1. Предметом спору є вимога Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до колишніх членів кредитного комітету банку про солідарне відшкодування збитків, завданих банку внаслідок їхніх рішень про видачу кредитів без належного забезпечення та придбання неліквідних цінних паперів.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували попередні вказівки Верховного Суду, не дослідили повною мірою докази, надані Фондом, та не надали належної правової оцінки діям відповідачів щодо дотримання ними фідуціарних обов’язків. Суд наголосив, що відповідачі, як члени кредитного комітету, повинні були діяти в інтересах банку, добросовісно та розумно, а їхні рішення не повинні були бути невиправдано ризикованими. Також, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували презумпцію вини відповідачів та не дослідили, чи вжили вони всіх можливих заходів для запобігання збиткам банку. Суд вказав на необхідність дослідження фінансової звітності контрагентів, кредитних договорів, договорів купівлі-продажу цінних паперів та інших доказів, наданих Фондом. **** Суд відступив від принципу, що позивач повинен довести фіктивність цінних паперів чи фіктивність емітента/контрагента. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації, рішення відповідачів про придбання цінних паперів або використання їх у якості забезпечення кредитів було невиправдано ризикованим, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам банку, його вкладників та кредиторів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
