1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви через пропуск строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. Суд врахував, що позивач дізнався про порушення свого права на виплату грошового забезпечення у серпні 2022 року, коли отримав меншу суму, ніж очікував. Суд також взяв до уваги положення пункту 1 глави ХІХ “Прикінцеві положення” КЗпП України, згідно з яким строки звернення до суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Враховуючи скасування карантину 30.06.2023, суд зазначив, що тримісячний строк звернення до суду почався 01.07.2023. Суд відхилив аргументи позивача про те, що він є діючим військовослужбовцем, оскільки його інтереси представляв адвокат, з яким було укладено договір ще у вересні 2023 року. Суд наголосив на важливості дотримання строків звернення до суду для забезпечення юридичної визначеності та запобігання зловживанням. **** Суд зазначив, що у постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
