Справа №991/2778/25 від 06/06/2025
1. Предметом спору є угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченою у справі про корупційні та інші кримінальні правопорушення, пов’язані з незаконною реалізацією прав вимоги за кредитними договорами.
2. Суд, затверджуючи угоду, керувався тим, що вона відповідає вимогам КПК та КК України, зокрема, наявна згода потерпілого, обвинувачена викрила інших співучасників злочину, частково відшкодовується шкода, а також враховано суспільний інтерес у швидкому розслідуванні та судовому провадженні. Суд врахував добровільність укладення угоди, можливість виконання обвинуваченою взятих на себе зобов’язань, наявність фактичних підстав для визнання винуватості та відповідність узгодженого покарання вимогам закону, зокрема, звільнення від покарання за окремими статтями у зв’язку із закінченням строків давності. Суд також наголосив на важливості забезпечення швидкого та об’єктивного судового провадження, викритті більшої кількості осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, та запобіганні вчиненню нових злочинів.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та виніс обвинувальний вирок, призначивши узгоджене сторонами покарання, звільнивши від відбування покарання з випробуванням та скасувавши запобіжні заходи й арешти майна.
Справа №754/3801/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме можливу недобросовісність дій сторін договору позики, які могли мати на меті уникнення поділу спільного майна подружжя. Суд також зазначив, що формальне зазначення в договорі позики про обізнаність дружини позичальника не є безумовним доказом того, що кошти були взяті в інтересах сім’ї. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо зловживання правом з метою створення преюдиційного рішення суду про стягнення неіснуючого боргу для уникнення справедливого поділу майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд зобов’язаний відхиляти або приймати доводи сторін, надаючи їм належну оцінку. Враховуючи ці порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги по суті, що є порушенням норм процесуального права.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №755/19075/21 від 25/09/2025
1. Предметом спору є виділ в натурі частки зі спільної часткової власності у квартирі та визнання права власності на окрему квартиру.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено технічної можливості виділу частки без порушення будівельних норм та без втручання в несучі конструкції будинку, а також не надано дозвільних документів на перепланування квартири, яке було здійснено. Суд зазначив, що виділ частки в натурі можливий лише за наявності технічної можливості виділення кожній стороні відокремленої частини будинку з самостійним виходом або можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. Суд врахував, що в технічній документації на квартиру є розбіжності, а відповідачі заперечують проти виділення частки, стверджуючи про самовільне втручання в несучі конструкції. Суд також підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/42070/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови Київського апеляційного суду про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення.
2. Суддя Великої Палати Верховного Суду розглядає заяву захисника про перегляд постанови апеляційного суду на підставі рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який встановив порушення Україною міжнародних зобов’язань у зв’язку з відмовою у доступі до суду вищої інстанції. Захисник просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд. Суддя Великої Палати встановив, що заява відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та відсутні перешкоди для відкриття провадження. З метою розгляду справи було витребувано автентичний переклад рішення ЄСПЛ з Міністерства юстиції України. Враховуючи отриманий переклад та керуючись статтями КУпАП, суддя вирішив відкрити провадження у справі.
3. Суд вирішив відкрити провадження за заявою захисника про перегляд постанови Київського апеляційного суду та витребувати матеріали справи з суду першої інстанції.
Справа №155/18/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є визнання особи недієздатною та призначення опікуна над нею.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими особу було визнано недієздатною, а в призначенні опікуном було відмовлено. Суд виходив з того, що обов’язковою умовою для призначення опікуна є наявність подання органу опіки та піклування, яке має бути обґрунтованим та відповідати вимогам закону. У даному випадку, хоча орган опіки і піклування і просив призначити заявника опікуном, їх висновок не містив необхідної інформації та доказів, які б підтверджували можливість заявника виконувати обов’язки опікуна та відповідали б інтересам недієздатної особи. Суд також зазначив, що особиста участь особи, щодо якої розглядається питання про недієздатність, не є обов’язковою, якщо її інтереси представляє адвокат, а стан здоров’я унеможливлює надання пояснень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №393/541/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження).
2. У резолютивній частині рішення не міститься обґрунтування позиції суду. Повний текст постанови буде оголошено пізніше, тому наразі неможливо надати інформацію про аргументи суду.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №760/19023/18 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики між фізичними особами.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підтримавши його аргументи, а саме:
* Наявність письмового договору позики, підписаного сторонами, є доказом його укладення.
* Встановлені в іншій справі обставини (преюдиція) мають значення для даної справи, зокрема, факт підписання договору відповідачем та часткове виконання ним зобов’язань.
* Апеляційний суд обґрунтовано врахував арифметичну помилку в договорі щодо відсоткової ставки та здійснив перерахунок суми відсотків.
* Суд касаційної інстанції не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
* Відсутні підстави для нарахування процентів після закінчення строку дії договору позики.
* Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до незгоди з встановленими обставинами.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, поновивши її виконання.
Справа №344/7040/18 від 24/09/2025
1. Предметом спору є звільнення майна з-під арешту та визнання права власності на квартиру.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду про необхідність залучення до участі у справі всіх спадкоємців позивача за позовом про зняття арешту з майна, оскільки зняття арешту з майна не впливає на спадкові права та обов’язки спадкоємців, а є лише тимчасовим обмеженням права власності. Суд касаційної інстанції зазначив, що законодавство не вимагає обов’язкового залучення спадкоємців до участі у справі за позовом про зняття арешту з майна, і якщо власник майна помирає, процес зняття арешту може бути продовжений спадкоємцями. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, дійшовши висновку про відмову в задоволенні позову через незалучення всіх спадкоємців позивача за позовом про зняття арешту з майна. Суд касаційної інстанції зазначив, що арешт є тимчасовим обмеженням права власності, а не скасуванням самого права, і після зняття арешту, за наявності підстав для цього, майно повертається у володіння власника.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звільнення нерухомого майна з-під арешту та визнання права власності на нерухоме майно і передав справу в цій частині на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №210/891/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту сумісного проживання, визнання майна спільною власністю та визнання права власності на частину майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, оскільки позивачка не надала належних доказів, які б підтверджували ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, протягом періоду, коли було придбано спірне майно. Суд зазначив, що показання свідків та спільні фотографії не є беззаперечним доказом існування усталених сімейних відносин, притаманних подружжю. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт спільного проживання без доведення ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків не свідчить про наявність усталених відносин, притаманних подружжю. Також, суд врахував, що у договорі купівлі-продажу гаража померлий вказав, що не перебуває у шлюбі та ні з ким не проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №484/2599/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, та шахрайства.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій. Суд виходив з того, що вина засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена належними та допустимими доказами, оціненими судами першої та апеляційної інстанцій у їх сукупності. ВС перевірив доводи касаційної скарги захисника щодо неповноти судового розгляду, неправильної оцінки доказів та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, та визнав їх необґрунтованими. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд судових рішень у касаційному порядку обмежується лише питаннями права, а не встановленням фактичних обставин справи. ВС констатував, що суди попередніх інстанцій дотрималися вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи та ухваленні рішень.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №953/19731/20 від 24/09/2025
1. Предметом спору є законність передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення та її витребування у власність держави.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що прокурор не має повноважень представляти інтереси державного підприємства в суді, тому позовні вимоги в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не підлягають розгляду. Щодо вимог в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, суд вказав, що вимога про витребування земельної ділянки є ефективним способом захисту, а вимоги про оскарження рішень органів місцевого самоврядування та скасування державного акта не є належними способами захисту. Суд також зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи є ОСОБА_1 добросовісним набувачем, враховуючи зміни до законодавства щодо захисту прав добросовісних набувачів, а також з якого часу зареєстровано право власності першого набувача. Оскільки апеляційний суд не дослідив ці обставини, справу в частині витребування земельної ділянки необхідно направити на новий розгляд. **** Суд частково відступив від попередніх висновків щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів, уточнивши, що визначальним критерієм є наявність чи відсутність у позивача володіння майном, яке визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині позовних вимог в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», залишив позов у цій частині без розгляду, змінив мотивувальну частину рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державного акта, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вимог про витребування земельної ділянки.
Справа №309/1100/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки позивач вважає, що його земельна ділянка накладається на ділянку, що належить відповідачу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, прийнявши до розгляду новий доказ (висновок експерта), який не був поданий до суду першої інстанції, без належного обґрунтування причин, чому цей доказ не міг бути поданий раніше. Апеляційний суд не встановив, чи були об’єктивні перешкоди для подання цього доказу в суді першої інстанції, і не навів мотивів для прийняття цього доказу на стадії апеляційного провадження. Також, суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не може встановлювати обставини на підставі доказів, які не були досліджені в суді першої інстанції, якщо не доведено неможливість їх подання раніше. Суд касаційної інстанції зазначив, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, і що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно скасував рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №583/5271/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів без мети збуту).
2. У резолютивній частині рішення не міститься жодних аргументів суду. Тому надати інформацію про аргументи суду неможливо.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №760/19023/18 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у справі про стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено заяву про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що забезпечення позову є обґрунтованим, оскільки існує реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову, а вжиті заходи є співмірними з позовними вимогами. Суд зазначив, що арешт майна є тимчасовим заходом, який не обмежує права володіння та користування майном, а лише право розпоряджатися ним, і що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Доводи касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій зустрічного забезпечення не впливають на правильність висновків щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки обраний вид забезпечення позову не впливає на матеріальний стан відповідача та не призводить до понесення додаткових витрат. Суд також врахував, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №686/6227/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження депутата Державної Думи РФ за ч. 3 ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. Для їхнього з’ясування необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено 30 вересня 2025 року. Зазвичай, при розгляді справ щодо посягання на територіальну цілісність України, суд враховує докази, що підтверджують умисні дії особи, спрямовані на зміну меж території України, вчинені публічно або з використанням засобів масової інформації. Важливим є встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями обвинуваченого та наслідками у вигляді порушення територіальної цілісності. Також, суд бере до уваги статус обвинуваченого, зокрема, чи є він представником влади іншої держави, що може свідчити про більшу суспільну небезпеку його дій. Суд оцінює докази в їх сукупності, враховуючи всі обставини справи, та перевіряє законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №4813/2108/2409/2024/001 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення боргу за договором позики.
2. Верховний Суд частково задовольнив апеляційну скаргу, змінивши мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову у видачі виконавчого листа. Суд виходив з того, що апеляційний суд помилково послався на скасування рішення третейського суду на момент розгляду заяви про видачу виконавчого листа, оскільки ухвала про скасування ще не набрала законної сили. Проте, ВС зазначив, що є інша підстава для відмови у видачі виконавчого листа, а саме: третейський суд вирішив питання про права та обов’язки особи (спадкоємця), яка не брала участі у справі, оскільки позов було пред’явлено до померлої особи. ВС підкреслив, що звернення до суду з позовом до померлої особи є неприпустимим, і в такому разі третейський суд вирішує питання про права та обов’язки правонаступників, які не були залучені до справи. Також, ВС вказав, що договір про правову допомогу з недієздатною особою вважається схваленим, якщо опікуни не висловили заперечень.
3. Верховний Суд ухвалив змінити мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, залишивши в силі відмову у видачі виконавчого листа.
Справа №215/3916/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Тернівської районної у місті Кривому Розі ради щодо відмови в оформленні трудової книжки та стягнення моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтвердивши, що спір між позивачем та районною радою є публічно-правовим, оскільки стосується здійснення владних управлінських функцій органом місцевого самоврядування. Суд зазначив, що адміністративна юрисдикція поширюється на справи, де суб’єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції та порушує права фізичної особи в межах публічно-правових відносин. При цьому, суд врахував, що позивач заявив вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної допущеними суб`єктом владних повноважень порушеннями, в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка розмежовує справи цивільної та адміністративної юрисдикції, наголошуючи, що справи, де оскаржуються дії чи бездіяльність органів влади при здійсненні владних функцій, належать до адміністративної юрисдикції. Суд підкреслив, що в межах цивільного процесу неможливо досліджувати правомірність дій службовців, оскільки це є компетенцією адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7880/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Гарантований покупець” заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, а також нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов ТОВ “ЕТГ Солар 5”. Суд виходив з того, що ДП “Гарантований покупець” неналежно виконувало свої зобов’язання за договором щодо своєчасної та повної оплати електроенергії. Аргументи ДП “Гарантований покупець” про право на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електроенергії були відхилені, оскільки відповідач не реалізував це право. Суд також зазначив, що відсутні підстави для формування висновку щодо застосування норм права, оскільки відповідач не обґрунтував неправильності застосування правових норм судами попередніх інстанцій. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що не здійснює переоцінку доказів, а перевіряє правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій на основі встановлених ними обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/994/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Пулинської селищної ради коштів у розмірі 1 797 949,87 грн на відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної вирубки дерев.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України, якщо особи, винні у заподіянні шкоди лісу, не встановлені, шкода відшкодовується органом місцевого самоврядування, на території якого знаходиться ліс. Суд врахував, що факт вирубки дерев на території Пулинської громади встановлено, винних осіб не знайдено, а селищна рада не виконала належним чином обов’язок з охорони лісу та контролю за природоохоронним законодавством. Суд також послався на статтю 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, яка покладає на місцеві ради відповідальність за стан навколишнього середовища на їхній території. Суд вказав, що бездіяльність селищної ради призвела до незаконної вирубки, що свідчить про причинно-наслідковий зв’язок між її діями та завданою шкодою. Суд підкреслив, що вина відповідача презюмується та не була ним спростована.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Пулинської селищної ради без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/5182/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з асоційованого члена обслуговуючого кооперативу заборгованості по сплаті членських внесків, пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов кооперативу, мотивуючи це наступним:
* Відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки наявні матеріали дозволяють суду самостійно встановити обставини щодо членства відповідача в кооперативі.
* Суд встановив, що відповідач є членом кооперативу, оскільки відсутні докази його виходу з кооперативу, а також відсутні відомості про ліквідацію кооперативу.
* Зміна організаційно-правової форми кооперативу не є підставою для припинення членства відповідача.
* Відсутні докази, що кооператив здійснював діяльність з житлового будівництва із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, що могло б вплинути на статус асоційованого члена.
* Суд зазначив, що скаржник не довів факту встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів у справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/4532/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є заява Дар’ївської сільської ради про стягнення з Херсонської обласної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи у Верховному Суді.
2. Суд задовольнив заяву Дар’ївської сільської ради, керуючись принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення. Суд врахував надані докази, зокрема договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі послуг, квитки на проїзд, а також детальний опис робіт, виконаних адвокатом. Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Важливо, що суд наголосив на необхідності доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Суд також врахував, що від Херсонської обласної прокуратури не надходило заперечень на заяву про відшкодування витрат.
3. Суд постановив стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь Дар’ївської сільської ради 11 368,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №463/2671/17 від 22/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу районного суду та апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3-5 статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
2. У резолютивній частині постанови не зазначено аргументи суду.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №766/11746/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги адвоката на вирок суду першої інстанції.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки апеляційний суд, на думку ВС, безпідставно визнав, що адвокат не усунув недоліки апеляційної скарги. ВС наголосив, що апеляційний суд не може аналізувати обґрунтованість доводів апеляційної скарги на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Суддя-доповідач повинен лише перевірити наявність формальних вимог до скарги, а оцінка доводів здійснюється колегіально під час апеляційного розгляду. ВС підкреслив, що сторона має право вільно обирати спосіб обґрунтування своїх вимог, і це не може бути підставою для повернення скарги. Також, ВС послався на практику ВС, згідно з якою апеляційний суд має враховувати свободу сторін у використанні своїх прав і не може вважати недоліком скарги те, що сторона не зазначила певних доводів або зазначила їх у спосіб, який суд вважає непереконливим.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №445/2417/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо особи, засудженої за пособництво державі-агресору у складі організованої групи, шляхом виготовлення проектно-технічної документації для російських атомних електростанцій.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційні скарги засудженого та його захисника, які стверджували про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, зокрема, що суди не врахували пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність двох малолітніх дітей та батьків похилого віку на утриманні, а також мобілізацію до Національної гвардії України. Суд касаційної інстанції взяв до уваги позицію прокурора, який послідовно просив застосувати статтю 69 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу, а також не застосовувати додаткові покарання, враховуючи корисні фахові знання засудженого для енергосистеми України. Також, суд врахував, що в межах кримінального провадження за цим фактом є сім вироків, якими суди затвердили угоди про визнання винуватості, відповідно до яких покарання засудженим призначено із застосуванням положень ст. 69 КК. Враховуючи всі обставини, суд дійшов висновку про можливість пом’якшення призначеного покарання.
3. Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши судові рішення в частині призначеного покарання, зменшивши строк позбавлення волі та строк позбавлення права займатися певною діяльністю.
Справа №918/983/24 від 26/09/2025
Предмет спору – стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Іванна” в суді касаційної інстанції.
Суд задовольнив заяву ТОВ “Іванна”, мотивуючи це тим, що кожна особа має право на професійну правничу допомогу, а однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення. Суд врахував надані докази, які підтверджують фактичне надання адвокатом правової допомоги, а також те, що заявлений розмір витрат відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності. Суд також зазначив, що ТОВ “Титан Альянс” не скористалося правом на подання заперечень щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд послався на практику ЄСПЛ, згідно з якою відшкодовуються лише витрати, які були необхідними та становлять розумну суму. Суд також зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема щодо “гонорару успіху”, але в даному випадку заявлений розмір витрат є обґрунтованим.
Суд постановив стягнути з ТОВ “Титан Альянс” на користь ТОВ “Іванна” 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №916/3547/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення плати за фактичний час зберігання зерна після закінчення строку дії договору складського зберігання.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які задовольнили зустрічний позов про стягнення плати за зберігання зерна, мотивуючи це тим, що суди не врахували обов’язок зернового складу повернути зерно на першу вимогу поклажодавця, і не з’ясували, чи правомірно зерновий склад продовжував нараховувати плату після отримання такої вимоги. Суд зазначив, що неповернення зерна на вимогу поклажодавця впливає на тривалість періоду зберігання, за який нараховується плата, і може призвести до штучного збільшення цього періоду зерновим складом. Водночас, Верховний Суд погодився з тим, що зерновий склад має право встановлювати власні тарифи на зберігання після закінчення строку дії договору, і не зобов’язаний погоджувати їх з поклажодавцем. Суд також вказав на помилки судів попередніх інстанцій щодо зарахування коштів, сплачених поклажодавцем, в рахунок оплати пені за договором, який вже припинив дію.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічного позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №759/1074/17 від 25/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного між батьком позивача та його сестрою (відповідачкою), через нездатність батька усвідомлювати значення своїх дій на момент укладення договору.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, спираючись на висновок судово-психіатричної експертизи, яка встановила, що на момент укладення договору батько позивача страждав на психічний розлад, що позбавляв його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Суди врахували, що відповідачка не заперечувала проти попереднього висновку експертизи у справі про визнання батька недієздатним, який також підтверджував наявність у нього психічного захворювання. Апеляційний суд відхилив доводи відповідачки про помилковість висновку експерта, зазначивши, що він оцінюється судом у сукупності з іншими доказами. Також, апеляційний суд відхилив посилання відповідачки на довідку про те, що батько не перебував на обліку у психіатра, оскільки це не виключає його нездатності усвідомлювати свої дії в момент укладення договору. Суд касаційної інстанції підтримав ці висновки, зазначивши, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази у їх сукупності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/13905/20 від 26/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження у зв’язку з ліквідацією банку-боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що державний виконавець правомірно не закінчив виконавче провадження, оскільки боржником у виконавчому провадженні є не сам банк, а уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) на ліквідацію банку, яка є окремим суб’єктом правовідносин. Суд зазначив, що уповноважена особа ФГВФО діє як посадова особа банку під час ліквідації, а отже, не може ототожнюватися з банком як юридичною особою. Суд також підкреслив, що перебування банку в процедурі ліквідації не перешкоджає вчиненню виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення. Суд касаційної інстанції вказав, що для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», боржником має бути саме банк як юридична особа, а не його представник в особі уповноваженої особи ФГВФО. Суд наголосив, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади та фізичними особами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №755/2699/22 від 25/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору позики, укладеного між двома фізичними особами, оскільки позивачка стверджувала, що не давала згоди на укладення цього договору, перебуваючи у шлюбі з позичальником.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачка не довела порушення її прав при укладенні договору позики, оскільки для укладення такого договору не вимагається письмова згода іншого з подружжя. Суд також зазначив, що позивачка не надала доказів, що кошти, отримані за договором позики, не були використані на потреби сім’ї. Крім того, суди послались на те, що факт укладення договору позики та отримання коштів вже був встановлений попередніми судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення. Верховний Суд підкреслив, що для покладення на одного з подружжя обов’язку за договором позики, укладеним іншим з подружжя, необхідно довести, що договір укладено в інтересах сім’ї та отримані кошти використані на її потреби, чого в даній справі не було доведено. Суд також наголосив, що договір позики не є правочином щодо розпорядження спільним майном подружжя, тому згода іншого з подружжя на його укладення не вимагається.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №583/5271/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту (ч. 2 ст. 309 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази та обґрунтовано визнали особу винною у вчиненні злочину. Суд зазначив, що висновки судів ґрунтуються на сукупності доказів, зокрема, протоколі обшуку, протоколі слідчого експерименту, показаннях свідків та висновках експертиз. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисника щодо недопустимості доказів, зокрема протоколу обшуку, зазначивши, що порушення, на які вказує захисник, не є істотними та не призвели до порушення прав засудженого. Суд також врахував, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та надав їм обґрунтовану оцінку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Суд ухвалив: Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №335/9748/21 від 25/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту, складеного батьком позивача на користь відповідачів, оскільки позивач вважав, що батько помилявся щодо природи правочину, маючи намір укласти договір довічного утримання.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження помилки спадкодавця щодо природи заповіту, а сам факт складання заповіту і відсутність його скасування протягом життя спадкодавцем свідчать про його дійсне волевиявлення. Суд також врахував покази нотаріуса, яка запевнила, що заповіт був складений зі слів спадкодавця, який розумів наслідки своїх дій. Крім того, суд зазначив, що позивач не спростував факт товариських відносин між відповідачами та спадкодавцем. Суд апеляційної інстанції наголосив, що сам по собі похилий вік та стан здоров’я спадкодавця не є безумовною підставою для визнання заповіту недійсним, якщо не доведено, що особа не усвідомлювала значення своїх дій. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №733/924/25 від 26/09/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, не наводячи жодних аргументів у резолютивній частині ухвали. Суд посилається на ч. 2 ст. 376 КПК України, яка дозволяє обмежитись складанням та оголошенням лише резолютивної частини судового рішення, якщо складання повного тексту вимагає значного часу. Таким чином, мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення, будуть викладені у повному тексті ухвали, який буде оголошено пізніше. Наразі неможливо встановити, чому саме суд вирішив не задовольняти клопотання захисника, оскільки доступна лише резолютивна частина.
3. Суд постановив залишити без задоволення клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
Справа №903/749/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договорів оренди земельних ділянок, визнання недійсним договору оренди та повернення земельних ділянок, ініційоване прокурором в інтересах держави.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши на необхідності всебічного та об’єктивного розгляду справи, врахування всіх обставин у їх сукупності та правильного застосування норм матеріального права. Суд вказав на те, що апеляційний суд не врахував специфіку реорганізації підприємства, зокрема, що право оренди не було передано за розподільчим балансом, і не надав належної оцінки доводам прокурора щодо добровільної відмови від права оренди та обмежень у розпорядженні правом оренди. Також, ВС звернув увагу на необхідність перевірки законності передачі земельних ділянок на момент вчинення таких дій, а не на поточний момент. Суд підкреслив важливість аналізу рішення органу місцевого самоврядування про передачу землі в оренду у контексті його відповідності закону та наслідків для сторін.
3. Суд вирішив скасувати рішення попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №609/549/24 від 26/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, керівником Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шумської міської ради до ОСОБА_1.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки виплата допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати не суперечила інтересам служби та закону, а була реалізацією права працівників на гарантовану оплату праці. Суд зазначив, що прокурор не довів факту заподіяння відповідачем збитків державі. Звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою обставиною не є доказом її вини, і прокурор повинен довести завдання збитків у загальному порядку. Посилання прокурора на обов’язок відповідача довести свою невинуватість суперечить презумпції невинуватості. Суд врахував, що відповідач діяв у межах повноважень, а виплата допомоги на оздоровлення відповідала законодавству.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №696/118/16-к від 24/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо виправдання судді ОСОБА_7 за обвинуваченням у постановленні завідомо неправосудного рішення (ч. 2 ст. 375 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими суддю було виправдано, зважаючи на наступне:
* Сторона обвинувачення не довела наявність в діях судді складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, зокрема, не було доведено умислу судді на постановлення завідомо неправосудного рішення та наявності особистої зацікавленості в цьому.
* Суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що суддя діяв в межах своїх повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а його дії не свідчать про упередженість чи зловживання службовим становищем.
* Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, зокрема щодо відмови в повторному дослідженні доказів, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд діяв в межах своїх повноважень, оцінюючи докази та вирішуючи питання про необхідність їх повторного дослідження.
* Суди попередніх інстанцій належним чином мотивували свої рішення, надавши обґрунтовані відповіді на основні доводи сторони обвинувачення.
* Суд касаційної інстанції врахував практику Верховного Суду України та Верховного Суду щодо тлумачення поняття “завідомо неправосудне рішення” та необхідності доведення умислу судді на його постановлення.
3. Верховний Суд ухвалив залишити без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №752/9916/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо залишення без змін вироку суду першої інстанції, яким ОСОБА_7 було засуджено за шахрайство та підробку документів, але звільнено від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував тяжкість вчинених злочинів, зокрема, вчинення п’яти кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином (шахрайство в особливо великих розмірах), а також ретельну підготовку до злочину, а саме підробку паспорта. Суд також зазначив, що відсутність фактичної шкоди потерпілій сталася не завдяки діям засудженої, а завдяки пильності працівників служби безпеки. ВС наголосив, що апеляційний суд помилково погодився з висновком місцевого суду про наявність обставини, що пом’якшує покарання, – сприяння слідству, оскільки активне сприяння передбачає надання допомоги у з’ясуванні обставин, які ще не були відомі органам розслідування. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, не врахувавши всіх обставин справи та тяжкість злочинів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №910/11228/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “Київстар” на користь ПрАТ “Харківенергозбут” пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з несвоєчасною оплатою спожитої електроенергії за договором постачання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив позовні вимоги ПрАТ “Харківенергозбут” про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правильно встановив, що переплата, яка обліковувалась за попереднім договором, була зарахована в рахунок оплати заборгованості за новим договором лише після відповідного звернення ПрАТ “Київстар”. До цього моменту у ПрАТ “Харківенергозбут” не було підстав самостійно зараховувати цю переплату в рахунок погашення боргу, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат є правомірним. Суд також відхилив аргументи ПрАТ “Київстар” про порушення позивачем принципу добросовісності, оскільки не було доведено, що позивач мав обов’язок самостійно зараховувати переплату або що його дії суперечили попереднім домовленостям.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Київстар” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №346/2511/17 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 3 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. З тексту вбачається, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, тому наразі неможливо надати інформацію про аргументи суду.
3. Верховний Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №642/420/18 від 16/09/2025
Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_5 ухвали апеляційного суду про відмову в перегляді його вироку за нововиявленими обставинами.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки не встановив підстав для її скасування. Суд касаційної інстанції перевірив доводи касаційної скарги засудженого, але не знайшов порушень норм кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування рішення апеляційного суду. Зокрема, суд переконався, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у перегляді вироку за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилався засуджений, не були нововиявленими в розумінні кримінального процесуального закону та не мали істотного значення для справи. Суд також врахував, що апеляційний суд повно та всебічно дослідив матеріали провадження щодо перегляду вироку за нововиявленими обставинами та прийняв законне й обґрунтоване рішення.
Суд прийняв рішення залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року без зміни.
Справа №445/2417/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК (державна зрада).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено про часткове задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника. Суд змінив судові рішення попередніх інстанцій лише в частині призначеного покарання, застосувавши статтю 69 КК (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) та зменшивши строк позбавлення волі до 3 років з конфіскацією майна та позбавленням права займатися певною діяльністю. Причини, з яких суд вирішив пом’якшити покарання, не зазначені в резолютивній частині. Вказано, що повний текст постанови буде проголошено пізніше, де ймовірно будуть наведені мотиви прийнятого рішення. Без повного тексту постанови неможливо зрозуміти, чому суд вирішив застосувати статтю 69 КК та які обставини були враховані при цьому.
3. Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши вирок та ухвалу в частині призначеного покарання, застосувавши статтю 69 КК та зменшивши строк позбавлення волі.
Справа №158/1854/22 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію земельної ділянки, державного акта на право власності на землю та договору дарування земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів порушення його прав оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, а саме не надав доказів, що за будинком, право власності на який він набув, була закріплена земельна ділянка, яка була надана його матері на підставі оскаржуваного рішення. Суд зазначив, що позивач не надав доказів фактичного користування спірною земельною ділянкою, а також не оспорював право власності матері на цю ділянку за її життя. Суд підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд касаційної інстанції також вказав на те, що переоцінка доказів не входить до його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №237/2469/20 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги боржника, вказуючи на те, що оскільки трудові відносини між боржником та підприємством не були припинені, а лише призупинені, за боржником зберігається місце роботи та посада, а законодавством передбачено відшкодування заробітної плати за таких обставин. Тому, на думку Верховного Суду, щомісячний розмір аліментів за час призупинення трудового договору повинен визначатися, виходячи з розміру заробітної плати працівника, визначеної трудовим договором, яка підлягала б нарахуванню роботодавцем, якби дію трудового договору не було призупинено, а не із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Суд також зазначив, що державний виконавець при проведенні розрахунку заборгованості по аліментам за спірний період мав враховувати розмір заробітної плати, визначений трудовим договором між боржником та підприємством, з урахуванням відповідного наказу. Водночас, Верховний Суд вказав, що боржником не доведено підстав для визначення розміру аліментів у мінімальному розмірі – 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що 1/4 частина від розміру заробітної плати, визначеної трудовим договором, становить менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та визнав протиправними дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості за аліментами, виходячи із середнього заробітку працівника для даної місцевості, зобов’язавши його провести перерахунок, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної трудовим договором.
Справа №643/9538/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору довічного утримання та застосування наслідків розірвання договору.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про повернення цивільної справи до суду першої інстанції для виконання вимог щодо апеляційних скарг, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд правильно вказав на те, що ухвала про повернення відзиву на позовну заяву не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Проте, апеляційний суд помилково повернув справу до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення апеляційної скарги, оскільки це питання мав вирішувати сам апеляційний суд. Оскільки на момент касаційного розгляду судом першої інстанції вже було прийнято рішення про повернення апеляційної скарги, Верховний Суд вирішив скасувати ухвалу апеляційного суду без передачі справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду.
Справа №922/509/24 від 16/09/2025
1. Предмет спору – стягнення грошових коштів, розірвання договору суборенди та зобов’язання повернути орендоване майно у зв’язку з неналежним виконанням умов договору суборенди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов, стягнувши заборгованість з орендної плати, розірвавши договір суборенди та зобов’язавши повернути майно. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що для стягнення заборгованості за комунальні послуги необхідне виставлення рахунків, чого позивачем зроблено не було. Суд касаційної інстанції зазначив, що принципи добросовісності та розумності поширюються на обидві сторони договору, включаючи позивача, який не виконав обов’язок виставляти рахунки за комунальні послуги. Суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, оскільки вони стосуються неподібних правовідносин. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач не позбавлений можливості після виконання умов договору суборенди державного майна від 18.06.2021 № 1 щодо направлення відповідачці рахунків на оплату вартості комунальних послуг звернутися до ФОП Баркової Н. В. з вимогою про відшкодування відповідних витрат.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №757/11167/25-к від 22/09/2025
1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до документів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2».
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону. Суд зазначив, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд повинен був оцінити, чи можуть документи, до яких надано доступ, позбавити юридичну особу можливості здійснювати свою діяльність. Також, апеляційний суд прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, незважаючи на те, що вже призначив розгляд апеляційної скарги та витребував матеріали справи з суду першої інстанції. Суд наголосив, що апеляційний суд не вмотивував свою позицію щодо відсутності підстав вважати, що документи, доступ до яких надано ухвалою слідчого судді, є такими, що позбавляють особу можливості здійснювати свою діяльність.
3. Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №910/6178/20 від 26/09/2025
1. Предметом спору є заява АТ “Київмедпрепарат” про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у зв’язку з касаційним переглядом ухвали апеляційного суду про заміну сторони виконавчого провадження.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що АТ “Київмедпрепарат” понесло витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги, яку було задоволено частково. Суд врахував положення ГПК України, які передбачають розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а також те, що у випадку скасування рішення судом касаційної інстанції та ухвалення нового рішення, цей суд здійснює новий розподіл судових витрат. Оскільки касаційну скаргу АТ “Київмедпрепарат” було задоволено, а ухвалу апеляційного суду скасовано, Верховний Суд вирішив, що судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, має бути відшкодований АТ “Київмедпрепарат” за рахунок ТОВ “Скай-Девелопмент”, на користь якого було прийнято скасоване рішення апеляційного суду. Суд також послався на статтю 244 ГПК України, яка дозволяє суду ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
3. Суд вирішив задовольнити заяву АТ “Київмедпрепарат” та стягнути з ТОВ “Скай-Девелопмент” на користь АТ “Київмедпрепарат” 2 422,40 грн відшкодування судового збору.
Справа №911/1993/24 від 25/09/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Інтер Балтік Груп” у зв’язку з погашенням вимог кредиторів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій про закриття провадження у справі про банкрутство, оскільки власник корпоративних прав боржника погасив усі вимоги конкурсного кредитора, крім неустойки (штрафу, пені), що дозволено частиною 7 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Суд відхилив аргументи кредитора про те, що штраф, стягнутий за рішенням суду, є новим недоговірним зобов’язанням, а не неустойкою, підкресливши, що судове рішення не змінює правову природу зобов’язання. Також суд зазначив, що інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму штрафу, є частиною цього грошового зобов’язання і поділяють його долю, тому їх непогашення не перешкоджає закриттю провадження у справі про банкрутство. Суд також вказав на помилкове посилання судів попередніх інстанцій на пункт 5 частини 1 та частину 4 статті 90 КУзПБ, але визнав, що це не призвело до неправильного по суті рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі про банкрутство – без змін.
Справа №686/20811/24 від 26/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про залишення позову про захист прав споживачів без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи, що процесуальний закон не вимагає від суду з’ясовувати причини повторної неявки позивача, якщо він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Суд зазначив, що такі положення закону пов’язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, де особа самостійно розпоряджається своїми процесуальними правами. Верховний Суд підкреслив, що позивач зобов’язаний демонструвати готовність брати участь у розгляді справи та не зловживати своїми правами, а залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права звернутися до суду повторно після усунення обставин, що стали підставою для такого рішення. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, яка підкреслює обов’язок сторін добросовісно користуватися процесуальними правами та не затягувати розгляд справи. Суд врахував, що позивач був належним чином повідомлений, двічі не з’явився в судове засідання і не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №751/8219/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання та розміру відшкодування моральної і матеріальної шкоди у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано скасував застосування ст. 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням), враховуючи тяжкість злочину, грубе порушення ПДР, що призвело до тяжких наслідків для потерпілої, та відсутність достатніх підстав для застосування умовного звільнення. Суд зазначив, що позитивні характеристики та сімейні обставини засудженого не зменшують суспільну небезпеку вчиненого злочину та не забезпечать мети загальної превенції. ВС також підкреслив, що щире каяття передбачає не лише визнання вини, а й активні дії, спрямовані на загладжування провини та відшкодування шкоди, чого в даному випадку не було достатньо продемонстровано. ВС підтримав рішення апеляційного суду щодо розміру моральної та матеріальної шкоди, вважаючи їх справедливими та обґрунтованими, враховуючи тяжкі страждання потерпілої та понесені матір’ю витрати. ВС також зазначив, що думка потерпілої (матері) не була вирішальною при призначенні покарання.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, залишивши касаційну скаргу без задоволення.
Справа №583/914/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_7 вироку апеляційного суду щодо перегляду покарання за крадіжку, вчинену повторно під час воєнного стану, та незаконне заволодіння документами (банківською карткою).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підтримавши кваліфікацію дій засудженого як продовжуваного злочину, оскільки він планомірно і послідовно здійснював покупки з використанням чужої банківської картки. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував невідшкодування завданої шкоди, попередні судимості засудженого та вчинення нового тяжкого злочину, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення. Також, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що призначення покарання із застосуванням статті 69 КК України (пом’якшення покарання) було б невиправдано м’яким і не сприяло б запобіганню нових злочинів. При цьому, апеляційний суд врахував всі обставини справи, особу винного та пом’якшуючі обставини, призначивши покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією статті за ч. 4 ст. 185 КК України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначене покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №127/3108/23 від 23/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання однією сім’єю для оформлення спадщини.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім’єю, оскільки заявниця не надала достатніх доказів, які б підтверджували ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов’язків, притаманних членам сім’ї протягом не менше п’яти років до смерті спадкодавця. Суди врахували надані документи, такі як акти, квитанції про сплату комунальних послуг, медичні записи, але визнали їх недостатніми для підтвердження факту проживання однією сім’єю. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є їхньою прерогативою, і не знайшов підстав для переоцінки доказів або скасування рішень. Суд касаційної інстанції також зазначив, що для спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: проживання однією сім`єю із спадкодавцем та на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/9998/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Київський БКК» на користь ТОВ «Солом Трейд» 1 161 725,20 грн заборгованості, що складається із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році за договором перевезення.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суди встановили, що ТОВ «Київський БКК» (відправник) втратило можливість формування податкового кредиту через несвоєчасну реєстрацію ТОВ «Солом Трейд» (перевізник) податкових накладних у 2018 році. Відповідно до умов договору перевезення, відправник має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов’язок перед перевізником на суму ПДВ у разі втрати права на податковий кредит через несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Суд також врахував, що ТОВ «Київський БКК» повідомило ТОВ «Солом Трейд» про зменшення розрахункового зобов’язання на суму ПДВ. ВС зазначив, що він не вирішував спір між позивачем та податковим органом, а висновки судів ґрунтуються на умовах договору перевезення. ВС також вказав, що він не може відступати від висновків щодо застосування норм права, викладених у рішенні касаційного суду, ухваленому у цій же справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Солом Трейд» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/2508/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору було стягнення заступником Генерального прокурора в інтересах держави з ТОВ «Автоспецпром» штрафних санкцій за неналежне виконання договору про закупівлю автомобілів швидкої допомоги.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що умови договору, укладеного між ДП «Медичні закупівлі України» та ТОВ «Автоспецпром», чітко визначають, що у разі порушення строків поставки товару, пеня та штраф сплачуються на рахунок замовника, а не до Державного бюджету України. Суд підкреслив, що принцип свободи договору дозволяє сторонам самостійно визначати умови, включаючи порядок сплати штрафних санкцій. Також суд зазначив, що походження коштів з Державного бюджету для оплати товару не є підставою для зміни договірних умов щодо стягнення пені саме до бюджету. Суд відхилив посилання прокурора на статтю 29 Бюджетного кодексу України, оскільки вона регулює зарахування до бюджету штрафів, накладених відповідно до закону, а не договірних пені. Суд також врахував, що прокурором не було доведено наявність підстав для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статей 2, 29 Бюджетного кодексу України.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу заступника Генерального прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №547/893/18 від 24/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у крадіжці, у зв’язку з декриміналізацією діяння, без перекваліфікації її дій за іншою статтею КК.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині засудження особи за крадіжку (ст. 185 КК) через те, що вартість викраденого майна не перевищувала встановлений законом розмір для настання кримінальної відповідальності, не врахував важливий аспект. А саме, що дії особи містили ознаки іншого кримінального правопорушення – порушення недоторканності житла (ст. 162 КК), оскільки крадіжка була вчинена з проникненням у володіння. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд повинен був перекваліфікувати дії засудженого на статтю, яка передбачає відповідальність за порушення недоторканності житла, оскільки фактичні обставини справи вказували на наявність цього злочину. Суд касаційної інстанції послався на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24). Не зробивши цього, апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/7404/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним публічного договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” та комерційної пропозиції до нього, оскільки позивач стверджував, що інформація про нього як споживача на певних об’єктах була недостовірною.
2. Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, підтримавши рішення попередніх інстанцій, з наступних аргументів:
* Позивач не довів, що дотримувався встановленого порядку повідомлення електропостачальника та оператора системи про зміну власника/користувача об’єктів, як це передбачено Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
* Позовні вимоги не можуть забезпечити поновлення порушених прав, а отже обраний ним спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним.
* Суд вказав, що позивач посилався на висновки Верховного Суду в інших справах, але вони не є релевантними, оскільки стосуються спорів про стягнення заборгованості за електроенергію, а не визнання недійсним договору.
* Верховний Суд зазначив, що скаржник не обґрунтував, у чому полягає неправильність застосування норм права судами попередніх інстанцій, та не вказав, яке значення для вирішення спору матиме висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм.
* Суд підкреслив, що обов’язок доведення неврахування висновку Верховного Суду покладено на скаржника, а суд не може доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуваннями.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №706/1393/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцем, який був звільнений з військової служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що спір виник у зв’язку з невиплатою грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби, що регулюється Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та відповідними підзаконними актами. Суд зазначив, що військова служба є публічною службою, а спірні правовідносини виникли між військовослужбовцем та суб’єктом владних повноважень (військовою частиною) з приводу проходження та звільнення з цієї служби. Враховуючи суб’єктний склад та характер спору, суд дійшов висновку, що спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він пов’язаний з реалізацією правового статусу особи, яка перебувала на публічній службі. Суд також послався на практику Верховного Суду, де спори щодо стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №203/3618/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між відповідачами, оскільки позивач вважає, що цим договором було порушено її права як кредитора у виконавчому провадженні щодо стягнення моральної шкоди з боржника, колишньої дружини дарувальника.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності третьої особи, ОСОБА_4, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням її права на участь у розгляді справи та надання пояснень. Суд наголосив, що забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією з основних засад судочинства, а розгляд справи за відсутності належним чином не повідомленого учасника є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 128, 130 ЦПК України. Також, суд зазначив, що правильне по суті рішення може бути скасоване, якщо допущені порушення призвели до порушення основних засад цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №761/22125/19 від 25/09/2025
1. Предметом спору є відмова Київського апеляційного суду у відкритті провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали цього ж суду.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами. Суд касаційної інстанції, ймовірно, встановив, що апеляційний суд неправомірно відмовив у відкритті провадження, оскільки були наявні підстави для перегляду справи за виключними обставинами, передбачені кримінальним процесуальним законом. Можливо, апеляційний суд не врахував важливі факти чи обставини, які могли вплинути на законність та обґрунтованість попереднього рішення. В результаті, Верховний Суд вирішив, що необхідно повторно розглянути питання про перегляд справи за виключними обставинами в апеляційційному суді. Це рішення спрямоване на забезпечення повноти та об’єктивності судового розгляду, а також захист прав та законних інтересів обвинуваченого.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/9998/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, виходив з того, що відповідач дотримався вимог щодо подання попереднього розрахунку витрат та доказів їх понесення. Суд врахував, що перелік та обсяг наданих адвокатом послуг підтверджуються документально, а позивач не довів неспівмірність цих витрат зі складністю справи чи невідповідність наданих послуг принципам адекватності та реальності. Важливо, що суд наголосив на тому, що відсутність доказів фактичної оплати послуг адвоката не є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат, якщо обсяг наданих послуг та їх вартість підтверджені. Суд також зазначив, що незгода однієї сторони з розміром витрат на правничу допомогу без належного обґрунтування їх невідповідності встановленим критеріям не є підставою для зменшення або відмови у стягненні цих витрат.
3. Суд задовольнив заяву ТОВ «Київський БКК» та постановив стягнути з ТОВ «Солом Трейд» 24 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №922/622/20 від 23/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Харківської міської ради про приватизацію нежитлових приміщень шляхом викупу, визнання недійсним договору купівлі-продажу цих приміщень, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, зобов’язання повернути приміщення та визнання права власності за територіальною громадою.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи частково рішення апеляційного суду, керувався тим, що прокурор, звертаючись до суду, обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, оскільки вважав, що Харківська міська рада порушила процедуру приватизації, передбачену законодавством. Суд підкреслив, що органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти в межах закону, а прокурор має право оскаржувати їхні рішення, якщо вони суперечать інтересам громади. Суд також врахував, що викуп орендованого майна можливий лише за умови здійснення орендарем невід’ємних поліпшень, що не було доведено у даній справі. Водночас, суд касаційної інстанції зазначив, що вимога про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яке вже виконано шляхом укладення договору, є неефективним способом захисту, оскільки рішення вже вичерпало свою дію. Тому суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині визнання незаконним рішення міської ради, але залишив в силі інші вимоги, спрямовані на повернення майна у власність громади.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши постанову апеляційного суду в частині визнання незаконним рішення міської ради, але залишив в силі інші вимоги, спрямовані на повернення майна у власність громади.
Справа №295/3087/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за залишення в небезпеці та порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані сп’яніння.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши рішення апеляційного суду. Суд вирішив зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, присудженої потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10, до 800 000 грн кожному. При цьому, в іншій частині вирок апеляційного суду залишено без змін. Суд керувався статтями Кримінального процесуального кодексу України, що регулюють касаційний розгляд, повноваження суду касаційної інстанції та порядок ухвалення рішень. Зменшення розміру відшкодування може бути пов’язане з невідповідністю суми завданій шкоді, майновим станом засудженого або іншими обставинами, які суд визнав важливими для справедливого вирішення справи.
3. Верховний Суд постановив частково задовольнити касаційну скаргу, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, залишивши в іншій частині вирок без змін.
Справа №295/3087/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання та розміру відшкодування моральної шкоди, призначених особі, засудженій за порушення правил дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілої, та за завідоме залишення потерпілої без допомоги.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, але залишив в силі основні положення вироку апеляційного суду. Суд виходив з того, що апеляційний суд обґрунтовано збільшив строк позбавлення волі, враховуючи обставини злочину, зокрема стан алкогольного сп’яніння, відсутність водійського посвідчення, перевищення швидкості та ігнорування сигналів світлофора. ВС погодився, що позитивні характеристики засудженого не є достатньою підставою для застосування статті 69 КК про призначення більш м’якого покарання, враховуючи суспільну небезпеку дій засудженого. ВС визнав обґрунтованим врахування апеляційним судом попередніх адміністративних правопорушень засудженого, оскільки сторона захисту не заперечувала проти долучення цих доказів. Водночас, ВС визнав завищеним розмір моральної шкоди, присудженої апеляційним судом, та зменшив його, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди кожному з потерпілих до 800 000 грн, в іншій частині вирок залишено без змін.
Справа №903/838/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання фермерського господарства повернути підприємству переданий на зберігання ячмінь, а також відшкодування збитків і сплата штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, вказав на те, що суди не врахували, що позивач не є стороною договору зберігання між попереднім власником зерна та фермерським господарством, і тому вимоги щодо переоформлення товару за цим договором не є обов’язковими для позивача. Суди мали з’ясувати обставини фактичної передачі зерна позивачу за договором поставки та подальшої передачі на зберігання відповідачу, а також надати оцінку доказам, які підтверджують ці обставини, зокрема договору поставки, видатковій накладній, акту приймання-передачі та договору зберігання. Також, суди не врахували суперечливу поведінку третьої особи щодо питання переходу права власності на зерно до позивача. **** Суд касаційної інстанції послався на власну попередню практику, зазначивши, що вирішальне значення має обставина, чи набув позивач права власності на товар, який знаходиться на зберіганні у відповідача.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині зобов’язання повернути ячмінь та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині стягнення збитків і штрафу залишив рішення без змін.
Справа №906/1071/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Надра Інвест» та Хорошівською селищною радою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ «Надра Інвест», маючи переважне право на поновлення договору оренди, не досягло згоди з Хорошівською селищною радою щодо істотних умов договору, зокрема щодо розміру орендної плати та строку дії договору. Суд підкреслив, що згідно зі статтею 33 Закону України «Про оренду землі», поновлення договору можливе лише за умови узгодження сторонами всіх істотних умов. Також, ТОВ «Надра Інвест» не запропонувало повну нову редакцію договору оренди землі, а лише частково врегулювало окремі положення договору, що не відповідає встановленому законом порядку врегулювання розбіжностей. Суд зазначив, що не може вийти за межі позовних вимог та сформувати власну редакцію договору, яка не була предметом обговорення між сторонами. Крім того, суд врахував, що запропонована позивачем редакція договору не відповідає типовому договору, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суд касаційної інстанції також зазначив, що відсутні підстави вважати, що Хорошівська селищна рада діяла недобросовісно під час переговорів щодо умов договору.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Надра Інвест» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/11563/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з банку, як з продавця земельної ділянки, яка була витребувана судом у покупця на користь третьої особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій, зазначивши, що право покупця на відшкодування збитків, передбачене статтею 661 Цивільного кодексу України, виникає з моменту набрання чинності рішенням суду про витребування майна, а не з моменту фактичного виконання цього рішення шляхом державної реєстрації зміни власника. Суд підкреслив обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили, відповідно до Конституції України та Господарського процесуального кодексу України. Також, суд відхилив аргументи банку про те, що покупець знав про можливе скасування права власності банку на землю, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу судові рішення, на підставі яких банк набув право власності, були чинними. Суд вказав, що покупець підтвердив документально як факт вилучення земельної ділянки за рішенням суду, так і понесені збитки у зв’язку з поверненням коштів кінцевим набувачам ділянки.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій про стягнення збитків залишив без змін.
Справа №918/983/24 від 16/09/2025
1. Предмет спору – стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних та компенсації комунальних послуг. Апеляційний суд обґрунтовано не погодився з рішенням суду першої інстанції про повне звільнення орендаря від орендних платежів на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки відповідач не довів належним чином факт неможливості використання орендованого майна протягом усього спірного періоду, а лише в період активних бойових дій. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи відповідача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей 793, 794 ЦК України, оскільки відповідач не заявляв про нікчемність договору оренди через відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації в судах попередніх інстанцій. Крім того, суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду щодо часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії співмірності та обґрунтованості.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги ТОВ “Титан Альянс” без задоволення, а постанову та додаткову постанову апеляційного суду без змін.
Справа №945/1094/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки прокуратурою в інтересах держави від власника та орендаря, оскільки ділянка була незаконно передана у приватну власність особі, яка вже скористалася правом на безоплатну приватизацію землі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що право на безоплатну приватизацію землі надається громадянину лише один раз, а передача спірної ділянки у власність ОСОБА_2 відбулася внаслідок приховування ним факту попередньої приватизації землі та неналежної перевірки з боку Держгеокадастру. Суд зазначив, що воля держави як власника землі може виражатися лише в діях, що відповідають закону та інтересам держави, а в даному випадку відбулося вибуття землі з власності держави поза її волею, що є підставою для витребування майна згідно зі статтею 388 ЦК України. Суд також відхилив аргументи орендаря про добросовісність набуття, вказавши, що витребування майна є пропорційним заходом, який переслідує легітимну мету та не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд підкреслив, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про порушення процедури приватизації, що унеможливлює визнання набуття права власності правомірним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №490/3578/22 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за державну зраду (ч. 2 ст. 111 КК України).
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не наводячи детальних аргументів у резолютивній частині. З тексту постанови видно, що захисник подав касаційну скаргу, але суд не задовольнив її. Оскільки повний текст рішення буде оголошено пізніше, зараз неможливо надати вичерпний перелік аргументів, якими керувався суд. Можна припустити, що суд погодився з висновками попередніх інстанцій щодо доведеності вини засудженого та правильності застосування норм кримінального права. Також, можливо, суд врахував тяжкість злочину та обґрунтованість призначеного покарання. Більш точні висновки можна буде зробити після ознайомлення з повним текстом постанови.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №642/420/18 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки засуджений пропустив строк на подання заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами та не просив про його поновлення. Суд зазначив, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою, яка застосовується у виняткових випадках, коли виявлені обставини існували на момент ухвалення судових рішень, але не були відомі суду та особі, і мають істотне значення для справи. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, правильно встановив, що засуджений пропустив строк на звернення із заявою і не просив про його поновлення, що є підставою для повернення заяви. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, а ухвала апеляційного суду є обґрунтованою та вмотивованою.
3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №705/2187/21 від 25/09/2025
1. Предметом спору є касаційні скарги прокурора та захисника на ухвалу апеляційного суду та вирок районного суду щодо засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК України.
2. У резолютивній частині рішення, Верховний Суд не наводить аргументи, якими він керувався при прийнятті рішення. Зазначається лише, що касаційні скарги прокурора та захисника задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано, та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Також, до обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Повний текст постанови з обґрунтуванням рішення буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд ухвалив касаційні скарги задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №286/1606/22 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо зміни вироку суду першої інстанції та звільнення особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки суспільній небезпечності вчиненого діяння та наслідкам, які настали, а також безпідставно врахував обставини, що пом’якшують покарання, такі як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які не були встановлені судом першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, які мають значення для справи, та не обґрунтував належним чином застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що положення ст. 75 КК України застосовуються лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які необхідно послатися у рішенні. Суд також зазначив, що призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №824/160/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-промисловій палаті України.
2. Суд, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з наступного:
* Національний суд має обмежені повноваження при розгляді справ про скасування рішень МКАС і не може переглядати їх по суті.
* Заявник не довів наявність підстав для скасування рішення МКАС, передбачених статтею 459 ЦПК України.
* Питання компетенції МКАС вирішується самим арбітражним судом, який розглядав спір, і в даному випадку МКАС підтвердив свою компетенцію.
* Арбітражна угода між сторонами передбачала передачу спорів на розгляд МКАС.
* Подання заявником зустрічного позову до МКАС свідчить про визнання його юрисдикції.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №359/299/19 від 24/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що закриття кримінального провадження щодо особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконності дій органів досудового розслідування, що надає особі право на відшкодування шкоди. Суд врахував тривалість перебування позивача під слідством та судом (95 місяців), глибину його душевних страждань, а також виходив з мінімального розміру заробітної плати, встановленого на момент розгляду справи. При цьому, суд зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди має відповідати принципам розумності та справедливості, а висновок експерта щодо розміру моральної шкоди не є визначальним для суду, а оцінюється у сукупності з іншими доказами. Щодо матеріальної шкоди, суд погодився з відшкодуванням втраченого заробітку за період перебування під вартою, але відхилив вимоги про стягнення дивідендів через їх необґрунтованість та неможливість нарахування інфляційних втрат на суму матеріальної шкоди. Також, суд підкреслив, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої державою, є держава Україна, а не конкретний орган, який діє від її імені.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, змінивши резолютивну частину рішення апеляційного суду в частині стягнення коштів з Державного бюджету України, а в іншій частині залишив рішення апеляційного суду без змін.
Справа №359/2996/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є розірвання інвестиційного договору та стягнення збитків і пені у зв’язку з порушенням забудовником умов договору.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків і пені, вважаючи, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки вимагав відшкодування збитків у грошовій формі, а не повернення будівельних матеріалів, які були внесені як інвестиційний внесок. Верховний Суд наголосив, що відшкодування збитків може здійснюватися як у грошовій, так і в натуральній формі, і вибір способу захисту є правом позивача. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не переглянув по суті рішення суду першої інстанції в частині відшкодування збитків та стягнення пені, не оцінив відповідність висновків місцевого суду встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати нові обставини справи та переоцінювати докази, справу було направлено на новий розгляд до апеляційного суду для усунення зазначених недоліків.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення збитків та пені, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №645/488/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору у справі є встановлення факту проживання особи зі спадкодавцем однією сім’єю протягом не менше п’яти років до часу відкриття спадщини для отримання права на спадкування за законом.
2. Апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що суд першої інстанції невірно оцінив покази свідків, які підтверджували близькі стосунки між позивачем та спадкодавцем, їх спільне проживання, піклування позивача про спадкодавця, а також те, що спадкодавець вважав їхні відносини близькими до батьківсько-синівських. Суд врахував акт, підписаний мешканцями, який підтверджував факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем, а також участь позивача у ремонті квартири спадкодавця. Апеляційний суд зазначив, що відсутність документів про ведення спільного господарства не спростовує встановлені обставини піклування позивача про спадкодавця, що є ознакою ведення спільного господарства. Також було враховано рішення суду, яким було встановлено факт постійного проживання позивача з іншим спадкодавцем за тією ж адресою.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, підтвердивши встановлення факту проживання особи зі спадкодавцем однією сім’єю протягом необхідного терміну.
Справа №484/2599/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за крадіжку та шахрайство, з вимогою перекваліфікувати один з епізодів злочину.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі докази, належним чином їх оцінили та дійшли обґрунтованого висновку про винуватість особи. Суд зазначив, що сторона захисту не спростувала висновків судів, а лише висловила незгоду з ними, що не є підставою для перегляду справи касаційним судом. Суд також вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд підкреслив, що відмінність між крадіжкою та шахрайством полягає у способі заволодіння майном, і в даному випадку потерпіла не передавала обвинуваченому гроші чи право на них, а він таємно викрав кошти з її рахунку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №212/6085/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини з батьком та позбавлення матері батьківських прав.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки на момент звернення до суду права батька не були порушені, так як дитина і так проживала з ним, а мати не висловлювала заперечень. Суд також відмовив у позбавленні матері батьківських прав, оскільки позивач не надав достатніх доказів свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов’язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд врахував висновки органів опіки та піклування, які не містили достатніх підстав для позбавлення матері батьківських прав. Суд першої інстанції попередив матір про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача.
Справа №628/783/20 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо скасування звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України (насильство щодо працівника правоохоронного органу).
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції не врахував стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вчиняв корисливі злочини, до нього застосовувалося умовно-дострокове звільнення, але це не призвело до позитивних змін в його поведінці. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обвинувачений знову вчинив злочин, пов’язаний із посяганням на авторитет працівників правоохоронних органів, переховувався від суду, і ці обставини свідчать про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Суд також врахував, що попередні заходи впливу держави не мали позитивного результату, і обвинувачений не продемонстрував готовності до правослухняної поведінки. Апеляційний суд дійшов висновку, що призначене покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №369/7120/22 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Відомо лише, що Верховний Суд розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду. Суд заслухав доводи прокурора та захисника в режимі відеоконференції. Враховуючи необхідність значного часу для складання повного тексту постанови, суд обмежився оголошенням резолютивної частини, посилаючись на відповідні статті КПК України. Остаточні мотиви прийнятого рішення будуть викладені у повному тексті постанови, який буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_7 без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №184/1539/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є вимога клієнта до банку про відшкодування збитків, завданих шахрайськими діями з кредитними картками та розірвання кредитного договору.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка своїми діями сприяла втраті та незаконному використанню персональної інформації, що дало змогу шахраям здійснити несанкціоновані операції. Суд врахував, що позивачка перейшла за підозрілим гіперпосиланням, надавши доступ до свого акаунту, і несвоєчасно повідомила банк про шахрайські дії. Суд зазначив, що до моменту повідомлення банку про втрату інформації, ризик збитків несе клієнт. Також, суд вказав, що відсутні підстави для розірвання кредитного договору, оскільки не було доведено протиправних дій з боку банку. Суд послався на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/11370/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя після смерті одного з подружжя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав правомірною відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Суд зазначив, що нотаріус діяв у межах своїх повноважень, оскільки на момент звернення позивачки, у суді розглядалися справи, які стосувалися прав на спадкове майно, ініційовані іншими заінтересованими особами. Враховуючи наявність судових спорів щодо майна, нотаріус правомірно зупинив вчинення нотаріальних дій, щоб уникнути порушення прав інших спадкоємців. Суд також підкреслив, що завданням цивільного судочинства є відновлення порушеного права або інтересу, і в даному випадку, видача свідоцтва могла б вплинути на права інших осіб, які оспорюють право власності на спірне майно в судовому порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права встановлювати нові обставини справи або переоцінювати докази, а його завдання полягає лише в перевірці правильності застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №127/9095/25 від 24/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Центрально-Західного Міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу, вважаючи, що адвокат не підтвердив свої повноваження належним чином. Верховний Суд вказав, що на час подання апеляційної скарги, доручення органу, уповноваженого на надання безоплатної правничої допомоги, було самостійним і достатнім документом для підтвердження повноважень адвоката. Суд зазначив, що аналіз доручення підтверджує, що воно стосується саме цієї справи про відшкодування моральної шкоди. Також, саме на підставі цього доручення адвокат подавав позов до суду першої інстанції. Суд врахував зміни до статті 62 ЦПК України, згідно з якими доручення органу безоплатної правничої допомоги є достатнім підтвердженням повноважень адвоката. Суд відзначив, що у попередніх рішеннях, на які посилався апеляційний суд, доручення містили посилання на необхідність довіреності для визначення повноважень адвоката, чого не було у даній справі.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №2а-2921/12/1070 від 26/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Бучанський завод склотари» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Київській області.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для цілей оподаткування, платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій. Суд вказав, що податковий орган не надав достатніх доказів фіктивності господарських операцій ТОВ «БЗС» з ТОВ «МТС-500», а наявність кримінальних проваджень щодо контрагента не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними. Також, суд підкреслив правомірність включення до складу витрат вартості юридичних послуг, наданих іноземною компанією, оскільки ці послуги були пов’язані з господарською діяльністю підприємства та модернізацією виробництва. Суд підтвердив правомірність обліку зворотного склобою як частини виробничого процесу, а не як безоплатно отриманого товару, та обґрунтованість списання забракованої продукції без нарахування додаткових податкових зобов’язань. Крім того, суд погодився з правомірним включенням від’ємного значення об’єкта оподаткування попередніх років до складу витрат, оскільки це відповідає вимогам Податкового кодексу України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/15393/21 від 25/09/2025
1. Предметом спору є дії та бездіяльність військової частини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 18 січня 2016 року по 17 січня 2019 року.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність у військової частини дискреційних повноважень при визначенні розміру індексації за період з 18 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та безпідставно не здійснили розрахунок суми індексації за цей період, виходячи з базового місяця січня 2008 року. Крім того, суди неправильно розрахували суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, що призвело до помилкового висновку про відсутність у позивача права на отримання щомісячної суми індексації-різниці. Суд наголосив, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією, і повноваження відповідача щодо виплати індексації-різниці не є дискреційними. Для правильного вирішення спору необхідно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, що неможливо зробити в суді касаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/27667/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцю з урахуванням певного коефіцієнту за період з 2016 по 2017 рік.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, вважаючи, що аналогічний спір вже був вирішений іншим судовим рішенням, яке набрало законної сили; позивач оскаржив ці рішення, стверджуючи, що предметом спору є не саме право на індексацію, а правильність її нарахування з урахуванням базового місяця; Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що у попередній справі питання визначення базового місяця для обчислення індексації не досліджувалося і не вирішувалося; ВС зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не визначили характеру спірних правовідносин, не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що й призвело до ухвалення помилкових висновків по суті спору; ВС підкреслив, що з 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу військовослужбовця та початку обчислення індексу споживчих цін є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав; ВС вказав на необхідність ретельного дослідження спірних правовідносин з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, та надання оцінки вказаним обставинам.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/26490/23 від 26/09/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття провадження у справі щодо перерахунку грошової допомоги позивачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був вирішений в іншій справі. Суд наголосив, що тотожність позовів визначається збігом сторін, предмету та підстав позову. Зміна стилістичної форми викладення обставин або зазначення обставин, які були відомі заявнику раніше, не є зміною підстав позову. Суд також зазначив, що неможливість повторного розгляду справи ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення, і після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти ті ж вимоги з тих самих підстав. Суд відхилив аргументи позивача про нетотожність позовів, оскільки в попередній справі вже оцінювалися обставини, на які посилається позивач у цій справі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/4692/23 від 26/09/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Служби зовнішньої розвідки України у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, а також у не включенні цієї винагороди до довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий характер, виплачується на період дії воєнного стану та її розмір не є сталим, а визначається наказами командирів. Суд також врахував, що Інструкція № 45, яка регулює порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки, передбачає включення до складу грошового забезпечення лише тих винагород, які мають постійний характер. Зважаючи на те, що Постанова № 168 має відсилочний характер, а порядок виплати грошового забезпечення, зокрема, делеговано Службі зовнішньої розвідки, суди обґрунтовано виходили з положень Інструкції № 45. Крім того, суд касаційної інстанції послався на власні попередні висновки у справах № 580/9551/23 та № 420/5602/23, в яких було зазначено, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і не підлягає включенню до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/19498/21 від 26/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 підвищення до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 355 та індексації пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки не було надано належної оцінки питанню, чи супроводжувалося фактичне підвищення певної складової пенсії нарахуванням додаткової суми до загального розміру пенсійних виплат позивача у місяці, що вказано як “місяць підвищення”, чи лише відбувся перерозподіл/зміна однієї постійної складової пенсії без збільшення загального розміру виплати. Також, суди не врахували усталену позицію Верховного Суду, згідно з якою під “підвищенням пенсії” слід розуміти саме збільшення розміру пенсії як періодичної виплати, установлене відповідним законом, а не зростання окремих доплат/надбавок, що лише змінюють структуру суми. Суд наголосив, що суди повинні були встановити, чи спричинили зміни у розмірах окремих складових фактичне збільшення загальної суми пенсійної виплати, чи відбулося лише її перерозподілення без збільшення загального розміру, і у випадку виявлення факту збільшення загальної суми пенсійної виплати, встановити місяць такого підвищення і застосувати правила пункту 5 Порядку №1078 відповідно до його змісту.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо індексації пенсії та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/26708/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності члена Вищої ради правосуддя щодо непідготовки висновку у дисциплінарній справі.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, не розглянувши заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, зміну підстав позову та уточнення позовних вимог, подані після відкриття провадження у справі. Суд наголосив, що вирішуючи питання про юрисдикційну належність спору після відкриття провадження, суд повинен враховувати не лише первісну редакцію позовної заяви, а й процесуальні рішення за наслідками розгляду поданих позивачем заяв. Ігнорування цих заяв позбавило позивача процесуального права, гарантованого статтею 47 КАС України, та призвело до юрисдикційної оцінки спору без з’ясування остаточного предмета та підстав позову. Також суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції порушив положення статті 9 КАС України, яка покладає на суд обов’язок всебічно і повно з’ясувати обставини справи, та статті 2 цього Кодексу, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №320/13951/20 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Державної судової адміністрації України, а також дій та бездіяльності цього органу.
2. Верховний Суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, погодився з рішенням апеляційного суду, але змінив його в частині мотивів. Суд, ймовірно, підтримав позицію апеляційного суду щодо правомірності дій Державної судової адміністрації, але не погодився з усіма аргументами, наведеними апеляційним судом. Можливо, спір стосувався питань проходження публічної служби, повноважень ДСА України або інших аспектів адміністративного права, що потребують детального аналізу повного тексту рішення. Без повного тексту рішення важко надати більш конкретні аргументи суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду змінити в частині мотивів, залишивши в решті без змін.
Справа №120/11455/24 від 26/09/2025
1. Предметом спору є оскарження військовослужбовцем дій Міноборони та військових частин щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, компенсацій та інших виплат при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу, мотивуючи це тим, що позовні вимоги не пов’язані між собою. Верховний Суд вказав, що суди не дослідили, чи випливають вимоги з однакових юридичних фактів, та не врахували, що об’єднання вимог не суперечить правилам адміністративного судочинства. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не встановили об`єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Також, суд першої інстанції не скористався правом роз’єднати позовні вимоги, якщо вважав їх необ’єднаними. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо порушення позивачем правил об’єднання позовних вимог.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №200/1503/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є правомірність висновку Державної аудиторської служби України про порушення Департаментом розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації законодавства про публічні закупівлі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним висновок Державної аудиторської служби, вказавши, що замовник порушив вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», встановивши вимогу про подання переможцем торгів документів не тільки в електронній системі закупівель, але й додатково на електронну адресу та в паперовому вигляді. Верховний Суд підкреслив, що згідно із законом, будь-яка інформація під час проведення закупівлі має подаватися виключно через електронну систему закупівель для забезпечення прозорості та відкритості. Суд не погодився з тим, що вимога стосувалася лише переможця і не була частиною тендерної пропозиції, оскільки принцип прозорості має застосовуватися на всіх етапах закупівель. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій мали враховувати останню правову позицію Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації.
Справа №560/17705/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Агро-Ормс» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ, зменшено розмір від’ємного значення ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, необхідно встановити факт використання товарів/послуг/необоротних активів у негосподарській діяльності. У даному випадку, ТОВ «Агро-Ормс» придбало автомобіль та передало його в безоплатну позичку, не отримуючи дохід від цієї операції. Суд зазначив, що передача автомобіля в позичку не мала розумної економічної причини, оскільки не передбачала отримання економічного ефекту або збереження вартості активу, оскільки автомобіль з часом експлуатації зношується. Щодо штрафних санкцій за неподання форми 20-ОПП, суд вказав, що обов’язок подання виникає після реєстрації об’єктів оподаткування, і порушення цього обов’язку є триваючим, незалежно від дати виникнення об’єкта. Таким чином, оскільки ТОВ «Агро-Ормс» несвоєчасно подало форму 20-ОПП після реєстрації прав на земельні ділянки, застосування штрафних санкцій є правомірним.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову ТОВ «Агро-Ормс» було відмовлено.
Справа №520/37907/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Дриллекс» було збільшено податкове зобов’язання з ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо правомірності донарахування податкових зобов’язань з ПДВ за процедурою “умовного продажу”, оскільки ТОВ «Дриллекс» не надало належних доказів, які б обґрунтовували іншу суму податкових зобов’язань. Суд також підтримав рішення апеляційного суду про скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування, оскільки анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє платника права на отримання бюджетного відшкодування, яке було заявлено у податковій звітності, прийнятій контролюючим органом. ВС наголосив, що ТОВ «Дриллекс» не оскаржувало рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, а податкові декларації за певні періоди не були подані вчасно, що вплинуло на формування податкового кредиту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має права здійснювати переоцінку цих обставин. Також, ВС зазначив, що доводи касаційних скарг не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційних скарг ТОВ «Дриллекс» та ГУ ДПС у Харківській області.
Справа №520/37907/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Дриллекс» було збільшено податкове зобов’язання з ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування.
2. Суд касаційної інстанції, підтримуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що ТОВ «Дриллекс» правомірно анулювали реєстрацію платника ПДВ через неподання декларацій протягом 12 місяців. Оскільки ТОВ «Дриллекс» не оскаржило рішення про анулювання, воно втратило право на податковий кредит та складання податкових накладних з моменту анулювання. Суд погодився, що контролюючий орган правомірно донарахував податкові зобов’язання з ПДВ за процедурою “умовного продажу”, оскільки ТОВ «Дриллекс» не надало обґрунтованих пояснень щодо обсягів та вартості активів, на які нараховано ПДВ. Водночас, суд підтримав рішення апеляційної інстанції про правомірність заявлення ТОВ «Дриллекс» до бюджетного відшкодування сум ПДВ за певні періоди, оскільки анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє права на отримання відшкодування за попередні періоди. Суд також відхилив посилання ТОВ «Дриллекс» на практику Верховного Суду, оскільки обставини в наведених справах були іншими.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТОВ «Дриллекс» та податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/13153/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення штрафу, винесеної органом державної виконавчої служби.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ) пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що ГУ ПФУ несвоєчасно виконало вимоги суду про сплату судового збору, що призвело до повернення первинної апеляційної скарги, і це не є об’єктивною та непереборною обставиною, яка б унеможливлювала своєчасне звернення до суду. Суд також вказав, що запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків, якщо не доведено, що воєнний стан безпосередньо перешкоджав виконанню процесуальних дій. Суд наголосив, що ГУ ПФУ не продемонструвало добросовісного ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження та не вжило всіх можливих заходів для усунення недоліків апеляційної скарги.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/1059/20 від 26/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо невиплати винагороди присяжному засідателю та неподання відповідних звітів до фіскальних органів.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу через несплату судового збору, вказавши на декілька важливих аспектів. По-перше, суд зазначив, що хоча позивачка і не звільнена від сплати судового збору на підставі Закону “Про судовий збір”, апеляційний суд мав розглянути можливість застосування положень статті 133 КАС України щодо звільнення від сплати судових витрат, враховуючи майновий стан сторони. По-друге, апеляційний суд не вирішив питання про недовіру колегії суддів, що є порушенням процесуальних норм. Суд наголосив, що реалізація права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватися судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення апеляційної скарги. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що апеляційний суд передчасно повернув скаргу, не надавши можливості усунути недоліки.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/240/25 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду через неподання автобіографії.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про запобігання корупції”, особа, яка претендує на посаду судді, зобов’язана подати автобіографію для проведення спеціальної перевірки. Відсутність автобіографії серед поданих документів є підставою для відмови в допуску до добору. Суд відхилив аргументи позивача про те, що інформація з анкети кандидата може замінити автобіографію, оскільки вимога про подання автобіографії чітко встановлена законом і не потребує аналогії. Також, суд не погодився з твердженнями позивача про створення ВККС технічних перешкод для подання документів, оскільки на офіційному вебсайті Комісії були надані роз’яснення щодо порядку подання автобіографії. Суд наголосив, що обов’язковість подання автобіографії встановлена законом і слугує меті проведення спеціальної перевірки, що є важливим для забезпечення доброчесності суддівського корпусу.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, визнавши рішення ВККС законним та обґрунтованим.
