інвест» 15 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №922/1121/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку, оскільки прокуратура вважає, що Харківська міська рада передала в оренду ТОВ «Автодент Метал» земельну ділянку з порушенням норм земельного законодавства, зокрема, щодо площі ділянки, яка значно перевищує площу розташованих на ній будівель.
2. Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, керувався тим, що прокурор не довів необхідності використання ТОВ «Автодент Метал» земельної ділянки меншого розміру, а також не надав доказів наявності недоліків або неточностей у проєкті землеустрою. Суд зазначив, що сам факт перевищення площі земельної ділянки над площею будівель не є достатньою підставою для визнання передачі землі незаконною. Суд також врахував, що положення ДБН, на які посилався прокурор, не встановлюють правил визначення розміру земельної ділянки для експлуатації вже існуючих об’єктів. Крім того, суд підкреслив, що формування земельних ділянок виключно під об’єктами забудови не завжди є раціональним використанням землі, і необхідно враховувати містобудівну документацію та інші фактори. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що прокурор не спростував правомірність надання ТОВ «Автодент Метал» в оренду земельної ділянки у відповідному розмірі для обслуговування нерухомого майна.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №904/488/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій з постачальника за несвоєчасне виконання зобов’язань з поставки та монтажу захисних споруд.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які нарахували пеню та штраф не від загальної вартості договору, а лише від вартості тієї частини товару, яка була поставлена з простроченням, оскільки специфікація до договору містила детальний перелік товару з зазначенням вартості кожної позиції та місця поставки, що дозволило точно встановити, яку саме частину товару було поставлено з порушенням строків. Суд також врахував, що умовами договору передбачено складання акту про недоліки у разі невідповідності якості товару, що суперечить позиції позивача про єдиний товар. Суд касаційної інстанції зазначив, що відсутні підстави для формування нового висновку щодо застосування норм матеріального права, оскільки суди попередніх інстанцій правильно їх застосували, враховуючи конкретні обставини справи та умови договору. Суд також послався на свою попередню практику у подібній справі, де було вирішено, що оплаті підлягає лише фактично поставлений товар, вартість якого визначена у специфікації.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №201/6640/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння приватної особи на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема не з’ясували, якого саме результату прокурор хоче досягнути унаслідок вирішення спору, не визначились який спосіб захисту прав держави у спірних правовідносинах є належним, чи є підстави для пред`явлення прокурором віндикаційного позову та його об`єднання з вимогами про оспорювання рішення органу місцевого самоврядування, визнання наступного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки недійсним, припинення права власності на земельну ділянку останнього набувача, а також скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Суд також вказав, що суди не врахували, що під час розгляду справи у спорі за віндикаційним позовом, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Також, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо висновку експерта, зробленого в рамках кримінального провадження, вказавши, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є допустимим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його, у сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Суд касаційної інстанції також вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про обрання позивачем неналежного способу захисту прав держави, одночасно вважаючи позов недоведеним, а також вказуючи на непропорційне втручання у мирне володіння майном кінцевого набувача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №920/1305/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є визначення розміру статутного капіталу та визначення власника статутного капіталу приватного підприємства “Джем-М”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем у справі виступає саме підприємство “Джем-М”, а не його учасник, хоча спір стосується корпоративних прав, які зазвичай захищаються учасниками товариства, а не самим товариством; суд зазначив, що позов фактично подано в інтересах одного із засновників, що суперечить процесуальному законодавству, оскільки товариство не може мати інтересу у відновленні корпоративних прав своїх учасників; суд вказав, що належним способом захисту прав учасника є позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників, де відповідачами виступають не тільки учасники, але й саме товариство; суд відхилив доводи скаржника про ігнорування судами попередніх інстанцій норм законодавства про товариства з обмеженою відповідальністю та висновків Верховного Суду, оскільки скаржник довільно тлумачить ці висновки та норми права; суд також зазначив, що визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позову, особливо коли відсутні законні підстави для цього.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13237/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є стягнення неустойки (пені та штрафу) з ТОВ «Олтекс» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за порушення строків поставки товару за договором.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду про задоволення позову, виходив з наступного:
* ТОВ «Олтекс» не виконав зобов’язання з поставки товару у строк, визначений договором та заявкою.
* Доводи ТОВ «Олтекс» про форс-мажорні обставини (локдаун на виробничій фабриці в Китаї через COVID-19) не були належним чином доведені, оскільки ці обставини були передбачуваними на момент укладення договору.
* Отримання сертифікату Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності.
* Суд апеляційної інстанції правомірно не знайшов підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки відповідач не довів наявності обставин, які б давали достатні підстави для цього.
* Посилання ТОВ «Олтекс» на практику Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки правовідносини у наведених справах не є подібними до даної справи.
* Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Олтекс» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №461/3477/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є виправдувальний вирок ОСОБА_7 за обвинуваченням в організації контрабанди прекурсору псевдоефедрину в особливо великих розмірах.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора на виправдувальний вирок, не перевірив ретельно доводи прокурора щодо необґрунтованості визнання доказів недопустимими, не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, не дослідив обставини, які оспорювалися прокурором, і не створив умов для реалізації права сторони обвинувачення на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції не спростував доводи апеляційної скарги прокурора, не навів переконливих мотивів на їх спростування та не зазначив, на яких саме підставах, передбачених статтею 87 КПК, докази були визнані недопустимими, при цьому не здійснивши ґрунтовного аналізу цих доказів. Також, апеляційний суд не надав оцінки тому, що до огляду та вилучення міжнародного поштового відправлення слідчим воно було розпаковано та оглянуто працівниками митниці й поштового оператора, які діяли відповідно до покладених на них службових обов’язків, і про що був складений відповідний акт.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №911/120/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “БЕРГЕР КАРГО Україна” надати ОСОБА_1, колишньому учаснику товариства, належним чином засвідчені копії документів, необхідних для розрахунку вартості його частки у статутному капіталі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що згідно з Законом “Про ТОВ та ТДВ”, товариство зобов’язане надати колишньому учаснику обґрунтований розрахунок вартості його частки та копії документів, необхідних для такого розрахунку, протягом 30 днів з дня, коли товариство дізналося про вихід учасника. Суд вказав, що ненадання товариством цих документів є порушенням прав колишнього учасника, і зобов’язання надати ці документи є належним способом захисту порушеного права. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що він надав документи, оскільки опис вкладення поштового відправлення не дозволяв ідентифікувати вміст відправлення, а надані копії документів були нечитабельними. Крім того, суд не знайшов підстав вважати поведінку позивача недобросовісною, оскільки він неодноразово звертався до товариства з проханням надати документи. Суд також підкреслив, що предметом спору є саме надання інформації та документів, а не стягнення вартості частки, тому визначення точної дати для розрахунку вартості частки не є визначальним у цій справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “БЕРГЕР КАРГО Україна” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №927/1455/23 від 25/09/2025
1. Предмет спору – визнання грошових вимог кредитора до банкрута, які виникли внаслідок нібито поставки товару, підтвердженої лише податковими накладними.
2. Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності факту поставки товару, оскільки кредитор надав лише податкові накладні, не надавши інших первинних документів, які б підтверджували реальність господарської операції, таких як договори, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, докази придбання товару у виробника або його перевезення. Суд підкреслив, що податкова накладна має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, а не бути єдиною підставою для визнання вимог. Суд також наголосив на важливості застосування стандарту доказування “вірогідності доказів”, який вимагає від суду оцінювати докази сторін з огляду на їх вірогідність, щоб дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були, аніж не були. Суд відхилив посилання кредитора на практику ВСУ, оскільки вона стосувалася інших правовідносин.
3. Суд залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог, але змінив мотивувальну частину, вказавши на недоведеність факту поставки товару, а не на те, що строк оплати не настав.
Справа №918/1061/24(450/2328/24) від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_1 вважає, що цей договір порушує його майнові права на квартиру.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що на момент укладення попереднього договору ОСОБА_3 не мав права розпоряджатися квартирою, оскільки строк дії договору простого товариства, за яким він мав певні права на об’єкт будівництва, закінчився. Суд відхилив аргументи ОСОБА_3 про продовження дії договору простого товариства шляхом укладення договору новації та вчинення конклюдентних дій, оскільки такі дії не були оформлені належним чином, як того вимагав договір простого товариства. Суд також зазначив, що ОСОБА_1 є заінтересованою особою у даному спорі, оскільки безпідставне відчуження квартири порушує його права як учасника простого товариства. Суд підкреслив, що договір простого товариства чітко визначав строк його дії та порядок внесення змін, і ці умови були обов’язковими для сторін. Суд також відхилив доводи про необхідність застосування аналогії закону, оскільки спірні правовідносини вже були врегульовані договором та цивільним законодавством.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши недійсність попереднього договору купівлі-продажу квартири.
Справа №910/6842/24 від 26/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з касаційним розглядом справи.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення, враховуючи наступні аргументи:
* Позивач надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір з адвокатом та акт виконаних робіт.
* Суд визнав обґрунтованими витрати, пов’язані з підготовкою та поданням відзиву на касаційну скаргу.
* Водночас, суд відмовив у відшкодуванні витрат на ознайомлення з касаційною скаргою та вивчення судової практики, оскільки ці послуги, на думку суду, охоплюються послугою з підготовки відзиву.
* Суд врахував критерії співмірності витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та їх обґрунтованістю.
* Суд зменшив розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, вважаючи заявлену суму неспівмірною з обсягом фактично наданої допомоги.
* Суд зазначив, що відсутність доказів фактичної сплати гонорару адвокату не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат, якщо обсяг послуг та їх вартість підтверджено.
3. Суд постановив стягнути з Міністерства юстиції України на користь позивача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши в задоволенні решти вимог заяви.
Справа №916/4900/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору було стягнення заборгованості за договором постачання природного газу, включаючи основний борг, пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення попередніх інстанцій, погодившись з частковим задоволенням позову, зокрема, зі зменшенням розміру пені. Суд зазначив, що зменшення пені є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, інтересів обох сторін, їхнього майнового стану та співмірності розміру пені можливим негативним наслідкам порушення зобов’язання. Суд також врахував, що чинне законодавство не містить чітких критеріїв для визначення розміру зменшення пені, тому це питання вирішується судом на власний розсуд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення пені не є звільненням від відповідальності, а лише її обмеженням, і що стягнення інших видів відповідальності (3% річних, інфляційні втрати) забезпечує баланс інтересів сторін. Суд також зазначив, що позивач не надав доказів погіршення свого фінансового стану або збитків, спричинених порушенням зобов’язання відповідачем.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №910/1539/21 (910/19716/21) від 16/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним протоколу електронних торгів та зобов’язання вчинити певні дії, пов’язані з реалізацією майна в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підкреслюючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, питання поновлення торгів, правомірності дій ДП “Сетам” щодо зупинення/поновлення торгів, а також обов’язковості виконання ухвали Святошинського районного суду. Суд врахував, що на момент, коли ТОВ “Перфом Стандарт” мало сплатити кошти за придбане майно, ухвала Святошинського районного суду, якою зупинялись торги, не набрала законної сили, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку. Також, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим повторний автоматизований розподіл справи на розгляд іншому судді, оскільки суддя, який розглядав справу раніше, пішов у відставку. Суд касаційної інстанції зазначив, що відсутність обґрунтування апеляційним судом відхилення вимог апеляційної скарги ТОВ “Перфом Стандарт” в частині розгляду справи неуповноваженим складом суду та незаконної відмови про відвід судді Чеберяка П.П. не спростовує правильності ухваленого судового рішення по суті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Перфом Стандарт” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1834/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт, де ТОВ “Мішем” виступає позивачем, а Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради – відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ “Мішем”, мотивуючи це тим, що Департамент не надав обґрунтованих заперечень щодо підписання акта виконаних робіт, не заявив про виявлені недоліки, і, відповідно, роботи вважаються прийнятими, а вимога про оплату – обґрунтованою. Суд зазначив, що обов’язок оплати виникає після прийняття робіт за актом, якщо інше не передбачено договором. Також, суд вказав, що відсутність застережень в договорі про оплату лише після повного завершення всіх робіт, передбачених договором, підтверджує правомірність вимоги про оплату за фактично виконані та прийняті роботи. Суд відхилив аргументи Департаменту про необхідність експертизи, оскільки Департамент не надав доказів неналежної якості робіт. Щодо розподілу судових витрат, суд також підтримав рішення апеляційної інстанції, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критеріїв розумності та співмірності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №205/7518/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення працівника у зв’язку зі скороченням штату та вимоги про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши їхні висновки про законність звільнення позивача. Суди встановили, що на підприємстві відбулися зміни в організації праці, внаслідок чого було скорочено посаду позивача та ліквідовано відповідний структурний підрозділ. Роботодавець своєчасно повідомив позивача про майбутнє звільнення та не мав можливості перевести його на іншу роботу. Суд підкреслив, що питання доцільності скорочення штату належить до компетенції роботодавця, і суд не може в це втручатися. Також суди зазначили, що оскільки на підприємстві не було рівнозначних посад, то не було підстав застосовувати переважне право на залишення на роботі. Верховний Суд також зазначив, що не встановлено підстав для відступу від попередніх висновків Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №461/1017/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними акту обстеження технічного стану квартири та розпорядження органу місцевого самоврядування щодо усунення самовільного перепланування.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір щодо розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради має публічно-правовий характер, оскільки виник у зв’язку з реалізацією адміністрацією своїх владних повноважень у сфері контролю за благоустроєм та містобудуванням, і тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Водночас, акт обстеження технічного стану квартири, складений ЛКП «Старий Львів», не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а лише фіксує фактичний стан об’єкта, тому він не підлягає оскарженню в судовому порядку як окрема позовна вимога. Суд зазначив, що апеляційний суд помилково вирішив, що вимога про скасування акту обстеження підлягає розгляду в адміністративному суді, оскільки цей акт не створює жодних прав та обов’язків для сторін, а є лише доказом, який може бути оцінений судом при вирішенні іншого спору. **** Суд посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та зазначає, що спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, слід тлумачити ширше, включаючи спори, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду.
Справа №1-349/11 від 29/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника та обвинуваченого на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
2. Суд відмовив у витребуванні справи, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу 1960 року, зокрема не містить конкретних істотних порушень кримінально-процесуального закону, допущених судами попередніх інстанцій. Суд зазначив, що сторона захисту не обґрунтувала, в чому саме полягають порушення, посилаючись на загальні твердження про недотримання судом положень Конституції України та неврахування доказів непричетності обвинуваченого. Суд вказав, що касаційна скарга фактично зводиться до незгоди з судовим рішенням та власної оцінки обставин справи, що не є підставою для касаційного перегляду. Також суд зазначив, що аргументи сторони захисту про позапроцесуальне спілкування представників сторони обвинувачення не можуть бути предметом оцінки у цьому провадженні.
3. Суд постановив відмовити у витребуванні справи за касаційною скаргою.
Справа №910/15997/24 від 26/09/2025
1. Предмет спору – стягнення з ТОВ “Ентер Сервіс Груп” на користь КП “Київтеплоенерго” суми попередньої оплати за договором про надання послуг, а також 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши на тому, що суди не врахували підстави позову, визначені позивачем, а саме посилання на конкретні пункти договору та норми права, що регулюють повернення авансу у разі невиконання зобов’язань. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково оцінили інші умови договору, зокрема, пункт про повернення попередньої оплати у разі дострокового розірвання договору, та застосували положення про відмову від договору підряду, що не відповідає обставинам справи. Верховний Суд підкреслив, що аванс підлягає поверненню у разі невиконання зобов’язання, і суди мали дати оцінку положенням договору щодо порядку підтвердження використання авансу та наслідкам його непідтвердження. Також, ВС вказав, що суди мають дослідити всі обставини справи, надати правову оцінку доводам сторін та доказам, і вирішити спір з урахуванням принципів господарського судочинства.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №917/1130/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “Вектор. ЛТД” на дії приватного виконавця щодо відкриття та закінчення виконавчого провадження на підставі судового наказу, який згодом було скасовано.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги ТОВ “Вектор. ЛТД”, виходячи з того, що на момент відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, судовий наказ був чинним і підлягав виконанню. Суд зазначив, що приватний виконавець діяв у межах своїх повноважень, відкриваючи виконавче провадження на підставі чинного судового наказу. Важливо, що виконавче провадження було закінчено у зв’язку з фактичним виконанням рішення до моменту скасування судового наказу. Суд також врахував, що скасування судового наказу саме по собі не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли на підставі цього рішення, зокрема дій приватного виконавця, якщо не доведено його недобросовісних дій. Суд підкреслив, що чинне законодавство не передбачає обов’язку приватного виконавця повертати стягнуту винагороду та витрати виконавчого провадження у випадку, коли виконавче провадження було закінчено на підставі фактичного виконання судового рішення, яке згодом було скасовано.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Вектор. ЛТД” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №905/1159/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з СТОВ “Дружба” на користь АТ “Аграрний Фонд” заборгованості за договором поставки зерна, а саме суми попередньої оплати та відсотків за користування грошовими коштами.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ “Аграрний Фонд”, скасувавши рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не врахували, що сторони в договорі поставки зерна погодили інший розмір процентів за користування сумою попередньої оплати у випадку непоставки товару, ніж передбачено загальними положеннями Цивільного кодексу України, а саме 20% річних, що є допустимим з огляду на принцип свободи договору. Суд зазначив, що положення договору, які встановлюють санкцію за неправомірне користування коштами попередньої оплати у випадку непоставки товару, мають пріоритет над загальними нормами, які регулюють правомірне користування коштами. Суд також підкреслив, що суди попередніх інстанцій не надали належного обґрунтування відмови у стягненні процентів за певний період, що є порушенням норм процесуального права. З огляду на те, що позовні вимоги АТ “Аграрний фонд” про стягнення процентів за період з 02.09.2022 до 29.08.2024 фактично не були розглянуті судами попередніх інстанцій, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення – скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні процентів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/794/25 від 25/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 25 516 089,55 грн заборгованості за державним контрактом про закупівлю, де ТОВ «Золотий Клєвєр» виступав постачальником, а ДП МОУ «Державний оператор тилу» – замовником.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, фактично розглянувши зустрічний позов, який був залишений без розгляду судом першої інстанції, а також дослідив докази, які не були прийняті до розгляду судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи питання про зменшення розміру неустойки, не врахував, що зустрічний позов відповідача про стягнення штрафних санкцій з позивача було залишено без розгляду, а отже, він мав оцінювати лише ті докази, які були предметом оцінки суду першої інстанції в рамках розгляду первісного позову. Крім того, апеляційний суд не врахував, що строк на подання відповіді на відзив, до якої були додані певні докази, позивачу не було поновлено. Таким чином, суд касаційної інстанції підкреслив, що суд повинен розглядати справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих у встановленому порядку, а також наголосив на важливості належної оцінки доказів, поданих з дотриманням процесуальних строків.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/10599/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НАЕК “Укренерго” на користь ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі” суми списаної в односторонньому порядку фінансової гарантії у розмірі 9 872 297,00 грн.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що ПрАТ “НАЕК “Укренерго” здійснило повторне списання фінансової гарантії ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі” в рахунок погашення заборгованості за врегулювання небалансів за березень 2022 року на підставі акту-коригування, складеного з порушенням встановлених строків. Суд зазначив, що згідно з Правилами врегулювання, коригування за березень 2022 року мало бути проведено до кінця лютого 2023 року, а акт-коригування був складений лише 11.05.2023. Суд також врахував, що у попередній справі вже було встановлено безпідставність стягнення з ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі” суми коригування за березень 2022 року. Суд відхилив аргументи ПрАТ “НАЕК “Укренерго” про правомірність нарахування поза межами встановленого строку, оскільки не було надано доказів прийняття адміністратором розрахунків обґрунтованого рішення про продовження цього строку. Суд підкреслив, що ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі” несе відповідальність за баланси електричної енергії в межах зобов’язань, визначених чинним законодавством та договорами на момент списання коштів.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ПрАТ “НАЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №497/1451/19 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності фізичної особи на нежитлові будівлі на підставі свідоцтва про право на майновий пай члена КСП.
2. Верховний Суд вказує, що апеляційний суд передчасно закрив апеляційне провадження, оскільки не з’ясував наявність спору між фізичною особою та СВК «Кубей» щодо спірного майна, яке саме право вважає порушеним СВК «Кубей», чи є СВК «Кубей» правонаступником КСП «Кубей» щодо спірного майна, чи передавалося це майно правонаступнику на праві власності або користування та які підстави обліку спірного майна на балансі СВК «Кубей», чи заперечує він право позивача на майновий пай члена КСП або порядок виділення і передачі їй частки такого майна чи достовірність наданих позивачем доказів щодо передачі відповідного майна їй у власність. Суд наголошує, що апеляційний суд повинен був з’ясувати, чи впливає рішення суду першої інстанції на права та обов’язки СВК «Кубей», зокрема, чи є спір між сторонами щодо визначеного майна, щодо якого заявлені вимоги про визнання права. Також, суд вказує, що обставини визнання СВК «Кубей» банкрутом не мають значення для вирішення апеляційним судом питання, чи впливає рішення суду першої інстанції на права та обов’язки СВК «Кубей».
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №947/9607/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є право потерпілої на оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу представника потерпілої, мотивуючи це тим, що потерпіла не заявляла жодних вимог у суді першої інстанції. ВС наголосив, що згідно з КПК, потерпілий має право оскаржувати рішення слідчого судді, якщо вони стосуються його інтересів. Суд вказав, що рішення слідчого судді про скасування постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук впливає на перебіг досудового розслідування і, отже, стосується інтересів потерпілої. ВС підкреслив, що апеляційний суд не врахував, що потерпіла не була залучена до розгляду скарги захисника в суді першої інстанції. ВС послався на власну практику, згідно з якою ухвала слідчого судді про скасування постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук може бути оскаржена в апеляційному порядку в інтересах потерпілого.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/9916/24 від 23/09/2025
1. Предмет спору – стягнення до бюджету міста Києва 10 188 044,55 грн коштів пайової участі з товариства, яке, на думку прокуратури, без достатніх правових підстав зберегло ці кошти, які мало сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, зокрема статей 236, 237 та 269 ГПК України, що призвело до неповного з’ясування обставин справи. Суд апеляційної інстанції не в повній мірі надав оцінку аргументам товариства щодо виконання договору про пайову участь в повному обсязі та відсутності підстав для застосування абзацу другого пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №132-ІХ. Суд касаційної інстанції звернув увагу на протиріччя у висновках апеляційного суду, який одночасно стверджував про наявність укладеного договору між Департаментом та Товариством і про його відсутність до 01.01.2020. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що для застосування статті 1212 ЦК України необхідним є встановлення обставини неукладення забудовником відповідного договору до 01.01.2020, оскільки у разі наявності такого правочину, його істотні умови залишаються незмінними. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Товариства задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №367/252/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними шлюбного договору та договорів дарування, а також визначення частки боржника у спільному майні подружжя, ініційоване приватним виконавцем в інтересах боржника.
2. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) розглядала питання, чи має виконавець повноваження звертатися до суду в інтересах учасників виконавчого провадження. ВП ВС дійшла висновку, що виконавець має право звертатися до суду з вимогою про визначення частки боржника у спільному майні, якщо між співвласниками виник спір щодо права власності на це майно, але у такому випадку виконавець звертається до суду в інтересах стягувача, а не боржника. ВП ВС зазначила, що якщо позов подано в інтересах боржника, суд повертає позовну заяву або залишає її без розгляду. Суд також відступив від попереднього висновку щодо наслідків виявлення спору про право під час розгляду подання виконавця, вказавши, що в такому разі суд відмовляє в задоволенні подання, а не залишає його без розгляду. Крім того, ВП ВС відступила від висновку об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду щодо неможливості касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції після їх скасування апеляційним судом.
3. Суд вирішив касаційну скаргу приватного виконавця залишити без задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.
**** Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
Справа №906/1219/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування в частині умов поновлення договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на умовах, запропонованих орендарем.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Надра Інвест». Суд зазначив, що згідно зі статтею 33 Закону України «Про оренду землі», для поновлення договору оренди землі необхідна згода сторін щодо всіх істотних умов договору. У даній справі, орендодавець (Хорошівська селищна рада) запропонував нові умови оренди, зокрема, збільшення орендної плати та зменшення строку дії договору, з якими орендар (ТОВ «Надра Інвест») не погодився. Оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Суд також підкреслив, що вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині умов оренди не є належним способом захисту, оскільки не спрямована безпосередньо на відновлення прав позивача. Крім того, суд касаційної інстанції підтвердив правомірність часткового задоволення заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, враховуючи критерії реальності та пропорційності цих витрат.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги ТОВ «Надра Інвест» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2567/24 від 23/09/2025
Предмет спору – стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю пайового внеску, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у зв’язку з невиконанням умов договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги, стягнувши з відповідача суму несплаченого пайового внеску, інфляційні втрати, пеню та три відсотки річних, нараховані з моменту прострочення зобов’язання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зобов’язання сплатити пайовий внесок виникло у відповідача з моменту введення об’єкта будівництва в експлуатацію, а не з дати укладення договору, тому інфляційні втрати нараховуються саме з цієї дати. Суд також зазначив, що договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року, є чинними до моменту їх повного виконання, а посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в інших справах є безпідставними. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних необхідно встановити чіткі дати початку та закінчення прострочення зобов’язання.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/14817/22 від 25/09/2025
1. Предметом спору є розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Порше Лізинг Україна” у зв’язку з розглядом касаційної скарги ПП “Войніков і Ко” у справі про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та внесення змін до договору фінансового лізингу.
2. Суд задовольнив заяву ТОВ “Порше Лізинг Україна”, оскільки було встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу були фактично понесені, підтверджені документально (договір про надання правової допомоги, заявка, рахунки, платіжні інструкції, акти наданих послуг), а їх розмір відповідав умовам договору та був обґрунтованим. Суд врахував, що розмір гонорару був фіксованим, а не погодинним, і відповідав обсягу наданих послуг (підготовка відзиву на касаційну скаргу, участь у судовому засіданні). Важливо, що ПП “Войніков і Ко” не скористалося правом на подання заперечень проти розміру заявлених витрат, а суд, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, визнав їх доведеними та обґрунтованими. Суд також зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
3. Суд ухвалив стягнути з Приватного підприємства “Войніков і Ко” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №913/266/20 від 16/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного банку України (НБУ) на ухвали Господарського суду Луганської області про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ “Українська інноваційна компанія”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що НБУ був обізнаний про справу про банкрутство, оскільки відомості про це фігурували в інших судових актах за участю НБУ, а також були оприлюднені на офіційному вебсайті НБУ ще у 2021 році. Суд підкреслив, що встановлені процесуальні строки мають на меті дотримання дисципліни учасників судочинства та своєчасне виконання ними процесуальних дій. Також, суд врахував, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) є уповноваженим органом у питаннях виведення неплатоспроможних банків з ринку та має право оскаржувати судові рішення у цих справах. Суд зазначив, що НБУ не має права втручатися в діяльність ФГВФО у цій сфері. Суд також відзначив, що перегляд судових рішень у справі про банкрутство, які набрали законної сили, через значний проміжок часу порушуватиме принцип остаточності судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу НБУ без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №913/375/23(913/211/23) від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення пені та штрафу за порушення умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій, які відмовили у стягненні пені та штрафу, нарахованих до введення воєнного стану, пославшись на постанову НКРЕКП № 332, що зупиняє нарахування штрафних санкцій на період воєнного стану. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки об’єднаної палати КГС ВС у справі № 908/948/23, де зазначено, що постанова НКРЕКП № 332 не має зворотної дії в часі та не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до введення воєнного стану. Суд також зазначив, що оскільки він не має можливості самостійно встановити всі обставини справи та перевірити розрахунки, справу необхідно повернути до суду першої інстанції для нового розгляду. Суд також відхилив клопотання про передачу справи на розгляд об’єднаної палати, оскільки вже врахував її висновки у своєму рішенні.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
: Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
Справа №296/6547/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладених між ТОВ «Дівочки-Сад» та фізичною особою ОСОБА_1, яка на момент укладення договорів була засновником та директором товариства, а також стягнення заборгованості за цими договорами.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що ТОВ «Дівочки-Сад» фактично прийняло кошти від ОСОБА_1 за оспорюваними договорами, використовувало їх у своїй господарській діяльності та частково повернуло, що свідчить про схвалення товариством цих правочинів. Суд касаційної інстанції зазначив, що для визнання недійсним договору, укладеного представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно довести недобросовісність або нерозумність дій контрагента, чого в даному випадку не було встановлено. Також, Верховний Суд вказав на помилковість висновку апеляційного суду щодо відсутності у ОСОБА_1 достатніх коштів, оскільки це не є предметом доказування у даній справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував усталену судову практику щодо необхідності доведення недобросовісності дій контрагента при оскарженні правочину, вчиненого з перевищенням повноважень.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні первісного позову ТОВ «Дівочки-Сад» та задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Справа №908/2311/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Данфіс» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та визнання незаконними дій Концерну «МТМ» щодо нарахування цієї заборгованості.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що між сторонами був укладений публічний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, а розрахунок обсягу спожитої теплової енергії здійснювався відповідно до Методики № 315. Суд зазначив, що оскільки приміщення відповідача підключено до внутрішньобудинкової системи опалення, застосування положень Методики № 315 є правомірним. Суд також врахував, що відповідач не спростував правомірність застосованого позивачем методу нарахувань. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування статті 19 Закону України «Про теплопостачання» та неврахування висновків Верховного Суду у справі № 920/37/24 були відхилені, оскільки обставини цієї справи (відключення системи опалення споживача від централізованої системи) відрізняються від обставин справи, що розглядається. Суд також не взяв до уваги посилання на постанову від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, оскільки висновки у ній стосуються правовідносин, не подібних до тих, що виникли між сторонами у справі, що переглядається.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Данфіс» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №940/912/22 від 22/09/2025
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, де після смерті позивача виник спір щодо правомірності скасування рішення про розірвання шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд скасував рішення про розірвання шлюбу, не врахувавши, що після смерті позивача, скасування рішення через значний проміжок часу дестабілізує приватні відносини, особливо враховуючи укладення позивачем нового шлюбу. Апеляційний суд не перевірив обставини подання апеляційної скарги відповідачем та не врахував, що її задоволення може порушити принцип правової визначеності. Також, апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідач вказувала адресу проживання, на яку надсилалась повістка, і отримувала кореспонденцію, а отже, не можна стверджувати про неналежне повідомлення. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість добросовісності сторін у цивільних правовідносинах та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд врахував попередню практику Верховного Суду щодо необхідності забезпечення правової визначеності та стабільності судових рішень.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №917/107/25 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеним договору про поновлення договору оренди землі та скасування рішення селищної ради про відмову у поновленні цього договору.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла нова редакція Закону України “Про оренду землі”, яка передбачає інший порядок поновлення договору оренди. Суд зазначив, що для реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, сторони повинні дійти згоди щодо істотних умов договору, а у разі недосягнення такої згоди, переважне право орендаря припиняється. Суд також врахував, що орендодавець має право відмовити орендарю в укладенні договору на новий строк, повідомивши про наявність належних підстав, зокрема, про рішення власника більш розумно розпорядитися землею. У даному випадку, селищна рада повідомила орендаря про бажання продати право оренди на земельних торгах, що узгоджується з межами розумної поведінки органу місцевого самоврядування як представника власника земельної ділянки.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши при цьому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.
Справа №44/258-б (910/15426/20) від 29/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував вимоги ГПК України та Закону України “Про прокуратуру” щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не з’ясував, на захист яких саме законних інтересів держави подано апеляційну скаргу прокурором, чи існує орган, компетентний захищати ці інтереси, та чи була бездіяльність такого органу. ВС підкреслив, що апеляційний суд не надав належної оцінки клопотанню відповідача про закриття апеляційного провадження через недотримання вимог щодо представництва інтересів держави прокурором. Суд також зазначив, що апеляційний суд не здійснив підтвердження підстав представництва прокурором у суді на підставі належної правової оцінки обґрунтування прокурора.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №437/5910/12 від 24/09/2025
1. Особа просила переглянути вирок суду у зв’язку з рішенням міжнародної судової установи, яка встановила порушення Україною міжнародних зобов’язань при розгляді його справи.
2. Велика Палата Верховного Суду розглянула заяву особи про перегляд судових рішень за виключними обставинами, а саме на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикцію якої визнано Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Суд заслухав прокурора, дослідив матеріали справи та, керуючись статтями Кримінального процесуального кодексу України, Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. Суд врахував, що для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами необхідне встановлення безпосереднього зв’язку між порушенням міжнародних зобов’язань України та ухваленими судовими рішеннями, чого в даному випадку не було виявлено. Також суд прийняв до уваги, що заявник не надав достатніх доказів того, що оскаржувані судові рішення були ухвалені внаслідок порушення Україною її міжнародних зобов’язань.
3. Суд вирішив залишити заяву особи про перегляд судових рішень за виключними обставинами без задоволення.
Справа №761/42318/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між матір’ю та дочкою, з метою уникнення звернення стягнення на майно в рамках кримінального провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування, оскільки він був укладений після накладення арешту на квартиру в рамках кримінального провадження, що свідчить про недобросовісність дій відповідачів та зловживання правом з метою уникнення виконання майбутнього судового рішення. Суд підкреслив, що приватно-правові інструменти не повинні використовуватися для уникнення виконання публічних обов’язків, зокрема, звільнення майна з-під арешту. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилку судів попередніх інстанцій в одночасній кваліфікації оспорюваного договору як фіктивного та такого, що суперечить принципу добросовісності, оскільки для фіктивного правочину важлива відсутність передачі майна, а для фраудаторного – сам факт порушення заборони на відчуження та унеможливлення стягнення на майно. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки відповідачка не оскаржила рішення суду в частині вимог до іншої відповідачки, то в цій частині рішення не переглядається.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішення щодо визнання недійсним договору дарування, але залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині повернення майна, скасування державної реєстрації права власності та припинення прав власності.
Справа №761/23680/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору було оскарження постанови державного виконавця про визначення місця побачення батька з дитиною.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного:
* У рішенні суду, яке виконувалось, не було чітко визначено місце побачень, тому виконавець мав право визначати його на власний розсуд.
* Апеляційний суд не врахував, що скаржник у першій інстанції не оскаржував відсутність виклику сторін виконавцем для узгодження місця та часу побачень.
* Апеляційний суд не зазначив, яким чином визначення виконавцем місця побачення не враховує інтереси дитини, враховуючи підстави скарги.
* Важливим є оперативність у вжитті заходів для забезпечення побачень, оскільки час може негативно вплинути на відносини між дитиною та батьком, який проживає окремо.
* Суд касаційної інстанції наголосив, що завдання цивільного судочинства є ефективний захист прав, а учасники повинні використовувати його для цього.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні скарги батька.
Справа №916/3243/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з російської федерації збитків, завданих ТОВ “Дон-Крим” внаслідок окупації Криму.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухваливши нове рішення про відмову в позові, порушив принцип заборони повороту до гіршого, оскільки ТОВ “Дон-Крим” оскаржувало лише частину рішення суду першої інстанції, а саме відсутність вказівки на еквівалент суми збитків в іноземній валюті. Суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки доводам апеляційної скарги ТОВ “Дон-Крим” щодо необхідності вказати еквівалент розміру збитків у іноземних валютах, що є порушенням норм процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був перевірити додержання норм матеріального права, але не може вийти за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника. **** Суд зазначив, що положення ГПК щодо меж апеляційного перегляду є ідентичні положенням ЦПК України, щодо застосування яких висловилася Велика Палата Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/38/25 від 25/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство поручителя, коли щодо основного боржника затверджено план досудової санації, який змінює строки виконання зобов’язання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі про банкрутство поручителя. Суд зазначив, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, план санації не впливає на вимоги кредитора до третіх осіб, якщо кредитор голосував проти схвалення плану. Однак, у даному випадку, план санації лише змінив строки виконання зобов’язань основного боржника, а не самі зобов’язання, що не є новацією. Оскільки строки виконання зобов’язань основного боржника були змінені, звернення кредитора до суду з вимогою про банкрутство поручителя є передчасним. Суд також відзначив, що не може оцінювати правомірність дій основного боржника в іншому судовому провадженні, оскільки це виходить за межі даної справи.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги банку.
Справа №910/6207/22 від 25/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду та зустрічні вимоги про стягнення пені, штрафу та збитків у зв’язку з порушенням строків виконання робіт.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги обох сторін, дійшов наступних висновків: апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, не врахував обов’язки замовника за договором підряду та не надав належної оцінки діям обох сторін у їх сукупності, зокрема, не врахував положення статей 612, 613 ЦК України щодо прострочення кредитора; також, апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції щодо обставин, які свідчать про прострочення замовника, обмежившись відхиленням окремих доказів без їх оцінки у сукупності з іншими доказами у справі; крім того, ВС вказав на те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи звертався позивач за первісним позовом із заявами (клопотаннями) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу до кожного із судів тих інстанцій, які були уповноважені на їх розгляд (тобто до того суду, в якому позивачу за первісним позовом надавалася правнича допомога), та в який спосіб, що є обов`язковою умовою для вирішення судом питання щодо наявності/відсутності підстав для відшкодування таких витрат з урахуванням поданих стороною доказів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення спору за зустрічним позовом, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, а також скасував додаткове рішення та постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/13384/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору було визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення Національною поліцією України (НПУ) законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які визнали рішення АМКУ недійсним, оскільки АМКУ не повністю з’ясував обставини справи. Зокрема, АМКУ не довів, що саме НПУ, як центральний орган виконавчої влади, вчиняла антиконкурентні дії, а не її територіальні підрозділи. Суд зазначив, що відповідальність за порушення антимонопольного законодавства має індивідуальний характер, і АМКУ мав довести, що саме НПУ вчинила дії, які обмежують конкуренцію. Також суд вказав, що дії територіальних органів НПУ, які відмовляли у видачі дозволів через відсутність договору з поліцією охорони, ґрунтувалися на чинних нормативно-правових актах, зокрема постанові Кабінету Міністрів України, що робить сумнівним сам факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Суд підкреслив, що перевірка дій територіальних органів НПУ на відповідність законодавству є компетенцією АМКУ, але у відношенні до належного відповідача.
3. Суд залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/413/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення Касаційного адміністративного суду. Суд, ймовірно, погодився з попереднім рішенням КАС ВС, вважаючи його обґрунтованим і законним. Можливо, КАС ВС, а тепер і ВП ВС, не знайшли достатніх підстав для визнання рішення ВККСУ протиправним або для зобов’язання ВККСУ вчинити певні дії, як того вимагав позивач. Суд міг враховувати дискреційні повноваження ВККСУ при прийнятті рішень у межах своєї компетенції. Також, суд міг оцінювати докази, надані позивачем, і визнати їх недостатніми для задоволення позовних вимог. Важливо, що Велика Палата підтримала позицію КАС ВС, що свідчить про послідовність судової практики у цій справі.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду без змін.
Справа №910/17943/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу, штрафних санкцій та зобов’язання виконати певні дії за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні боргу, пені та штрафу, оскільки позивач прийняв виконані роботи без зауважень, втративши право посилатися на їх недоліки, а відповідач правомірно призупинив виконання робіт через необхідність виконання додаткових робіт, не врахованих договором, що свідчить про прострочення кредитора. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з відмовою у задоволенні вимог про зобов’язання відповідача виконати певні дії, передбачені договором (повернути документацію та впорядкувати територію), вважаючи, що суди попередніх інстанцій не встановили конкретний перелік невиконаних зобов’язань відповідачем, обмежившись формальним посиланням на відсутність ідентифікації дій позивачем. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність з’ясування, яку саме документацію відповідач не повернув та які заходи з впорядкування території не були здійснені, а також чи можливо виконати ці зобов’язання з урахуванням воєнного стану.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача виконати певні дії та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині залишив судові рішення без змін.
Справа №910/7635/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень правління та загальних зборів громадської організації, а також скасування реєстраційних дій, ініційоване членом цієї організації, який вважав, що було порушено порядок скликання та проведення цих зборів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, зазначивши, що хоча і було встановлено факт неналежного повідомлення позивача про проведення загальних зборів, ця обставина сама по собі не є достатньою підставою для визнання рішень зборів недійсними. Суд підкреслив, що позивач не довів, яким чином оспорювані рішення порушують її права та законні інтереси, а також не обґрунтував, як задоволення позовних вимог відновить ці права. Крім того, суд врахував баланс інтересів усіх членів організації та зазначив, що скасування рішень може мати негативні наслідки для діяльності організації та створити правову невизначеність. Суд також взяв до уваги, що з моменту прийняття оспорюваних рішень до моменту звернення до суду пройшло більше чотирьох років, що також вплинуло на оцінку обґрунтованості позовних вимог.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №547/995/23 від 22/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення збитків і моральної шкоди, оскільки позивач вважає, що його було введено в оману щодо технічного стану придбаного автомобіля.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що обман може виражатися не тільки в активних діях, але й у замовчуванні важливих обставин, які вплинули на рішення покупця. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що висновок спеціального дослідження автомобіля, хоч і не є висновком судового експерта, має оцінюватися як доказ у сукупності з іншими доказами, включаючи покази свідків. Також, Верховний Суд наголосив, що право покупця на проведення передпродажної перевірки не звільняє продавця від відповідальності за обман. Щодо солідарної відповідальності відповідачів, суд касаційної інстанції вказав, що така відповідальність виникає лише у випадках, передбачених законом або договором, і оскільки дружина відповідача не була стороною договору купівлі-продажу, підстав для солідарного стягнення збитків з неї немає.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до продавця автомобіля та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, змінивши при цьому редакцію його резолютивної частини, а також змінив постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до дружини відповідача, виклавши її мотивувальну частину в іншій редакції.
Справа №565/1748/25 від 25/09/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження стосовно обвинуваченого з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, не наводячи конкретних аргументів у резолютивній частині ухвали. Суд посилається на статті 32, 34, 376 Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють питання підсудності та повноважень суду касаційної інстанції. Відсутність розгорнутої мотивації в резолютивній частині може бути пов’язана зі значним обсягом роботи суду та необхідністю оперативного прийняття рішень. Повний текст ухвали, де мають бути викладені всі аргументи суду, буде проголошено пізніше. Важливо зазначити, що ухвала касаційного суду не підлягає оскарженню, що підкреслює остаточність рішення з процесуальних питань, які розглядаються.
3. Суд постановив залишити клопотання захисника без задоволення.
Справа №904/2383/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поставки між двома товариствами та застосування наслідків недійсності цього правочину, ініційоване податковою службою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову податкової служби, оскільки позивач не довів факту укладення оспорюваного договору поставки між відповідачами. Суди виходили з того, що податкова служба не надала достатніх доказів реального існування договору, а лише копію, подану однією зі сторін до податкового органу. Відповідач-2 заперечував сам факт укладення договору та будь-яких господарських відносин з іншим відповідачем. Суд також врахував, що податкова служба не довела наявності умислу у сторін на укладення договору всупереч інтересам держави та суспільства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права втручатися в оцінку доказів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2865/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу у зв’язку з перевищенням замовленої потужності.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов Оператора ГТС України до Укрнафти, виходячи з того, що Укрнафта перевищила замовлені обсяги транспортування газу, що зафіксовано в актах і звітах, передбачених договором та Кодексом ГТС. Суди врахували, що Укрнафта не надала мотивованої відмови від підписання актів, а також те, що направлення рахунків електронною поштою відповідало умовам договору. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи Укрнафти про неправильне застосування Кодексу ГТС, оскільки Оператор ГТС не є газовидобувним підприємством, і положення, на які посилалася Укрнафта, не застосовуються до спірних правовідносин. Також суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, визнавши їх обґрунтованими та співмірними зі складністю справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/284/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо непризначення позивача на посаду судді у встановлений законом строк.
2. Суд зазначив, що Президент України зобов’язаний розглянути подання Вищої ради правосуддя (ВРП) про призначення судді протягом 30 днів, як це передбачено статтею 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Суд відхилив аргументи Президента про пропуск строку звернення до суду, оскільки бездіяльність щодо призначення судді має триваючий характер. Суд також не погодився з доводами позивача про дискримінацію, оскільки не було надано доказів упередженого ставлення до позивача. Суд підкреслив, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, але не може підміняти повноваження Президента, які належать до його виключної компетенції. Суд вказав, що зобов’язання Президента розглянути подання ВРП є належним способом захисту, оскільки не порушує принцип розподілу влади.
3. Суд залишив апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №288/307/25 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував наявні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Зокрема, заявник подав первісну апеляційну скаргу в межах строку, але помилково направив її до іншого апеляційного суду. Після повернення скарги, заявник без зволікань подав її до належного суду. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності забезпечення реального доступу до правосуддя та уникнення надмірного формалізму, посилаючись на практику ЄСПЛ, яка вказує на те, що надто суворе тлумачення процесуальних норм може порушувати право на справедливий судовий захист. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що встановлені обставини свідчать про добросовісне ставлення заявника до реалізації права на апеляційне оскарження, а допущена помилка не є підставою для обмеження права на доступ до суду.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №812/851/18 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з орендної плати за землю.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, виходячи з того, що позивач, як суб’єкт господарювання, що здійснює діяльність на території проведення АТО (м. Сєвєродонецьк), звільняється від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”. Суди також врахували, що з 21.03.2016 у позивача відсутній об’єкт оподаткування за однією з ділянок, оскільки він відчужив будівлю, розташовану на цій ділянці, і право оренди було припинено рішенням міської ради. Водночас, Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що податкове повідомлення-рішення було винесено за двома земельними ділянками, і не перевірили правомірність нарахування орендної плати за іншою земельною ділянкою за період після 07.06.2016.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №300/8564/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду. Суд зазначив, що юридична особа не може обґрунтовувати пропуск строку обставинами, пов’язаними з відрядженням керівника та доглядом за хворим батьком, оскільки юридична особа має можливість делегувати повноваження представництва інтересів іншій особі. Також суд зазначив, що ведення воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків, а обставини, пов’язані з воєнним станом, мають оцінюватися в кожному конкретному випадку. Суд врахував, що позивач знаходиться на території, де не ведуться активні бойові дії, і не надав доказів неможливості вчинення процесуальних дій у встановлений строк. Суд підкреслив, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене строками звернення до суду, що необхідно для забезпечення юридичної визначеності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №120/4930/25 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про виключення ТОВ «Рапсодія» з реєстру платників єдиного податку четвертої групи та заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення.
2. Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, розглядаючи справу про забезпечення позову в порядку письмового провадження вже на наступний день після відкриття апеляційного провадження, без належного повідомлення відповідача (Головного управління ДПС у Вінницькій області) про дату, час і місце судового засідання та без надання йому можливості подати відзив на апеляційну скаргу. Суд касаційної інстанції наголосив, що таке порушення позбавило відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема право на змагальність сторін та право на справедливий апеляційний перегляд справи, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також зазначив, що відсутність доказів отримання відповідачем ухвали про відкриття апеляційного провадження, якою встановлювався строк для подання відзиву, є додатковим підтвердженням порушення процесуальних прав відповідача. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №826/2696/17 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкової вимоги, виставленої податковим органом у зв’язку з податковим боргом за договором про спільну діяльність.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову АТ «Укргазвидобування» про визнання нечинною податкової вимоги, виставленої ТОВ фірмі «ХАС». Суди виходили з того, що податкова вимога була винесена щодо ТОВ фірма «ХАС» як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність, відповідальної за сплату податків, і позивач не довів, яким чином ця вимога порушує його права як самостійного суб’єкта господарювання. Суд також врахував, що договір про спільну діяльність між АТ «Укргазвидобування» та ТОВ фірма «ХАС» був розірваний рішенням господарського суду, яке набрало законної сили. Верховний Суд підкреслив, що право на судовий захист має лише особа, чиї права та інтереси порушені, і в даному випадку АТ «Укргазвидобування» не довело такого порушення.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу АТ «Укргазвидобування» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/27124/23 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши їх висновки про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин. Суд зазначив, що позивач повинен був знати про стан своїх податкових зобов’язань та вчасно реагувати на дії контролюючого органу. Важливим фактором стало те, що податкове повідомлення-рішення надсилалося позивачу кілька разів, але було повернуто поштою у зв’язку із закінченням терміну зберігання, що, на думку суду, свідчить про неналежне виконання позивачем обов’язку щодо забезпечення отримання кореспонденції за юридичною адресою. Крім того, суд врахував, що у листі до податкової позивач сам підтвердив факт отримання податкового повідомлення-рішення раніше, ніж стверджував у позовній заяві. Суд також відхилив аргументи позивача щодо неможливості оскарження рішення без акту перевірки, оскільки предметом спору було саме податкове повідомлення-рішення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
