Справа №459/331/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг та визнання недійсним цього договору, укладеного між ТОВ «Адвокат в Європі» та фізичною особою ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що ТОВ «Адвокат в Європі» виконало свої зобов’язання за договором, забезпечивши отримання ОСОБА_1 страхового відшкодування, а ОСОБА_1 не виконав зобов’язання з оплати послуг. Суд не знайшов підстав для визнання договору недійсним, оскільки ОСОБА_1 не довів, що договір було укладено під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, адже отримання відшкодування свідчить про вигідність умов договору для ОСОБА_1. Також суд зазначив, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи були вони вже фактично сплачені, та зменшив розмір відшкодування, враховуючи обставини справи та стан здоров’я ОСОБА_1. Суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, оскільки вони сформульовані за інших фактичних обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №826/3687/18 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги щодо нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ “Ековей Вейст Менеджмент” (раніше ТОВ “Аве Львів”) за результатами перевірки господарських операцій з контрагентами.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази в розрізі кожного контрагента окремо, що унеможливило встановлення фактичних обставин, важливих для правильного вирішення справи, та не виконали вимоги попередньої постанови Верховного Суду про новий розгляд; суди не встановили повний перелік господарських операцій, які були поставлені під сумнів під час перевірки, та підстави для цього; суди не перевірили фактичне вчинення господарських операцій з надання послуг в розрізі кожного контрагента окремо, не встановили обставини налагодження господарських зв’язків між позивачем та його контрагентами, не надали належної правової оцінки первинним документам на предмет їх оформлення, не оцінили докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо, не дослідили розрахунок податкових зобов’язань та штрафних санкцій в розрізі кожного порушення та контрагента, а також не надали правової оцінки обставинам щодо нарахування податкових зобов’язань, враховуючи ненадання первинної документації, зокрема вилученої у рамках кримінального провадження. Суд касаційної інстанції не визнав обґрунтованими доводи позивача про упередженість суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №694/1425/22 від 09/07/2025
1. Предметом спору є перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів на дитину за нововиявленими обставинами, оскільки боржник не довів наявності нововиявлених обставин, а саме факту проживання дитини з ним на час видачі судового наказу, а також не спростував факту проживання дитини з матір’ю. Суд врахував, що рішенням органу місцевого самоврядування було визначено місце проживання дитини з матір’ю, а також рішення іноземного суду, яким відмовлено батькові у поверненні дитини в Україну, виходячи з інтересів дитини. Суд зазначив, що наявність спору щодо місця проживання дитини та факт проживання дитини з матір’ю не є підставою для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, а можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів. Суд також наголосив, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, які ґрунтуються на переоцінці доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/1736/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є правомірність скасування судом апеляційної інстанції ухвал суду першої інстанції про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність за скаргою кредитора, який не брав участі у справі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвали суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що боржник не надав повної інформації про всіх кредиторів, зокрема, про кредитора, вимоги якого були підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, але не були заявлені у справі про неплатоспроможність. Суд також врахував, що апеляційний суд правильно зазначив, що у випадку, коли кредитор не звертався з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, однак посилається на такі вимоги, оскаржуючи ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів, враховуючи правову природу та наслідки постановлення цих ухвал, а також в силу положень Кодексу України з процедур банкрутства, вони є судовими рішеннями, що ухвалені про права та обов`язки такого кредитора у розумінні частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у таких випадках, суд першої інстанції повинен зобов’язати керуючого реструктуризацією повідомити кредитора про наслідки не заявлення вимог у встановлений строк. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що боржник діяв надто оперативно при погодженні плану реструктуризації, що могло обмежити права кредитора на заявлення вимог.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/2156/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є витребування прокуратурою в інтересах держави земельних ділянок лісового фонду з незаконного володіння ТОВ “Реформ-Інвест”.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про витребування земельних ділянок, мотивуючи це тим, що ТОВ “Реформ-Інвест” набуло право власності на спірні ділянки через придбання їх у особи, яка отримала їх в рахунок погашення боргу за рішенням суду, що, на думку апеляційного суду, є реалізацією майна в порядку виконавчого провадження. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не дослідив питання добросовісності набуття майна ТОВ “Реформ-Інвест”, враховуючи, що ділянки є лісовими і прокурор стверджував про обізнаність відповідача щодо цього. Суд касаційної інстанції наголосив, що для правильного вирішення спору важливо встановити, чи проявив відповідач розумну обачність при придбанні майна, особливо враховуючи його специфічний статус. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність перевірки доводів відповідача про пропуск позовної давності, які не були належним чином розглянуті апеляційним судом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №902/983/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди державного майна та додаткової угоди до нього, а також зобов’язання повернути орендоване майно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який встановив, що договір оренди державного майна був укладений з порушенням Закону України “Про освіту”, оскільки приміщення державного навчального закладу використовувалося не за освітнім призначенням. Апеляційний суд правильно застосував положення про позовну давність, врахувавши продовження строків позовної давності на час дії карантину та воєнного стану. Суд також врахував, що додаткова угода до договору оренди продовжувала незаконне використання майна не за цільовим призначенням. Доводи касаційної скарги про те, що позовна давність почала перебіг раніше, ніж встановив апеляційний суд, є необґрунтованими, оскільки не було надано доказів, що Міносвіти знало або могло знати про порушення свого права раніше. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які були досліджені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/4297/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про зобов’язання ПП “Рибхоз” звільнити Олександрівське водосховище та повернути його у відання Харківської обласної військової адміністрації через відсутність у підприємства правових підстав для користування цим водним об’єктом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що для здійснення рибогосподарської діяльності на землях водного фонду необхідні правові підстави, такі як право власності, постійного користування або оренда. Оскільки ПП “Рибхоз” не є власником, постійним користувачем, а Олександрівське водосховище є водосховищем комплексного призначення, яке не може бути передано в оренду, то підприємство використовує водний об’єкт без належних правових підстав. Суд також підкреслив, що наявність Режиму рибогосподарської експлуатації та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів не є правовстановлюючими документами на землю чи водний об’єкт. Суд вказав, що використання земельної ділянки водного фонду можливе виключно на умовах оренди або за погодженням з власниками/користувачами земельних ділянок. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили відсутність у ПП “Рибхоз” законних підстав для користування земельною ділянкою водного фонду.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПП “Рибхоз” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши обов’язок підприємства звільнити водний об’єкт.
Справа №380/5244/22 від 10/07/2025
1. Предметом спору є правомірність звільнення позивачки з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій у зв’язку зі скороченням посади.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, оскільки відповідач діяв у межах закону при звільненні позивачки. Суд зазначив, що роботодавець зобов’язаний запропонувати всі наявні вакантні посади, а не створювати нові або звільняти інших працівників. Також суд вказав, що відповідач виконав свій обов’язок, запропонувавши позивачці всі наявні вакантні посади, від яких вона відмовилася. Суд відхилив аргументи позивачки щодо переважного права на залишення на роботі, оскільки не було інших кандидатів на вакантні посади. Суд також зазначив, що постанови Кабінету Міністрів України, на які посилалася позивачка, не забороняли скорочення чисельності працівників у Львівській області на момент звільнення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2640/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення апеляційного суду щодо відмови у включенні грошових вимог ТОВ “Альдіва” до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Рефілл” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підкресливши, що ТОВ “Альдіва” не надало достатніх доказів на підтвердження заборгованості ТОВ “Рефілл” за договором про надання поворотної фінансової допомоги, зокрема, не було доведено узгодження між сторонами зміни призначення платежів, а також не було обґрунтовано неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції. Суд також зазначив, що переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду, а посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо значення даних ЕСІТС та Електронного суду не є належним обґрунтуванням для формування такого висновку у даній справі. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок доказування обґрунтованості вимог кредитора покладено на заявника, і ТОВ “Альдіва” не спростувало висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності належного підтвердження заявлених вимог.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Альдіва” без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №128/789/17 від 01/07/2025
1. Предметом спору є розірвання договорів оренди земельних ділянок та повернення цих ділянок у зв’язку з систематичною несплатою орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, оскільки було встановлено факт систематичної несплати орендної плати відповідачем, що є порушенням умов договорів. Суд відхилив аргументи касаційної скарги відповідача, оскільки вони зводились до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду, та не знайшли підтвердження посилання на неврахування висновків Верховного Суду в подібних справах. Суд також зазначив, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави, оскільки уповноважений орган не вжив заходів для захисту інтересів держави. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, та не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №461/6414/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі за позовом банку до фізичної особи про стягнення боргу за кредитним договором, оскільки вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження, оскільки вважає, що позовні вимоги банку до фізичної особи є тотожними вимогам у попередній справі, де вже було ухвалено рішення про відмову у стягненні боргу за тим же кредитним договором. Суд зазначив, що тотожність позовів визначається збігом сторін, підстав та предмету спору. Зміна суми боргу, яку банк намагається стягнути, не є зміною підстав позову, оскільки первісні обставини залишаються незмінними. Також, Верховний Суд підкреслив важливість принципу правової визначеності, згідно з яким рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів. Суд також підтримав рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки відповідач надав необхідні докази та обґрунтування цих витрат.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №521/18197/22 від 09/07/2025
Предмет спору – скарга боржника на бездіяльність державної виконавчої служби щодо незняття арешту з майна у виконавчому провадженні, яке було завершено поверненням виконавчого документа стягувачу.
Суд касаційної інстанції зазначив, що повернення виконавчого документа стягувачу не є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки стягувач має право повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених законом строків. Водночас, суд вказав, що державний виконавець, отримавши заяву про скасування арешту в межах знищеного виконавчого провадження, повинен вжити заходів для відновлення матеріалів виконавчого провадження та встановити конкретні підстави його завершення, після чого прийняти рішення за заявою. Апеляційний суд не дослідив матеріали відновленого виконавчого провадження та не встановив обставин і підстав його завершення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції повинен був зобов`язати Суворовський відділ державної виконавчої служби надати матеріали відновленого виконавчого провадження, встановити підставу завершення цього виконавчого провадження та у залежності від цього прийняти рішення за скаргою.
Суд вирішив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №520/1680/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” щодо не внесення відомостей про щомісячні додаткові виплати до оновленої довідки про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який закрив апеляційне провадження, мотивуючи це тим, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС не є юридичною особою і, відповідно, не має адміністративної процесуальної дієздатності. Верховний Суд наголосив, що згідно з КАС України, відповідачем у справі може бути суб’єкт владних повноважень, навіть якщо він не має статусу юридичної особи. Суд врахував, що на Регіональний сервісний центр покладено обов’язок видавати довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсій, що робить його суб’єктом владних повноважень. Також, суд взяв до уваги, що судом першої інстанції було замінено сторону виконавчого провадження на Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях. Верховний Суд підкреслив, що аналогічна правова позиція вже висловлювалася у попередніх рішеннях Верховного Суду.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №911/657/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на каналізаційну насосну станцію (КНС).
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення про державну реєстрацію права власності на КНС за ТОВ “Петропавлівське”, оскільки об’єкт не був введений в експлуатацію, а отже, не міг бути предметом державної реєстрації як об’єкт нерухомого майна. Суд зазначив, що ТОВ “Петропавлівське” не набуло майнових прав на КНС, а університет, як забудовник, є власником матеріалів, використаних при будівництві. Суд також вказав, що державний реєстратор не перевірив факт введення об’єкта в експлуатацію, що є порушенням законодавства. Доводи касаційної скарги ТОВ “Петропавлівське” про те, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду в інших справах, були відхилені, оскільки правовідносини в цих справах не є подібними. Суд касаційної інстанції також відхилив аргументи про необхідність залучення до справи органу місцевого самоврядування та Державної інспекції архітектури та містобудування, оскільки спір не стосується легалізації самочинного будівництва.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою було скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на каналізаційну насосну станцію за ТОВ “Петропавлівське”.
Справа №921/457/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі щодо продовження строку оренди.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ФОП Яремчука І.В. про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. Суди встановили, що ФОП Яремчук І.В. належно повідомив Збаразьку міську раду про свій намір продовжити строк оренди землі, на якій знаходяться багаторічні насадження, запропонувавши строк оренди, що відповідає вимогам чинного законодавства (не менше 25 років для таких насаджень). Збаразька міська рада не надала обґрунтованих заперечень щодо продовження строку оренди, а її рішення від 02.09.2022 було розцінено судами як згода з пропозицією орендаря. Суд касаційної інстанції також відхилив аргументи Збаразької міської ради щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в тих справах не були подібними до даної справи. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з рішенням про часткове відшкодування витрат ФОП Яремчука І.В. на професійну правничу допомогу, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та обґрунтували розмір відшкодування.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги Збаразької міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/1222/19 від 08/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради про передачу в оренду ТОВ “Нерейінтертранс” земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди та повернення цих ділянок у розпорядження територіальної громади.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, оскільки Миколаївська міська рада, будучи уповноваженим органом, сама порушила інтереси територіальної громади, прийнявши рішення про передачу в оренду земельних ділянок, що суперечить містобудівній документації. Суд також підкреслив, що прокурор дізнався про порушення лише після публікації в інтернеті у 2018 році, і тому не пропустив строк позовної давності. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що прокурор повинен був звернутися до міської ради перед поданням позову, оскільки саме міська рада була відповідачем у справі. Крім того, суд зазначив, що задоволення позовних вимог є ефективним способом захисту, оскільки оскаржуваним рішенням фактично змінено цільове призначення земельної ділянки.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Нерейінтертранс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18308/21 від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ДП “НАЕК “Енергоатом” інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги ДП “НАЕК “Енергоатом” про стягнення інфляційних втрат. Суд зазначив, що положення статті 75 Закону України “Про ринок електричної енергії” не містять імперативної заборони щодо розрахунку за електричну енергію лише коштами з рахунку зі спеціальним режимом використання, і боржник має можливість вносити кошти з інших рахунків. Також суд підкреслив, що наявність спеціального рахунку не звільняє споживача від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання, включаючи сплату інфляційних втрат. Суд відхилив доводи скаржника про необхідність заокруглення індексу інфляції, оскільки наданий позивачем розрахунок вже містив заокруглені значення. Суд також підкреслив, що суди попередніх інстанцій дослідили наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановили його відповідність вимогам законодавства, а використання системи “ЛІГА:ЗАКОН” для перевірки розрахунків є усталеною практикою.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/29881/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було збільшено суму податку на доходи фізичних осіб та нараховано штрафні санкції у зв’язку з не включенням до оподатковуваного доходу коштів, отриманих від ліквідації іноземної компанії.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач виконав усі вимоги Податкового кодексу України (ПК України) для застосування пільги з оподаткування доходів, отриманих внаслідок ліквідації іноземної юридичної особи, а саме: процедуру ліквідації було розпочато та завершено у встановлені строки, позивачем подано всі необхідні документи, включаючи заяву про звільнення від оподаткування та фінансову звітність іноземної компанії. Суд зазначив, що ПК України не містить конкретного переліку документів, необхідних для підтвердження права на пільгу, і що податковий орган не має права вимагати додаткові документи, не передбачені законом. Суд також врахував, що податкове законодавство не передбачає проведення оцінки активів чи аудиту звітності іноземної компанії для цілей застосування пільги. **** Суд наголосив, що податковий орган не надав належних доказів, які б спростовували правомірність застосування позивачем пільги, а також врахував, що Державна податкова служба України в аналогічній ситуації з іншим акціонером тієї ж компанії дійшла висновку про відсутність порушень податкового законодавства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2640/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про відхилення грошових вимог ТОВ “Борей-С” до ТОВ “Рефілл” у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підтримавши висновок про те, що ТОВ “Борей-С” не надало належних доказів на підтвердження заборгованості ТОВ “Рефілл” за договором про надання поворотної фінансової допомоги. Суд зазначив, що платежі здійснювалися з різним призначенням, і відсутні докази узгодження зміни цього призначення між сторонами. Також, апеляційний суд правомірно не взяв до уваги угоду про розірвання договору поставки, оскільки ТОВ “Борей-С” не надало її копію до апеляційної скарги, не заявило клопотання про її витребування та не обґрунтувало неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів виходить за межі його компетенції, а обов’язок доказування обґрунтованості вимог покладається на кредитора. Суд також відхилив аргументи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, оскільки вони зводилися до заперечення встановлених судами обставин та переоцінки доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №915/574/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на зберігання майна при виконанні договору транспортного експедирування.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, вказавши на неправильне застосування ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, оскільки апеляційний суд не врахував, що для відшкодування експедитору витрат, понесених в інтересах клієнта, достатньо документального підтвердження цих витрат та доведення факту їх понесення в цілях виконання договору, а не обов’язкового попереднього погодження кожної окремої витрати з клієнтом. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив наявні у справі докази щодо підтвердження витрат на зберігання контейнерів, а також не врахував висновки Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на необхідності відшкодування експедитору документально підтверджених витрат, понесених в інтересах клієнта. Крім того, суд касаційної інстанції відхилив аргументи відповідача про те, що він не був своєчасно повідомлений про виникнення додаткових витрат, оскільки відповідач був обізнаний про зберігання контейнерів на терміналі і не міг не знати, що це тягне за собою додаткові витрати. Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що ставити експедитора в залежність від погодження кожної витрати, яке може і не відбутися, позбавляє його можливості на відшкодування понесених витрат, що суперечить законодавству.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №640/9007/22 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій міграційної служби щодо скасування посвідки на постійне проживання особи без громадянства, виданої на підставі імміграції як члену сім’ї службовця миротворчого контингенту.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи були порушення з боку позивачки, які б могли призвести до скасування дозволу на імміграцію, а також не врахували тривалий термін її проживання в Україні на законних підставах. Суд наголосив на обов’язку міграційної служби довести правомірність своїх дій, особливо враховуючи, що протягом тривалого часу дозвіл на імміграцію не оспорювався. Також, суд вказав на необхідність дотримання принципу справедливої процедури, що передбачає надання особі можливості надати пояснення та докази на захист своїх прав. Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що позивачка є дочкою учасника бойових дій, що може мати значення при вирішенні питання про її правовий статус. Суд також зазначив, що суди не врахували наявність судового рішення, яке встановлює підстави для видачі посвідок на постійне проживання батьку позивачки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/4875/20 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивач правомірно включив до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентами, оскільки ці операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, а господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов’язань платника податків, сприяли отриманню доходу. Суд також зазначив, що порушення податкової дисципліни контрагентами позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, якщо позивач виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження. Щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб з дивідендів, суд погодився, що оскільки протоколами загальних зборів було визначено період нарахування та виплати дивідендів, а податковий агент оподаткував ці доходи саме під час їх нарахування, відсутні підстави для тверджень про порушення податкового законодавства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/23478/17 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Хмельницької міської ради щодо включення підвального приміщення багатоквартирного будинку до переліку об’єктів комунальної власності та скасування державної реєстрації права власності на це приміщення за територіальною громадою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що позивачі не довели, що спірне підвальне приміщення є допоміжним, призначеним для обслуговування будинку та його мешканців, оскільки експертиза встановила можливість використання приміщення як окремого об’єкта за певних умов. Суд зазначив, що наявність комунікацій у частині приміщення не робить усе приміщення допоміжним. Також, суд врахував, що позивачі тривалий час не оспорювали користування приміщенням іншою особою та не довели наявність перешкод у доступі до комунікацій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів виходить за межі його повноважень, і він не вбачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №520/35598/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є рішення податкового органу про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника єдиного податку.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав підприємця, оскільки анулювання реєстрації платником єдиного податку призведе до зміни системи оподаткування, застосування штрафних санкцій, зупинення діяльності та розірвання договірних відносин. Суд зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд також врахував, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та спрямований на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Суд підкреслив, що для забезпечення позову необхідно переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту права дійсно існує і прямо пов’язана з об’єктом спору. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою є уникнення можливого порушення прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №495/4735/23 від 09/07/2025
Предметом спору у цій справі є визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом четвертої черги, де позивач просила визнати за нею право власності на квартиру після смерті особи, з якою вона, як стверджувала, проживала однією сім’єю понад п’ять років.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що факт спільного проживання позивача та спадкодавця був підтверджений лише показаннями свідків та актом, складеним цими ж сусідами, що є недостатнім доказом для встановлення факту проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав і обов’язків. Верховний Суд підкреслив, що для спадкування за законом четвертої черги необхідна доведеність не тільки спільного проживання, але й ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємної допомоги тощо, чого в даній справі не було встановлено. Суд також зазначив, що принцип змагальності вимагає від сторін доведення обставин справи, а суд оцінює докази на основі внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/3004/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та зобов’язання вчинити певні дії щодо звільнення громадської організації від орендної плати за комунальне майно в період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що громадська організація має право на звільнення від орендної плати на підставі рішення Одеської міської ради, яке передбачає таку пільгу для громадських організацій на період воєнного стану. Суд зазначив, що для отримання пільги достатньо звернення орендаря до орендодавця, і додаткових умов не потрібно. Також суд відхилив аргументи відповідача щодо використання частини приміщень у суборенді, оскільки рішення міської ради не містить застережень щодо позбавлення пільг орендарів, які передають майно в суборенду. Водночас, суд касаційної інстанції вказав, що рішення суду першої інстанції, залишене без змін апеляційним судом, в частині визначення періоду звільнення від орендної плати “до припинення (скасування) воєнного стану в Україні” є необґрунтованим, оскільки міська рада має право змінити або скасувати своє рішення про пільги, і таке формулювання ставить інших орендарів у нерівні умови.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення суду першої інстанції, виключивши з нього слова “до припинення (скасування) воєнного стану в Україні”, а в іншій частині залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №916/2243/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Одеської міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки для реконструкції та обслуговування автозаправної станції, а також визнання недійсними договорів оренди цієї ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх судів, виходив з того, що розміщення автозаправної станції на землях, віднесених до категорії житлової та громадської забудови, є порушенням вимог земельного законодавства, оскільки такі об’єкти мають розміщуватися на землях транспорту; суд підкреслив, що кожна категорія земель має чітко визначене цільове призначення, і використання землі не за призначенням є неприпустимим; **** суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували усталену судову практику Верховного Суду щодо цього питання, зокрема, позицію, викладену у справі № 904/186/23, де було наголошено на неправомірності розміщення АЗС на землях іншого цільового призначення; суд також врахував, що незаконне віднесення земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови призводить до зменшення ставки орендної плати та недоотримання коштів місцевим бюджетом; водночас, суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів оренди, оскільки на ділянці знаходиться об’єкт нерухомості, що належить відповідачу, і визнання договорів недійсними порушить його права як власника нерухомості.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні незаконними рішень Одеської міської ради та ухвалив нове рішення про визнання цих рішень незаконними, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.
Справа №925/1423/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, оскільки, на думку позивача, відповідач порушує його переважне право на укладення договору оренди на новий строк.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що, по-перше, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, зокрема, розміру орендної плати, а по-друге, поведінка орендаря не була добросовісною, оскільки він подав до суду проєкт додаткової угоди, який не відповідав попереднім домовленостям сторін щодо збільшення розміру орендної плати. Суд також зазначив, що орендодавець не ухилявся від переговорів, оскільки обґрунтовано очікував вирішення судового спору щодо правомірності реєстрації права оренди. Крім того, суд вказав, що хоча суди попередніх інстанцій і помилилися щодо застосування редакції Закону України “Про оренду землі”, це не вплинуло на законність та обґрунтованість ухвалених рішень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №927/172/25 від 07/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Сквадра” на користь ТОВ “АК “Еко-Парк” 10 250 167,87 грн, що включає вартість неякісного товару, неустойку та витрати на експертизу, у зв’язку з неналежним виконанням договору поставки.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ “АК “Еко-Парк”, наголосив, що метою забезпечення позову є захист майнових інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, що гарантує реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд зазначив, що у справах про стягнення грошових коштів існує ризик, що відповідач може розпорядитися коштами або майном, що ускладнить виконання рішення суду. ВС вказав, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (права відповідача розпоряджатися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного стандарту доказування. Суд також врахував, що позивач обґрунтував можливість утруднення виконання рішення суду значною сумою стягнення та відсутністю інформації про майно відповідача у відповідних реєстрах. ВС підкреслив, що питання обґрунтованості позову не досліджується під час вирішення питання про забезпечення позову, а є предметом розгляду спору по суті.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ “АК “Еко-Парк” про забезпечення позову.
Справа №910/622/25 від 09/07/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго», а також зустрічний позов про визнання дій ПрАТ «НЕК «Укренерго» незаконними та зобов’язання вчинити певні дії щодо обліку електроенергії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково розрахували суму судового збору за зустрічним позовом, вважаючи, що кожна дія, пов’язана з окремим споживачем/оператором системи розподілу, є окремою вимогою немайнового характеру, хоча відповідачем у зустрічному позові є лише ПрАТ «НЕК «Укренерго». Суд зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення обґрунтованості позову – обов’язком суду при розгляді справи по суті. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні враховувати, що у даному випадку позивач за зустрічним позовом заявив вимоги, які стосуються дій відповідача, а не окремих споживачів чи операторів системи розподілу. Суд також врахував, що перелік споживачів у зустрічному позові був наведений для аналізу доказової бази, а не для висування вимог до кожного з них. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили право ДПЗД «Укрінтеренерго» на доступ до суду, необґрунтовано завищивши суму судового збору.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо прийняття/повернення зустрічної позовної заяви.
Справа №911/3736/21 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування щодо вилучення земельних ділянок лісового фонду та передачі їх в оренду, а також витребування цих ділянок на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення про вилучення спірних земельних ділянок з лісового фонду було прийнято органом місцевого самоврядування без відповідних повноважень, оскільки на той момент такі рішення належали до компетенції Верховної Ради України. Суд також підкреслив, що для визначення початку перебігу позовної давності важливим є момент, коли держава в особі уповноваженого органу дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, а не просто про наявність договорів оренди. Суд врахував, що у договорах оренди зазначено про державну власність на землю, що свідчить про прихований характер правовідносин. Також суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що прокурор звернувся до суду в межах строку позовної давності, оскільки уповноважений орган дізнався про порушення права власності держави лише після певних законодавчих змін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання полягає у перевірці законності застосування норм права судами попередніх інстанцій, а не у переоцінці доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/12077/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання шлюбу неукладеним та анулювання актового запису про шлюб, укладений між чоловіком, який на момент реєстрації шлюбу перебував на військовій службі, та відповідачкою.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали шлюб неукладеним, оскільки встановили, що волевиявлення нареченого на укладення шлюбу було відсутнє, а його підпис на заяві про реєстрацію шлюбу та в актовому записі про шлюб виконаний іншою особою, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження. Суд зазначив, що присутність нареченого та нареченої під час реєстрації шлюбу є обов’язковою, а шлюб, зареєстрований за відсутності однієї зі сторін, вважається неукладеним. Суд також врахував, що експертиза, проведена у кримінальному провадженні, є допустимим доказом у цивільній справі, якщо вона містить інформацію щодо предмета доказування. Суд відхилив доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення клопотань про призначення експертиз, оскільки такі клопотання були вирішені у визначеному процесуальним законом порядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/1743/14(925/85/23) від 10/07/2025
1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та засновників ТОВ “Агропроект Плюс” у зв’язку з доведенням підприємства до банкрутства.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що колишній керівник, діючи спільно із засновниками, вивів активи з підприємства шляхом незаконного перерахування коштів на інше підприємство, а також не передав ліквідатору необхідну документацію, що унеможливило повернення цих активів. Суд встановив, що колишній керівник, хоч і був звільнений з посади, фактично продовжував здійснювати управління підприємством та підписувати фінансові документи. Суд також врахував, що засновники не вжили жодних заходів для повернення виведених коштів, а навпаки, ініціювали ліквідацію підприємства. Суд підкреслив, що відповідачі не надали жодних доказів, які б спростовували їхню вину у доведенні підприємства до банкрутства, а їхні дії були недобросовісними та суперечили інтересам підприємства. Суд зазначив, що відсутність вичерпного переліку доказів доведення до банкрутства не звільняє суд від обов’язку оцінювати всі наявні докази в їх сукупності.
3. Суд вирішив стягнути солідарно з колишнього керівника та засновників ТОВ “Агропроект Плюс” суму збитків, завданих підприємству внаслідок доведення його до банкрутства.
Справа №902/363/24 від 11/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, встановлення розміру статутного капіталу та визначення часток учасників.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що позивач не змінив підстави позову, а лише доповнив їх новими обставинами, які стали відомі під час розгляду справи, зокрема, смерть одного з відповідачів та набуття іншою особою частки в товаристві. Суд зазначив, що первісний позов був направлений на відновлення корпоративних прав позивача, а зміна вимог була необхідна для ефективного захисту цих прав з урахуванням нових обставин. Суд також врахував, що вичерпний перелік способів захисту прав учасників товариства міститься у спеціальному законі, і в даному випадку належним способом захисту є позов про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників. Суд відхилив доводи скаржника про порушення норм процесуального права, оскільки не було одночасної зміни предмета та підстав позову, а заяву про зміну предмета позову не можна вважати новим позовом. Суд також вказав на непослідовну процесуальну поведінку скаржника, який спочатку погодився з висновками суду першої інстанції, а потім оскаржив їх у касаційній скарзі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/268/23 від 11/07/2025
1. Предметом спору є повернення позовної заяви вкладника банку (третьої особи з самостійними вимогами) у справі про стягнення збитків з колишнього власника банку.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви вкладника, але змінив його обґрунтування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонду) про відшкодування збитків банку та позов вкладника банку до колишнього власника банку мають різний предмет і підстави, оскільки Фонд діє в інтересах банку для формування ліквідаційної маси, тоді як вкладник захищає свої особисті майнові інтереси. Суд вказав, що позов вкладника не стосується безпосередньо предмета спору між Фондом і колишнім власником банку, а тому не може розглядатися в межах цієї справи. Також, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників, оскільки розглядалося лише процесуальне питання, а не спір по суті. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення єдності судової практики та врахування попередніх висновків Верховного Суду у подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №990/2/25 від 03/07/2025
1. Предметом спору є відмова суду в задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом їх витребування у державних органів для підготовки до оскарження указу Президента про застосування санкцій.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення доказів, оскільки заявник не надав достатніх доказів реальної загрози втрати необхідних документів або ускладнення їх отримання в майбутньому. Суд зазначив, що інформація про обмежений доступ до документів не є підставою вважати, що їх неможливо буде отримати в судовому порядку під час розгляду справи. Суд також підкреслив, що заявник не довів, що органи влади відмовляться надати ці документи на вимогу суду в майбутньому. Суд вказав, що заявник фактично просить витребувати докази, а не забезпечити їх збереження, що є різними процесуальними діями. Суд також зазначив, що посилання на воєнний стан і ризик знищення документів є загальними і не підтверджують конкретну загрозу втрати саме цих доказів.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №756/1749/22 від 09/07/2025
Предметом спору було визнання незаконним наказу про відсторонення працівника від роботи та стягнення середнього заробітку за час такого відсторонення.
Верховний Суд ухвалив додаткове рішення, оскільки в попередній постанові не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи. Суд зазначив, що в мотивувальній частині попередньої постанови було зроблено висновок про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача, але в резолютивній частині це не було відображено. Суд касаційної інстанції керувався нормами ЦПК України, які передбачають можливість ухвалення додаткового рішення у разі невирішення питання про судові витрати. Враховуючи, що позивач сплатив судовий збір за подання касаційної скарги, суд вирішив стягнути ці витрати з відповідача.
Суд вирішив стягнути з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 969,60 гривень.
Справа №522/8479/21 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування дачного будинку, визнання недійсною довіреності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію прав.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки воно вибуло з володіння власника не з його волі. Водночас, суди не встановили, коли саме позивач дізнався або міг дізнатися про порушення його прав, зокрема, у контексті укладення ним договору купівлі-продажу спірного будинку з третьою особою. Суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо моменту, коли він дізнався про порушення своїх прав, а також не врахували положення про продовження строків позовної давності на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що суди не встановили важливі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а касаційний суд не має права встановлювати нові обставини та оцінювати докази, справу було вирішено передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №918/1140/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора (АТ КБ “Приватбанк”) до боржника (фізичної особи) у справі про неплатоспроможність.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили вимоги Приватбанку, виходячи з того, що наявність судового рішення про дострокове стягнення заборгованості змінює умови кредитного договору, зокрема припиняє право банку нараховувати проценти за користування кредитом після дати цього рішення. Суд зазначив, що після пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, кредитор має право на проценти, нараховані до моменту пред’явлення вимоги, а також на застосування заходів відповідальності за порушення грошового зобов’язання, передбачених статтею 625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3% річних), але не на проценти за користування кредитом після цієї дати. Суд також врахував, що частина заборгованості була погашена за рахунок реалізації заставного майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання – перевірка правильності застосування норм права, а не переоцінка доказів, і що висновки судів попередніх інстанцій відповідають практиці Великої Палати Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ “Приватбанк” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №509/3865/16-ц від 09/07/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи частково рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не врахували преюдиційність обставин, встановлених у попередніх судових рішеннях між тими ж сторонами, зокрема, щодо незаконності передачі земельної ділянки у власність третій особі, яка згодом її продала відповідачу. Суд також вказав, що для ефективного захисту права власності позивача достатньо витребувати майно з чужого незаконного володіння, а вимога про скасування державної реєстрації права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідною. Крім того, суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не розглянули по суті позовну вимогу про витребування земельної ділянки, що призвело до передчасного висновку про відмову в її задоволенні. Щодо вимоги про визнання недійсним державного акту, суд касаційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що позов було пред’явлено до неналежного складу відповідачів, оскільки не було залучено орган місцевого самоврядування, який видав цей акт.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у витребуванні земельної ділянки та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, змінив мотивувальні частини рішень в частині скасування державної реєстрації, а також залишив в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним державного акту.
Справа №757/66880/21-ц від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання інформації, поширеної в інтернеті власником автомобіля про неналежне надання послуг СТО, недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства, а також відшкодування моральної шкоди учасникам товариства.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні, чи мають право учасники товариства на судовий захист у даному випадку. Суд підкреслив, що кожен має право на свободу вираження думки, але це право може бути обмежене законом для захисту репутації інших осіб. Для задоволення позову про спростування недостовірної інформації необхідно довести факт поширення інформації, що вона стосується позивача, є недостовірною та порушує його особисті немайнові права. Суд зазначив, що поширення інформації виключно про юридичну особу не створює юридичних наслідків для її учасників, тому вони не мають права на судовий захист за такими вимогами. Також, суд підкреслив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, якщо обсяг наданих послуг і їх вартість підтверджені, незалежно від того, чи були ці послуги вже оплачені.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог учасників товариства, але залишив самі рішення без змін.
Справа №331/3102/14-ц від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на частку домоволодіння в порядку набувальної давності та визначення часток співвласників.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який закрив апеляційне провадження, вважаючи, що рішення суду першої інстанції не порушує прав особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки вона не оформила свої права на спадщину, а її батько, як титульний власник, був залучений до справи і не заперечував проти позову. Верховний Суд наголосив, що право на апеляційне оскарження мають не лише учасники справи, а й їхні правонаступники, і апеляційний суд мав вирішити питання про залучення правонаступника відповідача до участі у справі. Оскільки апеляційний суд цього не зробив, він допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного закриття апеляційного провадження. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, щодо права правонаступника на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/66/25 від 03/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП щодо відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилася з рішенням суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскільки скаржник не мав права оскаржувати рішення Дисциплінарної палати ВРП, оскільки йому не було надано дозволу на таке оскарження. Суд зазначив, що право на оскарження рішення Дисциплінарної палати особою, яка подала дисциплінарну скаргу, залежить від розсуду самої Дисциплінарної палати. Відсутність дозволу на оскарження означає, що автор скарги втрачає статус учасника дисциплінарного провадження, і подальші рішення ВРП не створюють для нього жодних юридичних прав чи обов’язків. Суд також наголосив, що обмеження права на оскарження в даному випадку не порушує суті права на судовий захист, оскільки має легітимну мету – встановлення підстав для дисциплінарної відповідальності судді в межах дисциплінарного провадження.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №910/268/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за ухвалою про забезпечення позову.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підтримавши позицію, що поновлення строку на подання скарги було обґрунтованим, оскільки перша скарга була подана вчасно, а повернення її судом сталося з причин, що не залежали від скаржника; зобов’язання державного виконавця відкрити виконавче провадження не є втручанням у його дискреційні повноваження, а є способом забезпечення ефективного захисту порушених прав стягувача; ухвала про забезпечення позову, хоч і повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, в даному випадку може містити кількох боржників, оскільки суди застосували доктрину “підняття корпоративної завіси”, ототожнюючи компанії з їх кінцевим бенефіціаром. Суд також зазначив, що доводи скаржників про невідповідність ухвали вимогам Закону “Про виконавче провадження” не були заявлені при оскарженні самої ухвали про забезпечення позову, що є спробою повторного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №697/1149/25 від 14/07/2025
Предметом спору є клопотання адвоката про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання адвоката, посилаючись на те, що складання повного тексту ухвали вимагає значного часу, тому суд обмежився оголошенням резолютивної частини. Суд керувався статтями 34 та 376 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, конкретні підстави для відмови у клопотанні в резолютивній частині ухвали не зазначені. Фактично, суд не висловив позицію по суті клопотання, а лише констатував факт відмови.
Суд постановив залишити клопотання адвоката без задоволення.
Справа №924/623/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у затвердженні плану реструктуризації, оскільки цей план не містив вимог усіх кредиторів, визнаних судом на момент розгляду питання про затвердження плану. Суд зазначив, що процедура реструктуризації боргів має на меті відновлення платоспроможності боржника, і розробка плану реструктуризації, який не враховує вимоги всіх кредиторів, суперечить цій меті та положенням Кодексу України з процедур банкрутства. Суд підкреслив, що збори кредиторів мають право уточнювати та погоджувати план реструктуризації після розгляду судом всіх грошових вимог та формування реєстру кредиторів. Також, суд врахував, що арбітражний керуючий, знаючи про наявність вимог одного з кредиторів, все одно виніс на затвердження план, який ці вимоги не містив.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №129/2185/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини після розлучення батьків.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, залишив позов батька без розгляду, вважаючи, що вже є інша справа між тими ж сторонами, з тим самим предметом і підставами. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що мати дитини раніше подала позов про визначення місця проживання дитини з нею, і батько міг подати зустрічний позов у тій справі. Верховний Суд не погодився з цим, наголосивши, що для залишення позову без розгляду необхідна повна тотожність сторін, предмета та підстав позову. У даному випадку, хоча сторони і збігаються, предмет позову різний: мати просила визначити місце проживання дитини з нею, а батько – встановити почергове проживання дитини з кожним із батьків. Оскільки позовні вимоги не є тотожними, у суду не було підстав залишати позов батька без розгляду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №205/5788/20 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання договорів позики та іпотеки удаваними правочинами та переведення прав і обов’язків покупця.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що обидві сторони договорів позики та іпотеки діяли свідомо з метою приховати інший правочин, а їх воля була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені договорами. Суд зазначив, що сторони підтвердили укладення саме договорів позики та іпотеки, а позивач не довів, що між ними виникли інші правовідносини. Також суд вказав, що положення статті 362 ЦК України про переважне право купівлі не застосовуються до правовідносин, що виникли на підставі договору іпотеки. Суд врахував принцип розумності та добросовісності сторін при укладенні договорів, а також те, що відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови в позові. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони ухвалили рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №1915/6447/2012 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, оскільки Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною міжнародних зобов’язань у цій справі, зокрема, порушення права на справедливий суд та права власності. ЄСПЛ вказав на те, що національні суди не обґрунтували поновлення строку на апеляційне оскарження особі, яка не брала участі у справі, та скасували рішення суду першої інстанції, порушивши принцип юридичної визначеності. Суд касаційної інстанції зазначив, що саме апеляційний суд має встановити, чи вирішував суд першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, та залежно від цього закрити апеляційне провадження або переглянути рішення суду першої інстанції по суті. Суд касаційної інстанції не може самостійно встановлювати обставини справи та оцінювати докази, оскільки це є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд частково задовольнив заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами, скасував рішення апеляційного та касаційного судів і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №990/97/25 від 03/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищої ради правосуддя (ВРП) про зупинення розгляду дисциплінарної справи стосовно судді.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що право на оскарження в суд рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади гарантується статтею 55 Конституції України, але це право передбачає можливість звернення до суду за захистом вже порушеного права. Суд вказав, що Закон України “Про Вищу раду правосуддя” не передбачає можливості оскарження ухвали про зупинення дисциплінарного провадження до суду, а лише до самої ВРП. Суд також зазначив, що хоча стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд, це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням, якщо вони не завдають шкоди самій суті права і є пропорційними меті. Велика Палата ВС вирішила, що оскарження ухвали про зупинення дисциплінарної справи не є самостійним предметом судового розгляду, а підстави для зупинення можуть бути перевірені судом в межах оскарження остаточного рішення ВРП у дисциплінарній справі.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №202/5718/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця, який відмовився зняти арешт з її майна у виконавчому провадженні, яке було завершено.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що помилка в даті постанови про арешт майна не спростовує факту наявності арешту у конкретному виконавчому провадженні, і це не повинно бути перешкодою для оцінки правомірності дій державного виконавця. Суд також наголосив, що суди повинні були надати належну інтерпретацію позовним вимогам, а не тлумачити їх буквально, і що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неприпустимим. Крім того, суд вказав на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо наслідків повернення виконавчого документа стягувачу та зняття арешту з майна боржника. Суд також зазначив, що для надання належної оцінки підставам для скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, судам слід керуватися матеріалами відновленого виконавчого провадження.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №759/15644/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, понесених заявником у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
2. Верховний Суд, задовольняючи частково заяву, керувався наступними аргументами: по-перше, суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи; по-друге, заявник сплатив судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг, який підлягає поверненню, оскільки касаційну скаргу було задоволено частково; по-третє, заявник надав докази понесення витрат на правничу допомогу, розмір яких не був оспорений іншою стороною, а скаргу на дії державного виконавця було частково задоволено, тому витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з органу державної виконавчої служби. Суд також врахував, що обов’язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат, а у даній справі таких заперечень не надходило.
3. Суд частково задовольнив заяву, стягнувши витрати на правничу допомогу з державного виконавця, зобов’язавши повернути сплачений судовий збір та відмовивши у стягненні витрат на правничу допомогу з комунального підприємства.
Справа №752/20328/18 від 04/06/2025
1. Предметом спору є стягнення пені за прострочення виконання договору позики та витрат на юридичні послуги.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд заяви про перегляд заочного рішення, а суд першої інстанції не надіслав йому копію ухвали про залишення цієї заяви без задоволення. Верховний Суд підкреслив, що поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованим, якщо пропуск строку зумовлений діями або бездіяльністю суду, зокрема, неналежним повідомленням учасників справи про судові засідання. Суд також врахував, що відповідач без зволікань подав апеляційну скаргу після отримання інформації про ухвалу суду першої інстанції. Крім того, ВС вказав на те, що звинувачення відповідача у затягуванні розгляду справи є безпідставним, оскільки саме суд першої інстанції тривалий час не розглядав заяву про перегляд заочного рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Справа №914/2259/17 від 14/07/2025
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Львівавтокомплектація”.
Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, відкритого за скаргою особи, яка не була учасником товариства, щодо рішення суду першої інстанції про визнання недійсним рішення загальних зборів цього товариства. Суд зазначив, що апеляційний суд правильно встановив, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов’язків скаржника, оскільки скаржник не є учасником (засновником) ТОВ “Львівавтокомплектація”, а отже, рішення загальних зборів не порушує його корпоративні права. Суд також вказав, що можливі негативні наслідки для скаржника у вигляді розірвання договору оренди приміщення не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з результатом вирішення спору про визнання недійсним рішення загальних зборів. Суд підкреслив, що для оскарження рішення суду особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести наявність правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, обґрунтувавши наявність вирішення судом питання про її право, інтерес або обов’язок, і такий зв’язок має бути очевидним і безумовним.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №170/667/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6, засудженого за порушення правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, з проханням про скасування вироку та призначення нового розгляду в апеляційційній інстанції через м’якість призначеного покарання.
2. Верховний Суд погодився з доводами прокурора, зазначивши, що апеляційний суд, застосовуючи статтю 69 КК України та призначаючи покарання у виді обмеження волі замість позбавлення волі, не достатньо обґрунтував, яким чином пом’якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи стан алкогольного сп’яніння обвинуваченого, грубе порушення ПДР та тяжкі наслідки для потерпілого. Суд касаційної інстанції підкреслив, що просте встановлення наявності пом’якшуючих обставин недостатньо для застосування статті 69 КК України, а необхідно обґрунтувати, чому навіть мінімальне покарання у межах санкції статті було б явно несправедливим. Також, ВС вказав на те, що апеляційний суд не врахував підвищену суспільну небезпечність злочинів, вчинених у стані сп’яніння, та не обґрунтував, чому саме обмеження волі забезпечить досягнення мети покарання.
3. Верховний Суд скасував вирок Рівненського апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №991/1268/24 від 14/07/2025
Предметом спору є касаційні скарги захисника засудженого та прокурора на вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
Суд відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами захисника та прокурора, вважаючи за необхідне перевірити законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій. Для забезпечення касаційного розгляду, суд постановив витребувати матеріали кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду. Також, суд зобов’язав надіслати копії касаційних скарг та ухвали про відкриття касаційного провадження учасникам судового провадження, роз’яснивши їх право подати заперечення на касаційні скарги протягом 15 днів. Суддя зазначив, що ухвала про витребування матеріалів справи та відкриття касаційного провадження оскарженню не підлягає, що відповідає положенням Кримінального процесуального кодексу України. Ці дії спрямовані на забезпечення повноцінного та справедливого касаційного розгляду справи.
Суд постановив витребувати матеріали кримінального провадження для перевірки в касаційному порядку, надіслати копії касаційних скарг учасникам процесу та встановив строк для подання заперечень.
Справа №908/2828/19 (908/1302/24) від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “Запоріжтрансформатор” на користь АТ “Вінницяобленерго” 115 182 900,00 грн, сплачених останнім як поручителем за зобов’язаннями відповідача перед банком.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що строк дії договору поруки не закінчився, оскільки його було продовжено на період дії карантину та воєнного стану відповідно до законодавчих змін. Суд зазначив, що кредитор (банк) правомірно списав кошти з рахунку поручителя (АТ “Вінницяобленерго”) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки вимога до поручителя була пред’явлена в межах строку дії договору поруки. Також, суд врахував, що вимоги АТ “Вінницяобленерго” до ПрАТ “Запоріжтрансформатор” виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство останнього, і тому є поточними вимогами в межах цієї справи. Суд відхилив доводи касаційної скарги відповідача про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в цих справах не є подібними до даної. Суд також підкреслив, що переоцінка доказів не входить до повноважень касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Запоріжтрансформатор” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №306/2788/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його двох доньок.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки той не врахував важливі аргументи позивачки щодо домашнього насильства з боку відповідача, а також не надав належної оцінки доказам, які могли свідчити про умисне ухилення батька від виконання своїх обов’язків. Суд апеляційної інстанції не врахував, що при вирішенні таких спорів необхідно враховувати факти вчинення домашнього насильства як стосовно дитини, так і за її присутності. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був перевірити ці аргументи та переглянути рішення суду першої інстанції залежно від встановлених обставин. Також, суд касаційної інстанції вказав на імперативність відхилення або прийняття аргументів сторін апеляційним судом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, але суди повинні ретельно досліджувати всі обставини справи, особливо ті, що стосуються інтересів дитини та її безпеки.
3. Суд ухвалив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №902/1302/22(902/388/23) від 10/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поруки, укладеного між ТОВ “Сат-Агро” та ТОВ “Ресурс-Фармінг” (правонаступником якого є ТОВ “Ємільчине Агроком”).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав договір поруки недійсним, оскільки на момент укладення договору ТОВ “Сат-Агро” мало незначні активи (4500 грн) і прийняло на себе зобов’язання на суму 8 млн грн, що свідчить про необґрунтоване збільшення боргових зобов’язань. Суд також врахував, що договір було укладено в “підозрілий період” перед банкрутством ТОВ “Сат-Агро”, а кінцеві бенефіціари ТОВ “Сат-Агро” та ТОВ “Діва-Агролан” (основного боржника) були пов’язані між собою. Суд розцінив ці обставини як ознаки фраудаторності, тобто укладення договору з прихованою метою штучного збільшення кредиторської заборгованості та введення пов’язаної особи до складу кредиторів. Суд наголосив, що поручитель, укладаючи договір, повинен усвідомлювати ризики виконання зобов’язань боржника за рахунок власного майна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про визнання недійсним договору поруки – без змін.
Справа №760/16971/16-ц від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на частину цієї квартири у порядку спадкування.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, мотивуючи це тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Суди попередніх інстанцій не врахували, що у випадку відчуження спадкового майна, належним способом захисту прав спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, є вимога про грошову компенсацію вартості його частки, а не визнання недійсним договору дарування. Оскільки позивач не заявляв вимоги про стягнення компенсації, а вимагав визнання недійсним договору та визнання права власності, у задоволенні позову слід було відмовити. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для застосування певного способу захисту необхідно встановити, які саме права позивача порушені та за захистом яких прав він звернувся до суду. Також, суд касаційної інстанції послався на практику Верховного Суду, згідно з якою у разі відчуження спадкового майна, спадкоємець має право вимагати передання йому частини майна в натурі, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на 1/4 частку квартири.
Справа №334/10020/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо передачі майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що спір щодо правомірності дій приватного виконавця з передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а також скасування відповідної постанови, є цивільно-правовим спором про право власності. Оскільки право власності на майно вже перейшло до стягувача, ефективним способом захисту прав боржника є подання позову до суду із залученням стягувача та виконавця як відповідачів, а не оскарження дій виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Суд зазначив, що в такому випадку скаргу слід було залишити без розгляду, роз’яснивши боржнику можливість вирішення спору в позовному провадженні. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо необхідності захисту цивільних прав у спосіб позовного провадження у подібних спорах.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив скаргу боржника на дії приватного виконавця без розгляду.
Справа №532/2286/22 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілим.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які встановили, що водій, керуючи автомобілем, порушив ПДР, не надавши перевагу в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, що призвело до ДТП і спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілим. Суд зазначив, що наявність дорожньої розмітки (ліній 1.12 і 1.20) вказувала на те, що дорога, якою рухався інший водій, була головною. Також суд відхилив доводи захисту про недопустимість висновку експертизи, оскільки попередня участь експерта у справі не є підставою для відводу. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, відсутність каяття та часткове відшкодування шкоди.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №352/2389/20 від 14/07/2025
Предметом спору є оскарження виправдувального вироку ОСОБА_7, обвинуваченої у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 286 КК України).
У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №642/5079/21 від 14/07/2025
Предметом спору є заява ОСОБА_5 про направлення кримінального провадження з Полтавського апеляційного суду до іншого суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду розглянув заяву ОСОБА_5, але не навів жодних аргументів на користь її задоволення. У резолютивній частині ухвали, суд не зазначив жодних підстав для прийняття такого рішення, обмежуючись лише констатацією факту залишення заяви без задоволення. При цьому, суд посилається на ч. 2 ст. 376 КПК України, яка дозволяє обмежитись складанням і оголошенням резолютивної частини ухвали у зв’язку зі значним часом, необхідним для складання повного тексту. Судді вирішили оголосити повний текст ухвали пізніше, що унеможливлює зараз встановити мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення.
Верховний Суд постановив залишити заяву ОСОБА_5 про направлення кримінального провадження з Полтавського апеляційного суду до іншого суду без задоволення.
Справа №554/2378/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокуратури, зазначивши, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом, оскільки кримінальне провадження було закрито за не встановленням достатніх доказів вини. Проте, ВС зменшив розмір моральної шкоди з 3 270 000 грн до 1 200 000 грн, вважаючи попередній розмір завищеним та невідповідним принципам розумності та справедливості, хоча і не меншим від мінімального розміру, гарантованого державою. ВС підкреслив, що при визначенні розміру відшкодування слід враховувати характер і обсяг страждань позивача, тривалість порушення його прав, а також вимоги розумності та справедливості. ВС погодився з судами попередніх інстанцій в частині відшкодування витрат на правову допомогу в кримінальному провадженні, оскільки позивач надав достатньо доказів понесення цих витрат, і вони підлягають відшкодуванню згідно із Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”.
3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 1 200 000 грн, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №369/14070/18 від 09/07/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України) з призначенням покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, та звільненням від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи прокурора щодо м’якості призначеного покарання та не обґрунтував належним чином можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, обставини його вчинення у стані алкогольного сп’яніння, а також те, що місцевий суд врахував одні й ті ж обставини як для призначення покарання нижче мінімальної межі, так і для звільнення від відбування покарання з випробуванням. Крім того, Верховний Суд зазначив, що думка потерпілої не є вирішальною при призначенні покарання, а стан здоров’я засудженого не є перешкодою для відбування покарання, і питання про звільнення від покарання за станом здоров’я може бути вирішене в іншому порядку.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №1-1000/2011 від 13/06/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга потерпілої на рішення судів попередніх інстанцій про звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених у низці економічних злочинів у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без розгляду, оскільки потерпіла подала її з пропуском встановленого трьохмісячного строку на касаційне оскарження, передбаченого КПК 1960 року, і не надала копії рішення суду про поновлення цього строку. Суд зазначив, що відновлення строку на оскарження не входить до компетенції касаційного суду, а має вирішуватися судом, який розглядав справу, відповідно до ст. 353 КПК 1960 року. ВС підкреслив, що потерпіла може звернутися з касаційною скаргою лише після відновлення строку на оскарження судовим рішенням та надання копії цього рішення. Суд також послався на те, що касаційна скарга була подана майже через півтора року після ухвали апеляційного суду, що свідчить про значний пропуск строку.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу потерпілої залишити без розгляду.
Справа №754/1080/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна та розшуку майна боржника у виконавчому провадженні, яке було завершено.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не надав належної оцінки доводам сторін та доказам, не дослідив матеріали відновленого виконавчого провадження, а також не встановив обставин і підстав його завершення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що отримавши заяву про скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, державний виконавець повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження та встановити конкретні підстави завершення цього провадження. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції повинен був зобов’язати державного виконавця надати матеріали відновленого виконавчого провадження, встановити підставу завершення цього виконавчого провадження та наявність/відсутність обставин повторного пред’явлення стягувачем виконавчого документа до виконання.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/71/25 від 03/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо забезпечення соціального захисту та інших конституційних прав позивача.
2. Суд відмовив у відкритті провадження, оскільки адміністративна юрисдикція не поширюється на питання конституційності законів та процес законотворення за участі Президента. Суд зазначив, що оскаржувати в адміністративному суді можна лише ті акти, дії чи бездіяльність Президента, які прийняті/вчинені у правовідносинах, де він реалізує владні (управлінські) функції. У даному випадку, вимоги позивача стосуються незгоди з тим, як Президент реалізує свої повноваження у різних сферах, що не є предметом адміністративного судочинства. Суд також підкреслив, що обмеження права на доступ до суду є обґрунтованим, оскільки діяльність Президента може бути оскаржена, якщо вона допущена у правовідносинах, де він реалізує владні (управлінські) функції, а не як суб’єкт законодавчої ініціативи.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №705/251/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є вимога матері про позбавлення батьківських прав батька дитини, мотивована ухиленням останнього від виконання батьківських обов’язків.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав було відмовлено, виходячи з наступного: позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо; позивачка не довела умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків; суди не встановили обставин, які б свідчили про небажання батька спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні та утриманні; наявність заборгованості по сплаті аліментів сама по собі не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав; задоволення позову не відповідатиме найкращим інтересам дитини та буде непропорційним втручанням у право батька на повагу до його сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки відмова у задоволенні клопотань позивачки була обґрунтованою, а висновок органу опіки та піклування, отриманий апеляційним судом, не містив обставин, які б зумовили задоволення позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №391/713/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є цивільний позов потерпілого до обвинуваченого та страхової компанії про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки вважає, що апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи представника потерпілого щодо необґрунтованої відмови у задоволенні цивільного позову та не надав їм належної оцінки. Зокрема, апеляційний суд не врахував висновок експертизи, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого перевищує його ринкову вартість, що свідчить про фізичне знищення транспортного засобу. Суд також зазначив, що апеляційний суд неправильно вирішив питання щодо долі речового доказу, залишивши у власності потерпілого залишки транспортного засобу, що не забезпечує належне виконання приписів Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у випадку економічної недоцільності ремонту транспортний засіб вважається фізично знищеним, а відшкодування шкоди має відбуватися з урахуванням вартості транспортного засобу до ДТП та передачі залишків транспортного засобу особі, відповідальній за шкоду.
3. Ухвалу апеляційного суду скасовано, а кримінальне провадження призначено на новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №243/5176/25 від 14/07/2025
Предметом спору є клопотання захисника та прокурора про направлення кримінального провадження за обвинуваченням особи у державній зраді з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд не задовольнив клопотання захисника та прокурора, не вказавши при цьому жодних аргументів, якими він керувався. В ухвалі зазначено лише, що її складання вимагає значного часу, тому суд обмежився оголошенням резолютивної частини. Судді послались на статтю 376 Кримінального процесуального кодексу України, яка дозволяє суду обмежитись складанням і оголошенням лише резолютивної частини судового рішення, якщо складання ухвали вимагає значного часу. При цьому, повний текст ухвали буде оголошено наступного дня.
Суд постановив залишити без задоволення клопотання захисника обвинуваченого та прокурора про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого.
Справа №759/4052/21 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з посади оператора пакувальних автоматів та поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав звільнення позивача незаконним, оскільки у його заяві про звільнення за угодою сторін не була вказана конкретна дата звільнення, що свідчить про відсутність домовленості між сторонами щодо терміну припинення трудового договору; суд зазначив, що для звільнення за угодою сторін необхідна наявність спільного волевиявлення сторін щодо припинення трудових відносин в обумовлений строк, а відсутність дати звільнення у заяві працівника свідчить про відсутність такого волевиявлення; суд також підкреслив, що незаконне звільнення працівника є підставою для поновлення його на роботі, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди; суд відхилив аргументи відповідача про добровільність написання заяви позивачем, а також аргументи позивача про те, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу має визначатися з урахуванням середніх показників заробітної плати за відповідними видами економічної діяльності, оприлюднених Держстатом; суд також врахував, що позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки на час подання позову діяв карантин, який продовжував строки звернення до суду у трудових спорах.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №401/979/20 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів з реалізації іпотечного майна та скасування протоколу цих торгів, оскільки позивач вважає, що її права як співвласника майна були порушені.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довела, що електронні торги були проведені з порушенням встановленого порядку, а також не надала доказів того, що ці порушення вплинули на результат торгів і порушили її права та законні інтереси. Суд зазначив, що на момент проведення торгів у приватного виконавця не було підстав для їх зупинення або припинення, оскільки повідомлення про смерть боржника надійшло пізніше. Крім того, суд врахував, що вимога про скасування протоколу електронних торгів є неналежним способом захисту. Суд також взяв до уваги, що майно було передано в іпотеку подружжям під час шлюбу, і судовий процес щодо звернення стягнення на це майно розпочався до поділу майна між подружжям, а тому позивач набула статусу іпотекодавця. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що на момент розгляду справи в апеляційному суді, право власності позивача на спірне майно не було підтверджено.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги.
Справа №990/176/25 від 03/07/2025
1. Предметом спору є оскарження суддею ухвали Вищої ради правосуддя (ВРП) про зупинення розгляду дисциплінарної справи щодо нього.
2. Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відкритті провадження, виходив з того, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади має бути обґрунтованим і стосуватися реального порушення прав та інтересів особи. Суд зазначив, що Закон України “Про Вищу раду правосуддя” не передбачає можливості оскарження ухвали Дисциплінарної палати ВРП про зупинення розгляду дисциплінарної справи до суду, а лише до самої ВРП. Суд вказав, що зупинення провадження є проміжним рішенням, а не остаточним, і не порушує прав позивача, оскільки він зможе оскаржити кінцеве рішення ВРП, прийняте за результатами розгляду дисциплінарної справи. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, яка допускає обмеження права на суд, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і є пропорційним меті.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №525/869/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність іншій особі, скасування державної реєстрації права власності та скасування договору оренди цієї ділянки.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, вказавши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог щодо оскарження рішення селищної ради про передачу земельної ділянки іншій особі, оскільки позивачці було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, і це рішення не було оскаржене. Водночас, ВС зазначив, що суди не врахували, що належним відповідачем за вимогою про скасування договору оренди є безпосередньо орендар, а не лише власник ділянки, і що вимога про скасування договору не є належним способом захисту, оскільки слід було вимагати визнання договору недійсним. Суд наголосив, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, а також вказав, що суди повинні враховувати принцип добросовісності при розгляді земельних спорів.
3. Верховний Суд частково змінив рішення судів попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Справа №320/10610/24 від 14/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження ТОВ «Спейсикс» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Суди попередніх інстанцій стали на сторону платника податків, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення. Фактично, суди погодились з доводами платника податків, вважаючи їх обґрунтованими, а висновки податкового органу – необґрунтованими. Рішення ґрунтується на аналізі доводів сторін та застосуванні норм податкового законодавства. Суд касаційної інстанції погодився з оцінкою обставин справи, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, не знайшовши підстав для скасування їх рішень.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій на користь ТОВ «Спейсикс» – без змін.
Справа №990/178/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку).
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що рішення ВРП про звільнення судді було прийнято повноважним складом, підписано всіма членами, які брали участь в ухваленні, і містить посилання на визначені законом підстави звільнення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Суд відхилив доводи позивачки про упередженість одного з членів ВРП, оскільки не було надано належних доказів, які б обґрунтовано засвідчили наявність особистої заінтересованості або інших обставин, що викликають сумнів у її неупередженості. Суд також врахував, що факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку вже був встановлений рішенням Великої Палати Верховного Суду, яке має преюдиційне значення для цієї справи. Суд підкреслив, що рішення ВРП про звільнення судді не є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі для виконання, і за своєю суттю є кадровим.
3. Суд ухвалив відмовити в задоволенні позову про визнання протиправним рішення ВРП про звільнення судді та поновлення на посаді.
Справа №520/5583/22 від 14/07/2025
Предметом спору є оскарження наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Головного управління ДСНС у Харківській області, скасувавши постанову апеляційного суду. При цьому, рішення суду першої інстанції було змінено в частині мотивування, але в іншій частині залишене без змін. Це означає, що суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору, але не погодився з його аргументацією. Суд, ймовірно, вказав на інші правові підстави або обґрунтування для задоволення позовних вимог. Зміна мотивувальної частини рішення суду першої інстанції може бути пов’язана з різним тлумаченням норм права або оцінкою доказів у справі. Остаточне рішення суду касаційної інстанції базується на власній оцінці обставин справи та застосуванні відповідних норм законодавства.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, залишивши в іншій частині рішення без змін.
Справа №320/11756/23 від 14/07/2025
Предметом спору є оскарження ТОВ «Сіейчес Україна» податкових повідомлень-рішень, винесених Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції, ймовірно, встановив певні порушення процесуального законодавства або неповноту дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій, що унеможливило прийняття законного та обґрунтованого рішення. Можливо, суди не врахували важливі докази, невірно застосували норми матеріального права, або допустили інші помилки, які вплинули на результат розгляду справи. На жаль, без повного тексту рішення неможливо встановити конкретні підстави скасування рішень судів попередніх інстанцій. Новий розгляд справи має на меті усунення виявлених недоліків та прийняття обґрунтованого рішення на основі всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №300/533/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач систематично порушував службову дисципліну, що підтверджується попередніми дисциплінарними стягненнями, які не були оскаржені або зняті на момент звільнення. Суд зазначив, що невиконання позивачем завдань, визначених протоколом оперативної наради, є порушенням службових обов’язків. Суд також врахував, що обрання виду дисциплінарного стягнення є дискреційним повноваженням керівника, і у даному випадку звільнення зі служби є обґрунтованим, враховуючи попередні стягнення та характер порушень. Суд підкреслив, що дисциплінарний проступок вчинено в період дії воєнного стану, що посилює відповідальність. Суд також зазначив, що скасування одного з попередніх наказів про дисциплінарне стягнення не спростовує факту порушення позивачем службової дисципліни, оскільки залишаються інші діючі стягнення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/405/24 від 14/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
2. У цьому рішенні, на жаль, відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Зазвичай, суд у подібних справах досліджує обставини, які стали підставою для звільнення судді, оцінює докази, надані сторонами, та перевіряє, чи були дотримані процедурні вимоги при прийнятті рішення про звільнення. Важливим аспектом є також аналіз відповідності дій або бездіяльності судді, які стали підставою для звільнення, критеріям, встановленим законом для застосування пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Суд міг взяти до уваги пояснення судді, матеріали дисциплінарної справи, висновки перевірок та інші докази, що мають значення для справи. Також, суд міг оцінювати пропорційність застосованого стягнення (звільнення) тяжкості вчиненого порушення.
3. Суд задовольнив позов та скасував рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді.
Справа №990/217/25 від 07/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення екзаменаційної комісії ВККС щодо оцінювання практичного завдання кандидата на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач просив скасувати рішення екзаменаційної комісії ВККС від 14 квітня 2025 року, однак, на думку суду, таке рішення не існує як окремий об’єкт оскарження, оскільки 14 квітня 2025 року не було прийнято жодного рішення, яке б остаточно вирішувало питання щодо прав, свобод та інтересів позивача. Суд зазначив, що фіксація балів членами екзаменаційної комісії в екзаменаційній відомості не є рішенням ВККС, яке може бути оскаржене в суді. Суд також відхилив доводи позивача про дискримінацію, оскільки не було надано доказів дискримінаційного ставлення до нього. Суд підкреслив, що оцінювання кандидатів є індивідуальним і враховує всі обставини щодо конкретного кандидата.
3. Суд ухвалив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
