Справа №480/12208/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, зазначивши, що сам факт воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а військова частина не надала достатніх доказів, які б підтверджували об’єктивні перешкоди для своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції. Суд підкреслив, що організаційні складнощі в роботі юридичного відділу та відсутність коштів для сплати судового збору не є поважними причинами для поновлення строку, оскільки своєчасна сплата збору є обов’язком сторони, а організація діловодства залежить від ефективності роботи самої установи. Також, суд відхилив посилання на практику ЄСПЛ, зазначивши, що вона стосується захисту прав фізичних та юридичних осіб від держави, а не навпаки. Суд вказав, що тривалий термін пропуску строку (більше двох місяців) та відсутність доказів вчинення дій для своєчасного оскарження свідчать про відсутність об’єктивних підстав для поновлення строку.
3. Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №560/4896/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, учаснику бойових дій.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги військової частини, вказуючи на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права. Зокрема, апеляційний суд розглянув заяву військової частини про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги (сплати судового збору) одночасно з вирішенням питання про повернення апеляційної скарги, що порушує принцип юридичної визначеності та легітимні очікування сторони. Суд касаційної інстанції підкреслив, що військова частина мала право очікувати на розгляд її заяви про продовження строку, і лише після відмови в задоволенні цієї заяви апеляційний суд мав надати можливість сплатити судовий збір. Також, суд касаційної інстанції послався на власні попередні висновки, згідно з якими реалізація права на подання клопотання про відстрочення сплати судового збору не може оцінюватися як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення апеляційної скарги.
3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №205/2130/21 від 28/07/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним іпотечного договору, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та скасування державної реєстрації права власності.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, виходив з того, що майно вибуло з володіння позивача незаконно, оскільки після скасування ухвали про затвердження мирової угоди, право власності на майно залишилось за позивачем, хоч і не було перереєстровано. Суд також встановив, що відповідач набув право власності на спірне майно не у встановленому законом порядку. Суд врахував, що до спірних правовідносин концепція “добросовісного іпотекодержателя” незастосовна, оскільки відповідач не міг не знати про незаконність набуття майна. Суд зазначив, що витребування майна не порушує критерії пропорційності втручання у право власності відповідача, оскільки останній має право вимагати відшкодування збитків від попередніх власників. Суд наголосив, що судове рішення спрямоване на захист порушеного права позивача та утвердження правопорядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №420/14210/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є законність видачі лісорубного квитка на проведення вибіркових санітарних рубок на території, яка входить до складу національного природного парку.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що для здійснення рубок на території національного парку необхідні ліміти на використання природних ресурсів та дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів, затверджені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього середовища, а їх відсутність робить видачу лісорубного квитка протиправною. Суд підкреслив, що особливий режим використання територій природно-заповідного фонду виникає з моменту визначення їх меж за проектом створення, а не з моменту встановлення меж в натурі. Також, Верховний Суд зазначив, що заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Суд також зазначив, що обов’язок дотримуватися природоохоронного законодавства виникає з дати створення об’єкту природно-заповідного фонду, незалежно від оформлення охоронних зобов’язань.
3. Суд задовольнив позов про визнання протиправними дій підприємства щодо видачі лісорубного квитка.
Справа №440/25/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Чорнухинської селищної ради щодо утримання в належному стані захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишивши позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління ДСНС та Лубенської районної військової адміністрації, які, на думку суду, не мають повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед уповноважені суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи їх лише у випадках, коли вони не здійснюють захист або роблять це неналежно. Суд підкреслив, що повноваження органу ДСНС звернутися до суду обумовлене виключно реалізацією органу ДСНС приписів статті 68 Кодексу цивільного захисту, яка визначає дії цього суб`єкта, як застосування санкцій за порушення приписів законодавства у сфері цивільного захисту. Суд також вказав, що Лубенська районна військова адміністрація не наділена правом звертатися до суду з позовом про зобов’язання балансоутримувача захисної споруди привести її у відповідність до вимог, оскільки прямої вказівки на це в законі не існує.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/4513/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме не довів наявності обставин, які були б об’єктивно непереборними та не залежали від його волі. Суд зазначив, що відсутність адвоката на території України та сімейні обставини позивача не є достатніми підставами для поновлення строку, оскільки не доводять фактичну неможливість подання апеляційної скарги вчасно, зокрема, укладення договору з іншим адвокатом. Суд також врахував, що позивач не довів наявність непереборних обставин, які завадили йому звернутися до суду з апеляційною скаргою у встановлений строк. Суд касаційної інстанції підкреслив, що звернення до апеляційного суду є правом, а не обов’язком, і реалізація цього права повинна відбуватися з дотриманням встановлених строків. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №911/2591/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визначення права власності на врожай пшениці та зобов’язання повернути майно між СТОВ “Войтовське” та ТОВ “Платон.003”, а також стягнення збитків.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов СТОВ “Войтовське”, визнавши за ним право власності на врожай, оскільки на момент посіву саме СТОВ “Войтовське” мало правомірні очікування на користування землею, а ТОВ “Платон.003” ще не зареєструвало свої права оренди на спірні ділянки. Суд також врахував, що деякі ділянки перебували в суборенді СТОВ “Войтовське” або взагалі не були передані в оренду ТОВ “Платон.003”. Апеляційний суд ретельно проаналізував докази обох сторін, зокрема дані GPS-трекерів, первинну бухгалтерську документацію та договори, віддавши перевагу доказам СТОВ “Войтовське” як більш вірогідним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, вже оцінені судами попередніх інстанцій, і погодився з висновком про відсутність підстав для стягнення збитків з СТОВ “Войтовське”, оскільки ТОВ “Платон.003” не довело їх розмір. Також, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо часткового задоволення заяви СТОВ “Войтовське” про відшкодування витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи та витрачений адвокатом час.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, відмовивши в задоволенні касаційної скарги ТОВ “Платон.003”.
Справа №906/1155/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та розірвання договору про участь у будівництві.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно визначив предмет позову, оскільки не врахував відмову позивача від частини позовних вимог, що призвело до відсутності кореляції між вимогами про забезпечення позову та позовними вимогами. Також, апеляційний суд не врахував принципи співмірності та адекватності заходів забезпечення позову, не спростував висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для накладення арешту на об’єкт незавершеного будівництва та заборони на проведення будівельних робіт, а також не надав оцінки доказам, поданим сторонами. Крім того, апеляційний суд не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин та порушувати права інших осіб, які не є учасниками спору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при розгляді заяви про забезпечення позову немайнового характеру, суду слід встановити, чи не призведе невжиття заявлених заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав позивача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №298/207/15-ц від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно застосував норми Закону України «Про іпотеку», не врахувавши, що банк здійснив позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки під час розгляду справи. Суд вказав, що апеляційний суд повинен був оцінити розрахунок заборгованості, перевірити його обґрунтованість з урахуванням нарахованих відсотків і штрафних санкцій, а також встановити, чи не припинилася порука відповідно до статті 559 ЦК України. Крім того, суд мав дослідити, чи звертався кредитор з вимогами до інших поручителів та чи погашена заборгованість в інших провадженнях, щоб встановити дійсний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з поручителя у цій справі. Оскільки апеляційний суд не встановив ці обставини, це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. **** Суд зазначив, що у випадку забезпечення виконання основного зобов’язання декількома способами, основне зобов’язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №755/2125/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до виконавчого органу Київської міської ради про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн, завданої, на його думку, незаконною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, яка згодом була скасована судом.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що для покладення відповідальності за відшкодування моральної шкоди на орган державної влади необхідна сукупність трьох умов: протиправність дій органу, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв’язок між цими діями та шкодою. Суд зазначив, що сам факт скасування постанови про адміністративне правопорушення не свідчить про автоматичне завдання моральної шкоди. Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральних страждань, їх інтенсивність, тривалість, а також причинний зв’язок між діями відповідача та заподіяною шкодою. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою визнання судом порушення прав особи може бути достатньою сатисфакцією.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що для відшкодування моральної шкоди недостатньо лише факту скасування рішення органу влади, а необхідне доведення наявності реальної шкоди та причинно-наслідкового зв’язку.
Справа №160/15383/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та зобов’язання продовжити строк дії цих дозволів.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду про заміну боржника у виконавчому провадженні, оскільки Управління дозвільної процедури з питань зовнішньої реклами Дніпровської міської ради було позбавлене повноважень щодо видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами та перебуває в процесі ліквідації, а Дніпровська міська рада ще не визначила новий уповноважений орган. Суд зазначив, що формальна невизначеність у структурі суб’єкта владних повноважень не може бути підставою для блокування виконання судового рішення, і в такому випадку Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, який раніше приймав рішення про видачу дозволів, є належним правонаступником для забезпечення виконання судового рішення. Суд також підкреслив, що дії міської ради, які призвели до неможливості виконання судового рішення, є несумісними з принципом належного урядування, і ризик будь-якої організаційної помилки має покладатися на державу, а не на особу, чиї права були підтверджені судом. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою ліквідація державної установи без правонаступництва не звільняє державу від необхідності виконання рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №815/7067/16 від 28/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Тедіс Україна» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість та акцизного податку з роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно з’ясували обставини справи. Суди не дослідили реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Тедіс Україна» з контрагентами, зокрема, не з’ясували наявність у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення діяльності, походження товару, а також не надали належної оцінки вирокам у кримінальних провадженнях стосовно контрагентів. Суд наголосив, що для підтвердження реальності господарських операцій необхідно дослідити не лише наявність первинних документів, а й встановити обставини щодо виконання договорів, наявність у контрагентів умов для здійснення діяльності, а також дослідити вироки та кримінальні провадження стосовно контрагентів. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівок Верховного Суду, наданих під час попереднього касаційного розгляду цієї справи.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №260/8632/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання прикордонного загону вчинити певні дії, щодо яких позивач звернувся до суду.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу прикордонного загону, мотивуючи це тим, що до апеляційної скарги не було додано належних доказів направлення її копії позивачу. Верховний Суд зазначив, що оскільки представник позивача (адвокат) має повноваження на представництво в апеляційному суді та отримав копію апеляційної скарги в електронному вигляді через систему “Електронний суд”, це є належним виконанням обов’язку відповідача щодо повідомлення учасника справи. Суд наголосив, що апеляційний суд помилково залишив апеляційну скаргу без руху, оскільки направлення копії скарги адвокату, який має відповідні повноваження, є належним повідомленням сторони. Суд відхилив посилання позивача на іншу практику Верховного Суду, оскільки в тій справі повноваження представника були обмежені першою інстанцією.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №641/543/25 від 31/07/2025
1. Предметом спору було оскарження постанови про адміністративне правопорушення, винесеної Департаментом патрульної поліції.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки позивач подав заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, що є його правом відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Суд зазначив, що право на розпорядження позовом є виключним правом позивача, і процесуальний закон не пов’язує його з будь-якими умовами або обов’язком обґрунтовувати таке рішення. Суд також вказав, що в матеріалах справи відсутні докази відкликання позивачем заяви про залишення позову без розгляду або докази того, що заяву було складено секретарем судового засідання. Крім того, суд підкреслив, що розгляд справи по суті ще не було розпочато на момент подання заяви, а тому суд першої інстанції правомірно застосував пункт 5 частини першої статті 240 КАСУ.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/48251/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Пісківський завод скловиробів» було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ та зменшено суму від’ємного значення ПДВ.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що платник податків має право на повторне заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування, у наданні якого було відмовлено за податковим повідомленням-рішенням форми “В3”, за умови відсутності порушень статей 197-199 ПК України. Суд також зазначив, що податковий орган не довів факту знищення чи втрати товарів, щодо яких заявлено відшкодування, внаслідок обставин непереборної сили, що є необхідною умовою для застосування підпункту 69.29 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Суд підкреслив, що перевірка інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей проводилась контролюючим органом лише за даними бухгалтерського обліку без фізичного виїзду на склади. Також суд врахував пояснення платника податків щодо неможливості проведення повної інвентаризації через воєнні дії та надання інформації про збитки, зафіксовані в актах інвентаризації. Суд зауважив, що контролюючий орган не надав належної оцінки цим обставинам та не обґрунтував відхилення пояснень платника податків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №340/1214/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виплаті частини середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у відкритті провадження, вважаючи спір тотожним вже вирішеному у справі №340/588/20. Верховний Суд підкреслив, що для відмови у відкритті провадження необхідна повна тотожність сторін, предмету та підстав позову. У даній справі позивач, окрім іншого, посилається на обставини, пов’язані з незаконним зменшенням надбавки за інтенсивність праці, що було предметом розгляду в іншій справі (№340/6684/21) і не було враховано при розрахунку середнього заробітку у попередній справі. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим обставинам та відмові відповідача у добровільній виплаті, що є важливим для визначення тотожності спору. Верховний Суд наголосив, що остаточне визначення предмету спору та характеру правовідносин відбувається після відкриття провадження.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №907/914/22 від 22/07/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного транспортування вантажу.
2. Суд касаційної інстанції частково скасував постанову апеляційного суду, який закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір підсудний іноземному суду, оскільки один з відповідачів є нерезидентом. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що позивач пред’явив позов до кількох відповідачів, і необхідно встановити ступінь вини кожного з них, а також з’ясувати, чи порушили вони права позивача. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом лише в частині закриття провадження щодо компанії-нерезидента, оскільки спір з нею дійсно підлягає вирішенню в іноземному суді. Щодо інших відповідачів, справу повернуто до апеляційного суду для продовження розгляду і встановлення їхньої відповідальності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що визначення відповідачів є правом позивача, але встановлення їхньої належності та обґрунтованості позову є обов’язком суду.
3. Суд касаційної інстанції частково скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд в частині вимог до двох відповідачів, залишивши без змін рішення щодо третього відповідача.
Справа №916/1534/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за природний газ, поставлений ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (постачальник “останньої надії”) ТОВ “БОНА ВІТА – ДМ”, та зустрічний позов про зобов’язання здійснити списання кредиторської заборгованості.
2. Суд відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний, виходячи з того, що ТОВ “БОНА ВІТА – ДМ” є управителем багатоквартирних будинків і фактично діє в інтересах побутових споживачів, забезпечуючи їх теплом, а тому є колективним побутовим споживачем. Суд врахував положення Закону України “Про ринок природного газу” та постанови Кабінету Міністрів України, які встановлюють граничні ціни на газ для побутових споживачів, а також Закон України № 2479-ІХ, який передбачає списання кредиторської заборгованості за газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року, в обсязі, що перевищує вартість газу за ціною 7,42 тис. грн за 1000 м3. Суд встановив, що ТОВ “БОНА ВІТА – ДМ” здійснило оплату за газ за встановленою граничною ціною, тому будь-яка інша заборгованість підлягає списанню. Доводи ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про те, що ТОВ “БОНА ВІТА – ДМ” є виробником теплової енергії, не були прийняті судом до уваги, оскільки це не змінює статусу ТОВ “БОНА ВІТА – ДМ” як колективного побутового споживача.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/16979/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), щодо накладення штрафу та зобов’язання усунути порушення на Акціонерне товариство «Чернігівобленерго».
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, оскільки суди не обґрунтували, яким чином виконання оскаржуваного розпорядження НКРЕКП ускладнить виконання рішення суду або захист прав «Чернігівобленерго». Суд зазначив, що заходи забезпечення позову мають бути спрямовані на захист прав позивача, а не третіх осіб, які не є учасниками справи. Крім того, ВС наголосив на забороні зупиняти дію рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження у справі. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що забезпечення позову має на меті захист прав позивача, а не будь-яких інших осіб, які не є сторонами у справі. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду з цього питання.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №638/18074/23 від 29/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 407 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином встановили фактичні обставини справи та правильно застосували кримінальний закон. Суд зазначив, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності захисника, оскільки той повідомив про свою неможливість бути присутнім і просив розглядати справу без його участі. Також суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту про можливість застосування статей 69 та 58 КК України, оскільки санкція ч. 5 ст. 407 КК України не передбачає альтернативних видів покарань, а умови для застосування ст. 69 КК України відсутні. Суд також не погодився з доводами про декриміналізацію злочину, оскільки для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України необхідна добровільна згода особи повернутися на військову службу, якої в даному випадку не було.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №350/1444/19 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, прекурсорів та викраденням, привласненням, вимаганні обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Щоб їх дізнатись, потрібно ознайомитись з повним текстом постанови, який буде проголошено 28 липня 2025 року. У повному тексті мають бути зазначені мотиви, з яких суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій і відхилив касаційну скаргу захисника. Зазвичай, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, оцінки їх судами попередніх інстанцій, дотримання норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу захисника та залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо обвинуваченого.
Справа №350/1444/19 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за незаконне виготовлення, зберігання та збут психотропних речовин.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій ретельно перевірили всі доводи сторони захисту, які зводилися до порушень під час досудового розслідування, зокрема щодо відсутності постанови про створення групи слідчих, протоколу допиту понятого, порушення строків складання протоколів НСРД та недопустимості доказів. Суд зазначив, що висновок про винуватість ОСОБА_7 обґрунтований показаннями свідків, протоколами НСРД, протоколами обшуків, висновками експертиз та іншими письмовими доказами. Також, суд касаційної інстанції послався на те, що сторона захисту мала рівні права на збирання та подання доказів, а питання відповідності обвинувального акта вимогам КПК вирішується на стадії підготовчого судового засідання. Суд касаційної інстанції також зазначив, що відсутність окремої постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва не є порушенням, а складання протоколу НСРД поза межами строку не є підставою для визнання його недопустимим доказом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/29081/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Управління культури Лозівської міської ради привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах ГУ ДСНС, яке, згідно з чинним законодавством, не має повноважень самостійно звертатися до суду з вимогою про приведення захисних споруд у готовність. Суд зазначив, що прокурор не довів наявність правових підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ ДСНС, оскільки відповідні нормативно-правові акти не наділяють ДСНС правом на звернення до суду з таким позовом. Суд підкреслив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Також, суд врахував, що існують інші механізми реагування на недотримання вимог з утримання укриттів цивільного захисту, які можуть бути застосовані суб’єктом нагляду. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення, вказавши на відмінності у фактичних обставинах та нормативному регулюванні.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1405/14 (910/16475/21) від 08/07/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору доручення, укладеного між ТОВ “Хліб Інвестбуд” та ФОП Винниченком, оскільки ліквідатор банкрута вважає, що договір був укладений з метою ухилення від виконання зобов’язань перед кредиторами.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, коли саме ліквідатор дізнався про існування оспорюваного договору, що має значення для визначення початку перебігу позовної давності; суди не надали належної оцінки доводам ліквідатора щодо ознак неплатоспроможності ТОВ “Хліб Інвестбуд” на момент укладення договору та мети його укладення; суди не з’ясували, чи були дії сторін договору добросовісними та чи не мали вони ознак зловживання правом; суди не з’ясували всіх обставин, що мають значення для встановлення наявності або відсутності ознак фраудаторності правочину. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні враховувати, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту інтересів кредиторів.
3. Суд вирішив скасувати рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №285/1934/16-к від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Щоб їх дізнатись, потрібно дочекатись повного тексту рішення.
3. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги захисника та законного представника, скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №160/11562/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Управління в перерахунку та зарахуванні позивачу пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що право на пенсію за вислугу років виникає на дату звільнення зі служби за умови дотримання всіх критеріїв, встановлених законодавством, зокрема, наявності необхідної календарної вислуги років. Повторне звернення з вимогою про призначення пенсії за іншим пунктом статті 12 Закону № 2262-ХІІ в межах одного й того самого факту звільнення не передбачено чинним законодавством. Суд також зазначив, що пільгове обчислення окремих періодів служби не може компенсувати відсутність необхідної календарної вислуги років. Суд вказав, що питання зарахування окремих періодів служби в пільговому обчисленні може бути предметом виключно перерахунку вже призначеної пенсії, а не підставою для повторного призначення. Суд також зазначив, що обраний позивачем спосіб судового захисту у вигляді вимоги про повторне призначення пенсії є неналежним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №440/11727/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства та міської ради щодо не приведення у готовність протирадіаційного укриття.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та районної військової адміністрації, які, відповідно до чинного законодавства, не мають повноважень звертатися до суду з такими позовами. Суд зазначив, що ДСНС не наділена правом звертатися до суду з вимогою про приведення захисних споруд у готовність, а районна військова адміністрація має повноваження, аналогічні місцевим державним адміністраціям, які також не мають такого права. Суд підкреслив, що прокурор може представляти інтереси держави лише у випадках, коли уповноважений орган не здійснює захист або робить це неналежно, але в даному випадку відсутні законні підстави для звернення до суду цими органами. Суд також відхилив посилання прокурора на попередню практику Верховного Суду, оскільки обставини та нормативне регулювання у попередніх справах відрізняються. Суд наголосив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №176/445/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження з примусового стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь фізичної особи коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій. Верховний Суд наголосив, що у таких випадках оскарження дій державного виконавця належить до юрисдикції адміністративних судів. Суди попередніх інстанцій мали закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також, апеляційний суд не врахував, що суди перевіряють дотримання судом першої інстанції правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у заяві, відзиві, скарзі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, роз’яснивши заявнику право звернутися до адміністративного суду.
Справа №990/204/25 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади на підставі невідповідності займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що суддя порушила порядок складання кваліфікаційного іспиту, використавши заборонені матеріали, що було зафіксовано протоколом та підтверджено відеозаписом. Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) правомірно визнала ці порушення істотними та дійшла висновку про невідповідність судді займаній посаді. ВРП, перевіривши матеріали подання ВККС, встановила, що рішення Комісії є обґрунтованим та ухвалене в межах її повноважень. Суд зазначив, що під час складання іспиту суддя повинна була продемонструвати не тільки рівень професійних знань, але й доброчесність. Порушення встановлених заборон дало підстави для висновку про невідповідність її займаній посаді. Суд також вказав, що відсутність окремого висновку ВККС про “істотність” порушення не є визначальною, оскільки сам факт використання заборонених матеріалів є істотним порушенням.
3. Суд відмовив у задоволенні позову судді, залишивши в силі рішення ВРП про її звільнення.
Справа №240/5476/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
2. Верховний Суд скасував ухвали апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що апеляційну скаргу подали дві особи: юридична особа та фізична особа. Суд апеляційної інстанції залишив без руху апеляційну скаргу юридичної особи через несплату судового збору, але наслідки застосував до фізичної особи, якій не надсилали ухвалу про залишення скарги без руху. Крім того, апеляційний суд виправив описку, змінивши особу апелянта, що не є опискою в розумінні процесуального закону, оскільки скаргу подавали дві особи. Суд не надав оцінку статусу фізичної особи, яка подала апеляційну скаргу, зокрема наявності у цієї особи адміністративно процесуальної правосуб`єктності та порушеного права та (чи) інтересу.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №200/5481/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Військової частини щодо розрахунку грошового забезпечення позивача, зокрема, правильності розрахунку посадового окладу та зменшення відсоткового розміру премії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що частина позовних вимог у новій справі є ідентичною вимогам, які вже були вирішені у попередній справі №200/314/24, де суд зобов’язав здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму. Суд зазначив, що позивач у новій позовній заяві не навів інших підстав для оскарження, окрім зменшення премії, а отже, в частині вимог щодо посадового окладу, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд також врахував, що в цій справі суди попередніх інстанцій частково задовольнили позовні вимоги позивача щодо перерахунку премії. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання полягає в перевірці законності судових рішень, а не у встановленні нових обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/29395/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства щодо приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання вчинити певні дії для забезпечення її готовності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позовну заяву прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах органу, який не має повноважень самостійно звертатися до суду з таким позовом; аналіз законодавства не наділяє ДСНС правом на звернення до суду з позовом щодо приведення у готовність захисних споруд, а отже, і правом оскаржувати бездіяльність балансоутримувачів; прокурор не довів правові підстави звернення до суду, як у частині компетенції ГУ ДСНС, так і своїх повноважень на представництво інтересів держави; суди врахували, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, якщо уповноважений орган не здійснює захист або робить це неналежно; посилання прокурора на попередню практику Великої Палати Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки ті рішення стосувалися інших обставин і базувалися на іншому нормативному регулюванні.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/1492/25 від 30/07/2025
1. Предметом спору є відмова у відшкодуванні моральної шкоди, яку позивач оцінив у 150 000 грн, вважаючи, що її було завдано неправомірними діями відповідача при розгляді його звернень.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу позивачу, мотивуючи це тим, що скаргу було подано безпосередньо до суду першої інстанції, а не до апеляційного суду, як це передбачено процесуальним законодавством. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, вказавши, що апеляційну скаргу було подано також і безпосередньо до суду апеляційної інстанції. ВС наголосив, що апеляційний суд не звернув на це уваги, чим порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення, що є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ВС вказав, що існують перехідні положення ЦПК України, які дозволяють подавати апеляційні скарги як безпосередньо до апеляційного суду, так і через суд першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №201/1895/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність одній особі, коли на цій ділянці вже знаходиться будинок, що належить іншій особі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов власника будинку, оскільки він набув право власності на будинок на законних підставах, і, відповідно, має право користування земельною ділянкою під цим будинком. Суд зазначив, що міська рада не мала права передавати цю ділянку у власність іншій особі без припинення права користування попереднього власника. Суд також врахував принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Доводи відповідачки про те, що будинок був аварійним і підлягав знесенню, не були належним чином підтверджені документально, і не було надано доказів звернення позивача із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна. Крім того, суд підкреслив, що реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовну презумпцію права власності, яку відповідачка не змогла спростувати.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши таким чином рішення про визнання недійсним рішення міської ради та припинення права власності на земельну ділянку.
Справа №670/373/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту перебування заявника на утриманні двох неповнолітніх дітей, біологічним батьком яких він не є.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника може мати негативні наслідки для біологічних батьків, оскільки це може вплинути на їхні права та обов’язки щодо утримання дітей. Суд зазначив, що у даній справі наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а не окремого. Також, суди попередніх інстанцій не врахували, що встановлення факту утримання дитини вітчимом пов’язане з обставинами, за яких батьки не виконують своїх обов’язків, що впливає на їхні права та інтереси. Суд касаційної інстанції послався на практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних справах, де було вказано, що у випадку наявності спору про право, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, має бути залишена без розгляду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишив заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітніх дітей без розгляду.
Справа №185/14111/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково застосував статтю 117 КЗпП України, яка регулює відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, замість статті 235 КЗпП України, що стосується виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику. Верховний Суд підкреслив, що правова природа цих виплат різна: середній заробіток за час вимушеного прогулу є по суті заробітною платою за період, коли працівник був незаконно позбавлений можливості працювати, тоді як середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні є компенсацією за порушення строків виплати належних працівнику сум. Суд також зазначив, що оскільки працівника поновлено на роботі, то відсутні підстави для застосування статті 117 КЗпП України. Суд касаційної інстанції вказав, що за відсутності вини працівника у затягуванні розгляду справи, середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути виплачений за весь період вимушеного прогулу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, змінивши лише мотивувальну частину.
Справа №718/2745/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора, поданою в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМУ). Апеляційний суд вважав, що прокурор пропустив строк на оскарження, однак Верховний Суд не погодився з цим висновком. Суд касаційної інстанції наголосив, що прокурор діяв в інтересах ДІАМУ, яка не була залучена до справи та не отримувала копію рішення суду першої інстанції. Відповідно, апеляційний суд мав встановити дату отримання рішення саме ДІАМУ, а не прокурором, для визначення, чи було пропущено строк на оскарження. Оскільки апеляційний суд цього не зробив, його ухвала є передчасною і підлягає скасуванню. Справа направлена до апеляційного суду для повторного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №176/2252/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь фізичної особи коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що справа розглядалася в порядку цивільного судочинства помилково, оскільки виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій. Верховний Суд наголосив, що в таких випадках скарги на дії державного виконавця підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, посилаючись на попередні висновки Великої Палати Верховного Суду. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що перевірка дотримання правил юрисдикції є обов’язком суду, а порушення цих правил є підставою для закриття провадження у справі. Суд касаційної інстанції вказав на те, що суди мали закрити провадження у справі, оскільки скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши заявнику право звернутися до адміністративного суду.
Справа №176/1851/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження з примусового стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь фізичної особи коштів у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що справа розглядалася з порушенням правил юрисдикції, оскільки виконавче провадження було об’єднано у зведене виконавче провадження, що включає рішення судів різних юрисдикцій. Верховний Суд наголосив, що в таких випадках оскарження дій виконавця має розглядатися адміністративним судом, а не цивільним. Суд врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції справ про оскарження дій виконавців у зведених виконавчих провадженнях. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що суть оспорюваних дій стосується зведеного виконавчого провадження, що має вирішальне значення для визначення юрисдикції. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні перевіряти дотримання правил юрисдикції незалежно від доводів сторін і закривати провадження у разі виявлення порушень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, роз’яснивши заявнику право звернутися до адміністративного суду.
Справа №910/11371/18 від 15/07/2025
1. Предметом спору є вимога Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до колишніх членів кредитного комітету банку про солідарне відшкодування збитків, завданих банку внаслідок їхніх рішень про видачу кредитів без належного забезпечення та придбання неліквідних цінних паперів.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували попередні вказівки Верховного Суду, не дослідили повною мірою докази, надані Фондом, та не надали належної правової оцінки діям відповідачів щодо дотримання ними фідуціарних обов’язків. Суд наголосив, що відповідачі, як члени кредитного комітету, повинні були діяти в інтересах банку, добросовісно та розумно, а їхні рішення не повинні були бути невиправдано ризикованими. Також, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували презумпцію вини відповідачів та не дослідили, чи вжили вони всіх можливих заходів для запобігання збиткам банку. Суд вказав на необхідність дослідження фінансової звітності контрагентів, кредитних договорів, договорів купівлі-продажу цінних паперів та інших доказів, наданих Фондом. **** Суд відступив від принципу, що позивач повинен довести фіктивність цінних паперів чи фіктивність емітента/контрагента. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації, рішення відповідачів про придбання цінних паперів або використання їх у якості забезпечення кредитів було невиправдано ризикованим, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам банку, його вкладників та кредиторів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №921/256/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення вартості поставленого товару у зв’язку з виявленими недоліками продукції протягом гарантійного терміну (терміну придатності).
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано вказав на те, що позивач не довів, що недоліки товару мали прихований характер і не могли бути виявлені при звичайній перевірці. Верховний Суд підкреслив, що строк придатності товару не є тотожним гарантійному строку експлуатації, і помилково їх ототожнювати. Також, суд зазначив, що для задоволення вимоги про повернення коштів за товар неналежної якості, покупець зобов’язаний повернути товар продавцю, чого апеляційний суд не дослідив. Оскільки апеляційний суд не дослідив обставини повернення товару, що є важливою умовою для задоволення позову про повернення коштів, Верховний Суд вирішив, що це унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Враховуючи зазначене, Верховний Суд вирішив, що необхідно скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №380/4165/22 від 01/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення політичної ради політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що процедура відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чітко врегульована Законом України “Про статус депутатів місцевих рад”, і політична рада діяла в межах цих норм. Суд встановив, що депутата було належним чином повідомлено про засідання, на яких розглядалося питання про його відкликання, хоча і не одним, а декількома способами. Суд також зазначив, що він не може втручатися у дискреційні повноваження політичної партії щодо оцінки діяльності своїх депутатів, а лише перевіряє дотримання процедури відкликання. Суд врахував, що місцева організація партії мала право ініціювати відкликання, а вищий керівний орган партії прийняв рішення на підставі цієї пропозиції. Суд підкреслив, що депутат, щодо якого вирішується питання про відкликання, має сумлінно виконувати свої обов’язки та реалізовувати надані права.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №803/20/25 від 31/07/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення заяви про скасування рішення третейського суду у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що заявник (боржник) пропустив строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, і не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що боржник не довів, що не отримував повідомлень про розгляд справи третейським судом, а також про відкриття виконавчого провадження. Також, суд врахував, що боржник не надав доказів того, що був відсутній в Україні протягом усього періоду, коли відбувалися процесуальні дії у справі. Суд підкреслив, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо обставини, що стали підставою для її повернення, перестануть існувати. Суд також зазначив, що застосування статті 454 ЦПК переслідує легітимну мету забезпечення правової визначеності.
Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №808/2090/18 від 01/08/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови державних органів зняти з обліку захисну споруду, яка, на думку позивача, помилково обліковується як частина його приватної власності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, не з’ясувавши належним чином, чи були у прокурора підстави для представництва інтересів держави в суді, зокрема, чи уповноважений орган (ДСНС) не здійснював або неналежним чином здійснював захист інтересів держави. Суд також вказав на помилковість висновку апеляційного суду про те, що спірна споруда є протирадіаційним укриттям, оскільки матеріали справи свідчать, що вона є сховищем, а отже, її списання потребує погодження з ДСНС. Суд наголосив, що мета списання захисної споруди не звільняє від необхідності дотримання встановленої законом процедури. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не дослідив питання щодо наявності у прокурора права звернутися до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави, що є одним з ключових питань у цій справі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №911/3977/23 від 29/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення учасника ТОВ “Промислові Ремонти” про затвердження розподільчого балансу у зв’язку з виділом з нього ТОВ “Промислові-Ремонти”.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що рішення загальних зборів учасників товариства не є правочином, а тому до них не застосовуються положення про недійсність правочинів. Крім того, суд вказав, що виділ є окремою процедурою від заміни кредитора в зобов’язанні, тому згода кредиторів на перехід прав та обов’язків при виділі не вимагається, якщо інше не передбачено договором. Суд також підкреслив, що норми Цивільного кодексу не забороняють передачу лише прав або лише обов’язків при виділі. Суд також зазначив, що позивачі можуть захистити свої інтереси, звернувшись з позовом про визнання відсутності у відповідача права вимоги на частину заборгованості. Враховуючи субсидіарну відповідальність відповідача-2 за зобов’язаннями відповідача-1, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову.
Справа №300/923/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Івано-Франківської ОДА та Чернелицької селищної ради щодо нездійснення державної реєстрації права власності на об’єкти культурної спадщини національного значення (Замок XVI століття та Костел XVI століття) та зобов’язання вчинити дії щодо такої реєстрації, а також зобов’язання Чернелицької селищної ради укласти охоронний договір.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що прокурор правомірно звернувся до суду, оскільки Івано-Франківська ОДА не здійснила реєстрацію права власності на Костел XVI століття, який є об’єктом культурної спадщини національного значення, і це є порушенням інтересів держави. Суд підкреслив, що захист інтересів держави повинні здійснювати відповідні суб’єкти владних повноважень, але у даному випадку прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи орган, який не виконує свої обов’язки. Також, суд врахував, що Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА є структурним підрозділом ОДА і не може бути позивачем у спорі проти неї. Суд також зазначив, що Івано-Франківська ОДА була належним чином повідомлена про необхідність реєстрації, але не вжила жодних заходів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/2344/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості у вигляді пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи дійсно форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання зобов’язань відповідачем, враховуючи, що поставка товару частково здійснювалася в період дії цих обставин; суди не дослідили, як змінилися обставини у спірний період і як це вплинуло на можливість відповідача виконувати договірні зобов’язання; суди не надали належної оцінки доводам позивача про те, що надані відповідачем докази стосуються обставин, які виникли після кінцевого строку виконання зобов’язань з поставки товару; суд наголосив, що сертифікат ТПП не є беззаперечним доказом форс-мажору і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Суд також зазначив, що непереборна сила має робити виконання зобов’язання неможливим в принципі, а не просто ускладнювати його.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/3296/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Одеський морський торговельний порт” на користь S.C. “ALIRMACON” S.R.L. 8 832 516,39 грн, що включає основний борг, інфляційні втрати та 3% річних, на підставі договору купівлі-продажу державного майна.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи позов про стягнення авансового платежу, помилково вийшли за межі позовних вимог, вирішивши питання про зменшення штрафу, який не був предметом спору. Суди не дослідили, чи були безспірними вимоги відповідача про застосування штрафу до позивача, що є важливим для вирішення питання про правомірність утримання коштів. Крім того, суди не встановили всі суттєві фактичні обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, зокрема, чи були дотримані умови договору, які б давали право на повернення авансового платежу. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку кожної сторони довести обставини, на які вона посилається, та на необхідності всебічного дослідження доказів судами попередніх інстанцій. В результаті, Верховний Суд визнав, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №638/18074/23 від 29/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, що свідчить про те, що суд погодився з їхніми висновками. Оскільки в резолютивній частині відсутні деталі щодо аргументації суду, можна припустити, що суд визнав доведеним склад злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у діях засудженого. Також, ймовірно, суд не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Відсутність аргументації в резолютивній частині не дозволяє зробити більш конкретні висновки щодо мотивів прийнятого рішення. Суд, ймовірно, погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, і не встановив підстав для перегляду їхніх рішень.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 407 КК України.
Справа №487/3403/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, вказавши, що для набуття права власності за набувальною давністю необхідна сукупність умов, зокрема, добросовісне заволодіння майном. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачка не довела добросовісності заволодіння майном, оскільки на момент вселення не могла бути впевнена у відсутності спадкоємців попереднього власника. Також, суд апеляційної інстанції поставив під сумнів безперервність користування майном, оскільки надані платіжні документи за комунальні послуги не охоплювали весь період володіння та були оформлені на інших осіб. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, підкресливши, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх необхідних умов у сукупності, і позивачка не довела їх наявність.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №480/6798/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Управління житлово-комунального господарства привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції залишив позов прокурора без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позовну заяву без розгляду. Суди виходили з того, що ДСНС не має повноважень звертатися до суду з вимогою про приведення захисних споруд у належний стан. Суд зазначив, що прокурор визначив позивачем орган, який не має самостійного права на звернення з таким позовом. Суд також врахував зміни в законодавстві, які розширили перелік випадків, коли ДСНС може звертатися до суду, але підкреслив, що ці випадки мають бути чітко визначені законом. Суд вказав, що прокурор не довів, що ГУ ДСНС України у Сумській області має право на звернення до суду з позовом про зобов’язання привести захисну споруду у стан готовності. Суд наголосив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор, який виконує субсидіарну роль.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №420/8007/22 від 01/08/2025
1. Предметом спору є правомірність рішення виконавчого комітету сільради про затвердження тарифів на послуги з прийому та захоронення твердих побутових відходів для певного товариства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що комунальне підприємство, яке оскаржує рішення, не є споживачем послуг із захоронення відходів, а є їх виконавцем, тому оскаржуване рішення не порушує його прав як споживача. Суд зазначив, що послуги із захоронення відходів не є житлово-комунальними послугами в розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, оскільки вони не надаються безпосередньо населенню. Також, суд вказав, що порядок встановлення тарифів на послуги із захоронення відходів регулюється іншим нормативним актом, який не передбачає обов’язкового інформування споживачів про зміну тарифів. Суд наголосив, що комунальне підприємство може укладати договори з іншими суб’єктами господарювання на вигідніших умовах або звертатися до органів влади з пропозиціями щодо перегляду тарифів на послуги з вивезення відходів, які воно надає споживачам.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №160/20553/21 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ «АТБ-Маркет» неправомірно застосувало пільгу зі сплати ПДВ при імпорті нітрилових рукавичок, оскільки на момент митного оформлення відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України вже набрали чинності та скасували пільгу для імпортних операцій з цим товаром. Суд зазначив, що постанови Кабінету Міністрів України, які вносять зміни до попередніх постанов, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами. Також, суд відхилив аргументи ТОВ «АТБ-Маркет» щодо порушення принципу правової визначеності, підкресливши, що держава вжила всіх необхідних заходів для інформування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності про зміни в законодавстві. Суд підкреслив, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, і підприємці повинні враховувати можливі зміни в законодавстві.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «АТБ-Маркет» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/4891/19 від 01/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу щодо ненарахування та невиплати доплати за ранг державного службовця.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апелянт (податковий орган) не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково вважав податковий орган належним чином повідомленим про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки ідентифікаційні дані податкового органу були некоректно внесені до автоматизованої системи діловодства суду. Це призвело до того, що повідомлення надсилалися не за належною адресою. Суд наголосив на важливості коректного внесення ідентифікаційних даних учасників справи до електронних систем суду для забезпечення належного повідомлення та дотримання прав сторін. Враховуючи, що апелянт не отримав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху з вини суду, відмова у відкритті апеляційного провадження є передчасною та порушує завдання адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №541/3870/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до Професійно-технічного училища № 44 м. Миргорода про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачка вважала своє звільнення незаконним.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що звільнення позивачки було здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема, з урахуванням попереднього дисциплінарного стягнення (догани) та систематичного невиконання трудових обов’язків. Суд врахував, що позивачка не надала необхідну навчально-методичну документацію, порушувала правила внутрішнього трудового розпорядку, була відсутня на робочому місці без поважних причин та не проводила уроки за розкладом. Суд також зазначив, що відповідач отримав згоду профспілкової організації на звільнення позивачки, а суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку характеру вчинених позивачкою порушень трудової дисципліни, їх кількості та систематичності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і не вбачає підстав для втручання у їх оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №148/2/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, та викрадення офіційних документів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали доведеною вину особи на підставі показань свідків, протоколів огляду відеозапису з банку та інших доказів, що вказують на обставини вчинення злочину. Суд зазначив, що доводи захисника про необґрунтованість обвинувачення спростовуються сукупністю зібраних доказів, а призначене покарання є справедливим та відповідає тяжкості вчинених злочинів, особі винного та обставинам, що обтяжують покарання. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд надав вичерпні відповіді на всі аргументи апеляційної скарги захисника. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №320/8669/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Національного банку України (НБУ) про анулювання ліцензії ПрАТ «ПТ «Європоліс» та виключення його з Державного реєстру фінансових установ.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію НБУ про правомірність анулювання ліцензії ПрАТ «ПТ «Європоліс». Суд зазначив, що НБУ правомірно встановив факт здійснення товариством ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників та кредиторів, на підставі систематичних порушень нормативів платоспроможності та достатності капіталу, а також нормативу ризиковості операцій. Суд також вказав, що НБУ діяв в межах дискреційних повноважень, з метою забезпечення стабільності фінансової системи та захисту прав споживачів фінансових послуг. Суд не погодився з доводами скаржника про невідповідність нормативних актів критерію “якості закону”, підкресливши чіткість та визначеність встановлених критеріїв ризикової діяльності. Суд також врахував, що дотримання фінансових нормативів на кінець звітного періоду було досягнуто не за рахунок збільшення активів, а за рахунок скорочення нормативного обсягу, що підтверджує ризиковий характер діяльності товариства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/3256/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є розірвання договору довічного утримання та повернення майна у власність відчужувача у зв’язку з невиконанням набувачем своїх обов’язків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для розірвання договору довічного утримання, оскільки відповідачка не виконувала свої зобов’язання щодо матеріального забезпечення та догляду за позивачкою, що є істотним порушенням умов договору. Суд зазначив, що відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження належного виконання умов договору, а її доводи зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не входить до компетенції касаційного суду. Суд також відхилив аргументи відповідачки щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції з об’єктивних причин, оскільки не було надано відповідних доказів. Крім того, суд не взяв до уваги посилання на неналежну роботу адвоката, оскільки вони були голослівними. Суд підкреслив, що саме на відповідачку покладався обов’язок довести належне виконання обов’язків за договором, чого вона не зробила.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №303/248/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є витребування нерухомого майна (готелю) з чужого незаконного володіння та припинення права власності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що держава в особі Міністерства оборони вже отримала судовий захист своїх інтересів у попередній справі, де було визнано недійсними результати електронних торгів та зобов’язано відповідачку повернути майно ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця»; звернення до суду з новим позовом про витребування майна є недопустимою спробою повторного вирішення спору, який вже був вирішений, а виконання судового рішення забезпечується механізмами виконавчого провадження; віндикаційний позов є способом захисту права власності за відсутності врегульованого спору, а в даному випадку спір вже вирішено рішенням суду про реституцію; обставини можливості чи неможливості виконання рішення не породжують нового спору і не є підставою для нового позову.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про витребування майна та припинення права власності.
Справа №520/34809/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у відкритті провадження у справі про стягнення моральної шкоди з міського голови та виконавчого комітету міської ради.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позивач вимагав відшкодування моральної шкоди, завданої рішенням виконкому міської ради, але ця вимога не була поєднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Суд зазначив, що адміністративна юрисдикція поширюється на спори між фізичними чи юридичними особами та суб’єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього, але у даному випадку вимога про відшкодування шкоди не була заявлена одночасно з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій могли вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав позивача, оскільки суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження. Крім того, суд не знайшов підстав для відводу суддів апеляційної інстанції, оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не є підставою для відводу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/1227/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, винесених Головним управлінням ДПС у Рівненській області.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду в частині скасування податкових повідомлень-рішень, не надав належної оцінки доводам позивача щодо пропуску строку звернення до суду, зокрема, обставинам отримання рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження. Суд апеляційної інстанції не врахував твердження позивача про те, що він дізнався про рішення ДПС лише з листа, отриманого значно пізніше дати, зазначеної ДПС, і не дослідив докази, надані позивачем на підтвердження цих обставин. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не надав оцінки клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення дати отримання рішення ДПС платником податків, яка має бути підтверджена належними доказами, а також на необхідності встановлення поважності причин пропуску строку для звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №240/38740/21 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ та збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, вважаючи обґрунтованими висновки податкового органу про завищення Товариством податкового кредиту через включення до нього ПДВ по придбанню легкового автомобіля, який, на думку контролюючого органу, не використовувався в господарській діяльності. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги надані Товариством документи, які, на його думку, підтверджують використання автомобіля у господарській діяльності, та не надали їм належної правової оцінки. Суд касаційної інстанції вказує на те, що для виникнення у платника податку права на податковий кредит необхідне реальне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, що має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наданим позивачем документам, які підтверджують використання автомобіля в господарській діяльності, і не обґрунтували причини їх відхилення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №285/1934/16-к від 31/07/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду щодо застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту, зокрема, щодо необхідності застосування примусових заходів медичного характеру на момент розгляду справи, враховуючи, що судово-психіатрична експертиза була проведена задовго до цього, а також щодо доведеності причетності особи до вчинення суспільно небезпечного діяння. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування стану здоров’я особи на момент судового розгляду та надання оцінки ступеню її небезпечності для себе та інших осіб. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не надав належних мотивів відхилення доводів апеляційних скарг, що перешкодило постановленню законного і обґрунтованого судового рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення права на справедливий суд, зокрема, шляхом ретельного дослідження доказів та надання обґрунтованих відповідей на аргументи сторін.
3. Суд задовольнив касаційні скарги сторони захисту, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №756/15701/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні скарги боржника, оскільки боржник не довів порушення його прав оскаржуваною постановою державного виконавця, а також не надав доказів звернення до виконавця із заявами про наявність іншого майна, на яке можна звернути стягнення, і не сприяв повному виконанню рішення суду, що свідчить про його недобросовісну поведінку. Суд також врахував, що виконавче провадження здійснюється на підставі заяви стягувача, який має право на його припинення, якщо це відповідає його інтересам. Крім того, боржник має можливість реалізувати свої права в іншому виконавчому провадженні, відкритого приватним виконавцем на підставі того ж виконавчого листа. Доводи касаційної скарги про бездіяльність державного виконавця спростовуються матеріалами справи, а посилання на повторне стягнення витрат виконавчого провадження стосуються іншого виконавчого провадження і не є предметом оскарження у даній справі.
3. Суд вирішив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Справа №204/8909/20 від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з фізичних осіб на користь міської ради, пов’язаних з неукладенням договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста при здійсненні реконструкції нежитлових приміщень.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що міська рада обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, вимагаючи стягнення збитків замість застосування положень про безпідставне збагачення. Суд зазначив, що у випадку відмови забудовника від укладення договору про пайову участь, міська рада має право вимагати кошти на підставі статті 1212 ЦК України (безпідставне збагачення), оскільки забудовник зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок. Суд також врахував, що на момент звернення до суду, стаття 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, яка передбачала пайову участь, вже була виключена, що впливає на обґрунтованість вимог про стягнення збитків. Суд касаційної інстанції також вказав, що суди повинні досліджувати ефективність обраного позивачем способу захисту права.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення збитків з фізичної особи та змінив рішення суду першої інстанції, виклавши мотиви відмови у задоволенні позову в іншій редакції, а також змінив попередню постанову Верховного Суду у цій справі, виключивши з неї абзаци, що стосувалися стягнення збитків.
Справа №757/18171/24-ц від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за фінансовою компанією на підставі договору іпотеки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не була стороною іпотечного договору, а лише надала згоду на його укладення, тому її права не були порушені, оскільки її інтереси захищаються тим з подружжя, хто уклав договір іпотеки. Суд також врахував, що колишній чоловік позивачки вже оскаржував реєстрацію права власності на квартиру, і суд відмовив у задоволенні його позову, а повторний перегляд тих самих обставин є неприпустимим. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність порушеного права у позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що позивач не довела порушення саме її прав та інтересів, а також не надала доказів неможливості подання клопотань про витребування доказів до суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/8230/23 від 28/07/2025
1. Спір виник щодо оскарження постанови апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, наголосивши на необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду для реалізації нерухомого майна, право користування яким мають діти. Суд підкреслив, що надання дозволу на примусову реалізацію частини квартири, де зареєстрована дитина, призведе до порушення її житлових прав, що суперечить стратегічному пріоритету охорони дитинства в Україні. Суд також зазначив, що наявність у матері дитини іншого житла не є безумовною гарантією можливості його використання дитиною для постійного проживання. Суд врахував, що дитина була зареєстрована у спірній квартирі задовго до відкриття виконавчого провадження та фактично проживає там з матір’ю. Суд вказав, що апеляційний суд правомірно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо захисту прав дітей у виконавчому провадженні.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги приватного виконавця та банку без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №689/1074/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є законність вироку апеляційного суду, яким скасовано рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за вчинення тяжкого тілесного ушкодження та залишення в небезпеці.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції, оскільки той неправильно застосував ст. 75 КК України, звільнивши особу від відбування покарання з випробуванням. Апеляційний суд врахував характер і спосіб вчинення злочинів, кількість і локалізацію тілесних ушкоджень, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки винуватого. Суд зазначив, що думка потерпілої щодо покарання обвинуваченому не є визначальною, оскільки вона проживає разом із засудженим і є матеріально залежною від нього. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, встановлених санкцією статті, визнавши його необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень, скасовуючи необґрунтоване рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №918/437/23 від 29/07/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішення органу місцевого самоврядування про продаж земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з тим, що реєстрація права власності на пожежний резервуар була здійснена з порушенням вимог законодавства, оскільки ПрАТ “Мехбудсервіс” не надало достатніх документів, що підтверджують право власності на цей об’єкт. Суд також підтримав висновок про те, що договори купівлі-продажу часток пожежного резервуара є недійсними, оскільки ПрАТ “Мехбудсервіс” не мало законних підстав розпоряджатися цим майном. Крім того, суд погодився з тим, що рішення Рівненської міської ради про продаж земельної ділянки було прийнято з порушенням земельного законодавства, зокрема щодо порядку визначення розміру ділянки та її цільового призначення. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи ПрАТ “Мехбудсервіс” про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду в інших справах, зазначивши, що обставини та правові підстави в цих справах відрізняються. Суд також підкреслив, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду для захисту інтересів держави та територіальної громади, оскільки незаконна реєстрація об’єкта нерухомості на земельній ділянці комунальної власності обмежує повноваження власника землі на розпорядження нею.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/112/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є заява компанії LIMAK INSAAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи щодо оскарження рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву компанії LIMAK, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 євро до 1 500 євро. Суд врахував, що фактичним результатом наданої правничої допомоги була підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь у двох судових засіданнях. Суд зазначив, що обґрунтування відзиву займає лише 4 сторінки, а зміст заперечень не вимагав додаткового вивчення спірних правовідносин, оскільки позиція компанії LIMAK залишалася незмінною. Крім того, суд зауважив, що багато наданих послуг неодноразово повторювалися, зокрема й одним і тим же представником компанії LIMAK. Враховуючи заперечення КП «Дніпровський метрополітен» щодо співмірності та розумності судових витрат, суд вирішив зменшити розмір відшкодування, керуючись критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатами роботи.
3. Суд ухвалив стягнути з Комунального підприємства «Дніпровський метрополітен» на користь компанії LIMAK INSAAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 євро.
Справа №1512/2-700/11 від 30/07/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про поновлення строку для пред’явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС». Апеляційний суд встановив, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» пропустило строк пред’явлення виконавчих листів до виконання, і не надало доказів наявності поважних причин для поновлення цього строку. Суд врахував, що попередні кредитори (ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк») також не зверталися до виконавчої служби у встановлений строк. Крім того, апеляційний суд зазначив, що ухвалою від 22 грудня 2021 року вже було відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів та поновленні строку для їх пред’явлення. Оскільки строк для пред’явлення виконавчих листів до виконання було пропущено і не поновлено, суд відмовив у задоволенні вимог про видачу дублікатів виконавчих листів.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» щодо видачі дублікатів виконавчих листів, а касаційне провадження в частині поновлення строку для пред’явлення виконавчих документів закрив, оскільки це не підлягає касаційному оскарженню.
Справа №752/15868/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до КО «Муніципальна Охорона» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивача було звільнено за прогули в період його участі в територіальній обороні.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що звільнення було незаконним, оскільки позивач не був відсутній на роботі з власної вини, а брав участь у заходах територіальної оборони під час воєнних дій, що є поважною причиною для відсутності на роботі. Суд також зазначив, що роботодавець порушив процедуру звільнення, не зажадавши від працівника письмових пояснень щодо причин його відсутності. Суд врахував, що на час звільнення позивач був добровольцем територіальної оборони, що підтверджується відповідними документами, і на нього поширюються гарантії соціального і правового захисту. Суд послався на статтю 119 КЗпП України, яка гарантує збереження місця роботи за працівниками на час виконання державних або громадських обов’язків.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши незаконність звільнення та правомірність поновлення позивача на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа №360/1820/22 від 31/07/2025
1. Спір виник щодо законності наказу про звільнення позивача з посади заступника начальника управління поліції та поновлення його на цій посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив помилку, виправивши ухвалу в частині кількості днів вимушеного прогулу не лише в мотивувальній, а й в резолютивній частині, хоча в останній кількість днів не вказувалася; апеляційний суд не надав оцінку доводам відповідача щодо помилки в розрахунку середньоденного заробітку позивача, що було зазначено в заяві про виправлення описки; суд касаційної інстанції зазначив, що виправлення описок не повинно змінювати суті судового рішення, а має лише усувати неточності, що впливають на його реалізацію; суд касаційної інстанції погодився з тим, що в мотивувальній частині постанови апеляційного суду була допущена арифметична помилка при розрахунку кількості днів вимушеного прогулу; суд касаційної інстанції відхилив клопотання представника позивача про закриття касаційного провадження, оскільки були підтверджені підстави для касаційного оскарження.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/5134/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі щодо оскарження постанови про накладення штрафу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ) пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і не надало достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що ГУ ПФУ тричі подавало апеляційну скаргу, і кожного разу скарга залишалася без руху через несплату судового збору. Суд підкреслив, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, і що ГУ ПФУ не діяло добросовісно, оскільки звернулося до суду з третьою апеляційною скаргою лише через тривалий час після отримання ухвали про повернення другої скарги. Суд також вказав, що посилання скаржника на швидкість дій є необґрунтованими, оскільки хронологія звернень свідчить про зволікання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №480/10486/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ «Агропідприємство «Прогрес-технологія» привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах органів, які не мають повноважень звертатися з таким позовом самостійно. Суд врахував, що ані ДСНС, ані органи місцевого самоврядування, ані районна державна адміністрація не мають права вимагати через суд приведення захисних споруд у готовність. Суд підкреслив, що прокурор не може замінювати собою уповноважені органи, а повинен довести, чому ці органи не можуть самостійно захистити інтереси держави. Аналіз чинного законодавства показав, що відповідні органи не наділені правом звертатися до суду з такими вимогами. Суд також зазначив, що посилання прокурора на попереднє рішення Великої Палати Верховного Суду є недоречним, оскільки воно стосувалося іншого питання і було прийнято на основі законодавства, яке вже не є чинним.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №824/112/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є заява про розподіл судових витрат, понесених Компанією LIMAK у зв’язку з розглядом заяви КП «Дніпровський метрополітен» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.
2. Верховний Суд, керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, частково задовольнив заяву Компанії LIMAK про відшкодування судових витрат. Суд врахував, що Компанія LIMAK понесла витрати на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом справи, і визнав обґрунтованим часткове відшкодування цих витрат. Суд також взяв до уваги складність справи та обсяг наданої правової допомоги. При цьому, суд спирався на принцип пропорційності розподілу судових витрат, згідно з яким витрати мають бути розподілені між сторонами з урахуванням задоволення чи відхилення вимог кожної зі сторін. Суд також врахував, що справа розглядалася в апеляційному та касаційному порядку, що зумовило додаткові витрати на правову допомогу.
3. Суд ухвалив стягнути з КП «Дніпровський метрополітен» на користь Компанії LIMAK судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 євро.
Справа №753/2649/21 від 30/07/2025
1. Позивач просив відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану державою російська федерація внаслідок збройної агресії проти України та окупації частини Донецької області.
2. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження знищення або пошкодження його майна, а також не довів факт отримання доходу від оренди майна до окупації та втрати такої можливості внаслідок окупації. Суд зазначив, що неможливість користування майном на окупованій території не є збитками в розумінні цивільного законодавства, а гіпотетичні припущення про можливість передачі майна в оренду не свідчать про наявність упущеної вигоди. Суд також врахував, що позивач не надав доказів викрадення техніки та звернення з цього приводу до правоохоронних органів, підкресливши, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доведеності матеріальної шкоди.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди – без змін.
Справа №753/970/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна боржника після повернення виконавчого документа стягувачу.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що повернення виконавчого документа стягувачу не є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника. Апеляційний суд врахував, що у боржника наявна заборгованість по виконавчому збору, яка не була сплачена. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, зазначивши, що відповідно до чинного законодавства, наявність непогашеного виконавчого збору є перешкодою для зняття арешту з майна боржника, навіть якщо виконавчий документ було повернуто стягувачу. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи та дали їм належну оцінку. Також, ВС зазначив, що його рішення узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №642/1434/21 від 31/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту, складеного батьком позивача на користь відповідачки.
2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки позивач двічі не з’явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, і не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Суд апеляційної інстанції погодився з цим рішенням, зазначивши, що повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і що позивач повинен добросовісно користуватися процесуальними правами. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивач не надав доказів поважності причин неявки, а його представник вісім разів заявляв клопотання про відкладення розгляду справи. Суд також врахував, що позивачу було забезпечено можливість участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції, але він нею не скористався.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/31093/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що обов’язковою умовою для звернення до суду є наявність порушення прав, свобод або інтересів особи суб’єктом владних повноважень на момент звернення до суду. Суд підкреслив, що право оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, має лише прокурор, щодо якого подано дисциплінарну скаргу, як суб’єкт дисциплінарного провадження. Особи, які подають дисциплінарні скарги, не є суб’єктами дисциплінарного провадження і не мають права оскаржувати рішення комісії про відмову у відкритті провадження. Суд також зазначив, що рішення комісії про відмову у відкритті дисциплінарного провадження не створює жодних юридичних прав чи обов’язків для скаржника і не може порушувати його особисті права та інтереси. Суд врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду з цього питання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №176/1017/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження з примусового стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій. Верховний Суд наголосив, що в таких випадках спори щодо оскарження дій державного виконавця підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного. Суд також зазначив, що суди повинні перевіряти дотримання правил юрисдикції незалежно від доводів сторін і закривати провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку відповідного судочинства. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин і порушили норми процесуального права щодо визначення предметної юрисдикції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень і закриття провадження у справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.
Справа №363/130/23 від 30/07/2025
1. Предмет спору – усунення перешкод у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою лісгоспом шляхом визнання недійсним рішення міської ради про передачу землі у приватну власність та повернення земельних ділянок у постійне користування лісгоспу.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимог про усунення перешкод шляхом визнання недійсним рішення міської ради та державного акта не призведе до захисту або відновлення порушеного речового права позивача. Ефективним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Оскарження рішень органів влади та договорів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту, оскільки позивач може посилатися на незаконність рішення органу влади в межах розгляду справи про витребування майна. Суд повинен забезпечити повний захист, що відповідає принципу процесуальної економії, і уникнути необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Оскільки задоволення позовних вимог не призведе до поновлення прав позивача на користування земельною ділянкою, такі вимоги не є ефективним способом захисту.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, виклавши мотиви відмови у позові в новій редакції, підтверджуючи відмову в задоволенні позову через обрання неефективного способу захисту.
Справа №210/1532/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання припиненим договору застави на квартиру, зняття заборони на її відчуження та виключення запису про обтяження з реєстру.
2. Суд касаційної інстанції, змінюючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що позивачка повністю виконала свої зобов’язання за кредитним договором, що є підставою для припинення договору застави. Оскільки банк, який був заставодержателем, ліквідовано без правонаступників, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є стороною кредитного договору, позивачка не має можливості в інший спосіб зняти обтяження з квартири. Суд застосував аналогію закону, посилаючись на статтю 277 ЦК України, яка передбачає можливість встановлення факту недостовірності інформації, якщо особа, яка її поширила, невідома. Враховуючи, що наявність запису про обтяження порушує право власності позивачки, суд визнав за можливе встановити факт припинення застави. Суд також врахував, що Фонд у касаційній скарзі просив встановити факт припинення іпотеки.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення апеляційного суду, встановивши факт припинення застави на квартиру, що є підставою для зняття заборони на її відчуження та виключення запису про обтяження з реєстру.
Справа №120/566/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є правомірність звільнення поліцейського зі служби за порушення дисципліни, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що службова дисципліна вимагає від поліцейського дотримання високих стандартів поведінки як на службі, так і в позаслужбовий час, а факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння є грубим порушенням цих стандартів. Суд зазначив, що закриття провадження про адміністративне правопорушення не виключає наявності дисциплінарного проступку, а відповідальність за порушення службової дисципліни є окремою від адміністративної відповідальності. Також, суд врахував, що в умовах воєнного стану до поліцейських висуваються підвищені вимоги щодо бездоганної поведінки, а вчинення дисциплінарного проступку в цей період є обтяжуючою обставиною. Суд підкреслив, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є пропорційним вчиненому порушенню, оскільки дії поліцейського підірвали авторитет Національної поліції України. Суд також врахував, що апеляційний суд невірно застосував положення КАС України щодо преюдиційних обставин, оскільки висновки суду у справі про адміністративне правопорушення не є обов’язковими при розгляді справи про дисциплінарну відповідальність.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову поліцейського.
Справа №927/439/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору з фінансовим директором ТОВ “Іст Агро Сервіс”, виданого генеральним директором, та захист корпоративних прав ТОВ “Корнфілд ЛТД” на управління фінансовою діяльністю товариства.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, які визнали дії генерального директора ТОВ “Іст Агро Сервіс” незаконними, оскільки він перевищив свої повноваження, видавши наказ про призупинення дії трудового договору з фінансовим директором без рішення загальних зборів учасників. Суд врахував, що згідно з корпоративним договором, управління фінансовою діяльністю ТОВ “Іст Агро Сервіс” належить до сфери відповідальності ТОВ “Корнфілд ЛТД”, і саме воно рекомендує кандидатуру фінансового директора. Суд зазначив, що висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються інших правовідносин і не можуть бути застосовані у даній справі. Також суд відхилив аргументи скаржника про відсутність висновку щодо застосування статті 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, оскільки спір вирішувався в аспекті порушення корпоративних прав позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Іст Агро Сервіс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/19974/13-ц від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження особі, яка подала апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що суперечить положенням ЦПК України. Верховний Суд підкреслив, що річний строк на оскарження є присічним і не підлягає поновленню, за винятком випадків, коли апеляційна скарга подана особою, не повідомленою про розгляд справи, або через обставини непереборної сили, чого в даному випадку не було. Оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, поновивши строк на оскарження, Верховний Суд вирішив направити справу на новий розгляд до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Також, була скасована ухвала про заміну позивача, оскільки вона була винесена після незаконного відкриття апеляційного провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу та постанову Одеського апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №752/8908/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчинення певних дій щодо неї, яку відповідач намагався оскаржити в апеляційному порядку.
2. Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, вважаючи, що відповідачем пропущено строк на апеляційне оскарження і не наведено поважних причин для його поновлення. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що ключовим є встановлення дати отримання відповідачем копії оскаржуваної ухвали, а матеріали справи не містять доказів її вручення. Апеляційний суд не звернув увагу на твердження відповідача про неотримання копії ухвали та не витребував докази її надсилання/вручення. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд мав перевірити факт отримання копії ухвали відповідачем, перш ніж відмовляти у відкритті апеляційного провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №905/959/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а також інфляційних втрат та 3% річних.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, вказавши, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права при розрахунку 3% річних, оскільки безпідставно врахували положення статті 254 Цивільного кодексу України щодо перенесення строків виконання зобов’язань у випадку, коли останній день строку припадає на вихідний день. Суд наголосив, що у даному випадку слід було керуватися умовами договору між сторонами. Також, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору в частині стягнення 3% річних. В частині відмови у стягненні інфляційних втрат, Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки скаржник не надав обґрунтованих доводів щодо незгоди з цими висновками.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №917/654/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у статутному капіталі ТОВ “Компанія Фаворит Агро”.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив позов ОСОБА_1, виходячи з того, що його виключення з товариства було незаконним. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату зборів, на яких було прийнято рішення про його виключення, оскільки повідомлення було надіслано з порушенням встановленого законом строку. Крім того, суд врахував, що невнесення ОСОБА_1 вкладу не завадило діяльності товариства та отриманню прибутку, а також те, що він надавав фінансову допомогу товариству. Суд також зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки він спрямований на відновлення його корпоративних прав. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що порушення процедури повідомлення та відсутність негативних наслідків для товариства роблять виключення ОСОБА_1 незаконним.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №600/5151/24-а від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, оскільки суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову, а також не встановили підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ВІД ОІЛ». Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про негативні наслідки для господарської діяльності позивача не підтверджені оцінкою будь-яких доказів, а до матеріалів заяви про забезпечення позову не долучено належних та допустимих доказів. Також, суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Суд касаційної інстанції вказав, що не встановлено наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову, а необхідність вжиття таких заходів не доведена.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ВІД ОІЛ» про забезпечення позову.
Справа №120/12256/23 від 01/08/2025
1. Предметом спору є правомірність звернення прокурора до суду в інтересах держави з вимогою зобов’язати комунальне підприємство та міську раду привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору, оскільки прокурор не обґрунтував належним чином підстави для звернення до суду з таким позовом. Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, коли ці суб’єкти не здійснюють захист або роблять це неналежно. У даному випадку, хоча Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) і не має повноважень звертатися до суду з позовом зобов’язального характеру, вона має інші контролюючі функції, які може реалізувати. Суд також підкреслив, що відсутність у ДСНС права на звернення до суду з конкретним позовом не означає відсутність органу, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах. Тому, оскільки прокурор не довів, що уповноважений орган не може захистити інтереси держави, підстав для його втручання немає.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/2281/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною після розірвання шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, виходив з необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи рівні права батьків на виховання. Суд зазначив, що положення про рівність прав батьків не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Суд врахував, що між батьками існує конфлікт, і суди попередніх інстанцій не встановили негативної поведінки батька, яка могла б зашкодити дитині. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку про доцільність проведення побачень батька з дитиною без присутності матері, оскільки це сприятиме формуванню емоційного зв’язку між ними та зменшить вплив конфлікту між батьками на дитину. Суд також вказав на обмеженість графіку спілкування, встановленого судами попередніх інстанцій, що є недостатнім для налагодження контакту з дитиною.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановивши графік побачень без присутності матері, а також необмежене спілкування засобами зв’язку.
Справа №183/12595/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок апеляційного суду щодо засудження особи за ухилення від військової служби.
2. Верховний Суд скасував вироки судів попередніх інстанцій, керуючись тим, що на момент розгляду справи в касаційному порядку з’явилися підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачені ч. 1 ст. 440 Кримінального процесуального кодексу України (КПК). Суд застосував положення ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу (КК), звільнивши особу від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК та закривши кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Суд врахував, що особа має бути звільнена з-під варти та зобов’язана повернутися до військової частини для продовження служби, а командир військової частини зобов’язаний поновити її на службі.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував вироки судів попередніх інстанцій та звільнив особу від кримінальної відповідальності, закривши кримінальне провадження.
Справа №522/3657/22 від 31/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів про пайову участь, переведення прав та обов’язків пайовика, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності на квартири, придбані за договорами пайової участі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки ЦК України не передбачає можливості визнання недійсним договору в частині визначення сторони договору. Суд також зазначив, що вимога про переведення прав та обов’язків пайовика є неналежним способом захисту, оскільки ТОВ «Діана-Плюс» не порушила права позивача, який добровільно погодився на укладення договорів саме відповідачкою як пайовиком. Крім того, свідоцтво про право власності є лише документом, що фіксує право, а не правочином, тому вимога про визнання його недійсним також є неналежним способом захисту. Суд врахував висновок Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду ВС від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц, де зазначено, що не допускається правова конструкція позову про визнання недійсним договору в частині сторони договору. **** Суд в рішенні зазначив, що він відступив від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №176/2452/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь фізичної особи коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій. Верховний Суд наголосив, що в таких випадках скарги на дії державного виконавця підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного. Суд також зазначив, що суди повинні перевіряти дотримання правил юрисдикції незалежно від доводів сторін і закривати провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку відповідного судочинства. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правової природи спірних правовідносин і помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, їхні рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі – закриттю.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, роз’яснивши заявнику право звернутися до адміністративного суду.
Справа №280/1530/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора зобов’язати лікарню привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) у відповідність до встановлених вимог.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або у разі відсутності такого органу. Суд зазначив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Суд вказав, що аналіз чинних законодавчих положень щодо обсягу повноважень ДСНС дає змогу дійти висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд. Суд також врахував, що прокурор не навів норму закону, яка б наділяла ГУ ДСНС України у Запорізькій області правом на звернення до суду з таким позовом.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву без розгляду.
Справа №521/4566/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного у 2003 році, через наявність арешту на майно, про який не було відомо на момент укладення угоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів порушення своїх прав оспорюваним правочином, укладеним за вільного волевиявлення сторін. На момент укладення договору купівлі-продажу, арешт на квартиру не був зареєстрований у відповідному реєстрі, тому сторони та нотаріус не знали про обтяження. Суд також врахував, що нотаріальна форма договору була дотримана, сторони виконали умови договору, і покупець отримав право власності на квартиру. Крім того, суд зазначив, що позивач звернувся до суду лише через 20 років після укладення договору, що свідчить про відсутність істотної помилки або порушення прав на момент укладення угоди. Суд апеляційної інстанції також врахував, що арешт з квартири вже був знятий на підставі іншого судового рішення.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №689/1074/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 (тяжке тілесне ушкодження) та ч. 3 ст. 135 (залишення в небезпеці) КК України.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Тому надати інформацію про аргументи суду неможливо.
3. Верховний Суд залишив вирок Хмельницького апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №904/3505/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними пунктів додаткової угоди до контракту, стягнення авансу, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, не врахував висновки Верховного Суду щодо належності доказів, складених іноземною мовою, та щодо застосування положень статті 530 Цивільного кодексу України стосовно визначення початку перебігу позовної давності. Апеляційний суд, з одного боку, визнав листи, складені російською мовою, неналежними доказами через відсутність перекладу, але з іншого боку, використав їх для обґрунтування пропуску строку позовної давності. Також, апеляційний суд невірно застосував положення про преюдиційні обставини, посилаючись на обставини, які не були предметом розгляду в іншій справі. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторін та доказам, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, важливих для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні суми невикористаного авансу та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №759/19114/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування грошових коштів, укладеного між батьком та сином, оскільки позивач вважає, що цей договір порушує її права на спільне майно подружжя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про визнання договору дарування недійсним. Апеляційний суд встановив, що позивачка не надала достатніх доказів фіктивності договору дарування, а передача грошових коштів підтверджується розпискою. Суд також врахував, що сторона відповідача не була обізнана про вимогу суду першої інстанції щодо надання оригіналу розписки, тому її надання в апеляційному суді не є порушенням процесуальних норм. Крім того, суд зазначив, що відсутні підстави вважати договір дарування фраудаторним, оскільки позивачка не є кредитором відповідачів, і між ними відсутні зобов’язальні правовідносини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №300/923/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності органу державної влади та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій погодились з доводами прокурора, який діяв в інтересах держави, щодо наявності протиправної бездіяльності відповідачів. Ймовірно, суди встановили, що відповідачі мали обов’язок вчинити певні дії, передбачені законодавством, але не виконали їх. При цьому, суди належним чином дослідили обставини справи та надали оцінку доказам, а касаційна скарга не містила переконливих аргументів для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Справа №440/10453/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління ДСНС у Полтавській області щодо заниження розміру надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії у довідці про грошове забезпечення позивача, необхідної для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з чинним законодавством, зокрема Порядком №45, у довідці про грошове забезпечення для перерахунку пенсії мають бути вказані середні розміри щомісячних надбавок, доплат та премій, які фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії. Суд підкреслив, що нормативне регулювання не встановлює фіксованих розмірів таких виплат, а лише визначає їх мінімальні або максимальні межі, і розмір надбавки за особливості проходження служби та премії має бути зазначений у середньому розмірі, фактично виплаченому за відповідною посадою. Суд також врахував правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду у зразковій справі № 380/19324/23, яка підтверджує необхідність зазначення у довідках середніх розмірів надбавок та премій. Суд відхилив доводи відповідача про відсутність доказів щодо фактичного розміру премії, оскільки факт виплати премії у певному розмірі підтверджено офіційною інформацією органу, уповноваженого здійснювати нарахування грошового забезпечення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №600/5151/24-а від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову, а також не встановили підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ВІД ОІЛ». Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про настання негативних наслідків для господарської діяльності позивача не підтверджені жодними доказами, а до матеріалів заяви про забезпечення позову не долучено належних та допустимих доказів в розумінні статей 150, 151 КАС України. Суд також вказав, що не встановлено наявності виняткового випадку, який би вимагав невідкладного вжиття заходів забезпечення позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обґрунтованість позову не досліджується на стадії вирішення питання про забезпечення позову, проте суди повинні пересвідчитись у наявності реальної загрози невиконання рішення суду або суттєвої перешкоди у такому виконанні.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ВІД ОІЛ» про забезпечення позову.
Справа №815/7067/16 від 28/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Тедіс Україна» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість та акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно з’ясували обставини справи. Суди не дослідили реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Тедіс Україна» з контрагентами, зокрема, не з’ясували наявність у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення діяльності, походження товару, а також не врахували вироки та кримінальні провадження стосовно контрагентів. Суд наголосив, що для підтвердження реальності господарських операцій необхідно дослідити не лише наявність первинних документів, а й встановити обставини щодо виконання договорів, наявність у контрагентів умов для здійснення діяльності. Також, суди не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо відсутності трудових ресурсів у контрагентів. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні активно збирати докази та сприяти сторонам у їх наданні для встановлення дійсних обставин справи.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/1959/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення засідання президії Одеської регіональної торгово-промислової палати в частині виключення ТОВ “Глассрайз” з членів палати.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав рішення про виключення ТОВ “Глассрайз” недійсним, оскільки було порушено процедуру повідомлення члена президії (який одночасно є учасником ТОВ “Глассрайз”) про порядок денний засідання, що позбавило позивача можливості підготуватися та надати пояснення. Крім того, суд зазначив, що рішення про виключення не містило обґрунтованих підстав, які саме вимоги статуту були порушені позивачем. Суд врахував, що статут є локальним актом, який регулює відносини управління юридичною особою, і недотримання його вимог є підставою для визнання рішення недійсним. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що листування електронною поштою є звичайною практикою, але в даному випадку не було доведено належне повідомлення позивача про порядок денний. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про необхідність врахування балансу інтересів, оскільки справа не стосувалася відносин між співвласниками ОСББ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
